Програма Tacis Європейського Союзу, Проект

Вид материала

Документы

Содержание Charter of fundamental rights Closer cooperation Codecision procedure Citizenship of the union Comfort letter

Подобный материал:

• Програма Tacis Європейського Союзу, Проект, 947.47kb.
• Адаптація законодавства, 124.89kb.
• Постанови кабінету міністрів україни зміст, 5319.12kb.
• Інструмент Європейського сусідства І Партнерства, 640.25kb.
• Яка основна мета адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу?, 6.85kb.
• Усе про спільні політики європейського союзу, 9263.89kb.
• Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
• Польсько – Український Тренінго – Консалтинговий Центр для мсп, 266.38kb.
• Авна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики, 107.81kb.
• Фінансований єс проект, 573.9kb.

Глосарій термінів

such as the 1950 European Convention on Human Rights and the 1989 European Social Charter, constitutional traditions common to the Member States and various European Parliament declarations.

In its seven chapters divided into 54 articles, the Charter defines fundamental rights relating to dignity, liberty, equality, solidarity, citizenship and justice. It was solemnly proclaimed by the Nice European Council (7-10 December 2000).

It was impossible to reach agreement on incorporating the Charter in the treaties and thus making it legally binding. However, the Court of Justice of the European Union stated that it wished to use the Charter in making its judgments.

CLOSER COOPERATION

To encourage closer cooperation between countries of the European Union who wish to go further than the degree of integration provided for by the Treaties (in the fields of social affairs, elimination of border controls, etc.), various instruments have been introduced, such as the Social Policy Agreement and the Schengen Accords. This has allowed Member States who so wish to make progress at a different pace or on different objectives outside the institutional framework of the European Union.

After the Treaty of Amsterdam came into force, the use of these instruments was put on a more formal footing with the introduction of the concept of "closer cooperation" in the Treaty on European Union (EU Treaty) and the Treaty establishing the European Community (EC Treaty).

Closer cooperation must meet a number of conditions. In particular it must:

• cover an area which does not fall within the exclusive competence of the Community;
  

• be aimed at furthering the objectives of the Union;
  
• respect the principles of the Treaties and the Community acquis;
  
• be used only as a last resort;
  
• involve a minimum number of Member States;
  
• allow the gradual integration of other Member States.
  

Closer cooperation under the EC Treaty is authorised by the Council, acting by a qualified majority on a proposal from the Commission and after consulting the European Parliament.

The Treaty of Nice aimed, in particular, to simplify the use of closer cooperation and introduced significant changes:

22

• the minimum number of Member States required for closer cooperation has been cut by a half (Treaty of Amsterdam) to eight, irrespective of the total number of Member States;
  
• Member States can no longer prevent closer cooperation: the matter may be referred to the European Council but it is the Council of Ministers that decides by the majority provided for in the Treaties;
  
• under the EC Treaty, Parliament's assent is required if closer cooperation covers a field subject to codecision;
  
• an additional condition for the implementation of closer cooperation has been added: it must not jeopardise the internal market or economic and social cohesion.
  

The Treaty of Nice introduced the possibility of closer cooperation in the field of the common foreign and security policy (CFSP), except for matters having military defence implications.

Codecision procedure

The codecision procedure (Article 251 of the EC Treaty, formerly Article 189b) was introduced by the Treaty of Maastricht. It gives the European Parliament the power to adopt instruments jointly with the Council. The procedure comprises one, two or three readings. It has the effect of increasing contacts between the Parliament and the Council, the co-legislators, and with the European Commission.

In practice, it has strengthened the Parliament's legislative powers in the following fields: the free movement of workers, right of establishment, services, the internal market, education (incentive measures), health (incentive measures), consumer policy, trans-European networks (guidelines), environment (general action programme), culture (incentive measures) and research (framework programme).

The Treaty of Amsterdam has simplified the codecision procedure, making it quicker and more effective and strengthening the role of the Parliament.

The Intergovernmental Conference (IGC) launched in February 2000 called for an extension of the scope of codecision, in parallel with and as a supplement to the extension of qualified majority voting in the Council. Seven provisions for which the IGC planned to apply qualified majority voting are thus also subject to codecision. They are: incentives to combat discrimination, judicial cooperation in civil matters, specific industrial support measures, economic and social cohesion actions (outside the Structural Funds), the statute for European political parties and measures relating to visas, asylum and immigration.

On the other hand, the IGC did not extend the codecision procedure to legislative measures already subject to qualified majority voting (such as agricultural or commercial policy). There is therefore no definitive link yet between qualified majority voting and the codecision procedure for all legislative decisions.

23

Глосарій термінів

COMITOLOGY

Under the Treaty establishing the European Community, it is for the Commission to implement legislation at Community level (Article 202 of the EC Treaty, ex-Article 145). In practice, each legislative instrument specifies the scope of the implementing powers granted to the Commission and how the Commission is to use them. Frequently, the instrument will also make provision for the Commission to be assisted by a committee in accordance with a procedure known as "comitology".

The committees which are forums for discussion, consist of representatives from Member States and are chaired by the Commission. They enable the Commission to establish a dialogue with national administrations before adopting implementing measures. Procedures which govern relations between the Commission and the committees are based on models set out in a Council Decision ("comitology" Decision).

The Decision clarifies the criteria to be applied to the choice of committee and simplifies the operational procedures. Committees base their opinions on the draft implementing measures prepared by the Commission.

Хартія основних прав

Колонська Європейська Рада (3 - 4 червня 1999 р.) вирішила розпочати роботу над підготовкою проекту Хартії основних прав. Мета Хартії полягала у консолідації в єдиному документі всіх основних прав, які існують на рівні Співтовариства та, таким чином, підвищити обізнаність громадськості у них. Хартія базується на Установчих Договорах, міжнародних конвенціях, таких як Європейська конвенція про права людини і Європейська соціальна хартія 1989 p., спільних для держав-члешв конституційних традиціях, та деклараціях Європейського Парламенту.

У своїх семи главах, які містять 54 статті, Хартія визначає основні права, що стосуються гідності, свободи, рівності, солідарності, громадянства та правосуддя. Вона була урочисто проголошена на Ніцькій Європейській Раді (7-10 грудня 2000 p.).

Однак, досягти згоди про інкорпорацію Хартії у Договори і, таким чином, надання їй обов’язкового характеру виявилося неможливим. Не зважаючи на це, все ж таки, Суд ЄС зазначив, що він має намір використовувати Хартію при прийнятті рішень.

Більш тісна співпраця

З метою заохочення більш тісної співпраці між країнами Європейського Союзу, які бажають просуватися далі, ніж це передбачено тим ступенем інтеграції, який встановлений Договорами (у сферах соціальної політики, усунення прикордонного контролю тощо), були прийняті такі документи, як, наприклад, Угода про соціальну політику та Шенгенські домовленості. Це

24

дозволило державам-членам, які того бажають, в інтеграційному процесі просуватися далі на іншій швидкості та з іншою метою за межами шсти-туційної основи Європейського Союзу.


гро
Після набрання чинності Амстердамським договором використання цих інструментів було поставлено на формальнішу основу із введенням концепцій “більш тісної співпраці” у Договір про Європейський Союз і Договір ні заснування Європейського Співтовариства.

Глосарій термінів

Процедура спільного прийняття рішень

Процедура спільного прийняття рішень (стаття 251 Договору про Європейське Співтовариство, колишня стаття 189b) була введена Маастрихтським договором. Вш надав Європейському Парламенту право приймати акти разом з Радою. Ця процедура включає одне, два або три читання. Внаслідок введення цієї процедури зросла взаємодія між Парламентом і Радою, з одного боку та Європейською Комісією, з іншого. На практиці вона посилила законодавчу роль Парламенту у таких сферах: вільне пересування працівників, право на заснування, послуги, внутрішній ринок, освіта (стимулюючі заходи), охорона здоров’я (стимулюючі заходи), споживча політика, трансєвропейські мережі (вказівки), довкілля (загальна програма дій), культура (стимулюючі заходи) та дослідження (рамкова програма).

Амстердамський договір спростив процедуру спільного прийняття рішень, зробивши її більш швидкою і ефективнішою та посиливши роль парламенту.

Міжурядова конференція, що розпочалася у лютому 2000р., закликала до розширення сфери спільного прийняття рішень паралельно з, і в якості доповнення до розширення голосування кваліфікованою більшістю у Раді. Сім положень, щодо яких Конференція планувала запровадити голосування квалі-фікованою більшістю, таким чином, є також предметом спільного прийняття рішень. Ними є: стимули для боротьби з дискримінацією, судове співробітництво у цивільних справах, особливі заходи підтримки промисловості, дії щодо економічної і соціальної єдності (поза структурними фондами), статус європейських політичних партій та заходи, що стосуються віз, притулку та іміграції. З іншого боку, Конференція не поширила процедуру спільного прийняття рішень на сфери регулювання, щодо яких вже існує голосування кваліфікованою більшістю (такі як сільськогосподарська і торгова політика). Тому щодо всіх законодавчих рішень все ще відсутній визначальний зв’язок між голосуванням кваліфікаційною більшістю і процедурою спільного прийняття рішень.

КОМІТОЛОГІЯ

За Договором про заснування Європейського Співтовариства, саме Комісія відповідає за імплементацію законодавства на рівні Співтовариства (стаття 202 Договору про ЄС, кол. ст. 145). На практиці кожен нормативний акт визначає обсяг імплементащйних повноважень, наданих Комісії, і те, як Комісія має їх використовувати. Часто в актах також містяться положення про те, що Комісії, відповідно до процедури “комітолопї” буде допомагати відповідний комітет.

Комітети, які є дискусійними форумами, складаються із представників держав-членів і очолюються Комісією. Це дозволяє Комісії перед прийняттям імплементащйних заходів встановлювати діалог з національними органами влади.

26

Процедури, які регулюють відносини між Комісією і комітетами, базуються на моделях, встановлених Рішенням Ради (Рішення про комітолопю).

Це Рішення роз’яснює критерії, які мають застосовуватися до вибору комітету, і спрощує операційні процедури. Висновки комітетів Грунтуються на проектах імплементацій них заходів, підготовлених Комісією.

Хартия основных прав

Колонский Европейский Совет (3 - 4 июня 1999 г.) решил начать работу над разработкой проекта Хартии основных прав. Цель Хартли состояла в консолидации в едином документе всех основных прав, которые существуют на уровне Сообщества и, таким образом, повысить осведомленность о них общественности. Хартия базируется на Учредительных Договорах, международных конвенциях, таких как Европейская конвенция о правах человека и Европейская социальная хартия 1989 г., общих для государств-членов конституционных традициях, и декларациях Европейского Парламента.

В своих семи главах, которые содержат 54 статьи, Хартия определяет основные права, которые касаются достоинства, свободы, равенства, солидарности, гражданства и правосудия. Она была торжественно провозглашена на Ниццском Европейском Совете (7-10 декабря 2000 г.).

Однако, достичь согласия об инкорпорации Хартии в Договоры и, таким образом, предоставлении ей обязательного характера оказалось невозможным. Несмотря на это, Суд ЕС указал, что он намерен использовать Хартию при принятии решений.

Более тесное сотрудничество

С целью поощрения более тесного сотрудничества между странами Европейского Союза, которые желают продвигаться дальше, чем это предусмотрено той степенью интеграции, которая установлена Договорами (в сферах социальной политики, устранение пограничного контроля и т.п.), были приняты такие документы, как, например, Соглашение о социальной политике и Шенгенские соглашения. Это разрешило государствам-членам, которые того желают, в интеграционном процессе продвигаться дальше на другой скорости и с другой целью за пределами институционной основы Европейского Союза.

После вступления в силу Амстердамского договора использование этих инструментов было формализовано введением концепций “более тесного сотрудничества” в Договор о Европейском Союзе и Договор об учреждении Европейского Сообщества.

Более тесное сотрудничество должно отвечать ряду условий. Так, оно должно:

- охватывать сферу, которая не подпадает под исключительную компетенцию Сообщества;

27

Глосарій термінів

• направляться на дальнейшее развитие целей Союза;
  
• уважать принципы Договоров и acquis Сообщества;
  
• использоваться как последнее средство;
  
• включать минимальное количество государств-членов;
  
• разрешать постепенную интеграцию других государств-членов.
  

Разрешение на более тесное сотрудничество по Договору об учреждении Европейского Сообщества дает Совет, который принимает решение квалифицированным большинством на основании предложения Комиссии и после консультаций с Европейским Парламентом.

Ниццский, целью которого являлось, в частности, упрощение использования более тесного сотрудничества, внес значительные изменения:

• минимальное количество государств-членов, необходимое для более тесного сотрудничества, было уменьшено в два раза (по сравнению с Амстердамским договором) до восьми, независимо от общего количества государств-членов;
  
• государства-члены уже не могут препятствовать более тесному сотрудничеству: вопрос может передаваться на рассмотрение Европейскому Совету, но именно Совет Министров принимает решение большинством голосов, как предусмотрено в Договорах;
  
• по Договору об учреждении Европейского Сообщества для более тесного сотрудничества, если оно касается сферы, которая подпадает под процедуру общего принятия решений, нужно согласие Парламента;
  
• было введено дополнительное условие для внедрения более тесного сотрудничества: оно не должно ставить под угрозу внутренний рынок или экономическое и социальное единство.
  

Ниццский договор предусмотрел возможность более тесного сотрудничества в сфере общей внешней политики и политики безопасности, за исключением вопросов военного или оборонительного характера.

Процедура общего принятия решения

Процедура общего принятия решений (статья 251 Договора о Европейском
Сообществе, бывшая статья 189b) была введена Маахстрихтским договором.
Он предоставил Европейскому Парламенту право принимать акты вместе с
Советом. Эта процедура включает одно, два или три чтения. Вследствие
введения этой процедуры возросло взаимодействие между Парламентом и
Советом, с одной стороны, и Европейской Комиссией, с другой. На практике
она усилила законодательную роль Парламента в таких сферах: свободное
передвижение работников, право на учреждение, услуги, внутренний рынок,
образование (стимулирующие мероприятия), здравоохранение

28

(стимулирующие мероприятия), потребительская политика,

трансъевропейские сети (указания), окружающие среда (общая программа действий), культура (стимулирующие мероприятия) и исследования (рамочная программа).

Амстердамский договор упростил процедуру общего принятия решений, сделав ее более быстрой и эффективной и усилив роль Парламента.

Межправительственная конференция, которая началась в феврале 2000 г., призвала к расширению сферы общего принятия решений параллельно с, и в качестве дополнения к расширению голосования квалифицированным большинством в Совете. Семь положений, относительно которых Конференция планировала ввести голосование квалифицированным большинством, таким образом, являются также предметом общего принятия решений. К ним принадлежат: стимулы для борьбы с дискриминацией, судебное сотрудничество в гражданских делах, особые мероприятия поддержки промышленности, действия относительно экономического и социального единства (вне структурных фондов), статус европейских политических партий и мероприятия, которые касаются виз, убежища и иммиграции. С другой стороны, Конференция не распространила процедуру общего принятия решений на сферы регулирования, относительно которых уже существует голосование квалифицированным большинством (такие как сельскохозяйственная и торговая политика). Поэтому относительно всех законодательных решений все еще отсутствуюет определяющая связь между голосованием квалификационным большинством и процедурой общего принятия решений.

КОМИТОЛОГИЯ

По Договору об учреждении Европейского Сообщества, именно Комиссия отвечает за имплементацию законодательства на уровне Сообщества (статья 202 Договора о ЕС, бывш. ст. 145). На практике каждый нормативный акт определяет объем имплементационных полномочий, предоставленных Комиссии, и то, как Комиссия должна их использовать. Часто в актах также содержатся положение о том, что Комиссии, в соответствии с процедурой “комитологии” будет помогать соответствующий комитет.

Комитеты, которые являются дискуссионными форумами, состоят из представителей государств-членов и возглавляются Комиссией. Это разрешает Комиссии перед принятием имплементационных мероприятий устанавливать диалог с национальными органами власти.

Процедуры, которые регулируют отношения между Комиссией и комитетами, основываются на моделях, установленных Решением Совета ( Решение о комитологии).

Это Решение разъясняет критерии, которые должны применяться к выбору комитета, и упрощает операционные процедуры. Выводы комитетов

29

Глосарій термінів

основываются на проектах подготовленных Комиссией.

имплементационных

мероприятий,

Введення поняття громадянства Європейського Союзу, звичайно ж, не заміняє національного громадянства, воно є додатковим до нього. Завдяки цьому простий громадянин може глибше відчути свою належність до ЄС.

Гражданство Европейского Союза

Гражданство Союза зависит от наличия гражданства одного из государств-членов. Иными словами, лицо, которое является гражданином государства-члена, считается гражданином Союза. В дополнение к правам и обязанностям, заложенным в Договоре о создании Европейского Сообщества, гражданство Союза предоставляет четыре специальных права:

- свобода передвижения и выбора местожительства где-либо на территории ЕС;

• право избирать и быть избранным на выборах в стране проживания в местные органы власти и в Европейский Парламент;
  
• право лица на дипломатическую и консульскую защиту со стороны властей любого государства-члена в третьей стране, в которой страИ гражданином которой является это лицо, не имеет представительства; Т
  
• право на обращение к Европейскому Омбудусману.
  

Введение понятия гражданства ЕС, конечно же, не заменяет национальное гражданство: оно является дополнением к нему. Благодаря этому простой гражданин может глубже ощутить свою принадлежность к ЕС.

COMFORT LETTER

Administrative letter sent to the notifying parties confirming informally and normally without any reasoning either - that the Commission sees no grounds for action against an agreement under Article 81 (1) of the EC Treaty, because it does not restrict competition and/or affect trade between Member states (negative clearance type comfort letter) or - that the agreement fulfils the conditions for granting an exemption under Article 81 (3) of the EC Treaty (exemption type comfort letter).

Заспокійливий лист

Адміністративний лист, який надсилається сторонам повідомленої угоди і який неформально і зазвичай без жодної мотивації підтверджує, що Комісія не вбачає підстав для протесту проти угоди відповідно до ч. 1 ст. 81 Договору про заснування Європейського Співтовариства, оскільки угода не обмежує конкуренцію та/або не впливає на торгівлю між державами-членами

31

Глосарій термінів

(заспокійливий лист про негативне очищення) або підтверджує, що угода відповідає умовам надання виключення відповідно до ч. 3 ст. 81 Договору (заспокійливий лист про виключення).

|спокоительное письмо

Административное письмо, которое присылается сторонам сообщенного соглашения и которое неформально и, как правило, без какой-либо мотивации подтверждает, что Комиссия не видит оснований для протеста против соглашения согласно ч. 1 ст. 81 Договора об учреждении Европейского Сообщества, поскольку соглашение не ограничивает конкуренцию и/или не влияет на торговлю между государствами-членами (успокоительное письмо об отрицательном очищении) или подтверждает, что соглашение отвечает условиям предоставления исключения в соответствии с ч. 3 ст. 81 Договора об учреждении Европейского Сообщества (успокоительное письмо об исключении).