Geum.ru

Програма Tacis Європейського Союзу, Проект

Вид материалаДокументы

Содержание


Delimitation of competences
Double majority
Economic and monetary union
Economic policy
Education, vocational training and youth
Dominant position
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13

DELIMITATION OF COMPETENCES

The delimitation of competences between the European Union and its Member States is one of the main points for consideration identified by the Declaration on the Future of the Union annexed to the Treaty of Nice and by the Laeken Declaration. The aim is to establish a clear and precise distribution of the Union's competences, respecting the principles of subsidiarity and proportionality.

the

DOUBLE MAJORITY

In the light of enlargement, solutions have been put forward for maintaining the current balance between "large" and "small" countries in decision-making in the Council of Ministers. Maintaining the present system of weighting of votes in the Council after enlargement could produce a qualified majority representing only a minority of the population of the European Union. For this reason, the Member States with the highest populations wanted to see a reweighting or double majority system which would ensure that a majority in the Council represented a majority not only of Member States but also of the population of the Union.

of

Both solutions were discussed in detail at the Intergovernmental Conference of 1996-1997, which led to the Treaty of Amsterdam.

The Intergovernmental Conference of February 2000 decided to adopt a system of reweighting of votes within the Council, combined with a double or even triple majority, as a requirement for adoption of an instrument within the Council. While the reweighting of votes works in favour of the large Member States, the qualified majority must also be a majority of the Member States. This is combined with a system known as the "demographic safety net" which means that each Member State can request verification of whether the qualified majority represents at least 62% of the population of the Union. If this condition is not fulfilled, the decision cannot be adopted. These new rules have entered into force on 1 November 2004.


63

Глосарій термінів

ECONOMIC AND MONETARY UNION

Economic and monetary union (EMU) is the name given to the process of harmonising the economic and monetary policies of the Member States of the Union with a view to the introduction of a single currency, the euro. It was the subject of one of the two Intergovernmental Conferences (IGCs) which concluded their deliberations in Maastricht in December 1991.

The Treaty provides that EMU is to be achieved in three stages:
  • First stage (1 July 1990 to 31 December 1993): free movement of capital between Member States, closer coordination of economic policies and closer cooperation between central banks;
  • Second stage (1 January 1994 to 31 December 1998): convergence of the economic and monetary policies of the Member States and the creation of the European Monetary Institute (EMI) and, in 1998, of the European Central Bank (ECB);
  • Third stage (from 1 January 1999): irrevocable fixing of exchange rates and introduction of the single currency on the foreign-exchange markets and for electronic payments, followed by the introduction of euro notes and coins from 1 January 2002.

The third stage of EMU was launched in eleven Member States, which were joined two years later by Greece. Three Member States have not adopted the single currency: the United Kingdom and Denmark, both of which benefit from an opt-out clause, and Sweden, which does not at present meet all of the criteria regarding the independence of its central bank.

On 1 January 2002 euro notes and coins were introduced in the Member States, gradually replacing the national currencies.

ECONOMIC POLICY

Economic and monetary union (EMU) implies close coordination of national economic policies. In practical terms, the Council, acting by a qualified majority on a recommendation from the Commission, formulates draft guidelines which are sent to the European Council. In the light of the latter's conclusions, the Council, again acting by qualified majority, adopts a recommendation setting out the Broad Economic Policy Guidelines (BEPG) of the of the Member States and the Community and informs the European Parliament (Article 99 of the EC Treaty). These annual broad guidelines are the central element of coordination for the Union's economic policies.

In addition to these broad guidelines, the EC Treaty lays down other economic policy provisions in Title VII, Articles 98 to 104, including:

64
  • multilateral surveillance: the Member States, meeting within the Council, monitor economic developments and the application of the broad economic policy guidelines; they may issue recommendations to the government of a Member State which is failing to comply with the guidelines;
  • the excessive-deficit procedure: the Member States must avoid excessive government deficits, and it is up to the Commission to ensure that this principle is complied with; Article 104 lays down the relevant procedure, conditions, exceptions and consequences, which may include fines;
  • financial assistance: when a Member State is experiencing severe difficulties, the Council is able, under certain conditions, to grant it financial assistance;
  • prohibition against assuming the commitments of other Member States: the Community or the Member States may not assume the commitments of other Member States;
  • prohibition of privileged access: it is prohibited to grant public bodies, authorities or undertakings privileged access to finance.

EDUCATION, VOCATIONAL TRAINING AND YOUTH

The principle of subsidiarity means that each Member State assumes full responsibility for the organisation of its education and vocational training systems and the content of teaching. In accordance with Articles 149 and 150 of the EC Treaty, the Community's role is to contribute to the development of quality education by encouraging cooperation between Member States and, if necessary, by supporting and supplementing their action, especially with a view to developing the European dimension in education, encouraging mobility and promoting cooperation among European schools and universities.

to

In line with these articles, the Union therefore does not intend to develop a common education policy. However, it does have at its disposal a number of specific tools to encourage cooperation in this field:

- Community action programmes adopted under the European codecision procedure (Council and Parliament), namely:

o SOCRATES, which encourages student mobility and, to that end, cooperation between universities (Erasmus programme), schools (Comenius programme), and language learning (Lingua programme) and promotes the development of networks with a view to the recognition of qualifications (Naric network), the provision of information in the field of education (Eurydice) and the exchange of experience between decision-makers in the field of education (Arion);

65

Глосарій термінів

o LEONARDO DA VINCI, which promotes access to vocational training by improving national vocational training systems and encouraging innovation and lifelong learning;

o YOUTH, which facilitates the mobility of less-privileged young people and enables them, through the European Voluntary Service (EVS), to participate in projects run by associations or local authorities in Europe or developing countries;
  • Community legal acts encouraging policy cooperation between Member States, such as recommendations, communications (e.g. on lifelong learning or quality assessment of school and university education), working documents, pilot projects, etc.;
  • two bodies supporting Union activities in the field of vocational training: the European Centre for the Development of Vocational Training (CEDEFOP) and the European Training Foundation (ETF), which supports and coordinates the reform of vocational training systems as part of PHARE, TACIS and MEDA.

Рішення і рамкове рішення (розділ VI Договору про Європейський Союз)

З набранням чинності Амстердамським договором ці нові акти, передбачені розділом VI Договору про Європейський Союз (співпраця у сфері охорони порядку та правосуддя у кримінальних справах) замінили спільну дію. Оскільки ці акти є більш зобов'язуючими і більш імперативними, вони слугуватимуть оптимізації діяльності в рамках реорганізованої третьої опори. Рамкові рішення використовуються для апроксимації (зближення) законів і підзаконних актів держав-членів. Пропозиція про прийняття рамкового рішення вноситься за ініціативою Комісії або держави-члена і приймається одностайно. Рамкові рішення є зобов'язуючими для держав-членів щодо результату, який має бути досягнутий, але залишають національній владі вибір формі методів їх імплементації.

Рішення використовуються для будь-яких цілей, крім зближення законів і підзаконних актів держав-членів. Вони є зобов'язуючими і будь-які заходи, які є необхідними для їх імплементації на рівні Союзу, приймаються Радою кваліфікованою більшістю.

|оглиблення

Через митний союз, спільний ринок і єврозону Європейські Співтовариства переросли в об’єднання, яке прямує до ще тіснішого союзу між народами Європи (стаття 1 Договору про Європейський Союз). Процес поглиблення відбувається паралельно з розширенням і часто розглядається як необхідна передумова останнього.

66

Розмежування компетенції

Розмежування компетенції між Європейським Союзом і його державами-членами є одним з головних питань, визначених у "Декларації про майбутнє Союзу", яка є додатком до Ніццького Договору, а також у Лаекенській декларації. Йдеться про те, щоб встановити чіткий і точний розподіл компетенції Союзу, поважаючи при цьому принципи субсидіарностіР пропорційності

Подвійна більшість

В контексті розширення були запропоновані заходи щодо підтримання існуючого балансу між "великими" і "малими" країнами при прийнятті рішень у Раді Міністрів. Збереження існуючої системи зважування голосів у Раді після розширення може призвести до того, що кваліфікована більшість голосів у Раді зможе бути забезпечена меншістю населення Європейського Союзу. З цієї причини держави-члени з найбільшою кількістю населення висловились на користь запровадження перезважування або системи подвійної більшості, яка б забезпечувала, що більшість в Раді представляє більшість не лише держав-членів, але також і населення Європейського Союзу.

У лютому 2002 р. на міжурядовій конференції було прийняте рішення про запровадження системи перезважування голосів в поєднанні з подвійною чи навіть потрійною більшістю для прийняття рішень в Раді. Не зважаючи на те, що перезважування голосів працює на користь великих держав-члешв, кваліфікована більшість повинна також представляти більшість держав-члешв. Ця система поєднана з системою, яка отримала назву "мережа демографічної безпеки" і яка передбачає, що кожна держава-член може вимагати перевірки того, чи кваліфікована більшість представляє 62% населення Союзу. Якщо ця умова не виконується, то рішення не може бути прийняте. Ці нові правила набрали чинності 1 листопада 2004 р.

Економічний і валютний союз

Економічний і валютний союз (EMU) - це назва, яка була присвоєна процесу гармонізації економічної і валютної політики держав-члешв ЄС з метою запровадження єдиної валюти - євро. Він був предметом розгляду на одній з двох Мжурядових конференцій, що завершили свою роботу у Маастрихті в грудні 1991р.

Договір передбачає, що EMU створюється в три етапи:

- Перший етап (1 липня 1990 р. - 31 грудня 1993 p.): вільний рух капіталу між державами-членами, тісніша координація економічної політики і тісніше співробітництво між центральними банками;

І

67

Глосарій термінів
  • Другий етап (1 січня 1994 р. - 31 грудня 1998 p.): конвергенція економічної і валютної політики держав-члешв і створення Європейського валютного інституту, а у 1998 р. - Європейського центрального банку;
  • Третій етап (з 1 січня 1999 p.): безповоротне фіксування обмінних курсів і введення єдиної валюти на валютних ринках та для здійснення електронних платежів, після чого з 1 січня 2002 р. відбувається запровадження банкнот і монет євро.

Третій етап EMU було розпочато в одинадцяти державах-членах, до яких через два роки приєдналася Греція. Три держави-члени не прийняли єдиної валюти: Об'єднане Королівство і Данія, оскільки вони користаються положенням про можливість вибору, а також Швеція, оскільки її центральний банк не відповідав критеріям, що стосуються незалежності.

1 січня 2002 р. банкноти і монети євро були введені в державах-членах і поступово замінили національні валюти.

Економічна політика

Економічний і валютний союз (EMU) передбачає тісну координацію національної економічної політики. Рада, приймаючи рішення кваліфікованою більшістю, за рекомендацією Комісії, готує проекти настанов, які направляються на розгляд Європейській Раді. Беручи до уваги висновки останньої, Рада, кваліфікованою більшістю приймає рекомендацію, якою встановлюються Розгорнуті настанови щодо економічної політики держав-члешв і Співтовариства та інформує Європейський Парламент (стаття 99 Договору про заснування Європейського Співтовариства). Ці щорічні розгорнуті настанови є основним елементом координації економічної політики Союзу.

Крім того, Договір про заснування Європейського Співтовариства (в розділі VII, статті 98-104) містить інші положення, що стосуються економічної політики. Ними передбачається:
  • багатосторонній нагляд: держави-члени, які зустрічаючись у Раді, здійснюють моніторинг економічного розвитку і застосування розгорнутих настанов з економічної політики; вони можуть приймати рекомендації для уряду держави-члена, що не дотримується настанов;
  • процедура у випадку значного дефіциту бюджету: держави-члени повинні не допускати значного дефіциту бюджету. Саме на Комісію покладається забезпечення дотримання цього принципу. У ст. 104 передбачається відповідна процедура, умови, винятки і наслідки, які можуть передбачати накладення штрафів;
  • фінансову допомогу: якщо держава-член зазнає серйозних труднощів, Рада може, за певних умов, надати фінансову допомогу;

68
  • заборона прийняття зобов'язань інших держав-члешв: Співтовариство або держави-члени не можуть перебирати на себе зобов'язання інших держав-члешв;
  • заборона привілейованого доступу: забороняється надавати державним органам, установам або підприємствам привілейований доступ до фінансів.

Освіта, професійна освіта і справи моподі

Принцип субсидіарності передбачає, що кожна держава-член повністю відповідає за організацію своєї системи освіти, професійної освіти, а також змісту навчання. Відповідно до статей 149 і 150 Договору про заснування Європейського Співтовариства роль Співтовариства полягає в сприянні розвитку якості освіти шляхом заохочення співпраці між державами-членами і, при необхідності, шляхом підтримки і доповнення їхньої діяльності в цій сфері з метою розвитку європейського виміру в освіті, заохочення мобільності та співпраці між європейськими школами та університетами.

Так, відповідно до цих положень ЄС не має наміру розвивати спільну освітню політику. Однак, вш має у своєму розпорядженні ряд особливих інструментів для заохочення співпраці у цій сфері, а саме:

- програми дій Співтовариства, які приймаються на підставі процедури
спільного прийняття рішень (Рада і Парламент):

o SOCRATES, що заохочує мобільність студентів і з цією метою співпрацю між університетами (програма Erasmus), школами (програма Comenius) і вивчення мов (програма Lingua), а також спriияє розвитку мереж з метою визнання кваліфікацій (мережа Nac), надання інформації у сфері освіти (Eurydice) і обміну досвідом між тими, хто приймає рішення в сфері освіти (Arion);

o LEONARDO DA VINCI, що сприяє доступу до професійної освіти шляхом поліпшення національних систем професійної освіти і заохочує інновації, а також навчання протягом всього життя;

o YOUTH, що полегшує мобільність менш привілейованих молодих людей і надає їм можливість за допомогою Європейської волонтерної служби (EVS), брати участь у проектах, якими керують асоціації або місцева влада у Європі або країнах, що розвиваються;
  • Нормативні акти Співтовариства, що заохочують політичне співробітництво між державами-членами: рекомендації, повідомлення (наприклад, щодо навчання протягом всього життя або якісної оцінки шкільної й університетської освіти), робочі документи, пілотш проекти тощо;
  • Два органи, що підтримують діяльність Союзу у сфері професійної освіти: Європейський центр розвитку професійної освіти (CEDEFOP) і

69

Глосарій термінів

Європейська навчальна фундація (ETF), що підтримує і координує реформу систем професійного навчання як частину PHARE, TASIC і MEDA.

Решение и рамочное решение (раздел VI Договора о Европейском Союзе)

Со вступлением в силу Амстердамского договора эти новые акты, предусмотренные разделом VI Договора о Европейском Союзе (сотрудничество в сфере охраны порядка и правосудия в уголовных делах) заменили общее действие. Поскольку эти акты являются более обязывающими и более императивными, они будут служить оптимизации деятельности в рамках реорганизованной третьей опоры. Рамочные решения используются для аппроксимации (сближения) законов и подзаконных актов государств-членов. Предложение о принятии рамочного решения вносится по инициативе Комиссии или государства-члена и принимается единогласно. Рамочные решения являются обязывающими для государств-членов относительно результата, который должных быть достигнут, но оставляют национальной власти выбор форм и методов их имплементации.

Решения используются для любых целей, кроме сближения законов и подзаконных актов государств-членов. Они являются обязывающими и любые мероприятия, которые являются необходимыми для их имплементации на уровне Союза, принимаются Советом квалифицированным большинством.

Углубление

Через таможенный союз, общий рынок и еврозону Европейские Сообщества переросли в объединение, которое идет к еще более тесному союзу между народами Европы (статья 1 Договора о Европейском Союзе). Процесс углубления происходит параллельно с расширением и часто рассматривается как необходимая предпосылка последнего.

Разграничение компетенции

Разграничение компетенции между Европейским Союзом и его государствами-членами является одним из главных вопросов, определенных в "Декларации о будущем Союза", которая является приложением к Ницскому Договору, а также в Лаекенской декларации. Речь идет о том, чтобы установить четкое и точное распределение компетенции Союза, уважая при этом принципы субсидиарное™ и пропорциональности

Двойное большинство

В контексте расширения были предложены мероприятия по поддержанию существующего баланса между "большими" и "малыми" странами при принятии решений в Совете Министров. Сохранение действующей системы взвешивания голосов в Совете после расширения может привести к тому, что

70

квалифицированное большинство голосов в Совете сможет быть обеспечено меньшинством населения Европейского Союза. По этой причине государства-члены с наибольшим количеством населения высказались в пользу внедрения перевзвешивания или системы двойного большинства, которое бы обеспечивало, что большинство в Совете представляет большинство не только государств-членов, но также и население Европейского Союза.


В феврале 2002 г. на межправительственной конференции было принято решение о внедрении системы перевзвешивания голосов в комплексе с двойным или даже тройным большинством для принятия решений в Совете. Не смотря на то, что перевзвешивание голосов работает в пользу больших государств-членов, квалифицированное большинство должно также представлять большинство государств-членов. Эта система объединена с системой, которая получила название "сеть демографической безопасности" и которая предусматривает, что каждое государство-член может требовать проверки того, представляет ли квалифицированное большинство 62 % населения Союза. Если это условие не выполняется, то решение принято быть не может. Эти новые правила вступили в силу 1 ноября 2004 г.

Экономический и валютный союз

Экономический и валютный союз (EMU) - это название, которое бьЯ присвоено процессу гармонизации экономической и валютной политики государств-членов ЕС с целью внедрения единой валюты - евро. Он был предметом рассмотрения на одной из двух Межправительственн! конференций, которые завершили свою работу в Маастрихте в декабре 199 Л

Договор предусматривает, что EMU создается в три этапа:

- Первый этап (1 июля 1990 г. - 31 декабря 1993 г.): свободное движение капитала между государствами-членами, более тесная координация экономической политики и более тесное сотрудничество между центральными банками;

(ИЯ

г.
  • Второй этап (1 января 1994 г. - 31 декабря 1998 г.): конвергенция экономической и валютной политики государств-членов и создание Европейского валютного института, а в 1998 г. - Европейского центрального банка;
  • Третий этап (с 1 января 1999 г.): безвозвратное фиксирование обменн! курсов и введение единой валюты на валютных рынках и для осуществления электронных платежей, после чего с 1 января 2002 г. происходит внедрение банкнот и монет евро.

Третий этап EMU был начат в одиннадцати государствах-членах, к которым через два г. присоединилась Греция. Три государства-члена не приняли единую валюту: Объединенное Королевство и Дания, поскольку они

71

Глосарій термінів

пользуются положением о возможности выбора, а также Швеция, так как ее центральный банк не отвечал критериям независимости.

1 января 2002 г. банкноты и монеты евро были введены в государствах-членах и постепенно заменили национальные валюты.

Экономическая политика

Экономический и валютный союз (EMU) предусматривает тесную координацию национальной экономической политики. Совет, принимая решение квалифицированным большинством, по рекомендации Комиссии, готовит проекты указаний, которые направляются на рассмотрение Европейскому Совету. Принимая во внимание выводы последней, Совет, квалифицированным большинством принимает рекомендацию, которая устанавливает Развернутые указания относительно экономической политики государств-членов и Сообщества и информирует Европейский Парламент (статья 99 Договора об учреждении Европейского Сообщества). Эти ежегодные развернутые указания являются основным элементом координации экономической политики Союза.

Кроме того, Договор об учреждении Европейского Сообщества (в разделе VII, статьи 98-104) содержит другие положения, которые касаются экономической политики. Ими предполагается:
  • - многосторонний надзор: государства-члены, которые встречаясь в Совете, осуществляют мониторинг экономического развития и применение развернутых указаний по экономической политике; они могут принимать рекомендации для правительства государства-члена, которое не придерживается указаний;
  • процедура в случае значительного дефицита бюджета: государства-члены должны не допускать значительного дефицита бюджета. Именно на Комиссию возлагается обеспечение соблюдения этого принципа. В ст. 104 предполагается соответствующая процедура, условия, исключения и следствия, которые могут предусматривать наложение штрафов;
  • финансовую помощь: если государство-член испытывает серьезные трудности, Совет может, при определенных условиях, предоставить финансовую помощь;
  • запрет принятия обязательств других государств-членов: Сообщество или государства-члены не могут принимать на себя обязательства других государств-членов;
  • запрет привилегированного доступа: запрещается предоставлять государственным органам, учреждениям или предприятиям привилегированный доступ к финансам.

72

Образование, профессиональное образование и молодежь

Принцип субсидиарное™ предусматривает, что каждое государство-член полностью отвечает за организацию своей системы образования, профессионального образования, а также содержания обучения. В соответствии со статьями 149 и 150 Договора об учреждении Европейского Сообщества роль Сообщества заключается в содействии развитию качества образования путем поощрения сотрудничества между государствами-членами и, при необходимости, путем поддержки и дополнения их деятельности в этой сфере с целью развития европейского измерения в образовании, поощрение мобильности и сотрудничества между европейскими школами и университетами.

Так, в соответствии с этими положениям ЕС не намерено развивать общую образовательную политику. Однако, оно имеет в своем распоряжении ряд особых инструментов для поощрения сотрудничества в этой сфере, а именно:

- программы действий Сообщества, которые принимаются на основании
процедуры общего принятия решений (Совет и Парламент):

o SOCRATES, которая поощряет мобильность студентов и с этой целью сотрудничество междni ниверситетами (программа Erasmus), школами (программа Comeus) и изучение языков (программа Lingua), а также оказывает содействие развитию сетей с целИ признания квалификаций (сеть Naric), предоставление информации в сфере образования (Eurydice) и обмена опытом между теми, кто принимает решения в сфере образования (Arion);

o LEONARDO DA VINCI, которая оказывает содействие доступ)! профессиональному образованию путем улучшения национальных систем профессионального образования и поощряет инновации, а также обучение на протяжении всей жизни;

o YOUTH, которая облегчает мобильность менее привилегированных молодых людей и предоставляет им возможность с помощью Европейской волонтерской службы (EVS), принимать участие в проектах, которыми руководят ассоциации или местная власть в Европе или странах, которые развиваются;

- Нормативные акты Сообщества, которые поощряют политическое
сотрудничество между государствами-членами: рекомендации, сообщения
(например, относительно обучения на протяжении всей жизни или
качественной оценки школьного и университетского образования), рабочие
документы, пилотные проекты и т.п.;

Два органа, которые поддерживают деятельность Союза в сфеі профессионального образования: Европейский центр развития

73

Глосарій термінів

профессионального образования (CEDEFOP) и Европейская учебная фундация (ETF), которая поддерживает и координирует реформу систем профессионального обучения как часть PHARE, TASIC и MEDA.

DOMINANT POSITION

A firm is in a dominant position if it has the ability to behave independently of its

I competitors, customers, suppliers and, ultimately, the final consumer. A dominant firm holding such market power would have the ability to set prices above the competitive level to sell products of an inferior quality or to reduce its rate of innovation below the level that would exist in a competitive market. Under EU competition law, it is not illegal to hold a dominant position, since a dominant position can be obtained by legitimate means of competition, for example by inventing and selling a better product. Instead, competition rules do not allow companies to abuse their dominant position. Домінуюче становище Фірма володіє домінуючим становищем, якщо вона має можливість поводитися незалежно від своїх конкурентів, покупців, постачальників і, в остаточному підсумку, від кінцевого споживача. Домінуюча фірма, що має таку владу на ринку, матиме можливість встановлювати ціни вище конкурентного рівня, продавати товари невисокої якості або знижувати темпи своїх інновацій нижче рівня, що існував би на конкурентному ринку. Згідно з конкурентним правом ЄС володіння домінуючим становищем не вважається незаконним, оскільки воно може досягатися законними конкурентними заходами, наприклад, завдяки винаходу або продажу кращого товару. Однак, конкурентне право ЄС забороняє компаніям зловживати їх домінуючим становищем. Доминирующее положение Фирма владеет доминирующим положением, если она имеет возможность вести себя независимо от своих конкурентов, покупателей, поставщиков и, в конечном итоге, от конечного потребителя. Доминирующая фирма, которая имеет такую власть на рынке, будет иметь возможность устанавливать цены выше конкурентного уровня, продавать товары невысокого качества или снижать темпы своих инноваций ниже уровня, который существовал бы на конкурентном рынке. Согласно конкурентному праву ЕС владение доминирующим положением не считается незаконным, поскольку оно может достигаться законными конкурентными мерами, например, благодаря изобретению или продаже лучшего товара.

74

Однако, конкурентное право ЕС запрещает компаниям злоупотреблять их доминирующим положением.


DUOPOLY

Special case of oligopoly: industry structure with two sellers. In competition cases the term is often also used for situations where two main sellers dominate the competitive structure and a fringe of smaller sellers adapts to their behaviour.

Дуополія


Особливий випадок олігополії: коли на ринку існують два продавці. ■ контексті конкуренції цей термін часто використовується для опису ситуацій, коли два основних продавці домінують на ринку, а декілька менші пристосовуються до їх поведінки.

Дуополия

Частный случай олигополии: когда на рынке существуют два продавца. В контексте конкуренции этот термин часто используется для описания ситуаций, когда два основных продавца доминируют на рынке, а несколько меньших приспосабливаются к их поведению.