Програма Tacis Європейського Союзу, Проект

Вид материала

Документы

Содержание Погляди, викладені у цьому виданні, можуть не співпадати з поглядами Європейської Комісії Absolute territorial otection Abstention, constructive (positive abstention) Abuse of a dominant position Accession criteria (copenhagen criteria) Accession negotiations Accession of new member states to the european union Accession partnership Вступительное партнерство Animal welfare Захист та охорона тварин Applicant countries Area of freedom, security and justice Assent procedure Block exemption (regulation) Carlsberg notice Charter of fundamental rights Closer cooperation Codecision procedure Citizenship of the union ... Полное содержание

Подобный материал:

• Програма Tacis Європейського Союзу, Проект, 947.47kb.
• Адаптація законодавства, 124.89kb.
• Постанови кабінету міністрів україни зміст, 5319.12kb.
• Інструмент Європейського сусідства І Партнерства, 640.25kb.
• Яка основна мета адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу?, 6.85kb.
• Усе про спільні політики європейського союзу, 9263.89kb.
• Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
• Польсько – Український Тренінго – Консалтинговий Центр для мсп, 266.38kb.
• Авна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики, 107.81kb.
• Фінансований єс проект, 573.9kb.

Правничі студії в Україні: Київ та окремі регіони

Глосарій термінів права ЄС

англійською, українською та російською мовами

Київ 2005


ББК67.412.1Я73

Програма Tacis Європейського Союзу,

Проект “Правничі студії в Україні: Київ та окремі регіони”.

Серія “Право ЄС”. Книга двадцять шоста.

Глосарій термінів права ЄС.-

Англійською, українською та російською мовами

К.: 1MB КНУімені Тараса Шевченка, 2005. 183.

Ця серія навчальних посібників завершується публікацією глосарію термінів права ЄС. Глосарій містить понад сто п’ятдесят термінів англійською, українською та російською мовами інституційного та інших галузей права ЄС. Він не претендує на вичерпність, оскільки при його укладенні бралося до уваги те, що кожен навчальний посібник, опублікований у рамках даної серії, містить визначення основних понять з відповідної тематики.

У підготовці та виданні брали участь: Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівський національний університет імені Івана Франка, Донецький національний університет, Одеська національна юридична академія.

Погляди, викладені у цьому виданні, можуть не співпадати з поглядами Європейської Комісії

Title of the manual in English: Glossary of EU Law Terms

© Представництво Європейської Комісії в Україні, 2005


Шановні читачі!

Курс на інтеграцію до Європейського Союзу є одним із головних пріоритетів зовнішньої політики України на сучасному етапі її розвитку. Отже всебічне ознайомлення з правом ЄС і, як наслідок, свідоме та послідовне застосування набутих знань в процесі формування правової сфери української держави - все це, на наш погляд, є необхідною умовою успішного подолання труднощів на шляху України до ЄС.

Саме тому ігід час реалізації проекту Тасіс „Правничі студії в Україні: Київ та окремі регіони”, що фінансується Європейським Союзом, виникла ідея видання серії навчальних посібників під загальною назвою „Право ЄС”. Серед авторів посібників - відомі міжнародні експерти та ведучі українські фахівці з різних галузей європейського права. Вони досить детально висвітлили питання права ЄС щодо основ політики, інституційного устрою, політики внутрішнього ринку, антимонопольного права, фінансових ринків, банківського, торгового та митного права, трудового та соціального права, права інтелектуальної власності та інших галузей права ЄС.

Сподіваюся, що видання навчальних посібників слугуватиме доброю основою для поширення в Україні знань про європейське право, сприятиме кращому розумінню українським суспільством засад європейської політики та наближенню законодавства України до acquis communautaire, як це, зокрема, передбачено Угодою про партнерство та співробітництво, укладеною між Європейськими Співтовариствами та їх країнами-членами і Україною.

Д-р Йоланта Тачинська Керівник групи з реалізації Проекту

3

Глосарій термінів

ABSOLUTE TERRITORIAL OTECTION

Practice by manufacturers or suppliers relating to the resale of their products and leading to a separation of markets or territories. Under absolute territorial protection, a single distributor obtains the rights from a manufacturer to market a product in a certain territory and other distributors are prohibited to sell actively or passively into this territory.

Абсолютний територіальний захист

Така практика виробників або постачальників, що стосується перепродажу їх товарів, яка веде до розподілу ринків або територій.

За умов абсолютного територіального захисту один дистриб’ютор одержує від виробника право продавати товар на певній території, тоді як іншим дистриб’юторам забороняється здійснювати його активний чи пасивний продаж на цій території

абсолютная территориальная защита

Такая практика производителей или поставщиков, касающаяся продажи их продукции, которая приводит к распределению рынков или территорий.

В условиях абсолютной территориальной защиты один дистрибьютор получает от производителя право продавать товар на определенной территории, в то время как другим дистрибьюторам запрещено осуществлять его активную или пассивную продажу на этой территории.

ABSTENTION, CONSTRUCTIVE (POSITIVE ABSTENTION)

Constructive abstention is the idea of allowing a Member State to abstain on a vote in Council under the common foreign and security policy, without blocking a unanimous decision.

This option was introduced by the Treaty of Amsterdam in the new Article 23 of the EU Treaty. If constructive abstention is accompanied by a formal declaration, the Member State in question is not obliged to apply the decision but must accept that it commits the Union. The Member State must then refrain from any action that might conflict with Union action based on that decision.

4

Утримання конструктивне (позитивне утримання)

Конструктивне утримання надає можливість державі-члену утриматися від голосування у Раді в рамках спільної зовнішньої політики та політики безпеки без блокування одностайного рішення.

Така можливість була передбачена Амстердамським договором у новій статті 23 Договору про Європейський Союз. Якщо конструктивне утримання супроводжується формальною декларацією, то така держава-член не зобов’язана дотримуватися рішення, яке було прийняте Радою, але має визнати, що воно накладає зобов’язання на Союз. Надалі ця держава-член повинна утримуватися від будь-яких дій, які можуть суперечити дії Союзу, яка базується на такому рішенні.

Воздержание конструктивное (положительное воздержание)

Конструктивное воздержание предоставляет возможность государству-члену воздержаться от голосования в Совете в рамках общей внешней политики и политики безопасности без блокирования единогласного решения.

Такая возможность была предусмотрена Амстердамским договором в новой статье 23 Договора о Европейском Союзе. Если конструктивное воздержание сопровождается формальной декларацией, то такое государство-член не обязано выполнять решение, которое было принято Советом, но должно признавать, что оно накладывает обязательства на Союз. В дальнейшем это государство-член должно воздерживаться от любых действий, которые могут противоречить действиям Союза, основывающимся на таком решении.

ABUSE OF A DOMINANT POSITION

Anti-competitive business practices (including improper exploitation of customers or exclusion of competitors) in which a dominant firm may engage in order to maintain or increase its position on the market. competition Law prohibits such behaviour, as it damages true competition between firms, exploits consumers, and makes it unnecessary for the dominant undertaking to compete with other firms on the merits. Article 82 of the EC Treaty lists some examples of abuse, namely unfair pricing, restriction of production output and imposing discriminatory terms in dealings with trading partners.

Зловживання домінуючим становищем

Аншконкурентна ділова практика (що полягає в порушенні прав споживачів або усуненні конкурентів), яку може застосовувати фірма, яка має домінуюче

5

Глосарій термінів

становище на ринку, з метою його збереження або зміцнення. Конкурентне право забороняє таку поведінку, оскільки вона завдає шкоди справжній конкуренції між фірмами, призводить до експлуатації споживачів та виключає необхідність для домінуючого підприємства конкурувати з іншими спираючись на власні можливості. Стаття 82 Договору про заснування Європейського Співтовариства перераховує деякі приклади зловживання, зокрема, несправедливе ціноутворення, обмеження обсягу виробництва та використання дискримінаційних умов у договорах з торговельними партнерами.

Злоупотребление доминирующим положением

Антиконкурентная деловая практика (предполагающая нарушение прав потребителей или устранение конкурентов), которую может применять фирма, владеющая доминирующим положением на рынке, с целью его сохранения или укрепления. Конкурентное право запрещает такое поведение, поскольку оно наносит ущерб настоящей конкуренции между фирмами, приводит к эксплуатации потребителей и исключает необходимость для доминирующего предприятия конкурировать с другими опираясь на собственные возможности. Статья 82 Договора об учреждении Европейского Сообщества перечисляет некоторые примеры злоупотребления, в частности, несправедливое ценообразование, ограничение объема производства и использование дискриминационных условий в договорах с торговыми партнерами.

ACCESSION CRITERIA (COPENHAGEN CRITERIA)

In June 1993, the Copenhagen European Council recognised the right of the countries of central and eastern Europe to join the European Union when they have fulfilled three criteria:

• political: stable institutions guaranteeing democracy, the rule of law, human rights and respect for minorities;
  

• economic: a functioning market economy;
  

• incorporation of the Community acquis: adherence to the various political, economic and monetary aims of the European Union.
  

These accession criteria were confirmed in December 1995 by the Madrid European Council, which also stressed the importance of adapting the applicant countries' administrative structures to create the conditions for a gradual, harmonious integration.

6

However, the Union reserves the right to decide when it will be ready to accept new members.

Критерії вступу (копенгагенські критерії)

У червні 1993 р. копенгагенська Європейська Рада визнала право крЯ Центральної та Східної Європи на вступ до Європейського Союзу за умови дотримання ними трьох критеріїв:

• політичного: стабільність політичної структури, яка гарантує демократію, верховенство права, захист права людини та повагу до меншин;
  
• економічного: функціонування ринкової економіки;
  
• інкорпорації acquis communautaire: прийняття різноманітних політичних, економічних та монетарних цілей Європейського Союзу. Ці критерії вступу були підтверджені у грудні 1995 р. мадридською Європейською Радою, яка також підкреслила важливість пристосування адміністративних структур країн-заявників для створення умов з метою поступової гармонійної інтеграції.
  

При цьому Союз залишає за собою право вирішувати, коли вш буде готовим прийнятті нових членів.

Критерии вступления (копенгагенские критерии)

В июне 1993 г. копенгагенский Европейский Совет признал право стран Центральной и Восточной Европы на вступление в Европейский Союз при условии соблюдения ими трех критериев:

Глосарій термінів

ACCESSION NEGOTIATIONS

The applications of 10 Central and Eastern European countries were given a favourable reception at the Luxembourg European Council (December 1997). The official accession negotiations then proceeded in two phases. On 30 March 1998, negotiations began with six "first wave" countries (Cyprus, the Czech Republic, Estonia, Hungary, Poland, and Slovenia). The "second wave" candidate countries (Bulgaria, Latvia, Lithuania, Malta, Romania and Slovakia) began negotiations in February 2000, when it was felt that their reforms had made rapid enough progress.

Before negotiations opened, an evaluation of each applicant country's legislation was carried out to set up a work programme and define negotiating positions.

The accession negotiations examine the applicants' capacity to fulfil the requirements of a Member State and to apply the body of Community laws (the "acquis") at the time of their accession, in particular the measures required to extend the single market, which will have to be implemented immediately. The negotiations also look at the issue of the pre-accession aid the European Union may provide in order to help with the incorporation of the acquis. The negotiations can be concluded even if the acquis has not been fully transposed, as transitional arrangements can be applied after accession.

The negotiations take the form of bilateral Intergovernmental Conferences (European Union/applicant country).

Переговори про вступ

Заяви 10 країн Центральної та Східної Європи отримали схвальну оцінку на люксембурзькій Європейській Раді (грудень 1997 p.). Офіційні переговори про вступ складалися з двох етапів: 30 березня 1998 р. розпочалися переговори з шістьма країнами "першої хвилі" (Кіпром, Чеською Республікою, Естонією, Угорщиною, Польщею і Словенією). З країнами-кандидатами "другої хвилі" (Болгарія, Латвія, Литва, Мальта, Румунія і Словаччина) переговори розпочалися в лютому 2000 p., коли стало зрозуміло, що їх реформи досягли доситьшвидкого поступу.

До початку переговорів було проведене дослідження законодавства кожної країни-заявника з метою подальшої розробки робочої програми і визначення переговорних позицій.

На переговорах про вступ досліджується здатність заявників виконувати зобов'язання держави-члена та застосовувати acquis Співтовариства на момент їх вступу, зокрема, негайно здійснювати заходи, необхідні для розширення єдиного ринку.

На переговорах також розглядається питання про допомогу, яку Європейський Союз може надати заявникові до набуття ним членства з метою полегшення інкорпорації acquis. Переговори можуть бути завершені, навіть якщо acquis не

8

було повністю інкорпоровано до правової системи заявника, оскільки після приєднання щодо останнього можуть застосовуватися перехідні положення.ї

Переговори відбуваються у формі двосторонніх міжурядових конференцій між Європейським Союзом та країною-заявником.

Вступительные переговоры

Заявления 10 стран Центральной и Восточной Европы получили позитивную оценку на люксембургском Европейской Совете (декабрь 1997 г.). Официальные переговоры о вступлении состояли из двух этапов: 30 марта 1998 г. начались переговоры с шестью странами "первой волны" (Кипром, Чешской Республикой, Эстонией, Венгрией, Польшей и Словенией). Со странами-кандидатами "второй волны" (Болгария, Латвия, Литва, Мальта, Румыния и Словакия) переговоры начались в феврале 2000 года, когда стало понятно, что их реформы достигли довольно быстрого прогресса.

К началу переговоров было проведено исследование законодательства каждой страны-заявителя с целью дальнейшей разработки рабочей программы и определения переговорных позиций.

На переговорах о вступлении рассматривается способность заявителей выполнять обязательства государства-члена и применять acquis Сообщества на момент их вступления, в частности, немедленно осуществлять мероприятия, необходимые для расширения единого рынка.

На переговорах также рассматривается вопрос о помощи, которую Европейский Союз может предоставить заявителю до его вступления в ЕС с целью облегчения инкорпорации acquis. Переговоры могут быть завершены, даже если acquis не было полностью инкорпорировано в правовую систему заявителя, поскольку после присоединения относительно последнего могут применяться переходные положения.

Переговоры проводятся в форме двусторонних межправительственных конференций между Европейским Союзом и страной-заявителем.

ACCESSION OF NEW MEMBER STATES TO THE EUROPEAN UNION


Глосарій термінів

force, the agreement requires ratification by all the contracting States in accordance with their respective constitutional requirements.

Вступ нових держав-членів до Європейського Союзу

Вступ нових держав-членів до Європейського Союзу передбачається статтею 49 (колишня стаття O) Договору про Європейський Союз. Для цього Рада після консультацій з Комісією і одержання схвалення Європейського Парламенту повинна одноголосно погодитися на відкриття переговорів. Умови вступу повинні бути предметом договору між країною-заявником і державами-членами. Для набрання чинності договір має бути ратифікований всіма договірними сторонами згідно з їх відповідними конституційними вимогами.

Вступление новых государств-членов в Европейский Союз

Вступление новых государств-членов в Европейский Союз предусматривается статьей 49 (бывшая статья O) Договора о Европейском Союзе. С этой целью Совет после консультаций с Комиссией и получения одобрения Европейского Парламента должен единогласно согласиться на открытие переговоров. Условия вступления должны быть предметом договора между страной-заявителем и государствами-членами. Для вступления в силу договор должен быть ратифицирован всеми договорными сторонами согласно их соответствующим конституционным требованиям.

ACCESSION PARTNERSHIP

The accession partnerships concluded by the Council in 1998 with each of the applicant countries (with the exception of Cyprus, Malta and Turkey), bring together in one document the aid provided by the European Community to each applicant country and set priorities for each sector in transposing Community law (the acquis).

Вступне партнерство

Угоди про вступні партнерства, укладені Радою в 1998 р. з кожною із країн-заявників (за винятком Кіпру, Мальти і Туреччини) встановлюють допомогу, яку Європейське Співтовариство передбачає надати кожній із країн-заявників, та визначають пріоритети щодо інкорпорації acquis Співтовариства для кожного сектора.

10

Вступительное партнерство

Соглашения о вступительных партнерствах, заключенные Советом в 1998 г. с каждой из стран-заявителей (за исключением Кипра, Мальты и Турции) устанавливают помощь, которую Европейское Сообщество намерено предоставить каждой из стран-заявителей, и определяют приоритеты относительно инкорпорации acquis Сообщества в каждом секторе.

ANIMAL WELFARE

The question of animal welfare was first addressed in a declaration attached to the EC Treaty on the occasion of the 1991-92 Intergovernmental Conference on political union.

In its "Protocol on protection and welfare of animals", the Amsterdam Treaty lays down new rules for EU action in this area. It recognises that animals are sentient beings and obliges the European institutions to pay full regard to the welfare requirements of animals when formulating and implementing Community policies.

Community legislation in the field of animal welfare aims to save animals from any unnecessary suffering in three main areas: farming, transport and slaughter.

In cooperation with the competent authorities of the Member States, the Food and Veterinary Office (FVO) carries out on-the-spot checks to ensure compliance with Community legislation.

Захист та охорона тварин

До питання про охорону тварин Співтовариство вперше звернулося в декларації до Договору про заснування Європейського Співтовариства нагоди проведення в 1991-1992 pp. Мжурядової Конференції щодо політичного союзу.

У "Протоколі про охорону та захист тварин" до Амстердамського договору закладаються нові правила діяльності Європейського Союзу в цій сфері. Він визнає, що тварини є чутливими істотами і вимагає від інституцій ЄС повністю враховувати вимоги захисту та охорони тварин при формулюванні та втіленні політики Співтовариства.

Законодавство Співтовариства у сфері охорони та захисту тварин має на меті захист тварин від будь-яких непотрібних страждань в трьох основних сферах: сільському господарстві, у сфері транспорту та у харчовій промисловості. І

11

Глосарій термінів

І У співпраці з компетентними органами влади держав-членів. Офіс з продовольства і ветеринарії здійснює перевірки на місцях з метою забезпечення дотримання законодавства Співтовариства. іащита и охрана животных К вопросу об охране животных Сообщество впервые обратилось в декларации к Договору об учреждении Европейского Сообщества по случаю проведения в 1991-1992 гг. Межправительственной Конференции по вопросам политического союза. В "Протоколе об охране и защите животных" к Амстердамскому договору установлены новые правила деятельности Европейского Союза в этой сфере. Он признает, что животные являются чувствительными существами и требует от институций ЕС полностью учитывать требования защиты и охраны животных при формулировании и воплощении политики Сообщества. Целью законодательства Сообщества в сфере охраны и защиты животных является защита животных от любых ненужных страданий в трех основных сферах: сельском хозяйстве, в сфере транспорта и в пищевой промышленности. В сотрудничестве с компетентными органами власти государств-членов, Офис по продовольствию и ветеринарии осуществляет проверки на местах с целью обеспечения соблюдения законодательства Сообщества.

ANTITRUST

Field of competition law and policy. In the EU context, both the rules governing anti-competitive agreements and practices (cartels and other forms of collusion) based on Article 81 EC of the Treaty and the rules prohibiting abuses of (existing) dominant positions based on Article 82 of the EC Treaty are commonly referred to as Antitrust.

інтимонопольне право

Галузь конкурентного права і політики. У контексті Європейського Союзу антимонопольне право – це сукупність норм щодо антиконкурентно угод і практики (картелів та інших форм змов) та норм щодо заборони зловживання (існуючим) домінуючим становищем. Ці норми базуються на статтях 81 та 82 Договору про заснування Європейського Співтовариства.

12

Антимонопольное право

Отрасль конкурентного права и политики. В контексте Европейского Союза антимонопольное право - это совокупность норм, касающихся антиконкурентных соглашений и практики (картелей и других форм сговоров) и норм, касающихся запрета злоупотребления (существующим доминирующим положением. Эти нормы основываются на статьях 81 и 82 Договора о создании Европейского Сообщества.

APPLICANT COUNTRIES

Europe's economic and political stability is a magnet for many European countries, which have the right to apply to become members of the European Union (Article 49).

The countries that have applied are:

• Turkey: application received on 14 April 1987;
  
• Romania: 22 June 1995;
  
• Bulgaria: 14 December 1995.
  

For the record, Switzerland, Liechtenstein and Norway have also all applied for membership of the European Union at various times. However, Norway twice rejected accession following referenda in 1972 and 1994, while the applications by Switzerland and Liechtenstein were shelved after Switzerland decided by a referendum in 1992 not to join the European Economic Area.

Країни-заявники

Економічна і політична стабільність Європи є магнітом для багатьох європейських країн, які мають право подати заяви на вступ до Європейського Союзу (стаття 49).

Країнами, що подали заяви є:

• Туреччина: заява одержана 14 квітня 1987 p.;
  
• Румунія: 22 червня 1995 p.;
  
• Болгарія: 14 грудня 1995 p.
  

Потрібно зазначити, що Швейцарія, Ліхтенштейн і Норвегія в різні часи також подавали заяви про вступ до Єв’опейського Союзу. Однак, Норвегія двічі відмовлялася від приєднання у звязку із референдумами 1972 р. та 1994 p., тоді як заяви Швейцарії та Ліхтенштейну були відкладені на невизначений

13

Глосарій термінів

І строк після того, як Швейцарія на підставі референдуму в 1992 р. вирішила не приєднуватися до Європейського Економічного Простору. краны-заявители Экономическая и политическая стабильность Европы является магнитом для многих европейских стран, которые имеют право подать заявления на вступление в Европейский Союз (статья 49). Странами, которые подали заявления являются: - Турция: заявление получено 14 апреля 1987 г.; - Румыния: 22 июня 1995 г.; - Болгария: 14 декабря 1995 г. Нужно заметить, что Швейцария, Лихтенштейн и Норвегия в разное время также подавали заявления о вступлении в Европейский Союз. Тем не менее Норвегия дважды отказывалась от присоединения в связи с референдумами 1972 г. и 1994 г., тогда как заявления Швейцарии и Лихтенштейна были отложены на неопределенный срок после того, как Швейцария после референдума в 1992 г. решила не присоединяться к Европейскому Экономическому Пространству.

AREA OF FREEDOM, SECURITY AND JUSTICE

The progress made since 1993 as a result of cooperation in the fields of justice and home affairs led to more ambitious objectives being enshrined in the Treaty of Amsterdam. It was decided to establish an area of freedom, security and justice, the aim being to ensure genuine freedom of movement for individuals on the territory of the European Union and more effective action against organised crime and fraud.

Matters relating to justice and home affairs used to be dealt with solely under the intergovernmental rules laid down in Title VI of the EU Treaty (the "third pillar").

With the entry into force of the Treaty of Amsterdam, these fields have been divided up between the first and third pillars.

Under the first pillar, which is governed by the Community method, a new Title IV has been added to the EC Treaty ("Visas, asylum, immigration and other policies related to free movement of persons"). Meanwhile the new Title VI of the EU Treaty now covers fewer fields, but its objectives are spelled out more clearly, namely to

14

establish close cooperation between police services, customs and judicial authorities.

Зона свободи, безпеки і справедливості

Прогрес, досягнути після 1993 р. у результаті співпраці у сферах правосуддя і внутрішніх справ, сприяв встановленню Амстердамським договором більш амбітних цілей. Так, було вирішено створити зону свободи, безпеки і справедливості з метою забезпечення справжньої свободи пересування осіб на території Європейського Союзу та вдосконалення заходів боротьби із організованою злочинністю та шахрайством.

Питання, що стосуються правосуддя і внутрішніх справ, зазвичай розглядалися на підставі міжурядового методу, передбаченого в розділі VI Договору про Європейський Союз ("третя опора").

З набранням чинності Амстердамським договором ці питання були розділені між першою і третьою опорами.

В рамках першої опори, яка регулюється комуні тарним методом, до Договору про заснування Європейського Співтовариства було включено новий розділ IV ("Візи, притулок, імміграція та інші політики, що стосуються вільного пересування осіб"). В той же час новий розділ VI Договору про Європейський Союз зараз регулює менше сфер, однак його цілі були сформульовані чіткіше, а саме, встановлення тісної співпраці між поліціями, митними та судовими органами.

Зона свободы, безопасности и справедливости

Прогресс, который был достигнут после 1993 г. в результате сотрудничества в сферах правосудия и внутренних дел, содействовал установлению Амстердамским договором более амбициозных целей. Так, было решено создать зону свободы, безопасности и справедливости с целью обеспечения настоящей свободы передвижения лиц на территории Европейского Союза и усовершенствования мероприятий по борьбе с организованной преступностью и мошенничеством.

Вопросы, которые касаются правосудия и внутренних дел, как правило, рассматривались на основании межправительственного метода, предусмотренного в разделе VI Договора о Европейском Союзе ("третья опора").

Со вступлением в силу Амстердамского договора эти вопросы были разделены между первой и третьей опорами.

В рамках первой опоры, которая регулируется коммунитарным методом, к Договору об учреждении Европейского Сообщества был включен новый раздел IV ("Визы, приют, иммиграция и другие политики, которые касаются свободного передвижения ли"). В то же время новый раздел VI Договора о

15

Глосарій термінів

Европейском Союзе сейчас регулирует меньше сфер, однако его цели были сформулированы четче, а именно, установление тесного сотрудничества между полициями, таможенными и судебными органами.

ASSENT PROCEDURE

The assent procedure was introduced by the Single European Act.

It requires the Council to obtain Parliament's assent before certain important decisions are taken. The European Parliament may accept or reject a proposal but cannot amend it. If the European Parliament does not give its assent, the act in question cannot be adopted.

The assent procedure mainly applies to the accession of new Member States (Article 49 of the EU Treaty), association agreements and other fundamental agreements with third countries (Article 300 of the EC Treaty), and the appointment of the President of the Commission.

Since entry into force of the Treaty of Amsterdam, the Parliament's assent has also been required for sanctions imposed on a Member State for a serious and persistent breach of fundamental rights under the new Article 7 of the EU Treaty. The Treaty of Nice has made the Parliament's assent mandatory where reinforced cooperation between certain Member States is envisaged in an area which is subject to the codecision procedure.

Процедура отримання згоди

Процедура отримання згоди була введена Єдиним Європейським Актом.

Вона передбачає, що Рада повинна отримати згоду Парламенту перед прийняттям певних важливих рішень. Європейський Парламент може прийняти або відхилити пропозицію, але не може внести до неї змі. Якщо Європейський Парламент не дає своєї згоди, то акт, що розглядається, не може бути прийнятий.

В основному, процедура отримання згоди застосовується при прийнятті нових держав-члешв (стаття 49 Договору про Європейський Союз), при укладенні угод про асощацію та інших важливих угод з третіми країнами (стаття 300 Договору про Європейське Співтовариство), а також при призначенні Президента Комісії.

З набранням чинності Амстердамським договором згода Парламенту є також необхідною для накладення санкцій на державу-члена за серйозні й систематичні порушення основних прав, передбачених новою статтею 7 Договору про Європейський Союз.

16

Згідно із Ніцьким договором згода Парламенту є обов’язковою щоИ посиленої співпраці між певними державами-членами у сфері, підпорядкованій процедурі спільного прийняття рішень.

Процедура получения согласия

Процедура получения согласия была введена Единым Европейским Актом.

Она предусматривает, что Совет должен получить согласие Парламента пері принятием определенных важных решений. Европейский Парламент может принять или отклонить предложение, но не может внести в него изменения. Если Европейский Парламент не дает своего согласия, то рассматриваемый акт, не может быть принят.

В основном, процедура получения согласия применяется при принятии новых государств-членов (статья 49 Договора о Европейском Союзе), при заключении соглашений об ассоциации и других важных соглашений с третьими странами (статья 300 Договора о Европейском Сообществе), а также при назначении Президента Комиссии.

Со вступлением в силу Амстердамского договора согласие Парламента является также необходимым при наложении санкций на государство-член за серьезные и систематические нарушения основных прав, предусмотренных новой статьей 7 Договора о Европейском Союзе.

Согласно Ниццскому договору согласие Парламента является обязательнЯ относительно усиленного сотрудничества между определенны! государствами-членами в сфере, подчиненной процедуре общего принятия решений.

BLOCK EXEMPTION (REGULATION)

Regulations, issued by the Commission or by the Council pursuant to Article 81(3) of the EC Treaty specifying the conditions under which certain types of agreements are exempted from the prohibition of restrictive agreements laid down in Article 81(1) EC Treaty. When an agreement fulfills the conditions set out in a block exemption regulation, individual notification of that agreement is not necessary: the agreement is automatically valid and enforceable. Block exemption regulations exist, for instance, for vertical agreements, R&D agreements, specialisation agreements, technology transfer agreements and car distribution agreements.

Блокове виключення (регламент)

Регламенти, що приймаються Комісією або Радою відповідно до ч. 3 ст. 81 Договору про заснування Європейського Співтовариства, які встановлюють

17

Глосарій термінів

І умови, за яких (щодо певних видів угод) усувається заборона, встановлена у ч. 1 ст. 81 Договору (заборона обмежувальних угод). Якщо відповідна угода задовольняє умови, встановлені у регламенті про блокове виключення, окреме повідомлення про таку угоду не вимагається: вона є автоматично чинною і підлягає виконанню. Регламенти про блокові виключення були прийняті, зокрема, для вертикальних угод, угод про НДДКР, про спеціалізацію, про передачу технологій та про дистрибуцію легкових автомобілів. Блочное исключение (регламент) Регламенты, которые принимаются Комиссией или Советом в соответствии с ч. 3 ст. 81 Договора об учреждении Европейского Сообщества, устанавливающие условия, при которых относительно определенных видов соглашений устраняется запрет, установленный в ч. 1 ст. 81 Договора (запрет ограничительных соглашений). Если соответствующее соглашение удовлетворяет условия, установленные в регламенте о блочном исключении, отдельное сообщение о таком соглашении не требуется: оно является автоматически действующим и подлежит выполнению. Регламенты о блочных исключениях были приняты, в частности, для вертикальных соглашений, соглашений о НИОКР, о специализации, о передаче технологий и о дистрибуции легковых автомобилей.

BUDGET

All the Union's revenue and expenditure is entered in the Community budget on the basis of the annual forecasts.

The Community budget is based on several principles, including:

• unity (all the revenue and expenditure is brought together in a single document);
  
• annuality (budget operations relate to a given budget year);
  
• equilibrium (expenditure must not exceed revenue).
  

The Commission is responsible for submitting a preliminary draft budget to the Council, which shares budgetary authority with the European Parliament. The nature of the expenditure determines which of the two institutions has the final say, depending on whether the expenditure is compulsory or not. It should be remembered that it is the European Parliament that finally adopts or rejects the budget in its entirety.

Since 1993, the budget has been the subject of an interinstitutional agreement between Parliament, the Council and the Commission on budgetary discipline and improving the budgetary procedure.

18

Бюджет

Всі надходження і видатки Союзу встановлюються бюджетом Співтовариства на підставі щорічних прогнозів.


Бюджет Співтовариства формується на підставі декількох принципів, які включають:

• єдність (всі надходження і видатки зведені в єдиному документі);
  
• щорічність (бюджетні операції стосуються одного бюджетного року);
  
• рівновагу (видатки не повинні перевищувати надходження).
  

Комісія подає проект бюджету на розгляд Ради, яка вивчає його разом із Парламентом. В залежності від характеру статті видатків (обов’язкова а! необов’язкова) встановлюється, якій з цих двох інституцій належить останнє слово щодо її затвердження. Слід, однак, пам’ятати, що саме Європейський Парламент у кінцевому рахунку приймає або відхиляє бюджет в цілому.

З 1993 р. бюджет є предметом міжшститущйної угоди між Парламентом, Радою і Комісією з бюджетної дисципліни і вдосконалення бюджетної процедури.

Бюджет

Все поступления и расходы Союза устанавливаются бюджетом Сообщества на основании ежегодных прогнозов.


Бюджет Сообщества формируется на основании нескольких принципов, которые включают:

• единство (все поступления и расходы сведены в едином документе);
  
• ежегодность (бюджетные операции касаются одного бюджетного года);
  
• равновесие (расходы не должны превышать поступления).
  

Комиссия подает проект бюджета на рассмотрение Совета, который изучает его вместе с Парламентом. В зависимости от характера статьи расходов (обязательная или необязательная) устанавливается, какой из этих двоих институций принадлежит последнее слово относительно ее утверждения. Следует, однако, помнить, что именно Европейский Парламент в конечном счету принимает или отвергает бюджет в целом.

С 1993 г. бюджет является предметом межинституционального соглашения между Парламентом, Советом и Комиссией по бюджетной дисциплине и усовершенствованию бюджетной процедуры.


19

Глосарій термінів

CARLSBERG NOTICE

Notice published in the Official Journal whereby the Commission informs third parties of a notification and invites them to submit information and/or comments concerning the notified case. The invitation contains a short summary of the case and is published in the Official Journal with the consent of the parties directly involved in the matter. This possibility of obtaining case-related information was first used by the Commission in the "Carlsberg" case in 1992. In contrast to an Article 19(3) notice, a Carlsberg notice is neutral and gives no indication on the orientation of the Commission. As regards mergers, the Commission is obliged to publish the fact that a merger has been notified, at the same time indicating the names of the parties, the nature of the concentration and the economic sector involved.

Карлсбергове повідомлення

Повідомлення, яке публікується в «Офіційному віснику», і за допомогою якого
Комісія інформує треті сторони про повідомлення та запрошує їх надіслати
інформацію і/або коментарі, які стосуються повідомленої справи. Запрошення
містить коротке резюме даної справи і публікується в «Офіційному віснику» за
згодою сторш, які прямо у ній задіяні. Така можливість одержання інформації,
що стосується справи, вперше була використана Комісією 1992 3 . у справі
«Карлсберг». На відміну від повідомлення на підставі ч. ст. 19,

«Карлсбергове повідомлення» є нейтральним і жодним чином не вказує на позицію Комісії щодо справи. У випадку злиття Комісія зобов’язана публікувати відомості про факт повідомлення про злиття із зазначенням найменувань сторш, суті концентрації та сектору економіки, в якому вона відбувається.

Карлсбергово извещение

Сообщения, которое публикуется в «Официальном вестнике», и с помощью которого Комиссия информирует третьи стороны о сообщении и приглашает их направить информацию и/или комментарии, которые касаются сообщенного дела. Приглашение содержит короткое резюме данного дела и публикуется в «Официальном вестнике» по согласию сторон, которые прямо в нем задействованы. Такая возможность получения информации, касающейся дела, впервые была использована Комиссией в 1992 г. в деле «Карлсберг». В отличие от сообщения на основании ч. 3 ст. 19, «Карлсбергове сообщение» является нейтральным и никаким образом не указывает на позицию Комиссии относительно дела. В случае слияния Комиссия обязана публиковать сведения о факте сообщения о слиянии с указанием наименований сторон, сути концентрации и сектора экономики, в котором она происходит.

20

CARTEL

Arrangement(s) between competing firms designed to limit or eliminate competition between them, with the objective of increasing prices and profits of the participating companies and without producing any objective countervailing benefits.

In practice, this is generally done by fixing prices, limiting output, sharing markets, allocating customers or territories, bid rigging or a combination of these. Cartels are harmful to consumers and society as a whole due to the fact that the participating companies charge higher prices (and earn higher profits) than in a competitive market.

Картель

Угода(и) між конкуруючими суб’єктами, що передбачає обмеження або усунення конкуренції між ними з метою підвищення цін і прибутків без надання будь-яких врівноважувальних переваг.