Програма Tacis Європейського Союзу, Проект

Вид материала

Документы

Содержание Concerted practices Confirmation of the european commission Consultation procedure Consumer protection Convergence criteria Cooperation procedure Coreu (corespondance européenne) Европейская корреспонденция Council of the european union Court of first instance of the european communities (cfi) Court of justice of the european union De minimis notice Повідомлення de minimis Decision and framework decision (title vi of the eu treaty)

Подобный материал:

• Програма Tacis Європейського Союзу, Проект, 947.47kb.
• Адаптація законодавства, 124.89kb.
• Постанови кабінету міністрів україни зміст, 5319.12kb.
• Інструмент Європейського сусідства І Партнерства, 640.25kb.
• Яка основна мета адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу?, 6.85kb.
• Усе про спільні політики європейського союзу, 9263.89kb.
• Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
• Польсько – Український Тренінго – Консалтинговий Центр для мсп, 266.38kb.
• Авна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики, 107.81kb.
• Фінансований єс проект, 573.9kb.

CONCENTRATION

A concentration arises either where two or more previously independent undertakings merge (merger), where an undertaking acquires control of another undertaking (acquisition of control), or where a joint venture is created, performing on a lasting basis all the functions of an autonomous economic entity (full-function joint venture).

|онцентрація

Концентрація відбувається у випадку злиття двох і більше незалежних підприємств, у випадку набуття контролю одним підприємством над шшим(и) або у випадку створення спільного підприємства, яке на постійній основі виконує всі функції автономної економічної одиниці (повнофункціональне спільне підприємство).

|онцентрация

Концентрация происходит в случае слияния двух и более независимых предприятий, в случае приобретения контроля одним предприятием над другим(и) или в случае создания общего предприятия, которое на постоянной основе выполняет все функции автономной экономической единицы (полнофункциональное общее предприятие).


CONCERTED PRACTICES

Co-ordination between undertakings which, without having reached the stage of concluding a formal agreement, have knowingly substituted practical co-operation for the risks of competition. A concerted practice can be constituted by direct or indirect contact between firms whose intention or effect is either to influence the conduct of the market or to disclose intended future behaviour to competitors.

48

Узгоджена практика

Координація між підприємствами, які без укладення формальної угоди, свідомо замінили практичну співпрацю, створюючи шм самим ризик для конкуренції. Узгоджена практика може полягати у прямих або непрямих контактах між підприємствами, спрямованих на здійснення впливу на поведінку на ринку або на повідомлення про майбутню поведінку конкурентам.

Согласованная практика

Координация между предприятиями, которые без заключения формального соглашения, сознательно заменили практическое сотрудничество, создавая тем самым риск для конкуренции. Согласованная практика может состоять в прямых или косвенных контактах между предприятиями, направленных на осуществление влияния на поведение на рынке или на сообщение о будущем поведении конкурентам.

CONFIRMATION OF THE EUROPEAN COMMISSION

The Treaties of Maastricht and Amsterdam completely overhauled the procedure for appointing the Commission, introducing a confirmation procedure.

The governments of the Member States, by common accord, nominate the person they intend to appoint as President of the Commission. Their nominee is then approved by the European Parliament. The Member States nominate the other persons they intend to appoint as Members, in consultation with the President­designate. The entire Commission is then subject to a vote of approval by the European Parliament, after individual hearings by the appropriate Parliamentary committees, and is finally appointed by the representatives of Member State governments meeting in the Council.

The Treaty of Nice, which entered into force on 1 February 2003, introduced further changes to the procedure for appointing the Commission.

Responsibility for nominating the President now rests with the European Council, acting by qualified majority and after approval by Parliament. The Council, acting by qualified majority and by common accord with the nominee for President, then adopts the list of the other persons it intends to appoint as Members of the Commission. The list is drawn up in accordance with the proposals made by the Member States.

49

Глосарій термінів

Finally, the President and the Members of the Commission are appointed by the Council, acting by qualified majority, after the entire body has been approved by Parliament.

Затвердження Європейської Комісії

Маастрихтський та Амстердамський Договори повністю змінили процедуру призначення Комісії, шляхом запровадження процедури затвердження.

Уряди держав-члешв за спільною згодою пропонують особу, яку вони мають намір призначити Президентом Комісії. Потім ця кандидатура схвалюється Європейським Парламентом. Держави-члени пропонують інших осіб, яких вони мають намір призначити членами Комісії, консультуючись при цьому з кандидатом в Президенти. Потім весь склад Комісії підлягає затвердженню Європейським Парламентом після проведення індивідуальних слухань відповідними парламентськими комітетами, і у кінцевому рахунку призначається представниками урядів держав-члешв, збираються на зустріч Ради.

Ніццький договір, який набрав чинності 1 лютого 2003 р., запровадив подальші зміни до процедури призначення Комісії.

За призначення Президента зараз відповідає Європейська Рада, яка голосує у даному випадку кваліфікованою більшістю після отримання схвалення Парламенту. Рада, кваліфікованою більшістю голосів і за спільною згодою з кандидатом в Президенти приймає список інших осіб, яких вона має намір призначити членами Комісії. Список складається відповідно до пропозицій, внесених державами-членами.

Після цього Президент і члени Комісії призначаються Радою, яка голосує кваліфікованою більшістю, після того, як орган у цілому було схвалено Парламентом.

Утверждение Европейской Комиссии

Маахстрихтский и Амстердамский Договоры полностью изменили процедуру назначения Комиссии, путем внедрения процедуры утверждения.

Правительства государств-членов по общему согласию предлагают лицо, которое они намерены назначить Президентом Комиссии. Потом эта кандидатура одобряется Европейским Парламентом. Государства-члены предлагают другие кандидатуры, которые они намерены назначить членами Комиссии, консультируясь при этом с кандидатом в Президенты. Потом весь состав Комиссии подлежит утверждению Европейским Парламентом после проведения индивидуальных слушаний соответствующими парламентскими комитетами, и в конечном счету назначается представителями правительств государств-членов, собираются на встречу Совета.

50

Ниццский договор, который вступил в силу 1 февраля 2003 г., ввел дальнейшие изменения в процедуру назначения Комиссии.

За назначение Президента сейчас отвечает Европейский Совет, который голосует в данном случае квалифицированным большинством после получения одобрения Парламента. Совет, квалифицированным большинством голосов и по общему согласию с кандидатом в Президенты принимает список других ли, которых он намеревается назначить членами Комиссии. Список составляется соответственно предложениям, внесенным государствами-членами.

После этого Президент и члены Комиссии назначаются Советом, который голосует квалифицированным большинством, после того, как орган в целом был одобрен Парламентом.

Глосарій термінів

предложения Комиссии и принять во внимание его выводы. Однако, он не связан этими выводами.

Кроме случаев, прямо предусмотренных Договорами, Совет практикует консультации с Парламентом относительно наиболее важных вопросов, хотя это и не обязательно.

CONSUMER PROTECTION

Consumer protection is dealt with in Article 153 of the EC Treaty (former Article 129a), which was inserted by the Treaty of Maastricht. It is intended to promote consumers' health, safety, economic and legal interests, and their right to information.

Article 153 explicitly refers to another legal basis for the attainment of its objectives, namely to Article 95 (former Article 100a), which requires the codecision procedure for all measures involving closer alignment of Member States' legislation on completion of the single market where consumer protection is concerned.

A Member State may keep or introduce stricter consumer protection measures than those laid down by the Community, as long as they are compatible with the Treaty and the Commission is notified of them.

Охорона прав споживачів

Про охорону прав споживачів йдеться у ст. 153 Договору про заснування Європейського Співтовариства (колишня стаття 129 „а”), яка була введена Маастрихтським договором. Ця стаття спрямована на покращення здоров’я, безпеки, захисту економічних і правових інтересів споживачів та їх права на інформацію.

Стаття 153 містить чітке посилання на іншу правову основу для досягнення цих цілей, а саме на статтю 95 (колишня стаття 100 „а”), яка встановлює процедуру спільного прийняття рішень щодо всіх заходів, які вимагають більшої уніфікованою законодавства держав-члешв щодо завершення формування єдиного ринку, якщо захід стосується охорони прав споживача.

Право держав-члешв може містити більш жорсткі заходи щодо охорони прав споживача, ніж заходи, впроваджені Співтовариством, якщо вони не суперечать Договору, і якщо про них було повідомлено Комісію.

|)храна прав потребителей

Об охране прав потребителей речь идет в ст. 153 Договора об учреждении Европейского Сообщества (бывшая статья 129 „а”), которая была введена

52

Маахстрихтским договором. Эта статья направлена на улучшение здоровья, безопасности, защиты экономических и правовых интересов потребителей и их права на информацию.


ия
Статья 153 содержит четкую ссылку на другую правовую основу для достижения этих целей, а именно на статью 95 (бывшая статья 100 ”), которая устанавливает процедуру общего принятия решений относительно всех мероприятий, которые требуют большей унифицированное! законодательства государств-членов относительно завершения формирования единого рынка, если мероприятие касается охраны прав потребителей.

Право государств-членов может содержать более жесткие мероприятия по охране прав потребителей, нежели мероприятия Сообщества, если они не противоречат Договору, и если о них была проинформирована Комиссия.

Глосарій термінів

Критерії конвергенції

Для забезпечення сталої конвергенції, необхідної для успішного функціонування економічного і валютного союзу (ЕВС), Договір встановлює п’ять критеріїв конвергенції, яким має відповідати кожна держава-член до того як вона зможе взяти участь у третій фазі ЕВС. Комісія і Європейський центральний банк (ЄЦБ) готують звіти з метою перевірки дотримання цих критеріїв, які передбачають, що:

• співвідношення дефіциту державного бюджету і валового внутрішнього продукту не повинно перевищувати 3%;
  
• співвідношення урядового боргу і валового внутрішнього продукту не повинно перевищувати 60%;
  
• сталим повинен бути рівень цшової стабільності і середніх темпів інфляції, яка не повинна перевищувати більш як на півтора процентних пункти показники трьох держав-члешв, які демонструють найкращі результати що стосується цінової стабільності;
  
• довгострокова номінальна відсоткова ставка не повинна перевищувати більш як на два процентних пункти показники трьох держав-члешв, які демонструють найкращі результати що стосується цшової стабільності;
  
• нормальні межі коливання, передбачені механізмом валютного курсу для Європейської валютної системи, повинні без особливих труднощів дотримуватися щонайменше впродовж двох років до розгляду.
  

Слід також пам’ятати, що критеріїв, які стосуються дефіциту бюджету і урядового боргу, необхідно дотримуватися і після початку третьої фази ЄВС (1 січня 1999 р.). У червні 1997 р. на амстердамській Європейській Раді з цією метою було укладено Пакт стабільності.

Критерии конвергенции

Для обеспечения постоянной конвергенции, необходимой для успешного функционирования экономического и валютного союза (ЭВС), Договор устанавливает пять критериев конвергенции, которым должна соответствовать каждая страна-член до того как она сможет принять участие в третьей фазе ЭВС. Комиссия и Европейский центральный банк (ЕЦБ) готовят отчеты с целью проверки соблюдения этих критериев, которые предусматривают, что:

• соотношение дефицита государственного бюджета и валового внутреннего продукта не должно превышать 3%;
  
• соотношение правительственного долга и валового внутреннего продукта не должно превышать 60%;
  
• должен быть постоянным уровень ценовой стабильности и средних темпов инфляции, которая не должна превышать более как на полтора процентных
  

54

пункта показатели трех государств-членов, которые демонстрируют наилучшие результаты касательно ценовой стабильности;

• долгосрочная номинальная процентная ставка не должна превышать бо Л как на два процентных пункта показатели трех государств-членов, которые демонстрируют наилучшие результаты касательно ценовой стабильности;
  
• нужно без особых трудностей придерживаться нормальных границ колебания, предусмотренных механизмом валютного курса для Европейской валютной системы, по меньшей мере в течение двух лет до рассмотрения.
  

Следует также помнить, что критериев, которые касаются дефицита бюджетЯ правительственного долга, необходимо придерживаться и после начала третьей фазы ЕВС (1 января 1999 г.). В июне 1997 г. на амстердамском Европейском Совете с этой целью был заключен Пакт стабильности.

COOPERATION PROCEDURE

The cooperation procedure (Article 252 of the EC Treaty, formerly Article 189c) was introduced by the Single European Act.

It gave the European Parliament greater influence in the legislative process by allowing it two "readings". Initially, the scope of this procedure was considerably extended by the Treaty of Maastricht; the Treaty of Amsterdam then reversed the trend by encouraging the codecision procedure (Article 251 of the EC Treaty).

The cooperation procedure will therefore now apply exclusively to the field of economic and monetary union (Articles 99(5) and 106(2) of the EC Treaty).

The cooperation procedure is always initiated by a proposal from the Commission forwarded to the Council and the European Parliament. In the context of a first reading, Parliament issues an opinion on the Commission proposal. The Council, acting by a qualified majority, then draws up a common position, which is forwarded to Parliament together with all the necessary information and the reasons which led the Council to adopt this common position.

Parliament examines this common position at second reading, and within three months may adopt, amend or reject the common position. In the latter two cases, it must do so by an absolute majority of its members. The Commission then re-examines, within one month, the proposal upon which the Council based its common position and forwards its proposal to the Council; at its discretion it can include or exclude the amendments proposed by Parliament.

55

Глосарій термінів

Процедура співпраці

Процедура співпраці (стаття 252 Договору про заснування Європейського Співтовариства, колишня стаття 189 „с”) була запроваджена Єдиним Європейським Актом. Вона надала Європейському Парламенту більший вплив на законодавчий процес, передбачивши з цією метою два „читання”. Спочатку обсяг застосування цієї процедури було значно розширено Маастрихтським договором; однак згодом Амстердамський договір змінив цю тенденцію на протилежну, надавши перевагу процедурі спільного прийняття рішень (стаття 251 Договору про заснування Європейського Співтовариства. Так, процедура співпраці зараз застосовується виключно до сфери економічного і валютного союзу (статті 99 (5) 1106 (2) Договору).

Процедура співпраці завжди розпочинається із пропозиції Комісії, яка направляється до Ради і Європейського Парламенту. У першому читанні Парламент приймає висновок щодо пропозиції Комісії. Після цього Рада кваліфікованою більшістю голосів, формує спільну позицію, яка направляється Парламенту з усією необхідною інформацією та обгрунтуванням цієї спільної позиції.

Парламент розглядає спільну позицію на другому читанні і протягом трьох місяців може її прийняти, змінити або відхилити. У двох останніх випадках рішення приймається абсолютною більшістю голосів списку Парламенту.

Потім Комісія протягом одного місяця вивчає пропозицію, на якій грунтувалася спільна позиція Ради і може на власний розсуд прийняти або відхилити доповнення, запропоновані Парламентом.

Процедура сотрудничества

Процедура сотрудничества (статья 252 Договора об учреждении Европейского Сообщества, бывшая статья 189 „с”) была внедрена Единым Европейским Актом. Она предоставила Европейскому Парламенту больше влияния на законодательный процесс, предусмотрев с этой целью два „чтения”. Сначала сфера применения этой процедуры была значительно расширена Маахстрихтским договором; однако со временем Амстердамский договор изменил эту тенденцию на противоположную, предоставив преимущество процедуре общего принятия решений (статья 251 Договора об учреждении Европейского Сообщества. Так, процедура сотрудничества сейчас применяется исключительно к сфере экономического и валютного союза (статьи 99 (5) и 106 (2) Договора).

Процедура сотрудничества всегда начинается с предложения Комиссии, которое направляется Совету и Европейскому Парламенту. В первом чтении Парламент делает вывод относительно предложения Комиссии. После этого Совет квалифицированным большинством голосов, формирует общую позицию, которая направляется Парламенту со всей необходимой информацией и обоснованием этой общей позиции.

56

Парламент рассматривает общую позицию на втором чтении и на протяжении трех месяцев может ее принять, изменить или отклонить. В двух последних случаях решение принимается абсолютным большинством голосов списка Парламента.

Потом Комиссия на протяжении одного месяца изучает предложение, на основании которого принималась общая позиция Совета и может на собственное усмотрение принять или отклонить дополнения, предложенные Парламентом.

Глосарій термінів

Each Member State in turn holds the chair for six months. Decisions are prepared by the Committee of Permanent Representatives of the Member States (Coreper), assisted by working parties of national government officials. The Council is assisted by its General Secretariat. Council decisions under the first pillar are adopted on the basis of Commission proposals.

Following entry into force of the Treaty of Amsterdam in May 1999, the Secretary-General also acts as High Representative for the Common Foreign and Security Policy.

He is assisted by a Deputy Secretary-General, appointed by unanimous decision of the Council and responsible for running the Council's General Secretariat.

Given the prospect of enlargement, the Treaty of Nice extended the scope of decisions adopted by qualified majority to other areas.

Рада Європейського Союзу

Рада Європейського Союзу (Рада, інколи називається як Рада Мшстрів), є головною інституцією Союзу, що приймає рішення. Вона складається з міністрів п’ятнадцяти держав-члешв, відповідальних за ту сферу діяльності, яка винесена на порядок денний (закордонні справи, сільське господарство, промисловість, транспорт тощо).

Незважаючи на існування цих різних конфігурацій залежно від сфери діяльності, Рада, тим не менше, є єдиною інституцією.

Кожна держава-член почергово головує у Раді протягом шести місяців. Рішення Ради готуються Комітетом постійних представників держав-члешв (COREPER), якому допомагають робочі групи службовців національних урядів. Раді допомагає її Генеральний секретаріат. В межах першої опори рішення Ради приймаються на основі пропозицій Комісії.

Після набрання чинності Амстердамським договором у травні 1999 р., Генеральний секретар також діє як Високий Представник зі спільної закордонної політики та політики безпеки.

Йому допомагає заступник Генерального секретаря, якого призначає одностайним рішенням Рада і який відповідає за діяльність Генерального секретаріату.

З урахуванням перспективи розширення, Ніццький договір розширив коло питань, щодо яких Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю.

Совет Европейского Союза

Совет Европейского Союза (Совет, иногда называется Советом Министров), является главным институтом Союза, принимающим решения. Он состоит из министров пятнадцати государств-членов, ответственных за ту сферу

58

деятельности, которая вынесена на повестку дня (иностранные дела, сельское хозяйство, промышленность, транспорт и т.п.).

Несмотря на существование этих различных конфигураций в зависимости от сферы деятельности, Совет, тем не менее, является единым институтом.

Каждое государство-член поочередно председательствует в Совете в течение шести месяцев. Решения Совета готовятся Комитетом постоянных представителей государств-членов (COREPER), которому помогают рабочие группы служащих национальных правительств. Совету оказывает помощь его Генеральный секретариат. В пределах первой опоры решения Совета принимаются на основе предложений Комиссии.

После вступления в силу Амстердамского Договора в мае 1999 г., Генеральный
секретарь также действует в качестве Высокого Представителя по общей
внешней политике и политике безопасности.

Ему помогает заместитель Генерального секретаря, которого назначает единогласным решением Совет и который отвечает за деятельность Генерального секретариата.

С учетом перспективы расширения, Ниццский Договор расширил круг вопросов, относительно которых Совет принимает решение квалифицированным большинством.

COURT OF FIRST INSTANCE OF THE EUROPEAN COMMUNITIES (CFI)

The CFI was set up in 1989 to strengthen the protection of individuals' interests by introducing a second tier of judicial authority, allowing the Court of Justice of the European Union to concentrate on its basic task of ensuring the uniform interpretation and application of Community law.

the

The CFI is currently made up of 15 judges appointed by common accord of the Governments of the Member States to hold office for a renewable term of six years.

To ease the workload of the Court of Justice, the Treaty of Nice aimed to improve the distribution of responsibilities between the Court and the CFI, making the CFI the ordinary court for all direct actions with the exception of those assigned to a judicial panel and those reserved for the Court of Justice. The Nice Treaty provides for the possibility of conferring on the Court of First Instance the right to deliver preliminary rulings in certain specific areas.


59

Глосарій термінів

І Суд першої інстанції Європейських Співтовариств СШ було засновано у 1989 р. з метою посилення захисту інтересів осіб шляхом запровадження другого щабля судової влади, дозволивши таким чином Суду ЄС зосередитися на своєму основному завданні щодо забезпечення одноманітного тлумачення і застосування права Співтовариства. На даний момент СШ налічує у своєму складі 15 суддів, які призначаються за спільною згодою урядами держав-члешв на шестирічний строк з правом повторного призначення. Дія зменшення навантаження на Суд ЄС, Ніццький договір передбачає більш ефективний розподіл юрисдикції між Судом та СШ. Так, СШ став звичайним судом для розгляду всіх справ у позовному провадженні за винятком тих, які підвідомчі судовій колегії та зарезервовані за Судом ЄС. Ніццький договір також надає можливість передачі СШ права на винесення у деяких сферах преюдиціальних рішень. Ы первой инстанции Европейских Сообществ СПИ был создан в 1989 г. с целью усиления защиты интересов лиц путем внедрения второго уровня судебной власти, разрешив таким образом Суду ЕС сосредоточиться на своей основной задаче относительно обеспечения единообразного толкования и применение права Сообщества. На данный момент СПИ насчитывает в своем составе 15 судей, которые назначаются по общему согласию правительствами государств-членов на шестилетний срок с правом повторного назначения. Дія уменьшения нагрузки на Суд ЕС, Ниццский договор предусматривает более эффективное распределение юрисдикции между Судом и СПИ. Так, СПИ стал обычным судом для рассмотрения всех дел в исковом порядке за исключением тех, которые подведомственны судебной коллегии и зарезервированы за Судом ЕС. Ниццский договор также предоставляет возможность передачи СПИ права на вынесение в некоторых сферах преюдициальных решений.

COURT OF JUSTICE OF THE EUROPEAN UNION

The Court of Justice of the European Union is composed of as many judges as there are Member States. At present it has 25 judges assisted by eight advocates-general appointed for six years by agreement among the Member States.

60

It has two principal functions:

• to check whether instruments of the European institutions and of governments are compatible with the Treaties;
  
• to pronounce, at the request of a national court, on the interpretation or the validity of provisions contained in Community law.
  

СудЄС

Кількість суддів Суду ЄС відповідає кількості держав-члешв. На даний момент Суд налічує у своєму складі 25 суддів, яким допомагають Генеральні адвокати і які призначаються на шестирічний строк на підставі угоди між державами-членами.

Глосарій термінів

І Повідомлення de minimis Повідомлення Комісії, що встановлює, за яких обставин вплив угоди або практики на конкуренцію в межах загального ринку може бути таким, який, на думку Комісії, не підлягає оцінці, а саме коли загальна частка ринку задіяних підприємств залишається нижчою визначених порогів. Інакше кажучи, угоди або практики, що підпадають під повідомлення de minimis, вважаються такими, що мають незначне значення для Співтовариства і не вивчаються Комісією в рамках конкурентного права Європейського Співтовариства. Окремі випадки, однак, можуть вивчатися національними антимонопольними органами. Сообщение de minimis Сообщение Комиссии, которое устанавливает, при каких обстоятельствах влияние соглашения или практики на конкуренцию в пределах общего рынка может быть таким, которое, по мнению Комиссии, не подлежит оценке, а именно когда общая доля рынка задействованных предприятий остается ниже определенных порогов. Дгугими словами, соглашения или практики, которые подпадают под сообщение de minimis, считаются такими, что имеют незначительное значение для Сообщества и не изучаются Комиссией в рамках конкурентного права Европейского Сообщества. Отдельные случаи, однако, могут изучаться национальными антимонопольными органами.

DECISION AND FRAMEWORK DECISION (TITLE VI OF THE EU TREATY)

With the entry into force of the Treaty of Amsterdam, these new instruments under Title VI of the EU Treaty (Police and judicial cooperation in criminal matters) have replaced joint action. More binding and more authoritative, they should serve to make action under the reorganised third pillar more effective.

Framework decisions are used to approximate (align) the laws and regulations of the Member States. Proposals are made on the initiative of the Commission or a Member State and they have to be adopted unanimously. They are binding on the Member States as to the result to be achieved but leave the choice of form and methods to the national authorities.

Decisions are used for any purpose other than approximating the laws and regulations of the Member States. They are binding and any measures required to

62


implement them at Union level are adopted by the Council acting by a qualified majority.

DEEPENING

Through the customs union, the common market, and then the Euro zone, the European Communities have grown into what aspires to be an "ever closer union" among the peoples of Europe (Article 1 of the EU Treaty). Deepening is a process parallel to, and often viewed as a necessary step prior to, enlargement.