Програма Tacis Європейського Союзу, Проект

Вид материала

Документы

Содержание Joint control Laeken declaration Legal personality of the union Llars of the european union Luxembourg compromise Measures to combat money laundering Monetary policy Monitoring the application of community law

Подобный материал:

• Програма Tacis Європейського Союзу, Проект, 947.47kb.
• Адаптація законодавства, 124.89kb.
• Постанови кабінету міністрів україни зміст, 5319.12kb.
• Інструмент Європейського сусідства І Партнерства, 640.25kb.
• Яка основна мета адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу?, 6.85kb.
• Усе про спільні політики європейського союзу, 9263.89kb.
• Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
• Польсько – Український Тренінго – Консалтинговий Центр для мсп, 266.38kb.
• Авна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики, 107.81kb.
• Фінансований єс проект, 573.9kb.

JOINT CONTROL


Глосарій термінів

15 December 2001, committing the Union to becoming more democratic, transparent and effective.

This Declaration poses 60 targeted questions on the future of the Union, around four main themes: the division and definition of powers, the simplification of the treaties, the institutional set-up and moving towards a Constitution for European citizens. It convened a Convention in order to examine the fundamental questions raised by the future development of the Union.

Лаекенська декларація

Через рік після прийняття Ніцького договору і Ніцької декларації, яка закликала до проведення шституцшної реформи, Європейська Рада 15 грудня 2001 р. на зустрічі в м. Лаекен прийняла Декларацію про майбутнє Європейського Союзу, яка закликала Союз стати більш демократичним, прозорим і ефективним.

У Декларації визначаються 60 ключових питань щодо майбутнього Союзу в розрізі чотирьох головних тем: розподіл і суть повноважень, спрощення договорів, пристосування шституцшної системи та рух до Конституції для європейських громадян. На її підставі був скликаний Конвент з метою розгляду основних питань майбутнього розвитку Союзу.

Лаекенская декларация

Через год после принятия Ниццского договора и Ниццской декларации, которая призвала к проведению институциональной реформы, Европейский Совет 15 декабря 2001 г. на встрече в г. Лаекен принял Декларацию о будущем Европейского Союза, которая призвала Союз стать более демократичным, прозрачным и эффективным.

В Декларации определяются 60 ключевых вопросов относительно будущего Союза в разрезе четырех главных тем: распределение и суть полномочий, упрощение договоров, приспособление институциональной системы и движение к Конституции для европейских граждан. На ее основании был созван Конвент с целью рассмотрения основных вопросов будущего развития Союза.

LEGAL PERSONALITY OF THE UNION


The question of the Union's legal status has arisen primarily in connection with its capacity to conclude treaties or accede to agreements or conventions, since the Union, which comprises three separate Communities, each with legal personality (European Community, ECSC and Euratom) and two areas of intergovernmental

cooperation, does not have what is known in international law as "treaty-making powers".

The Treaty of Amsterdam contains no new provisions on the subject, as the Member States failed to reach agreement at the Intergovernmental Conference.

Правосуб’єктність Європейського Союзу

Питання правосуб’єктності Європейського Союзу виникло, перш за всей зв'язку з його здатністю укладати договори та приєднуватися до угод або конвенцій, оскільки Союз, який включає три окремі співтовариства, кожне з яких є юридичною особою (Європейське Співтовариство, Європейське співтовариство вугілля і сталі та Євратом), і дві сфери міжурядової співпраці, не володіє міжнародно-правовою здатністю укладати договори.

Амстердамський договір не містить жодних нових положень стосовно цього питання, оскільки держави-члени не досягай згоди на міжурядовій конференції.

Правосубъектность Европейского Союза

Вопрос правосубъектности Европейского Союза возник, прежде всего, в связи с его способностью заключать договоры и присоединяться к соглашениям или конвенциям, поскольку Союз, который включает три отдельных сообщества, каждое из которых является юридическим лицом (Европейское Сообщество, Европейское сообщество угля и стали и Евратом), и две сферы межправительственного сотрудничества, не владеет международно-правовой способностью заключать договоры.

Амстердамский договор не содержит никаких новых положений относительно этого вопроса, поскольку государства-члены не достигли согласия на межправительственной конференции.

LLARS OF THE EUROPEAN UNION

In Community parlance people often refer to the three pillars of the EU Treaty. These are:

• the Community dimension, comprising the arrangements set out in the EC, ECSC and Euratom Treaties, i.e. Union citizenship, Community policies, Economic and Monetary Union, etc. (first pillar);
  
• the common foreign and security policy, which comes under Title V of the EU Treaty (second pillar);
  

121

Глосарій термінів

І- police and judicial cooperation in criminal matters, which comes under Title VI of the EU Treaty (third pillar). The Treaty of Amsterdam has transferred some of the fields covered by the old third pillar to the first pillar (free movement of persons). Опори Європейського Союзу У мові Співтовариства часто вживається термін „опори Договору про Європейський Союз”. Він стосується: - Співтовариств, заснованих на підставі Договорів про ЄЕС, ЄСВС та Євратом, які охоплюють громадянство ЄС, політики Співтовариства, Економічний та Валютний Союз, тощо (перша опора); - спільної зовнішньої політики та політики безпеки, яка встановлюється Главою V Договору про Європейський Союз (друга опора); - співпраці поліцій та судів у кримінальних справах, яка встановлюється Главою VI Договору про Європейський Союз (третя опора). Амстердамським договором певні сфери, які раніше знаходились у третій опорі, були перенесені у першу (вільне пересування осіб). Опоры Европейского Союза В языке Сообщества часто употребляется термин „опоры Договора об Европейском Союзе”. Он касается: - Сообществ, основанных на основании Договоров о ЕЭС, ЕСУС и Евратом, которые охватывают гражданство ЕС, политики Сообщества, Экономический и Валютный Союз, и т.п. (первая опора); - общей внешней политики и политики безопасности, которая устанавливается в Главе V Договора о Европейском Союзе (вторая опора); - сотрудничества полиций и судов в уголовных делах, которое устанавливается в Главе VI Договора о Европейском Союзе (третья опора). Амстердамским договором определенные сферы, которые раньше находилось в третьей опоре, были перенесены в первую (свободное передвижение ли).

LUXEMBOURG COMPROMISE

The Luxembourg compromise, reached in January 1966, brought to an end the so-called "empty chair" crisis, France having refused to take its seat in the Council since July 1965. The compromise was an acknowledgement of the disagreement

122

existing between those who, when a major national interest was at stake, wanted the members of the Council to do their best within a reasonable space of time to find solutions which all sides could adopt, and France, which was in favour of keeping discussions going until unanimous agreement was reached. Subsequently other Member States were to side with the French point of view

The compromise has not prevented the Council from taking decisions in accordance with the EC Treaty, which provides in many cases for voting by qualified majority. Nor has it hindered the members of the Council from making further efforts to bring points of view closer together before the Council takes a decision.

Люксембурзький компроміс

Люксембурзький компроміс, який був досягнутий в січні 1966 p., поклав край так званій кризі «порожнього крісла», коли Франція відмовлялася брати участь у роботі Раді з липня 1965 р. Компроміс був визнанням існуючої незгоди між тими, хто тоді, коли на карту ставилися значні національні інтереси, хотів, щоб члени Ради зробили все від них залежне протягом розумного проміжку часу, щоб знайти рішення, яке прийняли б усі сторони, і Францією, яка виступала за продовження переговорів до тих пір, поки не досягалася одностайність рішення. Згодом, інші держави-члени стали на бік Франції.

Компроміс не перешкодив Раді ухвалювати рішення відповідно до Договору про заснування Європейського Співтовариства, який у багатьох випадках передбачає голосування кваліфікованою більшістю. Вш також не перешкодив членам Ради докладати подальші зусилля для зближення їх точок зору, перш ніж Рада ухвалить рішення.

Люксембургский компромисс

Люксембургский компромисс, который был достигнут в январе 1966 г., разрешил так называемый кризис «пустого кресла», когда Франция отказывалась принимать участие в работе Совета с июля 1965 г. Компромисс был признанием существующих разногласий между теми, кто тогда, когда на карту ставились значительные национальные интересы, хотел чтобы члены Совета сделали все от них зависимое на протяжении разумного времени, чтобы найти решение, которое приняли бы все стороны, и Францией, которая выступала за продолжение переговоров до тех пор, пока не достигалось единогласное решение. Со временем другие государства-члены перешли на сторону Франции.

Компромисс не препятствовал Совету принимать решения соответственно Договору об учреждении Европейского Сообщества, который во многих случаях предусматривает голосование квалифицированным большинством. Он также не препятствовал членам Совета прилагать дальнейшие усилия для сближения их точек зрения, прежде чем Совет примет решение.


Глосарій термінів


MEASURES TO COMBAT MONEY LAUNDERING

Money laundering consists in falsely justifying the origin of property or income accruing by way of a breach of criminal law or in assisting with such an operation.

Given the scale of the problem, combating money laundering is now a priority for the European Union. In the conclusions of the Tampere European Council on 15 and 16 October 1999, the Heads of State and Government expressed their desire to see money laundering "rooted out wherever it occurs".

A number of instruments have been adopted, the two most important being:

• the Directive of 10 June 1991 on prevention of the use of the financial system for the purpose of money laundering, as amended by Parliament and the Council on 4 December 2001;
  
• the Convention on mutual assistance in criminal matters of 29 May 2000 and its Protocol, adopted by the Council on 16 October 2001.
  

Заходи у боротьбі з відмиванням грошей

Відмивання грошей полягає у неправдивому поясненні походження майна або доходу, одержаних шляхом порушення кримінального права або допомоги у цьому.

Зважаючи на масштабність проблеми, боротьба з відмиванням грошей нині є одним із пріоритетних напрямів діяльності Європейського Союзу. У висновках тамперської Європейської Ради, яка проходила 15 - 16 жовтня 1999 p., глави держав і урядів висловили своє бажання «викоршити відмивання грошей, де б воно не відбувалося».

Так, було прийнято ряд актів, найважливішими з них є два наступні:

• Директива від 10 червня 1991 р. про запобігання використанню фінансової системи з метою відмивання грошей, із змінами, внесеними Парламентом і Радою 4 грудня 2001 p.;
  
• Конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 29 травня 2000г. з Протоколом, прийнятим Радою 16 жовтня 2001 р.
  

Мероприятия по борьбе с отмыванием денег

Отмывание денег состоит в ложном объяснении происхождения имущества или дохода, полученных путем нарушения криминального права или помощи в этом.

124

Учитывая масштабность проблемы, борьба с отмыванием денег на данный момент является одним из приоритетных направлений деятельности Европейского Союза. В выводах тамперского Европейского Совета, который проходил 15 - 16 октября 1999 г., главы государств и правительств выразили свое желание «искоренить отмывание денег, где бы оно не происходило».

Так, был принят ряд актов, важнейшими из них являются два:

• Директива от 10 июня 1991г. о предотвращении использования финансовой системы с целью отмывания денег, с изменениями, внесенными Парламентом и Советом 4 декабря 2001 г.;
  
• Конвенция о взаимной помощи в уголовных делах от 29 мая 2000г. с Протоколом, принятым Советом 16 октября 2001 г.
  

MONETARY POLICY

Monetary policy is covered by Articles 105 to 111 (former Articles 105 to 109) of the EC Treaty. It is fundamental to economic and monetary union (EMU). Decision-making procedures vary according to the topics in hand:

• for the issue of coins by the Member States (Art. 106(2)), the cooperation procedure applies, after consultation of the European Central Bank (ECB);
  
• for the formulation of exchange-rate policy guidelines (Art. 111(2)), the Council decides by a qualified majority on a recommendation from the ECB or from the Commission after consulting the ECB;
  
• for the implementing measures referred to in the Statute of the European System of Central Banks (ESCB) (Art. 107(6)) and the limits and conditions under which the ECB is entitled to impose fines (Art. 109(3)), the Council decides by a qualified majority on a recommendation from the ECB and after consulting the European Parliament and the Commission;
  
• for technical adjustments to the Statute of the ESCB (Art. 107(5)), the Council decides by a qualified majority on a recommendation from the ECB and after consulting the Commission and obtaining the assent of the European Parliament;
  
• for the exchange rate of the Euro against non-Community currencies (Art. 111(1)), the Council decides unanimously on a recommendation from the ECB or the Commission, after consulting the European Parliament.
  

Монетарна політика

Про монетарну політику йдеться у статтях 105-111 (колишні статті 105-109) Договору про заснування Європейського Співтовариства. Вона є основою

125

Глосарій термінів

економічного і валютного союзу (EMU). Процедури ухвалення рішень у сфері монетарної політики є різними, в залежності від питань, що розглядаються:

• щодо випуску монет державами-членами (стаття 106(2)) застосовується процедура співробітництва, після консультацій з Європейським центральним банком (ЄЦБ);
  
• щодо формулювання настанов стосовно політики обмінного курсу (стаття 111(2)) Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю за рекомендацією ЄЦБ або Комісії після консультацій з ЄЦБ;
  
• щодо застосування заходів, зазначених у Статуті Європейської системи центральних банків (ЄСЦБ) (стаття 107(6)), меж і умов, за яких ЄЦБ може накладати штрафи (стаття 109(3)), Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю за рекомендацією ЄЦБ і після консультацій з Європейським Парламентомі Комісією;
  
• щодо внесення технічних поправок у Статут ЄСЦБ (стаття 107(5)), Рада приймає рішення кваліфікованою більшістю за рекомендацією ЄЦБ і після консультацій з Комісією та отримання згоди Європейського Парламенту;
  
• щодо обмінного курсу євро відносно валют країн, які не є членами ЄС (стаття 111(1)), Рада приймає рішення одностайно за рекомендацією ЄЦБ або Комісії після консультацій з Європейським Парламентом.
  

Монетарная политика

О монетарной политике речь идет в статьях 105-111 (бывшие статьи 105-109) Договора об учреждении Европейского Сообщества. Она является основой экономического и валютного союза (EMU). Процедуры принятия решений в сфере монетарной политики отличаются, в зависимости от рассматриваемых вопросов:

• относительно выпуска монет государствами-членами (статья 106(2)), применяется процедура сотрудничества, после консультаций с Европейским центральным банком (ЕЦБ);
  
• относительно формулирования руководств касательно политики обменного курса (статья 111(2)) Совет принимает решение квалифицированным большинством по рекомендации ЕЦБ или Комиссии после консультаций с ЕЦБ;
  
• относительно применения мероприятий, указанных в Уставе Европейской системы центральных банков (ЕСЦБ) (статья 107(6)), рамок и условий, при которых ЕЦБ может налагать штрафы (статья 109(3)), Совет принимает решение квалифицированным большинством по рекомендации ЕЦБ и после консультаций с Европейским Парламентом и Комиссией;
  
• относительно внесения технических поправок в Устав ЕСЦБ (статья 107(5)), Совет принимает решение квалифицированным
  

126

большинством по рекомендации ЕЦБ и после консультаций с Комиссией и получения согласия Европейского Парламента;

- относительно обменного курса евро относительно валют стран, которые не являются членами ЕС (статья 111(1)), Совет принимает решение единогласно по рекомендации ЕЦБ или Комиссии после консультаций с Европейским Парламентом.

Глосарій термінів

Мониторинг применения права Сообщества

Задача мониторинга применения права Сообщество возлагается на Европейскую Комиссию, поскольку последняя стоит на страже Договоров. Мониторинг подтверждает то, что Европейский Союз основывается на верховенстве права, а его задача состоит в том, чтобы убедиться, что право действует и действительно применяется в государствах-членах и ими самыми.

Мониторинг применения права может выступать в таких формах:

• применение процедур относительно нарушения после получения жалоб или если соответствующие факты становятся явными в обычном ходе событий;
  

• иски против других учреждений;
  
• проверка законности предоставления помощи государством-членом;
  

• проверка соблюдения принципов, которые запрещают определенные типы соглашений, решений и согласованных действий или злоупотребление доминирующим положением.
  

MONOPOLY

Market situation with a single supplier (monopolist) who - due to the absence of competition - holds an extreme form of market power. It is tantamount to the existence of a dominant position.

Under monopoly, output is normally lower and price higher than under competitive conditions. A monopolist may also be deemed to earn supra-normal profits (i.e. profits that exceed the normal remuneration of the capital).

A similar situation on the demand side of the market, that is with a single buyer only, is called monopsony.

Монополія

Ситуація, коли на ринку існує єдиний постачальник (монополіст), який завдяки відсутності конкуренції володіє на цьому ринку надзвичайною владою. Подібна ситуація рівнозначна з існуванням домінуючого становища.

В умовах монополії виробництво товару є зазвичай нижчим, а його цша -вищою, ніж в умовах конкуренції. Монополіст може також розраховувати на одержання надприбутків (тобто прибутків, що перевищують звичайний прибуток з капіталу). Подібна ситуація на ринку з боку попиту, тобто, коли існує єдиний покупець, називається монопсошєю.

128

Монополия

Ситуация, когда на рынке существует единственный поставщик (монополист), который благодаря отсутствию конкуренции владеет на этом рынке чрезвычайной властью. Подобная ситуация равнозначна существованию доминирующего положения.

В условиях монополии производство товара обычно является более низким, а его цена - более высокой, чем в условиях конкуренции. Монополист может также рассчитывать на получение сверхприбыли (то есть прибыли, превышающей обычную прибыль от капитала). Похожая ситуация на рынке со стороны спроса, то есть, когда существует единственный покупатель, называется монопсонией.



129

Глосарій термінів

OLIGOPOLY

A market structure with few sellers, who realise their interdependence in taking strategic decisions, for instance, on price, output and quality. In an oligopoly, each firm is aware that its market behaviour will distinctly affect the other sellers and their market behaviour.

Олігополія

Ринкова структура з невеликою кількістю продавців, які усвідомлюють свою взаємозалежність у прийнятті стратегічних рішень, наприклад, щодо ціни, випуску та якості. При олігополії кожна фірма розуміє, що її ринкова поведінка чітко вплине на інших продавців та їх ринкову поведшку.

Олигополия

Рыночная структура с небольшим количеством продавцов, которые понимают свою взаимозависимость в принятии стратегических решений, например, относительно цены, выпуска и качества. При олигополии каждая фирма отдает себе отчет, что ее рыночное поведение четко повлияет на других продавцов и их рыночное поведение.