Geum.ru

Історія, філософія педагогіка та психологія філологічні науки

Вид материалаДокументы

Содержание


Неформальні прояви молоді
Подобный материал:
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

НЕФОРМАЛЬНІ ПРОЯВИ МОЛОДІ


Неформали – соціальна група; загальна назва для представників різних молодіжних рухів у СРСР 80–90-х рр. ХХ ст. Визначення "неформал" походить від словосполучення "неформальні об'єднання молоді", що виникло на противагу "формальним" об'єднанням: комсомольської організації та інших, що допускаються владою. "Неформалами" в середині 80-х рр. співробітники органів внутрішніх справ і місцевих організацій КПРС називали різні неофіційні, самодіяльні співтовариства молодих людей – групи соціальної ініціативи, клуби за інтересами та підліткові банди ("любери" і т. д.).

Спочатку слово "неформал" мало яскраво виражене негативне, презирливе забарвлення і не було самоназвою представників субкультур.

Молодь – майбутнє будь-якого суспільства, а молодіжні організації, до яких вони входять, – спосіб самовираження кожної молодої особи. Субкультури й організації знаходять відгуки у думках людей по всьому світу і до сьогодні. Тому дана тема була й завжди залишається актуальною.

Чимало соціологів, філософів досліджували дане питання. Науковці шукали взаємозв'язок між віком, соціальним становищем молоді й, найголовніше, намагалися дати більш чітке визначення поняттю "молодь".

"Молодь – покоління людей, що проходять стадію соціалізації, засвоюють, а в більш зрілому віці вже засвоїли, освітні, професійні, культурні та інші соціальні функції: залежно від конкретних історичних умов вікові критерії молоді можуть коливатися від 16 до 30 років" – 1968 р., В.Лісовський

Молодь виконує функцію животворного посередника соціального життя; ця функція має своїм важливим елементом неповну включеність у статус суспільства. Цей параметр універсальний і не обмежений ні місцем, ні часом. Вирішальним фактором, який визначає вік статевої зрілості, є те, що в цьому віці молодь вступає в суспільне життя, – німецький соціолог К.Мангейм (1893–1947).

Молодь – соціально-демографічна група, що виділяється на основі сукупності вікових характеристик, особливостей соціального становища та обумовлених тими чи іншими соціально-психологічними властивостями, – І.Кон (радянський і російський соціолог, антрополог, філософ).

Велику увагу приділяли дослідженню поняття субкультури такі історики, учені та методологи, як Б.Єрасов, К.Соколов ("Субкультуры, этносы и искусство: концепция социокультурной стратификации"), Ю.Савельєв, Белявіна та ін.

Ще кілька століть тому люди не виділялися майже нічим, крім статусу і власних досягнень. Зараз же все більше людей виявляють власну індивідуальність і створюють огранізації з однодумців, які пропагують їх спосіб життя.

На сьогодні в Україні зареєстровано більше 90 молодіжних організацій, кожна з яких має власні цілі та програми.

Субкультура – це спільність людей, чиї переконання, погляди на життя і поведінку відмінні від загальноприйнятих або просто приховані від широкої публіки.

У цілому, в СРСР молодіжні субкультури не відрізнялися великим різноманіттям. Можливо, причиною цього стала цензура, недосяжність західної музики і преси, неможливість створення непідконтрольних комсомолу молодіжних клубів. Найбільш масовим та поміченим молодіжним рухом з кінця 70-х до початку 90-х рр. ХХ ст. була так звана "Система" – контркультурний, демонстративно-карнавальний рух, субкультура якого була основана на двох контркультурних стилях: хіповському та панківському. Характерними аксесуарами неформалів (здебільшого хіпі) вважалися: "фєнічкі" (браслети з ниток та бісеру), бандани, рвані джинси.

О
© К.С. Янко, 2011
крім "Системи", до "неформалів" відносили і близькі за духом рухи, такі, як КСП, "Фендом", КШФ, рокерів, діячів та шанувальників неофіційного мистецтва. Зухвалий зовнішній вигляд і походження переважно з сімей інтелігенції викликали жорстке неприйняття у представників специфічної субкультури робочих кварталів – так званих "качків" або "гопників". Неформали й гопники ставилися одне до одного вкрай вороже, що часто виливалося в сутички й бійки. На початку 90-х "Система" розпалася на декілька відносно незалежних субкультур (панки, металісти, готи, фолкери, рольові тощо) і перестала існувати як цілісний рух.

На даний час термін "неформали" часто вживається як самоназва представниками різних субкультур. У розмовній мові застосовують і скорочені форми – "нефори", "ніфери" тощо.

З поширенням свободи вибору, свободи слова, яка, звичайно, була, але не мала такого поширення, збільшилася і кількість молоді, що не бажає підкорюватися загальноприйнятим нормам і правилам і хоче висловлювати власне бачення світу. Так з'являються субкультури. Сьогодні не можна назвати чітку кількість напрямів субкультури, адже з плином часу змінюються і погляди на світ, більш поширені об'єднання поділяються ще на декілька гілок, незалежних одна від одної. Для прикладу розглянемо декілька найбільш відомих субкультур, що діяли і продовжують діяти не лише на території України, але й у світі в цілому.

Хіпі – люди, що прийняли переконання, що всі рівні незалежно від посад, що треба боротися за свободу. Субкультура хіпі є однією з найстаріших молодіжних субкультур на території Росії та України. Зовнішній вигляд хіпі третьої хвилі досить традиційний: довге розпущене волосся, джинсовий одяг, на шиї "ксивник", на руках – "фенічки" (саморобні браслети з бісеру). Представникам цієї субкультури властивий потяг до самопізнання. Вони сповідують змішану філософію, в якій переплелися буддизм та вірування індійців.

Растаманство (растафаріанство) нині, скоріше, переростає у своєрідну релігію. Вони вдягають дреди, мішкуватий одяг трьох кольорів – червоного, жовтого та зеленого, що символізує прапор Ефіопії, носять расту – кольорову прикрасу у волоссі. Основні ідеї растаманства заклав ефіопський принц Тафарі, який виклав їх у своїй книзі. У растів навіть є божество Джа. Релігійні уявлення растаманів є своєрідним поєднанням ідей православ'я з національними ефіопськими міфами. Релігійні пісні растаманів започаткували новий музичний стиль "реггей" (raggae) – це культова музика, яка присвячена богу Джа.

На сучасному молодіжному жаргоні слово "растаман" стало позначати людину, яка має декілька зовнішніх ознак справжніх послідовників растафаріанства. Сучасний растаман – це той, хто слухає реггей, палить "травку", вдягає просторне вбрання та заплітає волосся в "дреди". За світоглядом растаманство майже не відрізняється від течії Хіпі, яка на даний час вже втратила свою актуальність.

Що стосується руху "Емо", то він набув поширення в останні кілька років і тепер об'єднує чимало молоді по всій планеті. Термін "емо" походить від слова "емоційний", а послідовник емо – той, хто "через край" переповнений почуттями й готовий виплескувати їх у різноманітних формах – у віршах, через музику, одяг – і через доступні кожній людині емоції: журба та радість, сміх і сльози. Вони не бояться проявляти свої внутрішні переживання, за що чимало людей їх не розуміють. На жаль, така емоційність не завжди є корисною й іноді закінчується трагічно. Типові емо-підлітки вважають за краще поєднання чорного та рожевого кольорів (кольори смерті й любові), пофарбоване в радикально чорне волосся, сильно підведені очі (і хлопчики, і дівчатка) і мрійливо-відчужений погляд. Найбільш відома символіка емо-руху – рожеві черепи на чорному тлі.

Готичний маніфест – "Die laughing!" (Вмирай усміхаючись!). Перш за все, гот – це романтик. Романтик з великої букви, для якого важлива Свобода. Свобода теж з великої букви. Але людина живе в світі людей і змушена рахуватися з їх законами. У цих умовах Свобода трансформується в розумний егоїзм і прагматизм.

Отже, субкультури – це важливий елемент сучасної молоді. Це спосіб самовираження, самоусвідомлення і проявлення власного "Я" через поведінку, одяг та спілкування.