Т. В. Визначення змісту міжкультурної комунікації на основі філософської категорії „досвід” Постановка проблеми

Вид материала

Содержание

Аналіз останніх досліджень і публікацій.
Мета статті
1. Когнітивний компонент.
2. Емоційно-ціннісний компонент.
3. Комунікативно-діяльнісний компонент
Подальші дослідження

Подобный материал:

УДК 371

© 2006

Колбіна Т.В.

ВИЗНАЧЕННЯ ЗМІСТУ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ НА ОСНОВІ ФІЛОСОФСЬКОЇ КАТЕГОРІЇ „ДОСВІД”

Постановка проблеми. Головна мета системи вищої освіти – передача накопиченого попередніми поколіннями досвіду; пріоритетними завданнями є не тільки залучення студентської молоді до загальнолюдських і національних цінностей, а і підготовка до міжкультурної комунікації (МКК).

Формування МКК можливе за умови створення педагогічної системи, яка має функціонувати на всіх рівнях: держави, ВНЗ, кафедри, кожного викладача і студента. Основним елементом педагогічної системи МКК є зміст, який викладачеві необхідно відібрати для того, щоб організувати відповідний педагогічний процес, а студенту – засвоїти інформацію, щоб набути досвід в цій сфері людської діяльності. Наведемо визначення поняття „зміст”, яке ми поділяємо: „Зміст – це та частина суспільного досвіду поколінь, що відбирається відповідно до поставленої мети розвитку людини і у вигляді інформації предається їй” [1, с. 52].

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Протягом всієї історії розвитку педагогічної науки визначення і обгрунтування змісту освіти є основною проблемою, яку намагаються розв’язати вчені й викладачі-практики. Наукові засади формування змісту освіти, зокрема і професійної, розробляються у працях філософів, педагогів, психологів та вчених інших напрямів (С. Батишев, Б. Гершунський, С. Гончаренко, І. Зязюн, В. Краєвський, В. Лєднєв, І. Лернер, М. Махмутов, Н. Ничкало та інші). Питання змісту МКК досліджуються, насамперед, у роботах з теорії та методики викладання іноземних мов (О. Бердичевський, І. Бім, І. Воробйова, Н. Гальскова, Н. Гез, Г. Єлізарова, Є. Пассов, J. House, A. Knapp-Potthoff, M. Liedke та інші).

Для визначення поняття „зміст” у певній сфері діяльності, на думку вчених (В. Безрукова, В. Лєднєв, А. Хуторськой та інші), доцільно застосувати принцип системності. Це означає, що адекватна уява про таке складне динамічне явище, як зміст, може скластися після його дослідження в предметній, функціональній та історичній площині [2, с. 22-23].

Значення змісту випливає з тих важливих функцій, які він має виконувати у педагогічному процесі, а саме:

бути предметом пізнавальної діяльності викладача та студентів;
стати засобом їхньої практичної діяльності;
перетворитися у засіб управління розвитком студентів [1, с. 52].

Завдання визначення змісту педагогічної системи в епоху стрімкого розвитку інформаційних технологій є актуальною для ВНЗ.

Мета статті – визначити зміст МКК на основі філософської категорії „досвід”.

У дослідженні проблеми змісту, який має впливати на діяльність і розвиток людини, доцільно проаналізувати дію низки факторів, а саме: об'єктивного, суб'єктивного, особистісного та загальнолюдського.

Бурхливий розвиток міжнародних зв’язків в епоху глобалізації зумовлює необхідність підготовки фахівців з відповідними компетентностями. Не тільки в Україні, а й в усьому світі існує нагальна потреба у фахівцях, які можуть успішно співпрацювати з представниками інших країн і культур. Протиріччя (невідповідність) між вимогами українського суспільства до підготовки молодого покоління та фактичним рівнем його підготовленості до МКК можна зменшити шляхом удосконалення педагогічної системи МКК та її центрального компонента – змісту.

У наш час, коли обсяги інформації зростають з кожним роком як „снігова лавина”, викладачі ВНЗ часто намагаються передати студентам якомога більший обсяг інформації із своєї дисципліни. Наслідком цього є перевантаження студентів (іноді другорядною або непотрібною для них інформацією).

Суб’єктивний фактор, що виявляє стан розвитку педагогічної науки, рівень методологічної культури викладачів, мотивацію і психологічну готовність студентів до засвоєння змісту МКК тощо, диктує необхідність модернізації педагогічної системи у ВНЗ. Посилення міжпредметних зв’язків є одним із напрямів, що зменшує дію різних факторів, усуває загрозу перевантаження студентів зайвою і другорядною інформацією, сприяє всебічному засвоєнню навчального матеріалу, формує у студентів системне бачення проблем МКК і здатність здіснення цього виду діяльності.

Особливого значення набуває у цьому зв’язку теоретичне обгрунтування змісту МКК, виокремлення його інваріантних елементів, які слугуватимуть орієнтирами для викладачів у виборі навчальної інформації для організації педагогічного процесу.

Особистісний фактор виявляється, передусім, у тому, що студенти прагнуть задовольнити свої потреби в якісній освіті й самореалізації. На практиці це передбачає засвоєння і перетворення необхідного для них змісту. Складність визначення змісту МКК багато викладачів вбачають у тому, що культура кожного народу за об’єктивними законами постійно розвивається і разом з цим також змінюється зміст МКК. Актуальні навчальні матеріали, які апелюють до досвіду студентів і розширюють його, допомагають студентам орієнтуватися в контексті іншої культури і відповідним чином будувати свою комунікативну поведінку. Для викладачів здатність відбирати зміст навчальних матеріалів відповідно до поставленої мети свідчить про певний рівень їхньої професійності.

Особливість засвоєння змісту МКК виявляється у тому, що студенту доводиться оперувати інформацією стосовно іншої культури, грунтуючись на досвіді, набутому в рідній культурі. Орієнтуючись у „полі” іншої культури, особистість не виходить при цьому з „поля” рідної культури. Зміст іншої культури (об’єктивні реалії, духовні цінності, комунікативний стиль і поведінка, мова, менталітет іншого народу тощо) можна засвоїти, якщо є відповідний рівень засвоєння рідної і світової культури, вміння аналізувати, порівнювати, критично мислити. Отже, рідна мова і культура впливають на процес засвоєння змісту МКК. В умовах МКК студенти мають навчитися виконувати роль „посередника” між культурами, для чого їм необхідно набути здатність „бачити” всі проблеми МКК під кутом інтеркультуральності (одночасно з позицій рідної та іншої культури).

Труднощі засвоєння змісту МКК для студентів полягають у тому, що рідна та інші культури постійно розвиваються, а окрема особистість здатна засвоїти соціальний досвід тільки поступово, тобто із запізненням. Зважаючи на це, необхідно навчити студентів самостійно вибирати зміст МКК відповідно до своїх запитів і потреб. Це допоможе їм у майбутньому безперервно підвищувати свій рівень МКК. Отже, визначення актуального змісту МКК є важливим завданням не лише для викладачів, а й для самих студентів.

При виборі змісту навчального матеріалу багато викладачів орієнтуються, зазвичай, на інформацію, яку вони несуть, і недостатньо уваги приділяють виховним функціям змісту. За нашим переконанням, зміст МКК повинен стати не тільки ефективним засобом управління інтелектуальним розвитком студентів, а і виховувати кращі моральні якості. Гуманістичний зміст МКК, засвоєння загальнолюдських цінностей може створити як підгрунтя для демократичних стосунків між учасниками МКК, так і зменшити дію протиріч людського фактора у педагогічному процесі .

Розглянемо деякі концепції, які мають значення для визначення змісту МКК.

І. Лернер, М. Скаткін, В. Краєвський, В. Безрукова, П. Підкасистий та інші вчені визначають зміст освіти як педагогічно адаптований соціальний досвід людства, що за своєю структурою є тотожним культурі людства. Він є джерелом і аналогом змісту освіти і має складатися, на їхню думку, з таких елементів досвіду:

діяльності з пізнання навколишнього світу, результатом якої є знання;
репродуктивної діяльності, мета якої полягає у набутті досвіду здійснення способів діяльності, що мають перетворитися у навички та вміння;
творчої діяльності, який є необхідним для вирішення проблемних ситуацій, творчих завдань тощо;
емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу, до себе і людей.

Важливим є висновок вчених, що наведені елементи змісту перебувають у діалектичному взаємозв’язку. Він виявляється у тому, що засвоєння кожного наступного компонента неможливо здійснити без засвоєння попереднього, а кожний наступний компонент, в свою чергу, надає попередньому новий рівень засвоєння.

Так, наприклад, знання уявляють собою засвоєну інформацію про світ, зокрема і про способи діяльності. Навички і вміння складаються із засвоєння інформації про способи діяльності й досвіду здійснення цієї діяльності. Досвід творчої діяльності передбачає не тільки наявність знань, навичок і вмінь, якими людина оперує у процесі творчості, а й особистісні здібності та певний рівень опанування процедурами творчості (наприклад, уміння „бачити” проблему, здатність самостійно здійснювати перенесення знань та вмінь у нову ситуацію, приймати оптимальні рішення тощо. В процесі засвоєння інформації про навколишній світ і набуття досвіду здійснення діяльності у кожної людини формується емоційно-ціннісне ставлення до всього, зокрема і до своєї професії, до інших людей і самого себе.

Діалектичний взаємозв’язок елементів змісту виявляється також у тому, що засвоєні способи діяльності надають знанням оперативності, творча діяльність формує гнучкість знань та вмінь, певний рівень емоційно-ціннісного ставлення, що супроводжує пізнавальну діяльність, підвищує її ефективність і надає знанням міцності [5, с. 92].

Отже, у наведеній концепції змісту визначено його інваріантні елементи, які мають бути представлені також на рівні навчальних матеріалів, які відбираються для організації педагогічного процесу. В цьому зв’язку наведемо висновок І. Лернера стосовно повноти елементів змісту: „При конструювання змісту освіти необхідно мати на увазі, що у цілісному вигляді кожен курс, кожний навчальний предмет повинен включати всі елементи...” [5, с. 93].

Якщо у концепції згаданих вище вчених зміст освіти розглядається у відриві від особистості, то провідною ідеєю теорії змісту В. Лєднєва є розвиток людини: зміст освіти ототожнюється зі змістом і результатом процесу прогресивних змін властивостей і якостей людини [7, с. 26)]. З його точки зору, зміст освіти зумовлюється структурою діяльності, яка відбивається в інваріантних сферах культури особистості: пізнавальній, комунікативній, естетичній, моральній, трудовій, фізичній. Формування досвіду особистості в цих сферах розглядається як головне завдання освіти.

Досвід особистості, на думку В. Лєднєва, складається з таких компонентів: 1) якості особистості, що є інварінтними предметній специфіці діяльності; 2) досвід предметної діяльності, що зазнає дифереціації за ступенем узагальнення її видів (загальна або спеціальна освіта); 3) досвід особистості, що відрізняється за принципом „теорія – практика” (знання та вміння); 4) досвід особистості, що диференціюється за творчою ознакою (репродуктивна і творча діяльність).

В. Лєднєв запропонував інваріантну структуру діяльності, яку можна покласти в основу структурування змісту освіти. Виходячи з того, що людині для здійснення різноманітних видів діяльності необхідно мати певні якості, було проаналізовано співвідношення суб’єкта і об’єкта. Це дозволило виокремити шість компонентів структури діяльності та відповідних аспектів культури особистості, що має складати зміст освіти, а саме: пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, комунікативну, перетворювальну техніко-технологічну, естетичну, фізичну [7, с. 76-81)]. Кожний із зазначених інваріантних аспектів діяльності, на думку В. Лєднєва, є присутнім у складі будь-якого виду діяльності, яка здійснюється у реальному житті.

Спільним для наведених концепцій змісту освіти є те, що аналогом змісту виступає соціальний досвід у певній сфері діяльності людини, який викладач повинен передати, а студент має засвоїти.

На нашу думку, у визначенні змісту МКК доцільно грунтуватися на філософській категорії „досвід”. Педагогічний процес формування МКК організується і здійснюється для того, щоб майбутні фахівці під час занять в університеті змогли набути досвід у цій сфері людської діяльності.

За визначенням філософів, категорія „досвід”, з одного боку, „... фіксує цілісність та універсальність людської діяльності як єдності знання, навички, почуття і волі”, а з іншого, – характеризує механізм соціального, історичного, культурного наслідування [7, с. 715]. По відношенню до об’єктивної реальності „досвід” є вторинним, похідним особистісним утворенням, яке виражає не пасивний зміст людської свідомості, а практичний вплив людини на навколишній світ [8, с. 264]. У філософії під категорією „досвід” розуміють як взаємодію суспільного суб’єкта із зовнішним світом, так і результат такої взаємодії [8, с. 264].

Для освоєння такої сфери діяльності, як МКК, особистості – носію активності – необхідно набути певний досвід, що передбачає вивчення об’єкта свого інтересу або потреби. Філософи визначили, що у процесі засвоєння знань про об’єкт пізнання і подальшого його перетворення людина відкриває необхідні зв’язки, властивості, закономірності, знаходить і випробовує нові методи і засоби діяльності, виявляє емоції і почуття, набуває певні ціннісні орієнтації стосовно нього, формує у себе необхідні для його перетворення особистісні якості [8, с. 264].

Грунтуючись на сутності філософської категорії „досвід”, можна висунути гіпотезу стосовно змісту МКК, а саме: для набуття досвіду МКК необхідні знання стосовно об’єкта вивчення – МКК; вміння та навички здійснення цього виду діяльності; емоційно-ціннісне ставлення до МКК; певні вольові й особистісні якості, які уможливлюють досягнення людиною цілей МКК.

Отже, зміст можна умовно поділити на такі компоненти:

когнітивний компонент (знання та засвоєна інформація стосовно МКК мають допомагати людині зорієнтуватися в іншій культурі);
емоційно-ціннісний компонент (потреби та мотиви людини здійснювати МКК зумовлюють ціннісне ставлення до об’єкта пізнання і перетворювання, а також формування необхідних особистісних якостей);
комунікативно-діяльнісний компонент (засвоєні способи діяльності, набуті навички та вміння МКК забезпечуть відтворення людиною об’єкта пізнання і дозволять у процесі творчої діяльності його подальше перетворення).

Особливості змісту МКК у педагогічній системі ВНЗ визначаються, насамперед, приналежністю учасників МКК до різних культур (лінгвокультурних спільнот). Кожний з них є:

індивідуумом, носієм тільки йому притаманних рис, ознак, знань, уявлень, емоцій, вмінь, способів діяльності тощо;
членом певної професійної групи;
представником певної національно-культурної спільноти;

представником людства.визначених рівнів.

Таблиця 1

Зміст МКК

Рівні	Зміст
Цивілізаційний	Культурні універсалії (загальний зміст освіти)
Національний	Національні особливості культури (рідної та інших)
Професійний	Характерні для певного виду професійної діяльності знання, способи діяльності, форми і види комунікації, поведінки, ціннісні орієнтації тощо
Індивідуально-особистісний	Індивідуальні мотиви і потреби людини у пізнанні МКК, особливості світогляду, емоцій, психологічних реакцій, знання, вміння, способи дій у різних сферах життя тощо

Отже, у змісті МКК мають бути представлені: індивідуально-особистісний зміст; професійний зміст; культурно зумовлений національний зміст; універсальний зміст.

Проаналізуємо кожний з виокремлених компонентів змісту МКК.

1. Когнітивний компонент.

Для орієнтації у навколишньому світі, зокрема в іншій культурі, студенту необхідно засвоїти знання стосовно природи, культури, суспільства, людини, мислення, способів діяльності. Це сприятиме формуванню в їхній свідомості правильної „картини світу” не тільки в середовищі своєї культури, а й відносно культур інших народів. Порівняльний аналіз культурних відмінностей дозволятиме виробити певні методологічні підходи до пізнавальної та практичної діяльності в ситуаціях МКК.

Студентам важливо мати уявлення щодо сутності феномена культури, культурних універсалій та їх прояву в різних культурах світу, засвоїти знання стосовно іншої культури, а також розуміти сутність, закономірності й особливості процесу МКК.

Культура як система надбіологічних програм людської діяльності, поведінки і спілкування включає велику кількість різних феноменів: знань, вмінь, норм, ідеалів, зразків діяльності та поведінки, ціннісних орієнтацій тощо [7, С. 527-528].

Культурні універсалії складають основу „розуміння світу і місця людини в ньому, що імпліцитно формується у кожного індивіда в процесі соціалізації. Для людини кожної історичної епохи вони є свого роду мислительним інструментарієм, який встановлює у своєму історичному варіюванні систему координат, виходячи з якої людина може сприймати явища дійсності й зводити їх докупи” [7, с. 1073].

Набір культурних універсалій є спільним для всіх національностей:

універсалії об’єктного ряду (світ, зміни, причина, наслідок, ціле, частина тощо);
універсалії суб’єктного ряду (людина, щастя, справедливість, держава, честь тощо);
універсалії суб’єкт-об’єктного ряду (пізнання, діяльність, істина тощо).

Універсалії об’єктного ряду – це узагальнені поняття, які характеризують навколишній світ природи і суспільства. Універсалії суб’єктного ряду пов’язані з людиною і суспільством, відображають її ставлення до процесів, що відбуваються з нею. Універсалії суб’єкт-об’єктного ряду втілюють у собі форми взаємодії людини з навколишнім світом та дозволяють оцінювати її результати.

Вченими були виокремлені елементи, загальні для всіх культур світу, а саме: система родинних стосунків, організація суспільства, їжа, житло, здоров’я, розподіл часу, спільна праця, релігія, мораль, освіта, виробництво, законодавство, мистецтво, фольклор, традиції і свята, ігри, подарунки тощо [3, с. 282]. Наведені культурні універсалії наповнються у кожній культурі своїм специфічним змістом.

У процесі МКК на заняттях студенти мають познайомитися з особливостями іншої культури, які виявляються у побутовій і професійний сферах, організації суспільства, нормах та правилах комунікативної поведінки представників іншого народу тощо.

Наш багаторічний досвід викладацької діяльності показав, яке важливе значення має психологічна підготовка студентів до процесу МКК. Їм необхідно знати, які емоційні реакції можливі на факти іншої культури або її представників, які проблеми можуть виникати у процесі здійснення МКК (страх, невпевненість, культурний шок тощо). На успішність процесу МКК впливають рівень усвідомлення студентами факту існування етнічних стереотипів і необхідності подолання забобонів стосовно іншого народу, знання природи міжкультурних конфліктів і шляхів їх усунення, знання принципів МКК та взаєморозуміння між представниками різних культур.

Для МКК у професійній сфері, зокрема економічній, необхідно знати закони і особливості ділової комунікації (наприклад, культурно зумовлені стилі ведення ділових переговорів, ділове листування, діловий етикет у різних країнах тощо).

Процес МКК не може здійснюватися без застосування засобів комунікації (вербальних і невербальних). При цьому важливо, щоб вивчення іноземної мови (лінгвістичної системи, значення жестів, міміки, такесики, інтонації, пауз, ритму мелодики тощо) має відбуватися на фоні засвоєння іншої культури. Це пов’язано з тим, що в мові віддзеркалюється реальний світ, свідомість народу, його менталітет, національний характер, спосіб життя, традиції, звичаї, мораль, цінності, особливості світосприймання („картини світу”) тощо.

Викладачі іноземних мов знають, що на засвоєння студентами змісту МКК суттєво впливає їхній рівень володіння рідною мовою (словниковий запас, усвідомлення логічних зв’язків у висловлюванні, відчуття стилю мовлення тощо). Отже, освоєння рідної культури і мови, яка є її невід’ємною частиною, створює основу, на якій можливе вивчення і освоєння іншої культури.

2. Емоційно-ціннісний компонент.

Кожна людина має свій світогляд – систему поглядів, настанов і переконань, які визначають розуміння світу в цілому, місця людини в ньому, це ціннісні орієнтації людей, стратегії їхньої поведінки і діяльності, які зумовлюються цією системою [4, с. 18-19].

Світоглід окремої людини визначається світоглядними універсаліями, які є специфічними для кожного етапу культурної еволюції людства. „Світоглядні універсалії – це категорії, які акумулюють історично накопичений соціальний досвід і в системі яких людина певної культури оцінює, осмислює й переживає світ, зводить у цілісність усі явища дійсності, що потрапляють у сферу його досвіду” [7, с. 527-528].

Отже, світогляд є інтегральним комплексом уявлень людини про світ та інших людей. За визначенням філософів, він складається з таких компонентів: 1) „образ себе” (усвідомлення суб’єктом своїх життєвих потреб, інтересів і первинних цінностей); 2) „картина світу” (глобальна модель всього існуючого); 3) модель „соціуму” і сутнісний „образ” людини у ньому; 4) життєва стратегія (цільові настанови суб’єкта, ідеали і норми його життєдіяльності, програми дій і вибір засобів досягнення цілей) [4, с. 18-19].

Світоглядними координатами людини вважаються знання (уявлення про природу, культуру, суспільство і людину), 2) цінності (усвідомлення і оцінка себе як цінності, ставлення до всього існуючого через призму своїх цілей та інтересів), 3) стратегеми діяльності людини (життєві плани, програми діяльності, цілепокладання тощо) [4, с. 18-19].

Набуття емоційно-ціннісного досвіду особливого значення має в умовах МКК, оскільки неурахування відмінностей у ціннісних орієнтаціях представника іншої культури може стати причиною непорозуміння і різного роду збоїв, які можуть призвести до негативних наслідків для МКК. Бузумовно, зусилля студентів, спрямовані на набуття досвіду емоційно-ціннісного ставлення, залежать від наявності у них потреб у МКК і мотивів її здійснення. Він набувається на основі аналізу власних емоційних реакцій на інформацію щодо іншої культури і результати МКК. Вміння управляти своїми емоціями і досягати цілей МКК виробляються, звичайно, завдяки особистісним якостям і самовихованню.

Зміст МКК, який відбирається викладачем, має впливати на студента, формуючи необхідні для міжкультурної взаємодії особистісні якості, такі як толерантність, відкритість до сприймання „інакшості”, людяність, емпатія тощо.

3. Комунікативно-діяльнісний компонент

Досвід ціннісного ставлення людини до об’єктів інтелектуальної або практичної діяльності, засобів діяльності, навколишнього світу, до себе та інших людей виявляється у її практичній діяльності й комунікативній поведінці.

Студентам в університеті необхідно набути комунікативно-діяльнісний досвід МКК в основних сферах життя, а саме: побутовій, професійній, комунікативній і самопізнанні. Здійснення МКК передбачає, як правило, практичне володіння іноземною мовою у всіх видах мовленнєвої діяльності, засвоєння системи засобів вербальної і невербальної комунікації, норм комунікативної поведінки у повсякденному і діловому спілкуванні в ситуаціях МКК тощо. Вони є основою конкретних видів діяльності, що забезпечуть фахівцям здатність плідно працювати в умовах МКК, а також в подальшому пізнавати культури інших народів світу.

Для студентів недостатньо набути комунікативно-діяльнісний досвід МКК на репродуктивному рівні. Досвід творчої діяльності, який вони мають отримати в процесі навчання, дозволить їм самостійно застосовувати знання та вміння у нових ситуаціях МКК, сформувати нові способи МКК на основі вже відомих, виробляти ціннісні орієнтації стосовно нових об’єктів МКК тощо.

Представимо результати дослідження змісту МКК у таблиці 2.

Таблиця 2

Компоненти змісту МКК (виокремленні на основі аналізу філософської категорії „досвід”)

Когнітивний компонент (знання особистості)	Ціннісно-емоційний компонент (почуття і воля людини)	Комунікативно-діяльнісний компонент (вміння, способи дій)
1. Культура: Культурні універсалії; Рідна культура; Інша культура (реалії життя; цінності; норми та правила комунікативної поведінки її представників у побутовій і діловій сфері тощо); Принципи МКК та шляхи досягнення взаєморозуміння. 2. Психологія: Психологічні реакції й емоції на іншу культуру та її представників; Проблеми у процесі МКК; Природа міжкультурних конфліктів; Існування етнічних стереотипів і забобонів. 3. Комунікація (процес МКК, сфери, засоби): 2.1. Повсякденна комунікація; 2.2. Професійна комунікація (спеціальні знання; закони і особливості професійної комунікації в економічній сфері: культурно зумовлені стилі ведення ділових переговорів; діловий етикет у різних країнах; ділове листування тощо 2.3. Засоби МКК: Вербальні засоби МКК (лінгвістичні знання); Невербальні засоби МКК.	1. Світогляд особистості: світоглядні універсалії; національні особливості світогляду; світогляд особистості. 2. Психологічний аспект 2.1. Потреби, мотиви, цілі, воля, шляхи їх досягнення); 2.2. Ставлення до «Інакшості” і до „Іншого» (почуття, емоції); 3. Ціннісні орієнтації: загальнолюдські цінності; національні цінності; соціальні (професійні) цінності; індивідуальні цінності особистості; 4. Особистісні якості: (відкритість до сприймання іншої культури, емпатія, толерантність до проявів „інакшості” тощо)	1. Сфери діяльності суб’єкта МКК: 1.1. Життєдіяльність (МКК в побутовій сфері); 2. Предметна діяльність (ділова МКК); 3. Комунікативна діяль-ність; 3.1. Мовленнєва МКК (говоріння; читання; письмо; аудіювання; 3.2. Засоби невербальної МКК (жести, міміка, такесика, паравербальні засоби, дистанція тощо; 3.3. Комунікативна пове-дінка/комунікативний стиль; 4. Діяльність само-пізнання в сфері МКК: 4.1. Рефлексія; 4.2. Саморозвиток; 4.3. Самовиховання.

Висновки. Мета педагогічного процесу формування МКК – набуття студентами досвіду в цьому виді діяльності. Факторний аналіз, який дозволяє визначити вплив змісту МКК на діяльність людини та її розвиток, показав протиріччя стосовно його засвоєння студентами і накреслити шляхи зменшення їх дії.

Аналіз філософської категорії „досвід” дозволив виокремити інваріантні елементи змісту – основного елемента педагогічної системи МКК, які мають бути представлені на всіх рівнях (державному, ВНЗ, навчального предмета, кожного викладача і студента).

На підгрунті філософської категорії „досвід” виокремлено такі компоненти змісту МКК: когнітивний (знання стосовно об’єкта вивчення – МКК), емоційно-ціннісний (формування емоційно-ціннісного ставлення до МКК, певних вольових і особистісних якостей, які сприяють досягненню цілей МКК), комунікативно-діяльнісний (вміння та навички здійснення цього виду діяльності, засвоєння МКК на репродуктивному і творчому рівні).

Відбір навчального матеріалу для організації педагогічного процесу МКК має забезпечувати цілісність виокремлених інварінтних компонентів змісту МКК. Викладачам необхідно відбирати такі навчальні матеріали, які апелюють до досвіду студентів, їх почуттів і емоцій, спонукають до висловлювання власної позиції та оцінки, стимулюють формування ціннісних орієнтацій і пошук творчих підходів до вирішення проблем у сфері МКК.

Подальші дослідження будуть присвячені ретельному аналізу кожного компонента змісту МКК.

Література

Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика. – Екатеринбург: Деловая книга, 1996. – 342 с.
Каган М.С. Человеческая деятельность. (Опыт системного анализа). М.: Политиздат, 1974. – 328 с.
Культурология. ХХ век. Энциклопедия. Т.2. – СПб: Университетская книга, 1998. – 447 с.
Лазарев Ф.В., Трифонова М.К. Философия. Учебное пособие. – Симферополь: СОНАТ, 1999. – 352 с.
Лернер И.Я. Процесс обучения и его закономерности. – М.: «Знание», 1980. – 96 с. (Серия «Педагогика и психология»).
Леднев В.С. Содержание образования: сущность, структура, перспективы. – 2-е изд., перераб. – М.: Высш. шк., 1991. – 224 с.: ил.
Новейший философский словарь. – 2-е изд., перераб. и доп. – Мн.: Интер-прессервис; Книжный дом, 2001. – 1280 с.
Философский словарь / Под ред. И.Т Фролова. – 4-е изд. – М.: Политиздат, 1980. – 444 с.

Колбіна Т.В.

Визначення змісту міжкультурної комунікації на основі філософської категорії „Досвід”

На основі філософської категорії „досвід” виокремлено компоненти змісту міжкультурної комунікації: когнітивний (знання стосовно МКК), емоційно-ціннісний (ставлення до МКК, формування певних вольових і особистісних якостей, які сприяють досягненню цілей МКК), комунікативно-діяльнісний (вміння та навички здійснення МКК, засвоєння цього виду діяльності на репродуктивному і творчому рівні).

Колбина Т.В.

Определение содержания межкультурной коммуникации на основе философской категории «Опыт»

На основе философской категории «опыт» определены компоненты содержания межкультурной коммуникации: когнитивный (знания о МКК), эмоционально-ценностный (отношение к МКК, формирование волевых и личностных качеств, которые способствуют достижению целей МКК), коммуникативно-деятельностный (умения и навыки осуществления МКК, усвоение этого вида деятельности на репродуктивном и творческом уровне).

T.V. Kolbina

Defining the Content of the Cross-Cultural Communication on the Base of a Philosophic Category “Experience”

On the base of a philosophic category “ experience” the components of the cross-cultural communication were defined: cognitive (knowledge about the cross-cultural communication), emotionally – evaluating (the attitude towards the cross-cultural communication, formation of personal and volitional qualities which contribute to reaching the goals of the cross-cultural communication), communication-activity-based (skills and habits of realizing the cross-cultural communication, mastering this type of activity on reproductive and creative levels).

Стаття надійшла до редакції 01.12.2006р.

Blog

Т. В. Визначення змісту міжкультурної комунікації на основі філософської категорії „досвід” Постановка проблеми

Содержание