Geum.ru

Інститут соціальних технологій

Вид материалаДокументы

Содержание


2.3. Доступ до якісної освіти
Запитання: В якому навчальному закладі дитина може отримати якіснішу освіту?
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27

2.3. Доступ до якісної освіти


Запитання: На Вашу думку, чи є доступ до якісної освіти однаковим для всіх учнів?

На думку більшості опитаних батьків (71,3%), всі учні мають рівний доступ до якісної освіти (див. діагр. 2.8).

Діагр. 2.8. Доступ до якісної освіти, %



За типами населених пунктів:

Відмінності у поглядах стосовно доступності освіти між міськими та сільськими жителями незначні (у межах 2%). З іншого боку, міським жителям важче відповісти на це запитання, ніж мешканцям сіл (див. гіст. 2.15).

Гіст. 2.15 Доступ до якісної освіти за типами населених пунктів, %



Найчастіше схильні розглядати доступ до якісної освіти як рівний представники Дніпропетровської області, найменше – представники Київської та Львівської областей (див. гіст. 2.16).




Гіст. 2.16. Доступ до якісної освіти за цільовими областями, %



Гіст. 2.17. Доступність до якісної освіти за регіонами, %




Запитання: Що треба зробити, аби якісна освіта стала доступною?

На думку більшості опитаних батьків, для того, щоб зробити якісну освіту доступною, потрібно вжити таких заходів:

1. Поліпшити матеріальні умови для отримання освіти:
  • поліпшити матеріальний стан батьків;
  • підвищити заробітну плату батьків та припинити хабарництво у школі;
  • поліпшити матеріально-технічні умови навчання у школах (зокрема, облаштувати комп’ютерні класи, провести Інтернет);
  • запровадити державні програми для незаможних та неблагополучних сімей (для безпритульних дітей тощо).

2. Забезпечити якість викладання шляхом:
  • підвищення та контролю рівня кваліфікації вчителів (наприклад, регулярного тестування вчителів);
  • додаткової мотивації вчителів (наприклад, у вигляді стажувань за кордоном, заохочень);
  • спрощення навчального матеріалу, зменшення навантажень;
  • організації безоплатних додаткових занять, впровадження гуртків замість індивідуальних занять;
  • скорочення кількості дітей у класах (до 15 осіб);
  • забезпечення індивідуального підходу до кожної дитини (за рівнем підготовки);
  • поліпшення ставлення вчителів до учнів (з точки зору поваги та уваги до особистості дитини);
  • висування однакових вимог при вступі дітей до школи.

Окремо приділити увагу матеріально-технічному забезпеченню та якості викладання у сільських школах.


Запитання: В якому навчальному закладі дитина може отримати якіснішу освіту?

Відповіді на це запитання розподілилися майже порівну: 38,5% батьків вважає, що якісну освіту можна отримати як у державному, так і в приватному навчальному закладі, 35,1% – що переважно у державному (див. діагр. 2.9).

Діагр. 2.9. Якісна освіта за типами закладів, %




З одного боку, такий розподіл відповідей можна пояснити тим, що переважна кількість дітей відвідує державні навчальні заклади через те, що офіційно освіта в них є безкоштовною, а також завдяки близькому територіальному розташуванню у зв’язку із зобов’язанням цих шкіл приймати дітей свого мікрорайону. З іншого – через побоювання завантаженості дітей великою кількістю часто експериментальних факультативів, які в підсумку можуть не знадобитися як у житті, так і при вступі до вузу.

Більшість батьків (44,9%), у яких одне з дітей навчається у приватному навчальному закладі, також не бачать істотних переваг приватних навчальних закладів над державними (див. діагр. 2.10).

Діагр. 2.10. Переваги приватної школи над державною, %



Решта – 30,4% батьків – серед головних переваг приватних шкіл підкреслюють:
    • індивідуальний підхід: менше учнів у класі – більше уваги дітям;
    • високий рівень кваліфікації вчителів: рівень викладання вище – знань більше;
    • престижність: статус, контингент дітей;
    • високе матеріально-технічне забезпечення, організований розпорядок дня, більш якісна їжа в їдальні, медобслуговування.

Незважаючи на зазначені переваги приватної освіти, спостерігаємо певну дискримінацію приватних навчальних закладів з боку держави. Згідно із Законом України „Про освіту” та Конвенцією з прав дитини, кожний українець має право на безкоштовну середню освіту. Проте на учнів приватних навчальних закладів це право не поширюється й вони не отримують жодних дотацій від держави. І це при тому, що за освіту своїх учнів-приватників батьки платять двічі: як у вигляді обов’язкових податків, з яких, власне, йдуть відрахування на освіту до державного бюджету, так і на оплату навчання у приватних навчальних закладах.

Щоб з’ясувати ставлення населення до зазначеної ситуації, було задане запитання: „Чи повинна держава рівною мірою підтримувати державні та приватні школи, якщо вони у повному обсязі виконують державний стандарт?”. Більшість (61,7%) відповіла на нього позитивно – „ПОВИННА” (див. діагр. 2.11).

Діагр. 2.11. Підтримка державою приватних шкіл, %



За типами населених пунктів:

У розподілі відповідей по містах та селах стосовно підтримки приватних шкіл статистичного взаємозв’язку не спостерігаємо (Хі-квадрат не значимий на рівні 5%).

За цільовими областями:

Стосовно підтримки приватних шкіл найбільшу згоду виявляють мешканці Дніпропетровської, Харківської та Донецької областей (відповідно 70,8%, 66,9% та 66,8%), найменшу – мешканці Одеської та Луганської областей (відповідно 50,3% та 52,0%). Приблизно однаково (на рівні 62 – 66%) – мешканці Херсонської, Київської та Львівської областей (див. гіст. 2.18).

За регіонами:

Найбільшу підтримку приватним школам виявляють мешканці Заходу та Сходу (відповідно 66,2% та 61,9%), найменшу – мешканці Півночі, Півдня та Центру (відповідно 32,0%, 31,4% та 29,3%) (див. гіст. 2.19).

Гіст. 2.18. Чи повинна держава однаково підтримувати державні та приватні школи, якщо вони у повному обсязі виконують державний стандарт, %



Гіст. 2.19. Чи повинна держава однаково підтримувати державні та приватні школи, якщо вони у повному обсязі виконують державний стандарт, %