Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода

Вид материала

Документы

Содержание Указатель источниковъ для ознакомления с Южной Русью / Сост. Д. Дорошенко. - СПб., 1904. - 62 с. Відомості про рукописи Г. С. Сковороди, які знаходяться в державних архівах. Григорій Савич Сковорода. 1722-1972: (Ме­тод. реком. бібліотекареві) / Складач Л. Балацька; М-во культури УРСР. Держ. респ. б-ка Григорій Сковорода в художній літературі та мистецтві: (Короткий бібліогр. покажч.) / Склав І. А. Співак. - Чернівці, 1983. - 15 Покажчик «Григорій Сковорода»

Подобный материал:

• Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, 11469.71kb.
• Міністерство освіти І науки україни «Переяслав – Хмельницький державний педагогічний, 554.03kb.
• Міністерство освіти І науки україни двнз«Переяслав – Хмельницький державний педагогічний, 1277.11kb.
• Григорія Сковороди "погоджено", 176.67kb.
• Методичний посібник, 758.55kb.
• Навчально-методичний посібник Рекомендовано Вченою радою, 1269.33kb.
• Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, 648.32kb.
• Міністерство освіти І науки україни переяслав-хмельницький державний педагогічний університет, 616.99kb.
• Методичні рекомендації з організації та проведення наукових досліджень з питань вивчення, 436.31kb.
• Регламент роботи, 196.07kb.

Халявскій Орестъ [Данилевський Г.]. Ско­ворода. Украинский писатель XVIII века: (Матеріалы для исторіи южнорусской лите-

ратуры) // Основа. - 1862. - Серп. - X. -С. 1-39; Жовт. (сент.). - VII. – С. 39-96.

Зі змісту: Глава IV. Библиографический обзоръ сочинений Сковороды. - С. 65-96. Включає роз­діли: I. Перечень печатныхъ сочиненій Сковоро­ды II. Перечень неизданныхъ сочиненій Сково­роды. III. Перечень печатныхъ статей о Сковоро­де. Відображено праці за 1798-1861 pp.

Указатель источниковъ для ознакомления с Южной Русью / Сост. Д. Дорошенко. - СПб., 1904. - 62 с.

Зі змісту: XXV. Украинскіе философы (Гр. Ско­ворода, Д. Велланскій, П. Юркевичъ).

Л. Ч. [Чижиков Л. А.]. Г. Сковорода: Проба бібліографії // Зап. Наук. т-ва ім. Шевченка. -1899. - Т. 30. - Кн. 4. - Miscellanea: Г. Сково­рода. - С. 1-4.

Розділи: Видання його писань; Про нього.

Чижиковъ Л. А. Григорій Саввичъ Сково­рода: Библіогр. о немъ матеріалы) // Изв. Одес. Библиогр. О-ва при имп. Новорос. ун-те. - 1913. - Т. 2, вып. 1. - С. 30-48.

Матеріал систематизовано за розділами: І. Изследованія, статьи и заметки о Г. С. Сковороде. II. Сочиненія и изданія, въ которыхъ упоминает­ся Г. С. Сковорода.

Коваленко Гр. Григорій Сковорода, його життя і твори. - Полтава: 3 друкарні Т-ва «Печатне Діло», 1919. - 156 с.

Зі змісту: Бібліоґрафичний показчик. - С. 155-156.

Петров В. В. Література про Сковороду // Книгарь. - К., 1920. - № 1-3 (29-31). - Стовп. 15-24.

Огляд літератури.

Література про Сковороду / Зібрав Л. // Котович А. Григорій Савич Сковорода україн­ський філософ XVIII ст. - Л.: Накладом вид-ва «Молода Україна», 1924. – С. 47-48.

Багалій Д. І. Бібліографічний покажчик розвідок про Сковороду // Багалій Д. І. Укра­їнський мандрівний філософ Гр. Савич Ско­ворода. - X., 1926. - С. 277-393.

Бібліографічний огляд та список літератури, 222 назви, укладений за хронологією охоплює літературу за 1806-1923 pp.

Ковалівський Андрій. Сковорода в західній літературі: [Бібліогр. огляд] // Україна. - 1929. - Кн. 35. - Лип.-серп. – С. 121-132. Українські письменники : Біо-бібліогр. слов.: У 5 т. Т. 1 Давня українська література (X-I-XVIII ст. ст.) / Ред. кол.: О. I. Білецький (голова) та ін.; Уклав Л. Є. Махновець; Відп. ред. О. І. Білецький. - К.: Держлітвидав, 1960. - 979 с.

Зі змісту: Сковорода Григорій. - С. 520-536. Бібліографія складається з трьох розділів, по­значених римськими цифрами (І—III) і відповідно подає: тексти Г. С. Сковороди, розвідки про ньо­го та біобібліографію. Всередині розділів мате­ріал систематизовано за хронологією. Включено публікації за 1798-1959 pp.

Перевидання:

Українські письменники: Біо-бібліогр. словник: У 5 т. Т. 1. Давня українська літера­тура (XI-XVIII ст. ст.) - Вид. перероблене / Ред. кол.: О. I. Білецький (голова) та ін.; Ук­лав Л. С Махновець; Відп. ред. О. І. Бі­лецький; Передм. І. Ісіченка. - X.: Прапор, 2005. - 976 с.

Перевидання довідника відтворює зміст оригі­налу, обмежуючись мовною редакцією, уточ­ненням та доповненням деяких біографічних довідок про письменників. Бібліографічні відо­мості не доповнювалися й докорінно не пере­роблялися. Здійснено лише пристосування фор­ми бібліографічного опису до сучасних норм.

Зі змісту: Сковорода Григорій (22.11.1722 -29.10.1794). – С. 526 - 542.

Сміюн О. Д. Григорій Савич Сковорода. 1722-1794: (До 240-річчя з дня народж.): Рекоменд. список літератури / Наук. б-ка Львів. держ. ун-ту ім. І. Франка. Відділ бібліографії. - Львів, 1962. - 10 с.

Личные архивные фонды в государствен­ных хранилищах СССР: Указ. / Глав. арх. упр. при Совете Мин-в СССР. Гос. Б-ка СССР им. В. И. Ленина. Архив АН СССР; Сост.: Э. В. Колосова, А. А. Ходак, В. В. Цаплин и др. - М., 1963. - Т. 2: Н-Я. - 502 с.

Відомості про рукописи Г. С. Сковороди, які знаходяться в державних архівах. - С. 167.

Григорій Сковорода. Біобібліографія / Склали: Е. С. Беркович, Р. А. Ставинська, Р. І. Штраймиш; Вступ. ст. А. М. Ніженець. -X.: Вид-во Харк. ун-ту, 1968. - 181 с.

Матеріал подано у двох основних части­нах: «Твори Г. С. Сковороди», «Література про Г. С. Сковороду». Перша частина складається з таких розділів: І. Видання творів Г. С. Сковоро­ди. II. Першодруки та публікації окремих тво­рів. 1. Філософські твори Г. С. Сковороди. 2. Художні твори Г. С. Сковороди. Вірші та піс­ні. Байки. 3. Переклади Г. С. Сковороди. 4. Лис­ти Г. С. Сковороди. 5. Окремі думки та афориз­ми з творів Г. С. Сковороди.

До другої частини входять розділи: І. Прог­ресивні діячі культури про Г. С. Сковороду. II. Життя та творчість Г. С. Сковороди. Загальні роботи. III. Філософські та суспільно-політичні погляди Г. С. Сковороди. IV. Г. С. Сковоро­да і релігія. V. Г. С. Сковорода - письменник. VI. Мова творів Г. С Сковороди. VII. Педагогіч­ні погляди Г. С. Сковороди. VIII. Г. С. Сковорода в художній літературі. Критична література про художні твори, присвячені Г. С. Сковороді. IX. Вшанування пам'яті Г. С. Сковороди та пам'ят­ні місця, зв’язані з ім'ям Г. С. Сковороди. X. Біб­ліографічні покажчики і списки творів Г. С. Ско­вороди, а також літератури про нього. XI. Ілюс­тративні матеріали.

Покажчик вміщує 1217 записів. Пошуку мате­ріалів сприяє Іменний покажчик.

Григорій Сковорода. Біобібліографія. - 2-е вид., випр. і доп. / Уклад.: Е. С. Беркович, А. В. Дашковська, В. Д. Прокопова, Р. А. Ста­винська, Ю. Г. Шевченко, Р. І. Штраймиш; Вступ. ст. А. М. Ніженець. - X.: Вид-во Харк. ун-ту, 1972. - 203 с.

Порівняно з першим виданням покажчик до­повнено розділом «Твори Г. С. Сковороди та лі­тература про нього за 1966-1971 роки». Включе­но документи, надруковані в СРСР українською та російською мовами. Вміщено 1442 бібліогра­фічних записів.

Іван Вишенський. Григорій Сковорода: Реком. покажч. літ-ри / Львів. держ. Наук. б-ка; Склав В. І. Лучук; Ред. M. П. Гуменюк. - Л., 1970. - 40 с.

Зі змісту: Григорій Сковорода. Життя і твор­чість Григорія Сковороди. Твори Григорія Ско­вороди. Література про Григорія Сковороду. Образ Григорія Сковороди в українській літе­ратурі. - С. 16-40.

Григорій Сковорода в школі: Корот. бібліогр. покажч. / Упоряд. М. І. Дереворіз; Чернівец. обл. ін-т удосконалення вчителів. Б-ка Чернівец. держ. ун-ту. - Чернівці, 1972. - 20 с.

Матеріал структуровано за розділами: 1. Найосновніші видання творів Г. С. Сковороди; II. Матеріали про світогляд, життєвий і творчий шлях Г. С. Сковороди. Методика вивчення йо­го творів у загальноосвітній школі III. Образ Г. С. Сковороди в художній літературі.

Григорій Савич Сковорода. 1722-1972: (Ме­тод. реком. бібліотекареві) / Складач Л. Балацька; М-во культури УРСР. Держ. респ. б-ка УРСР ім. КПРС. - К., 1972. - 18 с.

Поліщук Ф. М. Григорій Сковорода: Семі­нарій. - К.: Вища шк., 1972. - 207 с.

Вміщено значний бібліографічний матеріал.

Зі змісту: Розділ третій. Коротка бібліографія творів Г. С. Сковороди та критичної літератури про нього. – С. 113-128. Структура: І. Основні видання творів Г. С. Сковороди. II. Критична лі­тература про творчість Г. С. Сковороди. Окремо виділені «Бібліографічні посібники» і «Список авторефератів, докторських і кандидатських ди­сертацій про творчість Г. С. Сковороди». Бібліо­графію наведено також за тематичними підрозді­лами розділу «Теми для самостійної роботи з основною бібліографією» після текстів.

Григорій Сковорода в художній літературі та мистецтві: (Короткий бібліогр. покажч.) / Склав І. А. Співак. - Чернівці, 1983. - 15 с.

Мишанич О. Григорій Сковорода: Нарис життя і творчості. - К.: Акціонер. т-во «Обе­реги», 1994. - 46 с.

Зі змісту: Бібліографія. - С. 35-45. Бібліографія містить окремі книжкові видання творів Г. С. Сковороди і вибрані наукові та художні тво­ри про його життя і творчість. Подано також спи­сок повніших бібліографічних покажчиків творів письменника та літератури про нього. Те саме:

Біографія // Сковорода Г. Твори: У 2 т. - К., 1994. - Т. 1. - С. 36-46.

Біографія // Сковорода Г. Твори: У 2 т. - К., 2005. - Т. 1. – С. 36-46.

Український Сократ - Григорій Савич Ско­ворода: Пам'ятка читачеві / Харк. обл. універс. Наук. б-ка / Складачі: Н. П. По­лях, Л. О. Сашкова.; Заг. ред. О. А. Марчен­ко. - X.: Смальта, 1995. - 24 с.

Включено відомості про твори Г. С. Сковороди і літературу про нього, переважно 70-90-х ро­ків XX ст. більшу частину становлять праці хар­ківських авторів, а також матеріали про зв'язок Г. С. Сковороди з Харківщиною.

Харківське історико-філологічне товари­ство (1877-1919): Бібліогр. покажч. / Ук­лад.: М. Г. Швалб, С Б. Глибицька; Наук. ред. С. І. Посохов; М-во освіти і науки України. Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. - X.: НМЦ «СД», 2002. - 86 с. - (До 100-річчя XII Архео­логічного з'їзду).

Зі змісту: Ушанування пам'яті Г. С. Сковороди. – С. 24-26.

У рік 280-літнього ювілею з дня народжен­ня Г. Сковороди крім методичних матеріалів, бібліографічних списків Сумської ОУНБ Київсь­кої обласної бібліотеки для дітей одночасно по­бачили світ два серйозних покажчики, у яких зібраний матеріал представлено у хронологічній послідовності і включено публікації українсь­кою та іноземними мовами.

Два століття Сковородіани: Бібліогр. довід­ник = Two centuries of Skovorodiana: Bibliog­raphical guide / Укладачі: Л. Ушкалов, С. Вакуленко, А. Євтушенко; Загальний нагляд, наук. ред. та переднє слово Л. Ушкалова. - X.: Акта, 2002. - 528 с.

Григорій Сковорода. 1722-1794: Бібліогр. покажчик / Нац. парлам. б-ка України; Нац. музей літ-ри України; Уклад.: Г. I. Гамалій, В. В. Шевченко; Наук. ред. Р. С. Жданова. - К., 2002. - 136 с. - До 280-річчя від дня наро­дження.

Особливістю харківського видання є включен­ня до бібліографії зарубіжних публікацій, подання анотацій, коментарів, предметного покаж­чика і оформлення видання паралельно англій­ською мовою, а також вишукане поліграфічне виконання. До його укладання були залучені на­уковці різних установ України та зарубіжжя: Па­вел Балмуш (Кишинів), Юрій Барабаш (Моск­ва), Наталія Бордукова (Харків), Джованна Броджі Беркофф (Рим), Лідія Гнатюк (Київ), Андрій Даниленко (Нью-Йорк), Марія Ді Саль­во (Павія), Микола Корпанюк (Переяслав-Хмельницький), Олександр Кривуля (Харків), Магдалина Ласко-Куцюк (Бухарест), Олена Лямпрехт (Харків), Олег Марченко (Москва), Ростислав Мельників (Харків), Міхаель Мозер (Відень), Юрій Пелешенко (Київ), Володимир Пилипович (Перемишль).

Покажчик «Два століття Сковородіани» (X., 2002), який містить 2203 записів, відображає лі­тературу за 1798-2002 pp. Однак бібліографіч­них відомостей значно більше, тому що анало­гічні публікації («те саме», «ibidem» тощо) вмі­щено після першої публікації, додано також ре­цензії на видання. До того ж трапляється, що пізніші публікації, перевидання подані в більш ранній хронологічній рубриці без відповідної відсилки у рубриці за роком справжньої публі­кації (до прикладу публікація І. Кулжинського 1959 р. відображено після № 6 за хронологією 1825 р.). На нашу думку це не є правомірним. Допоміжні покажчики: Покажчик авторів, Предметний покажчик.

З огляду на постатейний розпис збірників на­укових праць, тез доповідей, матеріалів конфе­ренцій тощо інформаційний обсяг покажчика «Два століття Сковородіани» значніший. Зручною є нумерація статей у збірниках, зміст яких розкрито, що сприяє оптимізації пошуку інформації. Праці та твори Г. Сковороди розмі­щено поряд із літературою про його творчість за хронологією. На нашу думку доцільніше було подати їх окремим розділом.

Покажчик «Григорій Сковорода» (К., 2002) відображає літературу про життя і твор­чість Г. С. Сковороди за 1806-2002 pp. Включе­но 1645 бібліографічних записів. Допоміжні по­кажчики: Іменний покажчик, Систематично-предметний покажчик. Розміщення літератури у межах року - за абеткою авторів чи назв тво­рів; спершу - праці кирилицею, далі - латини­цею.

Порівняльний аналіз покажчиків засвідчив вміщення в кожному з них значної частини пуб­лікацій, не відображаних в іншому. До того ж не лише за останні роки, а практично протягом усьо­го періоду у покажчиках об'єктивно існують певні розбіжності, як у відображенні оригіналь­них матеріалів, так й в описі ідентичних праць.

Слід зауважити, що дані покажчики є вагомим продовженням покажчика «Григорій Сковорода: Біобібліографія» (2-е вид., випр. і доп. - X., 1972), про який йшлося вище і який, як видно зі змістового аналізу бібліографічних записів, ук­ладачі двох покажчиків використовували, зазна­чивши в передмовах, що це - «досі найґрунтов-ніше джерело такого ґатунку... ретельно підго­товлене працівниками Центральної наукової бібліотеки Харківського університету...». «Найґрунтовніший з числа тих, які коли-небудь вида­валися, він видається вдалою спробою осягнен­ня тематично неоднорідної та ідейно строкатої гами дослідницьких викладів про славного сина землі української і з уваги на повноту та науко­ву вивіреність може бути віднесений до безпе­речних досягнень праць такого ґатунку».

Покажчики не лише доповнюють його хроно­логічно, подаючи матеріал відсутній за останні 30 років, а й вміщуючи публікації, які не були включено у попередні радянські видання з ідео­логічних міркувань. У покажчиках є рубрика «Бібліографічні покажчики» в Предметному покажчику та «Бібліографічні посібники. Бібліо­графічні списки» в Систематично-предметно­му іншого, що дасть можливість дослідникові ше більше розширити джерелознавчу базу.

Заслуговує на увагу бібліографічний покажчик «Григорій Сковорода (1722-1794)», підготов­лений науковою бібліотекою Переяслав-Хмель-ницького державного педагогічного універси­тету імені Григорія Сковороди (2006).

Григорій Сковорода (1722-1794): Біобібліогр. покажч. / Переяслав-Хмельницький держ. педагогічний ун-т ім. Григорія Сково­роди. Бібліотека / Уклад.: О. Шкира, А. Яковенко, І. Корж, Л. Губар, А. Глієва, Л. Забарило, Н. Обертій. - Переяслав-Хмельницький, 2006. - 166 с: іл.

Увійти в документальний матеріал спадщини Сковороди допомагають вступна стаття ректо­ра Переяслав-Хмельницького державного педа­гогічного університету імені Григорія Сковороди члена-кореспондента педагогічних наук України, доктора історичних наук, професора Віктора Ко­цура «Мандрівний старчик» чи великий філософ і учитель сучасності» та стаття В. В. Нікітіної «Переяславщина в житті Г. С. Сковороди». До­відкову інформацію містять «Слово від упорядни­ків» і «Короткий літопис життя і творчості Г. Ско­вороди».

Вдало розроблена укладачами структура по­кажчика, детальна систематизація дозволяє швидко знайти відображені матеріали з широко­го спектра публікацій. Бібліографічний покаж­чик структуровано за розділами: Літературно-педагогічна спадщина Г. Сковороди; Матеріали про життя та діяльність Г. Сковороди (Істо­рія; Педагогіка; Літературознавство; Художні твори про Г. Сковороду; Мистецтво; Релігія; Філософія й етика; Психологія); Бібліографічні матеріали; Вшанування пам 'яті Г. Сковороди. В окремому розділі «З міркувань Г. Сковороди» наведено крилаті вислови, афоризми з творів фі­лософа. Пошуку матеріалів сприяє й Іменний покажчик.

Бібліографічний опис здійснено згідно з чин­ними в Україні державними стандартами. Важ­ливо, що упорядники подали анотації або пояс­нення там, де назва статті не відображає її зміс­ту, більшість із них сприяє глибшому розкриттю та розумінню матеріалу, заощаджуючи час на­уковця для творчої праці. Безперечно, упоряд­никами здійснена величезна ретельна робота з виявлення, систематизації, відображення доку­ментів.

Не будемо акцентувати увагу на прогалинах у відображенні різних джерел, окремих похибках, які є в кожному з названих вище трьох останніх покажчиках. Важливіше, що вони створені та доповнюють один одного. У комплексі вони да­ють можливість більш цілісно висвітлити науко­вий та літературний спадок Г. С. Сковороди. Хо­ча паралелізм і відсутність координації підго­товки бібліографічних праць не є виправданими на державному рівні. У покажчиках відображе­но багато раритетних видань. З огляду на заува­ження укладачів, що більшість джерел опрацьо­вано de visu, бажано було б зазначити місцезна­ходження документів у фондах книгозбірень. Щодо цього є лише посилання на наявність ок­ремих документів у фондах музеїв Г. Сковороди, В. Заболотнього тощо (покажчик «Григорій Ско­ворода» (Переяслав-Хмельницький, 2006).

Бібліографічні праці фахівців Києва, Харкова і Переяслав-Хмельницького вводять у науковий обіг величезний масив інформації, що сприятиме глибшому науковому вивченню творчої спадщи­ни Григорія Савича, допоможуть скористатися творами, відображеним у покажчиках, які й нині не втратили актуальності, наукового значення, філософського змісту, залишилися зразком пое­тичного мистецтва. Видання безперечно пожвав­лять інтерес науковців і студентської молоді до пізнання та осмислення духовних надбань україн­ського народу.

Вітаючи останні бібліографічні розвідки, присвячені життю і творчості видатного україн­ського філософа, і не заперечуючи права авторів на власні творчі бачення, як писав Г. Сковорода: «Всякому городу нрав и права», зауважимо, що праця з укладання бібліографічного реєстру творчої спадщини видатного мислителя була б ґрунтовнішою, якби науковці України і зарубі­жжя об'єднали свої зусилля і створили на сучас­них науково-методичних засадах єдиний покаж­чик, який акумулював і всебічно висвітлював в одному виданні (можливо декількатомному) усі напрацювання у цій царині на сьогодні.

¹ Окремим відбитком надруковано 75 прим. У відділі довідково-бібліографічного обслуговування НБУВ зберігається один із примірників із дарчим написом Л. А. Чижикова редакції «Киевской Старины».

¹ Ушкалов Л. Переднє слово // Два століття Сково­родіани: Бібліогр. довідник = Two centuries of Skovorodiana: Bibliographical guide. - X.: Акта, 2002. -С. 6.

³ Від укладачів // Григорій Сковорода. 1722-1794: Бібліогр. покажч. - К., 2002. - С. 3-4.

[Добко Т. Сучасний розвиток бібліографічної Сковородіани / Т. Добко // Бібліотечний вісник. – 2007. - № 3. – С. 9-13.]


...У 1733 р. син переяславського полкового судді, колишній спудей Києво-Могилянської ака­демії Арсеній Берло, що вже був професором грамати­ки цього закладу і завідувачем єпископської кафедри в Могилеві, одержав призначення в Переяславську єпархію. Він отримав титул єпископа Переяславського й Бориспільського та грамоту, що його єпархія є са­мостійною і підпорядковується тільки Синоду. Після державного указу про будівництво у всіх єпархіях "училищ по Духовному регламенту" А. Берло за півро­ку побудував колегіум на території Вознесенського мо­настиря, і 2 жовтня 1738 р. там розпочалося навчання. Курс складався з шести класів, які називалися: фара, інтима, граматика, синтагма, поетика і риторика. Пізніше відкрилися ще філософський і богословський класи. В 1744 р. тут навчалися 130 учнів. Цікаво, що цей заклад називався то латинською школою, то слов'яно-латинським училищем, то Переяславською семінарією, а в 1743 р., за рік до смерті засновника, у до­кументах подибуємо назву "Берліанська колегія".

Після пожежі 1748 р., коли згоріли колегіальні кла­си, єпископ Іван Козлович звів на свої заощадження поряд з кафедральним собором навчальний будинок. Стіни одноповерхової кам'яної видовженої споруди за міцністю нагадували фортечні. Там були чотири класні кімнати, вестибюль і бібліотека. До 250-ліття Г.Сковороди цю будівлю реставрували і, зокрема, відновили малюнки на дверях. На одних дверях зобра­жений викладач з долотом і молотком, він обтесує ви­сокий пеньок, з якого постає фігура учня з книжками під пахвою (це ніби образ класу граматики), на других - криниця з корбою і два відра, що символізують піїтику і риторику, на третіх - орел з розпростертими крилами, що рветься крізь темінь до сонця (клас філо­софів і богословів).

Найбідніші студенти мешкали в гуртожитку, збу­дованому завдяки І.Козловичу, сини багатих батьків винаймали квартири. В окремих келіях монастиря жили викладачі. Наступники І.Козловича - і колишній архіманд­рит Пекінського монастиря, керівник церковної місії в Китаї, ректор Слов'яно-греко-латинської академії в Москві єпископ Гервасій (Григорій Лінцевський ро­дом із Жулян), і єпископ Йов Базилевич - дбали про розбудову колегіуму. Під стінами Вознесенського мо­настиря згодом з'явилася бурса (за радянських часів тут містилося педучилище), а біля неї - кухня і два амбари для зберігання продуктів.

Вихованці Переяславського колегіуму служили священиками, вступали на цивільну службу, посідали місця в козацьких полках і канцеляріях, училися в Києво-Могилянській академії або в Москві чи Петер­бурзі, опановуючи "медико-хірургію і фармацію". Се­ред випускників колегіуму, зокрема, поет Михайло Херасков, який і народився в Переяславі, ректор Харківського університету Ілля Тимківський, ака­демік Санкт-Петербурзької АН і Медико-хірургічної академії Хома Тихорський.

Коли колегіум перевели до Полтави (1802), його споруди використовували для господарських потреб монастиря, там були також механічні майстерні. Зго­дом на території Вознесенського монастиря розмісти­ли військову частину і кам'яні корпуси перетворили­ся на армійські склади.

З Переяславським колегіумом пов'язана цікава сторінка життя нашого геніального філософа Гри­горія Сковороди: у 1753 р. його було запрошено в цей навчальний заклад на посаду професора піїтики. А Сковороді в той час минуло лише 28 років.

Музей Григорія Сковороди в Переяславі-Хмель-ницькому відчинив двері для відвідувачів під час святкування його 250-річчя, 1972 р. Що передувало цій події, як розвивалася музейна справа в місті, хто особливо прислужився збереженню непересічних цінностей, розповідає місцевий літописець, жур­наліст і письменник Л.Махінчук у книжках "Пере­яславський скарб" (1989) та "Обереги нашої пам'яті" (1998).

Багато років тому музейні працівники Переяслава дізналися, що після переїзду колегіуму до Полтави де­які речі, котрі не розібрали люди, потрапили до чо­ловічої гімназії. Пізніше були знайдені кілька книг, класна дошка, стіл XVIII ст. з колишнього колегіуму і сковородинівський секретер. За півроку до ювілею ен­тузіасти відтворили клас поетики, в якому читав лекції Г. Сковорода: біля столів акуратно розмістили лавки, на столах - розгорнуті стародавні фоліанти, біля стіни - вішалку зі свитками спудеїв... У келії Г.Сковороди - бюро-секретер із приладдями для письма та свічника­ми, шафи зі старовинними книгами та канапа, застеле­на простеньким рядном.... Вдало доповнили інтер'єр свитка та солом'яний бриль.

У бібліотеці музею всі книжки - сучасники мандрівного філософа. Частину їх добули з обмінних фондів стародруків московських і санкт-петербурзьких бібліотек. Деякі приїхали сюди з українських вищих навчальних закладів. Наприклад, ілюстрована енцик­лопедія з ботаніки, надрукована 1659 р. латиною, трива­лий час зберігалась у Білоцерківському сільськогоспо­дарському інституті.

За словами Михайла Сікорського, одного із за­сновників музею, портрет Г.Сковороди, котрий став окрасою музею, - найправдоподібніше зображення філософа. Невідомий художник XVIII ст., за перека­зами, одержав замовлення від Михайла Ковалинського, учня Григорія Савича. Спочатку портрет зберігав­ся в замовника, потім - у колекції Горчакових, після революції - у Музеї українського мистецтва.

Свою історію має кожен експонат: і кобза, і сопілка, і цитра. Унікальна річ і скрипка, що зберіга­лася в переяславській музичній родині Козловичів. За родинними переказами, на ній грав Григорій Сковорода. Нащадки Козловичів продали скрипку му­зею. А переговори щодо купівлі кобзи, реліквії роду Іваницьких, тривали двадцять років.

Деякі експонати музеєві подарували шанувальни­ки Григорія Сковороди. У келії висить ікона Іллі Пророка, а в залі - ікона Георгія Побідоносця, дато­вані XVII ст., - подарунки професора Київського інженерно-будівельного інституту Юрія Химича.

Під час поїздки в село Коврай, де був маєток пол­ковника Степана Томари, в родині якого Г.Сковорода вчителював п'ять років, музейним працівникам поща­стило знайти диван XVIII ст. - його подарував наща­док полковника своєму конюхові. А ця людина виве­ла шукачів скарбів на родичів С.Томари - у них, у Пе­реяславі, збереглися два крісла з меблевого гарнітура XVIII ст.

Переступивши поріг стародавнього навчального закладу, усі відвідувачі завмирають від несподіванки: за викладацьким столом їх зустрічає сам Григорій Сковорода. Фігуру філософа створив ленінградський скульптор І. Хитров, автор постатей ханів Гіреїв у Бахчисараї, а також ткалі, сільського писаря й старос­ти, що прикрашають Музей народної архітектури і побуту в Пирогові.

Є скульптура українського просвітника біля входу в музей. (Таким, певно, він прийшов до Переяслава, сповнений, як писав М.Ковалинський, ученістю, відо­мостями, знаннями...) Понад 20 років зустрічає він тих, хто прагне причаститися його мудрістю, хто прагне жити і творити за його законами.


[Шпиталь А. Сковородинівський центр у Переяславі-Хмельницькому / А. Шпиталь // Дивослово. – 2006. - № 2. – С. 62 – 63.]


...Науково-навчальний Центр Сковородинознавства ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди" створений весною 2006 року. Основне його призначення - стимулювання та узагальнення Сковородинознавчих досліджень в Україні та поза нею, впровадження новітніх нау­кових даних у навчально-освітній процес на рівнях середньої та вищої шкіл. Для реалізації даної програми Центр уже два роки про­водить Сковородинські читання (у жовтні 2009 р. відбудуться XIV), в яких беруть участь учені з усіх куточків України та з-поза її меж, учителі-методисти, наукові співпрацівники Переяслав-Хмельницького, Сковородинівського, Чорнухинського літературно-меморіаль­них музеїв Г.Сковороди. Для ефективної діяльності Центру укла­дені угоди з академічними установами - Інститутом філософії імені Г.С. Сковороди, Інститутом літератури імені Т.Г. Шевченка НАН України, Переяслав-Хмельницьким, Сковородинівським, Чорнухинським літературно-меморіальними музеями письменника, Коврайською ЗОШ Золотоніського р-ну Черкаської обл. та Сковородинівською Золочівського р-ну Харківської обл.

За час діяльності Центру ним видані збірники наукових праць зі Сковородинознавства "Григорій Сковорода -духовний орієнтир для сучасності" (К., 2007) у 2 томах, "Григорій Сковорода - джерело духовної величі і сучасність" (Тернопіль, 2007); надана методична допомога у виданні Г.Верби "Ключ до християнської філософії Григорія Сковороди" (Тернопіль, 2007). Співробітники Центру підготува­ли й видали збірник "Діти твої, Україно... (спогади молодих оунівців, політичних в'язнів: Юрія Гайдука, Олега Іващенка, Євгена Дацюка)" (Переяспав-Хмельницький-Тернопіль, 2007), котрий має високий виховний та краєзнавчий потенціал.

У цьому році завершується підготовка до видання колективної монографії "Вічно сучасний: життя, наукова, педагогічна та літера­турна творчість Григорія Сковороди", авторами якої є провідні вчені ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний універ­ситет імені Григорія Сковороди" та України, й методичний посібник "Наш першорозум (Вивчення творчості Г.Сковороди в школах, ліце­ях, колегіумах, гімназіях)", авторами якого є викладачі кафедри літератури та методики навчання нашого університету. У планах Центру видання монографії Т. Александрович та М.. Корпанюка "По­етика прози Григорія Сковороди", поглиблені дослідження байкарсь­кої спадщини письменника.. Розроблений план діяльності Центру на 2009-2019 роки в рамках підготовки до 300-річчя Г.Сковороди. При Центрі організований Кабінет-музей професора Юрія Бойка-Блохина, в якому зібраний архів та література видатного вченого й громадського діяча, професора Українського Вільного Університе­ту та Максиміліан-Людвігс Університету в Мюнхені (Німеччина). Центр разом із Науковим німецько-українським товариством імені професора Юрія Бойка-Блохина (президент Дарина Тетерина-Блохин) до 100-річчя вченого підготували том праць та наукову кон­ференцію, котра відбудеться в травні 2009 р.


[Малинка М. Новини з Центру Сковородинознавства / М. Малинка // Педагогічні обрії. – 2009. – січ.-лют. (№ 1 (59)). – С. 16.]


... 7 лютого в приміщенні переяславського меморіального му­зею Григорія Сковороди відбулася презентація книги Григорія Вер­би "Ключ до християнської філософії Григорія Сковороди", що вийш­ла у світ за кілька тижнів до цього заходу в тернопільському ви­давництві "Астон". На зустріч із автором книги прийшли бібліотекарі, студенти та викла­дачі нашого педуніверситету, працівники НІЕЗ"Переяслав", представники місцевих засобів масової інформації - преси, телекомпанії "Альта", радіо.

Розпочала захід ди­ректор бібліотеки ДПУ Ольга Шкира, яка підкрес­лила значення бібліотеки і книги зокрема в культур­ному і духовному розвит­ку людства.. Її слова мали колорит урочистості, який був особливо відчутний на фоні тих музейних стародруків, що лежали на столах, за яким сиділи гості свята. Про співпрацю любомудра Григорія Верби та співробітників музею його тезки розповіла директор меморіально­го музею Валентина Нікітіна.

Коли слово було надане головному винуватцю презентації, то він розпочав зі слів: "До Григорія Сковороди приходять по-різному. Я ж прийшов до нього через пісню". Це було в 1991 році, коли хорова камерна капела викладачів переяславського педінституту (керівник доцент Олена Борисова) розучувала пісню на слова Гри­горія Сковороди "Стоїть явір над горою" (18-та пісня "Саду боже­ственних пісень"). У деяких хористів виник сумнів: чому явір вирі­шив стояти не "над водою", а "над горою"? Справа в тому, що і в пісні, яка стала народною, і в підручниках з української літератури для середньої школи, і навіть у проекті програми з музичної народ­ної творчості для педінститутів 1988-го року твір Григорія Савича названо "Стоїть явір над водою". Коли Григорій Митрофанович по­чав шукати відповідь на це питання, то з'ясував, що філософ не випадково "посадив" явір саме "на горі", а вербочки шуміли низько над водою. Таке протиставлення несло в собі глибинний смисл, який був характерним для всієї християнської філософії нашого поета: на прикладі природи Григорій Сковорода підкреслював сло­ва Спасителя "Господь гордым противится, смиренным же даёт благодать" (Як. 4:6) - слова, що так співзвучні максимі видатного давньокитайського філософа Лао-Цзи про те, що мудрий так діє, що залишається для переважної більшості непомітним, не вистав­ляє себе "на показ". З цієї пісні й почалося вивчення творчості українського філософа переяславським педагогом, філологом і музикантом, а його різнобічна підготовка дуже йому допомагала.на цьому шля­ху, адже і сам Григорій Савич був лю­диною різнобічно й гармонічно розви­неною, тобто цілісною...

Далі дослідник творчості великого філософа розповів, що саме спонука­ло його до написання своєї, по-справжньому монументальної роботи, яка має 655 сторінок тексту. Але це тільки верхівка айсбергу, за якою стоїть ве­летенський пласт надбань людського духу, для оприлюднення якого потрібне кількатомне видання. Збору та аналі­зу матеріалів, які ввійшли до вищезга­даної книги, Григорій Митрофанович присвятив сімнадцять років свого життя. За цей час ним було розшифровано близько чотирьох тисяч цитувань Григорієм Сковородою Біблії, написаною церковносло­в'янською, а точніше, солунським діалектом давньоболгарської мови, яким користува­лися Кирило та Мефодій при перекладі Біблії з давньогрецької мови.

Філолога Григорія Вербу хвилювало, що переклад праць Григорія Сковороди недо­статньо кваліфікований, тому потребує пе­регляду та виправлень: "каменем спотикан­ня" для перекладачів були біблійні цитати, використані філософом у церковносло­в'янському варіанті. А найбільше хибних правок, неточностей як у біографії, так і твор­чості великого українського філософа, за визнанням Григорія Митрофановича, було зроблено за радянських часів. Тодішні ідеологи-"рятівники людства" прагнули зроби­ти із Григорія Сковороди революціонера та атеїста. Ото ж і "творили" з нього такий собі образ бродячого філософа, який тільки те й робив, що закликав до непокори та знущав­ся над попами. А про те, що у своїх мандрах він носив кількакілограмову Єлизаветинську Біблію та постійно цитував у творах Вічну Божу книгу, хитро замовчували.

Настільними книгами педагога стали тлумачний словник російської мови Володимира Даля, етимологічний словник російської мови Макса Фасмера, "Полный церковнославянский словарь". Читав найрізно­манітніші переклади творів українського лю­бомудра у викладі різних авторів, порівню­вав та вишукував цитати з Біблії більше, ніж у п'яти варіантах перекладів на україн­ську. Уперше за двісті років досліджено весь корпус церковнослов'янських віршів Біблії, які цитував Григорій Сковорода у своїх тво­рах і листах. Причому надто ускладнювало цю роботу те, що любомудр дуже рідко вказував самі цитати. До­водилося сотні разів гортати Біблію і праці філософа, вит­рачати на це роки й роки - на такий дійсно на­уковий подвиг міг бути спро­можним лише такий дослідник, який щиро й самозреченно полюбив би Григорія Сковоро­ду, його спадщину та християнство. Така несамовита робота, як зізнається сам Гри­горій Митрофанович, зробила трансформу його вихованої на комуністично-атеїстич­них засадах свідомості - трансформу, яка привела його до сприйняття величної по­статі Вчителя вчителів Ісуса Христа.

Багато чим на цьому шляху дослідни­кові допомагали члени його родини: мама Варвара Захарівна Верба (перейшла в інші світи в 2005 році), дружина-педагог Ніна Ва­силівна Верба (залишила наш фізичний вимір у 2007 році), дочки-педагоги Тетяна й Оксана. Вони, за словами Григо­рія Митрофано­вича, "з христи­янським терпін­ням і вірою чека­ли часу виходу" його книги і допо­магали йому "в надзвичайно складній і над­звичайно вис­нажливій, проте необхідній праці". Далі наш шановний медіє­віст провів учасників зібрання сторінками виплеканого ним дітища. Головною особливістю видання є те, що вперше всі церковнослов'янські ци­тати, використані великим любомудром у своїх творах, подаються в паралельному перекладі українською мовою. У цій книзі та­кож міститься стаття, в якій Григорій Верба з точки зору на Григорія Сковороду як на християнського філософа розкриває сак­ральній сенс його імені, по батькові, прізви­ща та псевдоніма. Наводиться в книзі й істо­рія створення нашим філологом свого ше­девру, подання кількості цитувань філосо­фом усіх книг Біблії з указанням на якій саме сторінці його праць здійснене те чи інше ци­тування. Супроводжується книга й іншими цікавими матеріалами, а також містить більше 20 світлин, зроблених відомим пе­реяславським фотографом Віктором Соко­лом. На них відображені моменти з життя автора, що стали для нього знаковими. Отже, книга стане в пригоді як пересічному читачеві, так і спеціалістам-релігієзнавцям, перекладачам, учителям, студентам. Кілька книг були подаровані автором під час презентації. Першими з них стали книги для музею Григорія Сковороди і для уні­верситетської бібліотеки. Персонально по­даровано книгу Валентині Нікітіній, адже Ва­лентина Василівна під час роботи автора над книгою багато чим йому допомагала, за що він їй вдячний не менше, ніж сковородинський "Благодарний Еродій" - батькам.

На прохання Григорія Митрофановича акровірш "Григорії", присвячений Григорію Сковороді й Григорію Вербі, прочитав Сергій Литвиненко. Цей вірш написаний ним у співавторстві з Андрієм Будугаєм і потра­пив у презентовану книгу буквально в ос­танні дні її друкування (текст його опубліко­ваний у газеті ДПУ в №1 (52) на сторінці 7).

Після завершення презентації директор музею Валентина Нікітіна провела екскур­сію для гостей свята по оновлених після капітального ремонту залах Переяславсь­кого храму видатного любомудра.

Вітаємо шановного Григорія Митрофа­новича Вербу з тим, що йому вдалося до­вести до кінця титанічно-важку працю і за свого земного життя побачити її плоди та ввійти в когорту небожителів-лицарів Воїн­ства Христового, ставши поруч із такими велетами духу, як Григорій Сковорода!


[Набок В. Довгоочікувана презентація книги відбулася! / В. Набок, А. Будугай // Педагогічні обрії. – 2008. – лют.-берез. (№ 3 (54)). – С. 6 – 7.]


...12 березня 2009 року в київському Будинку художника відбу­лось вручення Міжнародної премії імені Григорія Сковороди. Лауреатом став Іван Петрович СТОГНІЙ (74 роки), завідувач кафедри філософії й політології педуніверситету ім. Григо­рія Сковороди, доктор філософських наук, професор. Премію вручив Голова Українського фонду культури Борис ОЛІЙНИК.

Міжнародна премія ім. Гри­горія Сковороди присуд­жується 10 останніх років, нею відзначено близько со­рока лауреатів. Це — відомі письменники, педагоги, вчені, державні діячі. Свого часу лауреатами ставали письмен­ники Дмитро Білоус, Юрій Мушкетик, Оксана Забужко, політик Олександр Мороз, учені Валерій Ганічев (Росія), Сергій Законнінов (Білорусь) та інші.

У Дипломі, який посвідчує лауреатство цієї премії, зазна­чено, що Івану Петровичу Стогнію вона присвоєна "за багатолітнє дослідження сковородинівської теми, вагомі публікації про духовний спа­док поета-філософа та увічнення пам'яті Григорія Сковороди в музейних експонатах і пам'ятниках".

Івана Стогнія без перебільшення можна назвати сковородинознавцем із європейським ім'ям. Він ав­тор 235 науково-методичних праць, в яких досліджується творча спад­щина Григорія Сковороди — філо­софа, поета, педагога. Досліджен­ню творчості цього унікального творця Іван Стогній присвятив п'ятдесят п'ять років свого життя.

У слові-подяці після вручення премії Іван Стогній зазначив: "Саме наша земля, історична Полтавщи­на, подарували світові українсько­го Сократа — Григорія Сковоро­ду, в якому поєдналися народна мудрість, честь, любов до Батьківщини, оригінальна філософія, послідовність, мужність в боротьбі за те, щоб світ був для всіх жителів землі багатим, добрим і щасливим... Переяславщину Григорій Сковорода називав своєю другою матір'ю. Ми, його нащадки, пишаємося цим. У на­шому місті створено музей геніаль­ного мислителя, педагогічний універ­ситет носить ім'я унікальної особи­стості, людини-легенди Григорія Сковороди. На подвір’ї вузу зведено йому чудовий пам'ятник (скульптор І. С. Зарічний). Педагогами і науко­вцями університету (ректор, про­фесор Віктор Коцур) і співробітни­ками двадцяти семи музеїв (Почесний генеральний директор заповідника «Переяслав», Герой України Михайло Сікорський) проведено тринадцять Всеукраїнських Сковородинівських читань, на мате­ріалах яких видано сім науково-теоретичних збірників. Нині йде підготовка до наступних чотир­надцятих читань, які проводять­ся традиційно один раз у два роки. Ми йшли і будемо впевнено йти за Сковородою. Хай для нас мірою єднання будуть Сковородинівські ідеї про "сродну працю", свободу, справедливість, добро і щастя. Я вдячний за широке виз­нання, пошану і почесну нагороду. Буду й надалі працювати з нат­хненням на цій благородній ниві, адже Сковородинівська криниця мудрості — невичерпна/"

Розмір премії ім. Григорія Ско­вороди порівняно невеликий — п'ять тисяч гривень. На що Іван Пет­рович витратить ці гроші?

— 16 липня цього року мені ви­повнюється 75років До цієї дати готується книга "Шляхи життя Івана Стогнія", то, мабуть, гроші витрачу на видавництво і відзна­чення ювілею. 75-річчя обов'язко­во святкуватиму, тому що моя покійна дружина Алла Георгіївна, якій я зобов'язаний переважною більшістю своїх успіхів, це запо­відала. Я не можу її не послуха­тись.

Іван Петрович Стогній відомий у Переяславі як перший ректор на­шого вузу, будівничий містка через Трубіж і пішохідної дороги, яка з'єднує університетське містечко з центром міста. Ця дорога отрима­ла назву Стогніївський шлях. А ще переяславці знають Івана Петрови­ча як невтомного захисника живої природи, щиру й добру людину. Звання "Почесний Громадянин м. Переяслава-Хмельницького" Іван Петрович отримав у 1996 році.


[Іван Стогній – лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди: [інф. «ВП»] // Вісник KOPПереяславщини. – 2009. – 3 квіт. (№24). – С.2.]