Т. О., Яресько К. В. Методологія педагогіки: багатовимірний аспект розгляду постановка проблеми

Вид материала

Документы

Содержание Аналіз останніх досліджень і публікацій. Постановка завдання. Висновки та перспективи подальших досліджень.

Подобный материал:

• О. М. Естетичне виховання у підготовці майбутніх інженерів (історико-педагогічний аспект), 87.3kb.
• Неперервній професійній освіті – педагогічні кадри нової генерації постановка проблеми, 283.46kb.
• М.І. Концепція формування поліізоморфної системи змісту загальноінженерних дисциплін, 124.49kb.
• Науково-методичні засади аналізу академічної успішності студентів постановка проблеми, 182.09kb.
• Г. М. До проблеми підготовки фахівців з проектування систем управління якістю постановка, 132.81kb.
• Т. О., Яресько К. В. системний аналіз методології педагогіки, 156.23kb.
• Т. В. Визначення змісту міжкультурної комунікації на основі філософської категорії, 199.43kb.
• Т. В. Аналіз стану дослідження активізації пізнавальної діяльності студентів вищих, 130.04kb.
• Л. Г. Моніторинг якості професійної підготовки інженерів-технологів постановка проблеми, 118.02kb.
• Методика проведення лекційних занять у вищих навчальних закладах в умовах гуманізації, 150.95kb.

УДК 37.01:001.8

© Дмитренко Т.О., Яресько К.В.


МЕТОДОЛОГІЯ ПЕДАГОГІКИ: БАГАТОВИМІРНИЙ АСПЕКТ РОЗГЛЯДУ


Постановка проблеми. Для вітчизняної педагогіки друга половина ХХ ст. була періодом інтенсивного розвитку. Поширення і поглиблення процесів диференціації й інтеграції сприяли перетворенню педагогіки у відкриту науку. На методологічному рівні здійснюється синтез педагогічного та іншонаукового знання. Результатом їх інтеграції є знання різної природи: психолого-педагогічні, інженерно-педагогічні, соціолого-педагогічні тощо, а також дисципліни: педагогічна психологія, філософія освіти, інженерна педагогіка, педагогічна кібернетика та ін.

На теоретичному рівні визначено підґрунтя диференціації педагогіки на окремі галузі (педагогіка вищої школи, соціальна педагогіка тощо), а також напрями (управління в освіті, педагогічна інноватика та ін.). Таким підґрунтям була педагогічна система ієрархічної структури (індивідуальна, групи, навчального закладу, суспільства). У залежності від галузі вона стала йменуватися педагогічною системою вищої школи, соціально-педагогічною системою. Подальша диференціація соціальної педагогіки забезпечила появу соціально-пенітенціарної системи та ін. У кінці 80-х рр. ХХ ст. В.П. Беспалько обґрунтував концепцію розгляду педагогічної системи як предмету науки [1]. Високий теоретичний рівень досліджень виявився у постановці та рішенні завдань оптимізації педагогічної системи, її компонентів, а також засобів управління діяльністю учнів (студентів): оптимізація навчального плану, програм дисциплін, наскрізної програми спеціальності, робочих зошитів з дисциплін: біології, хімії (О.В. Молчанюк), кібернетики (Т.О. Дмитренко), історії педагогіки (А.А. Сбруєва) та ін.

Диференціація загальної педагогіки, а також її галузей поставила питання інтеграції наук, що відокремилися. Було обґрунтовано, що основою інтеграції виступає педагогічний (соціально-педагогічний) процес, який відбувається в системі, суб’єкти якої перебувають у стані взаємодії, тобто є активними. Це положення звернуло увагу вчених на вивчення сутності педагогічного процесу як складного явища. Дослідження показали, що застосування одновимірного аналізу не дозволяє описати феномен цього процесу з різних боків.

На нашу думку, педагогічний процес відбувається в педагогічній системі, яка є трьохвимірною: організації, управління, спілкування. Компонент педагогічного процесу – навчання – визначено як «цілеспрямований, багатовимірний процес організації, управління, спілкування між суб’єктами педагогічної системи, «клітинкою» якого є ситуація спільної продуктивної діяльності, а результатом – знання, вміння, навички як компоненти культури, розвиток емоційно-ціннісного і творчого ставлення до навколишньої дійсності, засвоєння досвіду діяльності, культури її здійснення й управління нею» [2, с.20]. Аналіз визначення процесу навчання, наведеному вище, показав, що:

• він переслідує наперед визначені цілі;
  
• вивчається з трьох боків, кожний бік віддзеркалює деяку цілісність, підкреслює можливість розглядати процес навчання як одновимірний;
  
• «клітинка навчання» – навчальна ситуація, в якій має місце спільна діяльність суб’єктів;
  
• навчальна ситуація здійснюється за певних обмежень: часових, матеріальних, духовних;
  
• критеріями навчання є знання, вміння, навички, зокрема творчі та емоційно-ціннісні, а також досвід, культура діяльності і культура управління нею.
  

Оптимізація педагогічної системи і педагогічного процесу вимагає формування відповідної методологічної основи. Але методологія педагогіки як система на цей час не є сформованою, відсутнє її загальноприйняте визначення, не обґрунтована функціонально повна сукупність категоріальних характеристик тощо.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасні філософи визначають методологію як «учення про способи організації та побудови теоретичної і практичної діяльності людини» [3, с.628]. У наведеному визначенні знайшли своє відбиття деякі характеристики методології педагогіки: зв’язок з діяльністю людини, універсальність, технологічність, які є загальними і не складають функціонально повної сукупності. Інші характеристики: інструментальність, рефлективність, аксіологічність, інтегративність – пов’язані з етапністю діяльності і спрямовані на вирішення проблеми, а також пізнання і перетворення об’єктів. Дослідники категоріальних характеристик педагогічної методології М.К. Чапаєв і Е.Л. Воробйова справедливо відзначають: «…будь-яке визначення, як і порівняння не є повним. Усяке визначення відбиває лише окремі сторони предмету. Це є правильним і по відношенню до сутнісних ознак поняття. Тільки їх безкінечний ряд може повною мірою відобразити сутність явища» [4, с.81]. Керуючись принципом необхідності і достатності, автори виділяють групу характеристик: універсальність, інструментальність, рефлексивність, аксіологічність і інтегративність. На нашу думку, вирішуючи питання функціональної повноти характеристик будь-якого предмету, слід виходити з підґрунтя цього розгляду, яким є зв’язок методології з діяльністю людини. Виділена нами сукупність характеристик включає ще й спрямованість методології на вирішення проблеми, пізнання й перетворення об’єктів, що пов’язано з етапами діяльності: орієнтовним (формулювання проблеми), пізнавально-перетворювальним, контрольно-рефлексивним.

Постановка завдання. Метою статті є розгляд категоріальних характеристик методології педагогіки і розробка на цьому підґрунті її дефініції.

Виклад основного матеріалу. Універсальність (різнобічність) охоплює різні характеристики, зокрема спрямованість на теоретичну і практичну діяльність. Теоретична діяльність полягає у виборі моделі освіти через обґрунтування сукупності парадигм (знанієвої, культурологічної, гуманістичної, кібернетичної, особистісно орієнтованої та ін.); проектування компонентів педагогічної системи (цілей, педагогічних принципів, змісту, методів і організаційних форм спільної діяльності суб’єктів), розробку технології здійснення процесів у педагогічній системі. Практична діяльність полягає у втіленні розробленої педагогічної системи (статика) і технології процесу (динаміка), отриманні результатів згідно з критеріями і обмеженнями та їх аналіз. З універсальністю методології педагогіки пов’язана інструментальність, яка полягає в оптимальному виборі способів і засобів теоретичної і практичної діяльності, а також у розробці нових способів відповідно до нових парадигм. Як приклад, можна навести необхідність проектування способів і засобів управління діяльністю учнів у процесі використання кібернетичної парадигми (І.В. Синельник, Л.В. Ричкова, В.В. Костіна та інші).

Інструментальність методології педагогіки пов’язана з рефлексивністю. Сутність зв’язку полягає в тому, що рефлексивна діяльність (педагога, учня) допомагає у виборі оптимальних способів теоретичної і практичної діяльності. Педагогічна рефлексія – це методологічна дія, яка дозволяє здійснити цикл управління: збирання інформації стосовно ситуації, що склалася, її оцінювання, вибір критеріїв оптимальності та обмежень, обґрунтування способу діяльності та його втілення. Факторний підхід до вивчення рефлексивної діяльності показує, що вона спрямована на обґрунтування факторів, які впливають на ситуацію, суперечностей, що виникають при дії факторів, визначенні на цьому підґрунті проблеми і способів її вирішення. Отже, спрямованість методології педагогіки на вирішення проблем, які виникають у процесі пізнавальної і перетворювальної діяльності, є незаперечною.

Наступна категоріальна характеристика методології педагогіки – її технологічність. Поняття технології не можна віднести до загальноприйнятих у педагогіці. Технологія пов’язана з діяльністю людини: вона надає її опис з точки зору мети, етапів здійснення, відповідних способів, засобів, результатів на кожному етапі. Технологічність методології педагогіки випливає з її визначення, в основі якого лежить спосіб як «дія або система дій, що застосовуються при виконанні будь-якої роботи, при здійсненні будь-чого (механічний спосіб обробки, спосіб виготовлення, спосіб використання)» [5, с.757]. Застосування інтервального підходу до вивчення процесу взаємодії дозволило довести, що він реалізується на трьох інтервалах взаємодії (відповідно до її етапів): організації, управління, спілкування [2]. Тим самим, ми перейшли від одновимірного розгляду взаємодії до трьохвимірного.

Алгоритм здійснення процесу навчання як взаємодії між суб’єктами педагогічної системи включає таку послідовність етапів і підетапів: орієнтовний етап (підетапи: усвідомлення необхідності, можливості, послідовності засвоєння матеріалу дисципліни (розділу, теми), формулювання проблеми); пізнавальний етап (підетапи: розробка моделі об’єкта предметної галузі, здійснення модельного експерименту); перетворювальний етап (визначення характеристик об’єкта по його моделі, їх опис, порівняння з відомими a priori); контрольно-рефлексивний і коригувальний. На орієнтовному етапі системоутворювальним фактором є організація (вплив на особистість учня), управління і спілкування виконують функції організації. Для обґрунтування способів діяльності на цьому етапі (підетапах), слід використати факторний аналіз:

• розглянути об’єктивний і суб’єктивний фактори на підетапах усвідомлення необхідності, можливості і технології вивчення матеріалу, а на етапі формулювання проблеми – чотири фактори (об’єктивний, суб’єктивний, особистісний і людський);
  
• виявити суперечності, які виникають у результаті дії факторів;
  
• запропонувати способи усунення суперечностей (зменшення рівня їх дії).
  

На орієнтувальному етапі використовується спосіб повідомлення інформації щодо необхідності, можливості й послідовності засвоєння матеріалу дисципліни в процесі переважно прямого управління. Елементи співуправління мають місце на підетапі формулювання проблеми.

На етапах пізнання і перетворення об’єктів науки системоутворювальним фактором є управління (переважно, співуправління з елементами самоуправління); організація і спілкування виконують функції управління. Для обґрунтування способів пізнання слід використовувати особистісний фактор, що віддзеркалює дію особистісних якостей суб’єктів, суперечностей, які виникають між ними. Способами, за допомогою яких можливо зменшити рівень їх дії, є алгоритмічний, евристичний, ситуативний, а також методи мозкового штурму, синектики тощо.

На етапі контролю, рефлексії, коригування отриманих результатів системоутворювальним фактором є спілкування між суб’єктами. Управління й організація виконують допоміжні функції, переважно у вигляді самоуправління й самоорганізації. Застосування факторного аналізу (фактори: особистісний, людський), виявлення суперечностей, що виникають при дії факторів, показують, що зменшити рівень їх дії можливо, застосовуючи інтерактивні методи: дискусії, конференції, аукціони ідей тощо.

Отже, технологічність методології педагогіки як її характеристика проявляє себе у двох напрямах:

• розробка технології здійснення процесів у педагогічній системі;
  
• пошук оптимальних способів організації, управління, спілкування, з точки зору критерію поступового переходу від прямого управління до співуправління і самоуправління учнів з урахуванням обмежень (часових, інтелектуальних).
  

Стосовно зв’язку методології педагогіки з практичною педагогічною діяльністю, то його можна розкрити у широкому розумінні як опосередкований вплив через удосконалення теорії (обґрунтування нових парадигм, розробку нових підходів, їх класифікацію, застосування багатовимірного аналізу, визначення тенденцій розвитку педагогіки, зокрема її диференціації та інтеграції, вдосконалення методів діяльності тощо), а також у вузькому розумінні як безпосередній вплив на практичну діяльність педагогів за допомогою нових технологій.

Аксіологічність методології педагогіки розкриває духовну, матеріальну, практичну цінність педагогічної системи (індивідуальної, групової, навчального закладу, суспільства), а також педагогічної технології як засобів формування діяльності суб’єктів. У педагогічній системі цілі, принципи, зміст, методи, форми спільної діяльності, а в педагогічній технології – взаємодія суб’єктів (організація, управління, спілкування) мають забезпечити поступовий перехід учня (студента) від прямого управління діяльністю до співуправління і самоуправління.

Аналіз категоріальних характеристик методології педагогіки виявляє її інтегративну сутність:

• всі характеристики взаємопов’язані;
  
• до структури методології педагогіки включені підходи, які дозволяють вивчати статику і динаміку педагогічних об’єктів, а саме: системний, культурологічний, ресурсний, тезаурусний – статику, а факторний, кібернетичний, синергетичний, технологічний – динаміку;
  
• методологія педагогіки виконує функцію взаємозв’язку теорії і практики;
  
• за допомогою інтервального підходу методологія педагогіки дозволяє розкрити багатовимірну сутність педагогічного процесу, що знаходить своє віддзеркалення в педагогічній технології.
  

Ґрунтуючись на загальному визначенні методології, розробленому сучасними філософами і наведеному вище, пропонуємо дефініцію методології педагогіки як учення про способи організації (вплив на особистість учня) і управління (пряме, співуправління і самоуправління) як вплив на діяльність, що мають місце в педагогічній системі в процесі спілкування суб’єктів для передачі інформації з метою пізнання і перетворення педагогічних об’єктів.

Висновки та перспективи подальших досліджень. Визначення методології педагогіки розроблено на високому рівні абстрагування, що розкриває його міждисциплінарну сутність. Воно може бути застосовано як у загальній педагогіці, так і в її галузях (педагогіка вищої школи, соціальна педагогіка тощо) та напрямах (управління в освіті, педагогічна інноватика), а також в кібернетичній педагогіці, педагогічній психології тощо.

Подальші дослідження плануємо здійснити в напрямі вивчення методології педагогіки як цілісної системи.


Список використаних джерел

1. Беспалько В. П. Теория учебника: Дидактический аспект / В. П. Беспалько. – М.: Педагогика, 1988. – 160 с.
   
2. Дмитренко Т. О. Концептуальні засади формування понятійного базису педагогіки / Т. О. Дмитренко, К. В. Яресько// Пробл. інж.-пед. освіти: зб. наук. пр. / Укр. інж.-пед. акад. – Х., 2008. – Вип. 21. – С. 18–24.
   
3. Новейший философский словарь / под ред. А.А. Грицанова. – 2-е изд., перераб. и доп. – Минск: Интерпрессервис; Книжный дом, 2001. – 1280с.
   
4. Чапаев Н.К. Категориальные характеристики педагогической методологии / Н. К. Чапаев, Э. Л. Воробьева // Понятийный аппарат педагогики и образования: сб. науч. тр. Вып. 2 / отв. ред. Е.В. Ткаченко. – Екатеринбург, 1996. – 340 с.
   
5. Ожегов С. И. Толковый словарь русского языка / С. И. Ожегов, Н. Ю. Шведова. – М.: ООО «ИТИ Технологии», 2003. – 944 с.
   

Дмитренко Т.О., Яресько К.В.

Методологія педагогіки: багатовимірний аспект розгляду

Розглядаються основні теоретичні результати дослідження методології педагогіки. Розроблено дефініцію методології педагогіки на підґрунті аналізу характеристик.

Ключові слова: педагогічна система, методологія педагогіки, дефініція, компонент педагогічного процесу, характеристика, багатовимірний аналіз, педагогічний процес.


Дмитренко Т.А., Яресько К.В.

Методология педагогики: многомерный аспект рассмотрения

Рассматриваются основные теоретические результаты исследования методологии педагогики. Разработано определение методологии педагогики на основе анализа характеристик.

Ключевые слова: педагогическая система, методология педагогики, дефиниция, компонент педагогического процесса, характеристика, многомерный анализ, педагогический процесс.


T. Dmitrenko, K. Yaresko

The Methodology of Pedagogics: the Multidimensional Aspect of Consideration

The basis theoretical results of research of methodology of pedagogics are submitted. The definition of the methodology of pedagogics is worked out on the basis of analysis of description.

Key words: pedagogical system, methodology of pedagogics, definition, pedagogical process components, description, many measured analysis, pedagogical process.


Стаття надійшла до редакції 05.11.2008р.