Geum.ru

Профільне навчання: досвід упровадження, інноваційні технології

Вид материалаДиплом

Содержание


Використання історико-біографічних матеріалів при викладанні предметів професійного спрямування Шелудько С.В.
Подобный материал:
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   40

Використання історико-біографічних матеріалів при викладанні предметів професійного спрямування

Шелудько С.В.



О. М. Бекетов народився 3 березня 1862 року в родині вченого, професора Харківського державного університету М. М. Бекетова, засновника фізико-хімічної науки, академіка Петербурзької Академії наук, про якого так відгукувалися харківські історики: "...європейською науковою силою в хімії був М. М. Бекетов, він присвятив Харківському університету кращі роки своєї наукової діяльності".1

Брат батька — Андрій Миколайович — був відомим ботаніком-дарвіністом, членом-кореспондентом і почесним членом Петербурзької Академії. Сім'я Бекетових мала глибоке родове коріння та власні традиції, свідченням яких є герб.

Дитячі роки Олексія пройшли у спілкуванні з членами сімей Мечнікових і Алчевських. Бекетов одержав гарну освіту; навчався в рисувальній школі М. Д. Іванової-Раєвської.

У своєму "Життєписі" митець так коротко описує початок життєвого шляху: "Народився у 1862 році у м. Харкові, закінчив реальне училище у 1882 році, по закінченню — вступ до Петербурзької академії мистецтв, де в 1888 році отримав золоту медаль за дипломну роботу — проект театрального училища".1

В училищі талановитий юнак захоплювався живописом, навчався малюванню у видатного українського педагога Д. І. Безперчого, вихованця Петербурзької Академії мистецтв, учня К. П. Брюллова. Д. І. Багалій про Д. І. Безперчого говорив: "Безперчий так був занурений у педагогічну діяльність, що здається, картини зовсім не писав". Збереглася одна з перших робіт 16-річного Бекетова — акварель, що зображує куточок природи на околиці Харкова. Розглядаючи картину сьогодні, ми з упевненістю можемо сказати: любов до живопису та рідного міста він проніс крізь усе життя, і під кінець життя написав: "Окрім архітектурно-мальовничої та педагогічної діяльності протягом всього мого життя я з любов'ю багато працював та працюю в галузі живопису; переважно аквареллю, а також маслом, маю більше, ніж 200 різноманітних етюдів та рисунків з натури".2

У наступні роки Олексій Миколайович так визначив своє головне заняття — "архітектор-художник".

Початок творчої діяльності О. М. Бекетова відноситься до 1890 року. Після повернення в місто Харків, він — викладач, а потім професор (1918 р.) кафедри історії архітектури Харківського технологічного інституту. Також брав участь у проектуванні і будівництві комплексу споруд цього навчального закладу; читав лекції з архітектурного проектування, креслення; викладав курс будівничого мистецтва, історії архітектури (складання навчальних програм); керував дипломними і курсовими проектами.

У 1909 році ним підготовлений курс лекцій з архітектури, чудовою ілюстрацією до якого є альбом із малюнками, виконаний студентом С. І. Ідашкеним.2

Педагогічну діяльність Бекетов поєднував з архітектурою і будівництвом.

У 1884 році Петербурзькою Академією мистецтв йому присуджується науковий ступінь академіка архітектури за проект Громадської бібліотеки на 2 млн. томів із галереєю відомих людей і нумізматичним музеєм, який реалізовано в місті Харків, нині бібліотека ім. В. Г. Короленка.3

З 1900 року — член-кореспондент Спілки архітекторів і художників. Написав і видав у місцевих і столичних журналах "Зодчий", "Неделя строителя", "Архитектурно-художественный еженедельник" низку статей, у тому числі "Новое здание судебной палаты и окружного суда" (1899—1902 рр.).

Брав активну участь у громадському житті міста, був членом архітектурно-будівельного відділу Харківського товариства, створеного в 1904 році.4

У 1906 році видав підручник "Архітектура" для студентів Харківського технологічного інституту ім. Олександра III.5

Був учасником архітектурних конкурсів реконструкції вулиці Сумської, проекту Краснозаводського театру, архітектурного рішення фасаду Будинку кооперації на площі Дзержинського, проекту житлового будинку на Привокзальній площі.6

З 1892 по 1911 рік — делегат усіх п'яти з'їздів російських зодчих у Петербурзі і Москві.1

За проектами Бекетова зведено більше ста громадських житлових будівель у багатьох містах Росії та України: Катеринославі, Києві, Сімферополі, Новочеркаську, Лубнах, Алушті, Ростові-на-Дону та інших.2

З 1919-го по 1928 рік завідував проектувальним відділом громадських споруд при "Донуглі".3

Післяреволюційна службова діяльність архітектора пов'язана з організаціями "Госпроконт", "Укргромадбудпроект".4

Бекетов — один з організаторів, член оргкомітету Союзу Радянських архітекторів УССР, неодноразово обирався до складу правління Союзу.

В 1939 році обраний дійсним членом академії архітектури СРСР із присудженням наукового ступеня доктора архітектурних наук.5

Цікавим фактом із його біографії є запис у щоденнику про початок Великої Вітчизняної війни:

"22 июня. Сегодня к 12 дня поехал на машине на "защиту" дипломных работ в строительный институт

(ХИСИ). Едва вошел, как все бегут к радио: речь Молотова и сообщение, что немцы объявили нам войну. Уже подверглись их бомбардировке города: Севастополь, Одесса.

23 июня …приучался к мысли, что мы ведем войну с немцами.

26 июня. С 2-х дня до 7-ми вечера был на защите в строительном институте.

2 июля. С фронта мало утешительного. Сегодня наконец установили радио (дома).

23 июля. Сегодня в 9.30 утра меня разбудила Леночка [дочь Е. А. Бекетова. — Авт.]. Первая воздушная тревога! Пошли в подвал посидели полчаса, оказалось, что немецкие бомбардировщики пролетели, минуя Харьков, к югу. Леночка мажет глиною обрешетку крыши на чердаке. После обеда температура 37°С, сидел дома и читал Лескова.

24 июня. После кофе слабость.

8 августа. Мне была телефонограмма с просьбой завтра в 2 часа дня быть в Горсовете.

9 августа. Был на заседании, указал место, где проходит тоннель под Земельным банком. Там же был Гинзбург (академик архитектуры Гинзбург), который дал новые указания о старых тоннелях.

12 августа. Был на откопке у Земельного банка. Никаких "ходов" не обнаружил. Надо еще сделать откопки внутри Торгового банка.

13 августа. Отправился в штаб УВО насчет откопки у Торгового банка.

15 августа. В 9.30 утра был в штабе ПВО, где осуждался вопрос о дальнейших раскопках старых ходов.

16 августа. …а против Торгового банка до сих пор не нашли… (катакомб?).

18 августа. Утром узнал по радио, что немцы уже заняли Николаев, Кривой Рог. Большой судостроительный завод нами же взорван!

19 августа. ...а разрытие старых ходов у здания Торгового банка до сих пор не производится!"1

З 18 серпня 1941 року Бекетов приступив до виконання своїх службових обов'язків у Харківському інституті інженерів комунального будівництва (ХІІКБ). В 1941 році Олексій Миколайович захворів, хвороба прогресувала. Йому залишалося жити 3 місяці і 4 дні.2

23 листопада 1941 року на 80 році життя митця не стало.

Лубни у творЧостІ О. М. Бекетова

У Лубнах є дві будівлі, спроектовані О. М. Бекетовим: Окружний суд та Лубенське єпархіальне училище. Остання має найбільшу цінність.

Лубенське єпархіальне училище — середній навчальний заклад, відкритий 28 вересня 1908 року за ініціативи Єпархіального з'їзду духовенства (1902 р.). Належало до типу напівзакритих шкіл. До єпархіального училища приймалися доньки православного духовенства, для них навчання було безкоштовним, для дітей інших соціальних станів — із платою за навчання. Програма була схожа на гімназійну, навчання тривало 7 років. Викладали в училищі випускники духовних семінарій, єпархіальних училищ Києва, Москви, Маріїнського інституту. Після закінчення навчання учениці, отримавши звання домашньої вчительки, могли працювати в початкових школах. Приміщення було збудоване Бекетовим за кошти єпархіального свічкового заводу.

Сама споруда є дуже нехарактерною для творчості Бекетова. По-перше, це стосується розміру. Сам зодчий нечасто вдавався до масштабних проектів. Майже всі його будівлі схожі на мініатюрні лялькові будиночки, особливо це стосується архітектури особняків. По-друге — архітектурного стилю неокласицизму, до якого не так часто звертався митець.1

Єпархіальне училище, мабуть, найбільша і найпрекрасніша споруда початку ХХ століття в Лубнах. Триповерхова будівля, Е-подібна у плані, із куполом та витонченими прикрасами просто вражає. Створений проект під впливом українського романтизму.2 Неповторним елементом декору є кахельні кольорові міні-віконця та фасад із аркою над входом3 (див. додаток 7).

Споруда довершена не тільки зовні, а й усередині. Високі, просторі класні зали, світлі коридори і надзвичайно зручне у функціональному плані рішення будівлі говорять про великий талант Олексія Бекетова.

Окрім єпархіального училища зодчим у Лубнах зведена ще одна неповторна споруда — будинок Окружного суду.1 Він схожий із будинком училища, але більш суворий, без прикрас і оздоблень, двоповерховий. У плані вони однакові. Вишукані колони, напівколони та пілястри надають йому помпезності й величності, чітко простежується стиль псевдокласицизму.

Олексій Миколайович будував усе життя, був авторитетом у своїй галузі. Бекетов старанно відгороджувався від втручання в особисте життя, тому дослідники часто натикаються на брак автобіографічних даних та повну відсутність біографічних досліджень про нього. Але найгучніше про творця промовляють його шедеври — діти, які показують характер батька, його думки й переживання, широту душі і прагнення до затишку, зовнішньої привабливості та внутрішньої функціональності.

В сучасній науці О. М. Бекетов — це чисте незоране поле для дослідників: істориків, культурологів, істориків архітектури, містобудівників. Його спадок неосяжний, безліч проектів так і залишилися невтіленими, тож можуть прислужитися і зараз.

Ми вважаємо, що у своїй галузі Олексій Миколайович не має рівних ні в масштабності творінь, ні у значенні для вітчизняної культури. Завдання привідкрити завісу невідомого, підняти з попелу забуття (особливо на Полтавщині) особистість із когорти славних українців ми виконали шляхом популяризації творчості Бекетова і спроби активізації уваги до його ролі й місця в історії. Фонди Бекетова ЦДНТА України безмежні. Не віриться, що всі ці рукописи, листування, креслення виконані однією людиною. Скільки ж праці вкладено, скільки робочого часу? А творчість натхнення, рутинні моменти технічної частини, малювання?.. Просто вражає різноманітність інтересів, увага до роботи і захоплень (малювання, графіка); особливо дивує те трепетне ставлення до будівель — кожна цеглинка, ліплення чи деталі внутрішнього оформлення опрацьовані досконало, уважно і геніально скомпоновані дійсно в шедеври зодчества.

Особистість Олексія Миколайовича захопила нас. Це — видатний українець, людина з великої літери. Дякувати долі, що ми взялися за вивчення саме цієї теми, бо доторкнутися до спадку великої людини , завжди удача. Для нащадків вивчати творчість Бекетова — велика честь, і наш обов'язок — не те, що не забувати, а досконало займатися популяризацією ідей великого архітектора.