Програма Tacis Європейського Союзу, Проект

Вид материалаДокументы

Содержание


Spill-over effects
Subsidiary powers
Pillars of the european union
Television without frontiers
Transparency (access to documents)
Transparency of council proceedings
Treaty of amsterdam
Подобный материал:
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

SPILL-OVER EFFECTS

Side effects of an agreement or a merger between two or several firms which affect competition between them in another relevant market than the one covered by the agreement or the merger in question. Spill-over effects are referred to in Article 2(4) of the Merger Regulation, which concerns the creation of a joint venture that has as its object or effect the coordination of the competitive behaviour of undertakings that remain independent.

Переливні наслідки

Побічні наслідки угоди або злиття двох або більше фірм, які впливають на конкуренцію між ними на іншому відповідному ринку, ніж той, на який розповсюджуються угода або злиття, що розглядаються. Посилання на переливні наслідки міститься в ч. 4 ст. 2 «Регламенту про злиття», який стосується створення спільних підприємств, які мають на меті або в якості наслідку координацію конкурентної поведінки підприємств, що залишаються незалежними.

Переливные следствия

Побочные следствия соглашения или слияния двух или более фирм, которые влияют на конкуренцию между ними на другом соответствующем рынке, чем тот, на который распространяются рассматриваемые соглашение или слияние. Ссылка на переливные следствия содержится в ч. 4 ст. 2 «Регламента о слиянии», который касается создания общих предприятий, которые нацелены или приводят к координации конкурентного поведения предприятий, которые остаются независимыми.


160

SUBSIDIARY POWERS

Article 308 of the EC Treaty (former Article 235) reflects the realisation by those who drafted the Treaty of Rome that the powers specifically allocated to the Community (executive powers) might not be adequate for the purpose of attaining the objectives expressly set by the Treaties themselves (competence ratione materiae).


This article can be used to bridge that gap, since it lays down that "If action by the Community should prove necessary to attain . one of the objectives of the Community and this Treaty has not provided the necessary powers, the Council shall, acting unanimously on a proposal from the Commission and after consulting the European Parliament, take the appropriate measures."

Субсидіарні повноваження

Стаття 308 Договору про заснування Європейського Співтовариства (колинЯ стаття 235) відображає розуміння творців Римського договору, Щ повноваження, спеціально надані Співтовариству (виконавчі повноваження), можуть виявитися неадекватними для досягнення цілей, встановлені Договорами (предметна компетенція). Ця стаття може бути використана для заповнення цієї прогалини, оскільки вона встановлює, що: «Якщо … виникає потреба у діях з боку Співтовариства з метою досягнення однієї з цілей Співтовариства, і якщо цей Договір не надає для цього необхідних повноважень, Рада, на підставі одноголосно прийнятого рішення,! пропозицією від Комісії та після консультацій з Європейським Парламентом, вживає відповідних заходів”.

Субсидиарные полномочия

Статья 308 Договора об учреждении Европейского Сообщества (бывшая статья 235) отображает понимание создателей Римского договора, что полномочия, специально предоставленные Сообществу (исполнительные полномочия), могут оказаться неадекватными для достижения целей, установленных Договорами (предметная компетенция). Эта статья может быть использована для заполнения этого пробела, поскольку она предусматривает, что: «Если . возникает необходимость в действиях со стороны Сообщества с целью достижения одной из целей Сообщества, и если настоящий Договор не предоставляет для этого необходимых полномочий, Совет, на основании единогласно принятого решения, по предложению от Комиссии и после консультаций с Европейским Парламентом, принимает соответствующие меры”.

161

Глосарій термінів

SUBSTITUTABILITY

Measure of the extent to which products may be seen as interchangeable from the viewpoint of producers or consumers. Product substitutability is an important element in defining the relevant product market.

|амінність

Обсяг, в якому продукти можна розглядати як такі, що є взаємозамінними з погляду виробників або споживачів. Замінність продуктів є важливим елементом у визначенні відповідного ринку товару.

Сменяемость

Объем, в котором продукты можно рассматривать как взаимозаменяемые с точки зрения производителей или потребителей. Заменяемость продуктов является важным элементом в определении соответствующего рынка товара.


PILLARS OF THE EUROPEAN UNION

In Community parlance people often refer to the three pillars of the EU Treaty. These are:
  • the Community dimension, comprising the arrangements set out in the EC, ECSC and Euratom Treaties, i.e. Union citizenship, Community policies, Economic and Monetary Union, etc. (first pillar);
  • the common foreign and security policy, which comes under Title V of the EU Treaty (second pillar);
  • police and judicial cooperation in criminal matters, which comes under Title VI of the EU Treaty (third pillar).

The Treaty of Amsterdam has transferred some of the fields covered by the old third pillar to the first pillar (free movement of persons).

Опори Європейського Союзу

У мові Співтовариства часто вживається термін „опори Договору про Європейський Союз”. Він стосується:

- Співтовариств, заснованих на підставі Договорів про ЄЕС, ЄСВС та
Євратом, які охоплюють громадянство ЄС, політики Співтовариства,
Економічний та Валютний Союз, тощо (перша опора);

162
  • спільної зовнішньої політики та політики безпеки, яка встановлюється Главою V Договору про Європейський Союз (друга опора);
  • співпраці поліцій та судів у кримінальних справах, яка встановлюється Главою VI Договору про Європейський Союз (третя опора).

Амстердамським договором певні сфери, які раніше знаходились у третій опорі, були перенесені у першу (вільне пересування осіб).

Опоры Европейского Союза

В языке Сообщества часто употребляется термин „опоры Договора об Европейском Союзе”. Он касается:
  • Сообществ, основанных на основании Договоров о ЕЭС, ЕСУС и Евратом, которые охватывают гражданство ЕС, политики Сообщества, Экономический и Валютный Союз, и т.п. (первая опора);
  • общей внешней политики и политики безопасности, которая устанавливается в Главе V Договора о Европейском Союзе (вторая опора);
  • сотрудничества полиций и судов в уголовных делах, которое устанавливается в Главе VI Договора о Европейском Союзе (третья опора).

Амстердамским договором определенные сферы, которые раньше находились в третьей опоре, были перенесены в первую (свободное передвижение ли). I

TAXATION

Despite the introduction of a single market and economic and monetary union, there is still no genuine Community policy on taxation. Specific provisions are laid down in Articles 90 to 93 of the EC Treaty (former Articles 95 to 99), but the decision-making procedure for taxation requires a unanimous vote in the Council. Up to now this has acted as a brake on the adoption of common rules for direct and indirect taxation.

In order to avoid these obstacles, the Commission now encourages the use of the "closer cooperation" procedure introduced by the Treaty of Amsterdam and developed by the Treaty of Nice.

Border controls on VAT were abolished with the introduction of the single market in 1993. Today, products are taxed in the country of purchase but eventually, when the final VAT system has been decided by the Council, they will be taxed in the country of origin. Furthermore, VAT and excise rates have been brought into closer alignment in the different Member States.

163

Глосарій термінів

Оподатковування

Не зважаючи на створення спільного ринку і економічного та валютного союзу, у Співтоваристві ще відсутня справжня політика з оподаткування. Спеціальні положення містяться у статтях 90-93 Договору про заснування Європейського Співтовариства (колишні статті 95-99), однак процедура прийняття рішень щодо оподаткування вимагає одностайного голосування у Раді. На сьогодні це перешкоджає прийняттю спільних правил щодо прямого і непрямого оподаткування. З метою уникнення цих перешкод Комісія заохочує використання процедури “більш тісної співпраці”, запровадженої Амстердамським і в подальшому розвинутої Ніццьким договором. Прикордонний контроль сплати ПДВ було усунено із створенням у 1993 р. єдиного ринку. Зараз товари оподатковуються у країні призначення, але згодом, коли Рада прийме остаточну систему податку на додаткову вартість, вони будуть оподатковуватися у країні походження. Більш того, ставки ПДВ і акцизних зборів були більш-менш вирівняні в різних державах-членах.

Налогообложение

Не смотря на создание общего рынка и экономического и валютного союза, в Сообществе еще отсутствует настоящая политика налогообложения. Специальные положения содержатся в статьях 90-93 Договора об учреждении Европейского Сообщества (бывшие статьи 95-99), однако процедура принятия решений относительно налогообложения требует единогласного голосования в Совете. На сегодня это препятствует принятию общих правил относительно прямого и косвенного налогообложения. С целью избежания этих препятствий Комиссия поощряет использование процедуры “более тесного сотрудничества”, внедренной Амстердамским и в дальнейшем развитой Ниццским договором. Пограничный контроль уплаты НДС был отменен с созданием в 1993 г. единого рынка. Сейчас товары облагаются налогами в стране назначения, но со временем, когда Совет примет окончательную систему налога на добавленную стоимость, они будут облагаться налогами в стране происхождения. Более того, ставки НДС и акцизного сбора были более-менее выровнены в разных государствах-членах.

TELECOMMUNICATIONS

With a view to completion of the internal market, telecommunications liberalisation emerged as a priority for the European Community in 1987 (Green Paper on the development of the common market for telecommunications services and equipment). In 1988, a directive opened up the telecommunications terminals markets to competition.

164

In the second phase of this development, a directive adopted in 1990 liberalised telecommunications services other than voice telephony. It was extended in 1994 to satellite communications and broadcasting services and then, in 1996, to cable television networks and mobile communications. The adoption of common rules allowed the conditions of access to the market for new operators to be harmonised. In 1993, the Council of Ministers decided to fully liberalise voice telephony services by 1 January 1998.

In 1999, the European Commission began the huge task of recasting Europe's regulatory framework for telecommunications. The general aim was to improve access to the information society by striking a balance between regulation of the sector and Europe's competition rules. The new regulatory framework - also referred to as the "telecoms package" - is made up of five harmonising directives: the framework Directive, the Directive on access and interconnection, the Directive on authorisation, the Directive on universal service and users rights and the Directive on privacy.

Телекомунікації

3 метою завершення формування внутрішнього ринку, в 1987 р. пріоритетна сферою діяльності Європейського Співтовариства стала лібералізація телекомунікацій (Зелена книга про розвиток спільного ринку телекомунікаційних послуг і обладнання). У 1988 р. директивою ринки телекомунікаційних терміналів були відкриті для конкуренції. На другому етапі прийнята в 1990 р. директива лібералізувала телекомунікаційні послуги (за винятком голосової телефонії). У 1994 р. вона була поширена на супутникові телекомунікації і послуги мовлення, а згодом, - у 1996 p., - ■ мережі кабельного телебачення і мобільні комунікації. Прийняття спільних правил дозволило гармонізувати умови доступу на ринок нових операторів. У 1993 р. Рада Міністрів вирішила повністю лібералізувати послуги голосової телефонії до 1 січня 1998 р.

У 1999 р. Європейська Комісія розпочала грандіозну роботу з перегляі європейського телекомунікаційного законодавства з метою сприяння формуванню інформаційного суспільства шляхом встановлення балансу між регулюванням цього сектору і європейськими правилами конкуренції. Нове законодавство, яке ще називають «телекомушкаційним пакетом», складається з п'яти гармонізуючих директив: Ринкової директиви, Директиви про доступ та міжнародне з'єднання, Директиви про авторизацію, Директиви про універсальну послугу і права користувачів і Директиви про невтручання в приватне життя.

Телекоммуникации

С целью завершения формирования внутреннего рынка, в 19871 приоритетной сферой деятельности Европейского Сообщества стала либерализация телекоммуникаций (Зеленая книга о развитии общего рынка

165

Глосарій термінів

телекоммуникационных услуг и оборудования). В 1988 г. посредством директивы рынки телекоммуникационных терминалов были открыты для конкуренции. На втором этапе принятая в 1990 г. директива либерализовала телекоммуникационные услуги (за исключением голосовой телефонии). В 1994 г. она была распространена на спутниковые телекоммуникации и услуги вещания, а со временем, - в 1996 г., - на сети кабельного телевидения и мобильные коммуникации. Принятие общих правил дало возможность гармонизировать условия доступа на рынок новых операторов. В 1993 г. Совет Министров решил полностью либерализировать услуги голосовой телефонии до 1 января 1998 г.

В 1999 г. Европейская Комиссия начала грандиозную работу по просмотру европейского телекоммуникационного законодательства с целью содействия формированию информационного общества путем установления баланса между регулированием этого сектора и европейскими правилами конкуренции. Новое законодательство, которое еще называют «телекоммуникационным пакетом», состоит из пяти гармонизирующих директив: Рыночной директивы, Директивы о доступе и международном соединении, Директивы об авторизации, Директивы об универсальной услуге и правах пользователей и Директивы о невмешательстве в частную жизнь.

TELEVISION WITHOUT FRONTIERS

The Television without Frontiers (TWF) Directive is the cornerstone of audiovisual policy in the European Community. Adopted in 1989 and amended in 1997, the Directive has two basic principles:
  • the free movement of European television programmes within the internal market;
  • the requirement for TV channels to reserve, whenever possible, more than half of their transmission time for European works ("broadcasting quotas").

Телебачення без кордонів

Директива про телебачення без кордонів (TWF) є основою аудіовізуальної політики в Європейському Співтоваристві. Прийнята в 1989 р. і змшена у 1997 p., Директива встановлює два основних принципи:
  • вільний рух європейських телевізійних програм у межах внутрішнього ринку;
  • вимога до телеканалів при можливості резервувати понад половину трансмісійного часу для європейського продукту (квоти мовлення).

166

Телевидение без границ

Директива о телевидении без границ (TWF) является основой аудиовизуальной политики в Европейском Сообществе. Директива, которая была принята в 1989 г. и изменена в 1997 г., устанавливает два основных принципа:
  • свободное перемещение европейских телевизионных программ в пределах внутреннего рынка;
  • требование к телеканалам по возможности резервировать свыше половины трансмиссионного времени для европейского продукта (квоты вещания).

TRANSPARENCY (ACCESS TO DOCUMENTS)

The term "transparency" is frequently used in Community language to mean openness in the working of the Community institutions. It is linked to a variety of demands for broader public access to information and EU documents, greater involvement in the decision-making process and more easily readable texts (simplification of the Treaties, consolidation and better drafting of legislation).

the

Complaints regarding a lack of transparency tend to reflect a general feeling that the European institutions are remote and secretive and that decision-making procedures are difficult for the ordinary European citizen to understand.

The Treaty of Amsterdam has inserted a new Article 255 on transparency in the EC Treaty. This gives all citizens of the Union, plus all natural or legal persons residing or having their registered offices in a Member State, the right of access to European Parliament, Council and Commission documents.

Прозорість (доступ до документів)

Поняття “прозорість” часто використовується у мові Співтовариства для позначення відкритості у функціонуванні інститутів Співтовариства. Воно передбачає ряд вимог щодо ширшого доступу громадськості до інформації та документів Європейського Союзу, більшого залучення до процесу прийняття рішень і більшої зрозумілості текстів (спрощення Договорів, консолідація і краща підготовка проектів законодавства).

Скарги щодо недостатньої прозорості звичайно відображають загальне відчуття того, що Європейські інституції є віддаленими й таємними, а процедури з прийняття рішень - важкими для розуміння звичайним європейським громадянином.

167

Глосарій термінів

І Амстердамським договором була введена нова стаття 255 про прозорість до Договору про заснування Європейського Співтовариства. Це надасть усім громадянам Союзу, та фізичним і юридичним особам, які є резидентами чи мають зареєстровані офіси в державах-членах ЄС, право доступу до документів Європейського Парламенту, Ради та Комісії. Прозрачность (доступ к документам) Понятие «прозрачность» часто используется в языке Сообщества для обозначения открытости функционирования институтов Сообщества. Оно предполагает ряд требований относительно более широкого доступа общественности к информации и документам Европейского Союза, большего привлечения к процессу принятия решений и большей понятности текстов (упрощение Договоров, консолидация и лучшая подготовка проектов законодательства). Жалобы, касающиеся недостаточной прозрачности, обычно отражают общее ощущение того, что Европейские институции являются далекими и засекреченными, а процедуры принятия решений - трудными для понимания обычным европейским гражданином. Амстердамский договор ввел в Договор об учреждении Европейского Сообщества новую статью 255 о прозрачности. Это предоставит всем гражданам Союза, а также физическим и юридическим лицам, которые являются резидентами или имеют зарегистрированные офисы в государствах-членах ЕС, право доступа к документам Европейского Парламента, Совета и Комиссии.

TRANSPARENCY OF COUNCIL PROCEEDINGS

In the debate concerning the transparency of the Council's proceedings, attention is focused on two main points:
  • public access to the Council's proceedings;
  • public access to Council minutes and the attached statements giving details of the voting.

Since amending its Rules of Procedure in December 1993, the Council has pursued the following policy: as a general rule, its deliberations remain secret but it holds some open debates (e.g. on the Presidency's six-monthly work programme). On the question of public access and details of the votes cast by Member States, the

168

Council adopted (in October 1995) a Code of Conduct which enables the public to gain access whenever the Council is acting in its legislative role.

на

Прозорість засідань Ради

У дискусії щодо прозорості засідань Ради особлива увага зосереджується ■ двох основних моментах:
  • доступ громадськості до засідань Ради;
  • доступ громадськості до стенограм засідань Ради та додаткових заяв, I розкривають подробиці голосування.

іся

Після внесення у грудні 1993 р. поправок до Регламенту Рада дотримувалася такої політики: загалом, її обговорення залишаються таємними, але вона у деяких випадках проводить відкриті дебати (наприклад, щодо шестимісячв програми роботи головуючої країни). Стосовно доступу громадськості ■ подробиць голосування державами-членами, у жовтні 1995 р. Рада прийняла Кодекс поведінки, який надає можливість доступу громадськості тоді, коли Рада виконує законодавчі функції.

Прозрачность заседаний Совета

В дискуссии относительно прозрачности заседаний Совета особое внимание уделяется двум основным моментам:
  • доступ общественности к заседаниям Совета;
  • доступ общественности к стенограммам заседаний Совета и дополнительным заявлениям, раскрывающим подробности голосования. I

После внесения в декабре 1993 г. поправок к Регламенту Совет придерживался такой политики: в общем, его обсуждения остаются тайными, но он в некоторых случаях проводит открытые дебаты (например, относительно шестимесячной программы работы председательствующей страны). Касательно доступа общественности и подробностей голосования государствами-членами, в октябре 1995 г. Совет принял Кодекс поведения, который предоставляет возможность доступа общественности тогда, когда Совет выполняет законодательные функции.

TREATY OF AMSTERDAM


The Treaty of Amsterdam is the result of the Intergovernmental Conference launched at the Turin European Council on 29 March 1996. It was adopted at the Amsterdam European Council on 16 and 17 June 1997 and signed on 2 October

169

Глосарій термінів

1997 by the Foreign Ministers of the fifteen Member States. It entered into force on 1 May 1999 (the first day of the second month following ratification by the last Member State) after ratification by all the Member States in accordance with their respective constitutional requirements.

From the legal point of view, the Treaty amends certain provisions of the EU Treaty, the Treaties establishing the European Communities and certain related acts. It does not replace the other Treaties; rather, it stands alongside them.

Амстердамський договір

Амстердамський договір є результатом роботи міжурядової конференції, яка була скликана на туринській Європейській Раді 29 серпня 1996 р. Він був прийнятий на Амстердамській Європейській Раді 16 - 17 червня 1997 р. та підписаний 2 жовтня 1997 р. міністрами закордонних справ п'ятнадцяти держав-члешв. Договір набрав чинності 1 травня 1999 р. (першого дня другого місяця після ратифікації останньою державою-членом) після ратифікації всіма державами-членами згідно з їх відповідними конституційними вимогами. З правової точки зору цей Договір вніс поправки до деяких положень Договору про Європейський Союз, Договорів, що засновують Європейські Співтовариства, і деяких споріднених актів. Він не заміняє інші Договори, а радше існує паралельно з ними.

Амстердамский договор

Амстердамский договор является результатом работы межправительственной конференции, которая была созвана на туринском Европейском Совете 29 августа 1996 г. Договор был принят на Амстердамском Европейском Совете 16 - 17 июня 1997 г. и подписан 2 октября 1997 г. министрами иностранных дел пятнадцати государств-членов. Договор вступил в силу 1 мая 1999 г. (первого дня второго месяца после ратификации последним государством-членом) после ратификации всеми государствами-членами согласно их соответствующим конституционным требованиям. С правовой точки зрения этот Договор внес поправки в некоторые положения Договора о Европейском Союзе, Договоров, основывающих Европейские Сообщества, и некоторых родственных актов. Он не заменяет другие Договоры, а скорее существует параллельно с ними.