Наказ моз україни від 16 червня2011 р

Вид материала

Документы

Содержание Особлива інформація про деякі інгредієнти Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Застосування у період вагітності або годування груддю. Особливості застосування. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Побічні реакції. Застосування дітям Застосування у період вагітності або годування груддю. Період годування груддю Особливості застосування. Streptococcus pneumoniae Порушення серцевої діяльності Діти та підлітки Підвищена чутливість до препарату Шлунково-кишковий тракт Кістково-м’язова система Нервова система Шкіра і підшкірна клітковина ... Полное содержание

Подобный материал:

• Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
• Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
• Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
• Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
• Головна стаття, 939.51kb.
• Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
• Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
• Типовий навчальний план та програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 923.66kb.
• Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
• Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.

Особлива інформація про деякі інгредієнти

До складу твердих капсул Хіконцилу входить азобарвник E 122, який може викликати алергічні реакції.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. Хіконцил не впливає на здатність пацієнта керувати автомобілем або іншими механічними засобами, але деяким пацієнтам при виникненні побічних ефектів (запаморочення, судоми) слід утриматися від керування автотранспортом або іншими механізмами.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Пробенецид, фенілбутазон, меншою мірою – ацетилсаліцилова кислота та сульфінпіразон пригнічують тубулярну секрецію препаратів пеніцилінового ряду, що призводить до збільшення періоду напіввиведення та концентрації амоксициліну у плазмі крові.

Одночасне застосування амоксициліну та пероральних контрацептивів пов’язано з випадками кровотечі та зниженням ефективності контрацептивів.

Одночасне застосування алопуринолом не збільшує частоту шкірних реакцій на відміну від сполучення алопуринолу з ампіциліном.

Препарати, що мають бактеріостатичну функцію (антибіотики тетрациклінового ряду, макроліти, хлорамфенікол), можуть нейтралізувати бактерицидний ефект амоксициліну.

Паралельне застосування аміноглікозидів є можливим (синергічний ефект).

Наказ МОЗ України від 16 червня2011 р. № 360


ЦИПРИНОЛ®

таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 250 мг № 10 (10х1) у блістерах UA/0678/02/02 таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 500 мг № 10 (10х1) у блістерах UA/0678/02/03

КРКА, д.д., Ново место Словенія

Протипоказання.

Підвищена чутливість до ципрофлоксацину або іншого компонента препарату, а також до інших фторхінолонів.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину в плазмі крові.

Побічні реакції.

Побічні реакції, що можуть виникнути під час вживання ципрофлоксацину, класифіковані в наступні групи згідно з їх частотою:

• дуже часто > 1/10,
  
• часто > 1/100, < 1/10,
  
• нечасто > 1/1 000, <1/100,
  
• рідко > 1/10 000, < 1/1 000,
  
• дуже рідко < 1/10 000, включаючи поодинокі випадки.
  

Частота побічних реакцій класифікована згідно зі системами органів:

З боку кров’яної та лімфатичної систем:

• нечасто: еозинофілія, лейкопенія;
  
• рідко: анемія, гранулоцитопенія, лейкоцитоз, змінені рівні протромбіну, тромбоцитопенія, тромбоцитоз;
  
• дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: гемолітична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, пригнічення діяльності кісткового мозку.
  

З боку нервової системи:

• нечасто: головний біль, запаморочення, втома, безсоння, збудження, сплутаність свідомості;
  
• рідко: галюцинації, перспірація, парестезія, відчуття страху, нічні марення, депресія, тремор, судоми, гіпестезія;
  
• дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: нестабільна поведінка, психози, підвищений внутрішньочерепний тиск, атаксія, гіперестезія, судомне скорочення.
  

З боку органів чуття:

• нечасто: зміна смаку і порушення зору;
  
• рідко: шум у вухах, тимчасова глухота (особливо для високих частот), порушення зору (диплопія, порушення відчуття кольору);
  
• дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: втрата смаку (зазвичай, тимчасово).
  

З боку серцево-судинної системи:

• рідко: тахікардія, мігрень, втрата свідомості, гарячі припливи та перспірація, периферичні набряки;
  
• дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: васкуліт.
  

З боку дихальної системи:

• рідко: задишка, набряк гортані.
  

З боку травного тракту, печінки, жовчного міхура та жовчних протоків:

• часто: нудота, діарея;
  
• нечасто: блювання, абдомінальний біль, метеоризм, втрата апетиту;
  
• рідко: холестатична жовтяниця, псевдомембранозний коліт;
  
• дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: гепатит (виключно, має місце печінкова недостатність, що становить загрозу для життя).
  

З боку шкіри та підшкірних тканин:

• часто: висип;
  
• нечасто: свербіж, макулопапулярний висип, кропив’янка;
  
• рідко: реакції фоточутливості;
  
• дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: петехії, папули, геморагічні кісти, кірки/струпи (в результаті васкуліту), поліморфна ексудативна еритема, нодозна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайела).
  

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини:

• нечасто: біль у суглобах;
  
• рідко: біль у м’язах, набряк суглобів;
  
• дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: тендиніт (особливо тендиніт Ахіллового сухожилля), розрив сухожилля, міастенія.
  

З боку нирок та сечовивідних шляхів:

• рідко: інтерстиціальний нефрит, тимчасова ниркова недостатність, гематурія та кристалурія.
  

Загальні порушення:

• нечасто: відчуття слабкості, довготривале застосування може призвести до надлишкового росту резистентних бактерій та грибів (псевдомембранозний коліт, кандидоз);
  
• рідко: реакції гіперчутливості, спричинене препаратом підвищення температури тіла, анафілактичні реакції (набряк обличчя, ангіоневротичний набряк, ускладнене дихання, загроза розвитку шоку), які можуть мати місце після першої дози, біль у кінцівках, спині та груднині;
  
• дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: реакції, подібні на сироваткову хворобу, загострення міастенії.
  

Лабораторні показники:

• нечасто: підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази, підвищення рівня сечовини, креатиніну та білірубіну в сироватці;
  
• рідко: гіперглікемія, кристалурія та гематурія;
  
• дуже рідко, включаючи поодинокі випадки: підвищення рівнів амілази та ліпази.
  

При виникненні тяжких побічних ефектів (особливо у разі реакцій гіперчутливості, псевдомембранозного коліту, порушень з боку центральної нервової системи, галюцинацій або болю в ділянці сухожилля) лікування слід припинити.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Немає достатньо даних щодо застосування ципрофлоксацину під час вагітності.

Під час вагітності та годування груддю застосування препарату допускається тільки в тому випадку, коли очікувана користь переважає потенційний ризик, наприклад, якщо вони перебували в аерогенному контакті з Bacillus anthracis. Існує ймовірність негативного впливу ципрофлоксацину на розвиток суглобового хряща в організмі дитини.

Оскільки ципрофлоксацин виділяється в грудне молоко, його прийом не рекомендований під час годування груддю. Годування груддю слід припинити, якщо лікування ципрофлоксацином дійсно необхідно для матері.


Діти.

Під час лікування дітей і підлітків віком до 18 років (від 5 до 17 років) застосування препарату допускається тільки за відповідними показаннями в тому випадку, коли очікувана користь переважає потенційний ризик, наприклад, якщо вони перебували в аерогенному контакті з Bacillus anthracis. Кількість досліджень у таких пацієнтів недостатня; не виключена можливість ушкодження суглобового хряща протягом росту. Аналіз даних про безпечність ципрофлоксацину у пацієнтів віком до 18 років з муковісцидозом не виявив жодного ушкодження хряща чи суглоба.

Немає досвіду застосування препарату у дітей з порушенням функції нирок або печінки.


Особливості застосування.

Оскільки ципрофлоксацин може спричинити тяжкі реакції з боку центральної нервової системи (судоми, підвищений внутрішньочерепний тиск, психози, які становлять самозагрозу для пацієнта, депресії, запаморочення, часткове затьмарення свідомості, нервозність), треба особливо обережно призначати ці ліки хворим літнього віку, хворим з порушеннями функції центральної нервової системи (епілепсія, знижений судомний поріг, судоми в анамнезі, зменшений церебральний кровообіг, апоплексія, психічні порушення).

У хворих з тяжкими ураженнями печінки стан може погіршитись.

У хворих з будь-яким типом ниркової недостатності і дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази прийом Ципринолу може спричинити гемолітичну анемію.

Відомо, що вже перший прийом препарату може спричинити тяжкі алергічні реакції..

Слід уникати підлужування сечі під час лікування ципрофлоксацином через можливу кристалурію у лужній сечі. Перед лікуванням і під час прийому ципрофлоксацину треба забезпечити достатню гідратацію хворого. Для хворих з нирковою недостатністю треба або зменшити дозу, або збільшити інтервал між прийомами ліків.

Слід уникати сонячних променів та штучних джерел ультрафіолетового світла під час лікування ципрофлоксацином, оскільки можуть спостерігатися реакції фоточутливості.

Прийом препарату може поєднуватися із зростанням резистентності мікроорганізмів. Тому треба звертати увагу на випадки тяжкої і тривалої діареї, яка може бути виявом псевдомембранозного коліту. У такому разі треба припинити прийом ліків та призначити відповідну терапію.

Є повідомлення про поодинокі випадки тендиніту або навіть розриву сухожилля під час лікування хінолонами, особливо у пацієнтів літнього віку, які також приймають кортикостероїди. Рекомендується припинити прийом препарату при виникненні болю вздовж сухожилля або при появі перших ознак тендиніту. Під час лікування і відразу ж після його завершення пацієнт повинен уникати надмірних фізичних навантажень.

Під час лікування пацієнти не повинні вживати алкоголь.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Ципринол чинить незначний вплив на здатність керувати автомобілем та іншими механічними засобами. При звичайних дозах він може погіршити уважність, особливо на початку лікування, титрування доз та при супутньому вживанні спиртного. Пацієнт повинен мати на увазі, що його здатність до керування автомобілем та іншими механічними засобами під час лікування ципрофлоксацином може бути обмеженою.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

У пацієнтів, які повинні приймати ципрофлоксацин разом з антацидами (в яких міститься алюміній, магній або кальцій) або сукральфат, відбувається зниження абсорбції ципрофлоксацину. Тому рекомендується таким пацієнтам приймати ципрофлоксацин або за 4 години до застосування антацидів чи сукральфату, або через 2-4 години після нього.

Препарати, в яких міститься залізо або цинк, знижують абсорбцію ципрофлоксацину.

Супутній прийом ципрофлоксацину і теофіліну і/або кофеїну може спричинити підвищення концентрації теофіліну і/або кофеїну в сироватці і подовжити час їх виведення. Ризик появи таких побічних ефектів збільшується. Паралельне призначення ципрофлоксацину і циклоспорину підвищує нефротоксичність циклоспорину. Рекомендовано частіше перевіряти концентрації теофіліну та циклоспорину в сироватці.

Паралельний прийом ципрофлоксацину і пероральних антикоагулянтів може подовжити час кровотечі, тому рекомендується періодично контролювати протромбіновий час.

Під час лікування ципрофлоксацином існує підвищений ризик розриву сухожилля у хворих, які паралельно проходять курс терапії кортикостероїдами.

Паралельне призначення ципрофлоксацину й фенітоїну може призвести або до підвищення, або до зниження концентрацій фенітоїну в сироватці.

З особливою обережністю слід призначати препарат при лікуванні пацієнтів, які страждають на цукровий діабет, оскільки дія глібенкламіду може посилитись і спричинити гіпоглікемію.

Паралельне призначення деяких нестероїдних протизапальних ліків (особливо опіоїдних аналгетиків, наприклад, фенбуфену) і дуже високих доз хінолонів може спричинити судоми.


Протипоказання.

Ципрофлоксацин не слід застосовувати при підвищеній чутливості до активної речовини препарату, або до інших препаратів групи фторхінолонів, або до іншого компонента препарату.

Одночасне застосування ципрофлоксацину та тизанідину протипоказане через клінічно значущі побічні ефекти (артеріальна гіпотензія, сонливість), пов’язані зі збільшенням концентрації тизанідину у плазмі крові.

Побічні реакції.

Небажані побічні реакції на препарат, засновані на всіх клінічних дослідженнях з ципрофлоксацином (оральна і парентеральна форма), класифіковані за категоріями частоти CIOMS III, наводяться нижче (загальна кількість досліджувальних n = 51721, дата блокування бази даних: 15 травня 2005).

Частоту небажаних побічних реакцій, про які повідомлялося з приводу ципрофлоксацину, узагальнено у нижченаведеній таблиці. У рамках кожного групування частоти випадків небажані побічні реакції наводяться у порядку зменшення серйозності.

Дуже часті (≥ 1/10); часті (≥ 1/100, < 1/10); нечасті (≥ 1/1000, ≤1/100); рідкі (≥ 1/10000, ≤ 1/1000); дуже рідкі (≤ 1/10000), не відомо (не можна оцінити на основі наявних даних).

Небажані побічні реакції, ідентифіковані лише під час постмаркетингового дослідження і частота яких не може бути визначена, наводяться за позначенням «невідомо».

Таблиця 2.

Клас системи органів	Часті	Нечасті	Рідкі	Дуже рідкі	Невідомо
Інфекції та інвазії		Грибкові суперінфекції	Антибіотико-асоційований коліт (дуже рідко – з можливим летальним наслідком)
З боку кровотворної та лімфатичної систем		Еозинофілія	Лейкопенія, анемія, нейтропенія, лейкоцитоз, тромбоцитопенія, тромбоцитоз	Гемолітична анемія, агранулоцитоз, панцитопенія (така, що загрожує життю), пригнічення функції кісткового мозку (таке, що загрожує життю)
З боку імунної системи			Алергічні реакції, алергічний/ ангіоневротичний набряк	Анафілактичні реакції, анафілактич-ний шок (такий, що загрожує життю) і реакції, подібні до сироваткової хвороби
Розлади харчування та порушення обміну речовин		Анорексія	Гіперглікемія
Психічні розлади		Психомоторна збудливість/ тривожність	Сплутаність свідомості і дезорієнтація, неспокій, підвищена сонливість, депресія, галюцинації	Психози
З боку нервової системи		Головний біль, запаморочен-ня, розлади сну, порушення смаку	Парестезії, дизестезії, гіпестезії, тремор, судоми, вертиго	Мігрень, порушення координації, порушення нюху, гіперестезія, внутрішньо-черепна гіпертензія	Периферична нейропатія
З боку органів зору			Порушення зору	Порушення кольорового сприйняття
З боку органів слуху і рівноваги			Дзвін у вухах, глухота	Порушення слуху
З боку серцево-судинної системи			Тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, непритомність	Васкуліт	Подовження інтервалу QT, шлуноч-кова аритмія, двонаправ-лена шлуночкова тахікардія*
З боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння			Диспное (включаючи астматичні стани)
З боку шлунково-кишкового тракту	Нудота, діарея	Блювання, біль у ділянці шлунка і кишечнику, диспептичні розлади, метеоризм		Панкреатит
З боку печінки і жовчовивід-них шляхів		Швидкомину-ще підвищення рівня трансаміназ, гіпербілірубі-немія	Порушення функції печінки, жовтяниця, гепатит	Некроз печінки (який дуже рідко прогресує до печінкової недостатності, що загрожує життю)
З боку шкіри та підшкірно-жирової тканини		Висипання, свербіж, кропив’янка	Реакції фоточутливості	Петехії, мультиформна еритема, вузликова еритема, синдром Стівенса-Джонсона (з потенційною загрозою життю) і токсичний епідермальний некроліз (з потенційною загрозою життю)
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини		Біль у ділянці скелетно-м’язової системи (наприклад, біль у ногах, біль у спині, біль у грудях), артралгії	Артрити, підвищення м’язового тонусу і судоми м’язів	М’язова слабкість, тендиніти, розриви сухожиль (переважно ахілових), загострення симптомів міастенії
З боку нирок та сечовидільної системи		Порушення функції нирок	Ниркова недостатність, гематурія, кристалурія, тубулоінтерсти-ціальний нефрит
З боку організму в цілому, реакції у місці введення		Астенія, гарячка	Набряки, пітливість (гіпергідроз)	Порушення ходи
Відхилення лабораторних показників		Підвищення рівня лужної фосфатази в крові	Відхилення від норми рівня протромбіну, підвищення рівня амілази

* Ці стани відзначалися під час постмаркетингового періоду і спостерігалися переважно у пацієнтів з додатковим фактором ризику пролонгації інтервалу QT.

Наступні небажані побічні реакції належать до категорії підвищеної частотності у підгрупах пацієнтів, які отримують препарат внутрішньовенно або послідовно (після внутрішньовенного введення – пероральний режим):

Часті	Блювання, транзиторне збільшення активності трансаміназ, висипання
Нечасті	Тромбоцитопенія, тромбоцитоз, сплутаність свідомості і дезорієнтація, галюцинації, парестезії, дизестезії, судоми, вертиго, запаморочення, порушення зору, порушення слуху, тахікардія, вазодилатація, зниження артеріального тиску, транзиторна печінкова недостатність, жовтяниця, ниркова недостатність, набряки.
Рідкісні	Панцитопенія, пригнічення функції кісткового мозку, анафілактичний шок, психотичні реакції, мігрень, порушення нюху, порушення слуху, васкуліт, панкреатит, некроз печінки, петехії, розрив сухожилля.

Застосування дітям

Частота випадків артропатії, зазначена вище, засновується на основі даних, одержаних при дослідженнях дорослих пацієнтів. У дітей артропатія спостерігається часто.


Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Оскільки безпека застосування ципрофлоксацину вагітним жінкам не була встановлена, і у зв’язку з тим, що дані випробувань на тваринах не дають можливість повністю виключити ймовірність пошкодження суглобних хрящів у новонароджених, ципрофлоксацин не можна призначати вагітним жінкам.

Випробування на тваринах не надали жодних доказів тератогенних ефектів (мальформацій) від застосування препарату.

Період годування груддю

Ципрофлоксацин проникає у грудне молоко. Через потенційний ризик пошкодження суглобних хрящів у новонароджених ципрофлоксацин не слід застосовувати під час годування груддю.


Діти.

Ципрофлоксацин можна застосовувати дітям як препарат другої та третьої лінії для лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів та пієлонефриту, спричинених Escherichia coli (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 1 до 17 років), а також для лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa, у дітей з муковісцидозом легень (у клінічних дослідженнях вік дітей, які одержували лікування, становив від 5 до 17 років).

Лікування ципрофлоксацином може бути призначене тільки після ретельної оцінки співвідношення ризик-користь через імовірність розвитку побічних ефектів з боку суглобів та/або навколишніх тканин.

Лікування дітей у рамках клінічних досліджень проводилося тільки за зазначеними вище показаннями. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.


Особливості застосування.

Тяжкі інфекції та/або інфекції, спричинені грампозитивними та анаеробними бактеріями

Для лікування тяжких інфекцій та інфекцій, спричинених грампозитивними і анаеробними патогенними бактеріями ципрофлоксацин, слід застосовувати у комбінації з відповідними антибактеріальними засобами.

Пневмококи

Ципрофлоксацин не рекомендується для лікування пневмокових інфекцій через недостатню ефективність щодо бактерій групи Streptococcus pneumoniae.

Інфекції статевих органів

Інфекції статевих органів можуть бути спричинені резистентними до фторхінолонів ізолятами Neisseria gonorrhoeae. Якщо підозрюється, або відомо, що інфекції статевих органів спричинені N. gonorrhoeae, особливо важливо отримати інформацію про ступінь резистентності до ципрофлоксацину і підтвердити чутливість до препарату на основі результатів лабораторних досліджень.

Порушення серцевої діяльності

Ципрофлоксацин асоціюється з подовженням інтервалу QT на електрокардіограмі (див. розділ «Побічні реакції»). Загалом, пацієнти літнього віку можуть бути чутливіші до впливу препарату на інтервал QT. Слід з обережністю застосовувати ципрофлоксацин із супутніми препаратами, які можуть спричиняти пролонгацію інтервалу QT (наприклад, антиаритмічні препарати класу Іа або ІІІ), та хворим із факторами ризику щодо зазначених станів (наприклад, пролонгація QT в анамнезі, некоригована гіпокаліємія).

Діти та підлітки

Як і інші препарати цієї групи, доведено, що ципрофлоксацин може спричиняти артропатію опорних суглобів у молодих тварин. Аналіз наявних даних щодо безпеки застосування ципрофлоксацину хворим дітям, більшість із яких страждали на муковісцидоз, не надав жодних доказів пошкодження хрящової тканини або суглобів, асоційованого з лікуванням. Застосування ципрофлоксацину за іншими показаннями, окрім лікування легеневих загострень, спричинених Pseudomonas aeruginosa у дітей з муковісцидозом легень (віком 5-17 років), лікування ускладнених інфекцій сечовивідних шляхів і пієлонефриту, спричинених E.coli (віком 1-17 років), і сибірської виразки після контакту не вивчалося. Клінічний досвід застосування ципрофлоксацину дітям за іншими показаннями обмежений.

Підвищена чутливість до препарату

У деяких випадках гіперчутливість та алергічні реакції можуть спостерігатися вже після першого прийому ципрофлоксацину, про що слід негайно повідомити лікаря.

У вкрай поодиноких випадках анафілактичні/анафілактоїдні реакції можуть прогресувати до стану шоку, що загрожує життю пацієнта. У деяких випадках вони спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У цих випадках прийом ципрофлоксацину необхідно призупинити і негайно провести медикаментозне лікування (лікування анафілактичного шоку).

Шлунково-кишковий тракт

У випадку виникнення протягом або після лікування тяжкої і стійкої діареї про це слід повідомити лікаря, оскільки цей симптом може маскувати тяжке шлунково-кишкове захворювання (наприклад, псевдомембранозний коліт, що може загрожувати життю з можливим летальним наслідком, яке вимагає негайного лікування. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і розпочати застосування відповідної терапії (наприклад, ванкоміцин, перорально, 4 х 250 мг/добу). Лікарські засоби, що інгібують перистальтику, протипоказані.

Може спостерігатися минуще збільшення активності трансаміназ, лужної фосфатази або холестатична жовтяниця, особливо у пацієнтів з попереднім ушкодженням печінки.

Кістково-м’язова система

При будь-яких ознаках тендиніту (наприклад, болюча припухлість, запалення) про це слід повідомити лікаря і припинити лікування антибіотиком. При цьому слід тримати уражену кінцівку у спокої і уникати невідповідного фізичного навантаження (оскільки може підвищитися ризик розриву сухожилля).

Розрив сухожилля (переважно ахіллового) спостерігався переважно при застосуванні препарату в осіб літнього віку або у зв’язку з попереднім лікуванням глюкокортикоїдами.

Ципрофлоксацин слід з обережністю застосовувати пацієнтам із порушеннями з боку сухожиль в анамнезі, асоційованими з лікуванням хінолінами.

Нервова система

Хворі на епілепсію і пацієнти, які мають в анамнезі порушення функції центральної нервової системи (наприклад, зниження судомного порога, судоми в анамнезі, зниження кровообігу в судинах мозку, зміни у структурі головного мозку або інсульт), можуть приймати ципрофлоксацин лише у випадку переважання очікуваної користі над можливим ризиком, оскільки такі хворі належать до групи ризику через можливі побічні реакції з боку центральної нервової системи.

У деяких випадках побічні реакції з боку центральної нервової системи спостерігаються вже після першого прийому ципрофлоксацину. У поодиноких випадках депресія або психоз можуть прогресувати до загрозливого життю пацієнта стану. У таких випадках прийом ципрофлоксацину необхідно припинити і негайно повідомити лікаря.

Шкіра і підшкірна клітковина

Було доведено, що ципрофлоксацин спричиняє виникнення реакцій фоточутливості, тому пацієнтам, які приймають ципрофлоксацин, слід уникати інтенсивного сонячного світла або ультрафіолетового опромінення. При виникненні реакцій фоточутливості (наприклад, подібних до сонячних опіків) терапію ципрофлоксацином слід припинити.

Цитохром P450

Відомо, що ципрофлоксацин є помірним інгібітором ензимів 1А2 цитохрому Р450. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і препаратів, які метаболізуються аналогічним ферментним шляхом (таких як теофілін, метилксантин, кофеїн, дулоксетин, клозапін). Збільшення концентрації цих препаратів у сироватці крові пов’язане з інгібуванням їх метаболічного кліренсу ципрофлоксацином, може викликати специфічні побічні ефекти.

Вплив на результати лабораторних аналізів

Ципрофлоксацин in vitro може впливати на результати посіву на флору Mycobacterium spp. шляхом пригнічнення росту в культурі мікобактерій, призводячи до хибнонегативних результатів аналізу посіву від пацієнтів, які приймають ципрофлоксацин.


Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Фторхінолони, до яких належить ципрофлоксацин, можуть впливати на здатність пацієнта керувати автомобілем і працювати з механізмами через реакції з боку ЦНС (див. розділ «Побічні реакції»).


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Антиаритмічні препарати класу Іа або ІІІ

Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і антиаритмічних препаратів класу Іа або ІІІ, оскільки ципрофлоксацин може посилювати пролонгацію інтервалу QT (див. розділ «Особливості застосування»).

Формування хелатного комплексу

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину (перорально) та лікарських засобів, що містять багатовалентні катіони, мінеральних добавок (наприклад, кальцію, магнію, алюмінію, заліза), фосфатзв’язуючих полімерів (наприклад, севеламеру, лантану карбонату), сукральфатів або антацидів, а також препаратів з великою буферною ємністю (наприклад, таблеток діданозину), що містять магній, алюміній або кальцій, знижується абсорбція ципрофлоксацину. У зв’язку з цим ципрофлоксацин слід приймати або за 1-2 години до або, принаймні, через 4 години після прийому цих препаратів.

Дане обмеження не стосується антацидів, що належать до класу блокаторів Н₂-рецепторів.

Харчові та молочні продукти

Слід уникати одночасного прийому ципрофлоксацину і молочних або збагачених мінералами продуктів (наприклад, молока, йогурту, апельсинового соку, збагаченого кальцієм). Решта продуктів з вмістом кальцію значною мірою не впливають на всмоктування ципрофлоксацину.

Пробенецид

Пробенецид сповільнює виведення ципрофлоксацину з жовчю. Одночасне застосування лікарських засобів, що містять пробенецид, та ципрофлоксацину призводить до підвищення рівня концентрації ципрофлоксацину у плазмі крові.

Метоклопрамід

Метоклопрамід прискорює всмоктування ципрофлоксацину (при пероральному введенні) що призводить до скорочення часу досягнення максимальної концентрації препарату у плазмі крові. На біодоступність ципрофлоксацину жодного впливу не спостерігалося.

Омепразол

Одночасне застосуванння ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять омепразол, призводить до незначного зниження С_max і зменшення збільшення показника «площа під кривою співвідношення концентрація-час (AUC)» ципрофлоксацину.

Тизанідин

У ході клінічного дослідження за участю здорових добровольців при одночасному застосуванні ципрофлоксацину і тизанідину виявлено збільшення концентрації тизанідину у плазмі крові (збільшення С_max у 7 разів, діапазон – 4-21 раз; збільшення показника AUC – в 10 разів, діапазон – 6-24 рази). Зі збільшенням концентрації тизанідину в сироватці крові асоціюються гіпотензивні та седативні побічні явища. Тому одночасне застосування ципрофлоксацину і лікарських засобів, що містять тизанідин, протипоказане (див. розділ «Протипоказання»).

Теофілін

Одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять теофілін, може призвести до небажаного підвищення концентрації теофіліну у плазмі крові, що, у свою чергу, може спричинити розвиток побічних реакцій. У поодиноких випадках такі побічні реакції можуть загрожувати життю або мати фатальний наслідок. Якщо одночасного застосування цих препаратів уникнути не можна, слід контролювати концентрацію теофіліну в сироватці крові та адекватно знижувати його дозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Інші похідні ксантину

Після одночасного застосування ципрофлоксацину та засобів, що містять кофеїн або пентоксифілін (окспентифілін), повідомлялося про підвищення концентрації цих похідних ксантину у сироватці крові.

Метотрексат

При одночасному призначенні ципрофлоксацину можливе уповільнення тубулярного транспорту (нирковий метаболізм) метотрексату, що може призводити до підвищення концентрації метотрексату у плазмі крові. При цьому може збільшуватися ймовірність виникнення побічних токсичних реакцій, спричинених метотрексатом. У звязку з цим за пацієнтами, які одержують комбіновану терапію метотрексатом і ципрофлоксацином, слід здійснювати ретельне спостереження.

Нестероїдні протизапальні препарати

Дослідження на тваринах показали, що комбіноване застосування дуже високих доз хінолонів (інгібіторів гірази) і деяких нестероїдних протизапальних препаратів (виключаючи ацетилсаліцилову кислоту) може провокувати судоми.

Циклоспорин

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та циклоспорину спостерігалося транзиторне підвищення концентрації сироваткового креатиніну. Тому таким пацієнтам необхідний частий контроль показника концентрації сироваткового креатиніну (2 рази на тиждень).

Антагоністи вітаміну К

При одночасному застосуванні ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К може посилюватися антикоагулянтна дія ципрофлоксацину. Ризик може варіюватися залежно від інфекції, віку, загального стану пацієнта, тому точний вплив ципрофлоксацину на підвищення значення міжнародного нормалізованого відношення (INR) оцінити складно. Слід здійснювати частий контроль INR під час і відразу після одночасного застосування ципрофлоксацину та антагоніста вітаміну К (наприклад варфарину, аценокумаролу, фенпрокумону або флуїндіону).

Глібенкламід

В окремих випадках одночасне застосування ципрофлоксацину та лікарських засобів, що містять глібенкламід, може підвищити інтенсивність дії глібенкламіду (гіпоглікемія).

Дулоксетин

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування дулоксетину та потужних інгібіторів ізоензиму CYP450 1A2 (таких як флювоксамін) може призвести до збільшення AUC і С_max дулоксетину. Незважаючи на відсутність клінічних даних щодо взаємодії з ципрофлоксацином, можна передбачити можливість взаємодії при одночасному застосуванні ципрофлоксацину та дулоксетину (дів. розділ «Особливості застосування»). Ропінірол

У ході клінічних досліджень було виявлено, що одночасне застосування ропініролу з ципрофлоксацином, помірним інгібітором ізоензиму CYP450 1A2, призводить до збільшення і С_max ропініролу на 60 % та 84 % відповідно. Моніторинг побічних ефектів ропініролу та відповідне коригування дози рекомендується здійснювати під час і одразу після одночасного застосування з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Лідокаїн

Дослідження за участю здорових добровольців показали, що одночасне застосування лікарських засобів, що містять лідокаїн, та ципрофлоксацину, помірного інгібітора ізоензиму CYP450 1A2, зменшує кліренс лідокаїну, введеного внутрішньовенно, на 22 %. Хоча лікування з лідокаїном добре переносилося, після одночасного застосування з ципрофлоксацином може спостерігатися певна взаємодія, що може супроводжуватися побічними реакціями.

Клозапін

Після одночасного застосування 250 мг ципрофлоксацину з клозапіном упродовж 7 днів сироваткові концентрації клозапіну і N-десметилклозапіну були підвищені на 29 % і 31 % відповідно. Клінічний нагляд та відповідне коригування дози клозапіну рекомендується здійснювати під час і одразу після сумісного введення з ципрофлоксацином (див. розділ «Особливості застосування»).

Силденафіл

Дослідження за участю здорових добровольців показали підвищення С_max і AUC силденафілу приблизно вдвічі після перорального застосування 50 мг одночасно з 500 мг ципрофлоксацину. Тому слід з обережністю призначати одночасне застосування ципрофлоксацину із силденафілом, ретельно зважуючи ризик і користь.

Наказ МОЗ України від 16 червня2011 р. № 360


КЛОТРИМАЗОЛ

крем 1 % по 20 г у тубах UA/2564/02/01

ГлаксоСмітКляйн Експорт Лімітед Великобританія ГлаксоСмітКляйн Фармасьютикалз С.А. Польща

Протипоказання.

Гіперчутливість до активного компоненту та до інших складових частин препарату або до інших протигрибкових засобів, похідних імідазолу.


Належні заходи безпеки при застосуванні.

Контактні дерматити можуть виникати після застосування багатьох протигрибкових засобів похідних імідазолу. Є повідомлення про реакції перехресної гіперчутливості, тому у разі алергічної реакції на будь-який протигрибковий засіб з групи похідних імідазолу слід мати на увазі можливість появи такої реакції на інший препарат цієї групи. При появі алергічної реакції лікуванння клотримазолом слід припинити.

У разі відсутності покращання через 2 тижні після лікування мікотичних уражень гомілок або через 4 тижні після лікування дерматомікозів або мікозів ступнів лікування слід припинити.

У зв’язку з присутністю в складі препарату цетостеарилового спирту, при його застосуванні можлива поява місцевої реакції з боку шкіри (наприклад, контактний дерматит).


Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат застосовується під час вагітності або у період годування груддю лише тоді, коли потенційна користь для матері буде більшою за можливий ризик для плода.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Діти.

Препарат не рекомендується для лікування дітей.

Побічні ефекти.

Побічна дія виникає дуже рідко та зазвичай включає: алергічний контактний дерматит, появу пухирців, почервоніння, набряк, відчуття болю та жару шкіри, кропив’янку, свербіж, сухість шкіри, що може спричиняти появу тріщин. Поява цих симптомів вимагає припинення лікування клотримазолом.


Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Клотримазол може пригнічувати дію інших місцевих антимікотичних препаратів, особливо поліенових антибіотиків (ністатин, натаміцин).

Антимікотична дія клотримазолу пригнічується високими дозами дексаметазону та підсилюється місцевим застосуванням гідроксибензойної кислоти (її пропіловим ефіром).

Протипоказання.

Гіперчутливість до активного компонента та до інших складових частин препарату або до інших протигрибкових засобів, похідних імідазолу.


Належні заходи безпеки при застосуванні.

Не рекомендується наносити крем на ділянки шкіри біля очей. Рекомендується лікувати всі уражені ділянки шкіри одночасно.

У зв’язку з наявністю в складі препарату цетостеарилового спирту при застосуванні можлива поява місцевої реакції з боку шкіри (наприклад контактного дерматиту).

При одночасному застосуванні з латексними контрацептивами може спричинити пошкодження останніх, тому ефективність даних контрацептивів може знижуватись. Пацієнтам рекомендовано використовувати альтернативні методи контрацепції принаймі протягом 5 днів після застосування цього препарату.


Особливі застереження.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат застосовується під час вагітності або у період годування груддю лише тоді, коли потенційна користь для матері буде більшою, ніж можливий ризик для плода.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Не впливає.

Діти.

Препарат не рекомендується для лікування дітей.

Побічні ефекти.

Побічна дія, що може виникати під час застосування препарату, зазвичай включає: алергічні реакції, непритомність, артеріальну гіпотензію, задишку, кропив’янку. Крім того, можливі реакції у місці нанесення мазі, що проявляються помірним почервонінням, подразненням, відчуттям дискомфорту/болю, печіння або жару, появою пухирців, висипання, набряку, свербежу. Поява цих симптомів може бути причиною припинення лікування клотримазолом.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Не відома.


Наказ МОЗ України від 16 червня2011 р. № 360


МЕТАЛІЗЕ®

порошок для розчину для ін'єкцій по 10000 ОД (50 мг) у флаконах № 1 з розчинником по 10 мл у шприцах № 1 UA/8168/01/01

Берінгер Інгельхайм Інтернешнл ГмбХ Нiмеччина

Протипоказання.

Тромболітична терапія пов'язана з ризиком виникнення кровотечі. МЕТАЛІЗЕ протипоказаний у нижченаведених випадках:

• гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого іншого інгредієнта препарату;
  
• значна кровотеча в цей час або протягом останніх 6 місяців, відомий геморагічний діатез;
  
• при одержанні супутньої пероральної антикоагулянтної терапії (МНВ > 1,3);
  
• наявність будь-яких порушень центральної нервової системи (наприклад, пухлина, аневризма, внутрішньочерепне або спинномозкове оперативне втручання);
  
• тяжка артеріальна гіпертензія, що не піддається контролю;
  
• серйозне оперативне втручання, біопсія паренхіматозного органу, значна травма протягом останніх 2 місяців (включаючи будь-яку травму, супутню теперішньому інфаркту міокарда), недавня травма голови або черепа;
  
• тривала або травматична серцево-легенева реанімація (> 2 хв) протягом останніх 2 тижнів;
  
• тяжке порушення функції печінки, що включає печінкову недостатність, цироз, гіпертензію ворітної вени (езофагальний варикоз) та активний гепатит;
  
• наявна пептична виразка;
  
• аневризма артерій та відома артеріальна/венозна мальформація;
  
• пухлина з підвищеним ризиком кровотечі;
  
• гострий перикардит та/або підгострий бактеріальний ендокардит;
  
• гострий панкреатит;
  
• геморагічний інсульт або інсульт невідомого походження протягом будь-якого часу;
  
• ішемічний інсульт або транзиторна ішемічна атака (TIA) протягом останніх 6 місяців.
  

Побічні реакції.

Як і для інших тромболітичних агентів, кровотеча є найчастішою побічною реакцією, пов’язаною із застосуванням металізе. Можливе виникнення кровотечі будь-якої локалізації або порожнини тіла, що може призвести до постійної втрати працездатності або до смерті.

Типи кровотеч, пов’язаних із тромболітичною терапією, можуть бути розділені на дві головні категорії:

- поверхневі кровотечі, зазвичай з місця ін’єкції;

- внутрішні кровотечі будь-якої локалізації або порожнини тіла.


З внутрішньочерепним крововиливом можуть бути пов’язані такі неврологічні симптоми, як сонливість, афазія, геміпарез, судоми.


Нижченаведена частота випадків ґрунтується на відповідних фактах клінічних випробувань за участі 8 258 пацієнтів, які отримували терапію металізе при інфаркті міокарда.


Дані систематизації випадків емболізації кристалами холестерину ґрунтуються на тому факті, що в найбільшому клінічному випробуванні за участі > 14 000 пацієнтів не сталося жодного відповідного випадку.


Порушення імунної системи:

> 1:1 000, ≤ 1:100:

анафілактоїдні реакції (включаючи висип, кропив’янку, бронхоспазм, набряк гортані).

Порушення нервової системи:

> 1:1 000, ≤ 1:100:

внутрішньочерепний крововилив (наприклад, крововилив у мозок, внутрішньочерепна гематома, геморагічний інсульт, геморагічна трансформація інсульту, субарахноїдальний крововилив).

Порушення зору:

< 1:10 000:

очний крововилив.

Кардіологічні порушення:

> 1:10:

реперфузійні аритмії (такі як асистолія, прискорена ідіовентрикулярна аритмія, аритмія, екстрасистолія, фібриляція передсердь, передсердно-шлуночкова блокада від першої стадії до повної, брадикардія, тахікардія, шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова фібриляція, шлуночкова тахікардія) спостерігаються в близькому часовому взаємозв’язку із застосуванням МЕТАЛІЗЕ. Реперфузійні аритмії можуть призвести до припинення серцевої діяльності та можуть загрожувати життю, тому можуть потребувати застосування традиційної антиаритмічної терапії.

> 1:10 000, ≤ 1:1000:

гемоперикард.

Судинні порушення:

> 1:10:	кровотеча;
> 1:1 000, ≤ 1:100:	емболія (тромботична емболія).

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення:

> 1:100, ≤ 1:10:	епістаксис;
> 1:1 000, ≤ 1:100:	легенева кровотеча.

Шлунково-кишкові порушення:

> 1:100, ≤ 1:10:	кровотеча в шлунково-кишковому тракті (наприклад, шлункова, виразкова, ректальна кровотечі, гематемезис, мелена, кровотеча ротової порожнини), нудота, блювання;
>1:1 000, ≤ 1:100:	кровотеча в ретроперитонеальному просторі (наприклад, ретроперитоніальна гематома).

Порушення шкірних покривів або підшкірних основ:

> 1:100, ≤ 1:10:

екхімоз.

Порушення сечовидільної системи:

> 1:100, ≤ 1:10:

урогенітальна кровотеча (наприклад, гематурія, кровотеча сечостатевих органів).

Загальні порушення та реакції в місці введення:

> 1:10:

поверхнева кровотеча, зазвичай з пункцій або ушкоджених судин.

При клінічному обстеженні:

> 1:10:	зниження артеріального тиску;
> 1:100, ≤ 1:10:	підвищення температури.

Розлади, отруєння та процедурні ускладнення:

≤ 1:10 000:

жирова емболізація (емболізація кристалами холестерину), що може призвести до відповідних наслідків у пов’язаних з нею органах.

Хірургічні та медичні процедури:

> 1:100, ≤ 1:10:

необхідність переливання цільної крові.

Застосування у період вагітності та годування груддю.

Досвід застосування МЕТАЛІЗЕ для лікування вагітних жінок відсутній. Слід оцінити співвідношення користі від лікування відносно потенційного ризику у випадку виникнення інфаркту міокарда в період вагітності.

Невідомо, чи проникає тенектеплаза у грудне молоко.


Особливості застосування.

Лікування слід починати якомога швидше після появи симптомів.


МЕТАЛІЗЕ має призначатися лікарями з досвідом застосування тромболітичної терапії та з можливістю контролювати це застосування. Це не виключає можливість застосування МЕТАЛІЗЕ на догоспітальному етапі. При застосуванні МЕТАЛІЗЕ у всіх випадках рекомендується наявність стандартного обладнання і лікарських засобів для проведення реанімації.


Кровотеча.

Найпоширенішим ускладненням, що трапляється під час терапії МЕТАЛІЗЕ, є кровотеча. Супутнє застосування гепарину може сприяти кровотечі. Оскільки фібрин розчиняється під час терапії МЕТАЛІЗЕ, кровотеча може виникнути в місці нещодавньої пункції. Таким чином, тромболітична терапія потребує пильної уваги до всіх можливих місць виникнення кровотечі (включаючи ті, що спричинені введенням катетера, артеріальної та венозної пункції, веносекції та пункційної голки). Під час терапії МЕТАЛІЗЕ слід уникати застосування жорсткого катетера, внутрішньом'язових ін'єкцій та маніпуляцій, що не є життєво необхідними.

У разі виникнення серйозної кровотечі, особливо внутрішньомозкової, сумісне застосування гепарину слід негайно припинити і розглянути необхідність застосування протаміну, якщо гепарин був призначений у межах 4 годин до початку кровотечі. Деяким пацієнтам, для яких ці консервативні заходи не є ефективними, може бути призначене переливання крові. Доцільність переливання кріопреципітату, свіжозамороженої плазми і тромбоцитів слід розглядати з урахуванням клінічних і лабораторних показників.

Очікуваний цільовий рівень фібриногену після інфузії кріопреципітату становить 1 г/л. Також слід розглянути необхідність застосування антифібринолітичних агентів.


Доцільність призначення терапії МЕТАЛІЗЕ слід ретельно оцінити, співставивши потенційний ризик виникнення кровотечі та очікувану користь за наявності таких станів:

• систолічний артеріальний тиск > 160 мм рт.ст.;
  

• недавня кровотеча із шлунково-кишкового тракту або сечостатевих органів (за останні 10 днів);
  
• будь-яка відома недавня (за останні 2 дні) внутрішньом'язова ін'єкція;
  
• літній вік (пацієнти старше 75 років);
  

• низька маса тіла (< 60 кг);
  

• цереброваскулярні захворювання.
  

Аритмія.

Коронарний тромболізис може спричинити аритмію, пов'язану з реперфузією.