Кабінету Міністрів України. Вона передусім орієнтована на виконання стратегічних цілей та завдань, які визначені закон
| Вид материала | Закон |
СодержаниеПаспорт Програми Стратегією підвищення конкурентоспроможності міста Львова до 2015 року Комплексною стратегією розвитку Львова 2012-2025 рр |
- Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 року №653-р Про затвердження плану заходів, 49.57kb.
- Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2007 року №653-р Про затвердження плану заходів, 443.08kb.
- Постановами Кабінету Міністрів України та Наказами Міністерства економіки та з питань, 143.25kb.
- Кабінету Міністрів України закон, 497.29kb.
- Кабінету Міністрів України від 27. 07. 1995 №554 розроблений з метою виконання Плану, 75.07kb.
- Указу Президента України від 05. 05. 2011 №547/2011 «Питання забезпечення органами, 33.16kb.
- На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 06., 871.97kb.
- Кабінету Міністрів України, доручення Президента України, розпорядження Кабінету Міністрів, 1037.98kb.
- З метою забезпечення виконання доручення Президента України Ющенка В. А. від 01. 06., 1216.05kb.
- З метою забезпечення виконання доручення Президента України Ющенка В. А. від 01. 06., 1306.13kb.
Зміст
| | Стор. |
| Паспорт Програми | 3 |
| Вступ | 5 |
| Частина 1. Сучасний стан міського середовища: аналіз, оцінка тенденцій, основні загрози | 7 |
| 1.1 Атмосферне повітря | 7 |
| 1.2. Вода | 9 |
| 1.3. Відходи | 13 |
| 1.4. Зелені насадження та тваринний світ | 16 |
| 1.5.Акустичний фон | 20 |
| 1.6. Геологічне середовище | 21 |
| 1.7. Земельні ресурси і ґрунти | 22 |
| 1.8. Екологічна освіта й робота з громадськістю | 23 |
| 1.9. Система екологічного моніторингу | 25 |
| 1.10. Аналіз виконання комплексної місцевої екологічної програми „Львів 2001. Порядок денний на XXI сторіччя” на 2001-2010 роки” | 26 |
| Частина 2. Вивчення громадської думки та збір пропозицій соціальних груп населення щодо пріоритетів екологічної політики в місті | 36 |
| Частина 3. Стратегічні цілі екологічної політики в місті та критерії вибору пріоритетів | 38 |
| Частина 4. Мета, пріоритети та основні завдання Програми | 43 |
| Частина 5. Механізм забезпечення | 46 |
| Частина 6. Заходи впровадження Програми | 50 |
| Частина 7. Очікувані результати реалізації програмита реалізації Програми | 60 |
| Додатки | 61 |
1 ВСТУП
Урбанізація як історичний процес зростання ролі міських поселень досягла значних масштабів. За матеріалами Глобальної доповіді 2011 р. про людські поселення, міста та кліматичні зміни (ООН-HABITAT-2010), в містах, які займають лише 2% території планети, проживає 51% населення. Кількість міського населення в Україні на початок 2011 р. досягла 70%, у Львівській області за останні десять років цей показник не змінився й становить 61% (з часткою населення м. Львова близько 50% від міського й 30% від усього населення області). Станом на 01.01.2011 р. у м. Львові на території 171,01 км2 (0,78% від території області) проживало 760 тис. осіб, показник щільності населення становив 4445 осіб/км2 за середньої в області - 117 і в Україні - 76 осіб/км2. Так само, як і в державі загалом, у місті спостерігається тенденція щодо зниження чисельність мешканців: протягом 2001-2010 рр. вона зменшилася на 53 тис., а щільність – на 341 осіб/км2. Житловий фонд міста становить 14,55 млн. м2, забезпеченість населення житлом становить 18,8 м2 на 1 мешканця.
Розвиток урбанізації призвів до формування зон активної взаємодії територіальних спільнот людей з навколишнім природним середовищем. Результатом цього є забруднення та деструктуризація компонентів природного середовища, насамперед за рахунок виробничої і комунально-побутової діяльності населення та погіршення природних умов життя людей, що негативно впливає на їх здоров’я.
Екологічна ситуація у м. Львові, так само як в Україні загалом, залишається напруженою, що створює низку проблем як для мешканців міста, так і для регіону. Причинами такого стану повільні темпи модернізації виробничих циклів з перевагою використання ресурсоємні технології виробництва; стан системи водовідведення, накопичення значних обсягів відходів, відсутність ефективних способів їх збирання, зберігання та видалення, прояв небезпечних геологічних процесів, недосконалість транспортних розв’язок, висока щільність забудови селітебних територій, низька екологічна свідомість населення, відсутність низки правових норм тощо. Проте варто відзначити, що, порівняно з іншими великими містами України, Львів в екологічному аспекті є відносно благополучним містом. Так, за даними соціологічного опитування мешканців Львова, проведеного Інститутом міста в 2011 р., 55% респондентів задоволені „екологічною” комфортністю місця свого проживання, цілком незадоволеними й незадоволеними були 15% респондентів.
Екологічна ситуація у місті Львові зумовлена специфічним для нього, тісно переплетеним комплексом природних, містобудівних, інженерних, соціально-економічних та інших умов й ускладненими у зв’язку з цим спробами її поліпшення. Вона також характеризується незадовільною здатністю природного середовища до самопідтримання й самовідновлення. Поряд з цим, чинна в Україні система статистичної звітності у галузі охорони навколишнього середовища й надалі неорієнтована на оцінку реакції довкілля (конкретних екосистем та груп населення) на техногенний вплив та його окремі критичні параметри, а відображає переважно розрахункові об’єми забруднень і ціннісні показники дотримання підприємствами чи органами влади природоохоронного законодавства та планових параметрів проведення природоохоронних заходів, що істотно ускладнює встановлення рівня екологічної безпеки конкретних територій. У зв’язку з цим, оцінка існуючого стану природного середовища та аналіз екологічної ситуації у місті проведена за основними компонентами цього середовища в контексті загальноприйнятих регіональної і загальнодержавної систем у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки.
За даними Головного управління статистики у Львівській області, станом на 01.01.2011 р. в місті функціонувало 33826 суб’єктів підприємницької діяльності, з яких 5276 було платниками зборів за забруднення довкілля (4295 – підприємства, 981 – фізичні особи-підприємці). У Львові працює 219 великих промислових підприємства та майже 9 тисяч малих підприємств. Після розпаду Радянського Союзу в місті спостерігаються тенденції до закриття великих промислових підприємств, зокрема, через ссылка скрыта. Натомість, спостерігається розвиток туристичної галузі та галузі інформаційних технологій. Так, якщо в 1991 р. провідне місце серед галузей промисловості займало ссылка скрыта та ссылка скрыта, то тепер домінуючою є ссылка скрыта. У місті сконцентровано значні об’єми загальнодержавного виробництва освітлювальних ламп, автобусів тощо.
Згідно зі Стратегією підвищення конкурентоспроможності міста Львова до 2015 року (затверджена ухвалою ЛМР № 3460 від 07.05.2010 р.), економічний та соціальний розвиток міста повинен концентруватися на високих технологіях та інноваціях, побудові міжнародної співпраці, вдосконаленні інфраструктури та доступі інвесторів до регіону. Потрібно вдосконалювати управління ресурсами та людським капіталом. У сфері надання послуг особливу увагу потрібно надати освіті та науці, співпраці між наукою і бізнесом, а також оновленню міської інфраструктури і транспорту. Місто є національним лідером зі зростання кількості ссылка скрыта. Так, за ссылка скрыта—20ссылка скрыта рр. їх кількість зросла на 40%, за рік місто відвідує понад 1 мільйон осіб, що є додатковим аргументом для забезпечення комфортних екологічних умов не лише для проживання мешканців, але й для перебування гостей міста. Означеною вище Стратегією в галузі охорони довкілля міста головною метою визначено „реалізацію принципу сталого розвитку через екологізацію економіки міста, вдосконалення механізмів управління та контролю у сфері охорони довкілля, становлення дієвої системи екологічного моніторингу”.
Комплексною стратегією розвитку Львова 2012-2025 рр. серед пріоритетів екологічної політики визначено: впорядкування та утримання зелених насаджень з метою створення екологічної рівноваги між суспільством і природою, підвищення рівня екологічної свідомості громадян і визначення стратегічних показників екологічного стану та їх покращання.