Історія, філософія педагогіка та психологія філологічні науки
| Вид материала | Документы |
СодержаниеІнформаційна культура викладача та її роль Навчання студентів-економістів написанню рефератів Compensation Systems |
- Cекції за фаховим напрямом 19 «Педагогіка, психологія, соціологія, українознавство,, 154.26kb.
- Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, 674.46kb.
- Програма фахового вступного випробування на навчання за окр магістра зі спеціальності, 227.5kb.
- Програма навчальної дисципліни історія української культури напряму підготовки 040102, 264.69kb.
- Назва модуля: Соціальна взаємодія: людина в соціальному просторі, 20.06kb.
- Тема основні питання, 71.13kb.
- Педагогічний (педагогіка та психологія дошкільна, практична психологія), 67.46kb.
- За переліком дисциплін програми підготовки бакалаврів з економіки підприємства дисципліна, 76.7kb.
- Робоча програма курсу "Філософія " Для спеціальності 030300 «Історія» напряму підготовки, 285.34kb.
- Т. О., Яресько К. В. Методологія педагогіки: багатовимірний аспект розгляду постановка, 111.36kb.
ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА ВИКЛАДАЧА ТА ЇЇ РОЛЬ
В ІННОВАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ ВИЩОГО ВІЙСЬКОВОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Сучасний етап розвитку вищої школи в Україні, введення нових освітніх стандартів, участь України в Болонському процесі, а також інші міжнародні угоди стимулюють формування нових підходів і розробку принципово нових критеріїв якості освіти. Все більший розвиток отримують нові освітні технології, які основані на ефективному застосуванні в навчальному процесі сучасних засобів і методів передавання знань. Викладачеві, аби бути цікавим студентові, затребуваним у професійному співтоваристві, слід з урахуванням усього позитивного надбання традиційної педагогіки впроваджувати педагогічні інновації в навчально-освітній процес.
У цьому контексті інформаційне середовище сучасного вищого навчального закладу (ВНЗ) слід розглядати як поєднання традиційних та інноваційних форм навчання з постійним нарощенням інформаційно-комунікативних технологій і електронних ресурсів, а також неперервним удосконаленням методів навчання, підвищенням рівня професійних знань та інформаційної культури самих викладачів. Зазначене й зумовлює актуальність дослідження.
На шляху інтеграції традиційних підходів до навчального процесу, коли здійснюється безпосереднє передавання знань, і технологій електронного навчання, що проходить сучасний ВНЗ будь якого профілю і рівня акредитації, можна виокремити деякі проблеми розробки, освоєння і впровадження інноваційних методик, аналіз яких є метою роботи.
У першу чергу, виникає проблема створення необхідної навчальної інформації, перетворення її на освітній інформаційний ресурс і розроблення засобів передавання його тим, хто навчається, з максимальною ефективністю. Під навчальною інформацією слід розуміти інформацію наукову, перетворену з метою навчання під час формування змісту навчальної дисципліни. Відповідно, інформаційний ресурс слід вважати освітнім лише в такому випадку, коли його можна використовувати в навчальному процесі.
Йдеться про перетворення інформації, що "розсіяна" у друкованих виданнях (навчальній літературі, довідниках, енциклопедіях, журналах тощо) та інших ресурсах, на структуровану навчальну інформацію. Перелік сучасних електронних освітніх ресурсів достатньо великий: електронні копії друкованих видань; електронні інтерактивні підручники й навчальні посібники; мультимедіа-презентації навчального матеріалу; системи комп’ютерного тестування; лекційний матеріал на компакт-дисках; комп’ютерні тренажери й віртуальні лабораторії, що створені на математичних моделях об’єктів чи процесів, які вивчаються; інтелектуальні освітні системи; навчальні пакети прикладних програм тощо.
Крім того, швидке зростання об’єму навчальної інформації та її якісне ускладнення вступають у протиріччя з кількістю часу, який визначений навчальними планами для вивчення дисципліни. Перед викладачем постають питання: "Як, не втрачаючи наявну інформацію, передати її у таких формах, що доступні для засвоєння індивідуальною пам’яттю? Як зменшити масу знань, але утримати їх суму? Як скоротити знання, але не втратити при цьому цінності, засвоєння яких є необхідним для спадкоємності в розвитку науки і навчання?". На думку деяких дослідників, вирішити ці проблеми певною мірою дозволить використання сучасних інформаційних технологій і передових інноваційних методів навчання.
Н
© Л.П. Сбродова, 2011
авчальна інформація може бути різним чином структурована й укомплектована, в багатьох випадках вона може й не потребувати ущільнення. Але, як правило, завдання наочного й ефективного викладання навчальної інформації постає перед викладачем завжди. А вже повноцінне використання усього "інструментарію", який отримує у своє розпорядження педагог, для деяких стає проблемою. Адже певним гарантом успішності використання інформаційно-комунікативних технологій у навчальному процесі, в першу чергу, є саме викладач. Потенціал нових технологій не завжди є достатньо реалізованим, оскільки значна частина викладачів використовує сучасні інформаційні технології не повною мірою.
Слід зазначити, що в умовах швидкого розвитку технологій діяльність викладача з розробки електронних курсів значно ускладнюється навіть у технічних ВНЗ. Така робота потребує від викладача не лише розвитку спеціальних навичок або прийомів педагогічної роботи. Важливою проблемою, з якою стикаються викладачі при створенні електронних освітніх ресурсів, стає пошук інформаційних ресурсів, їх відбір за певними критеріями. Адже тільки той викладач, який сформував певний рівень особистої інформаційної культури, вміє аналізувати повідомлення й дані, отримані з різних джерел, спираючись на наукову, енциклопедичну, іншу літературу й особистий досвід, може оцінити інформацію та можливості її використання в навчальному процесі.
Серед важливих складових інформаційної культури сучасного викладача ВНЗ слід виокремити такі:
1. Уміння формулювати інформаційну потребу. Мовою сучасних педагогічних методик це називається визначенням межі знання/незнання. Це ще не формулювання запиту, а лише розуміння, що саме отут (у цьому питанні, на цьому етапі) необхідна нова інформація.
2. Уміння інтерпретувати інформацію. Не просто скомпілювати (законспектувати, засвоїти) матеріал, а зробити з нього свої висновки, чітко сформулювати підсумки пошуку й надати їх у вигляді нового інформаційного продукту.
Часто навіть фахівці в певній галузі не обізнані в тому, які широкі можливості інформаційного обслуговування їм готові надати сучасні бібліотечні, інформаційні та аналітичні служби, освітянські мережі. Як наслідок, інформаційний ресурс залишається мало затребуваним, а викладач впевнений, що необхідної інформації просто немає.
З огляду на зазначене вище можна інтерпретувати інформаційну культуру викладача як його здатність долати інформаційні бар’єри й вільно орієнтуватися в інформаційному середовищі. Сучасний викладач повинен мати певний обсяг знань і навичок, що дозволяють йому знаходити й використовувати інформацію незалежно від місця її знаходження.
До інформаційних бар’єрів, обумовлених об’єктивними причинами, можна віднести:
- просторові (пов’язані з невідомістю місцезнаходження документа й необхідністю його пошуку у великих документальних масивах);
- кількісні (відображають неможливість для користувача фізично засвоїти всі джерела інформації, що відповідають його потребам);
- географічні (пов’язані з відстанню між документом і користувачем);
- мовні (незнання користувачем мови, якою написаний документ).
Існують інформаційні бар’єри, пов’язані з суб’єктивними факторами. Це, наприклад:
- недооцінювання ролі інформації у професійній діяльності;
- страх труднощів пошуку й освоєння інформації, особливо в умовах комп’ютеризації;
- невміння обрати правильну стратегію документального пошуку;
- відсутність необхідних бібліотечно-бібліографічних знань і навичок роботи з інформаційними системами;
- брак коштів для придбання джерел інформації й оплати послуг;
- адміністративні обмеження, що ускладнюють одержання інформації;
- режимний характер доступу до інформації;
- тривалість термінів проходження інформаційних матеріалів видавничими каналами;
- викривлення й втрата інформації при її обробці в інформаційних службах;
- обмеження ідеологічного й політичного характеру тощо.
У доповіді також наведено інші складові інформаційної культури викладача ВНЗ, проведено аналіз з погляду її впливу на проблеми розробки, освоєння і впровадження інноваційних методик та інформаційно-комунікативних технологій навчання.
Сучасному педагогу необхідно усвідомити, що інформаційна культура – це не тільки частина його професійної майстерності чи показник рівня професійної компетентності, але й умова його конкурентоспроможності на ринку освітніх продуктів і послуг. Адже вміння ретельно вiдбирати та аналiзувати науково-педагогiчну iнформацiю сприятиме впровадженню iнновацiйних педагогічних технологiй з урахуванням особливостей і потреб української освiти, а також запобiгатиме механiчному та слiпому запозиченню досвiду зарубiжної вищої школи.
УДК 378.147:811.111
Ю.О. Семенчук, к.пед.н., доц.
Тернопільський національний економічний університет
НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-ЕКОНОМІСТІВ НАПИСАННЮ РЕФЕРАТІВ
У КУРСІ АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ
В
© Ю.О. Семенчук, 2011
ітчизняні та зарубіжні вчені-методисти (А.А. Вейзе, В.В. Бебих, М.Г. Гец, З.М. Корнєва, О.М. Середа, Г.С. Скуратівська, О.Б. Тарнопольський, О.М. Устименко, О.В. Ящук, F.Grellet, D.Jolly, Ch.Tribble, J.Trimmer та ін.) вважають навчання писемному мовленню важливою складовою частиною процесу підготовки майбутніх фахівців до ефективного іншомовного спілкування із зарубіжними діловими партнерами. Реферування іншомовних текстів стимулює студентів до самостійної пізнавальної діяльності з пошуку й обробки професійно значущої інформації. Орієнтація на активізацію самостійної роботи студентів випливає з концепції Болонської декларації, яка запроваджена у вищій школі. Тому навчальними програмами передбачено, що студенти-економісти на основі аналітично-синтетичної та смислової переробки автентичних матеріалів повинні вміти працювати з фаховою літературою і здійснювати її реферативне викладення, тобто готувати й оформляти вторинні тексти типу реферату. Така робота повинна забезпечити студентам можливість компетентно функціонувати у професійному та академічному середовищі. Враховуючи актуальність означеної проблеми, мета публікації – розглянути підходи методистів до організації навчальної роботи з реферування фахової літератури та проаналізувати етапи створення рефератів, що повинно допомогти студентам правильно підготуватися до виконання такого виду діяльності.
Формування вмінь реферувати текст починається з його сприйняття та проведення лексико-синтаксичного аналізу, що є необхідною умовою для безпосереднього викладення оригінальної автентичної інформації “своїми словами”. Перекодування тексту полягає у з’ясуванні, систематизації та узагальненні наукової інформації з першоджерела з метою її подальшої логічної та коректної фіксації у письмовій формі, вважають методисти (О.Г. Квасова, З.М. Корнєва, В.П. Свиридюк, О.І. Цібіна та ін.). Тому, приступаючи до навчання студентів реферуванню текстів, викладачу необхідно вирішити два завдання – спочатку навчити студентів, як провести аналітично-синтетичну переробку вміщеної у фахових джерелах інформації, а потім навчити їх створювати свій новий текст, який у концентрованому вигляді буде відображати основну думку реферованих першоджерел. Таким чином, процес укладання реферату буде охоплювати етап читання літератури за фахом та етап подальшого письмового оформлення сприйнятої інформації у вторинному тексті. Іншими словами, після смислової переробки одного або кількох текстів фахового спрямування за допомогою аналізу складних синтаксичних зворотів і граматичних форм, декодування графіків і таблиць, формування логічних висновків та узагальнень прочитаного буде відбуватися його компресія і творча модифікація шляхом формулювання власних висловлювань студентів у письмовій формі.
Як свідчить практика, написання рефератів на основі опрацювання іншомовної літератури за фахом позитивно впливає на формування загальнонаукового світогляду студентів-економістів і дозволяє їм накопичити певний професійний багаж знань зі спеціальності, розширює діапазон можливостей щодо використання фактологічної інформації та задовольняє пізнавальні інтереси. Підготовлені студентами реферати дозволять їм засвоїти та зберігати в довготривалій пам’яті активний лексичний запас професійної лексики за допомогою продукування у письмовій формі власних думок, що неможливо без умінь аналізувати, порівнювати, узагальнювати та систематизувати отриману в результаті опрацювання спеціальної літератури інформацію. Написання рефератів забезпечує контекстне ознайомлення студентів з галузевою лексикою, правильне її вживання у ситуаціях майбутньої сфери діяльності. Окрім того, створення рефератів з їх подальшою презентацією є прикладом співпраці студентів у проектах, що забезпечує інтерактивне формування іншомовної комунікативної компетенції у процесі мовленнєвої взаємодії іноземною мовою. Принцип інтерактивності у процесі навчання писемному мовленню через підготовку рефератів реалізується під час спільного з іншими студентами редагування робіт, проведення взаємоперевірки та взаємооцінювання написаного, а також коли студенти обмінюються думками щодо якості готових рефератів. Взаємодія студентів між собою та з викладачем відбувається не лише в процесі аудиторної роботи, а й позааудиторної завдяки використанню можливостей телекомунікаційних засобів (скайп, електронна пошта), що дозволяє отримати консультацію, обмінятися коментарями щодо вдосконалення написаного. Таким чином, навчання студентів написанню рефератів з використанням потенційних можливостей інтерактивних технологій дозволяє активізувати внутрішні пізнавальні мотиви і творчі здібності студентів, розвиває їхні інтелектуальні якості, налаштовує їх на організовану й систематичну роботу з читання спеціальної літератури та її опрацювання.
У своїй доповіді ми зупинимося на розгляді основних віх процесу писемного створення рефератів. Така робота охоплює п’ять важливих кроків: а) визначення мети написання реферату; б) збір інформації щодо кола питань, які будуть аналізуватися в рефераті;
в) інтерпретація зібраних даних, їх творче переосмислення; г) систематизація та організація матеріалу для реферату; ґ) власне викладення результатів пошуку “своїми словами”, тобто написання реферату. Коротко проаналізуємо ці кроки.
Мета створення реферату визначається типом роботи, тобто реферат може бути інформативним, аналітичним або давати певні рекомендації тим, для кого він пишеться. Як правило, студенти пишуть реферати першого із зазначених типів, тобто інформативні, або оглядові, хоча на старших ступенях навчання, за нашими спостереженнями, реферати мають аналітичний характер, у них інтерпретується зібрана інформація, робляться певні висновки.
Пошук та обробка інформації визначається проблемою, яка буде висвітлюватися у рефераті, та передбачає виокремлення тих чи інших важливих даних, на яких будуть ґрунтуватися власні висновки студентів. Розрізняють вторинні дані, тобто такі, які зібрані та представлені в опублікованих джерелах, та первинні, отримані самими студентами в результаті проведених опитувань, інтерв’ю, спостережень, експериментів тощо.
Інтерпретація зібраної інформації передбачає критичний аналіз прочитаних джерел, виділення значущих, на думку студентів, фактів та інших даних щодо проблеми, яка описується, перевірку статистичних показників. Важливо пересвідчитися, наскільки достовірною та сучасною є інформація, яка аналізується, щоб реферат був актуальним і корисним для його читачів.
Зібрана інформація має бути систематизованою та організованою в певні блоки, розділи чи абзаци відповідно до вимог. Наприклад, статистичні дані варто представити у вигляді таблиць або діаграм, критично переосмислена інформація має бути чітко сформульована й записана, а сам реферат повинен набути конкретних форм. Іншими словами, студенти мають уявляти собі структуру свого реферату, логічну послідовність викладення інформації, засоби її візуалізації. До речі, методисти наголошують на важливості використання й пояснення схем, діаграм та інших зображальних засобів у рефератах, які дозволяють краще зрозуміти фактологічний матеріал, підвищити інтерес до читання.
Нарешті, власне написання реферату передбачає, що студенти будуть будувати речення та об’єднувати їх в абзаци, добиватися збалансованого використання цитат й ілюстративного матеріалу, визначатися з обсягом роботи та заголовками, сформатують складові частини свого реферату, підготують список використаних джерел. До речі, документування літератури, на яку посилаються студенти в рефераті, повинно бути зроблене згідно з вимогами стандартів, які прийняті в цій чи іншій країні. Правильність оформлення бібліографії, наявність посилань на джерела інформації, вміння цитування свідчать про рівень культури науковця, його етику. Тут є низка особливостей, тому студентам доцільно ознайомитися з вимогами щодо документування використаних джерел. Наприклад, при підготовці доповідей на студентські наукові конференції українською мовою ми вимагаємо дотримуватися державних стандартів, а коли студенти пишуть реферати англійською мовою, то вони можуть використати один зі стилів, що прийняті в англомовному світі (табл. 1).
Таблиця 1
Business style bibliography
| Book – one author | Adams, Josiah B., Compensation Systems, Brunswick Press, Boston, 2000. |
| Book – multiple authors | Berelson, Sarah, et al., Managing Your Benefit Program, 13th ed., Novak-Siebold, Chicago, 1999. |
| Book – edited volume | Egan, Donna Jean, and Annette Kantelzoglou (eds.), Human Resources, Varsity Books, 1996. |
| Magazine article | Ivarson, Andrew, Jr., “Creating Your Benefit Plan: A Primer”, Business Month, May 29, 1998, pp. 19-31. |
| World Wide Web page | Quincy, Dinah J., “Maxwell Announces New Health Benefit”, Maxwell Corp. Home Page, November 13, 1999, |
| | Waerov, Denis V. |