Наказ моз україни від 16 червня2011 р
| Вид материала | Документы |
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
- Головна стаття, 939.51kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Типовий навчальний план та програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 923.66kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
Особливості застосування.
Порушення серцевого ритму
Вінкамін не можна застосовувати за наявності у хворого гіпокаліємії та подовження інтервалу QT, оскільки вони є факторами ризику виникнення порушень ритму шлуночка.
Захворювання серця
Вінкамін з обережністю слід застосовувати хворим з інфарктом міокарда, захворюваннями серця або серцевою недостатністю. У таких випадках застосовуються маленькі початкові дози, проводиться клінічне спостереження та ЕКГ-моніторинг.
Печінкова недостатність
При тривалому застосуванні вінкаміну слід контролювати функцію печінки.
Непереносимість лактози
Препарат містить лактозу та цукор, тому пацієнти з рідкісними спадковими формами непереносимості галактози та фруктози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної малабсорбції та цукрозо-ізомальтазної недостатності не повинні застосовувати препарат.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Вінкамін може впливати на швидкість реакції при керуванні автомобілем або роботі з іншими механізмами.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Ризик порушень ритму шлуночків
Слід уникати супутнього застосування з лікарськими засобами, що можуть провокувати
torsade des pointes. Якщо це зробити неможливо, рекомендується ретельний клінічний та
ЕКГ-моніторинг.
Взаємодії, характерні для vinca alkaloid
Квінупристин та дальфопристин є сильними інгібіторами цитохрому Р450 3А4 і можуть підвищувати концентрацію vinca alkaloid при їх сумісному застосуванні. Пацієнти повинні знаходитися під наглядом для виявлення побічних симптомів vinca alkaloid (нейропатія, судоми, лейкопенія, тромбоцитопенія), і дозу вінкаміну слід скоригувати відповідно.
Ітраконазол
Можливим механізмом взаємодії між ітраконазолом та vinca alkaloid є інгібіція цитохрому Р450 ітраконазолом. Ітраконазол може також інгібувати Р-глікопротеїновий насос, що є відповідальним за виведення vinca alkaloid. Тому при супутньому застосуванні ітраконазолу та вінкаміну пацієнти повинні знаходитися під ретельним наглядом.
Наказ МОЗ України від 16 червня2011 р. № 360
ПАМІТОР
концентрат для приготування розчину для інфузій, 15 мг/мл по 1 мл (15 мг), по 2 мл (30 мг), по 4 мл (60 мг), по 6 мл (90 мг) в ампулах № 1 UA/0873/01/01
Торрекс К'єзі Фарма ГмбХ Австрiя
Протипоказання.
Підвищена чутливість до памідронату або інших бісфосфонатів чи до компонентів препарату. Ниркова недостатність. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік до 18 років.
Побічні реакції.
Побічні реакції на препарат Памітор зазвичай слабко виражені та минущі.
Небажаними реакціями, які зустрічаються найчастіше, є безсимптомна гіпокальціємія і пропасниця (підвищення температури тіла на 1 - 2 °С), які зазвичай розвиваються у перші 48 годин після інфузії препарату. Пропасниця, як правило, минає самостійно і не потребує лікування.
Критерії оцінки частоти небажаних реакцій: дуже часто – (> 1/10), часто – (> 1/100, < 1/10), іноді – (> 1/1 000, < 1/100), рідко – (> 1/10 000, < 1/1 000), дуже рідко – (< 1/10 000).
Інфекції: часто – у багатьох пацієнтів виникали ознаки локального інфекційного захворювання, включаючи остеомієліт; дуже рідко – загострення простого та оперізувального герпесу.
З боку крові: часто – анемія, тромбоцитопенія, лімфоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія.
З боку імунної системи: іноді – анафілактичний шок, алергічні реакції, включаючи анафілактоїдні реакції, бронхоспазм/задишка, набряк Квінке.
З боку центральної нервової системи: часто – симптоматична гіпокальціємія (парестезія, тетанія), головний біль, безсоння, сонливість; іноді – судоми, неспокій, запаморочення, летаргія; дуже рідко – порушення орієнтації, зорові галюцинації.
З боку органів чуття: часто – кон’юнктивіт; іноді – увеїт (ірит, іридоцикліт); дуже рідко – склерит, епісклерит, ксантопсія.
З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія; іноді – артеріальна гіпотензія; дуже рідко – ознаки лівошлуночкової недостатності (задишка, набряк легенів) або ознаки застійної серцевої недостатності (набряки).
З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, анорексія, біль у животі, діарея, запор, гастрит; іноді – диспепсія.
З боку шкіри: часто – висип; іноді – свербіж.
З боку скелетно-м’язової системи: часто – транзиторний біль у кістках, артралгії, міалгії, генералізований біль; іноді – м'язові спазми.
З боку нирок: іноді – гостра ниркова недостатність; рідко – центральний сегментний гломерулосклероз, включаючи руйнівний варіант, нефротичний синдром; дуже рідко – погіршення перебігу супутнього захворювання нирок, гематурія.
Загальні порушення: дуже часто – пропасниця і грипоподібні симптоми, які іноді супроводжуються нездужанням, ознобом, відчуттям втоми і припливами; часто – у місці інфузії препарату виникає біль, почервоніння, набряклість, затвердіння, флебіт, тромбофлебіт.
Лабораторні показники: дуже часто – гіпокальціємія, гіпофосфатемія; часто – гіпокаліємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; іноді – зміни функціональних печінкових проб, підвищення концентрації сечовини в сироватці крові; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія.
Багато з вищеперелічених небажаних явищ можуть бути пов'язані з основним захворюванням.
Дуже рідкі випадки остеонекрозу (в основному щелепи) були відзначені у пацієнтів, які лікувалися бісфосфонатами. Більшість звітів посилається на онкохворих, яким видаляли зуби чи проводилася інша щелепна хірургія. Імовірність остеонекрозу щелепи збільшується при наявності факторів ризику, включаючи діагноз раку, супровідної терапії (наприклад, хіміотерапії, радіотерапії, терапії кортикостероїдами) та супутніх захворювань (наприклад, анемії, коагулопатії, інфекції, попередніх захворювань ротової порожнини). Хоча причина не може бути визначена, краще уникати хірургічних втручань на щелепах, оскільки одужання може затягнутися.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Клінічний досвід застосування препарату у вагітних відсутній. Не слід застосовувати препарат у період вагітності, за винятком розвитку гіперкальціємії, що загрожує життю (дані експериментальних досліджень не виявили тератогенної дії памідронової кислоти, а також негативного впливу щодо репродуктивної функції і фертильності).
Не відомо, чи екскретується Памітор у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали, що памідронова кислота екскретується в грудне молоко, не виключається ризик для дитини, яку годують груддю. Тому в період лікування слід припинити годування груддю.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату у дітей віком до 18 років не відомі, тому не слід призначати Памітор цій категорії пацієнтів.
Особливості застосування.
Памітор призначається тільки для внутрішньовенного застосування.
Готовий розчин застосовується негайно після розведення.
Бісфосфонати, у тому числі і Памітор, пов’язані з токсичним впливом на нирки, який проявляється погіршанням функції нирок і потенційною нирковою недостатністю. Через ризик клінічно існуючого погіршання функції нирок, яке, можливо, прогресує до ниркової недостатності, одноразова доза препарату не має перевищувати 90 мг.
Перед застосуванням препарату пацієнти мають обстежитись, щоб переконатись, що вони достатньо гідратовані. Це особливо важливо для пацієнтів, які отримують діуретики.
У пацієнтів після прийому початкової або разової дози можливе погіршання функції нирок, яке прогресує до ниркової недостатності і діалізу.
Як і при застосуванні інших внутрішньовенних бісфосфонатів, рекомендується контролювати функцію нирок, наприклад, досліджувати креатинін сироватки до кожної дози препарату.
Препарат Памітор не слід застосовувати сумісно з іншими бісфосфонатами, оскільки наслідки такого комбінованого лікування не вивчалися.
У ході проведення терапії препаратом Памітор слід регулярно контролювати стандартні гіперкальціємієзв’язані метаболічні параметри, включаючи концентрацію кальцію і фосфату в сироватці крові. Ризик розвитку гіпокальціємії підвищений у хворих, які перенесли хірургічне втручання на щитовидній залозі з приводу прихованого гіпопаратиреозу.
Пацієнти з анемією, лейкопенією або тромбоцитопенією повинні контролювати показники крові.
У пацієнтів, яким протягом тривалого часу часто проводяться інфузії Памітор, особливо в тих випадках, коли в них є супутні захворювання нирок або відзначається схильність до ураження нирок унаслідок основного захворювання (наприклад, при мієломній хворобі і/або гіперкальціємії, зумовленій злоякісними пухлинами), необхідно періодично оцінювати функцію нирок (використовуючи результати стандартних лабораторних аналізів і клінічні дані).
Препарат виділяється непошкодженими нирками, тому ризик негативних ниркових реакцій, можливо, є більшим у пацієнтів зі зниженою функцією нирок (включаючи пацієнтів, що перенесли замісну терапію та які перебувають на гемодіалізі і перитонеальному діалізі). Виникнення випадків тяжкого ниркового ураження у хворих, які застосовували Памітор, обмеження (серотологічний креатинін більше 440 ммоль/л або 5 мг/дл у пацієнтів з гіперкальціємією; 180 ммоль/л або 2 мг/дл у пацієнтів з множинною мієломою). У таких випадках препарат слід застосовувати з обережністю і під контролем лікаря.
При застосуванні препарату слід стежити за постійним діурезом. Є випадки застосування Памітору хворими, що перебувають на гемодіалізі.
Введення розчину натрію хлориду, що використовується для приготування інфузійного розчину, може призводити до появи або посилення ознак серцевої недостатності (гострої лівошлуночкової або хронічної) у пацієнтів, які мають захворювання серця, особливо у пацієнтів літнього віку. Розвиток пропасниці (симптомів, що нагадують грип) також може спричинювати розвиток цього ускладнення.
З метою зниження ризику розвитку гіпокальціємії пацієнтам, з хворобою Педжета слід додатково призначати внутрішньо препарати кальцію і вітамін D, оскільки у цих хворих високий ризик розвитку дефіциту кальцію і вітаміну D.
При відсутності гіперкальцемії пацієнтам з літичними метастазами в кістки або мієломою, які піддаються ризику виникнення дефіциту кальцію або вітаміну D, і пацієнтам з хворобою Педжета слід перорально призначати кальцій і вітамін D, щоб мінімізувати ризик гіпокальцемії.
Остеонекроз щелепи виникає у пацієнтів, які хворіють на рак і приймають бісфосфонати. Багатьом із цих пацієнтів застосовується хіміотерапія та кортикостероїди. Більшість описаних випадків пов'язані зі стоматологічними процедурами, наприклад, видалення зубів, у багатьох пацієнтів відзначались ознаки локального інфекційного захворювання, включаючи остеомієліт. У пацієнтів, яким одночасно застосовується хіміотерапія, терапія кортикостероїдами, недостатня гігієна рота, перед застосуванням бісфосфонатів слід розглянути можливість стоматологічного обстеження із застосуванням профілактичних стоматологічних процедур. Цим пацієнтам, по можливості, слід уникати інвазивних стоматологічних процедур.
М'язево-скелетний біль: повідомлялось про виражений біль у кістках, суглобах і/або м'язах, який призводив до непрацездатності. Час до появи симптомів після початку прийому препарату варіює від кількох діб до кількох місяців. У більшості пацієнтів ці симптоми зникали після припинення лікування. У частини пацієнтів виникав рецидив симптомів після того, як у схему лікування включали ті самі препарати або інші бісфосфонати.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід попередити пацієнтів, що після інфузії Памітору у поодиноких випадках можливі сонливість та/або запаморочення. У зв’язку з цим пацієнтам, які застосовують препарат, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування Памітору з протипухлинними засобами не супроводжується небажаними взаємодіями.
Памітор не слід застосовувати одночасно з іншими бісфосфонатами.
Одночасне застосування з іншими бісфосфонатами, антигіперкальціємічними засобами і кальцитоніном може призвести до гіпокальціємії, яка супроводжується парестезією, тетанією, артеріальною гіпотензією.
У пацієнтів із тяжкою гіперкальціємією можна застосовувати комбінацію з кальцитоніном і мітраміцином, які прискорюють і потенціюють кальційзнижувальний ефект.
Слід бути обережними при застосуванні препарату разом з іншими потенційно нефротоксичними препаратами.
Протипоказання.
Підвищена чутливість до памідронату або інших бісфосфонатів чи до компонентів препарату. Ниркова недостатність. Період вагітності і годування груддю. Дитячий вік до 18 років.
Побічні реакції.
Побічні реакції на препарат Памітор зазвичай слабко виражені та минущі.
Небажаними реакціями, які зустрічаються найчастіше, є безсимптомна гіпокальціємія і пропасниця (підвищення температури тіла на 1 - 2 °С), які зазвичай розвиваються у перші 48 годин після інфузії препарату. Пропасниця, як правило, минає самостійно і не потребує лікування.
Критерії оцінки частоти небажаних реакцій: дуже часто – (> 1/10), часто – (> 1/100, < 1/10), іноді – (> 1/1 000, < 1/100), рідко – (> 1/10 000, < 1/1 000), дуже рідко – (< 1/10 000).
Інфекції: часто – у багатьох пацієнтів виникали ознаки локального інфекційного захворювання, включаючи остеомієліт; дуже рідко – загострення простого та оперізувального герпесу.
З боку крові: часто – анемія, тромбоцитопенія, лімфоцитопенія; дуже рідко – лейкопенія.
З боку імунної системи: іноді – анафілактичний шок, алергічні реакції, включаючи анафілактоїдні реакції, бронхоспазм/задишка, набряк Квінке.
З боку центральної нервової системи: часто – симптоматична гіпокальціємія (парестезія, тетанія), головний біль, безсоння, сонливість; іноді – судоми, неспокій, запаморочення, летаргія; дуже рідко – порушення орієнтації, зорові галюцинації.
З боку органів чуття: часто – кон’юнктивіт; іноді – увеїт (ірит, іридоцикліт); дуже рідко – склерит, епісклерит, ксантопсія.
З боку серцево-судинної системи: часто – артеріальна гіпертензія; іноді – артеріальна гіпотензія; дуже рідко – ознаки лівошлуночкової недостатності (задишка, набряк легенів) або ознаки застійної серцевої недостатності (набряки).
З боку травного тракту: часто – нудота, блювання, анорексія, біль у животі, діарея, запор, гастрит; іноді – диспепсія.
З боку шкіри: часто – висип; іноді – свербіж.
З боку скелетно-м’язової системи: часто – транзиторний біль у кістках, артралгії, міалгії, генералізований біль; іноді – м'язові спазми.
З боку нирок: іноді – гостра ниркова недостатність; рідко – центральний сегментний гломерулосклероз, включаючи руйнівний варіант, нефротичний синдром; дуже рідко – погіршення перебігу супутнього захворювання нирок, гематурія.
Загальні порушення: дуже часто – пропасниця і грипоподібні симптоми, які іноді супроводжуються нездужанням, ознобом, відчуттям втоми і припливами; часто – у місці інфузії препарату виникає біль, почервоніння, набряклість, затвердіння, флебіт, тромбофлебіт.
Лабораторні показники: дуже часто – гіпокальціємія, гіпофосфатемія; часто – гіпокаліємія, гіпомагніємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; іноді – зміни функціональних печінкових проб, підвищення концентрації сечовини в сироватці крові; дуже рідко – гіперкаліємія, гіпернатріємія.
Багато з вищеперелічених небажаних явищ можуть бути пов'язані з основним захворюванням.
Дуже рідкі випадки остеонекрозу (в основному щелепи) були відзначені у пацієнтів, які лікувалися бісфосфонатами. Більшість звітів посилається на онкохворих, яким видаляли зуби чи проводилася інша щелепна хірургія. Імовірність остеонекрозу щелепи збільшується при наявності факторів ризику, включаючи діагноз раку, супровідної терапії (наприклад, хіміотерапії, радіотерапії, терапії кортикостероїдами) та супутніх захворювань (наприклад, анемії, коагулопатії, інфекції, попередніх захворювань ротової порожнини). Хоча причина не може бути визначена, краще уникати хірургічних втручань на щелепах, оскільки одужання може затягнутися.
Застосування у період вагітності або годування груддю.
Клінічний досвід застосування препарату у вагітних відсутній. Не слід застосовувати препарат у період вагітності, за винятком розвитку гіперкальціємії, що загрожує життю (дані експериментальних досліджень не виявили тератогенної дії памідронової кислоти, а також негативного впливу щодо репродуктивної функції і фертильності).
Не відомо, чи екскретується Памітор у грудне молоко людини. Дослідження на тваринах показали, що памідронова кислота екскретується в грудне молоко, не виключається ризик для дитини, яку годують груддю. Тому в період лікування слід припинити годування груддю.
Діти.
Безпека та ефективність застосування препарату у дітей віком до 18 років не відомі, тому не слід призначати Памітор цій категорії пацієнтів.
Особливості застосування.
Памітор призначається тільки для внутрішньовенного застосування.
Готовий розчин застосовується негайно після розведення.
Бісфосфонати, у тому числі і Памітор, пов’язані з токсичним впливом на нирки, який проявляється погіршанням функції нирок і потенційною нирковою недостатністю. Через ризик клінічно існуючого погіршання функції нирок, яке, можливо, прогресує до ниркової недостатності, одноразова доза препарату не має перевищувати 90 мг.
Перед застосуванням препарату пацієнти мають обстежитись, щоб переконатись, що вони достатньо гідратовані. Це особливо важливо для пацієнтів, які отримують діуретики.
У пацієнтів після прийому початкової або разової дози можливе погіршання функції нирок, яке прогресує до ниркової недостатності і діалізу.
Як і при застосуванні інших внутрішньовенних бісфосфонатів, рекомендується контролювати функцію нирок, наприклад, досліджувати креатинін сироватки до кожної дози препарату.
Препарат Памітор не слід застосовувати сумісно з іншими бісфосфонатами, оскільки наслідки такого комбінованого лікування не вивчалися.
У ході проведення терапії препаратом Памітор слід регулярно контролювати стандартні гіперкальціємієзв’язані метаболічні параметри, включаючи концентрацію кальцію і фосфату в сироватці крові. Ризик розвитку гіпокальціємії підвищений у хворих, які перенесли хірургічне втручання на щитовидній залозі з приводу прихованого гіпопаратиреозу.
Пацієнти з анемією, лейкопенією або тромбоцитопенією повинні контролювати показники крові.
У пацієнтів, яким протягом тривалого часу часто проводяться інфузії Памітор, особливо в тих випадках, коли в них є супутні захворювання нирок або відзначається схильність до ураження нирок унаслідок основного захворювання (наприклад, при мієломній хворобі і/або гіперкальціємії, зумовленій злоякісними пухлинами), необхідно періодично оцінювати функцію нирок (використовуючи результати стандартних лабораторних аналізів і клінічні дані).
Препарат виділяється непошкодженими нирками, тому ризик негативних ниркових реакцій, можливо, є більшим у пацієнтів зі зниженою функцією нирок (включаючи пацієнтів, що перенесли замісну терапію та які перебувають на гемодіалізі і перитонеальному діалізі). Виникнення випадків тяжкого ниркового ураження у хворих, які застосовували Памітор, обмеження (серотологічний креатинін більше 440 ммоль/л або 5 мг/дл у пацієнтів з гіперкальціємією; 180 ммоль/л або 2 мг/дл у пацієнтів з множинною мієломою). У таких випадках препарат слід застосовувати з обережністю і під контролем лікаря.
При застосуванні препарату слід стежити за постійним діурезом. Є випадки застосування Памітору хворими, що перебувають на гемодіалізі.
Введення розчину натрію хлориду, що використовується для приготування інфузійного розчину, може призводити до появи або посилення ознак серцевої недостатності (гострої лівошлуночкової або хронічної) у пацієнтів, які мають захворювання серця, особливо у пацієнтів літнього віку. Розвиток пропасниці (симптомів, що нагадують грип) також може спричинювати розвиток цього ускладнення.
З метою зниження ризику розвитку гіпокальціємії пацієнтам, з хворобою Педжета слід додатково призначати внутрішньо препарати кальцію і вітамін D, оскільки у цих хворих високий ризик розвитку дефіциту кальцію і вітаміну D.
При відсутності гіперкальцемії пацієнтам з літичними метастазами в кістки або мієломою, які піддаються ризику виникнення дефіциту кальцію або вітаміну D, і пацієнтам з хворобою Педжета слід перорально призначати кальцій і вітамін D, щоб мінімізувати ризик гіпокальцемії.
Остеонекроз щелепи виникає у пацієнтів, які хворіють на рак і приймають бісфосфонати. Багатьом із цих пацієнтів застосовується хіміотерапія та кортикостероїди. Більшість описаних випадків пов'язані зі стоматологічними процедурами, наприклад, видалення зубів, у багатьох пацієнтів відзначались ознаки локального інфекційного захворювання, включаючи остеомієліт. У пацієнтів, яким одночасно застосовується хіміотерапія, терапія кортикостероїдами, недостатня гігієна рота, перед застосуванням бісфосфонатів слід розглянути можливість стоматологічного обстеження із застосуванням профілактичних стоматологічних процедур. Цим пацієнтам, по можливості, слід уникати інвазивних стоматологічних процедур.
М'язево-скелетний біль: повідомлялось про виражений біль у кістках, суглобах і/або м'язах, який призводив до непрацездатності. Час до появи симптомів після початку прийому препарату варіює від кількох діб до кількох місяців. У більшості пацієнтів ці симптоми зникали після припинення лікування. У частини пацієнтів виникав рецидив симптомів після того, як у схему лікування включали ті самі препарати або інші бісфосфонати.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.
Слід попередити пацієнтів, що після інфузії Памітору у поодиноких випадках можливі сонливість та/або запаморочення. У зв’язку з цим пацієнтам, які застосовують препарат, слід утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.
Одночасне застосування Памітору з протипухлинними засобами не супроводжується небажаними взаємодіями.
Памітор не слід застосовувати одночасно з іншими бісфосфонатами.
Одночасне застосування з іншими бісфосфонатами, антигіперкальціємічними засобами і кальцитоніном може призвести до гіпокальціємії, яка супроводжується парестезією, тетанією, артеріальною гіпотензією.
У пацієнтів із тяжкою гіперкальціємією можна застосовувати комбінацію з кальцитоніном і мітраміцином, які прискорюють і потенціюють кальційзнижувальний ефект.
Слід бути обережними при застосуванні препарату разом з іншими потенційно нефротоксичними препаратами.
Наказ МОЗ України від 16 червня2011 р. № 360
ПЛАВІКС
таблетки, вкриті оболонкою, по 75 мг № 14, № 28, № 56 UA/9247/01/01
Санофі Фарма Брістоль-Майєрс Сквібб СНСі Францiя Санофі Вінтроп Індастріа Францiя
Побічна дія.
Досвід клінічних досліджень.
Безпека застосування Плавіксу досліджена на більше ніж 42 000 пацієнтах, у тому числі більше 9000 осіб, курс лікування яких тривав 1 рік і довше. Клінічно значущі побічні дії, що спостерігалися у дослідженнях CAPRIE, CURE, CLARITY та COMMIT, описані нижче. Застосування клопідогрелю у дозі 75 мг на добу добре переносилося порівняно з АСК у дозі 325 мг на добу в дослідженні CAPRIE. Загальна переносимість Плавіксу в цьому дослідженні була подібна до АСК (незалежно від віку, статі й раси).
Геморагічні ускладнення (кровотечі): шлунково-кишкова кровотеча, пурпура/синці/гематома та носова кровотеча, гематурія й крововилив в око (насамперед у кон’юнктиву), внутрішньочерепні крововиливи, кровотеча у місцях пункції.
Під час дослідження CAPRIE у пацієнтів, які застосовували клопідогрель або АСК, загальна частота кровотечі становила 9,3%. Частота тяжких випадків становила 1,4% для клопідогрелю та 1,6% для АСК.
У пацієнтів, які застосовували клопідогрель, шлунково-кишкова кровотеча спостерігалася з частотою 2,0% і вимагала госпіталізації у 0,7% випадках. У пацієнтів, які застосовували АСК, відповідні частоти становили 2,7% та 1,1%.
Частота інших видів кровотеч була вище в осіб, які застосовували клопідогрель, ніж АСК (7,3% проти 6,5%). Однак частота тяжких випадків була однаковою в обох дослідних групах (0,6% проти 0,4%). Частішими явищами в обох дослідних групах були: пурпура/синці/гематома та носова кровотеча. Рідше спостерігалися: гематома, гематурія й крововилив в око (насамперед у кон’юнктиву).
Частота внутрішньочерепних крововиливів становила 0,4% у хворих, які застосовували клопідогрель, і 0,5% – у хворих, які застосовували АСК.
Під час дослідження CURE застосування клопідогрелю + АСК, порівняно з комбінацією плацебо + АСК, не спричиняло статистично значущого підвищення життєвонебезпечних кровотеч (частоти подій – 2,2% проти 1,8%) або летальних кровотеч (0,2% проти 0,2%). Але ризик виникнення тяжких, слабких та інших кровотеч був значно вище при застосуванні клопідогрелю + АСК: тяжка кровотеча без загрози життю (1,6% клопідогрелю + АСК проти 1,0% плацебо + АСК), переважно шлунково-кишкова та у місцях пункції, та слабка кровотеча (5,1% клопідогрелю + АСК проти 2,4% плацебо + АСК). Частота виникнення внутрішньочерепних крововиливів становила 0,1% в обох групах.
Частота виникнення тяжкої кровотечі при застосуванні клопідогрелю + АСК залежала від дози АСК (доза АСК <100 мг – 2,6%; доза АСК 100–200 мг – 3,5%; доза АСК >200 мг – 4,9%), як і частота виникнення тяжкої кровотечі при застосуванні плацебо + АСК (<100 мг – 2,0%; 100–200 мг – 2,3%; >200мг – 4,0%).
Ризик виникнення кровотечі (із загрозою життю, тяжкої, слабкої тощо) зменшувався під час дослідження: 0–1 місяць [клопідогрель: 599/6259 (співвідношення абсолютних даних ускладнень до кількості спостережень) (9,6%); плацебо: 413/6303 (6,6%)], 1–3 місяці [клопідогрель: 276/6123 (4,5%); плацебо: 144/6168 (2,3%)], 3–6 місяців [клопідогрель: 228/6037 (3,8%); плацебо: 99/6048 (1,6%)], 6–9 місяців [клопідогрель: 162/5005 (3,2%); плацебо: 74/4972 (1,5%)], 9–12 місяців [клопідогрель: 73/3841 (1,9%); плацебо: 40/3844 (1,0%)].
Не спостерігалося підвищення частоти виникнення тяжкої кровотечі протягом 7 днів після операції із приводу коронарного шунтування у пацієнтів, які припинили лікування раніше ніж за п’ять днів до операції (4,4% клопідогрелю + АСК проти 5,3% плацебо + АСК). У пацієнтів, які продовжували лікування протягом п’яти днів до коронарного шунтування, частота події становила 9,6% для комбінації клопідогрель + АСК та 6,3% – для комбінації плацебо + АСК.
Під час дослідження CLARITY спостерігалося загальне підвищення частоти виникнення кровотечі у групі, яка приймала клопідогрель + АСК (17,4%) порівняно з групою, яка отримувала плацебо + АСК (12,9%). Частота виникнення тяжкої кровотечі була близькою в обох групах (1,3% проти 1,1% у групах, що застосовувала клопідогрель + АСК та плацебо + АСК, відповідно). Ця величина була стійкою у підгрупах хворих, що відзначалися за висхідними параметрами і типом лікування – фібринолітики або гепарин. Частота виникнення летальної кровотечі (0,8% проти 0,6% у групах пацієнтів, які отримували клопідогрель + АСК та плацебо + АСК, відповідно) та внутрішньочерепних крововиливів (0,5% проти 0,7% у групах пацієнтів, які отримували клопідогрель + АСК та плацебо + АСК відповідно) була низькою і подібною в обох групах.
Під час дослідження COMMIT загальна частота виникнення тяжкої нецеребральної кровотечі була низькою і подібною в обох групах (0,6% проти 0,5% у групах пацієнтів, які отримували клопідогрель + АСК та плацебо + АСК відповідно).
Порушення кровотворення: тяжка нейтропенія (<0,45 х 109/л), тяжка тромбоцитопенія (<80 х 109/л).
Під час дослідження CAPRIE тяжка нейтропенія (<0,45 х 109/л) спостерігалася у 4 хворих (0,04%), які застосовували клопідогрель, із 2 хворих (0,02%), які приймали АСК. У двох з 9599 хворих, які застосовували клопідогрель, і жодного з 9586 хворих, які приймали АСК, кількість нейтрофілів була рівною «0». Зареєстрований один випадок апластичної анемії при лікуванні клопідогрелем.
Частота тяжкої тромбоцитопенії (<80 х 109/л) становила 0,2% при застосуванні клопідогрелю та 0,1% – при застосуванні АСК.
Під час досліджень CURE та CLARITY тромбоцитопенія й нейтропенія спостерігалися з подібною частотою в обох групах.
Інші клінічно значущі побічні ефекти, виявлені під час досліджень CAPRIE, CURE, CLARITY та COMMIT, з частотою ≥0,1%, а також усі серйозні та значимі побічні ефекти наведені нижче згідно з класифікацією ВООЗ. Частота побічних ефектів визначена таким чином: поширені (> 1/100, <1/10), не поширені (> 1/1000, <1/100), поодинокі (> 1/10000, <1/1000). У кожній частотній групі побічні ефекти перелічені у порядку зниження тяжкості.
Центральна й периферійна нервова система.
Поширені – головний біль, запаморочення, парестезія.
Поодинокі – вертиго.
Шлунково-кишковий тракт.
Поширені – діарея, абдомінальний біль, диспепсія.
Непоширені – загострення виразкової хвороби шлунка й дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм.