Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти, науки та інновацій стратегія розвитку україни у глобальному середовищі
| Вид материала | Документы |
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3615.59kb.
- Самарський інститут бізнесу та управління вища школа менеджменту центр розвитку освіти,, 48.35kb.
- Вища школа менеджменту кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр, 3379.13kb.
- Інформаційний лист Кримський інститут бізнесу та Університет економіки та управління, 33.12kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2382.48kb.
- Кримський інститут бізнесу університету економіки та управління самарський інститут, 2826.09kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 3522.45kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 2681.19kb.
- Кримський інститут бізнесу консалтингово-конфліктологічний центр центр розвитку освіти,, 4388.83kb.
- Кримський інститут бізнесу центр розвитку освіти, науки та інновацій, 2767.5kb.
Список використаних джерел
Конституція України. – К.: Парламентське вид-во, 1996. – 50 с.
- Закон України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” №2017-III від 5.10.2000р.
- Закон України “Про прожитковий мінімум” №966-XIV від 15.07.1999р.
- Levin-Waldman O. M. The minimum wage and regional wage structure: implications for income distribution // Journal of Economic Issues. – 2002. – Vol. 36. – P. 635 – 657.
Трофимова Вікторія Валеріївна,
к.е.н., Київський національний економічний універстет ім. В. Гетьмана
ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ТАЙВАНЮ У ХХІ СТ.1
В Тайвані, як і в інших Азійських тигрів, економіка розвивається дуже швидкими темпами. Протягом 2000-06 рр. середній щорічний рівень економічного зростання складав 3.8%, а в 2007 р. цей показник досяг 4.4%. У той час, коли інфляція вдарила по внутрішньому споживанню, очікується, що світова криза вплине на об’єми експорту країни. Рішення уряду Тайваню зблизитися з Китаєм в сфері торгівлі та інвестицій надасть тайванським підприємцям нові можливості. Однак, внутрішній попит продовжуватиме бути рушійною силою економічного розвитку країни. Також перевагою країни є відносно стабільний ринок праці та високий рівень політичної стабільності. Уряд країни почав приймати активну участь в процесі економічного зростання Тайваню та вирішив покращити стан державних фінансів. Поки спад темпу економічного розвитку неминучий, уряд може вжити ряд нестандартних заходів спрямованих на покращення економічної ситуації в країні, тому що для стимулювання внутрішнього попиту може бути недостатньо запропонованих планів інвестування.
Конкурентні переваги економіки Тайваню засновані на експортній, конкурентоспроможності. Незважаючи на світову кризу, яка розпочалася у 2007 р., Тайваню вдалося підтримувати збільшення об’єму експорту, який в той рік виріс до 10.2%. Більш того, згідно з даними уряду, активне торгівельне сальдо на товари збільшилося на 25.8% з 2006 р. Значний розвиток зовнішнього сектору відобразився на збільшенні активного сальдо поточного платіжного балансу з 2000 р. В 2007 р. активне сальдо поточного платіжного балансу складало 32.9 млрд. дол. США (8.8% ВВП), порівняно з 24.6 млрд. дол. США у 2006 р. Цього рівню приросту було достатньо аби компенсувати дефіцит балансу послуг. Економіка країни не дуже постраждала у наслідок світової економічної кризи завдяки оптимальній структурі зовнішньоторговельного балансу та валютним резервам, які вважаються одними з найбільших в світі. Тайвань зарекомендував себе як країна з економікою, яка дуже швидко розвивається. Також країна залишається одним з найбажаніших центрів вкладання грошей для іноземних інвесторів. Пайовий інвестиційний фонд та фондова біржа країни одні з найбільших в Азії. У 2006 р. загальна кількість іноземних інвестицій в країну складала 29 млрд. дол. США, з яких 22 млрд. дол. США - у формі портфельних інвестицій. Також Тайвань залишився активним інвестором за кордоном та більшість інвестицій знаходяться у сфері фінансів. Капіталізація фондової біржі наприкінці 2007 р. складала 663 млрд. дол. США (на 11% більше порівняно з попереднім роком). На вторинному ринку щоденна середня торгівельна вартість складала 4.13 мільярдів доларів, у той час коли торгівельна вартість усього ринку в 2007 році була 1.02 трильйони, показник досяг близько 283 млрд. дол. США порівняно з попереднім роком. Капіталізація іноземних інвестицій складала 216 млрд. дол. США та до кінця 2007 р фонд внутрішніх переказів володів 137.6 млрд. дол. США. В 2007 р. міць ринку капіталу в Тайвані була очевидною, тому що незважаючи на фінансову нестабільність фонди приносили більше доходів ніж інші регіональні фондові біржі.
Тайвань зіткнувся з економічною кризою ще на початку 2008 р. У той час, коли протягом 2002-07 рр. щорічний середній показник економічного росту складав 4.5%, у 2008 р. почали проявлятися признаки сповільнення розвитку економіки країни та очікується, що цей показник знизиться до 4.2%. Признаки економічної кризи стали очевидними вже у другому кварталі 2008 р., коли приватні вкладення в основний капітал впали до 9.4%, в основному через зменшення імпорту капіталу. У 2007 р. в країні різко підвищились ціни, тому що інфляція дорівнювала 1.1% порівняно з 0.6% у 2006 р. Збільшення інфляції індексу споживчих цін відбулося через підвищення цін на імпорт нафти, газу, медикаментів та їжі. Індекс споживчих цін (ціни на споживчі товари, крім цін на фрукти та овочі, рибу та морепродукти, та енергію) у 2007 р. збільшився на 1.35%, що значно більше ніж у попередньому році, коли цей показник складав 0.52%. У той час, коли інфляція погано впливає на внутрішнє споживання, світова економічна криза вдарила по об’єму експорту товару, який є головною рушійною силою економічного зростання країни. Економіка Тайваню сильно залежить від експорту та зменшення об’ємів експорту на деяких ринках вплинуло на майбутні перспективи країни. США – один з головних ринків збиту для експорту Тайваню. Вже у 2007 та першій половині 2008 рр. об’єми експорту в Сполучені Штати почали падати, в той час коли в 2006 р. було зафіксоване зростання експорту на 11.2%.
Посилюється інтеграція Тайваню з економікою Китаю у питаннях експорту та інвестування, що надає нові можливості для країни. Незважаючи на напружену політичну ситуацію, Китай залишився значним партнером країни у експорті та інвестуванні. Уряд Тайваню вжив ряд заходів для підтримки інвестування між цими двома країнами, в основному завдяки усуванню фіксованого максимуму на інвестування компаніями Китаю. Раніше, корпораціям не дозволялось інвестувати в Китай більше 40% від загальної їх вартості. Також уряд дозволив спільним оншорним фондам вкладати інвестиції фондові біржі Китаю, Гонг Конгу та Макао, тому що фонди шукають можливості отримання більшого доходу завдяки найкращім в світі ринкам. До цього часу, у ці фондові біржі дозволялося вкладати інвестиції тільки офшорним фондам, які зареєстровані за межами держави. Існують плани досягти найвищого показника у 10% на фонд колективного користування у Н акціях та на біржах red chip. Н акції, що мають лістинг у Гонг Конзі, випущені в обіг компаніями, що зареєстровані в Китаї, у той час коли біржі red chip передбачають не тільки лістинг, а й реєстрацію компаній в Гонг Конзі, але більшість їх активів знаходиться у Китаї. Завдяки цим заходам в Тайвані має покращитися інвестиційне середовище, а через збільшення покупної спроможності в Китаї з’являться нові торгівельні перспективи.
Уряд Тайваню планує збільшити інвестування інфраструктури з метою збільшення внутрішнього попиту. Протягом 2008 р. інвестування уряду в інфраструктуру збільшлося на 9.3% порівняно з 2007 р. Уряд впровадив проект «і-Taiwan», та планується реалізація ще 12 проектів. Більш того, для стимуляції росту та підтримки громадського будівництва, уряд країни планує витратити 2.52 мільярди доларів на проекти у інфраструктурі. Ці інвестиції дадуть поштовх збільшенню внутрішнього попиту та стимулюватимуть економічне зростання країни. Економіка Тайваню у значній мірі залежить від вкладань іноземних інвестиційних фондів. У 2006 р. загальна кількість міжнародних інвестицій складала 29 млрд. дол. США, з яких 22 млрд. дол. США - портфельні інвестиції. Також на економіку Китаю впливає значна втеча капіталу, викликана нестабільністю відсоткової ставки. Очікується, що на інвестування країни погано вплине невпевненість у світовому фінансовому ринку. Згідно з щорічною доповіддю центрального банку Тайваню, сітьові вливання портфельних інвестицій у 2007 р. зменшаться до 5 млрд. дол. США порівняно з 22 млрд. дол. США у 2006 р. В основному це відбудеться через те, що іноземні інвестори продають свої авуари на місцевих фондових біржах для того, щоб домогтися збільшення ліквідності попиту через вплив кредитної кризи у Сполучених Штатах. У 2007 р. відтік портфельних інвестицій складав 40 мільярдів доларів. Будь-які коливання біржових індексів призведуть до подальшого відтоку коштів з тайванського ринку.
Уряд Тайваню планує здійснити ряд реформ. Але втіленню цих планів можуть завадити протести торгівельних спілок та партій опозиції. Тайванці відчули невеличкий спад економіки, через що уряд країни втратив підтримку своїх рішень. Наприклад, щоб покращити справи в сфері державних фінансів, уряд Тайваню, в першу чергу, підвищив ціни на паливо та електрику, що похитнуло довіру населення до правління країни. Для того, щоб зменшити вплив підвищення цін на населення, уряд виділив у 2008 р. 3.7 млрд. дол. США з бюджету на те, щоб підтримувати ціни на суспільний транспорт на незмінному рівні протягом року, завдяки чому місцеві адміністрації зможуть закінчити проекти, спрямовані на розвиток інфраструктури. Також, уряду не вдалося підняти страхувальні премії, незважаючи на збільшення цін на послуги з охорони здоров’я. Більш того, такі державні компанії як CPC Corporation та Taiwan Power Co зазнали збитків через надмірний контроль уряду цін на електрику та паливо. З подібними труднощами уряд країни може зіткнутися при реформуванні банківського сектору, тому що ці реформи не підтримують партії опозиції та профспілки. Таким чином, якщо ці проблеми продовжуватимуться, можуть зменшитися податкові надходження та активне сальдо бюджету.
Хоча Тайвань вважається заможною країною, по деяким показникам соціального розвитку країна знаходиться на рівні держав, що розвиваються. Головна причина полягає в тому, що в перші роки економічного росту, уряд країни не відіграв значної ролі у розвитку соціального добробуту Тайваню. Проте, урядові вдалося збільшити тривалість життя в країні, зменшити рівень дитячої смертності, хоча ці успіхи не відповідають економічному рівню країни. Починаючи з 1950 р., у демографічній ситуації країни відбуваються зміни, пов’язані з зменшенням рівня народжуваності та тенденцією старіння населення. В Тайвані збільшилися страхові виплати завдяки втіленню в життя програми «Національне страхування здоров’я». Проте фінансова стабільність стала сумнівною, тому що уряду не вдалося збільшити рівень страхувальних премій, незважаючи на збільшення потреб фінансування сфери охорони здоров’я. Проте, уряд планує реформувати програму соціальної безпеки та системи освіти, для того, щоб досягти міжнародного рівня та підстроїтися під зміни демографічної структури.
Уряду Тайваню вдалося збільшити кількість студентів у вищих навчальних закладах. Згідно з державними оцінками, зробленими після зменшення обмежень на заснування коледжів та університетів у 1996, та після зміни системи зарахування до коледжів та університетів у 2002 р., загальна кількість студентів коледжів досягла 967,000 у 2006 р. Більш того, Тайвань посів дванадцяте місце серед країн по кількості робіт, процитованих у Engineering Index (EI) та вісімнадцяте місце по кількості статей, опублікованих в 2005 р. у Science Citation Index (SCI). Загальні витрати на освіту в Тайвані складали 21 мільярд доларів або 5.7% ВВП у 2006 р. Це нормальний показник для розвиненої країни.
Наряду з іншими розвинутими країнами Тайвань зіткнувся з проблемою збільшення кількості старіючого населення. У 1993 р. частина людей у віці 65 років та старше складала 7.1%, та у 2007 році ця цифра збільшилася до 10.0%. Згідно з оцінками Manpower Planning Office та Council for Economic Planning, частина людей похилого віку досягне 20%. Ця цифра і надалі збільшуватиметься та у 2040 р. досягне 30%, а у 2051 р. населення похилого віку у 4.7 разів перевищуватиме кількість молодого населення. Через швидке збільшення старіючого населення, потреба у економічній безпеці та послугах охорони здоров'я стане значним тягарем для працюючого населення.
Після вивчення найкращих систем страхування світу, уряд Тайваню розробив програму «Національного страхування здоров'я» (НСТ). До втілення в життя цієї програми страхування у 1995 р. уряд користувався програмами, розрахованими на маленьку групу населення (менш ніж 60%). Метою НСТ є покриття страхувальних виплат за допомогою страхувальних премій та податків. НСТ – це розумне рішення, завдяки якому з'являється можливість вільно обирати лікування, на відміну від різноманітних програм, що діють в інших країнах. Незважаючи на успіхи, досягнуті у сфері охорони здоров'я, Тайвань все ще відстає від розвинених країн по цим показникам. У 2005 р. витрати на охорону здоров'я у відсотковому співвідношенні до ВВП складали 6.2%, порівняно з 5.9% у 2001 р. Наприкінці 2006 р. на 10.000 людей приходилося 17.3 лікарів, 4.6 стоматологів та 65 койок. В країні недостатнє забезпечення послугами з охорони здоров'я зважаючи на кількість населення. Уряд Тайваню вжив ряд заходів, спрямованих на покращення стандартів освіти. Результати цих заходів будуть помітні вже у найближчі кілька років. У 1997 році в Конституцію Тайвані були внесені поправки, спрямовані на те, щоб надати пріоритет базовій освіті. Завдяки цим заходам та оголошенню законів про управління та розподіл бюджету освіти у 2000 р., згідно з якими встановлено, що частка бюджету на освіту щороку складатиме не менше 21% середнього чистого доходу за попередні три роки на кожному рівні уряду, система освіти продовжує покращуватися. Завдяки впровадженню нових предметів навчання та змінам у методиці навчання в Тайвані покращаться стандарти освіти. Завдяки зменшенню рівня безробіття в Тайвані можна побачити значний розвиток системи соціального забезпечення. Завдяки економічному розвитку країни та тривалому впровадженню державних програм по створенню робочих місць, починаючи з 2004 р. в Тайвані збільшилися можливості працевлаштування. У 2007 р. середній щорічний рівень зайнятості населення сягнув рекордного показника у 1.6% та продовжує покращуватися, у той час коли рівень безробіття впав з 5.3% у 2003 р. до 3.8% у 2007. У 2007 р. трудова зайнятість населення та трудова продуктивність залишилися на більш високому рівні ніж збільшення у доходах та показник витрат на оплату праці у сфері вироблення товарів зменшилися на 5.06%. Зменшення собівартості товарів покращить конкурентоспроможність економіки Тайваню.
Фінансова автономність програми Національного страхування здоров'я стала сумнівною через збільшення кількості старіючого населення та попиту на соціальну допомогу. Уряд не підвищував рівень страхувальних премій, розрахованих програмою, хоча ці заходи необхідно вжити зважаючи на збільшення потреб у фінансуванні сфери охорони здоров'я. В результаті цього, система може зіткнутися зі значним дефіцитом коштів, який в майбутньому стане непомірним. Більш того, через збільшення кількості старіючого населення та зменшення робітничої сили коефіцієнт залежності ще збільшується. При більш низькому рівні доходів, ця програма може нанести значний удар по державній скарбниці країни.
Економіка Тайваню розвивається нерівномірно щодо збільшення прірви у доходах населення. Згідно з даними, опублікованими у 2008 р. Directorate General of Budget, Accounting and Statistics (DGBAS), в країні зростають як найнижчі так і найвищі показники доходів. У той час, коли кількість людей, які отримують щорічно 2 мільйони тайванських доларів ( 63.091 доларів США) у 2007 році перебільшила 100.000, кількість тайванців, що заробляють менш ніж 200.000 тайванських доларів (6.148 доларів США) складає 1.23 мільйони, що значно більше ніж п’ять років тому. Більш того, Найбагатші 740,000 родин отримують одноразовий дохід у близько 67 мільйонів тайванських доларів (0.05 доларів США), що приблизно у 5.2 рази перевищує доходи 740,000 найбідніших родин, які складають 320,000 тайванських доларів (9744 долари США). У 2001 році, коли в країні панувало безробіття показник нерівності заробітної плати був приблизно у 5.33 рази вищий. Через спад економічного зростання, який розпочався у 2008 році, показник нерівності між найвищою та найнижчою заробітними платами може і надалі збільшуватися.
Тайвань – третій найбільший в світі центр по виробленню металевої апаратури. Також в країні високий рівень розвитку промисловості. В Тайвані знаходяться деякі з найбільш престижних науково-дослідних інститутів та компаній. Проте, через недостатнє фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в країни сповільнюється процес впровадження інновацій. Також, країна є третім в світі найбільшим виробником апаратури для інформаційних технологій після США та Японії. Країна виробляє такі товари як материнські плати, сканери, системні блоки та блоки живлення. Тайвань виготовляє майже 25% світових настільних ПК. У 2002 р. ноутбуки, виготовлені у Тайваню займали 58% акцій світового ринку, а у 2006 році ця цифра збільшилася до 60%. Також країна виступає одним з головних виробників жидкокристалічних дисплеїв (ЖК-дисплеїв, ЖКД), та володіє 28% акцій світового ринку. У той же час Тайвань є одним з ключових постачальників мобільних телефонів Motorola та Ericsson. Якщо в країні і надалі розвиватиметься сфера інформаційних та комунікаційних технологій, а у світі збільшиться попит на інформаційні та комунікаційні технології, в Тайвані буде дуже багатообіцяюче майбутнє.
У сфері наукових досліджень та патентів Тайвань розвивається достатньо швидко. В країні знаходяться деякі найкращі в світі науково-дослідні інститути, включаючи Інститут Промислово-технологічних досліджень (ІНТД). У минулому, в ІНТД було зроблено декілька наукових відкриттів, що сприяє розвитку інновацій та наукових досліджень в країні. Цей інститут виграв у 2008 році престижну премію R&D 100 Awards. Інститут отримав цю винагороду за технологію, завдяки якій змінний струм може управляти світлодіодними засобами. Світлодіоди – це напівпровідники , що випромінюють світло, коли вступають у контакт з електричним струмом. Цю технологію можна вживати для промислових та споживчих товарів, таких як сигнальні та неонові вогні. Також завдяки цій технології виправляються недоліки попередніх світлодіодів, які не могли використовувати змінний струм та дорого коштували. Завдяки досягненням ІНДТ Тайвань стала третьою в світі країною по розвитку технологій світлодіодів, після США та Південної Кореї.
На наукові дослідження уряд Тайваню витрачає приблизно 2.5% ВВП (2007р.), що трохи перевищує середній рівень країн ОЕСР, який складає 2.3%. Проте, порівняно з витратами на інші сектори, фінансування сфери наукових досліджень дуже низьке. У 2007 р. тільки 31% від усіх витрат на наукові дослідження, що надав уряд країни, 69% потрапили до промислового сектору. Хоча, фінансування сфери наукових досліджень покращилося, згідно з даними Національної Ради з питань науки, цього ще не достатньо, щоб досягти мети, поставленої Радою. Через це у державних дослідницьких інститутах зараз сповільнюється інноваційний процес.
Тайвань – це країна, де дуже швидко розвиваються ринки у сфері науково-дослідних продуктів. Також в країні високий рівень впровадження інновацій та патентів. Загальна кількість патентів, зареєстрованих у Бюро по реєстрації патентів и торгівельних марок США протягом 2002-06 рр. складає близько 77.250, у той час коли кількість виданих патентів була десь 28.140. У 2006 році кількість виданих патентів збільшилася до більш ніж 6.350 порівняно з 5.400 у 2002 р. ІНДТ – був головною патентною організацією в країні, у той час коли головними запатентованими технологіями є напівпровідникові прилади, елементи для електронної цифрової обробки даних. Завдяки високому ступеню впровадження інноваційних технологій та динамічному ринку для наукових досліджень в Тайвані збільшується кількість сфер споживання технологій, збільшується кількість нових дослідницьких компаній, які можуть зробити свій внесок у розвиток технологій в країні.
Зараз Тайвань знаходиться у фазі високого технологічного розвитку. Завдяки багатьом науковим центрам країни у сфері наукових досліджень та виробництва з'явилися нові можливості. Тайванська Компанія по виробництву напівпровідників (Taiwan Semiconductor Manufacturing Company (TSMC)) займає лідируюче місце в світі по виробництву чипів. У 2008 р. компанія планує вкласти 5 млрд. дол. США у новий завод по розробці нового покоління технологій 32-нанометрів, 22-нанометрів та 150нанометрів. До того ж для виконання науково-дослідних функцій з'являться нові фабрики та очікується поява 3.000 робочих місць. TSMC вже володіє десятьма заводами у городах Хіншу та Таінан. Ці заводи в основному присвячені розробці обробних технологій 90-нанометрів, 65-нанометрів та 45-нанометрів. Наряду з TSMC нові заводи будує і корпорації Powerchip Semiconductor та Vanguard International Semiconductor. Найбільша в Тайвані компанія по виробництву чипів DRAM (DRAM – це тип енергозалежної напівпровідникової пам'яті з довільним доступом (RAM), також запам’ятовуючий пристрій, що найбільш широко використовується в якості ОЗУ комп’ютерів) - компанія Powerchip витратить 7.7 млрд. дол. США на будівництво двох нових фабрик напівпровідників, завдяки чому збільшиться їх випуск відносно до ринкового попиту, що постійно збільшується. Компанія Vanguard, лідируючий виробник інтегральних схем для LCD панелей, також планує заснувати у другій половині 2008 р. фабрику напівпровідників, щоб вдовольнити ринковий попит. Очікується, що завдяки новим технологічним можливостям з'являться нові робочі місця та підтримуватиметься експорт.
Тайвань значно залежить від США у сфері інформаційних технологій та загального розвитку. Майже 20% загального експорту країни приходиться на Сполучені Штати, що складає більш ніж 25% загального виробничого експорту. Економічна криза у США значно вплинула на рівень експорту інформаційних технологій з Тайваню, що в свою чергу нанесло удар по економіці в цілому. Успіх інноваційних продуктів інформаційних технологій також у значній мірі залежить від ринку США. Через збільшення залежності від ринків США можуть виникнути проблеми у сфері розвитку інформаційних технологій та у розвитку економіки країні у цілому.
СОЦІАЛЬНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
Бірюченко Світлана Юріївна
Житомирський державний технологічний університет
ЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ РОБОЧОЇ СИЛИ НА ШЛЯХУ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
За умов глобалізації ефективність економіки безпосередньо залежить від конкурентоспроможності підприємств країни. В сучасних умовах господарювання фундаментальну основу конкурентних преваг економічних суб’єктів господарювання становлять кваліфіковані робітники, що мають досвід, творчі здібності та мотивовані до високопродуктивної праці. Однак, на сьогодні, забезпеченість працівників підприємства в повному відтворенні їх робочої сили знаходиться в край скрутному становищі та потребують інноваційно-інвестиційних змін. Тому вітчизняні та закордонні інвестиції, в першу чергу, мають бути спрямовані на належне відтворення робочої сили працівників підприємств шляхом виплати їм достатнього для життєдіяльності доходу.
Основною ланкою залучення іноземних інвесторів до України є дешеві і достатньо кваліфіковані ресурси робочої сили. Для багатьох країн , особливо найбільш розвинутих, на перший план виходить не стільки дешевизна робочої сили, скільки її кваліфікація, відношення до праці та інші якісні параметри.
Щодо закордонних інвестицій то найбільш пріоритетним джерелом грошових потоків в Україну є країни з високим рівнем розвитку, з високим рівнем соціальної підтримки, які об’єднані у Європейський союз. Європейський Союз є найбільшим суспільно-політичним та економічним утворенням на європейському просторі. Політиками проводиться ряд економіко-соціальних змін для забезпечення поставлених умов Європейської інтеграції. Однією з них є забезпечення належного рівня доходу на одну особу відповідно до середнього рівня в Європейському просторі.
Приєднавшись до ЄС, Україна буде країною з найдешевшою чи дуже дешевою робочою силою. В той же час, середній рівень освіти та кваліфікації працівників в Україні досить високий. При відкритті нового виробництва, підприємствам розвинутих країн (Німеччини, Австрії та ін.), набагато вигідніше розмістити це виробництво саме в Україні, а не в своїй державі. Витрати на робочу силу в Україні можуть бути настільки низькі, що дуже ймовірним є те, що в Україну будуть перекидати і вже існуючі виробництва з країн Західної Європи. Те саме відбувалося в Китаї. Через їх бідність вони привабили стільки інвесторів, що зараз випускають мало не половину всіх світових товарів. Більшість Американських і Японських підприємств вже давно перенесли свої виробництва в Китай і в результаті, слабкий Китай лише виграв, а сильна Америка програє і це було однією з самих важливих тем під час недавніх виборів в США. Вийшло, що Америка працювала на Китай. Так само, багата Європа працюватиме на бідну Україну, якщо Україна стане повноцінним членом ЄС.
Також, дешева робоча сила була важливою передумовою успіху південнокорейського бізнесу в середині країни та на міжнародній арені. Ця дешевизна пояснювалась рядом причин: низьким рівнем життя на початку процесу зростання економіки; невисокою часткою заробітної плати по відношенню до отриманого прибутку; самим довготривалим в світі робочим тижнем (54 год.) та жорсткою антиробочою політикою влади, що відмовила працівникам в праві на організацію, колективний договір, страйк. Сутички суворо придушувались поліцією та іноді спеціальними частинами. Таким чином, дешева праця в перші десятиріччя економічного росту була єдиною перевагою південнокорейського бізнесу на світових ринках.
Отже, дешева робоча сила нашої країни є основним фактором до залучення іноземних інвестицій, а можливість європейської інтеграції новим шляхом для збільшення доходів працівників підприємств. Здається негативна сторона нашої економіки з приводу матеріального забезпечення працюючого населення використана в правильному руслі може принести позитивний результат як для нашої країни, країни-інвестора так і безпосередньо для працівників інвестованих підприємств.
Вагіна Олена Миколаївна
Запорізький національний університет, м.Запоріжжя
Політико-етичні трансформації сучасного суспільства: глобальний вимір
Однією з характерних особливостей сучасного суспільства є політизація його життя. Саме політичний чинник визначає напрямок і сутність економічних реформ, культурних перетворень, розвиток міжнародних відносин тощо. Політика відіграє не менш вагому роль й у формуванні громадянського суспільства. Навпаки запевненням прихильників ідеї «деполітизації», значення політичної діяльності держави, партійних і громадських об'єднань не тільки не зменшується, а, навпаки, зростає. Це яскраво проявляється у справі розбудови України як правової, демократичної, соціально орієнтованої держави.
Крім зазначених функцій, політика в її сучасній інтерпретації може і має бути дійовим чинником гуманізації суспільного життя. Саме в цьому полягає людиновимірний зміст політики, який має замінити традиційне уявлення про політику виключно як сферу владних відносин.
Особливої гостроти і складності на початку третього тисячоліття набувають глобальні загальнопланетарні проблеми, до яких дослідники сьогодні відносять проблеми трансформації розвитку (подальшого поступу людської культури), вичерпання енергоресурсів, забруднення викидами виробництва навколишнього середовища, знищення біосфери, виснаження водних ресурсів, зростання населення Землі (за даними на 1 липня 2009 р. на планеті проживало 6768167712 осіб, за прогнозом на 2050 р. населення Землі зросте до 9,2 мільярдів осіб), кризу моралі.
Чи не найголовнішими у цьому переліку є саме моральні аспекти глобальних проблем сучасної цивілізації, бо подальший поступ людства неможливий без урахування глобальних проблем розвитку моральності як окремої людини, так і людства в цілому. Моральні принципи людини є фактором творення дійсності. Мотиви, почуття, переконання спонукають людину до відповідальних вчинків, що є дуже важливим в умовах сучасної глобальної загальнопланетарної взаємної залежності.
Дійсність багатьох навіть високорозвинених країн красномовно свідчить про поширення у суспільстві таких антигуманних сил, як насильство, жорстокість, корупція, підступність, агресивність тощо. У взаємодії з іншими глобальними загрозами вони дають підставу твердити, що головна турбота людства на початку XXІ ст. — вижити, зберегтися на Землі. Тому обов'язком і призначенням сучасної політики є подолання руйнівної дії кризових обставин, створення умов для нормального людського існування, використання накопиченого людством досвіду розв'язання соціально-економічних, політичних, духовних, етнонаціональних проблем.
В умовах глобалізації й переоцінки ролі держави й суспільної моралі має місце не лише зміна їх співвідношення, а взагалі ломка усталених уявлень і перевизначення сутностей цих явищ.
Сучасна політична етика українського суспільства має три основних джерела: національне, що бере витоки з культурно-історичного та національно-етнічного масиву народної культури; зовнішньо-інтернаціональне, пов’язане з ліберально-демократичним вибором українського суспільства й відповідною політичною етикою, ґрунтованою на основних цінностях лібералізму — свободі, приватній власності, конкуренції, народовладді, верховенстві закону, та тоталітарно-залишкове, що залишилося перехідному українському суспільству у спадок від минулих часів тоталітаризму і продовжує генерувати морально-етичні ідеали.
Для сучасного українського суспільства потреба у морально орієнтованій політиці стає життєво необхідною. Драматичний досвід зведення політики до простого засобу підпорядкування суспільства владі актуалізує нове розуміння політики як інструмента гуманізації суспільства, його вдосконалення згідно з людськими критеріями. Дедалі розповсюдженішим є пояснення політики як науки і діяльності, метою яких є демократизація держави, її соціальне спрямування, оптимізація соціальних процесів, забезпечення стабільного громадянського миру. Такий підхід передбачає потребу етичного виміру державної діяльності, моральної експертизи політичних програм, застосування моральних критеріїв для оцінки практичної політики і політиків.
У надрах української політичної науки тільки-но розпочався процес первісного накопичення вартостей політичної етики з урахуванням як світового, так і власного досвіду політичного життя.
Отже, загальнопланетарною потребою людської цивілізації на початку третього тисячоліття є необхідність узгодженої, гуманістичної, морально відповідальної політики. Незважаючи на низку серйозних міжнародних конфліктів, початок ХХІ століття в цілому приніс глобальне вдосконалення політичної етики. Але щоб такий курс по-справжньому закріпився, хорошій політиці необхідне щось більше, ніж тільки мораль. Держави повинні почати пояснювати ті свої дії, які ведуть до неминучої недовіри між країнами та роблять необхідним пошук безпеки. Щоб демократія продовжила свій марш етичного прогресу, держави повинні досягти більшої суспільної довіри та схвалення.
Горло Наталя Віталіївна
Запорізький національний університет, м. Запоріжжя