Л. В. Ярмол свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні (загальнотеоретичне дослідження) Праці Львівської лабораторії прав людини І громадянина Видаються з 1997 року Серія I. Дослідження та реферат

Вид материала

Реферат

Содержание Огляд літератури за темою Природні (загальносоціальні) свободи віровизнання та віросповідання людини: філософсько-правові засади Юридичне забезпечення складових свободи віросповідання людини в україні Загальні висновки Список використаних джерел Норма-инфра. - 1999. - с. 423-450. Инфра. - 1999. - с. 303-314. Норма-инфра. - 1999. - с. 477-503. Норма-инфра. - 1999. - с. 521-598. Норма-инфра. - 1999. - с. 665-682. Ма-инфра. - 1999. - с. 613-628. Інші релігії Свобода віросповідання: юридичне забезпечення в україні

Подобный материал:

• Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 23 грудня 1997 року №776/97-вр, 70.08kb.
• Гарантії прав людини І громадянина, 111.43kb.
• Указ президента україни про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи, 832.46kb.
• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закон, 163.45kb.
• Програма дослідження освітньо-виховної роботи в дошкільних навчальних закладах міста, 29.4kb.
• Реферат проведено теоретично-експериментальні дослідження з обґрунтуванням практичних, 37.54kb.
• Питання прав та свобод людини І громадянина на сьогодні є найважливішою проблемою внутрішньої, 45.21kb.
• Відділ освіти баштанської райдержадміністрації баштанська зош І-ІІІ ст., 82.54kb.
• Теми місцевого самоврядування, яка відповідає цінностям демократичного суспільства, 333.68kb.
• Верховною Радою України прийнято закон, 200.21kb.

Академія правових наук України

Науково-дослідний інститут державного будівництва та місцевого самоврядування

Л.В. Ярмол


СВОБОДА ВІРОСПОВІДАННЯ: ЮРИДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ

(ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)


Праці

Львівської лабораторії прав людини і громадянина Видаються з 1997 року Серія I. Дослідження та реферати Випуск 8

Видавництво «СВІТ» 2006

УДК 340.12(447)+УДК 342.7(477) ББК 67.9 (УРК) 300.7


Ярмол Л.В. Свобода віросповідання: юридичне забезпечення в Україні (загально­теоретичне дослідження) Праці Львівської лабораторії прав людини і громадянина Науково-дослід­ного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Редкол.: П.М. Рабінович (голов.ред) та ін. - Серія I. Дослідження та реферати. Випуск 8. - Львів, 2006. - 192 с.

Я 12

Рецензенти:

О.Г. Мурашин, доктор юридичних наук;

О.В. Петришин, доктор юридичних наук;

А.Ф. Крижанівський, кандидат юридичних наук.

Пропонована монографія продовжує започатковане 1997 року видання праць Львівської лабораторії прав людини Академії пра­вових наук (нині - Львівської лабораторії прав людини і грома­дянина Науково-дослідного інституту державного будівництва та місцевого самоврядування цієї Академії).

У роботі досліджуються загальнотеоретичні аспекти юридич­ного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні.

Законодавство України використано за станом на 31 серпня 2005 р.

Призначена для науковців, викладачів, студентів і аспірантів юридичних та інших гуманітарних навчальних закладів, юристів - практиків, громадських правозахисників та й, зрештою, для усіх, хто не байдужий до проблем прав людини.

Засновник: Президія Академії правових наук України

Редакційна колегія: П.М. Рабінович (гол.ред.), Ю.М. Грошевий,

С.П. Добрянський (відповід.секр.), В.Т. Нор, В.Ф. Сіренко, Ю.М. Тодика

І8БК 966-603-529-4

ББК 67.9 (УРК)300.7+67.312.1 © Львівська лабораторія прав людини і громадянина АПрН України, 2006 © Л.В. Ярмол, 2006 © Видавництво «Світ», 2006

ПЕРЕДМОВА

Актуальність дослідження. Ставши на шлях формування правової держави, для якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недотор­канність і безпека є головною соціальною цінністю, Україна радикально активізувала процес визнання прав людини й ефективізації юридичних засобів їх реалізації, охорони та захисту. Одним із таких - загальносоці-альних за генезисом та існуванням - прав людини є її свобода віроспо­відання, що виступає "наріжним каменем" для багатьох інших особис-тісних і культурних прав.

Свобода віросповідання як фундаментальне загальновизнане право людини знайшла своє відображення у міжнародних актах з прав людини, до котрих, перш за все, слід віднести: Загальну декларацію прав людини (ООН, 1948; ст. 18), Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (ООН, 1966; ст. 18), Декларацію про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на підставі релігії чи переконань (ООН, 1981), Конвенцію про захист прав людини та основних свобод (Рада Європи, 1950; ст. 9), Хартію Європейського Союзу про основні права (2000; ст. 10).

Реальність свободи віросповідання людини, як і будь-якого іншого права особи, залежить від наявності та дієвості механізму її юридично­го забезпечення. Основою такого механізму в Україні є національне за­конодавство, насамперед Конституція України, котрою проголошується, що "кожен має право на свободу світогляду і віросповідання" (ст. 35) і Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квіт­ня 1991 р., а також інші нормативно-правові акти. Згідно зі ст. 9 Консти­туції України, частиною національного законодавства України є чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема ті, в котрих закріплюється свобода віросповіда­ння людини. До них належать, у першу чергу, Міжнародний пакт про громадянські і політичні права та Конвенція про захист прав людини та основних свобод.

Дослідження питань юридичного регулювання свободи віроспові­дання привертало увагу багатьох учених. У радянську добу юридичні аспекти свободи віросповідання людини досліджувалися, зокрема, у працях В. Клочкова, З. Корчевої, А. Ловінюкова, Г. Лупарєва, Ю. Розен-баума, Ф. Рудинського, П. Яшина. Однак їх роботам був притаманний надмірно ідеологізований підхід. Окрім того, зараз ці праці значною мі­рою застаріли, оскільки ґрунтувалися на законодавстві того часу.

На сучасному етапі розвитку вітчизняної та зарубіжної правової на­уки окремі юридичні аспекти свободи віросповідання людини дослі­джувалися у працях А. Агапова, М. Бабія, В. Бондаренка, К. Борисова, С. Бублика, С. Бур'янова, В. Єленського, А. Колодного В. Коула Дере-ма, А. Красікова, Н. Лернера, А. Ловінюкова, М. Мариновича, А. Пче-лінцева, П. Рабіновича, В. Савельєва, О. Сагана, Г. Черемниха, О. Шу­би, П. Яроцького та інших вчених.

Водночас слід зазначити, що у вітчизняній юриспруденції моно­графічні дослідження, присвячені саме загальнотеоретичним аспектам нормативної регламентації свободи віросповідання людини, в тому числі механізму юридичного забезпечення цього права, наразі відсутні. Між тим, такі дослідження мають бути складовою формування загаль­ної теорії прав і свобод людини.

Теоретичний і практико-юридичний аналіз правозабезпечувального механізму свободи віросповідання людини в Україні дозволяє ствер­джувати, що у багатьох випадках не в достатньому обсязі представле­ні, а то й взагалі відсутні, деякі юридичні засоби реалізації, охорони та захисту окремих елементів (можливостей) свободи віросповідання, а отже, і розглядуваного права людини загалом. Огляд законодавства України про свободу віросповідання та релігійні організації виявив з-поміж його приписів такі, що не відповідають Конституції України, є взаємно суперечливими, а також потребують коригування та внесення доповнень унаслідок змін, котрі відбулись у соціальному житті України. Така ситуація, як видається, здатна призводити подекуди до порушення свободи віросповідання, до її неправомірного обмеження, до виникнен­ня у нашому суспільстві міжрелігійних конфліктів і в кінцевому підсум­ку - до неможливості повною мірою реалізувати, оберегти й захистити це фундаментальне право людини.

Усі вищезазначені обставини підтверджують актуальність теми про­понованого дослідження та її значення не лише у теоретичному, але й у практичному вимірах.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є монографічний комплексний аналіз філософсько-правових та загальнотеоретичних аспек­тів юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні.

Для досягнення поставленої мети необхідно було розв'язати такі за­вдання:

- визначити поняття та розкрити структуру свободи віровизнання та свободи віросповідання людини як її загальносоціальних (природних) прав;

- проаналізувати принципи законодавства України про свободу ві­росповідання та релігійні організації;

- визначити поняття та розкрити структуру свободи віросповідання людини як суб'єктивного юридичного права, закріпленого у законодав­стві України;

- проаналізувати механізм та стадії юридичного забезпечення свобо­ди віросповідання людини в Україні;

- здійснити порівняльний аналіз структурних елементів (можливос­тей) свободи віросповідання людини як загальносоціального явища і як суб'єктивного юридичного права, закріпленого у законодавстві України;

- проаналізувати юридичні засоби реалізації, охорони та захисту кожного зі складників свободи віросповідання як суб'єктивного юри­дичного права людини;

- на основі отриманих результатів обгрунтувати та сформулювати пропозиції щодо вдосконалення юридичного забезпечення свободи ві­росповідання людини в Україні.

Об'єктом дослідження є свобода віровизнання та свобода віроспо­відання людини.

Предметом дослідження виступає низка загальних закономірностей юридичного забезпечення свободи віросповідання людини та їх прояв в Україні, а також шляхи й засоби його вдосконалення.

Методи дослідження обумовлені обраною темою, котра перебуває, так би мовити, "на стику" загальної теорії права та держави і галузевих юридичних наук, соціальної філософії й релігієзнавства.

Було використано відповідні філософсько-світоглядні, загальнонау-кові й спеціальні методи наукового пізнання. Серед найважливіших із них слід виділити наступні: діалектичний (використовувався, зокрема, при формулюванні вихідних понять, що стосуються предмета дослі­дження); системний, структурно-функціональний (застосовувались при з'ясуванні структури досліджуваного права), порівняльний (при спів-ставленні природного та юридичного прав на свободу віросповідання); методи тлумачення юридичних норм, узагальнення юридичної практи­ки (зокрема національної судової практики, практики Державного ко­мітету України у справах релігій, відділу у справах релігій Львівської обласної державної адміністрації, практики Європейського суду з прав людини).

Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше у вітчизняній загальнотеоретичній юриспруденції з'ясовано універсальний зміст та складові елементи свободи віросповідання як одного із природних, не-відчужуваних прав людини, а також здійснено системний аналіз юри­дичного механізму забезпечення цієї свободи в Україні.

Елементи наукової новизни вбачаються, зокрема, у положеннях сто­совно:

- уточнення визначення загального поняття свободи віровизнання людини як загальносоціального явища та встановлення структури цьо­го права;

- визначення поняття та структури свободи віросповідання людини як загальносоціального явища;

- комплексної характеристики відповідних актів законодавства Укра­їни як нормативної основи юридичного механізму забезпечення свобо­ди віросповідання;

- інтерпретації поняття та структури суб'єктивного юридичного пра­ва на свободу віросповідання, закріпленого у законодавстві України;

- порівняльної характеристики структурних елементів свободи ві­росповідання як загальносоціального права людини, з одного боку, і як суб'єктивного юридичного права - з іншого;

- змісту, видів та юридичних засобів реалізації, охорони й захисту кожного зі структурних елементів свободи віросповідання людини в Україні;

- пропозицій з удосконалення чинного законодавства України про свободу віросповідання та про релігійні організації.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дослі­дження, як видається, здатні сприяти подальшій розробці загальноте­оретичних аспектів юридичного забезпечення свободи віросповідання людини в Україні.

Висновки та положення роботи можуть бути використані у процесі уточнення та реалізації основних засад політики України у сфері дер­жавно-релігійних відносин, а також удосконалення вітчизняного зако­нодавства про свободу віросповідання людини та діяльність релігійних організацій.

Теоретичні висновки, запропоновані у дослідженні, можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні таких дисциплін, як "Загальна теорія держави і права", "Права людини", "Конституцій­не право України", "Релігієзнавство". Вони також можуть виявитись корисними у діяльності, спрямованій на прищеплення поваги до будь-якої віри, переконань та світогляду людей, на виховування шанобливого ставлення до особистісних і культурних прав людини, на формування толерантної поведінки, що, у свою чергу, сприятиме ідеологічному багатоманіттю та подальшій розбудові громадянського суспільства в Україні.

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ЗА ТЕМОЮ

Комплексний та системний характер дослідження, а так само його перебування "на стику" загальної теорії права та держави і галузевих юридичних дисциплін, соціальної філософії й релігієзнавства потребу­вали залучення до аналізу цілого масиву різноманітних джерел, котрі умовно можна розподілити на декілька груп.

1-У групу джерел складають нормативно-правові акти та документи, а також їхні проекти, в яких: проголошується свобода віросповідання людини; розкриваються її зміст, структура; передбачено юридичні за­соби реалізації, охорони і захисту свободи віросповідання й, зокрема, окремих її елементів (можливостей).

У цій групі джерел слід виділити: всесвітні та регіональні міжна­родні акти з прав людини (Міжнародна хартія прав людини, Декларація ООН про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на підставі релігії чи переконань (1981), Конвенція про захист прав людини і осно­вних свобод (Рада Європи, 1950) та інші); національне законодавство України (Конституція України (ст. 35), Закон України "Про свободу со­вісті та релігійні організації" (1991), Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу" (в редакції 1999 р.), Закон України "Про освіту" (в редакції 1996 р.), нормативно-правові акти колишнього Державного комітету України у справах релігій та інші); нормативно-правові акти, які діяли на території України до проголошення незалежності; норма­тивно-правові акти різних держав світу (слід зазначити, що були опра­цьовані положення близько 30-и конституцій різних держав); проекти законів про свободу віросповідання та релігійні організації, представ­лені Кабінетом Міністрів України, народними депутатами України В. Журавським, В. Костицьким.

2-а група джерел - наукові праці з питань загальної теорії держа­ви і права, філософії права (С. Алексєєва [3]1, О. Лукашової [226]2,

1 [3] Алексеев С.С Тайна права. Его понимание, назначение, социальная ценность. - М.: Из-дательство НОРМА, 2001. - 176 с.

2 [226] Права человека: Учебник для вузов / Отв. редактор - член-корр. РАН, докт. юрид. наук Е.А. Лукашева. - М.: НОРМА, 2001. - 573 с.

С. Максимова [172]3, Г. Мальцева [173]4, В. Нерсесянца [186, 187]5, П. Рабіновича [274, 269, 270, 273]6, В. Четверніна [375]7, Г. Шмельової [376]8 та інших), присвячені правам людини, а також юридичному ме­ханізму їх забезпечення.

3-ю групу складають джерела, де висвітлюються правові аспекти свободи віросповідання людини, зокрема її юридичне забезпечення в Україні та в інших державах, а також стан та сучасні тенденції взаємо­відносин держави й релігійних організацій.

Слід зазначити, що дослідження правового регулювання свободи вірос­повідання привертало увагу багатьох учених. У радянські часи чи ненай-більш глибокі і повні дослідження правових питань свободи совісті (до складу якої включали і свободу віросповідання), а також взаємовідносини держави та релігійних організацій належать таким вченим, як: В. Клоч-ков [101, 100, 102, 103]9, З. Корчева [151] 10, А. Ловінюков [167] 1 1, Г. Лу-парєв [171]12, Ю. Розенбаум [303, 302]13, Ф. Рудинський [308, 307, 306]14,

3 [172] Максимов С. Природно-правове мислення // Вісник Академії правових наук України.

- 2001. - № 4 (27). - С. 155-164.

4 [173] Мальцев Г.В. Понимание права. Подходь и проблемь. - М.: Прометей, 1999 - 419 с.

5 [186] Нерсесянц В.С. Философия права. - М.: НОРМА, 2000. - 256 с.; [187] Нерсесянц В.С. Юриспруденция. Введение в курс общей теории права и государства. Для юридических вузов и факультетов. - М.: НОРМА-ИНФРА М, 1998. - 288 с.

6 [274] Рабінович П.М. Основні права людини і стадії та юридичні засоби імплементації у за­конодавство України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. - Львів, 1996.

- С. 12-17; [269] Рабінович П. Основні права людини: поняття, класифікації, тенденції // Україн­ський часопис прав людини. - 1994. - № 4. - С. 14-22; [270] Рабінович П. Права людини: діалектика універсалізації та урізноманітнення // Вісник Академії правових наук України. - 2001. - № 4 (27).

- С. 13-21; [273] Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави: Навч. посібник. - 3-є вид.

- К.: ІСДО, 1995. - 172 с.

7 [375] Четвернин В.А. Современньїе концепции естественного права. - М.: Наука, 1988. - 144 с.

8 [376] Шмельова Г. Юридичний механізм забезпечення прав людини (загальнотеоретична ха­рактеристика) // Право України. - 1994. - № 10. - С. 49-51.

9 [101] Клочков В.В. Религия, государство, право. - М.: Мьісль, 1978. - 288 с.; [100] Клочков В.В. Закон и религия: от государственной религии в России к свободе совести в СССР. - М.: По-литиздат, 1982. - 160 с.; [102] Клочков В.В. Советское право и церковь. - М.: Б. и., 1983. - 42 с.; [103] Клочков В.В. Социалистическое государство, право и религиознье организации. - М.: Зна-ние, 1984. - 64 с.

10 [151] Корчева З.Г., Яшин П.П. Советское законодательство о религиозньїх культах. - Харь-ков: Вища школа, 1985. - 120 с.

11 [167] Ловинюков А.С. Закон СССР 1990 г. «О свободе совести и религиозньх организациях» // Советское государство и право. - 1991. - № 4. - С. 23-35.

12 [171] Лупарев Г.П. Понятие и видь религиозньх организаций в СССР // Советское государ-

ство и право. - 1991. - № 5. - С. 35-42.

13 [303] Розенбаум Ю.А. Советское государство и церковь. - М.: Наука, 1985. - 174 с.; [302] Роз­енбаум Ю.А. К разработке проекта Закона СССР «О свободе совести» // Советское государство и право. - 1989. - № 2. - С. 91-98.

14 [308] Рудинский Ф.М. Свобода совести в СССР. - М.: Госюриздат, 1961.- 87 с.; [307] Рудин-ский Ф.М. Институт свободьі совести. - М.: Госюриздат, 1971. - 90 с.; [306] Рудинский Ф.М. Закон, религия, правонарушение. - Волгоград, 1971. - 126 с.

П. Яшин. Так, В. Клочков основну увагу приділяє висвітленню питань співвідношення та взаємозв'язку таких явищ, як "релігія", "право", "держа­ва". З. Корчева, П. Яшин аналізують радянське законодавство про релігійні культи. Поняття, зміст, структура свободи совісті детально розкриваються у працях Ю. Розенбаума, Ф. Рудинського. Незважаючи на всі позитивні мо­менти згаданих наукових робіт, все ж певний відбиток на їх дослідження наклала ідеологія, що домінувала на той час і, як відомо, була спрямована проти релігійної свободи.

Наприкінці 80-х - на початку 90-х років, унаслідок змін, котрі від­булися в суспільно-політичному житті Радянського Союзу, з'являються нові підходи до обгрунтування і вдосконалення правового регулювання свободи віросповідання людини. Вони були викладені у нових працях вищевказаних авторів [168, 309, 298]15, а також у наукових роботах ін­ших дослідників. Так, значний внесок у розвиток правового регулюван­ня свободи віросповідання зробили такі російські вчені, як А. Агапов [1]16, К. Борисов [17]17, С. Бур'янов [24,22,23]18, А. Красіков [155, 154]19, А. Пчелінцев [268]20, В. Савельєв [310]21, Г. Черемних [374]22 та інші. Згадані автори досліджували різні аспекти свободи віросповідання людини, точніше, свободи совісті (остання, на думку більшості з них, включає в себе свободу віросповідання). Зокрема А. Ловінюков здій­снив аналіз структурних елементів свободи совісті на основі Консти­туції Російської Федерації (1993), не розкриваючи, проте, юридичних засобів їх реалізації, охорони й захисту. Глибокий соціально-історич­

15 [168] Ловинюков А.С. Свобода совести (анализ, практика, виводи) // Государство и право.

- 1995. - № 1 - С. 24-36; [309] Рудинский Ф.М., Шапиро М.А. Свобода совести и религий: междуна-родно-правовие акти и национальное законодательство // Государство и право. - 1992. - № 5. - С. 11-16; [298] Релігія, держава і право: Навч. посібник / За ред. Яшина П.П.. - Харків: Національна юридична академія України, 1998. - 40 с.

16 [1] Агапов А.Б. Церковь и исполнительная власть // Государство и право. - 1998. - № 4. - С.

19-25.

17 [17] Борисов К.Г. Понятие и содержание права религиозних конфессий и его международно-правовие основи // Международний журнал международного права. - 2000. - № 4. - С. 268-274.

18 [24] Бурьянов С.А. Характер и предели регулирования в сфере свободи совести в демокра-тическом государстве // Право и политика. - 2000. - № 5. - С. 60-66.; [22] Бурьянов С.А. Правовие основания, сущностное содержание и гарантии свободи совести // Государство и право. - 2001.

- № 2. - С. 21-26; [23] Бурьянов С.А. Свобода совести в российской науке, законотворчестве и правоприменении // Право и политика. - 2001. - № 7. - С. 26-37.

19 [155] Красиков А. Конституционний Суд и свобода совести в России // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 2000. - № 1. - С. 234-237; [154] Красиков А. Возрожде-ние религии и рождение демократии? // Конституционное право: восточноевропейское обозрение.

- 2001. - № 1. - С. 26-31.

20 [268] Пчелинцев А. Свобода совести и воинский долг: новая полемика на старую тему // Диа-Логос: религия и общество 1998-1999. Альманах / Общ. ред. М. Смирнова; Ред.-сост. Н. Шабуров.

- М.: Истина и жизнь, 1999. - С. 291-302.

21 [268] Савельев В.Н. Свобода совести: история и теория. - М.: Висшая школа, 1991. - 144 с.

22 [374] Черемних Г.Г. Свобода совести в Российской Федерации. - М.: Манускрипт, 1996. - 185 с.

ний, філософський і, частково, правовий аналіз проблем свободи совісті виконано В. Савельєвим у роботі "Свобода совести: история и теория". Водночас, розкриваючи поняття свободи совісті, вчений не вийшов за межі права людини на вибір між релігійним і атеїстичним світоглядами, що, на нашу думку, дещо звужує зміст розглядуваної свободи. Г. Черем-них у своїх дослідженнях основну увагу приділяє питанням юридич­ного забезпечення механізму реалізації права людини на свободу со­вісті в умовах формування в Росії правової держави і громадянського суспільства. З іншого боку, за межами його аналізу залишено питання про механізм охорони та захисту свободи совісті. С. Бур'янов визначає поняття, гарантії, межі здійснення свободи совісті в Російській Федера­ції на теперішньому етапі її розвитку. Учений стверджує, що сутнісний зміст свободи совісті перекручено і зведено до невизначеного поняття - "свобода релігії". Проте, як видається, заміна одних понять іншими, як це пропонує С. Бур'янов, безпосередньо не спрямована на забезпе­чення прав людини. Свобода світогляду людини (правильніше - свобо­да його вираження) охоплює усі сфери суспільного життя і включає в себе низку окремих можливостей, зокрема, свободу вираження думок, переконань, віри, їх здобуття і т.д. На нашу думку, все ж таки потребує окремого юридичного забезпечення свобода вираження віри людини, яка може бути як релігійною, так і нерелігійною. Той факт, що релігійна віра має специфічні особливості, які відрізняють її від віри нерелігійної, а також те, що більшість людей у світі нині сповідує саме релігійну віру (див. Додаток А), не дозволяє нам ігнорувати релігійну, та й нерелігійну, віру і замінювати їх поняттям світогляду людини. Кожна демократична держава, яка прагне стати правовою, повинна створювати максимальні умови для юридичного забезпечення окремих можливостей людини, до котрих належить і свобода віросповідання.