Програма Tacis Європейського Союзу, Проект

Вид материала

Документы

Содержание Committee of the regions (cor) Common agricultural policy (cap) Спільна сільськогосподарська політика Common foreign and security policy (cfsp) Common organisations of the agricultural markets (com) Common position (cfsp) Common strategy (cfsp) Community acquis Community and intergovernmental methods Community 'bridge' (title vi of the eu treaty) Community law Community legal instruments

Подобный материал:

• Програма Tacis Європейського Союзу, Проект, 947.47kb.
• Адаптація законодавства, 124.89kb.
• Постанови кабінету міністрів україни зміст, 5319.12kb.
• Інструмент Європейського сусідства І Партнерства, 640.25kb.
• Яка основна мета адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу?, 6.85kb.
• Усе про спільні політики європейського союзу, 9263.89kb.
• Указ президента україни про Програму інтеграції України до Європейського Союзу, 14.47kb.
• Польсько – Український Тренінго – Консалтинговий Центр для мсп, 266.38kb.
• Авна політика інтеграції України до Європейського Союзу та формування нової політики, 107.81kb.
• Фінансований єс проект, 573.9kb.

COMMITTEE OF THE REGIONS (COR)

Created by the Maastricht Treaty in 1992, the Committee of the Regions consists of 222 representatives of local and regional authorities appointed by the Council for four years on the basis of unanimous proposals from the Member States. It is consulted by the Council, Parliament and the Commission in areas affecting local and regional interests, such as education, youth, culture, health and social and economic cohesion.

It may also issue opinions on its own initiative.

Following the entry into force of the Treaty of Amsterdam (May 1999), the Committee has to be consulted on an even wider range of fields - the environment, the Social Fund, vocational training, cross-border cooperation and transport.

The Treaty of Nice (adopted in December 2000) did not change either the number or the distribution of seats by Member State in the CoR. With a view to enlargement, the Treaty stipulates that, in future, the number of its members may not exceed 350.

As regards eligibility for membership, the Treaty provides explicitly that members must hold a regional or local authority electoral mandate or be politically accountable to an elected assembly.

Комітет регіонів

Ство2ений у 1992 p. Маастрихтським договором, Комітет регіонів складається з 222 представників місцевих і регіональних органів влади. Представники призначаються Радою на чотирирічний строк на підставі одностайних

32

пропозицій від держав-члешв. Комітет регіонів надає консультації Раді, Парламенту і Комісії у сферах, що стосуються місцевих та регіональних інтересів, таких як освіта, справи молоді, культура, охорона здоров’я, соціальна та економічна єдність.

Він може також висловлювати думку за власною ініціативою. Після набрання чинності Амстердамським договором (травень 1999 р.) коло питань, щодо яких інституції ЄС повинні консультуватися з Комітетом регіонів, було розширене на охорону довкілля, Соціальний фонд, професійну освіту, транскордонну співпрацю і транспорт.

Ніццький договір (укладений у грудні 2000 р.) не змінив ні кількості, ні розподілу місць між державами-членами у Комітеті регіонів. З огляду на розширення Договір передбачає, що у майбутньому кількість членів Комітету не може перевищувати 350 чоловік.


Згідно з Договором членом Комітету може стати особа, що має регіональний або місцевий виборний мандат або є політично підзвітною виборному колективному органові.

Комитет регионов

Созданный в 1992 г. Маахстрихтским договором, Комитет регионов состоИ из 222 представителей местных и региональных органов власти. Представители назначаются Советом на четырехлетний срок на основании единогласных предложений государств-членов. Комитет регионов предоставляет консультации Совету, Парламенту и Комиссии в сферах, которые касаются местных и региональных интересов, таких как образование, дела молодежи, культура, здравоохранение, социальное и экономичесЯ единство.

Он может также высказывать мнение по собственной инициативе. После вступления в силу Амстердамского договора (май 1999г.) круг вопросов, относительно которых институции ЕС должны консультироваться с Комитетом регионов, был расширен на охрану окружающей среды, Социальный фонд, профессиональное образование, трансграничное сотрудничество и транспорт.

Ниццский договор (заключенный в декабре 2000г.) не изменил ни количества, ни распределения мест между государствами-членами в Комитете регионов. С учетом расширения Договор предусматривает, что в будущем количество членов Комитета не может превышать 350 человек.

Согласно Договору членом Комитета может стать лицо, которое имеет региональный или местный выборный мандат или является политически подотчетным выборному коллективному органу.


33

Глосарій термінів


COMMON AGRICULTURAL POLICY (CAP)

The common agricultural policy is a matter reserved exclusively for the Community. Under Article 33 of the EC Treaty (former Article 39), its aims are to ensure reasonable prices for Europe's consumers and fair incomes for farmers, in particular by establishing common agricultural market organisations and by applying the principles of single prices, financial solidarity and Community preference.

The CAP is one of the most important Union policies (agricultural expenditure accounts for some 45% of the Community budget). Policy is decided by qualified majority vote in the Council after consultation of the European Parliament.

With a view to enlargement a reform package was adopted in 1999 for the period 2000-2006. Under the approach proposed by the Commission in Agenda 2000 in July 1997, it puts the emphasis on food safety, environmental objectives and sustainable agriculture.

Moreover, it endeavours to increase the competitiveness of Community agricultural products, simplify agricultural legislation and how it is implemented and strengthen the Union's position at the World Trade Organisation negotiations (Millennium Round), and lastly stabilise agriculture expenditure.

In this spirit, changes have already been made in the common organisation of the market in wine, arable crops, beef and veal and milk.

Спільна сільськогосподарська політика

Спільна сільськогосподарська політика є сферою, виключну компетенцію у якій має Співтовариство. Відповідно до ст. 33 Договору про заснування Європейського Співтовариства (колишня стаття 39), її метою є забезпечення розумних цін для європейських споживачів та справедливих доходів для фермерів, зокрема, шляхом заснування структур спільного сільськогосподарського ринку і застосування принципів однакових цін, фінансової солідарності і переваги Співтовариства.

ССП є однією з найважливіших політик Союзу (сільськогосподарські витрати становлять приблизно 45% бюджету Співтовариства). Політика приймається шляхом голосування кваліфікованою більшістю у Раді після консультацій з Європейським Парламентом.

З огляду на розширення, у 1999 р. було прийнято пакет реформ на період 2000-2006 років. Згідно з підходом, запровадженим Комісією у липні 1997 р. в Агенді 2000, у цьому пакеті особлива увага звертається на безпеку продовольства, цілі охорони довкілля і сталий розвиток у сільському

34

господарстві. Більш того, він спрямований на підвищення конкурентоспроможності сільськогосподарських товарів Співтовариства, спрощення законодавства у сфері сільського господарства та порядку його імплементації, на посилення позиції Союзу на переговорах в рамках Світової організації торгівлі (Тисячолітній раунд), а також на стабілізацію сільськогосподарських витрат.

У цьому контексті відповідні зміни було зроблено у спільній організації ринків вина, рільничих культур, яловичини, телятини та молока.

Общая сельскохозяйственная политика

Общая сельскохозяйственная политика является сферой, исключительной компетенцией в которой владеет Сообщество. В соответствии со ст. 33 Договора об учреждении Европейского Сообщества (бывшая статья 39), ее целью являются обеспечения разумных цен для европейских потребителей и справедливых доходов для фермеров, в частности, посредством учреждения структур общего сельскохозяйственного рынка и применения принципов одинаковых цен, финансовой солидарности и преимущества Сообщества.

ОСП является одной из важнейших политик Союза (сельскохозяйственные затраты составляют приблизительно 45% бюджета Сообщества). Политика принимается путем голосования квалифицированным большинством в Совете после консультаций с Европейским Парламентом.

Учитывая расширение, в 1999 г. был принят пакет реформ на период 2000-2006 годов. Согласно подходу, заложенном Комиссией в июле 1997 г. в Агенде 2000, в этом пакете особое внимание обращается на безопасность продовольствия, цели охраны окружающей среды и постоянное развитие в сельском хозяйстве. Более того, он направлен на повышение конкурентоспособности сельскохозяйственных товаров Сообщества, упрощение законодательства в сфере сельского хозяйства и порядка его имплементации, на усиление позиции Союза на переговорах в рамках Всемирной организации торговли (Тысячелетний раунд), а также на стабилизацию сельскохозяйственных затрат.

В этом контексте соответствующие изменения были внесены в общую организацию рынков вина, полевых культур, говядины, телятины и молока. *


COMMON FOREIGN AND SECURITY POLICY (CFSP)

The common foreign and security policy (CFSP) was established and is governed by Title V of the Treaty on European Union. It replaced European Political

35

Глосарій термінів

Cooperation (EPC) and provides for the eventual framing of a common defence policy which might in time lead to a common defence.

The objectives of this second pillar of the Union are set out in Article 11 of the EU Treaty and are to be attained through specific legal instruments (joint action, common position) which have to be adopted unanimously in the Council. With the entry into force of the Treaty of Amsterdam, the European Union also has a new instrument at its disposal - the common strategy - which is referred to in the Article 12 of the EU Treaty.

The Treaty of Nice introduced the possibility, under certain conditions, of establishing closer cooperation in the field of the CFSP for the implementation of joint actions and common positions. This closer cooperation may not be used for matters with military or defence implications.

Спільна зовнішня політика та політика безпеки

Спільна зовнішня політика та політика безпеки встановлена і регулюється розділом V Договору про Європейський Союз. Вона замінила Європейську політичну співпрацю (ЕРС) та передбачає поступове формування спільної оборонної політики, що може з часом призвести до спільної оборони.

Цілі цієї другої опори Союзу встановлені у статті 11 Договору про Європейський Союз, а їх досягнення передбачається за допомогою спеціальних нормативних актів (спільна дія, спільна позиція), які одноголосно приймаються Радою. З набранням чинності Амстердамським договором, Європейський Союз має також у своєму розпорядженні новий акт-спільну стратегію, яка регулюється статтею 12 Договору про Європейський Союз.

Ніццький договір передбачив можливість встановлення за певних умов більш тісної співпраці у сфері Спільної зовнішньої політики та політики безпеки для імплементації спільних дій і спільних позицій.

|)бщая внешняя политика и политика безопасности

Общая внешняя политика и политика безопасности установлена и регулируется разделом V Договора о Европейском Союзе. Она заменила Европейское политическое сотрудничество (ЕРС) и предусматривает постепенное формирование общей оборонительной политики, которая может со временем привести к общей обороне.

Цели этой второй опоры Союза установлены в статье 11 Договора о Европейском Союзе, а их достижения предполагается с помощью специальных нормативных актов (общие действия, общие позиции), которые единогласно принимаются Советом. Со вступлением в силу Амстердамского договора, Европейский Союз имеет также в своем распоряжении новый акт - общую стратегию, которая регулируется статьей 12 Договора о Европейском Союзе.

36

Ниццский договор предусмотрел возможность установления при определенных условиях более тесного сотрудничества в сфере Общей внешней политики и политики безопасности для имплементации общих действий и общих позиций.

COMMON ORGANISATIONS OF THE AGRICULTURAL MARKETS (COM)

The common organisations of the market (COM) are provisions laid down at Community level which govern the production of and trade in agricultural products in all the Member States of the European Union.

Since the introduction of the common agricultural policy (CAP), they have gradually replaced national market organisations in the sectors where that was necessary. The common organisations of the market seek primarily to achieve the goals of the CAP, and in particular to stabilise markets, provide farmers with a fair standard of living and increase agricultural productivity.

Спільні організації сільськогосподарських ринків

Спільні організації сільськогосподарських ринків передбачені положеннями, які встановлені на рівні Співтовариства та регулюють виробництво і торгівлю сільськогосподарськими товарами у всіх державах-членах Європейського Союзу. Після запровадження спільної сільськогосподарської політики вони поступово замінили, де це було необхідно, національні організації сільськогосподарських ринків. Спільні організації ринку в першу чергу переслідують досягнення цілей Спільної сільськогосподарської політики, зокрема, стабілізації ринків, забезпечення фермерам належного рівня життя та зростання продуктивності сільського господарства.

Общие организации сельскохозяйственных рынков

Общие организации сельскохозяйственных рынков предусмотрены положениями, которые установлены на уровне Сообщества и регулируют производство и торговлю сельскохозяйственными товарами во всех государствах-членах Европейского Союза. После внедрения общей сельскохозяйственной политики они постепенно заменили, где это было необходимо, национальные организации сельскохозяйственных рынков. Общие организации рынка в первую очередь преследуют достижение целей Общей сельскохозяйственной политики, в частности, стабилизации рынков, обеспечение фермерам надлежащего уровня жизни и рост производительности сельского хозяйства


Глосарій термінів

Згідно з новою статтею 13 Договору про Європейський Союз, Європейська Рада визначає принципи і загальні напрями для СЗПБ і приймає рішення про втілення спільних стратегій ЄС у сферах, де держави-члени мають важливі спільні інтереси.


Так, спільна стратегія встановлює зміст, цілі та тривалість заходів, які застосовуватимуться ЄС і державами-членами. Спільні стратегії вводяться Радою, зокрема, шляхом ухвалення спільних дій і спільних позицій.

Общая стратегия

Общая стратегия является новым актом, введенным Амстердамским договором в контексте общей внешней политики и политики безопасности. 1

Согласно новой статье 13 Договора о Европейском Союзе, Европейский Совет определяет принципы и общие направления ОВПБ и принимает решения по осуществлению общих стратегий ЕС в сферах, в которых государства-члены имеют важные общие интересы.


Таким образом, общая стратегия определяет содержание, цели и продолжительность мер, которые будут приняты ЕС и государствами-членами. Общие стратегии вводятся Советом, в частности, посредством принятия общих действий и общих позиций.


COMMUNITISATION

Глосарій термінів

п’ятирічного перехідного періоду будуть розглядатися на підставі комунітарного методу.

Коммунитаризация

Коммунитаризация предусматривает передачу вопроса, к которому в рамках институциональной структуры Союза, применяется межправительственный метод (вторая и третья опоры) в сферу применения коммунитованого метода (первая опора).

После вступления в силу Амстердамского договора, вопросы свободного передвижения лиц, которые находились в сфере сотрудничества судов и органов внутренних дел (третья опора), были “коммунитаризованы” и после окончания пятилетнего переходного периода будут рассматриваться на основании коммунитарного метода.

COMMUNITY ACQUIS

The Community acquis is the body of common rights and obligations which bind all the Member States together within the European Union. It is constantly evolving and comprises:

• the content, principles and political objectives of the Treaties;
  

• the legislation adopted in application of the treaties and the case law of the Court of Justice;
  

• the declarations and resolutions adopted by the Union;
  
• measures relating to the common foreign and security policy;
  
• measures relating to justice and home affairs;
  

• international agreements concluded by the Community and those concluded by the Member States between themselves in the field of the Union's activities.
  

acquis Співтовариства

Acquis Співтовариства є сукупністю спільних прав і обов’язків, які об’єднують всі держави-члени у Європейський Союз. Acquis постійно розвивається і включає:

• зміст, принципи і політичні цілі Договорів;
  
• законодавство, прийняте з метою застосування Договорів, прецендентне право Суду ЄС;
  

• 
  декларації і резолюції, прийняті Союзом;
  
• зходи, що стосуються спільної зовнішньої політики та політики безпеки;
  
• заходи, що стосуються правосуддя та внутрішніх справ;
  

• міжнародні договори, укладені Співтовариством, та договори між державами-членами стосовно діяльності Союзу.
  

Acquis Сообщества

Acquis Сообщества является совокупностью общих прав и обязанностей, которые объединяют все государства-члены в Европейский Союз. Acquis постоянно развивается и включает:

• содержание, принципы и политические цели Договоров;
  

• законодательство, принятое с целью применения Договоров, а также прецендентное право Суда ЕС;
  

• декларации и резолюции, принятые Союзом;
  

• мероприятия, которые касаются общей внешней политики и политиИ безопасности;
  

• мероприятия, которые касаются правосудия и внутренних дел;
  

• международные договоры, заключенные Сообществом, и договоры между государствами-членами относительно деятельности Союза.
  

COMMUNITY AND INTERGOVERNMENTAL METHODS

The Community method is the expression used for the institutional operating mode set up in the first pillar of the European Union. It proceeds from an integration logic with due respect for the subsidiarity principle, and has the following salient features:

• Commission monopoly of the right of initiative;
  
• widespread use of qualified majority voting in the Council;
  
• an active role for the European Parliament;
  
• uniform interpretation of Community law by the Court of Justice.
  

It contrasts with the intergovernmental method of operation used in the second and third pillars, which proceeds from an intergovernmental logic of cooperation and has the following salient features:

41

Глосарій термінів

-

-

the Commission's right of initiative is shared with the Member States or confined to specific areas of activity;

the Council generally acts unanimously;

the European Parliament has a purely consultative role;

the Court of Justice plays only a minor role.


42

Комунітарний та міжурядовий методи

Поняття „комунітарний метод” використовується в шститущйно-оператившй моделі першої опори Європейського Союзу. Цей метод виникає з інтеграційної логіки з належним врахуванням принципу субсидіарності і має такі особливі ознаки:

• монополія Комісії на право ініціативи;
  
• широке застосування у Раді голосування кваліфікованою більшістю;
  
• активна роль Європейського Парламенту;
  
• одноманітне тлумачення Судом ЄС права Співтовариства.
  

Він відрізняється від міжурядового методу, який використовується у другій і третій опорах, виникає з міжурядової логіки співробітництва та має наступні особливі ознаки:

• право ініціативи розділене між Комісією та країнами-членами або Комісія має право ініціативи лише у конкретних сферах діяльності;
  
• Рада зазвичай діє одностайно;
  
• Європейський Парламент має виключно консультативну роль;
  
• Суд ЄС відіграє лише незначну роль.
  

Коммунитарний и межправительственный методы

Понятие «коммунитарный метод» используется в институционально-операционной модели первой опоры Европейского Союза. Этот метод выходит из интеграционной логики (при этом надлежащим образом должен учитываться принцип субсидиарное) и имеет следующие отличительные признаки:

• монополия Комиссии на право инициативы;
  
• широкое применение в Совете голосования квалифицированным большинством;
  
• активная роль Европейского Парламента;
  
• однообразное толкование Судом ЕС права Сообщества.
  

Он отличается от межправительственного метода, используемого во второй и третьей опорах, который возникает из межправительственной логики сотрудничества и имеет следующие отличительные признаки:

• право инициативы разделено между Комиссией и государствами-членами или же Комиссия имеет право инициативы только в определенных сферах деятельности;
  
• Совет обычно действует единогласно;
  
• Европейский Парламент исполняет исключительно консультативную рол|
  
• Суд ЕС играет незначительную роль.
  

COMMUNITY 'BRIDGE' (TITLE VI OF THE EU TREATY)

The Treaty of Maastricht introduced the possibility of bringing some areas covered by Title VI of the EU Treaty under the Community framework (qualified majority voting). This procedure, known as the "bridge", required unanimity in the Council and ratification by each Member State in accordance with its national constitutional requirements.

With the entry into force of the Treaty of Amsterdam, any areas falling under the new Article 29 in Title VI may be transferred to the new Title IV of the EC Treaty.

Процедура “Міст” (Розділ VI Договору про Європейський Союз)

Маастрихтський договір передбачив можливість перенесення деяких сфер, охоплених розділом VI Договору про Європейський Союз, у рамки Співтовариства (де для прийняття рішення необхідна лише кваліфікована більшість голосів). Ця процедура, відома під назвою “міст”, вимагала одностайного рішення Ради і ратифікації кожною державою-членам відповідно до її конституційних вимог.

З набранням чинності Амстердамським договором, будь-яка сфера, що регулюється новою статтею 29 Розділу VI, може бути переведена у рамки нового розділу IV Договору про заснування Європейського Співтовариства. І

Процедура «Мост» (Раздел VI Договора о Европейском Союзе)

Маахстрихтский договор предусмотрел возможность перенесения некоторых сфер, охваченных разделом VI Договора о Европейском Союзе, в рамки

43

Глосарій термінів

Сообщества (где для принятия решения необходимо лишь квалифицированное большинство голосов). Эта процедура, известная под названием “мост”, требовала единогласного решения Совета и ратификации каждым государством-членам в соответствии с ее конституционными требованиями.

Со вступлением в силу Амстердамским договором, любая сфера, которая регулируется новой статьей 29 Раздела VI, может быть переведена в рамки нового раздела IV Договора об учреждении Европейского Сообщества.

COMMUNITY LAW

Strictly speaking, Community law consists of the founding Treaties (primary legislation) and the provisions of instruments enacted by the Community institutions by virtue of them (secondary legislation).

In a broader sense, Community law encompasses all the rules of the Community legal order, including general principles of law, the case law of the Court of Justice, law flowing from the Community's external relations and supplementary law contained in conventions and similar agreements concluded between the Member States to give effect to Treaty provisions.

All these rules of law form part of what is known as the Community acquis.

Право Співтовариства

У вузькому розумінні право Співтовариства складається з установчих

договорів (первинне законодавство) та прийнятих інституціями

Співтовариства на їх підставі нормативно-правових актів (вторинне
законодавство).

У широкому розумінні право Співтовариства охоплює всі правові норми Співтовариства, включаючи загальні принципи права, прецеденте право Суду ЄС, право, що виникає із зовнішніх зносин Співтовариства, та допоміжне право, що міститься у міжнародних угодах, укладених між державами-членами з метою втілення положень Договору.

Всі ці норми є частиною т.зв. acquis Співтовариства.

Право Сообщества

В узком понимании право Сообщества состоит из учредительных договоров (первичное законодательство) и нормативно-правовых актов, принятых институтами Сообщества на их основании (вторичное законодательство).

44


В более широком понимании право Сообщества охватывает все правовые нормы Сообщества, включая общие принципы права, прецедентное право Суда ЕС, право, вытекающее из внешних отношений Сообщества, и вспомогательное право, содержащееся в международных соглашениях, заключенных между государствами-членами с целью выполнения условий Договора.

Все эти нормы являются частью так называемого acquis Сообщества.

Глосарій термінів

І- рекомендації і висновки: це - не обов’язкові для виконання акти декларативного характеру. Нормативно-правовые акты Сообщества Термин «нормативно-правовые акты Сообщества» означает акты, которые, согласно Договору о создании Европейского Сообщества, могут приниматься институтами Сообщества для осуществления своих задач, принимая при этом во внимание принцип субсидиарное™. К ним относятся: - регламенты: они являются обязывающими в своей целостности и имеют прямое применение во всех государствах-членах; - директивы: они являются обязывающими для государств-членов относительно результатов, которые должны быть достигнуты; директивы требуют имплементации в законодательство государств-членов и, таким образом, оставляют поле для маневра относительно формы и средств своего применения; - решения: они накладывают обязательства на те субъекты, которым они адресованы; - рекомендации и заключения: это необязательные для исполнения акты декларативного характера.

COMPETITION

The rules on competition are intended to ensure that a European economic area based on market forces can function effectively. The European Community's competition policy (Articles 81 to 89 of the EC Treaty, formerly 85 to 94) is based on five main principles:

• the prohibition of concerted practices, agreements and associations between undertakings which may affect trade between Member States and prevent, restrict or distort competition within the common market;
  
• the prohibition of abuse of a dominant position within the common market, in so far as it may affect trade between Member States;
  
• supervision of aid granted by the Member States, or through State resources, which threatens to distort competition by favouring certain undertakings or the production of certain goods;
  
• preventive supervision of mergers with a European dimension, by approving or prohibiting the envisaged alliances;
  

46

- liberalisation of certain sectors where public or private enterprises have hitherto
evolved monopolistically, such as telecommunications, transport or energy.

Конкуренція

Правила конкуренції спрямовані на забезпечення ефективного функціонування Європейського економічного простору, що базується на ринковому механізмі. Політика Європейського Співтовариства у сфері конкуренції (статті 81-89 Договору про заснування Європейського Співтовариства, колишні статті 85-94) грунтується на п’яти головних принципах:

• заборона узгодженої практики, угод і асоціацій між підприємствами, які можуть вплинути на торгівлю між державами-членами і запобігти, обмежити або викривити конкуренцію у межах спільного ринку;
  
• заборона зловживання домінуючим становищем у межах спільного ринку, яке може вплинути на торгівлю між державами-членами;
  
• нагляд за допомогою, що надається державами-членами або за рахунок державних ресурсів, яка загрожує спотворенням конкуренції, шляхом надання переваги певним підприємствам або виробництву певних товарів
  
• запобіжний нагляд за злиттями європейського масштабу шляхом надання або ненадання дозволу на такі злиття;
  
• лібералізація певних секторів, де публічні або приватні підприємства до цього часу розвивалися як монополісти, наприклад, телекомунікації, транспорт або енергетика.
  

Конкуренция

Правила конкуренции направлены на обеспечение эффективного функционирования Европейского экономического пространства, которое основывается на рыночном механизме. Политика Европейского Сообщества в сфере конкуренции (статьи 81-89 Договора об учреждении Европейского Сообщества, бывшие статьи 85-94) основывается на пяти главных принципа«

• запрет согласованной практики, соглашений и ассоциаций между предприятиями, которые могут повлиять на торговлю между государствами-членами и предотвращать, ограничивать или искажать конкуренцию в пределах общего рынка;
  
• запрет злоупотребления доминирующим положением в пределах общего рынка, которое может повлиять на торговлю между государствами-членами;
  
• надзор за помощью, которая предоставляется государствами-членами или за счет государственных ресурсов, которая угрожает искажением конкуренции из-за предоставления преимущества отдельным предприятиям или производству отдельных товаров;
  

47

Глосарій термінів

• предупредительный надзор за слияниями европейского масштаба, при помощи предоставления или не предоставления разрешения на такие слияния;
  
• либерализация определенных секторов, где публичные или частные предприятия до этого времени развивались как монополисты, например, телекоммуникации, транспорт или энергетика.