Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Бібліотека Григорій Сковорода

Вид материала

Документы

Содержание Іменний покажчик Вічний сковорода

Подобный материал:

• Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, 11469.71kb.
• Міністерство освіти І науки україни «Переяслав – Хмельницький державний педагогічний, 554.03kb.
• Міністерство освіти І науки україни двнз«Переяслав – Хмельницький державний педагогічний, 1277.11kb.
• Григорія Сковороди "погоджено", 176.67kb.
• Методичний посібник, 758.55kb.
• Навчально-методичний посібник Рекомендовано Вченою радою, 1269.33kb.
• Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, 648.32kb.
• Міністерство освіти І науки україни переяслав-хмельницький державний педагогічний університет, 616.99kb.
• Методичні рекомендації з організації та проведення наукових досліджень з питань вивчення, 436.31kb.
• Регламент роботи, 196.07kb.

2009


528. Малинка М. Новини з центру Сковородинознавства / М. Малинка // Педагогічні обрії. – 2009. - січ. – лют. (№ 1 (59)). – С. 16.


Про діяльність науково-навчального Центру Сковородинознавства ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», який створено весною 2006 року.


529. Іван Стогній – лауреат Міжнародної премії імені Григорія Сковороди: [інф. «ВП»] // Вісник Переяславщини. – 2009. – 3 квіт. (№ 24). – С. 2.


12.03.2009 року в київському Будинку художника відбулося вручення Міжнародної премії імені Григорія Сковороди. Лауреатом став завідувач кафедри філософії й політології педуніверситету ім. Г.С. Сковороди, доктор філософських наук, професор І.П. Стогній (74 р.). Премію вручив Голова Українського фонду культури Б. Олійник.


530. Янко Д. Щасливий тільки той, хто з’єднав свою приватну справу із загальною: [Сковородинські лауреати] / Д. Янко // Культура і життя. – 2009. – 1 квіт. (№ 13). – С. 5.


Важливим актом у пошануванні особистості й спадку Г.С. Сковороди стала заснована у 1992 році Українським фондом культури Міжнародна літературно-мистецька премія його імені, до якої нині посутньо прилучилась редакція газети «Селянська правда». Вручення премій відбулося 12 березня 2009 року і нині маємо нове поповнення сковородинських лауреатів.


ІМЕННИЙ ПОКАЖЧИК


Номери в круглих дужках відображають матеріали про особу, яка не є автором, але згадується у назві публікації чи анотації.




Александрова М.В. 351

Александрович Т. 161, 162, 163

Алчевська Х.Д. (69)

Андрусяк І. 480

Антонишин О. 52

Антоновський М.І. (500)

Арестова Т. 366

Арістотель (375), (383)

Артемова Л.В. 47

Артемчук І. 116


Бабай Л.В. 438

Багалій Д.І. (21), (64), (151), (197), (347), (426)

Багнюк А. 354

Базилевич А. (316), (317)

Базилевський В. 295, 301

Барабаш Ю.Я. 164

Баранов В. (508)

Баранович Л. (160), (172), (311)

Барка В. 110

Барнич О.В. 85

Бацевич Ф.С. 262

Бевз Н.В. 150

Безрукова І.В. 24

Безрукова Т.М. 24

Безхутрий Ю.М. 151

Бекон Р. (375)

Белімова Т. 165

Беляєва Л.В. 477

Береза Б. 36

Бернадська Н. 120

Бігун О.О. 454

Біла А. 166

Білер О. 167

Білобровко Т.І. 515

Білодід В. 326

Білоус П. 143, 168, 169

Блохин Д. 516, (526)

Бовсунівська Т. 170

Бойко В. 291

Бойко-Блохин Ю. (13)

Бондар С. 327

Бонч-Бруєвич В (64)

Бордукова Н. 347

Борисенко К. 171, 172, 173

Бровченко А.К. 439

Будугай А. 174, 175, 176, 303, 367, 522

Бузина О. (190)

Булаховська Ю.Л. 476

Булда М. 177

Бурлака Г.М. 123

Бутник Н. 178

Бутова Ю. 368


Вакарчук І. 155

Вакуленко С. 5

Вальо М.А. 476

Вандышев В.Н. 340

Вандишев-Ребро Н.В. 440

Вареник Н. 312

Василенко В. (317)

Васильківський С. (317)

Васьків М. 179

Ващенко Г. (34)

Вегера О. 369

Величко В.Н. 356

Вельгун Н. 86

Верба Г.М. (6), (174), (175), (266), (303), 370, 470, 497, 498, (515), (521), (522)

Вервес Г.Д. 112, 113, 115, 476, 477

Вернет І. (225), 349

Вершинин В. 53

Вєдіна В.П. 113, Вишенський І. (271)

Вишеславський Л. 285, 304

Вишнякова Г. 321

Вільчинська С. 371

Вінграновський М. (36), (488)

Вітер Р. 180

Владимирова В. 125

Власенко С. 17

Воїнов С. 181

Вороний М. (248)


Гавриленко А. 154

Гаврилова Т. 182

Гаврилюк Н.С. 290, 372

Гаврилюк Ю.М. 341

Гальперін В.І. 313

Геракліт (375)

Гесс де Кальве Г. (225), 349

Гетьманець М.Ф. 183

Глива Є. 357

Гнатюк Л. 184

Гоголь М.В. (164), (435), (469)

Голікова О.М. 441

Гольденберг Л.І. 476

Гомон П. 442

Гончарук Т.В. 358

Горак Г.І. 346

Горбенко С.С. 314

Грабовська С. 373

Грабовський В. 185, 186

Гречулевич В. (241)

Грибіниченко Т. 144

Гришин І.Я. 443, 499, 525

Губатюк І.В. 25

Губенко В.І. 444

Гусейнов Г. 126


Давидов А. (176)

Декарт Р. (375), (404), (451)

Демков М. (64)

Денисова Т.Н. 115

Денисюк С.П. 127

Деніско Л.М. 263

Деркач Т.Л. 484

Дешко Л.О. 187

Дзюба І.М. (231), (269), (488)

Дига Н. 55

Дічек Н. 37

Дмитренко К. 374

Дмитренко М. 128

Добко Т. 482

Довбня Д. 375

Довбня І. 189

Довбня Л. 189

Довбня П. 375

Довгалевський М. (260)

Долгопол О.О. 87

Домонтович В. (165)

Домчук М. 145

Дончик В.Г. 127

Дорошенко В. 292

Драгоманов М. (155)

Драч І.Ф. 3, (231), (256), 273, 274, 275, 276, 296

Дубінін В.В. 10

Дубовий О. 322

Дудка Д.М. 140

Дудко Д.М. 190, 191, 328, 329, 445, 500

Дутко С.І. 56

Дюмін О.З. 446


Езоп (92)

Епіктет (381)

Епікур (191), (380), (381), (383)

Ерн В. (64)


Ємельянова Є.С. 88

Єфімець О.П. 57

Єфремов С. 132


Жаботинський П. 359

Жахалова Н. (15)

Жук З. (Живка З.) 294

Жук Л.Я. 447

Жулинський М. 133


Забарило Л. 483, 486

Завадка Б. 152

Заветный С.А. 448, 525

Загарук О. 58

Задорожна С. 120

Зайцев П. (13)

Захаржевська В.О. 477

Зелінська О. 46

Зернікава А. (419)

Зеров М. (2)

Зіновіїв К. (213)

Зуб Т.С. 487


Іваничук Р. (194), (195)

Іванцова Г.І. 89

Ільїн В.В. 361

Ільїних А.С. 27

Ісаєвич Я. 155


Їжакевич І.І. (82)


Казанжи О. 192, 193

Казьонна Л. 59

Калюжний А.Є. (366)

Калюжный В.Н. 376

Камінчук О. 121

Кант І. (375)

Каплюк К. 194, 195

Капніст В. (192), (193)

Карайоргіс В. (494)

Карпенко М. (285)

Карп’юк М. 330

Касіян В. (316), (317)

Катвицький Р. 377

Кашка В. (508)

Кашуба М. 378, 379

Каюков В.І. 284

К’єркегор С. (353)

Кирило і Мефодій (271)

Кириченко Ф.Т. 305

Кірєєва С.М. 88, 449

Клен Ю. 283, 297

Климчук В.Н. 112

Клисакова А. 380

Клочко В. 11

Книженко М. 381

Князенко О. 298

Кобяков О.М. 382

Ковалевська Т. 196

Ковалинський М.І. (7), 134, (259), (273), 306

Ковалівський А.П. 197, (426)

Коваль Р. 3

Ковальова Ю. 518

Ковтун Ю.І. 450

Коельо П. (230)

Кожуховська Л. 198

Козубенко Л. 199, 200

Колесник І. 30

Колибенко О. 10

Коломієць В. 2, 279

Коляда В.И. 451

Комар Б. (176)

Кониський Г. (384)

Коновалова Я. 452

Кононенко П. 34, 127

Кононенко Т. 34

Кононова О.В. 310

Копаницька Я.В. 90, 91, 92, 93

Корінько Л.М. 501

Корпанюк М.П. 188, 201, 202, 203, 204, 511, 512, 513

Костенко Л. (231)

Костіна М. 383

Костюк Г. 135

Костюк Н. 502

Котляр М.В. 345

Кохаль В.В. (317)

Коцур В.В. 38, 60, 61

Коцур В.П. 19, 38, 515

Коцур Н.І. 60, 61

Кочубей Т. 62

Кравцов А.І. 453

Кравченко В.С. (317)

Кравченко О.П. 384, 385, 386

Кравченко Т. 387

Кравчук О. 388

Краснопольська Р.А. 94

Кременець В.Г. 361

Кривуля О.М. 389

Кривуля Т. 390

Кримський С. (231)

Криса Б. (143), 205

Кріцак І. 331

Крушинський А. 264

Крюкова О. 63

Кудринський Ф. (64)

Кузьменко А. 391

Кулик І. 64

Кулиняк Д. 288

Куліш П. (125), 277, (435)

Кульова В. 350

Кульчицький О.Ю. (358)

Куницький М. (508)

Курас І.Ф. 9

Кухаренко А.Л. 454

Кухарєва Н. 26

Куц В. 392, 393

Кучеренко О. 394

Кучерявий О.Г. 31


Лазарева Т.М. 455

Лакуза А.А. 395

Ларошфуко Ф. (239)

Лебідь А.Є. 342

Левицький В. (316)

Левченко Н. 206, 332

Левченко Т.Г. 396

Лейбніц Г. (451)

Лещук Т. 293

Лисенко А.Я. 27

Литвиненко С. 174, 303

Литвинов В. 208

Лімборський І. 137, 207

Лісецький С. 315

Літвінюк Є. (240)

Логвин Ю. (36)

Лоха В. 39

Луб’яновський Ф.П. 138

Лук’янов (317)

Луцька Ф. 122

Луцький Ю. 1

Лученко Є.Д. (317)

Лущій С. 209

Любавін Ю. (82)


Магеря О.П. 324

Мазеіна Н. 65

Мазоха Г.С. 129, 188

Мазоха Д. 40

Майков Л. (64)

Макеев С.Г. 456

Малинка М. 519, 528

Малицька О.В. 457

Маловський М. (316), (317)

Мальбранш Н. (451)

Манженко В.П. 333, 334, 397

Манженко Т.М. 95, 398

Марков Д.В. 158, 362

Марченко О. 289

Масол Л.М. 311

Матвійчук А. 299

Матвійчук О. 48

Матвєєва Т.С. 151

Махінчук М. 28

Маценко П. 308

Мегмедов Г.І. (317)

Медвідь О.Н. 96

Межевкіна О.С. 265

Мелетьєва Н.Л. 41

Мельник Л.М. 458

Микитась В. 29,109

Микитенко Ю.О. 118

Мимоход М. 66

Мироненко І. 494

Михайловська М. 399

Михальченко М. 3

Мицай Н.І. 503, 509, 510

Мишанич О. 119, 488

Мишанич Я. 210

Мірошниченко В. 400

Мірчук І. (197)

Міщенко Н. 459

Мовчан Р. 211, 212

Моісєєва Н.І. 401, 449, 525

Мокрецова Н.Я. 402, 460, 461

Мономах В. (34)

Моргун Ю. 403

Мостова А.О. 97

Мостова Л. 213, 214


Набок В. 266, 504, 521, 522

Набок Л. 42

Наливайко Д.С. 114

Наливайко С. 267

Наріжний В. (223), (224)

Насєдкін А.Л. (82)

Немилостива Ю. 215

Нестеренко Л. 67

Ніженець А.М. (151)

Нікітіна В.В. 43, 98, 216, 489, 505

Нікітчин О. 68

Нікітчина С. 68

Ніколенко А.П. 18

Ніцше Ф. (433)

Нічик В.М. (355)

Новак М. 156

Новик О. 217

Нога Г.М. 130

Нога Н. 218

Нудьга Г.А. 117


Овчаренко В.Н. 404, 461

Овчаренко Н.Ф. 115

Овчарук О. 309

Огієнко І. (271)

Огульчанський О. (176)

Оксенич О. 405

Олексенко О. 219

Олексієнко О. 69

Оленчин Д. (197)

Олійник Б. (231), (529)

Олійник-Рахманний Р. (141)

Оліфіренко В.В. (228), 268

Оліфіренко С.М. (228), 268

Олянчук Д.Г. (13), (14), (15), (159), (426)

Омельченко Д. 523

Онищенко Г. 44

Орлик П. (252)

Осадчий В.П. 280


Павленко А. 180

Павличко Д. 278

Павличко С.Д. 115

Павлова Т.Г. 462

Павлова Ю.Ю. (317)

Пазиніч С.М. 465

Пайвель Н. 490

Палатна Т.В. 98, 316, 317

Пальчевський С.С. 70

Панков Г.Д. 335

Панченко В. 515

Панчук Л. 99

Панфілов В. (316), (317)

Пархоменко І. 406

Пеленський Я. (146)

Первомайський Л. (235)

Петров В. (197), (236)

Петров М. (426)

Пилипенко Н. 407

Пилявець Л.Б. 324

Пинда Л.А. 463

Підборський Ю. 71

Підмогильний В. (209)

Підпалий А. 220

Підпалий В. (144), (145), (220), (229)

Пільгук І. (478)

Пінчук С. 139

Пінчук Ю.А. 345

Піпенко М.А. 27

Платон (375), (381), (383)

Плутарх (7)

Погорільський А. (223), (224)

Погребенник В.Ф. 141, 221, 222

Поддубная Л.В. 464

Поденко О. 300

Подольська Є.А. 363

Подольська Л.П. 89

Подольський М.К. 12

Подоляка В.Д. 72

Подрига В. 223, 224

Положній Т. 408

Полєхіна В.М. 100

Поліщук В. (179)

Половинкин А. 225, 226

Полтава Л. 272

Полтавець М. 506

Поляшенко І. 409

Поніманська Т.І. 49

Пономар Г. 507

Пономарьов О.С. 465

Попов М. 410

Попов М. (316)

Попов М.П. (478)

Попович М. (231), 411

Постовий В. 412

Посохова Л. (30)

Потапенко Г. 73

Прекало Т.І. 54

Приступів П.Г.

Приступов П. (312)

Прісовський Є. 227

Прокопенко І.Ф. 8. 35

Прокопов Д.Є. 466

Прокопова О.А. 467

Прокопович Т. (208), (311)

Пустова Ф. 228

Рарицький О. 229

Рева Л.Г. 478

Резніченко І. 74, 75

Рибка О. 230. 231

Рижкова С. 413

Рікер П. (469)

Розумний Я. 146

Ромащенко Л. 232

Рубан А. 414, 415

Рудницька Л. 76

Рудяков П.М. 477

Русова С. (64)


Савельєв В. 416

Савченко Н.М. 12

Савчук (Кріль) Н. 77

Сайковська В. 78

Сас П.М. 345

Саух П.Ю. 324

Светловский А.Т. 352

Свириденко О. 233

Світличний І. (231)

Світлова К. 417

Семеног О. 147

Сергійчук О.М. 101

Сергійчук С. 468

Серебрянська І.М. 418

Сиваченко Г.М. 113

Сиваченко М. (148)

Сивокінь Г.М. 113

Сидоренко М. 318

Симоненко В. (231)

Синьоок Г. 235

Сироїд О. 319

Сирцова О. 419, 469

Сия (мастер) 325

Сігов К. 492

Сідюк Н. 45

Сікорський М.І. (28), 491, 524

Сінченко О. 236

Скаб М. 157

Скибінський А. 336

Складаний І.П. 284

Скринник М. 420

Славутич Я. 287

Сладких І.А. 102

Слапчук В. (508)

Слесик К.М. 50

Смірнова Н. 239

Смолій В.А. 345

Смотрицький М. (160)

Соболь В. 240

Сокол В. 320, 497

Соколовская Т.Е. 471

Сократ (381)

Соловей Е. 132

Соловйов В.С. (15)

Соловйов В. (350)

Сомов О. (223), (224)

Сорокіна М. 408

Софійчук Г. 79

Сошніков А.О. 421

Сошнікова О.М. 422

Спіноза Б. (451)

Срезневський В.И. (136)

Срезневський І. (197), (226)

Стадниченко В. 103, 269, 307

Стадниченко Ю. (285)

Стаєнна О. 67

Стародубець В. 354

Статінов В. (316), (317)

Стеллецький А.З. (181)

Стеллецький В.І. (181)

Стеллецький Н. (64)

Стогній І.П. 33, (103), 423, 424, (452), (529)

Столяров В.Д. 270

Столярова Г.П. 20, 270

Стороженко О. (233)

Стремоухова І.В. 104

Струк Н. 48

Стус В. (166)

Суганяк С. 388

Сулима В. 241

Сулима М. 153, (211), 242, 243

Сумцов М. (64), (197), (255)

Сухих Л.А. 402, 460, 472

Сухіна В. 21

Сухомлинський В. (34)

Сьомак Т.І. 473


Танана Р.В. 22, 244

Тараненко Л.І. 425

Тарасова Н.І. 479

Таращук П. 149

Тарковський А. (235), 281, 282, 301

Тарнашинська Л. 245

Татарчук Е.В. 479

Тернавська Т. 105

Тетерина-Блохина Д. 13, 14, 15, 51, 154, 159, 246, 426

Тимошенко О. 427

Тимощенко О.П. 271

Тимощик В. 474

Титар О. 16

Тичина П. 111, (160), (200), (227), (478)

Тищенко К. (271)

Тищенко Т. 46

Ткаченко А. 247

Ткаченко Г.К. (317)

Ткаченко Л.І. 106, 248

Ткачук М. 475

Товкайло Т. 249

Товкачівський А. (64)

Тодуа Ю.В. 32

Токмань Г. 188, 250

Толочко П.П. 7

Толстенко С.Н. 472

Томара С. (42), (288)

Третьяков Р. (285)

Трибусевич Я. (240)

Тронько П.Т. (26)

Трофимук М. 251

Трофимук О. 252

Тупиця О. 253

Туптало Д. (173), (255)

Узбек О.А. 428

Урюпин Е. (225)

Ушкалов Л.В. 5, (122), (153), 160, (171), 254, 255, 291, 323, 481


Федоров І. (271)

Федотова О.В. 343

Федчун Н. 107

Фелечко А.В. 80

Філонов І. (316), (317)

Фірсова Л.В. 425

Фірсова Т. 429

Франко І. (64), (155)

Франко С.Л. (400)


Хамлюк Н. 302

Харченко В.П. 108

Харьковщенко Є. 430

Харьковщенко Ю. 337

Хвильовий М. (160)

Хоменко А. 431


Циганок О. 124


Чайка П. 338

Чегаринська К. 256

Чередниченко В. (242)

Чернега Т.М. 355

Чернець О. (316), (317)

Чернишов В.В. 432

Черняк В. 3

Чижевський Д. (13), 142, (159), (426), (475)

Чирка Л. 433

Чорнобильська С. 257

Чуб Д. 344

Чумак Т. 131

Чуркіна В.Г. 446


Швець Т. 518

Швецова Г. 167

Шевченко В. 258, 339, 348

Шевченко М. (496)

Шевченко Т.Г. (34), (152), (160), (164), (244), (246), (296), (324)

Шевченко-Савчинська Л. 259

Шевчук В. (2), 3, 112, (199), (231), 306, (478)

Шевчук Т. 260

Шибанов Г. 23

Шкандрій М. 149

Шкира О.І. 484, 486, 514

Шлемкевич М. (180), (215), (263)

Шпиталь І. 493

Штих В.Г. 140

Шубенко Н. 82

Шудрик І. 434


Юрійчук Н. 83

Юркевич П. (245), (414), (435)

Юхименко Н.Ф. 435, 436


Яворський М. (197)

Яворський С. (10)

Якимович Б. 155

Яковенко А. 485, 486

Якушко К.Г. 364, 365, 437

Янко Д. 530

Ярміш Г.П. 84, 261, 527

Ярмоленко П.Я. 286

Ярмусь С.О. (366)

Ярошовець В.І. 353, 360

ВІЧНИЙ СКОВОРОДА


Український просвіти­тель-гуманіст, філософ, поет і композитор.

Народився 22 листопада 1722 р. у с. Чорнухи на Пол­тавщині у родині козака, яка відзначалася великою побож­ністю, миролюбством, гос­тинністю, чесністю. Зроста­ючи у середовищі мудрої праведності, їхній син з ранніх літ відзначався схиль­ністю до зосередженості на своєму внутрішньому світі, твердістю духу, великим ба­жанням до науки і знань.

Після закінчення полкової школи в 1734 р. вступив до Києво-Могилянської ака­демії, де навчався до 1753 р. (з перервами).

У 1741—1744 рр. служив у придворній хоровій капелі імператриці Єлизавети Пет­рівни у Петербурзі. У 1745 р. повернувся до Києва в чині «придворного уставника», поновив навчання у філософ­ському класі.

На межі 50-х років (про­тягом трьох років) він подоро­жує Європою: ця подорож відіграла надзвичайно важливу роль у формуванні поглядів майбутнього філософа.

У 1751 р. Г. Сковорода — викладач поетики у Переяс­лавському колегіумі, де він запроваджує багато новатор­ських ідей, чим, звісно, вик­ликав невдоволення керів­ництва. Саме за недотриман­ня усталених методів викла­дання його звільняють.

У 1754 _Р. і 1755-1759 рр. Григорій Савич пра­цював домашнім учителем у поміщика С. Томари в с. Ковраях на Переяславщині. Він довго не погоджувався на та­ку службу, але любов, привітна приязнь, якою відзначався колишній вельмо­жа, більш за все впливали на Сковороду. Часто у вільні від основних обов'язків години він мандрував околицями се­ла: гаї, діброви, поля були співрозмовниками або спів­учасниками його роздумів. Тут розпочав писати вірші ук­раїнською та латинською мо­вами, які стали основою його поетичної збірки про облаш­тування суспільного буття «Сад божественних пісень». Жителі с. Коврай (10 км від Золотоноші київською тра­сою — поворот біля куманця до Коврайських хуторів) нази­вають себе нащадками Гри­горія Сковороди. На честь 250-річного ювілею від дня його народження (1972) тут, на Кравцевій горі — улюбле­ному місці відпочинку поета, закладено парк і на стіні місце­вої школи — встановлено ме­моріальну дошку. А в 1973 р. у цій школі — відкрито кімнату-музей Г. С. Сковороди.

З 1759 по 1769 рр. Г. Сковорода працює викла­дачем поетики і етики в Харківському колегіумі, про­те змушений залишити вик­ладання через непорозуміння з начальством. Останні 25 років Сковорода мандру­вав Україною, проповідуючи свої філософські погляди.

Непересічним виразником генія народу став мандрівний філософ-учитель, серед пере­конань якого очільним було визнання животворящого на­чала єства людини — її духу.

Феномен величі Григорія Савича Сковороди полягає у гармонійному поєднанні краси тілесної й духовної, внутрішній згоді з волею Бога, спрямо­ваній на пізнання і творчість. Його особливий внутрішній світ наповнений мудрістю, йо­му було замало того, що він збагнув, відкрив для себе, йо­му боліло зубожене і трагічне існування своєї нації.

Реалізацію ідеї духовного відродження української нації мудрець бачить через духовне відродження особистості, над чиєю головою «...літає седми­ця божих птахів: дух смаку, дух віри, дух надії, дух мило­сердя, дух поради, дух про­зріння, дух чистосердя».

І. Франко назвав Г. Ско­вороду «національним філо­софом». Його мудрість була виплекана премудрістю віри, передусім це стосується розуміння смерті: смерть як вінець життя — двері в без­смертя. «Треба своєчасно приготувати собі зброю проти цього ворога... спокійним уз­годженням своєї волі з волею Творця. Такий душевний мир готується заздалегідь, він зростає тихо у тайні серця, зміцнюється почуванням зробленого добра». Через ро­зум і поглиблення освіти лю­дина може стати доскона­лішою, а щасливою — через серце і душу.

«... Пізнай у собі силу розумну, слово Боже, слово вічне, правицю Божу, закон, владу, царство, невидимість, образ Отця Небесного! Розкрий серце твоє для прийняття віри і для обіймів того чоловіка, котрий своєму Отцю Небесному замість си­ли його і замість правиці його навіки віків. Це насіння твоє, зерно твоє просторіше від не­бес і земних кіл, це видиме небо і ця земля в ньому хова­ються, і чи не зможе зберег­ти тебе це насіння? ...О, насіння благословенне, люди­но істинна, Божа! Вся ви­димість є її підніжжя. Сама вона в собі носить царство, онебеснюючи всякого ним просвіщеного і наповнюючи своїм всенаповненням, сівши на місці правиці (праворуч) Отця Небесного навіки» — вважав Г. Сковорода.

Людина осягне щастя ли­ше тоді, коли вона пізнає свою невидиму природу — сутність, посяде у суспільному організмі визначене їй Богом місце і бу­де задоволена результатами своєї праці. Він щиро вірив, що такий шлях приведе не ли­ше до щастя окремої людини, а й до вдосконалення тогочас­ного суспільства загалом.

«Одягався він пристойно,але просто; їжу мав, що скла­далася з трав, плодів і молоч­них приправ, споживав її вве­чері, після заходу сонця... Для сну виділяв свого часу небільше чотирьох годин на до­бу; вставав до зорі і, колидозволяла погода, завжди ходив пішки за місто прогу­люватися на чисте повітря і в сади; завжди веселий, бадьорий, легкий, рухливий, стриманий, цнотливий, всім задоволений, добродушний, принижений перед усіма, охочий до слова, де не змушений говорити, з усього виводив мораль, шанобливий до будь-якого стану людей, відвідував хворих, утішав печальних, ділив останнє з неімущими, вибирав і любив друзів за їхнє серце, мав побожність без марновірства, вченість без зазнайства, поводження без лестощів» — записав М. Ковалинський, у домі якого (с. Паніванівка — тепер Сковородинівка Золочівського району Харківської області) Григорій Сковорода помер 29 жовтня 1794 р.

Незадовго до смерті Сковорода склав список своїх праць (18 оригінальних і 7 перекладів, 4 з яких досі не знайдені), збірник філо­софських настанов «Сад Бо­жественних пісень», «Байки Харківські».

Перед смертю поет і філо­соф заповідав поховати себе на підвищенні біля гаю, а на могилі зробити напис: «Світ ловив мене, та не спіймав». Таким чином Г. Сковорода ще раз заявив про свою відданість духовному спасен­ному життю перед земними суєтністю і марнотою.

Творча спадщина великого філософа стала невичерп­ним джерелом мудрості та наснаги для українського на­роду на довгі-довгі віки. Во­на затребувана і сьогодні, актуальною буде і завтра.

За життя твори Григорія Савича Сковороди не видавалися.

Перші публікації з'яви­лися до сторіччя з дня його смерті.

Зібрання творів Сково­роди, більшість з яких наз­вані діалогами, здійснив Д. Багалій (1894).

До 250-річчя від дня народження мислителя опу­бліковано 2 томи повного зібрання творів, а також пе­реклад їх російською мовою.

У 1994 р. вперше здійснено видання усіх творів Сковороди у перек­ладі сучасною українською мовою.

У 1972 р. у Сковородинівці відкрито літературно-меморіальний музей.

У сквері на Контрак­товій площі, у столиці України встановлено пам'ят­ник поету (1976, І. П. Кавалерідзе). На фасаді Києво-Могилянської ака­демії встановлено ме­моріальну дошку Г. Сково­роді. У 1973 р. у Києві на його честь названо вулицю.


[Сковорода Григорій Савич / [авт.-упоряд.: В. Коцур, О. Колибенко] // Переяслав у віках: наук. вид. – К., 2007. – С. 349 – 350.]


...Виходячи із сьогоднішнього рівня розвитку літературознавства та методики вивчення літератури, філологічний метод або герменевтика представляє для дослідження давніх творів комплексний метод, завдяки всотуванню в себе питань і проблем, притаманних як філологічному, так і іншим методам. Він дає можливість прокоментувати всі особливості художнього твору на змістовому та формальному рівнях, особливо плідний для вивченні пам'яток давнього письменства. ... За допомогою герменевтики відновлюється розуміння призабутих, втрачених знань, бо вона словесно відтворює культурно-матеріальну світоглядну спадщину предків через тлумачення морально-етичних, церковних, станових, естетичних канонів, правил, символів, снів, вчинків; пояснює історичні події, їхні причини, закономірності, особливості худож­нього часопростору твору та його зв'язок з часом написання пам'ятки; пояснює особливост взаємостосунків між автором і твором, автором і середовище

...1770-1780-і рр.. - це досить інтенсивний період у розвиткові крайового літописання, наповненні його змісту новими філософськими, естетичними, конфесійними, ідейними проблемами. Автори прагнуть через призму власної діяльності відтворити досить широкий спектр суспільно-політичних і культурно-духовних новацій. Вони все більше занурюються у власний внутрішній світ, зосереджуються на господарсько-побутовій тематиці, але душев­на двоїстість, що розвивається між минулим і сучасним України, козацтва, їхніх родин, самих авторів, не заглушена. Особливо виразно відбита вона в щоденникових записках Степана Лашкевича, «Записці оставшимся по нас» Василя Білозерського, «Записці про Сло­бідські полки» Іллі Квітки. Тема любові у цих творах є однією з основних. Для Лашкевича вона виражена в любові до праці, громадської служби, родини, природи. Для Бєлозерського, Квітки - до історії рідного народу, краю, козацтва, їх духовної величі. Для Іринея Фальківського в його мемуарах «Біографічні відомості» - до філософського осмислення природи тілесної любові, релігійної любові, любові до знань і викладацької праці. Пізніше для Гри­горія Винського в мемуарах «Мій час» - в любові до філософського осмислення проблем виховання, спорідненості виховання, навчання з природними даними людини /сковородинівської «сродної» праці/, до наук, моральності, до викриття здеморалізованої царсько-чиновницької доби Катерини II, її тиранства.

Ці та інші твори окреслюють просвітницько-літературне спрямування літописних

пам'яток, в яких різнобічно виражена кордоцентричність філософсько-світоглядного буття тодішньої національної інтелігенції. У них відбиті засади авторських підходів і внесків у становлення та розвиток нового національного відродження, що розпочиналося з доби ге­тьманства К. Розумовського й особливо поглибилося з часу знищення Запорізької Січі, останньої фізичної й духовної опори нації в її протистоянні колоніальному московському режимові. Відрадно, що на східних околицях України, в Слобожанщині, цей процес відбу­вався під значним впливом громадянської, творчої діяльності Г.Сковороди, носія загально­українських визвольних ідей, втілених у проповідуваних морально-етичних, естетичних ка­тегоріях, зрозумілих і необхідних для тих, хто їх сповідував, і сприйнятних для тих, кого влаштовувала реальність, для зміцнення якої вони прагнули удосконалювати існуюче сус­пільство, його мораль, починаючи зі себе. Якщо літописці на реалії життя дивляться крізь призму ідеологів нової буржуазії, яка вбачає основою духовного життя матеріальні блага, й докладають зусилля для власного збагачення й з гордістю описують свої досягнення, то Григорій Сковорода, як той же просвітник, на матеріальні блага дивиться крізь призму мо­ральної ригористки. Тому між змістом і духовним спрямуванням крайових літописів і «Піс­нею 10» («Всякому городу нрав і права») Г.Сковороди наявна антитеза: що літописці хва­лять, те Сковорода ганьбить. Але і вони і поет по-своєму правильно оцінюють реальне жит­тя: показують сукупність цінностей, які здатні забезпечити людині щастя: матеріальне й ду­ховне багатства, принципову громадянську позицію, активність у суспільному житті, здобуванні знань та творчій реалізації в практику під безпосереднім диктатом совісті, христи­янської моралі, працездатності й працелюбства.

...Наведені цитати з літопису та творів Сковороди й Кониського відтворюють загальнонаціональну морально-психологічну ситуацію у XVIII ст. та вплив на її осмислення й відо­браження творчої спадщини передових письменників тієї доби. Вони доводять, що твор­чість Г.Сковороди ввібрала в себе найсуттєвіші проблеми, ідеї, теми; що письменник-філософ надав їм узагальненого виразу, побудованого на засадах Гуманізму й Просвітництва і спрямував їх на підготовку теоретичного ґрунту для нового етапу національного відро­дження.

Проповідуючи власні естетичні, моральні, світоглядні погляди серед українців, Ско­ворода свідомо поширював їх в аристократично-шляхетському середовищі Слобідської України, де в добу Катерини II розгорнулася практика нищення національної самосвідомос­ті корінного народу. Сіючи зерна високого, доброго, чесного, нового, письменник-філософ допомагав ламати стереотипи національного барокового характеру, навертав до розуму й совісті вдумливих нащадків «славних прадідів», серед яких був і Острозький-Лохвицький, письменник-літописець, творчість якого є помітним явищем нашої белетристики кінця XVIII - початку XIX ст. Його твір має виразні ознаки буржуазної моралі, естетики, завершення формування яких якраз і відбите у вченні Г.Сковороди.

Творчо поєднуючи естетику, мораль бароко, класицизму, просвітництва, обґрунтовані природними для українця етнічними, християнськими чеснотами, Г. Сковорода, І. Острозький-Лохвицький, а далі Г. Винський у творі «Мій час», спрямованому проти царсь- кого ладу та його моралі, заклали основи розвитку нової національної реалістичної, сенти- ментальної та романтичної літератури просвітницького спрямування, що здійснював І. Котляревський на бароково-класицистичному, а В. Капніст на просвітницько- класицистичному.

[Корпанюк М. Погляд на морально-етичні засади українського літописання та творчість Григорія Сковороди крізь призму герменевтики / М. Корпанюк // Гуманітарний вісник ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»: наук.-теор. зб. – Тернопіль, 2006. – Вип. 8. – С. 357 – 364. ]


... Г.С. Сковорода був прекрасним педагогом і вихователем. І це було невипадково. Його високі знання в різних галузях на­ук, знання мов, музики і співу - все це було потрібне для дітей багатої верстви. Він змушений був заробити собі хоч мінімум для життя. І ця потреба переросла у професію, у необхідність для дальшого його життя - професію педагога. Він висунув сміливі потреби - навчання потрібне усім дітям і дорослим. Сковорода глибоко переживав про свій неосвічений, замучений народ. Навчаючись в Західній Європі, в Києво-Могилянській Академії, здобув знання, щоб їх донести до свого народу. До­бре розумів, що тільки знання можуть спасти народ від спляч­ки. А тому Сковорода приділяє свою увагу на те, щоб набути

цих знань і донести до молоді, на яку треба розрахувати, як на майбутній резерв для втримання своєї культури, мови і звичок.

...Виходячи із педагогічних поглядів Г. Сковороди, сформу­люємо основні положення його педагогічної концепції навчан­ня та виховання.

І. Навчання

1. Самоосвіта через книги, першоджерела античної літератури та філософії: "Учись на прикладах інших, не будеш знати горя".

2.Вивчення іноземних мов, особливо грецької, латинської, які відкривають двері знань еллінської культури: "Знання - за­порука успіху в житті".

З.Природовідповідність ("сродство") - запорука успіху у на­вчанні та вихованні.

4. Шлях до "Книги знань" (Біблія) - шлях до Бога і знань.

5.Уміння використати час молодості для навчання: "Загубле­ний той час, який ти не використав на навчання" (Пліній).

6.Релігійне навчання. Біблія - джерело знань.

7.Розкриття власної "сродності" - природних здібностей та удосконалення їх через освіту, яка б принесла задоволення тобі і користь суспільству.

8.Постійність і тривалість у навчанні: "Прекрасне - трудне і потребує тривалої наполегливої праці".

9.Знання історії, літератури, мистецтва своєї країни і інших країн і народів.

II. Виховання

1.Виховання любові до книги, до праці, турботливості, відповідальності, моральне удосконалення людини.

2.Виховання чеснот: віри, надії і любові - шлях до Бога.

3.Виховання фізично здорових людей з добрим серцем, "Сердце єсть истинньїй Бог" (Сковорода 2, с. 430), з якого по­стає все духове життя.

4.Уміння розбиратися в людях, любов до людей.

5."Умій вибрати собі друга" та розпізнати друзів, ворогів, підлесників.

6.Релігійні духові чесноти. Уміння дотримуватися Заповідей Бога, т.б. виховання з Богом і через нього.

7.Пошана і любов до батьків, до Батьківщини і народу, по­чуття вдячності.

8.Уміння знайти душевний спокій, удосконалення душі.

9.Родинне виховання: виховання в сім'ї і через неї вихован­ня в школі. У вихованні батьки і вчителі - єдині.

Ю.Виховання високої етичності, істини та моральної рівно­правності людини.

Отже, значення творчості Сковороди як письменника, філо­софа і педагога в історії розвитку українського народу велике. Його ім'я слід розглядати в плеяді видатних діячів як педагогів, так філософів і письменників, як: Ян Амос Коменський, Ф.-В.-А.Фребел, Л.А.Сенека, Жан-Жак Руссо, Й.А.Песталлоці, М.Монтессорі, Д.Боско, Й.Ф.Гербарт, Спіноза, Фур'є, Сен-Сімона, Р.Оуена, Ф.Шопенґавр, Е.Кант та ін. Сковорода є предтечею появи української літератури, яку прикрашають іме­на таких українських письменників: І. Котляревський, Г. Квітка-Основ'яненко, Гулак-Артемовський, Т.Шевченко, П. Куліш, І. Франко, Л. Українка та українських педагогів-вихователів: Софії Русової, Антона Макаренка, Памфіла Юркевича, Василя Сухомлинського, проф. Григорія Ващенка, проф. Григорія Васьковича, проф. Я. Яреми та багато інших славних українських синів і дочок.

[Тетерина Д. Педагогічні погляди Г.С. Сковороди / Д. Тетерина // Григорій Сковорода – український письменник, філософ і педагог. – К.;Мюнхен, 2001. – С. 178 – 211.]


...Переяслав став святинею, до якої подорожують люди прилучитися до мудрості славних синів України, яких плекала переяславська земля. Саме вона стала на певний час притулком для видатного поета і філософа Григорія Сковороди. Двадцятивосмирічний юнак був запрошений переяславським єпископом Никодимом Срібницьким на посаду викладача поетики в колегіумі у червні 1753 року. Одначе, підготовлений ним курс „Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной» місцевому єпискпові не сподобався і був заборонений. Згодом Григорій Сковорода отримав місце домашнього вчителя для сина Степана Васильовича Томари і певний час проживав у селі Коврай Переяславського полку в родині полковника. Переяславщина стала натхненницею для подальшої філософської та літературної діяльності молодого навчителя. Саме тут були написані вірші, що ввійшли до знаменитої збірки „Сад божественних пісень".

Усе, що народжується, - живе, розвивається. І з часом, відведеним для нього долею, зникає з лиця Землі. Зникає, але не безслідно. На цьому дивовижному, незбагненному принципі

незнищенності буття тримається оптимізм людського розвитку. Це - стрижень, на якому ґрунтується і довкола якого обертається історична творчість людства. Такою ж незнищенною є людська нам'ять, яку зберігають музеї міста. Серед музейного розмаїття Переяслава-Хмельницького особливе місце належить меморіаль­ному музеєві Григорія Сковороди, розташованому у приміщенні колишнього колегіуму, відкритому при Вознесенському монасти­рі у 1738 році, з яким пов'язано багато славетних імен наукової та духовної еліт України. Саме у ньому видатний філософ займався викладацькою діяльністю і одночасно мешкав тут, у монастирсь­кій келії.

Музей відкрито з нагоди 250-річчя від дня народження митця. Експонати збиралися фахівцями на Переяславщині, Чер­кащині, Полтавщині. Експозицію музею у 1972 році створювали Є.С. Нестеровська, О.І. Юзвікова, В.М. Дем'янчук, М.І. Сікорський. Постать мислителя втілили у своїх скульптурних роботах ленінградський скульптор І.М. Хитров, який створив фігуру Сковороди, розміщеної у класі поетики музею; В. Луцак - автор пам'ятника, встановленого біля входу в музей; відомий скуль­птор І.П. Кавалерідзе - автор великого бюста філософа, розташованого в одній із зал, а також меморіальної дошки; В Бурда - автор скульптури, що знаходиться в музеї.

Ще один пам'ятник українському просвітникові, створений скульптором П. Романюком, знаходиться біля Музею кобзарства і одночасно біля входу до території Воскресінської церкви, зведе­ної на підвалинах храму часів Київської Русі, освяченої патріар­хом Філаретом і відкритої у грудні 2006 року.

Із Переяславом пов'язане систематичне і всебічне досліджен­ня творчості письменника-філософа. Адже саме в музеї Григорія Сковороди у 1982 році були започатковані Сковородинівські читання, які вже мають свою історію. З плином літ до них долу­чалося щоразу більше представників вітчизняної гуманітарної науки, студентська молодь й з 1989 р. вони проводяться в нашому університеті. У 1999 році на базі Переяслав-Хмельницького дер­жавного педагогічного інституту, якому у 1994 році було присвоє­но ім'я Г.С. Сковороди, організаційно оформлено переяславський осередок сковородинознавства. На сьогодні у Переяслав-Хмель-ницькому педагогічному університеті, який носить ім'я видатно­го філософа, письменника, педагога, успішно діє навчально-нау­ково-дослідницький Центр сковородинознавства, очолений вченим-медієвістом, доктором філологічних наук, професором кафедри літератури і методики навчання Миколою Павловичем Корпанюком. В університеті на високому організаційному і науковому рівні проводяться Сковородинівські читання з 1989 року, а в навчальній аудиторії імені Григорія Сковороди студенти опановують майстерність професії педагога. Бюсти Григорія Сковороди, встановлені в аудиторії, читальній залі бібліотеки, університетському музеї історії освіти, створив місцевий скульптор С.Ю. Куций, заслужений художник України.

До активного проведення сковородинознавчих студій у вищому навчальному закладі долучився і колектив університетської книгозбірні, збираючи та здійснюючи аналітико-синтетичну обробку друкованих матеріалів про життєвий та творчий мислителя. Плідна співпраця із любомудрами-сковородинівцями, науковцями, викладачами університету І.П. Стогнієм, Г.М. Вербою, М.П. Корпанюком, завідувачкою музею Григорія Сковороди В.В. Нікітіною сприяє підготовці нових інформаційних продуктів у рамках творчого проекту „Григорій Савич Сковорода". Бібліографи вузівської книгозбірні Губар Л., Забарило Л., Яковенко А., Глієва А. здійснили бібліографічну обробку книг бібліотеки музею Сковороди (а це стародруки, найпопулярніші видання УХІП ст., сучасників мандрівного філософа), додавши їх до реєстру зведеного краєзнавчого каталогу університетської бібліотеки. Є тут і читальна зала імені Григорія Сковороди, в якій функціонує постійно діюча тематична книжкова виставка, присвячена життю і творчості українського Сократа.

У вересні 1997 року на території університету було відкрито пам'ятник Григорію Сковороді (скульптор І.С. Зарічний).

Вдячні переяславці увічнили ім'я Григорія Сковороди у своєму місті. 29 січня 1954 року у Переяславі-Хмельницькому одну із центральних вулиць, на якій розташовані культурні та освітні заклади міста, було названо іменем видатного філософа і просвітника.

Вражає своєю монументальністю приміщення міської гімназії (відкрита у 2000 році), збудоване у 1877 році. Колись тут розташовувався гуртожиток духовного училища, у роки радянської влади - дитячий будинок, під час гітлерівської окупації у ньому містилася німецька комендатура, а з 1958 року після проведення відбудови частини приміщення, що постраждала від бомбардувань, відбулося урочисте відкриття навчального корпусу педагогічного училища, яке у роки свого існування готувало високопрофесійних фахівців для шкіл України. Сучасні гімназисти глибоко

вивчають творчість Григорія Сковороди, талановитого філософа і поета, людини допитливої, яка поклонялася науці і критично ставилася до дійсності. Пізнання багатогранності його таланту відбу­вається на уроках історії і літератури, під час проведення тижнів української мови і літератури, позакласних заходів.

...На вулиці Григорія Сковороди знаходиться приміщення районної бібліотеки для дітей та дорослих. Бібліотека була створе­на у 1907 році і розташовувалася у приміщенні Народного дому. У 1920 році її було перенесено до будинку, де містився відділ освіти. Під час війни приміщення було зруйноване і розграбоване. У 1943 році розпочалося відродження книгозбірні, збір вцілілих книг. У 1954 році бібліотеку перенесено в інше приміщення (спочатку це була приватна садиба переяславського правника, потім - примі­щення архіву). Тут вона знаходиться й нині. Бібліотеку очолюва­ла Грузінова Єлизавета, після війни - Яковенко Марія Пилипівна, у 1965-1986 рр. - Шнайдер Софія Борисівна, з 1986 року її незмін­ним директором є Харіна Світлана Володимирівна.

... Геніальний Григорій Савич і сьогодні розповідає щось важливе нам. У його творах містяться істини про природу і психологію людей, важливі для становлення розвитку людської особистості. Всім нам є що почерпнути з доробку великого мислителя.

[Шкира О.І. Пам’ять нащадків: (увічнення постаті Григорія Сковороди у Переяславі-Хмельницькому) / О.І. Шкира // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 2. – К., 2007. – С. 294 – 298.]


...Меморіальний музей відомого українського філософа й прос­вітника, педагога й музиканта Г.С. Сковороди був відкритий в місті Переяелаві-Хмельницькому 28 листопада 1972 року з наго­ди святкування 250-річчя від дня його народження. Але цьому передувала велика наукова, дослідницька та пошукова робота працівників тодішнього історичного музею.

Ще в 1971 році ім'я видатного українського просвітника Г.С. Сковороди було внесене до календаря ЮНЕСКО „Святкуван­ня річниць великих людей та подій 1971 - 1972 рр.". Були створені Всесоюзний, Республіканський та Обласний комітети з підзначення 250-річчя від дня народження Г.С. Сковороди. До складу останнього, який очолила заступник голови виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих Хорозова Людмила Іллівна, від Переяславщини ввійшли Сікорський Михайло Іванович - директор історичного музею, Швидкий Давид Тарасович -голова районної Ради депутатів трудящих, Фесенко Петро Олек­сандрович - секретар РК КПУ.

18 квітня 1972 року було прийнято рішення Київської обла­сної Ради депутатів трудящих за № 212 „Про відзначення 250-річчя з дня народження Г.С. Сковороди". Серед затверджених заходів, що стосувалися нашого міста, були:

• На будинку колишнього колегіуму в м. Переяелаві-Хмель­ницькому, де викладав Г.С.Сковорода, встановити меморіальну дошку з барельєфом мислителя.
  
• Провести ремонт колишнього будинку колегіуму, в якому викладав Г.Сковорода, та створити в ньому експозицію, присвя­чену життю та діяльності Г.С. Сковороди.
  

..Увіковічити пам'ять українського філософа було давньою мрією директора музею М. Сікорського. Як згадує Михайло Іванович, цей образ дивного старця, що ходив між людьми, навчав їх розуму і не мав від того ніякої користі, ще в дитинстві запав йому в серце. Виховуючись в Чигирині в дитячому будинку, він з товаришами часто ходив на базар і там чув від кобзарів пісні Сковороди „Всякому городу нрав і права", „Ой, ти, пташко жовтобока". І згодом, коли доля привела його, М. Сікорського, до Переяслава, коли він дізнався, що тут зберігся колегіум, де працював Григорій Савович, у нього вже тоді зародилась ідея створення музею Сковороди.

Ще в 1953 році М.І. Сікорський познайомився з відомим скульптором Іваном Петровичем Кавалерідзе. Познайомив їх наш земляк Володимир Гнатович Заболотний. Кавалерідзе передав музеєві бюст філософа, макет пам'ятника Сковороди в Києві. Меморіальна дошка на колегіумі - теж його витвір.

Цікава історія і українських народних інстументів, що експонуються в одній з вітрин музею. Проживала в Переяславі родина Козловичів. Кілька їх поколінь були відомими в місті скрипалями. З покоління в покоління у цій родині передавалась оповідь про те, що в їхній хаті бував Сковорода, брав уроки гри на скрипці. Ця скрипка і передавалась нащадкам як реліквія, пов'язана з відомим філософом. Та не хотіли розлучатись з нею господарі. Довелось довго вмовляти їх зробити добру справу для музею. Щось подібне було і з кобзою, яка зберігалась в родині Іваницьких. Дійшли перекази про те, що на ній грав Сковорода. Іваницькі теж не хотіли розлучатися з дорогим для них інструментом. Переговори тривали майже 20 років, доки вона теж потрапила до музею. Так поступово і стікались експонати, які зайняли своє місце в музеї Г.С. Сковороди.

Багато кілометрів довелось пройти працівникам музею, до багатьох осель завітати, щоб пам'ять про великого мислителя була гідно представлена оригінальними речами - свідками давно минулих літ.

... І ось настав день 28 листопада 1972 року. Делегація, очолювана заступником Голови Ради Міністрів УРСР Петром Тимофійовичем Троньком, прибула в давній Переяслав. У складі делегаціі - члени Всесоюзного і Республіканського ювілейних комітетів, письменники, представники творчих спілок, вчені з Москви, республік колишнього Радянського Союзу.

На святково прикрашеній площі Богдана Хмельницького переяславці вручили гостям хліб-сіль. Потім всі вирушили вулицею Сковороди до приміщення колегіуму, біля якого відбувся багатолюдний мітинг і відкриття меморіальної дошки.

Настав хвилюючий момент - учасники ювілейної делегації заходять до музею Г.С. Сковороди. Авторові цієї статті випала велика відповідальність провести першу в нововідкритому музеї екскурсію. Усі були вражені побаченим. З великою увагою роздивлялись все довкола. Але найбільше здивувала і зацікавила гостей експозиція класу. По обличчях було видно, що такого ніхто не чекав тут побачити. Тут же, в класі, Петро Тимофійович Тронько вручив директорові Михайлу Івановичу Сікорському двотомник вибраних творів Сковороди, ювілейну медаль роботи народної художниці Галини Кальченко, платівку з записом пісень Сковороди. Ці подарунки згодом теж стали експонатами і доповнили експозицію музею.

...Та з відкриттям музею не завершилось створення експозиції, яка з кожним роком все збагачувалась і розширювалась.

Поскільки келія Вознесенського монастиря, в якій жив Ско­ворода, не збереглася, вирішено було в одному з вестибюлів коле­гіуму відтворити її обстановку. Постало питання і про відновлен­ня бібліотеки колегіуму. Але для створення цих експозицій потрібно було зібрати велику кількість літератури того періоду, зокрема, книг, якими користувався Сковорода, підручників, за якими навчалися семінаристи. І знову розпочалася копітка зби­рацька праця. Пошукову роботу очолили Дем'янчук В.М. та Нікітіна В.В. До неї підключились наукові працівники Доброскок Л.І., Козій Г.І., Захарчук Н.О. У фондосховищах Центральної наукової бібліотеки Академії наук України, що були розкидані у підвалах житлових будинків по всьому Києву, довелось перебира­ти не один завал підтоплених, вкритих десятилітнім порохом книг, які вважались дефектними і які нам дозволили відібрати для музею. Але Києвом пошукова праця не обмежилась. Прац­ювали в бібліотеках Москви, Санкт-Петербурга, де на наше вели­ке прохання працівники бібліотек також поділилися стародрука­ми. А скільки книг було знайдено в людей на горищах, у скринях! Завдяки цій титанічній пошуковій праці фонди музею поповни­лись майже 10 тисячами стародруків.

Маючи таку велику колекцію книг, і було створено експозиції келії та бібліотеки, які і нині вражають відвідувачів своєю довершиністю та унікальністю.

У музейній мережі України наш меморіальний музей займає особливе місце. Він - один з трьох державних літературно-меморіальних музеїв Г.С. Сковороди в Україні (крім нього такі музеї є ще в Чорнухах та Сковородинівці). Особливістю експозиції нашо­го музею є те, що вона детальніше і ширше подає інформацію про переяславський період життя Г.С. Сковороди, висвітлює його новаторську педагогічну діяльність, початок літературної творчості.

Крім експозиційної та пошукової праці, в музеї Г.С. Сковоро­ди проводиться велика науково-дослідницька та освітня робота. У залах музею проведено не одну тисячу екскурсій. Всі школярі міста і району, а також студенти нашого педагогічного університету побували на Сковородиніських уроках. Працівники музею виступають перед жителями зі змістовними лекціями про життя та діяльність Г.С. Сковороди. Меморіальний музей Г.С. Сковороди є також одним з ценрів наукового вивчення української культури XVIII - ХІХст. Звідусіль приїжджають до нас науковці, які працюють над темами, пов'язаними з життям і творчісю Г.С. Сковороди, історією Переяславського колегіуму, внеском його випускників у розвиток української культури, науки, освіти. Великою допомогою цьому слугуватиме зведений каталог стародруків, над яким спільно працюють науковці музею та працівники бібліотеки Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету.

Хочеться зупинитися і на проведенні Сковородинівських читань, що ось уже втринадцяте збирають науковців до Переяслава.

Перші Сковородинівські читання були проведені у 1983 році на базі меморіального музею Г.С. Сковороди. Серед їх організаторів Михайло Іванович Сікорський, Венера Мокіївна Дем'янчук, а також ентузіасти-вчені з Інституту філософії та Інституту літератури Олекса Васильович Мишанич, Іван Петрович Стогній, Валерія Михайлівна Нічик та багато інших. Згодом вони переросли у справжній центр з вивчення життя і творчості нашого великого народного філософа.

За матеріалами Сковородинівських читань видано три збірники: „Сковорода Григорій: дослідження, розвідки, матеріали (Київ, 1992 р.), „Сковорода Григорій: образ мислителя" (Київ,1997 р.), „Сковорода Григорій: ідейна спадщина і сучасність" (Київ, 2003 р.).

У перспективі перед науковцями стоять нові завдання, серед яких: створити на подвір'ї музею скульптурно-портретну галерею визначних діячів Переяславського колегіуму; розробити і замовити скульптурну композицію „Г.Сковорода серед бурсаків Переяславського колегіуму"; постійно поповнювати експозицію новими сковородинознавчими виданнями, сучасними мистецькими творами, присвяченими Г.С. Сковороді. В експози цію музею слід вмонтувати аудіо-систему для створення фонового звучання творів Г.С. Сковороди, а також додати відеоблок із фільмами про філософа.

Про простоту й дохідливість експозиції, про її непереверше ну самобутність влучно висловився один з основних її творців генеральний директор Національного історико-етнографічного запо­відника „Переяслав", Герой України М.І. Сікорський: „Ця проста, на перший погляд, експозиція була етапом у розумінні музейного будівництва у робітників заповідника. Мірою поєднання образно­сті та документальності ми брали ідеї Григорія Савича. Три світи... Світ загальний, світ Біблії, світ людини... Сродна праця стає й нашим ідеалом. Сковородинівські думки вийшли поза стіни колегіуму. Що є праця наших працівників, що так щиро обробляють, прикрашають, слідкують за багаточисленними пред­метами - символами нашого духу? Це є сковородинівська „сродна праця". І це є найголовніший елемент Музею Переяславщини. Музей живе саме цією інтуїцією добробуту".

[Нікітіна В. Меморіальний музей Г.С. Сковороди в м. Переяславі - Хмельницькому. Історія. Сьогодення. Перспективи / В. Нікітіна //Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 2. – К., 2007. – С. 279 – 285. ]


...Творча спадщина Сковороди, як і його самобутній життєвий шлях, складають яскраву сторінку вітчизняної науки і культури. Він належить до найвидатніших виразників української менталь­ності XVIII століття і посідає почесне місце в історії. У його тво­рах відобразилися світогляд, стиль і спосіб мислення, жива душа культури українського народу, що розвивалась і збагачувалась упродовж віків. Роздуми мислителя зосереджувалися навколо проблем людини, її щастя, спорідненої праці, морального вдоско­налення, врешті, свободи й незалежності. Переяславській древ­ній землі судилося стати на якийсь час притулком визначного поета й філософа. Переяславщина стала для Сковороди поштовхом для подальшої науково-філософської, просвітницької та літе­ратурної діяльності, він називав її своєю другою матір'ю. Тому наше місто й стало одним із сковородинівських центрів, де всебічно і систематично досліджується творчість мислителя.

Цілком зрозуміло, що якомога ширше залучення надбань ско вородиністики як фахівцями, так і численним освітянським загалом унеобхіднює створення біобібліографічного покажчика саме на Переяславщині. Тому безперечним досягненням в цьому напрямку є випуск біобібліографічного покажчика „Григорій Ско­ворода (1722 - 1794)" бібліотекою Переяслав-Хмельницького дер­жавного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Це наш перший вагомий доробок, над яким колектив бібліографів працював протягом чотирьох років. Укладачі посібника ставили за мету вичерпно і повно представити цінний науковий доробок українського філософа. Праця над покажчиком вимагала ретель­них пошуків матеріалів, уточнень, опрацювання унікальних видань. Було використано 625 одиниць бібліографії, джерелами відбору документів стали фонди університетської бібліотеки, меморіального музею академіка В.Заболотного, меморіального музею Г.С. Сковороди, колекції книг із архівів професорів І.П. Стогнія та І.М. Ярового. Покажчик вміщує матеріали, опублі­ковані за період

з 1899 по 2005 роки. Укладачі намагалися максимально повно ввести у покажчик окремо видані книги, наукові статті, публіцистичні виступи, рецензії, промови, матеріали збірників наукових праць, конференцій та дипломні роботи студентів.У посібникові в хронологічній послідовності подано бібліографію творів великого гуманіста....Покажчик адресовано науковцям, викладачам та аспірантам, студентам, усім, хто цікавиться науковою думкою та історією України.

Вібліографи-укладачі видання - О.Шкира, А.Яковенко, І .Корж, Л.Губар, А.Глієва, Л.Забарило. Титульний аркуш та зміст кидання представлено українською та англійською мовами (пере­клад Н.Обертій, бібліографа). Автори передмови - ректор ПХДПУ ім. Г.Сковороди, доктор історичних наук, професор В. Коцур та завідувач меморіального музею Григорія Сковороди, старший нау­ковий працівник В.Нікітіна. Наукові редактори видання - доктор філологічних наук, професор М.Корпанюк та доктор педагогічних наук, професор С.Нікітчина, Комп'ютерний дизайн і верстку здій­снено А.Спіжовою, Г.Пономаренко, Т.Деркач.

Повнотекстовий електронний варіант покажчика представле­но на веб-сторінці бібліотеки.

Сьогодні бібліографічний покажчик уже затребуваний і ціль­но використовується науковцями і студентами університету, музейними працівниками, школярами міста. Також він є актуальним для щойно створеного в університеті Всеукраїнського навчально-науково-дослідницького Центру Сковородинознавства під керівництвом доктора філологічних наук, професора М.П. Корпанюка.

Григорій Савич Сковорода, визначний філософ, народний навчитель, мислитель, письменник-просвітитель залишив нащад­кам дорогоцінну спадщину - власноручний список своїх творінь і короткий напис на розгадку наступним поколінням: „Світ ловив мене, але не спіймав". У творчому плані Григорій Сковорода вра­жає невичерпністю теми, його духовний світ та світ сковородіани безмежний. Тому працівники бібліотеки продовжують збирати матеріал для випуску наступного бібліографічного видання, щоб і надалі долучатися до славної Сковородинівської традиції.


[Яковенко А. Безмежний світ Сковородіани / А. Яковенко // Григорій Сковорода – духовний орієнтир для сучасності: зб. наук. праць Переяслав-Хм. 13-х Сковородинівських читань: у 2-х кн., кн. 2. – К., 2007. – С. 299 – 302.]


...Творення Української держави потребує глибокого дослідження і осмислення як української історії взагалі, так і творчо­го спадку окремих особистостей зокрема.

Слід відзначити, що постать Григорія Сково­роди, видатного українського філософа і поета, завжди приваблювала істориків, літературознав­ців, філософів, бібліографів, а останніми роками інтерес до осмислення його творчої спадщини, світобачення і світовідчуття посилився. Пев­ним чином активізації цього сприяла ювілейна дата - 280-річчя від дня його народженння (2002). Було видано збірники його творів, відбулися всеукраїнські та міжнародні наукові конфе­ренції та Міжнародні Сковородинівські читання тощо, де всебічно обговорювалися непересічна постать українського генія, його ідейна, літера­турна спадщина, поетичний талант. Низка ди­сертаційних та монографічних досліджень, присвячених видатному мислителю, є підтвер­дженням усвідомлення суспільством необхіднос­ті всебічного вивчення ідей Г. Сковороди для культурного життя сучасної України.

Як відомо, доступу до інформації, розкриттю документальних масивів, присвячених особис­тостям, сприяють біобібліографічні покажчики.

Серед бібліографічних посібників, присвяче­них Григорію Сковороді, або видань, які містять бібліографічні відомості про нього і його праці, розглянемо найосновніші у хронологічній послі­довності: