Студентські наукові записки

Вид материала

Документы

Содержание Гендерні особливості соціальної реклами в україні Авторський лексичний новотвір із погляду психолінгвістики (на матеріалі поезії м. вінграновського)

Подобный материал:

• Спеціалістів: вітчизняний досвід // Наукові записки. Серія: психолого-педагогічні науки, 72.44kb.
• Дей О. Шурат С. Боротьба Івана Франка // Наукові записки Інституту суспільних наук, 77.43kb.
• Робота наукового твариства аспірантів І студентів Волинського національного університету, 152.65kb.
• Жук Ю. О. Організація навчальної дослідницької діяльності у процесі викладання фізики, 94.99kb.
• Пазенок В. С. (голова), 3046.08kb.
• Пазенок В. С. (голова), 3127.16kb.
• Наукові дослідження І розробки, 50.19kb.
• Київський університет туризму, економіки І права наукові записки, 2674.5kb.
• «Записки», 941.26kb.
• «Записки», 633.15kb.

Чупринська Тетяна

Науковий керівник ― Петрушкевич М. С., кандидат філос. наук, ст. викладач

ГЕНДЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНОЇ РЕКЛАМИ В УКРАЇНІ

Кожен пересічний українець має змогу переглядати соціальну рекламу або навіть створювати її. Більшість розуміє соціальну рекламу як спосіб висвітлення найактуальніших соціальних проблем, але не кожен може сприймати її як вияв культури, помітити відмінності у сприйнятті цієї реклами суспільством залежно від того, яке символічне навантаження вона має та хто, власне, представлений у ній. Саме з цієї позиції можна розглянути роль маскулінного та фемінного в соціальній рекламі України.

Every average Ukrainian has an access to social advertisement or can even create it. The majority of people understand social advertising as a method of reflection of most actual social problems, but not everyone can take it as a cultural expression, to notice differences in apprehending of this advertisement by society depending on symbols and persons who are represented by it. Just from this position we can take a view of the role of man and woman in the social advertisement of Ukraine.


Реклама ― це своєрідний вид комунікації [10, с. 80]. Одним із найефективніших видів висвітлення соціальних проблем є соціальна реклама. Дослідниця соціальної реклами Н. Бутенко розглядає культуру як „індивідуальну” і „соціальну” [1, с. 125]. Вони тісно пов’язані, бо разом у процесі розвитку сучасного суспільства утворюють „мозаїчну” культуру, яка формується під впливом засобів масової комунікації. Одним із таких засобів сьогодні можна назвати соціальну рекламу, розглядаючи її крізь призму гендерних особливостей. Закон України „Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” від 8 вересня 2005 року №2866-IV вказує на гендерну рівність в Україні, а також контроль за дотриманням ґендерної рівності при вирішенні кадрових питань у центральних та місцевих органах виконавчої влади тощо [3].

Саме тому, соціальна реклама, що виробляється або розповсюджується у межах України, може вміщувати зображення чоловіка і жінки, представляти їхні погляди на рівних засадах, рівноправно поширювати інформацію з погляду на неї чоловіка чи жінки, у випадку, якщо тут існують відмінності.

Соціальна реклама в Україні важлива не лише тому, що вона висвітлює проблеми сучасного суспільства та пропонує шляхи їх вирішення, а й тому, що є своєрідним культурним феноменом, що характеризується значним символічним навантаженням, має гендерний аспект, відображає особливості сприйняття українцями жіночого і чоловічого начала. Звертаючи увагу на соціальну рекламу, потрібно відзначити, що вона є важливою не лише з погляду суспільного життя, але й культури взагалі. У цьому випадку соціальну рекламу, яка є доступною для пересічного українця, можна розглядати як один із способів співвідношення чоловічого та жіночого начала з погляду їхнього впливу на суспільну думку та свідомість громадян.

Культура кожного суспільства містить узагальнені уявлення про те, якими є чоловіки й жінки та чим вони повинні займатися [8, с. 158]. Український народ також має свої стереотипні погляди на жінку і чоловіка в суспільстві, відповідно до чого склалася певна гендерно-рольова диференціація. Але ми не можемо розглядати єдину гендерну чоловічу чи жіночу роль як таку, адже не існує однієї раз і назавжди визначеної ролі, характерної для окремої статі, тобто „маскулінної” чи „фемінної” [8, с. 160]. Соціальна реклама, послуговуючись чоловічими та жіночими образами, представляє суспільству сильних особистостей, представляє гасла із закликом до свідомої організації, гармонії, порядку.

Українська культурна традиція пропонує стереотипне розуміння фемінного та маскулінного. Це проявилося у тому, що здавна сфери діяльності чоловіка і жінки чітко розмежовувались. Відповідно, чоловік у традиційній культурі ― це уособлення сили, розуму, порядку. Тому чоловіки завжди були задіяні у державотворчих процесах, релігійних справах, вони втілювали перемогу на війні та порядкували вдома. Жінка у традиційному розумінні українців ― це берегиня домашнього вогнища, сімейного затишку, мати, дружина, яка має у всьому слухатися свого чоловіка. Традиційно чоловік був першим у вирішенні будь-який проблем, пов’язаних із різними сферами життя. Саме тому склався стереотип ототожнення чоловіка з „культурним”, а жінки ― із „природним”, ставлячи її на другий план після чоловіка [2, с. 517].

Важливим засобом впливу на свідомість суспільства є переконання через рекламну діяльність. Залежно від того, хто розкриває соціальне питання для суспільного осмислення, ― чоловік чи жінка ― складається відповідне ставлення до реклами, а також ступінь довіри до неї. У процесі рекламного переконання фахівці вирізняють два види аргументації: логічний і психологічний [1, с. 207]. Логічним способом можна звернутися до раціональної сфери свідомості людини. Психологічний спосіб передбачає звернення до думок, почуттів, інтересів тих, на чиє сприйняття спрямована ця реклама. Соціальна реклама, яку можна зустріти в Україні, містить обидва способи аргументації питань, які висвітлюються через неї, але можна помітити, що залежно від того, чи соціальні проблеми висвітлює чоловік чи жінка, визначається відповідне домінування логічного чи психологічного. Оскільки жінка асоціюється з „душевністю”, то спосіб викладу думок тяжіє до психологічного впливу, а чоловік, як „духовне” начало, спрямовує свої переконання на розумове осмислення [2, с. 587]. Можна розглянути приклад того, як у традиційній українській культурі жінка відмовлялася від своєї традиційної ролі. У такому випадку суспільство не сприймало її як свою складову. Жінку починали порівнювати з відьмою. Вона поселялася окремо від решти населення, із нею спілкувалися з острахом, намагалися не наближатися до неї. Отже, жінка, яка не мала чоловіка, родини, самотужки вирішувала важливі життєві питання, свідомо чи підсвідомо здійснювала перші спроби подолання своєї стереотипної ролі в суспільстві. Але під впливом різних поглядів на українську культуру стереотипне бачення суспільних ролей жінки і чоловіка в Україні змінюється. Спочатку жінок, які відступалися від своїх традиційних ролей, уважали відьмами, тими, хто спілкується з нечистою силою, їх не сприймали в суспільстві. Саме тому класична українська відьма відсторонена від решти жителів: вона живе або в лісі, або на краю села, або в полі.

Розглядаючи соціальну рекламу України через призму культурних стереотипів, потрібно зауважити, що представництво жінки і чоловіка в такій рекламі залежить не лише від задуму рекламістів. Ураховуються також особливості сприйняття фемінного і маскулінного в українському суспільстві. Отож, традиційний погляд на жінку пов’язує її з родиною, домашнім господарством. Чоловіка ж суспільство здавна прирівнювало до духовного начала, йому присвячені відповідальні заняття: священик, лікар, залізничник, листоноша, військовий та ін. Але сучасність долає стереотипи, тому вже сьогодні соціальна реклама презентує деякі з цих професій з участю жінки, оскільки зараз вона може практично обіймати такі посади.

Традиційно, образ жінки в соціальній рекламі України втілює добробут і благополуччя. Але прагнення жінки бути рівноправною з чоловіком виявилось у тому, що вона розділяє класичні чоловічі ролі і це, зокрема, виявляється через соціальну рекламу.

Класичні чоловічі ролі в українському суспільстві пов’язані з началом влади, сили, духовного і матеріального багатства. Але зараз, під впливом західної культури, соціальна реклама України часто показує чоловіка з негативного боку. Частими прикладами є реклами щодо тютюнопаління та алкогольних напоїв. Важливою умовою жіночого представництва в соціальній рекламі є створення її іміджу. Залежно від того, яку сферу суспільного життя висвітлює ця реклама, жінка в ній постає у відповідному образі, незважаючи на традиційні погляди щодо жіночих ролей в українському суспільстві.

Будь-яка суспільна проблема може бути висвітлена за допомогою створення моделі її подолання. Так створюється соціальна реклама. У багатьох випадках у ній присутня людина або група людей, які розповсюджують важливу для суспільства інформацію. Важливу роль у створенні рекламного іміджу відіграє символіка кольору. За допомогою колористики можна передавати настрій, ідейне спрямування, думки. Тому особливістю культурологічного осмислення гендеру в соціальній рекламі України є смислове навантаження кольору.

Поширення феміністичних ідей в українському суспільстві спричинило те, що жінка, не погоджуючись зі своїм традиційним місцем у культурі, почала переймати деякі чоловічі якості. Таке явище спостерігається у різних сферах людської діяльності ― у науці, літературі, культурі та ін. Соціальна реклама в Україні є одним з прикладів, який ілюструє гендерні особливості українського суспільства, а також проблеми, пов’язані з розумінням жіночого та чоловічого начала. У незалежній Україні з’явилась навіть грошова купюра із жіночим „представництвом” ― 200 гривень із портретним зображенням Лесі Українки. У цьому випадку ми також маємо справу із соціальною рекламою, так як на 200-гривневій купюрі вміщені рядки з вірша поетеси, у яких звучить заклик до єднання українського народу.

Гендерний аспект соціальної реклами в Україні можна також простежити з огляду на те, яким чином чоловік чи жінка, що в ній присутні, подають зразок поведінки для суспільства. Насамперед, слід відзначити, що єдиний спосіб спонукати людину до певної дії ― дати їй те, чого вона хоче [5, с. 83]. Зиґмунд Фрейд стверджував, що в основі всіх наших вчинків лежить два мотиви: сексуальний потяг і бажання стати великим. Але американський професор Джон Дьюї сформулював це в інший спосіб [5, с. 83]. На його думку, найглибшим прагненням, притаманним для людської природи, є „бажання бути важливим”. Це справді важливий фактор, який значно впливає на формування людського соціуму, а також робить людину такою, що постійно хоче подобатися іншим. Соціальна реклама відображає такі прагнення. Соціальна реклама на М-ТV, що спрямована на попередження зараження СНІДом, у символічній формі демонструє маскулінне, але фемінне постає в особі жінки. Роль чоловіка тут відіграє мультиплікаційний персонаж, недоліки якого викриваються перед жінкою. Саме у такий спосіб жіноче начало постає зверхнім, а чоловіче приниженим.

Зважаючи на те, що в Україні поширюється також соціальна реклама, виробниками якої є інші країни, то українське суспільство запозичує культурні тенденції зарубіжжя. Отже, можна підсумувати, що соціальна реклама в Україні значною мірою руйнує культурні стереотипи чоловіка і жінки, оскільки вона висвітлює проблеми суспільства і звертається до загальнолюдських цінностей, то фемінне і маскулінне у ній збалансовані, рівноправні. Але є випадки, коли соціальна реклама подає приклад зверхності жінки чи чоловіка, представлених у ній, незалежно від проблеми, яку висвітлює. Тоді, коли виробник звертається до культурних традицій, стереотипів і застосовує їх під час виготовлення соціальної реклами, ми бачимо, що роль жінки у ній обмежена родинним колом та питаннями, пов’язаними з сімейним благополуччям. Водночас, чоловік ― це власник, підприємець, науковець, державець.

Феміністичні ідеї соціальної реклами в Україні проявляються у способі представлення жінкою певного виду діяльності, що традиційно пов’язувалася із чоловічим началом. Найяскравіше це спостерігається в соціальній рекламі МОЗ, де зображена жінка-лікар; у рекламі, що відображає досягнення науки і техніки, де жінка ― науковець, винахідник та ін. Донедавна проблема дискримінації жінки розглядалася як порушення громадянських, політичних, економічних прав, але проблеми фемінізації більшою мірою пов’язані з культурою, як базою формування, розвитку і реалізації особистості [8, с. 447]. Наведені вище способи „приниження” чоловічого начала є західним впливом на українську культуру.

Інтерпретація феміністичних ідей у соціальній рекламі також залежить від символічного навантаження реклами. Додаткові знання про особу, представлену соціальною рекламою, подає її жестикуляція, колір одягу, спосіб вербалізації інформації. Гендерні проблеми соціальної реклами в Україні стосуються способів представлення в ній жінки і чоловіка, ставлення виробника до реклами, яку він створює, а також до проблеми, яку висвітлює у ній, культурних стереотипів фемінного і маскулінного та подолання традиційних поглядів на чоловічу і жіночу діяльність.


ЛІТЕРАТУРА

1. Бутенко Н. Соціальна психологія в рекламі : [навчальний посібник] / Н. Бутенко. ― К., 2006. ― 384 с.
   
2. Жінка в Україні. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників : [міжвідомчий науковий збірник ; за ред. А. І. Комарової, І. Є. Голубєвої, В. П. Пустовойтенко та ін.]. ― К., 2001. ― Т. 23. ― 648 с.
   
3. Закон України про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків [Електронний ресурс]. ― Режим доступу : // ссылка скрыта.
   
4. Заярна О. Як переконати масову аудиторію [Електронний ресурс] / О. Заярна. ― Режим доступу : // ссылка скрыта
   
5. Карнеги Дейл. Как насладиться жизнью и получать удовольствие от работы. Быстрый и простой способ научиться эффективной речи [пер. с англ. Ю. Нещадим и Е. Басова] / Д. Карнеги. ― [2-е изд.]. ― Минск : Попури, 2002. ― 408 с.
   
6. Кись О. Модели конструирования гендерной идентичности женщины в современной Украине [Електронний ресурс] / О. Кись. ― Режим доступу : // ссылка скрытассылка скрыта
   
7. Лебедев-Любимов А. Психология рекламы / А. Лебедев-Любимов. ― Санкт-Петербург, 2004. ― 368 с.
   
8. Основи теорії гендеру : [навч. посібник] ; за ред. В. П. Агеєвої, Л. С. Кобелянської, М. М. Скорика. ― К., 2004. ― 536 с.
   
9. Почепцов Г. Теория коммуникации / Г. Почепцов. ― М., 2001. ― 656 с.
   
10. Ромат Е. Реклама / Е. Ромат. ― Киев ; Харьков, 2000. ― 476 с.
    
11. Сергеев С. Социальная реклама / С. Сергеев. ― Самара, 2004. ― 288 с.
    

РОЗДІЛ 2. Філологічні студії


Браун Анастасія

Науковий керівник ― Вокальчук Г. М., кандидат філологічних наук, доцент

АВТОРСЬКИЙ ЛЕКСИЧНИЙ НОВОТВІР ІЗ ПОГЛЯДУ ПСИХОЛІНГВІСТИКИ (НА МАТЕРІАЛІ ПОЕЗІЇ М. ВІНГРАНОВСЬКОГО)

Стаття присвячена дослідженню авторських лексичних новотворів Миколи Вінграновського з погляду психолінгвістики, науки, що лежить на стику лінгвістики і психології. В основу дослідження покладено прямий психолінгвістичний експеримент.

This article is dedicated to the research of author’s lexical new formations of Mykola Vingranovski from the look of psycholinguistics, science, which lies on the butt of linguistics and psychology. The psycholinguistic experement is a base of this research.


Психолінгвістика як окрема наукова дисципліна виникла досить недавно, тому до неї спрямовані погляди багатьох мовознавців, зокрема О. Ахманової, О. Залевської, Р. Фрумкіної, Л. та В. Засєкіних, Л. Сахарного [1; 3; 4; 6; 7] тощо. У перші роки існування психолінгвістики її часто розглядали як галузь знань, що лежить на перетині психології і лінгвістики (мовознавства) [1, с. 24].

Актуальність дослідження авторських лексичних новотворів (далі ― АЛН) із погляду психолінгвістики полягає в тому, що увага акцентується на тому, яку реакцію на свій новотвір очікував автор і чи ця реакція збіглася з думкою читача. Тобто, на перший план висувається психологічний аспект створення АЛН, вивчається мотивація автора під час вибору тих чи інших засобів творення нових слів тощо.

Метою дослідження є комплексний аналіз фукціонування авторських лексичних новотворів у художньому тексті, розгляд процесу словотворення як феномену психіки, дослідження процесів планування мовлення, співвідношення особи зі структурою та функціями мовної діяльності.

Психолінгвістика, за визначенням О. Леонтьєва, ― „область лінгвістики, що вивчає мову насамперед як феномен психіки. Із погляду психолінгвістики, мова існує тією мірою, якою існує внутрішній світ того, хто говорить, і того, хто слухає; того, хто пише, і того, хто читає” [5, с. 23].

Л. В. Засєкіна зазначає, що „психолінгвістика ― це наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб’єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи.

У фокусі уваги психолінгвістики ― індивід у комунікації. Тому основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження: процесів планування мовлення; механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення та ін. [4, с. 8].

У наш час актуальним є дослідження авторських новотворів із погляду психолінгвістики, адже ця наука акцентує свою увагу на тому, яку реакцію на новотвір очікував автор і чи вона збігається з думкою читача. Для з’ясування відповідностей чи невідповідностей у системі „оказіоналізм ― реакція на нього” у межах психолінгвістики було обрано такий метод дослідження, як прямий асоціативний експеримент.

Асоціація, на думку Р. М. Фрумкіної, ― „це зв’язок між певними об’єктами чи явищами, заснований на нашому особистому, суб’єктивному досвіді. Досвід цей може збігатися з досвідом тієї культури, до якої ми належимо, але при цьому завжди залишатись особистим та індивідуальним для кожної людини. Асоціації допомагають нам сказати багато чого про ті незнані структури, у яких ми мислимо навколишній світ, побачити деякі речі „крізь призму слова” [7, с. 189].

Із метою вивчення словесних асоціацій було проведено прямий асоціативний експеримент, під час якого було досліджено причини встановлення асоціативних зв’язків між новотворами та відповідними фрагментами позамовної дійсності, обґрунтувано доцільність створення АЛН (на підставі отриманих результатів).

Експеримент відбувався у кілька етапів. Насамперед, було опрацьовано певну літературу (поезії М. Вінграновського), після чого здійснено добір потрібних слів-стимулів. Причому добір здійснювався не хаотично, а систематично: слова-стимули (а їх було дібрано 45) були розподілені на три групи за ступенями складності (по 15 слів у кожній). Поділ на групи відбувався за такими параметрами: до першої групи увійшли АЛН першого ступеня складності ― стандартні, потенціальні утворення, сконструйовані в повній відповідності з дериваційними нормами сучасної української літературної мови; до другої групи увійшли АЛН другого ступеня ― частково нестандартні утворення, причому відхилення від дериваційної норми, що виникли під час утворення АЛН, не створюють труднощів семантичної інтерпретації і дешифрування новотвору; до третьої групи були зараховані АЛН третього ступеня складності ― суто оказіональні, повністю нестандартні утворення, семантична інтерпретація яких достатньо важка, а відхилення від дериваційної норми доволі суттєві [2, с. 15].

Дібрані новотвори було зачитано для аудиторії, яка складалася з 50 респондентів, причому під час зачитування пауза між словами-стимулами тривала не більше 5―6 секунд. Перед опитуваними було поставлено завдання ― у якості реакції на кожен стимул написати не більше трьох слів-асоціацій, які виникають у їхній уяві як відповіді на зачитані стимули. Інструкція відповідати „першим словом, яке спало на думку” має принциповий характер. Асоціативна реакція-відповідь повинна слідувати негайно ― індивід не повинен роздумувати над тим, що б йому таке написати і як відреагувати, адже саме поняття асоціативного процесу виключає ідею відбору відповідей.

Мовознавці виокремлюють такі типи асоціативних зв’язків: а) смислова близькість, де асоціативною відповіддю є слово-синонім: гололідний ― слизький; б) смислова протиставленість, коли асоціативною відповіддю є слово-антонім (зустрічається доволі рідко); в) співзвуччя, рима типу цвіт ― світ; г) відношення „частина ― ціле” і „ціле ― частина”, напр.:снігопадь ― сніжинка і т. ін. [7, с. 194].

Після проведення прямого асоціативного експерименту було виконано послідовне порівняння між собою пар „стимул ― реакція” за двома категоріями: логічні та граматичні реакції. Логічні реакції, своєю чергою, поділяються на підгрупи центральних і периферійних, граматичні ―синтагматичних і парадигматичних.

Логічні зв’язки ― це зв’язки за смислом між стимулами та реакціями. Якщо такий зв’язок був, то ставили будь-який розпізнавальний знак у колонку „центральна логічна реакція” (наприклад, білоквіт ― цвісти). Якщо такий зв’язок був відсутній, то помітку робили у колонці „периферійна логічна реакція”. Зазначимо, що для дорослих носіїв мови характерними є центральні асоціативні реакції.

Із погляду граматичного критерію також можна вирізнити два варіанти відповідних реакцій: синтагматичні і парадигматичні. Під сигматичним варіантом зв’язку між словом-стимулом і словом-реакцією розуміють зв’язок між різними граматичними категоріями, наприклад між підметом і присудком (синьокрилий ― птах) тощо. Для дорослих носіїв української мови характерними є парадигматичні асоціативні реакції [4, с. 130].

Проаналізувавши кожну з трьох груп авторських лексичних новотворів, було з’ясовано, що написання реакцій на слова-стимули першого ступеня складності загалом не викликало труднощів, тоді як АЛН третього ступеня виявилися зрозумілими значно меншій кількості опитаних.

Аналіз новотворів першого ступеня складності показав, що близько 80― 85% слів були зрозумілими опитуваній аудиторії, і слова-реакції відповідали словам-стимулам за смислом і за значенням. Однозначно тлумачилися новотвори верболоззя, гололідний, опівденний, піввітру, мрійно, білоквіт, світище, двадцятивічний; невеликі розбіжності траплялися під час написання асоціацій на такі АЛН: нежитий, втеченька-утеча-течія, скіфеня, безпричальний, бринінь; найбільш складними для сприйняття виявилися слова качачо-гусячий та синьокрилий.

Серед найоригінальніших слів-асоціацій варто відзначити такі: білоквіт ― весілля; гололідний ― синяки; качачо-гусячий ― гібрид, симбіоз; світище ― стожари; вічний вогонь; піввітру ― містика; вітерець у волоссі коханої; нежитий ― неношений; мрійво ― мрії, які дістали; безпричальний ― „Титанік”; синьокрилий ― крила ангела.

До запропонованих слів не було дано лише 24 відповіді, що складає 3,2%. На підставі цих результатів можна зробити висновок, що автор вдало створював новотвори, і їх сприйняття та розуміння загалом не викликало труднощів серед респондентів.

Аналіз новотворів другого ступеня складності показав що, на відміну від АЛН першого ступеня, в опитаних виникли більші труднощі під час написання реакцій на запропоновані авторські неологізми. Відсоток зрозумілих слів скоротився до 70―75%. Не важкими для сприйняття виявилися такі новотвори як: дрімайлик, часолет, снігодощ, снігопадь, любомилий, морезвід, стеженятко; реакції на слова-стимули кіножиття, сосеняточко, макоцвітний, човниця, серцепад, зорехмарний дещо розійшлись у значеннях; найбільшу складність для сприйняття становили АЛН малиновоголово і змавпитися.

Серед найоригінальніших слів-реакцій слід відзначити такі: дрімайлик ― сплячий кіт; студент на 5 лекції; сосеняточко ― деревенятко; грудне дитя; соснина; малиновоголово ― фарба; часолет ― машина часу; циферблат; серцепад ― анемія; інфаркт; день Валентина; донжуан; зорехмарний ― Чумацький Шлях; любомилий ― депутат.

Найбільша кількість реакцій-дієслів була написана на лексичний новотвір змавпитися. Серед них такі: скривитися, постаріти, здичавіти, впасти в дитинство, гримасничати, деградувати, спотворитись, вищиритися, мавпувати, отупіти, засоромитися, отваринитися, зіпсуватися, знеохайнитися, здуріти, знелюдніти, обрости, знущатися, збезчеститись та деякі інші.

До АЛН цього ступеня не було дано 32 відповіді, що становить 4,3% (і лише на 1,1% більше за результати групи слів першого ступеня складності).

Аналіз авторських лексичних новотворів третього ступеня складності показав, що відсоток зрозумілих для опитуваних слів скоротився ще на 5―7% і становив 65―70% зі 100% можливих. Найбільше труднощів виникло під час написання реакцій на такі слова-стимули як: тщемальство (із 50 опитаних 10 не написали жодної реакції на цей новотвір), стежкояблукатий, розджмеліто, нощедення. В основному ж були деякі слова, на які хоч і була дана максимальна кількість відповідей, але вони суттєво розходились і не розкривали те значення новотвору, яке хотів донести до читача автор (про що можна зробити висновок із контексту).

Слід відзначити, що деякі респонденти як відповіді на слова-стимули запропонували власні лексичні новотвори. Сюди належать такі слова: нежитий ― нечіпаний; стежкояблукатий ― стежкосад; качачо-гусячий ― качкогус; дрімайлик ― дрімко; бульбохата ― хатковщина; сосеняточко ― деревенятко.

Крім того, не останню роль відіграє контекст, у якому було вжито той чи інший новотвір. Адже у цьому і полягає одна з основних ознак АЛН ― їхня функціональна одноразовість і прив’язаність до певного мовного середовища. Контекст дає можливість точно встановити значення окремого слова чи речення, які входять у нього (текст). Отож, контекст мусить бути необхідним і достатнім для ідентифікації значеннєвого і формального планів певної одиниці.


ЛІТЕРАТУРА

1. Ахманова О. С. О психолингвистике / О. С. Ахманова. ― М., 1957. ― 54 с.
   
2. Бабенко Н. Г. Окказиональное в художественном тексте. Структурно-семантический аналіз / Н. Г. Бабенко. ― Калининград : Калинингр. гос. ун-т, 1997. ― 79 с.
   
3. Залевская А. А. Вопросы организации лексикона человека в лингвистических и психологических исследованиях / А. А. Залевская. ― М. : Наука, 1982. ― 384 с.
   
4. Засєкіна Л. В. Вступ до психолінгвістики : [навчальний посібник] / Л. В. Засєкіна, С. В. Засєкін. ― Острог : Видавництво Національного університету „Острозька академія”, 2002. ― 168 с.
   
5. Леонтьев А. А. Психолингвистика / А. А. Леонтьев // Тенденции развития психологической науки. ― М., 1989. ― С. 34―57.
   
6. Сахарный Л. В. Введение в психолингвистику / Л. В. Сахарный. ― Л. : изд-во ЛГУ, 1989. ― 180 с.
   
7. Фрумкина Р. М. Психолингвистика : [учеб. для студ. высш. учеб. заведений] / Р. М. Фрумкина. ― М. : Издательский центр „Академия”, 2001. ― 320 с.