Профільне навчання: досвід упровадження, інноваційні технології
| Вид материала | Диплом |
- Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
- Структура програми навчальної дисципліни „ інноваційні криміналістичні технології (за, 338.92kb.
- Структура програми навчальної дисципліни „ інноваційні криміналістичні технології (за, 1060.42kb.
- Сучасні технології навчання, 157.96kb.
- Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 проектні технології як засіб актуалізації пізнавальної, 341.17kb.
- Тематичний план дисципліни > зміст практичних занять заняття Система, мета І зміст, 70.88kb.
- Пересунько Тетяна Миколаївна, філолог, викладач української мови та літератури Балабинської, 226.5kb.
- Досвід роботи з упровадження інтерактивних І мультимедійних технологій на уроках української, 259.95kb.
- Комп'ютеризоване навчання іноземних мов у вищих навчальних закладах, 697.92kb.
- Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.
Нетрадиційні уроки з правознавства та історії в загальноосвітніх закладах Крюківського району
Однорал А.В.
Різновидом активної моделі навчання, яку варто використовувати на уроках правознавства, є інтерактивні технології. Сутність інтерактивних методів полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх тих, хто навчається. Це співнавчання (колективне, кооперативне навчання, навчання у співпраці). Учитель під час інтерактивного уроку виступає здебільшого в ролі організатора процесу навчання. Інтерактивні технології передбачають застосування методу моделювання реальних життєвих ситуацій, спрямованих на спільне розв’язання проблеми, а також рольових ігор.
Серед інтерактивних технологій, про які йдеться в даному посібнику є робота учнів у групах, уявний мікрофон, мозковий штурм, рольова гра, обговорення питань усім класом. Навчальний процес має ґрунтуватися на новій педагогічній етиці, визначальною рисою якої є взаєморозуміння, взаємоповага, творча співпраця. Принципово важливою є орієнтація на розвиток творчої активності, творчого мислення, здатності до адекватної діяльності в нових умовах. Головною метою цього посібника є подальше виховання повноцінного громадянина з високою правовою культурою. Він пропонується для використання в роботі вчителями правознавства, класними керівниками.
Навчання основ правознавства та історії
Суспільні та соціальні зміни, викликані бурхливим науково-технічним прогресом, висвітлюють риси нового типу суспільства, у якому на перший план висувається економіка обслуговування, де центральне місце посідають наука й освіта, а вчені та фахівці у певних галузях починають відігравати провідну роль у соціальній структурі. У такому суспільстві в оцінці особистості вирішальним є рівень компетентного знання й професіоналізму. Теоретичні знання стають джерелами нововведень і формування політики, виробництва, а розподіл і використання інформації – основною галуззю діяльності суспільства. За однойменною книгою О.Белла таке суспільство дістало назву постіндустріального.
Нове суспільство – суспільство майбутнього – висуває нові вимоги до освіти. “Технології завтрашнього дня, - зазначав англійський філософ-футоролог О.Тоффлер, - потребують не мільйонів поверхово начитаних людей, готових працювати в унісон на безкінечних монотонних роботах, не людей, котрі виконують накази, не моргнувши оком, усвідомлюючи, “що ціна хліба – це механічне підкорення влади”, але людей, котрі можуть приймати критичні рішення, котрі можуть знаходити свій шлях у новому оточенні, котрі достатньо швидко встановлюють нові стосунки у реальності, що швидко змінюється”. Реалізація нових завдань освіти потребує нових підходів, звернення до особистості учня з її потребами та інтересами. Такий підхід у педагогічній літературі дістав назву гуманістичного або пошукового, в основу якого покладено метафору – сприйняття навчального процесу як вільного зростання, розвитку живої істоти. Відповідно до нього основним завданням учителя є сприяння активізації пізнавальної активності учнів, створення умов для їх самонавчання, а не пасивне підкорення вимогам учителя. Метою навчання має бути не отримання знань як сукупності фактів, теорій та інше, а зміна особистості учня внаслідок самостійного навчання.
Завдання школи – надання можливості розвитку, саморозвитку особистості, сприяння пошуку власної індивідуальності, самореалізації. Саме на це націлюють викладання історії та права в школі останні нормативні документи. “Державний стандарт базової повної середньої освіти” освітньої галузі “Суспільствознавство” передбачає формування в сучасній школі вміння аналізувати, характеризувати явища й процеси суспільного життя, формувати, висловлювати та доводити власну думку, робити висновки. Усе це вимагає застосування в навчанні інноваційних методів.
Навчання основ правознавства та історії нині все більше набирає в Україні особливої ваги, коли наше суспільство поставило собі завдання виховати справжнього громадянина вільної, правової держави. У зв’язку з цим з’явилась потреба у необхідності розробити такі принципи і методи навчання, які б давали бажані результати. Значимість вивчення основ правознавства, історії збільшується ще й тому, що навчання дітей цьому предмету – це перший ступінь формування правової культури особистості, її прилучення до загальнолюдських цінностей і громадського та національного самоусвідомлення. Останні роки ознаменувалися не тільки радикальними реформами в освіті, а й активними пошуками й широким використанням методики, яка дозволяє значно підвищити ефективність вивчення основ правознавства. На мою думку, ефективність уроку забезпечується використанням раціональних шляхів керування пізнавальною діяльністю на уроці й залежить від багатьох факторів. Одним з найважливіших є вміння вчитися робити свій урок цікавим для учнів. Бо цікавість позитивно впливає, за твердженням психологів, на всі психічні процеси й функції: сприйняття, увагу, пам’ять, мислення, волю.
Важко сказати, по якому шляху поведе учня його природний віковий процес активності, якщо він не буде спрямований ніякими розумовими процесами, інтересами. Про це попереджував у свій час вчителів К.Л.Ушинський, який вважав, що “навчання, здобуте примусом і силою волі”, ледве сприятиме створенню розвинутого розуму, тим більше нам потрібен громадянин для демократичної держави із громадянським суспільством.
Постає питання, як виховувати в учнів на уроці пізнавальний інтерес? Що потрібно зробити, щоб він постійно розвивався? На мою думку, існують умови, при яких виникає й розвивається інтерес учнів до навчання. Одна з найголовніших, звичайно, – це особистісний підхід у навчанні, другою умовою може бути захоплення учня на уроці в процесі самостійного пошуку й “відкриття” нових знань, вирішення ним питання проблемного характеру. Але не треба забувати, що ворог навчального процесу – одноманітність. Наявність її дуже швидко викликає в учнів нудьгу. Потрібно постійно змінювати форми й методи навчання. Для того, щоб учні виявили зацікавленість на уроках основ правознавства, потрібно також дати їм зрозуміти необхідність, важливість вивчення даного предмету в цілому й окремих його розділів. Крім того, не можна забувати й про те, що чим більше новий матеріал пов’язаний із засвоєними раніше знаннями, тим він цікавіший для учнів. Викладання дуже важкого й дуже легкого матеріалу не викличе зацікавленості учнів, навчання повинно бути важким, але досяжним.
Учень повинен бачити результати своєї праці, насамперед у формі оцінювання її вчителем. Чим частіше оцінюється робота учня, тим більше зацікавленості в його роботі. Для розвитку пізнавального інтересу учнів важливою ланкою є артистичність і емоційність вчителя, яка з великою силою впливає на учня і його відношення до предмету. У той же час вчитель повинен відповідально підходити до вибору методів опитування навчального процесу в залежності від теми уроку, бо в одному випадку потрібно робити акценти на методи розвитку зацікавленості у навчальній праці. Якщо у класі виявляється недостатній інтерес до даної теми, то потрібно шукати методи його підвищення. Для цього можна використовувати цікаві приклади, показувати значення цієї мети для вирішення навчальних проблем.
Можна більш широко використовувати у цьому випадку пізнавальні ігри, застосовувати різноманітні способи стимулювання активності у навчанні. Але не все буває яскраво й корисно, а також цікаво. Тому учителю потрібно виховувати в учнів волю й наполегливість в подоланні труднощів.
Останнім часом, коли впроваджуються реформи в школі, навчання все більш стає особистісним, необхідно підвищувати ефективність уроків за рахунок нетрадиційних методів навчання. Особливу увагу треба приділяти проведенню уроків-диспутів, уроків-практикумів, ігрових уроків, конкурсів, вікторин; уроків-зустрічей з цікавими людьми, уроків з рольовими іграми та інше. Головна турбота вчителя – продуктивна організація уроку. Інколи виникають питання: чи можливо міняти місцями елементи уроку? Бувають випадки, коли необхідно перебудувати роботу на уроці, тоді можна почати урок із введення нового поняття шляхом створення проблемної ситуації. Актуалізацію знань, вивчених раніше, вони використовують у ході доказів висунутої гіпотези. Але все залежить від учителя, його вміння перебудовуватися й знаходити засоби для досягнення поставленої мети.
Підвищення ефективності, на мою думку, також пов’язано з правильною організацією домашньої самостійної роботи учнів. Домашнє завдання тим краще виконується учнями, чим воно цікавіше. Для цього треба комбінувати усні й письмові види робіт, практичні з додатковою літературою, з використанням міжпредметних зв’язків, диференційовані, творчого характеру. Але для цього знову ж таки потрібна велика підготовча робота вчителя. Якщо на уроці більше приділяти часу на пояснення й освоєння учнями нового, тим менше буде витрачатися часу на перевірку домашнього завдання на наступному уроці. Буває, що часу на вивчення нового матеріалу не вистачає тому, що воно витрачається на перевірку домашнього завдання, яке потребує багато часу, коли матеріал за минулий урок засвоєний слабо.
Іще одна причина – рушійна, яка активізує виконання домашніх самостійних робіт – це регулярна їх перевірка. У цьому випадку повинно діяти правило: “Якщо задаєш завдання, то перевіряй, якщо не перевіряєш, то не задавай домашнього завдання”. І головне, на мою думку, про що слід пам’ятати вчителю: ніколи не повинен думати погано про свого учня, не дізнавшись про всі його прояви. У цьому йому на допомогу може прийти психолог, який зазначить, як на уроці працювати в оптимальному режимі, як усунути все те, що заважає учню зосередитися, відволікає, заважає плідно працювати на уроці. Це ще раз нагадує нам про необхідність особистісного підходу в навчанні, до диференціації навчання, яке враховує особливості психології учня й дозволяє вчителю більш творчо підійти до питання викладання на уроці свого предмету. Але вся творчість, вся підготовка вчителя може звестися нанівець, якщо він не буде контролювати, що роблять учні на уроці, і тому кожен вчитель повинен уміти впливати на учня, проводити урок на такому рівні, щоб всі учні були зацікавлені предметом і не мали часу на сторонні справи й думки. Для цього й потрібне вміння учителя творчо підходити до своєї педагогічної діяльності.
І. Що таке права, чому вони важливі?
У різних країнах права людини зафіксовані в багатьох документах: деклараціях, конституціях, законах. На початку в них закріплювались особисті й політичні права, тобто ті, які стосувались до особистої свободи та життя кожної людини, а також участі громадян в управлінні державою.
Ці права називають першим поколінням прав.
- Особисті права людини – такі права, які належать будь-якій людині від народження – свобода й рівність, право на життя, на повагу людини, недоторканість особистості, житла, таємниця листування, переговорів і особистої інформації, свобода пересування, свобода совісті або віросподівання, свобода думки й слова, право на справедливий суд та інші права.
- Політичні права громадянина – такі права, які належать, як правило, тільки громадянам конкретної держави – право на участь в управлінні цією державою, виборче право, право на звернення до державних органів, право на проведення мирних мітингів, демонстрацій, пікетувань, право на об’єднання, тобто створення профспілок, політичних партій та інших громадських організацій.
Друге покоління прав людини – соціально-економічні та культурні права. До нього відносять: право на працю, право на житло, право на приватну власність, права на відпочинок, право на освіту, свободу творчості, право на користування культурними цінностями та інші права. Третє покоління прав людини – права народності. Це права не окремої людини, а права цілих народів: право на свою національну культуру й мову, право на власну національну державу, вільну від поневолення іншими державами, право на природні багатства, право на рівноправну участь у науково-технічному прогресі та у міжнародній торгівлі, а також право народів на мир, безпеку й на екологічно чисту планету – чисте повітря, чисті ріки, моря й землю, за що під зеленим прапором борються екологи усього світу! Тому права третього покоління можна позначити зеленим кольором на честь цього екологічного прапора. Це покоління прав людини – наймолодше. Тільки з 60-років ХХ ст., коли африканські та азіатські народи в жорстокій боротьбі звільнилися від колоніального володарювання Англії, Франції та інших держав, коли винайшли ядерну зброю, коли забили тривогу екологи багатьох країн, стало ясно, що права народів – це самостійне третє покоління прав. Більшість прав третього покоління викладено у спеціальній Загальній декларації прав народів, прийняті у 1976 році.
У сучасній Конституції України записані всі три покоління прав. Спочатку там зазначені особисті права, потім – політичні, соціально-економічні та культурні. Розділ про права людини – один із найважливіших у Конституції. Якщо якесь право порушується, людина може поскаржитися в суд, навіть коли це право записане тільки в міжнародному договорі. І якщо їй буде відмовлено на національному рівні, вона може звернутися до міжнародних організацій – Комітету з прав людини ООН або Європейського суду з прав людини.
Загальні правила і методи навчання прав людини.
Загальні правила й методи навчання прав людини застосовуються всюди: у школі під час уроку, на виховних заходах, у лекційній залі, на громадських слуханнях.
Навчаючи правам людини, потрібно керуватися такими правилами:
- Вивчаючи права людини, надайте можливість слухачам відстоювати власну точку зору.
- Розглядайте міжнародний (світовий) внесок у розвиток прав людини (як права людини захищаються у вашій країні й за кордоном).
- Не акценуйте багато уваги на порушеннях прав людини. Підкреслюйте, що права людини – це норма життя кожного.
- Підтримуйте віру в те, що кожна особа може зробити свій вибір і наводьте приклади.
- Додавайте елементи дії. Це надасть можливості слухачам діяти в межах своїх переконань і розуміння вдома, на вулиці, у суспільстві.
- Пов’язуйте кожну тему чи ситуацію з відповідною статтею Загальної Декларації про права людини.
- Будьте готовими подавати матеріал у відповідності до культурних цінностей та національного підґрунтя слухачів.
- Слідкуйте за поданням і сприйняттям матеріалу. Важко залучити слухачів до сприйняття матеріалу, який стосується прав і правосуддя, якщо аудиторія не виражає належної поваги до правосуддя людської гідності.
- Зводьте теоретичний матеріал до мінімуму. Удавайтесь більше до інтерактивних методик: рольових ігор, дискусій, дебатів, вправ.
- Додавайте більше прикладів із життя до абстрактних концепцій та правових документів.
Існують такі інтерактивні методи вивчення прав людини.
Інтерактивні форми навчання правознавства
Однією з таких форм є інтерактивні ігри й конкурси.
Інтерактивна гра «Два капітани»
Робота в динамічних парах. Характер завдань для всіх пар:
- Дописати вислів або вставити пропущені слова.
- Визначити політичний режим.
I.
- Право є втіленням форм і … (справедливості)
- Характеризується безмежною владою монарха, відсутністю правових і моральних принципів управління, нехтуванням прав і свобод особи - … (деспотія)
ІІ.
- Чого не забороняє робити ..., те забороняє сором (Закон)
- У державі правлять багаті та знатні (найкращі). Це … (аристократія)