Акціонерне Товариство «Європейський банк раціонального фінансування»
| Вид материала | Документы |
- Акціонерне Товариство " Європейський банк раціонального фінансування", 2803.55kb.
- Шевченківський районний суд м. Львова, 135.47kb.
- Правила фонду фінансування будівництва «Севастополь» №1 ффб-а (Управитель: Відкрите, 443.36kb.
- Інформація про банк, 4925.83kb.
- Відкрите акціонерне товариство “Комерційний банк “Актив-банк” фінансовий звіт за 2007, 4374.78kb.
- Загальна інформація про діяльність банку, 387.8kb.
- Річна фінансова звітність за рік, що закінчився 31 грудня 2010 року, 5185.92kb.
- Проспект емісії іпотечних облігацій відкритого акціонерного товариства акціонерний, 1267.57kb.
- Інформація про випуск облігацій відкритого акціонерного товариства акціонерний банк, 1401.08kb.
- Публічне акціонерне товариство “комерційний банк “хрещатик”, 442.59kb.
Примітка 1. Облікова політика
Примітка 1.1. Основна діяльність
Діяльність Банку здійснюється відповідно до нормативно-правових актів України, зокрема:
1. Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000р. № 2121-ІІІ.
2. Закону України “Про Національний банк України” від 20 травня 1999р. № 679-XIV.
3. Цивільного кодексу України від 16 січня 2003р. № 435-ІV.
4. Господарського кодексу України від 16.01.2003р. № 436-IV.
5. Бюджетного кодексу України від 21.06.2001р. №2542-III.
6. Кодексу законів про працю України.
7. Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. № 996-ХІV.
8. Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003р. №755-IV.
9. Закону України “Про аудиторську діяльність” від 22 квітня 1993р. № 3125-XII.
10.Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 05.04.2001р. №2346-ІІІ.
11. Закону України “Про заставу” від 02.10.1992р. № 2654-ХІІ.
12. Закону України “Про цінні папери і фондову біржу” від 23.02.2006р. № 3480-ІV.
13. Закону України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від 30.10.1996р. № 448/96-ВР.
14. Закону України “Про фінансовий лізинг” від 16.11.1997р. № 723/97-ВР.
15. Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10.12.1997р. № 710/97-ВР.
16. Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р. № 15-93.
17. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994р. № 334/94-ВР.
18. Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003р. № 889-IV.
19. Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” від 28 листопада 2002р. № 249-IV.
20. Закону України “Про оплату праці” від 24 березня 1995р. № 108/95-ВР.
21. Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” від 3 липня 1991р. № 1282-XII.
22. Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000р. №2181-ІІІ.
23. Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997р. № 168/97-ВР.
24. Закону України “Про зайнятість населення” від 01.03.1991р. № 803-XII.
25. Закону України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991р. № 1576-XII.
26. Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001р. № 2664-III.
27. Закону України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” 1 червня 2000р. № 1775-III.
28. Закону України “Про відпустки” 15 листопада 1996р. № 504/96-ВР.
29. Закону України “Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” 23 березня 1996р. № 98/96-ВР.
30. Закону України “Про обіг векселів в Україні” 5 квітня 2001р. № 2374-III.
31. Закону України “ Про іпотеку” від 05 червня 2003р. №898-IV.
32. Міжнародних стандартів фінансової звітності та бухгалтерського обліку.
33. Національних стандартів бухгалтерського обліку.
34. Іншими законодавчими та нормативно–правовими актами Національного банку України, рішеннями Спостережної Ради і Правління Банку, внутрішніми документами, що визначають порядок здійснення операцій з різними фінансовими інструментами.
Діяльність ВАТ “ЄБРФ” забезпечують наступні підрозділи: операційне управління – фронт-офіс, відділ податкового обліку та господарчих операцій, відділ забезпечення банківських операцій – бек-офіс, управління активних операцій, управління аналізу, планування та оцінки ризиків, відділ професійної діяльності на ринку цінних паперів, казначейство, управління кореспондентських відносин та валютного контролю, управління фінансового моніторингу, управління автоматизації та платіжних систем, відділ внутрішнього аудиту, управління безпеки, адміністративно-господарське управління, відділ діловодства, юридичне управління. Їх функції визначаються положеннями про відповідні структурні підрозділи. До структури Банку також входять Донецька та Дніпропетровська філії.
На підставі отриманої банківської ліцензії № 155 від 20.03.2009 року та письмового дозволу № 155-3 від 20.03.2009 року банк здійснює операції, визначені частиною першою, пунктами 1-8,10 та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки та банківську діяльність”.
Банк здійснює розрахунково-касове обслуговування клієнтів, операції по залученню коштів юридичних і фізичних осіб, акумулюючи тимчасово вільні грошові кошти, надає їх у позику юридичним і фізичним особам на умовах платності, строковості, цільового використання; проводить операції на міжбанківському ринку України та міжнародних ринках.
На сьогодні банк є фінансовою установою, здатною надавати широкий спектр банківських послуг. Банк прагне до забезпечення індивідуального підходу до кожного клієнта, своєчасно реагує на нові ринкові можливості щодо підвищення рівня обслуговування клієнтів.
Примітка 1.2. Основи облікової політики та складання звітності
Облікова політика Банку базується на складових міжнародних стандартів бухгалтерського обліку : безперервності діяльності, постійності правил бухгалтерського обліку, обачливості, нарахування, окремого відображення активів і зобов’язань, прийнятності вхідного балансу, перевагах змісту над формою, оцінюванні, відкритості, консолідації, суттєвості, конфіденційності.
Разом з тим існують відмінності між Обліковою політикою Банку та Міжнародними стандартами фінансової звітності, які визначаються тими розбіжностями та відмінностями, що існують між національними стандартами бухгалтерського обліку, нормативними документами НБУ та МСФЗ. Система обліку Банку включає бухгалтерський (фінансовий), управлінський та податковий облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі, відрізняючись формою та періодичністю розрахунку даних.
Бухгалтерський (фінансовий) облік та фінансова (бухгалтерська) звітність базується на вимогах Міжнародних стандартів фінансової звітності (далі - МСФЗ), національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та основних принципах бухгалтерського обліку, зазначених у Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998р. № 566 зі змінами і доповненнями. Бухгалтерський облік здійснюється згідно з Планом рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 17.06.2004р. № 280 зі змінами та доповненнями.
Система обліку в Банку створена таким чином, щоб надавати можливість прогнозування і визначення стратегії розвитку діяльності Банку. Одним з шляхів прогнозування є порівняння статей балансу Банку з показниками, встановленими керівництвом Банку.
Активи і зобов’язання Банку оцінюються і відображаються в обліку з достатньою мірою обережності з метою уникнення можливості перенесення існуючих фінансових ризиків на наступні звітні періоди. Тому методи оцінки активів та зобов’язань в Банку базуються на головних принципах міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Через оцінку активів та зобов’язань надходить інформація про загальну вартість банківського майна, його зобов’язань , про вартість окремих статей балансу Банку. Не підлягає оцінці готівка та стандартні зобов’язання.
У фінансових звітах Банк використовує такі методи оцінки, як історична (первісна) вартість, ринкова вартість, справедлива вартість, теперішня вартість, балансова вартість(амортизована собівартість).
Первісна вартість передбачає відображення в обліку активів Банку за сумою фактичних витрат на їх придбання на дату їх придбання, а зобов’язань – на суму мобілізованих коштів в обмін на зобов’язання (депозити). За первісною вартістю Банк обліковує основні засоби та нематеріальні активи та фінансові інструменти (дебіторська заборгованість, цінні папери, вкладення ( інвестиції ) в асоційовані компанії, дочірні підприємства).
Ринкова вартість – сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку. При відображенні в обліку активів та зобов’язань за ринковою вартістю активи визнаються за тією сумою коштів, яку необхідно було б сплатити для придбання таких самих активів на поточний момент. При відображенні в обліку зобов’язань вони визнаються за тією сумою коштів, яка вимагалася для проведення розрахунку у поточний момент. Приведення вартості активів у відповідність із ринкової здійснюється шляхом їх переоцінки.
Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу, або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. За справедливою вартістю Банк визначає безоплатно отримані активи, активи, отримані в результаті обміну на неподібний об’єкт.
Амортизована собівартість – це сума, за якою фінансовий актив чи фінансове зобов’язання оцінювали при первісному визнанні, мінус виплата основної суми боргу, мінус або плюс накопичена амортизація (розрахована за методом ефективного відсотка) будь-якої різниці між цією первісною сумою та сумою погашення, мінус будь-яке часткове списання на зменшення корисності.
Активи і зобов’язання Банку обліковуються, пріоритетно за вартістю їх придбання чи виникнення; активи та зобов’язання в іноземній валюті, за винятком немонетарних статей, підлягають переоцінці при кожній зміні офіційного валютного курсу.
При веденні бухгалтерського обліку Банком забезпечується незмінність протягом року прийнятої методології відображення окремих господарських операцій.
Операції відображаються в бухгалтерському обліку на дату проведення операції, тобто в день виникнення прав(активів) або зобов’язань, незалежно від руху коштів, в тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Операції обліковуються та розкриваються у звітності відповідно до їх суті та економічного змісту. Всі рахунки, за якими відображаються активи та зобов'язання, оцінюються окремо і відображаються у розгорнутому вигляді, є активними чи пасивними, за винятком транзитних чи технічних.
Банк веде бухгалтерський облік і складає фінансову звітність у валюті України - гривні. Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності у валюті України з перерахуванням її за курсом Національного банку України на дату здійснення операції або складання звітності.
Річна фінансова звітність Банку підготовлена відповідно до вимог Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України № 480 від 27 грудня 2007 року зі змінами та доповненнями.
Річна фінансова звітність складається на основі даних бухгалтерського обліку наростаючим підсумком за звітний фінансовий 2009 рік з приведенням порівняльних даних за станом на кінець попереднього фінансового року у тисячах гривень. Балансові та позабалансові статті відображені за станом на кінець дня 31 грудня 2009 року.
Зведена фінансова звітність складається в цілому по Банку з урахуванням підрозділів Банку, за винятком залишків за взаємними розрахунками та вкладеннями, та містить всю інформацію про фактичні та можливі результати операцій Банку, яка може впливати на рішення, що приймаються згідно з нею.
Основними принципами обліку активів і зобов’язань, доходів та витрат є:
- принцип нарахування (доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку під час їх виникнення );
- принцип відповідності ;
- принцип обачності (застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів банку).
Доходи/витрати підлягають нарахуванню та відображенню у фінансовій звітності банку, якщо виконуються такі умови:
- щодо активів та зобов’язань – є реальна заборгованість (процентні доходи/витрати);
- щодо наданих (отриманих ) послуг – фінансовий результат може бути точно оцінений та при цьому є договір про надання (отримання) послуг.
Якщо доходи (витрати) отримані (сплачені) на дату балансу, то банк не відображає їх за рахунками нарахованих доходів і витрат.
Розрахунковим періодом для застосування принципу відповідності є календарний місяць. Критерії визнання доходу і витрат застосовуються окремо до кожної операції банку. Кожний вид доходу і витрат відображається в бухгалтерському обліку окремо. Доходи та витрати визнаються у тому звітному періоді, до якого вони належать, та розраховуються, виходячи з бази їх нарахування та строку користування відповідними активами/зобов’язаннями. Доходи визнаються в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, які отримані або підлягають отриманню.
Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін активами, які є подібними за призначенням та мають однакову справедливу вартість. Сума доходів (витрат) за операціями обміну неподібними активами визначається за справедливою вартістю активів, послуг, що отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню) банком, зменшеною або збільшеною відповідно на суму переданих або отриманих грошових коштів та їх еквівалентів. Якщо справедливу вартість активів, робіт, послуг, які отримані (надані) або підлягають отриманню (наданню) за операціями обміну, достовірно визначити неможливо, то дохід (витрати) визначається за справедливою вартістю активів, робіт послуг (крім грошових коштів та їх еквівалентів), що передані (отримані) за цими контрактами. Якщо актив забезпечує одержання економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, амортизація) між відповідними звітними періодами. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, у якому вони були здійснені.
Доходи (витрати) за одноразовими послугами (наприклад, комісії за здійснений обмін валют, надання (отримання) консультацій тощо) можуть визнаватися без відображення за рахунками нарахованих доходів (витрат), якщо кошти отримані (сплачені) у звітному періоді, у якому послуги фактично надаються (отримуються).
Доходи (витрати) за безперервними послугами (наприклад, комісії за інформаційно-розрахункове обслуговування в системі електронних міжбанківських переказів Національного банку, за послуги користування системою електронної пошти тощо) визнаються щомісяця протягом усього строку дії договору про надання (отримання) послуг і відображаються в бухгалтерському обліку за принципом нарахування.
Доходи (витрати) за послугами, що надаються поетапно визнаються після завершення кожного етапу операції протягом дії договору про надання (отримання) послуг і відображаються в обліку за принципом нарахування. Нарахування доходів (витрат) здійснюється з дати оформлення документа, що підтверджує надання (отримання) послуги.
Доходи (витрати) за послугами з обов'язковим результатом визнаються за фактом надання (отримання) послуг або за фактом досягнення передбаченого договором результату.
За станом на кінець дня 31 грудня 2009 року прострочених нарахованих доходів банк не має.
Примітка 1.3. Первісне визнання фінансових інструментів
Фінансові інструменти в залежності від економічної сутності вкладень обліковуються за справедливою вартістю, первісною вартістю або амортизованою вартістю залежно від їх класифікації. Банк здійснює облік фінансових інструментів в розрізі всіх складових їх вартості – номіналу фінансового інструменту, нарахованих доходів або витрат, дисконту/премії, резерву, переоцінки.
Фінансові інструменти в бухгалтерському обліку поділяються на фінансові активи, фінансові зобов’язання, інструменти власного капіталу та похідні фінансові інструменти.
До фінансових активів Банку належать грошові кошти та їх еквіваленти; дебіторська заборгованість та позики Банку; цінні папери, які утримуються до погашення; цінні папери, призначені для перепродажу; інші фінансові активи. До фінансових зобов’язань включаються фінансові зобов’язання, призначені для перепродажу (депозитні сертифікати, облігації), фінансові гарантії та інші фінансові зобов’язання. З метою бухгалтерського обліку зобов’язання поділяються на довгострокові, поточні, забезпечення, непередбачені зобов’язання та доходи майбутніх періодів. На момент придбання фінансові активи та зобов’язання визнаються за справедливою вартістю або за собівартістю (амортизованою собівартістю).
Якщо справедливу вартість нового фінансового активу або нового фінансового зобов’язання достовірно визначити не можна, то Банк визнає первісну вартість нового фінансового активу нульовою, а фінансовий результат визначається як різниця між виручкою і балансовою вартістю списаного фінансового активу, а первісна вартість нового фінансового зобов’язання буде визначатися в розмірі суми перевищення виручки над балансовою вартістю списаного активу.
У випадках, коли Банк передає контроль ( переведення боргу за кредитом, тощо) за фінансовим активом або бере на себе нове фінансове зобов’язання, то водночас при списанні з балансу фінансового активу Банк зараховує на свій баланс новий фінансовий актив або нове фінансове зобов’язання за справедливою вартістю. Фінансовий результат від такої операції Банк визначає як різницю між виручкою і балансовою вартістю переданого активу, збільшену на справедливу вартість узятого на себе фінансового зобов’язання та зменшена на справедливу вартість нового фінансового активу.
Інструменти власного капіталу визнаються одночасно з визнанням фінансового активу і фінансового зобов’язання. До інструментів власного капіталу Банку належать прості акції. В балансі Банку прості акції обліковуються за номінальною вартістю.
Під час первісного визнання фінансових інструментів Банк оцінює за справедливою вартістю з урахуванням витрат понесених на здійснення операції. Найкращим підтвердженням справедливої вартості при первісному визнанні є ціна угоди. Прибуток або збиток при первісному визнанні визнається лише у тому випадку, якщо існує різниця між справедливою вартістю та ціною угоди, підтвердженням якої можуть бути інші поточні угоди з тим самим фінансовим інструментом, що спостерігаються на ринку, або методики оцінки, які у якості базових даних використовують лише дані з відкритих ринків.
Усі операції із придбання або продажу фінансових активів, що передбачають поставку протягом періоду, визначеного законодавством або традиціями ринку (угоди „звичайної” купівлі-продажу), визнаються на дату здійснення угоди, тобто на дату, коли Банк зобов’язується поставити фінансовий актив. Усі інші операції із придбання або продажу визнаються на дату розрахунку, при цьому зміна вартості за період між датою прийняття зобов’язань та датою розрахунку не визнається щодо активів, відображених за первісною або амортизованою вартістю; визнається у складі прибутку або збитку щодо торгових цінних паперів, похідних фінансових інструментів та інших фінансових активів, які обліковуються за справедливою вартістю через фінансовий результат; і визнається у складі капіталу щодо активів, які відносяться до категорії активів для подальшого продажу.