Geum.ru

Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода

Вид материалаДокументы
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Тема й образ гріха проходять через весь віршовий доробок Г. Сковороди, якими він увиразнив духовні християнські цінності як основу для відродження людини, а через неї й суспільства, та опукло окреслив фальшивість псевдоцінностей людей, які живуть і діють аморально, не по-християнськи, є християнськими й національними відступниками.


202. Корпанюк М. Тема та образ любові в поетичній творчості Григорія Сковороди / М. Корпанюк // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 153 – 164.


Опрацьовувані у віршах Г. Сковороди тема й образ любові (серця) стали джерелом для його філософського вчення про самопізнання як шлях до досконалості й пізнання вічних Божих істин; до вчення про споріднену працю, потребу як таку, котрі стали надійною порадою для людини в її пошукові себе, власного місця в житті, суспільстві та перед Всевишнім.


203. Корпанюк М. Тема та образ суєти у віршовій творчості Григорія Сковороди / М. Корпанюк // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 165 – 176.


Тема та образ суєти в поезії Г. Сковороди набули глибокої змістовності, почуттєвості, спрямованих на породження творчої уяви й прагматичних міркувань – основи барокової поетики та мистецької вартості.


204. Корпанюк М. Тема та образи чеснот у поезії Григорія Сковороди / М. Корпанюк // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 97 – 108.


Як представник українського Просвітництва, заплідненого синтезом естетики Бароко та облагородженого християнською етикою раціоналізму, Г. Сковорода, йдучи за вченням києво-могилянських професорів, у своїх віршах різнобічно відтворює чотири основні види чеснот: розсудливість, справедливість, мужність і поміркованість.

.

205. Криса Б. Герменевтика у сенсі Григорія Сковороди / Б. Криса // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 109 – 115.


Сковородинівський вимір герменевтики як практики розуміння й інтерпретації Святого Письма може набувати різних проекцій – залежно від тла, на якому прочитуються ті чи інші його ознаки.


206. Левченко Н. Архетип фігури, знаку, символу в прозі Г. Сковороди / Н. Левченко // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 254 – 265.


За допомогою оригінальних моделей сенсових вертикалей образів, символів, фігур Сковорода створює новий текст-світ, переслідуючи мету зробити біблійний текст екзистенційно приступним для реципієнтів.


207. Лімборський І. Позиція «аутсайдера» в літературній спадщині Григорія Сковороди та європейський контекст / І. Лімборський // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 129 – 136.


«Аутсайдерство» - це формування особливого «підривного дискурсу», який здатен здійснити критичну реінтерпретацію всього канонічного і загальновизнаного. Виразна аутсайдерівська позиція Г. Сковороди змушувала змінювати «оптику бачення» світу, відкривала важливі шляхи до переосмислення усталених категорій і понять, формувала особливий тип критичного дискурсу.


208. Литвинов В. Антибароковий характер «Поетики» Теофана Прокоповича / В. Литвинов // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 116 – 128.


Основний сенс «Поетики» Прокоповича складає вчення про літературні роди і види. Жоден з авторів поетик XVII – XVIII ст. не надав стільки уваги питанням власне філософії поезії, як Прокопович.


209. Лущій С. Філософські ідеї Григорія Сковороди у прозі Валер’яна Підмогильного / С. Лущій // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 137 – 150.


Творчість В.П. Підмогильного (1901 – 1937) займає помітне місце в історії української філософської прози 20 – 30-х років. Художнє осмислення Г. Сковородою та В. Підмогильним питання сенсу людського буття, робить їхні твори актуальними й сьогодні, в часи гострої смисложиттєвої кризи.


210. Мишанич Я. Людина і світ в «Історії русів»: літературний аспект (спроба порівняльного аналізу) / Я. Мишанич // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 265 – 272.


Літопис написаний рукою справжнього художника і залишається актуальним для всіх етапів вітчизняної історії. Він разом з творчістю Г. Сковороди став засадничим для нових історичних щаблів розвитку національної літератури, наповнення її змісту глибинними українськими світоглядно-естетичними якостями.


211. Мовчан Р. Г. Сковорода в контексті українського літературного модернізму 1920-х років / Р. Мовчан // Антипролог: зб. наук. праць, присвячених 60-річчю члена-кореспондента НАН України М. Сулими. – К., 2007. – С. 345 – 361.


Модерністи 1920-х все ж більше, хоч і не повністю, наблизилися до Сковороди, трансформували його філософію в новітній час, бо в суті своїй вона була модерністичною.


212. Мовчан Р. Григорій Сковорода як текст 1920-х років / Р. Мовчан // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 151 – 163.


Чимало вихідних положень філософії Г. Сковороди суголосні ідейно-естетичним пошукам модерністичного українського мистецтва 1920-х років, типологічно ставали невід’ємною частиною формування його загального теоретичного і практичного дискурсу, тому й використовувалися відповідно до рівня самоусвідомлення й потенційної готовності кожного учасника цього непростого еволюційного процесу.


213. Мостова Л. Климентій Зіновіїв і Григорій Сковорода: до питання спадкоємності художніх ідей / Л. Мостова // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 272 – 280.


Незважаючи на художню своєрідність кожного з письменників, їх відносять до нового типу літератури XVII – XVIII ст. Климентія Зіновіїва ріднить зі Сковородою філософське сприймання світу. Творчість двох письменників-мислителів глибоко вкорінена в національний грунт і водночас відкрита до інших культур, їхніх ідеї і цінностей.


214. Мостова Л. Людинознавство в творчому доробку Г.С. Сковороди / Л. Мостова // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 164 – 171.


Розвиваючи власну теорію «трьох світів», Г. Сковорода головне місце відводить «мікрокосму» (людині). Основне філософське питання для Г. Сковороди – це проблема походження, призначення людини, з’ясування її «справжньості», шляху до щастя.


215. Немилостива Ю. Г.С. Сковорода в оцінці М. Шлемкевича у роботі «Загублена українська людина» / Ю. Немилостива // Григорій Сковорода в українській і світовій культурі: зб. матер. II студ. Сковородинівських читань, приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума, 35-ій річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди та Міжнарод. Дню філософії, (9 листопада 2007 р.). – Сковородинівка, 2007. – С. 126 – 128.


Микола Шлемкевич (1894 – 1966) – філософ, публіцист, громадсько-політичний діяч у роботі «Загублена українська людина» оцінює Г. Сковороду як суперечливу постать, проблема якої звучить приблизно так: «присвятити себе людям, знаходячись поза межами суспільства».

[Центр Сковородинознавства]


216. Нікітіна В.В. Образи переяславців в поезії Г.С. Сковороди / В.В. Нікітіна // Григорій Сковорода: глобальне і національне: матер. Всеукр. наук. конф., приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума та 35 річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди, (19 травня 2007 р.). – Х., 2007. – С. 75 – 82.


Тридцять віршів поет Г. Сковорода об’єднав у збірку «Сад Божественных песней», основна частина яких була написана на Переяславщині. Троє з цих віршів-пісень – 25-а, 26-а, 27-а – присвячені конкретним особам, життя і діяльність яких були тісно пов’язані з Переяславщиною.

[Центр Сковородинознавства]


217. Новик О. Історія української літератури (давньої): навч. посібн. / О. Новик. – К.: Центр уч. л-ри, 2007. – 224 с.


У навчальному посібнику подається курс «Історії української літератури (давньої)» для студентів освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» спеціальності «Українська мова і література», адаптований до умов навчання за кредитно-модульною системою.

Модуль 4. Барокова поезія XVII – XVIII століть. Лекція № 19. Художній світ поезії Григорія Сковороди.


218. Нога Н. Григорій Сковорода. Мандрівка крізь життя. Поетична інтерпретація / Н. Нога // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 281 – 287.


Видатний український філософ Г. Сковорода любив розвивати свої світоглядні концепції у поетичній формі. Мислитель визначає сутність людського буття: життя – це мандрівка. Свою багаторічну мандрівку він вважав внутрішнім покликанням, священним правом і святим обов’язком. І, безперечно, втечею від «золотих пут».


219. Олексенко О. Риторичність як ознака творчого доробку Г.С. Сковороди / О. Олексенко // Сучасна педагогічна риторика: теорія, практика, міжпредметні зв’язки: зб. наук. праць. – Львів, 2007. – С. 90 – 95.


Педагогічна риторика, яка лягла в основу риторики Г.С. Сковороди, мала ідею істини як плоду навчання, а вчителя визначала як Учителя істини, якого мають наслідувати учні в життєвих ситуаціях.


220. Підпалий А. «Сковородинські думи» Володимира Підпалого як концепція світу / А. Підпалий // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 288 – 289.


Проаналізовано естетично-структурні засади «Сковородинських дум» як визначальні складові світогляду, а отже, - концепції Світу.


221. Погребенник В. Григорій Сковорода як лірик і байкар / В. Погребенник // Українська література в загальноосвітній школі. – 2007. - № 8. – С. 24 – 26.


Про літературну творчість Г.С. Сковороди: мудрість ліричного поета поєдналася в творчості письменника з умінням і хистом вислову непроминальних істин у мішаному виді байки.


222. Погребенник В. Учительна мудрість Григорія Сковороди – лірика і байкаря / В. Погребенник // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 172 – 177.


Творчість Г. Сковороди – це тривке джерело мудрості і душевної краси людини духовної, лоція у бурхливому житейському морі, антидот проти пандемії бездуховності, найвищий урок мислителя.


223. Подрига В. Григорій Сковорода та розвиток української російськомовної літератури / В. Подрига // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 342 – 349.


Опрацьовані В. Наріжним, О. Сомовим, А. Погорільським теми багатства, повернення до батьківщини, духовного зростання в рідному краї, проблеми самопізнання, «спорідненої» праці, національного виховання в дусі християнських моральних цінностей, створені ними образи зажерливих та скупих шляхтичів, денаціоналізованих молодих людей, свідчать про зв’язок їхнього творчого доробку із художньою спадщиною Г. Сковороди та про його вплив на розвиток української російськомовної літератури.


224. Подрига В. «Філософія серця» григорія Сковороди в художній інтерпретації В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського / В. Подрига // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 178 – 187.


З’ясування впливу ідей Сковороди на світоглядно-естетичні особливості художньої творчості В. Наріжного, О. Сомова, А. Погорільського (українців, які писали російською мовою), дозволить виявити спадкоємність традицій давньоукраїнського письменства і нової української російськомовної прози.


225. Половинкин А. Григорий Сковорода на страницах журнала «Украинский вестник» / А. Половинкин // Григорій Сковорода в українській і світовій культурі: зб. матер. II студ. Сковородинівських читань, приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума, 35-ій річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди та Міжнарод. Дню філософії, (9 листопада 2007 р.). – Сковородинівка, 2007. – С. 131 – 133.


Первые публикации на страницах харьковских альманахов о Г. Сковороде – это статьи Густава Гесс де Кальве и Ивана Вернета в «Украинском вестнике» за 1817 г. (№ 4); после статей было опубликовано два письма Г. Сковороды «здешнему купцу» Егору Урюпину. Статьи написаны через 20 лет после смерти Г. Сковороды, что очень важно при анализе публикаций.

[Центр Сковородинознавства]


226. Половинкин А. Измаил Срезневский: «Кто он, Григорий Сковорода?» / А. Половинкин // Григорій Сковорода в українській і світовій культурі: зб. матер. II студ. Сковородинівських читань, приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума, 35-ій річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди та Міжнарод. Дню філософії, (9 листопада 2007 р.). – Сковородинівка, 2007. – С. 133 – 135.


Статья «Отрывки из записок о старце Григории Сковороде, украинском философе» И. Срезневского – третья публикация о нём на страницах альманаха «Утренняя звезда» (1834 год).

[Центр Сковородинознавства]


227. Прісовський Є. Україна і світ у симфонії Павла Тичини «Сковорода» / Є. Прісовський // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 188 – 192.


Поліфонічністю, і змістовою, й формально-поетичною, позначена і творена Павлом Тичиною упродовж двох десятиріч (з 1920 по 1940 рік), але так і не завершена поетична симфонія «Сковорода». Центральна, наскрізна проблема цього твору – Україна і світ.


228. Пустова Ф. Літературна хвиля Північної Слобожанщини / Ф. Пустова // Дивослово. – 2007. - № 3. – С. 31 – 32.


Аналізується навчальний посібник-хрестоматія з української літератури Північної Слобожанщини «Слобожанська хвиля» авторів В.В. і С.М. Оліфіренко. Уміщені в посібнику твори Г. Сковороди (дві пісні, байка, вірш Василю Томарі) дають достатнє уявлення про жанрове багатство та ідейно-тематичну спрямованість його спадщини.


229. Рарицький О. «Сковородинські думи» Володимира Підпалого: екзистенційний вибір поета / О. Рарицький // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 193 – 197.


Поезія В. Підпалого – свідоме перебування в сковородинській традиції, у такий спосіб автор віднаходить рятівний самозахист перед суспільною загрозою духовного вихолощення. Її (поезію) автор об’єднує у цикл із промовистою назвою «Сковородинські думи», час творення якого припадає на рутинний період брежнєвського застою.


230. Рибка О. Григорій Сковорода та Пауло Коельо: спроба порівняльного аналізу / О. Рибка // Григорій Сковорода в українській і світовій культурі: зб. матер. II студ. Сковородинівських читань, приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума, 35-ій річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди та Міжнарод. Дню філософії, (9 листопада 2007 р.). – Сковородинівка, 2007. – С. 95 – 107.


Розвідка присвячена зв’язку спадщини Г. Сковороди із творчістю дуже популярного на сьогодні португальського письменника Пауло Коельо.

[Центр Сковородинознавства]


231. Рибка О. Григорій Сковорода у творчості шістдесятників / О. Рибка // Григорій Сковорода в українській і світовій культурі: зб. матер. II студ. Сковородинівських читань, приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума, 35-ій річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди та Міжнарод. Дню філософії, (9 листопада 2007 р.). – Сковородинівка, 2007. – С. 107 – 113.


Аналіз поетичних та прозових творів шістдесятників (Б. Олійник, І. Світличний, Л. Костенко, І. Драч, С. Кримський, М. Попович, І. Дзюба, Вал. Шевчук, В. Симоненко) дає можливість зробити висновок про тісний зв’язок літератури II пол. XX ст. із літературою XVIII століття.

[Центр Сковородинознавства]


232. Ромащенко Л. Художня інтерпретація постаті Григорія Сковороди в українській історичній прозі другої половини XX століття / Л. Ромащенко // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 194 – 199.


Художнє осмислення постаті Григорія Сковороди сучасними історичними романістами.


233. Свириденко О. Сковородинівські мотиви в структурі міфосвіту Олекси Стороженка / О. Свириденко // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 293 – 297.


У випадку із прозою О. Стороженка маємо типово романтичний підхід до спадщини Г. Сковороди. Будучи ідейним спадкоємцем Сковороди, Стороженко-романтик відкриває для нації ті морально-естетичні й етичні засади душі, які окреслив мислитель.


234. «Світ ловив мене, та не спіймав»: до 285 років від дня народження Г.С. Сковороди (1722 – 1794): за матеріалами періодич. видань // Київська правда. – 2007. - 6 груд. (№ 136 (22 189)) – С. 4.


Біографія та літературна творчість Г.С. Сковороди.


235. Синьоок Г. Григорій Сковорода у житті і творчості Леоніда Первомайського та Арсенія Тарковського: типологічні студії / Г. Синьоок // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 198 – 211.


На відміну від А. Тарковського, котрий свідомо констатував тяжіння до філософських і поетичних набутків Г. Сковороди («Автобиографические заметки», «Пункти»; вірші «Где целовали степь курганы…», «Григорий Сковорода») прямих і безпосередніх покликань на спадщину Сковороди у Л. Первомайського наразі не маємо, - проте «луни» сковородинських ідей відслідковуються у його поетичних творах і життєвих постулатах.


236. Сінченко О. Особа Григорія Сковороди в інтерпретації Віктора Петрова / О. Сінченко // Антипролог: зб. наук. праць, присвячених 60-річчю члена-кореспондента НАН України М. Сулими. – К., 2007. – С. 373 – 382.


Віктор Петров – представник так званої київської «неокласики», академіст і культоролог. Дослідження контексту творчості Сковороди він проводить у двох площинах: культурній і суспільно-політичній.


237. Григорій Савич Сковорода (1722 – 1794): ювілейні дати // Шкільна бібліотека. – 2007. - № 10. – С. 29 – 32.


Про життєвий і творчий шлях Г. Сковороди. Подані його найбільш значимі афоризми.


238. Григорій Сковорода (1722 – 1794): 285 років від дня народження: календар знаменних і пам’ятних дат на 1-е півріччя 2008 року // Шкільна бібліотека. – 2007. - № 12. – С. 32.


В рубриці «Календар бібліотекаря» подана інформація про творчий шлях Г.С. Сковороди. Фото.


239. Смірнова Н. Морально-етичні засади творчості Григорія Сковороди та Ларошфуко / Н. Смірнова // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 298 – 304.


Об’єктом вивчення у даній статті є афористичні вислови Франсуа де Ларошфуко, які увійшли до книги «Роздуми, або Моральні висловлювання і максими», та афоризми, які приписують Г. Сковороді, опубліковані в харківському часописі «Украинский вестник» (1817).


240. Соболь В. До проблеми теорії та практики перекладу поезії Григорія Сковороди польською мовою / В. Соболь // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 219 – 227.


Мова поетичних творів Г. Сковороди – українська мова XVIII століття. Ймовірно, у випадку перекладу польською мовою можна говорити про потрійний переклад – із мови оригіналу сучасною українською мовою, а лише згодом – польською. Г. Сковорода у польських перекладах – це праці Януша Трибусевича та Єжи Літвінюка.


241. Сулима В. Інтерпретація євангельської теми Преображення Господнього у філософських трактатах Григорія Сковороди (XVIII ст.) і проповідях Василя Гречулевича (XIX ст.) / В. Сулима // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 304 – 312.


Маючи на меті дослідження побутування жанру проповіді і в давній, і в новій українській літературі, за об’єкт порівняльного аналізу обираємо твори богослова, філософа і письменника Г.С. Сковороди (1722 – 1794) та протоієрея Кам’янець-Подільської єпархії, українського духовного діяча і письменника Василя Яковича Гречулевича (1791 – 1870).


242. Сулима М. Роман Варвари Чередниченко «Молодість Григорія Сковороди» / М. Сулима // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 200 – 202.


Роман В. Чередниченко «Молодість Григорія Сковороди» - твір не завершений. Письменниця вдалася до реконструкції студентських років Г. Сковороди. Роман зберігся в машинописі і залишився фактом біографії В. Чередниченко, а не фактом історії української літератури.


243. Сулима М. Григорій Сковорода взимку / М. Сулима // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 228 – 232.


Зима, холод у творах Г. Сковороди, як і будь яке інше явище, набуває притаманної філософові багатогранності – вони переходять із християнської площини в чисто побутову, набувають екзистенційного смислу, включаються в поетичну систему Сковороди-поета.


244. Танана Р.В. Т.Г. Шевченко і Г.С. Сковорода / Р.В. Танана // Григорій Сковорода: глобальне і національне: матер. Всеукр. наук. конф., приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума та 35 річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди, (19 травня 2007 р.). – Х., 2007. – С. 104 – 106.


Образ Г.С. Сковороди в творчості і житті Т.Г. Шевченка.

[Центр Сковородинознавства]


245. Тарнашинська Л. Кордоцентрична концепція Григорія Сковороди та Памфила Юркевича як філософська й етична основа топології шляху в творчості українських шістдесятників / Л. Тарнашинська // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 233 – 247.


Українське шістдесятництво – унікальне художньо-естетичне явище XX ст., яке було покликане своєю «практичною філософією» образного розмислу обрати філософію серця, що її увиразнили як домінантну філософему в антропологічній думці українства Г. Сковорода і П. Юркевич.


246. Тетерина-Блохин Д. Григорій Сковрода і Тарас Шевченко: ідейно-стилістичні елементи в творах / Д. Тетерина-Блохин // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 248 – 265.


Порівнюючи поетичну творчість Т. Шевченка з творчістю Г. Сковороди, можна знайти в обох поетів багато прикладів спорідненості в ідейному змісті їхніх творів, в гуманізмі й демократизмі, в їхній любові до свого народу і України, в засудженні яничарства і зради, в проповідуванні свободи і у вірі в неминучу перемогу волі, правди, справедливості.


247. Ткаченко А. Крізь призму метричної плюривалентності / А. Ткаченко // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 203 – 211.


Окрема і не вельми досліджена з погляду віршознавства сторінка – творчість Григорія Сковороди. Він в своїх лекціях багато в чому заперечував схоластичні віршувальні догми.


248. Ткаченко Л. Філософські мотиви поеми М. Вороного «Євшан-зілля» в рецепції юного читача / Л. Ткаченко // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 358 – 366.


Поема посідає особливе місце у колі юнацького читання, твір має вишукану з елементом естетичної гри форму, її ідейний зміст є патріотичним, спрямованим на особистісне розв’язання ключової ментальної проблеми українців – проблеми національної самосвідомості, цілком сучасної вченню Г. Сковороди про самопізнання.


249. Товкайло Т. Фразеологічні одиниці в лінгвосистемі творів Григорія Сковороди / Т. Товкайло // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 397 – 400.


Чільне місце у творчій скарбниці Г. Сковороди посідає фразеологія, яка є важливим знаряддям і джерелом творчості поета-філософа; за її допомогою він передає найглибші почуття та думки; доносить до свідомості читача найскладніші проблеми буття. Саме через них (афоризми), філософ прагне показати невичерпне багатство життєвої мудрості українського народу, його життєво-філософське кредо.


250. Токмань Г. Інтерпретація як літературне і філософське явище / Г. Токмань // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 212 – 219.


Особливістю постаті українського філософа, педагога, поета Г. Сковороди є те, що він інтерпретував Біблію у всіх сферах свого «Я» - у філософських працях, навчанні, художніх творах, а також своїм життям – принципами, вчинками, стилем.


251. Трофимук М. Перша друкована поема про Україну: українська латиномовна література до і після Сковороди / М. Трофимчук // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 266 – 282.


Визначальна особливість української літератури полягає у синкретизмі головних образів та ідей, питомих для її творців, а також у тому, що її жанрово-видовий організм позначений синтезом типологічно різних літературних й духовних форм і мотивів, бо упродовж кількох генеральних етапів свого розвитку наша література творилася у різних історико-культурних контекстах, черпала з цілком відмінних джерел.


252. Трофимук О. Латиномовні вірші Пилипа Орлика – одного із предтеч Григорія Сковороди / О. Трофимук // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 283 – 293.


Латиномовних віршів П. Орлика, спеціально написаних як окремі самостійні твори, на нинішній день не знайдено. Відомо декілька польськомовних творів, які існують поза збірками.


253. Тупиця О. Композиційна роль безеквівалентної лексики в поезії Г.С. Сковороди / О. Тупиця // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 416 – 423.


Завдання цього дослідження – на основі порівняльного аналізу поезій Сковороди та перекладів сучасною українською мовою уточнити та доповнити напрацювання безеквівалентних одиниць у поетичному тексті та розкрити композиційну роль безеквівалентної лексики у поезії Г.С. Сковороди.


254. Ушкалов Л.В. Про нове академічне видання творів Григорія Сковороди / Л.В. Ушкалов // Григорій Сковорода: глобальне і національне: матер. Всеукр. наук. конф., приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума та 35 річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди, (19 травня 2007 р.). – Х., 2007. – С. 5 – 21.


Про підготовку академічного видання корпусу творів Г. Сковороди.

[Центр Сковородинознавства]


255. Ушкалов Л. Дмитро Туптало та Григорій Сковорода: про одну паралель академіка Миколи Сумцова / Л. Ушкалов // Антипролог: зб. наук. праць, присвячених 60-річчю члена-кореспондента НАН України М. Сулими. – К., 2007. – С. 231 – 248.


Д. Туптало і Г. Сковорода перебувають у річищі однієї й тієї самої богомисленнєвої традиції, чию тяглість уперше запримітив колись академік М. Сумцов у своїх «Паралелях».


256. Чегаринська К. Народні моральні засади в «Сковородіані» Івана Драча / К. Чегаринська // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 294 – 298.


Основні моральні народні засади Г.С. Сковороди знайшли відображення і розвиток у циклі І.Ф. Драча «Сковородіана».


257. Чорнобильська С. Орнаменталізм у творчості Григорія Сковороди / С. Чорнобильська // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 299 – 302.


В українському літературознавстві під орнаменталізмом традиційно розуміють добу літературного розвитку, що розпочинається з XII століття.

Орнаментальна поетика як феномен особливого бачення і відчуття світу знайшла вияв у творчості Г. Сковороди.


258. Шевченко В. Григорій Сковорода у спогадах та перших дослідженнях / В. Шевченко // Григорій Сковорода – джерело духовної величі та сучасність: матеріали Переяслав-Хм. 10 – 11 – 12-х Сковородинівських читань. – Тернопіль, 2007. – С. 219 – 234.


Виклад свідчень сучасників Сковороди, а також найбільш ранніх інтерпретацій його спадщини низкою релігійно вагомих констант. Наведені спостереження або ж їх оцінки здебільшого стосуються початкового етапу осягнення феномена особистості та творчого доробку першого українського філософа і не зайвий раз підтверджують мудрість відомої сентенції «Велике бачиться здаля».


259. Шевченко-Савчинська Л. Тлумачення поняття «здорової душі» Григорієм Сковородою: (на матеріалі латиномовних листів до Михайла Ковалинського) / Л. Шевченко-Савчинська // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 1. – К., 2007. – С. 303 – 307.


Для Сковороди втілення здорової душі – це молодий Михайло Ковалинський. Григорій Савич бачить його незіпсованим юнаком, спраглим знань, залюбленим в античну мудрість, легким і веселим, а, отже, здоровим.


260. Шевчук Т. Принципи барокового універсалізму в поетиці Митрофана Довгалевського «Сад поетичний» / Т. Шевчук // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн. кн. 1. – К., 2007. – С. 308 – 320.


Сучасні дослідники давніх київських поетик вважають працю «Сад поетичний» (1736 – 1737) Митрофана Довгалевського (український культурний діяч XVIII ст., професор КМА, драматург та теоретик) одним із кращих курсів теорії поезії.


261. Ярміш Г.П. Автобіографічні мотиви у поетичній та байкарській творчості Г.С. Сковороди / Г.П. Ярміш // Григорій Сковорода: глобальне і національне: матер. Всеукр. наук. конф., приуроч. 285 роковинам від дня народження укр. Першорозума та 35 річниці створення літерат.-меморіал. музею Г.С. Сковороди, (19 травня 2007 р.). – Х., 2007. – С. 128 – 132.


У своїх філософських та літературних творах Г. Сковорода розкрив духовний світ, своє бачення істинної людини та свої світоглядні позиції. Літературна творчість для нас цікава в даному випадку для розкриття біографії мислителя.

[Центр Сковородинознавства]