Профільне навчання: досвід упровадження, інноваційні технології

Вид материала

Диплом

Содержание Упровадження інтерактивних методів у навчально–виховному процесі Вовчицького ліцею ім. В.Ф. Мисика Кравченко Л.Г. Проблеми кафедр Психолого-педагогічний семінар Науково-практична конференція Круглий стіл: „Перспективи впровадження Концепції профільного навчання”. Науково-практична конференція Методична рада Головною метою

Подобный материал:

• Сучасні інформаційні технології та інноваційні методи навчання у вивченні англійської, 93.41kb.
• Структура програми навчальної дисципліни „ інноваційні криміналістичні технології (за, 338.92kb.
• Структура програми навчальної дисципліни „ інноваційні криміналістичні технології (за, 1060.42kb.
• Сучасні технології навчання, 157.96kb.
• Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №5 проектні технології як засіб актуалізації пізнавальної, 341.17kb.
• Тематичний план дисципліни > зміст практичних занять заняття Система, мета І зміст, 70.88kb.
• Пересунько Тетяна Миколаївна, філолог, викладач української мови та літератури Балабинської, 226.5kb.
• Досвід роботи з упровадження інтерактивних І мультимедійних технологій на уроках української, 259.95kb.
• Комп'ютеризоване навчання іноземних мов у вищих навчальних закладах, 697.92kb.
• Дистанційне навчання в професійно-технічній освіті, 99.88kb.

Упровадження інтерактивних методів у навчально–виховному процесі Вовчицького ліцею ім. В.Ф. Мисика

Кравченко Л.Г.

Основи суттєвих змін закладаються в освітньому закладі безпосередньо на уроці. Тому природно виникає запитання: яким же має бути урок у таких умовах?

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що урок був і залишається основною формою організації навчальної діяльності, за допомогою якої здійснюється виховання й розвиток особистості.

Урок є живою клітиною навчально–виховного процесу. Усе найголовніше для учнів відбувається на уроці. Дидакти розглядають сучасний урок передусім як урок, на якому вчитель вдало використовує всі найефективніші педагогічні засоби для розвитку учня, його активного розумового зростання, глибокого осмислення знань для формування його моральних основ. Тому головне завдання педагогічної діяльності вчителя полягає у створенні умов повсякденної й різноманітної творчості діяльності учнів. Усі зміни в системі освіти необхідно розглядати в контексті вдосконалення уроку.

Про освітні технології сьогодні говорять усюди: у пресі, на педагогічних нарадах і читаннях, семінарах, у вищих закладах педагогічної освіти, у загальноосвітніх навчальних закладах.

Яка мета, зміст й умови впровадження конкретних освітніх технологій у роботу загальноосвітнього навчального закладу?

У сучасній педагогічній науці категорія „освітня технологія”, співіснуючи з поняттями „педагогічна технологія”, „технологія навчання”, „технології в освіті”, має понад 300 формулювань. Спробу систематизувати основні підходи до визначення поняття „педагогічна технологія” здійснено українськими вченими О.Кіяшком, І.Смолюком, О.Пехотою, які відмічають, що трансформація змісту зазначеного терміну була обумовлена зміною пріоритетів, що відбувалися при вирішенні завдань технологізації процесу у країнах з потужними освітніми системами.

Так, в 40 – 50-ті роки ХХ століття у зв’язку із стрімкими впровадженнями у школи та вищі навчальні заклади Західної Європи й Америки технічних засобів навчання, під педагогічною технологією розуміли розробку та використання принципів оптимізації навчального процесу на основі сучасних засобів навчання.

Починаючи з 1954 р. (після публікації статті Б. Скіннера „Наука про учіння і мистецтво навчання”), у технологічному підході виокремлюється новий напрям – програмове навчання – навчання, що здійснюється за спеціально розробленою технологією, яка має три принципові моменти:

а) процес навчання розчленовано на елементарні кроки вивчення навчального матеріалу;

б) програмоване навчання передбачає вимогу ефективного контролю засвоєння учнями кожної елементарної „порції” інформації;

в) найважливішою рисою програмового навчання є індивідуалізація навчального процесу, що здійснюється в умовах масового навчання.

Саме ці три риси програмового навчання і роблять його технологічним процесом, яким можливо ефективно керувати. Тому згідно з контекстом програмового навчання під педагогічною технологією розуміють науковий опис послідовних елементарних кроків процесу навчання, відповідно до цільових установок, що мають форму конкретного очікуваного результату.

У 70-ті роки ХХ ст. відбувається ще одна трансформація змісту поняття „педагогічна технологія”. Зазначений термін став трактуватись у контексті системного підходу як проект певної педагогічної системи. Це надало можливість вирішувати педагогічні проблеми в руслі теорії управління навчально–виховним процесом.

На сучасному етапі розвитку педагогічної науки характерним є багатоаспектність використання поняття „педагогічна технологія”, а також співіснування споріднених термінів („технологія в навчанні”, „технологія навчання”, „технології освіти” тощо), які досить часто використовуються як синонімічні. Зокрема, сьогодні поняття „педагогічна технологія” функціонує в трьох вимірах:

• у науковому: як складова педагогічної науки, що вивчає та проектує педагогічні системи;
  
• у процесуально–описовому: як алгоритмізований опис навчально–виховного процесу;
  
• у процесуально–дійовому: як реальний педагогічний процес, що побудовано відповідно до вимог технологічного підходу.
  

Розглядаючи освітню технологію в третьому контексті, перш за все, відокремлюються технології особистісно орієнтованого навчання й виховання. Саме до таких технологій відносять інтерактивне навчання, яке дозволяє ефективно організувати та управляти навчальним процесом на засадах суб’єкт-суб’єктної взаємодії.

Слово „інтерактив” походить від англійського „interact” („inter” – „взаємний”, „act” – діяти). При цьому під інтерактивним навчанням розуміють таке діалогове навчання, що передбачає взаємодію учня з учнем під керівництвом учителя.

Мета інтерактивних технологій – створити умови, які дозволяють учневі відчути себе об’єктом навчальної діяльності, повірити у свою успішність, набути досвіду колективного розв’язання завдань, сприяють розвитку критичного мислення, толерантності тощо.

Завдання інтерактивних технологій:

• максимально задіяти всіх учнів у процесі навчання, кожен з них вносить свій особистий внесок у спільну діяльність при засвоєнні навчального матеріалу;
  
• організувати діалогове спілкування;
  
• створити комфортні умови для навчання та сприяти взаємній підтримці.
  

Форми роботи з учнями, які найбільш раціонально використовувати на уроках:

• проблемний діалог;
  
• індивідуальна, парна, групова робота;
  
• робота в творчих групах;
  
• рольові ігри;
  
• діалогова гра;
  
• робота з різними джерелами інформації;
  
• дослідницькі експерименти.
  

Інтерактивне навчання реалізується за умов фронтальної або кооперативної форм організації навчальної діяльності учнів.

Фронтальна форма передбачає навчання вчителем (учнем) групи школярів або цілого класу. Усі учні працюють разом чи індивідуально над одним завданням із подальшим контролем результатів.

За кооперативною формою провідну роль відіграє спілкування й взаємодія учнів один з одним. Кооперативне навчання сприяє активному засвоєнню матеріалу. Спільні дії у малих групах, парах, обговорення матеріалу з іншими, навчання один одного дають можливість краще зрозуміти, опанувати матеріал.

Структура уроку, із застосуванням інтерактивних технологій, має п’ять важливих складових:

1. Мотивація.
   
2. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
   
3. Надання необхідної інформації.
   
4. Інтерактивна вправа – центральна частина заняття.
   
5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
   

Особливу увагу звертаємо на другу та четверту структурну одиницю інтерактивного уроку.

Мета другого структурного компоненту інтерактивного уроку – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої навчальної діяльності (чого вони повинні досягти на уроці і що від них чекає вчитель). Бажано, щоб учні озвучували своє ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності, складали особистий план здійснення навчальних дій, могли визначити для себе майбутні результати (чітко і конкретно). При цьому вчитель повинен:

• висвітлювати результати діяльності учнів або після кожного етапу уроку, або наприкінці;
  
• чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після уроку (обсяг і рівень засвоєння знань учнями; розвиток емоційно-ціннісної сфери учня; визначення особистісного ставлення учня до подій, процесів, що є предметом вивчення на уроці);
  
• грамотно виміряти очікувані результати (повнота пояснення; вміння вести діалог, рецензувати відповіді учнів, наводити приклади).
  

Мета четвертого структурного компоненту інтеактивного уроку – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Інтерактивна вправа, що займає 50-60% часу на уроці, здіснюється в такій послідовоності:

• інструктування – 2-3 хв. (пояснення учням мети вправи, послідовності дій, кількості часу на виконання дій);
  
• об’єднання в групи, або розподіл ролей – 1-2 хв.;
  
• виконання завдань – 1-15 хв. (учитель виступає в ролі організатора роботи, консультує окремих учнів);
  
• презентація результатів учнями; усвідомлення отриманих результатів – 5-15 хв. (рефлексія може здійснюватися в різних формах і передбачати індивідуальне виконання завдань, роботу в парах, групах, проведення дискусії).
  

Серед уроків інтерактивного навчання найбільш розповсюдженими є урок–конкурс, урок-конференція, урок-диспут, урок-подорож, урок-консультація, урок-семінар. Ці уроки дозволяють учителю активізувати пізнавальну діяльність учнів, навчати їх працювати в групах, сформувати навчальні та організаційні навички. Саме тому доцільність проведення уроків з використанням інтерактивних технологій не викликає сумнівів.

Проблема, над якою працює Вовчицький ліцей

„Використання інноваційних технологій у навчальному процесі”

Проблеми кафедр:

Природничо-математичної	Гуманітарної	Розвиваючої	Початкових класів
Активізація пізнавальної мислительної діяльності у процесі модульно-розвивального навчання	Підвищення результативності навчання через впровадження інноваційних технологій у навчально-виховний процес, шляхом раціонального відбору методів викладання на основі особистісно-орієнтованого навчання	Підвищення виховного та розвиваючого потенціалу уроку	Підвищення рівня вихованості учнів з позиції загально-людських цінностей

2004-2005 н. р.

( І етап)

Теоретичний (вивчення теорії, методики інновацій в освіті)

Педагогічна рада: „Ефективність використання нових педагогічних технологій”.

Психолого-педагогічний семінар: „Творчість учитися як важлива характеристика педагогічної праці”.

„Психологічні принципи модульного навчання”

Науково-практична конференція: „Розвиток творчого підходу в навчанні та вихованні”.

2005-2006 н.р.

(ІІ етап)

Аналітичний (ознайомитися з нормативною базою освіти, досвідом педагогів-новаторів):

Круглий стіл: „Перспективи впровадження Концепції профільного навчання”.

Педагогічні читання: „Спадщина педагогів-новаторів”

Психолого-педагогічний семінар: „Інновації на сучасному етапі навчання”.


2006-2007 н.р.

(ІІІ етап)

Практичний (вивчення роботи з обдарованими дітьми шляхом аналізу, участь у МАН, олімпіадах, творчих та інтелектуальних змаганнях, робота профільних класів).

Науково-практична конференція: „Обдарована дитина – чи закономірність?”

Круглий стіл: „Профільне навчання – проблеми та знахідки”

Педагогічний консиліум: „Поглиблене навчання та перспективи розвитку”


2007-2008 н. р.

(IV етап)

Систематизаційний (оформлення матеріалів практичного досвіду ліцею з питань навчання, виховання, участі вчителів у конкурсах, ярмарках педагогічних технологій).

Педрада: „Реалізація інновацій через систему діяльності на уроках”

Методична рада: „Узагальнення методичних знахідок педколективу”

Нарада при директору: „Робота педколективу з нормативно-правовими документами Міністерства освіти і науки України”


2007-2008 н. р.

(V етап)

Підсумковий (підбиття підсумків роботи за всіма напрямками діяльності колективу”)

Педагогічний:

„Інноваційна технологія та результат її упровадження”

Круглий стіл (обмін досвідом):

• робота з обдарованими дітьми;
  
• система виховних робіт;
  
• підсумок роботи з Полтавським ДПУ;
  
• результати навчання в ліцейних класах – якість знань у ліцеї
  

Педрада:

„Підсумки роботи колективу з упровадження проблеми „Використання інноваційних технологій у навчальному процесі”

Створення широкої мережі інноваційних навчальних закладів передбачає виявлення, навчання та виховання обдарованих дітей і молоді, суттєво змінює соціокультурне середовище. Пошук, виховання і навчання обдарованих дітей розглядається як єдиний процес формування майбутнього інтелектуального потенціалу. Тому навчально-виховний процес має бути орієнтованим на перетворення обдарованого учня у справжній об’єкт освітнього процесу.

Вовчицький ліцей – це заклад освіти, що створює оптимальні умови для всебічного розвитку найбільш обдарованих дітей, розвиває інтелектуальні творчі здібності, виховує гармонійно розвинену особистість

Модель Вовчицького ліцею базується на створенні системи навчання й виховання, яка забезпечує гармонійний розвиток нахилів, здібностей і обдарувань в контексті досягнення кожною особистістю високих меж самореалізації і морального самовдосконалення.

Впродовж навчання школярі мають можливість знайти себе в будь–якій сфері життєдіяльності закладу, реалізувати власні здібності, виявити, що в них виходить найкраще. Це одне з найважливіших завдань, що стоїть зараз перед сучасною школою.

Головною метою діяльності ліцею є збереження, розвиток і примноження інтелектуального потенціалу нації, виявлення здібних та обдарованих дітей, створення умов для навчання талановитої, обдарованої молоді, залучення її до систематичної науково–дослідницької, пошукової, експериментальної роботи, на основі розміщення базового компоненту освіти.


Література

1. Пєхота О.М. Освітні технології. – К.: АСК, 2002. – 256 с.
   
2. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання. – К.: АСК, 2003. – 192 с.
   
3. Селевко Г.С. Современные образовательные технологии. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.