Наказ моз україни від 16 червня2011 р
| Вид материала | Документы |
- Програма структурована на модуль, змістовні модулі, теми у відповідності до вимог "Рекомендації, 575.36kb.
- Назва реферату: Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності Розділ, 108.15kb.
- Наказ моз україни від 21 жовтня 2011, 3815.77kb.
- Затверджено наказ Міністерства охорони здоров’я України від 13. 07. 2005 №350, 103.8kb.
- Головна стаття, 939.51kb.
- Міністерство охорони здоров’я україни буковинський державний медичний університет, 220.11kb.
- Наказ моз україни від 05 травня 2011, 3646.93kb.
- Типовий навчальний план та програма спеціалізації (інтернатури) випускників вищих медичних, 923.66kb.
- Наказ моз україни від 03 жовтня 2011, 3578.04kb.
- Наказ моз україни від 28 січня 2011 р. №39, 7215.06kb.
| Протипоказання. Підвищена чутливість до атомоксетину або до будь-якої з допоміжних речовин. Атомоксетин не можна застосовувати: у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (MAOI); протягом принаймні 2 тижнів після припинення терапії з застосуванням MAOI; пацієнтам з вузькокутовою глаукомою через підвищену частоту випадків мідріазу. Побічні реакції. Біль у животі та знижений апетит є негативними явищами, найчастіше пов’язаними з атомоксетином, і спостерігаються приблизно у 18 % та 16 % пацієнтів відповідно, але рідко призводять до необхідності припинення застосування препарату. Цей вплив зазвичай є тимчасовим. У зв’язку зі зниженням апетиту у деяких пацієнтів зменшувалася маса тіла на ранній стадії терапії (в середньому приблизно 0,5 кг), і цей вплив був найбільшим при найвищих дозах. Після первісної втрати маси тіла у пацієнтів, які отримували атомоксетин, спостерігалося невелике збільшення маси тіла під час довготривалого лікування. Показники росту (вага та зріст) після 2 років лікування приблизно відповідають нормі. Нудота або блювання можуть траплятись у приблизно 9 % та 11 % пацієнтів відповідно, здебільшого протягом першого місяця терапії. Однак ці епізоди зазвичай були слабкими або помірними і тимчасовими, не призводили до значної кількості випадків припинення терапії. У ході педіатричних плацебо-контрольованих досліджень у пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігалось незначне прискорення серцевого ритму приблизно на 6 ударів/хвилину та незначне підвищення верхнього та нижнього рівня артеріального тиску приблизно на 2 мм. рт. ст. порівняно з плацебо. У ході плацебо-контрольованих досліджень дорослих у пацієнтів, які приймали атомоксетин, реєстрували незначне прискорення серцевого ритму на 6 ударів/хвилину та незначне підвищення рівня верхнього (приблизно на 3 мм рт. ст.) та нижнього (приблизно на 1 мм рт. ст.) артеріального тиску порівняно з плацебо. Через вплив на норадренергічний тонус у пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігалися ортостатична гіпотонія (0,2 %, N=7) та непритомність (0,8 %, N=26). Атомоксетин слід з обережністю застосовувати при будь-якому стані, коли може виникнути схильність пацієнтів до гіпотонії, або станів, пов’язаних з неочікуваними змінами серцевого ритму чи артеріального тиску. Наведена нижче таблиця небажаних ефектів була складена на основі повідомлень про негативні явища та лабораторних досліджень клінічних випробувань за участі дітей та дорослих пацієнтів і спонтанних повідомлень від дітей/підлітків та дорослих після виходу препарату на ринок. Оцінка частоти: дуже часто ( ≥ 10 %), часто ( ≥1 % та <10 %), нечасто (≥0,1 % та <1 %), рідко (≥0,01 % та <0,1 %), дуже рідко (<0,01 %), дані спонтанних повідомлень (частота невідома).
*Ці дані було отримано зі спонтанних повідомлень, і точно визначити частоту неможливо. Повільні метаболізатори CYP2D6. Нижчезазначені негативні явища траплялись у принаймні 2 % пацієнтів, у яких спостерігався повільний метаболізм (PM) CYP2D6, і були статистично значущою мірою частішими у PM-пацієнтів порівняно з пацієнтами, у яких спостерігався активний метаболізм (EM) CYP2D6: знижений апетит (24,1 % PM, 17,0 % EM); безсоння (включаючи власне безсоння, помірне безсоння та initial insomnia, 14,9 % PM, 9,7 % EM); депресія (включаючи власне депресію, великий депресивний розлад, симптоми депресії, пригнічений настрій та дисфорію, 6,5 % PM, 4,1 % EM); зниження маси тіла (7,3 % PM, 4,4 % EM); запор (6,8 % PM, 4,3% EM); тремор (4,5 % PM, 0,9% EM); седація (3,9 % PM, 2.,1 % EM); excoriation (3,9 % PM, 1,7% EM); енурез (3,0 % PM, 1,2 % EM); кон’юнктивіт (2,5 % PM, 1,2 % EM); знепритомнення (2,5 % PM, 0,7 % EM); завчасне вранішнє пробудження (2,3 % PM, 0,8 % EM); мідріаз (2,0 % PM, 0,6 % EM). Нижчезазначене явище не відповідало визначеним критеріям, але про нього повідомлялося: генералізований тривожний розлад (0,8 % PM, 0,1 % EM). Крім того, у результаті випробувань, які тривали до 10 тижнів, втрата ваги була помітнішою у PM-пацієнтів (в середньому 0,6 кг у EM і 1,1 кг у PM). Дорослі. У дорослих негативні явища, про які найчастіше повідомлялося, були пов’язані зі шлунково-кишковим або сечостатевим трактами. Скарги на затримку сечі або нестабільність сечового міхура у дорослих потрібно розглядати як такі, що потенційно пов’язані з атомоксетином. Проблем з безпекою під час лікування у гострих випадках та довготривалого лікування не спостерігалося. Застосування у період вагітності або годування груддю. Для атомоксетину немає клінічних даних щодо впливу на вагітність. Дослідження на тваринах в цілому не вказують на прямий шкідливий вплив на вагітність, ембріональний розвиток, пологи та постнатальний розвиток. Атомоксетин не слід застосовувати під час вагітності, якщо потенційна користь не виправдовує потенційного ризику для плода. Атомоксетин та/або його метаболіти проникали у молоко у щурів. Чи екскретується атомоксетин у грудне молоко людини, невідомо. Через брак даних слід уникати застосування атомоксетину під час годування груддю. Діти. Атомоксетин показаний дітям з 6-річного віку як частина комплексної програми лікування. Безпека та ефективність Страттери для дітей віком до 6 років не визначені. Таким чином, препарат не слід застосовувати дітям віком до 6 років. Особливості застосування. Можливі алергічні явища не є поширеними. У пацієнтів, які приймали атомоксетин, спостерігались алергічні реакції, включаючи висипання, ангіоневротичні набряки та кропив’янку. Повідомлялося про випадки раптової смерті пацієнтів із структурними вадами серця. Препарат потрібно застосовувати з обережністю у дітей та підлітків із структурними вадами серця після консультації із кардіологом. У багатьох пацієнтів, які приймають атомоксетин, відбувається помірне збільшення пульсу (в середньому <10 ударів на хвилину) та/або підвищення артеріального тиску (в середньому <5 мм рт. ст.). Для більшості пацієнтів ці зміни не мають клінічного значення. Атомоксетин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з артеріальною гіпертонією, тахікардією або серцево-судинними чи церебрально-васкулярними хворобами. Пульс та артеріальний тиск мають вимірюватися періодично протягом застосування терапії. Також спостерігалась ортостатична гіпотонія. Слід з обережністю застосовувати при будь-якому стані, коли може виникнути схильність пацієнтів до гіпотензії. Атомоксетин слід з обережністю застосовувати пацієнтам з уродженим або набутим синдромом подовженого інтервалу QT або подовженням інтервалу QT в родинному анамнезі. Застосування Страттери необхідно відмінити пацієнтам з жовтяницею або лабораторно підтвердженим ураженням печінки. Дуже рідко спостерігається ушкодження печінки, що проявляється у вигляді підвищення рівня печінкових ферментів, білірубіну та розвитком жовтяниці. Ріст та розвиток під час лікування атомоксетином мають контролюватися. За пацієнтами, які потребують довготривалої терапії, має здійснюватися спостереження, і може бути доцільним зниження дози або припинення терапії для пацієнтів, які не ростуть або належним чином не набирають ваги. Клінічні дані не вказують на шкідливий вплив атомоксетину на пізнавальну здатність або статеве дозрівання, хоча кількість наявних даних довготривалих досліджень є обмеженою. Таким чином, за пацієнтами, які потребують довготривалої терапії, необхідно здійснювати уважне спостереження. У пацієнтів, яких лікували атомоксетином, спостерігалася суїцидальна поведінка (спроби самогубства та суїцидальне мислення). У ході подвійних сліпих клінічних досліджень суїцидальна поведінка траплялася з частотою 0,44 % у пацієнтів, яких лікували атомоксетином (6 з 1357 пацієнтів, один випадок спроби самогубства і п’ять випадків суїцидального мислення). Не було випадків у групі, яка отримувала плацебо (n=851). Вікові межі дітей, у яких спостерігали ці явища, становили від 7 до 12 років. Слід зазначити, що кількість пацієнтів-підлітків, залучених до клінічних досліджень, була низькою. Під час лікування можливе виникнення психічних симптомів та маній, наприклад галюцинацій, марень, маній та збудження у пацієнтів, що не мали їх в анамнезі. Не виключена можливість загострення існуючих психічних розладів та маній, що пов’язано з лікуванням Статтерою. Ворожість (переважно агресія, протидія та гнів) та емоційна мінливість частіше спостерігалися під час клінічних досліджень серед дітей та підлітків, яких лікували Страттерою, порівняно з тими, які отримували плацебо. Пацієнти, які лікуються від ADHD, мають знаходитися під наглядом щодо виникнення або погіршення суїцидальної поведінки, ворожості та емоційної мінливості. Як і для інших психотропних препаратів, не виключена можливість окремих серйозних випадків негативного впливу на психіку хворого. Атомоксетин пов’язаний з потенційним ризиком епілептичних нападів. Атомоксетин з обережністю слід застосовувати пацієнтам з нападами в анамнезі. Припинення застосування атомоксетину є доцільним для будь-якого пацієнта, у якого розвивається напад, або якщо зростає частота нападів, коли не визначено іншої причини. Страттера не призначений для лікування випадків глибокої депресії та/або страху, оскільки результати клінічних досліджень, які проводилися за участі дорослих, не виявляли жодного впливу порівняно з плацебо, тобто були негативними. Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Дослідження щодо впливу на швидкість реакції при керуванні механізмами не здійснювалися. Атомоксетин був пов’язаний з розвитком більшої стомлюваності порівняно з плацебо. Лише у дітей атомоксетин був пов’язаний зі збільшеною сонливістю порівняно з плацебо. Пацієнтам рекомендується бути обережними при керуванні автомобілем та іншими механізмами, доки вони не пересвідчаться, що атомоксетин не впливає на їх увагу та працездатність. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій. Вплив інших ліків на атомоксетин. MAOI: атомоксетин не слід застосовувати з MAOI. Інгібітори CYP2D6 (SSRI, наприклад флуоксетин, пароксетин, хінідин, тербінафін): атомоксетин головним чином метаболізується шляхом CYP2D6 до 4-гідроксіатомоксетину. У пацієнтів із активним метаболізмом CYP2D6 потужні інгібітори CYP2D6 збільшують концентрацію атомоксетину у плазмі у стійкому стані до впливу, подібного до того, який спостерігається у пацієнтів із повільним метаболізмом CYP2D6. В осіб із активним метаболізмом CYP2D6, які отримували пароксетин або флуоксетин, AUC атомоксетину є приблизно у 6-8 разів вищим, а Css max приблизно у 3-4 рази вищим, порівняно з відповідними показниками у осіб, які приймали лише атомоксетин. Регулювання дози та повільніше підвищення дози атомоксетину може бути необхідним для пацієнтів, які також приймають медикаменти, що є інгібіторами CYP2D6. Якщо інгібітор CYP2D6 призначається або відміняється, його вживання після того, як було здійснено титрування до відповідної дози атомоксетину, клінічна реакція та сприйняття препарату для цього пацієнта мають повторно оцінюватися для того, щоб визначити, чи є потреба у регулюванні дози. Рекомендується з обережністю комбінувати атомоксетин з потужними інгібіторами цитохромних ферментів P450, відмінними від CYP2D6, пацієнтам із повільним метаболізмом CYP2D6, оскільки ризик клінічно значущого підвищення впливу атомоксетину не досліджувався. Сальбутамол: атомоксетин з обережністю має призначатися пацієнтам, які отримують високу дозу сальбутамолу (або інших бета2-агоністів) в аерозольній формі або шляхом системного введення (перорально або внутрішньовенно), оскільки дія сальбутамолу на серцево-судинну систему може посилюватися. Існує ймовірність підвищеного ризику подовження інтервалу QT, якщо атомоксетин вводиться з іншими ліками, що подовжують інтервал QT (такими як нейролептики, антиаритмічні засоби класу IA та III, моксифлоксацин, еритроміцин, метадон, мефлохін, трициклічні антидепресанти, літій або цисаприд), ліками, що спричиняють електролітний дисбаланс (такими як тіазидні діуретики) та ліками, що інгібують CYP2D6. Атомоксетин пов’язаний з потенційним ризиком епілептичних нападів. Рекомендується дотримуватися обережності при супутньому застосуванні медикаментів, які знижують поріг нападу (таких як антидепресанти, нейролептики, мефлохін, бупропріон або трамадол). Гіпотензивні засоби: через можливий вплив на артеріальний тиск атомоксетин з обережністю слід застосовувати з гіпотензивними засобами. Ліки, що впливають на норадреналін, слід застосовувати з обережністю при супутньому введенні з атомоксетином через можливий додатковий або синергічний фармакологічний вплив. Прикладами є антидепресанти, такі як іміпрамін, венлафаксин та міртазапін, або протизаплідні засоби – псевдоефедрин або фенілефрин. Ліки, які впливають на рівень pH шлунка (гідроксид магнію/гідроксид алюмінію, омепразол), не мали впливу на біодоступність атомоксетину. Ліки, які мають високий зв’язок з білком плазми: іn vitro дослідження медикаментозного витіснення здійснювалися з атомоксетином та іншими ліками, що мають високий зв’язок у терапевтичних концентраціях. Варфарин, ацетилсаліцилова кислота, фенітоїн або діазепам не впливали на зв’язування атомоксетину з людським альбуміном. Подібним чином атомоксетин не впливав на зв’язування цих сполук з людським альбуміном. Вплив атомоксетину на інші ліки. Цитохромні ферменти P450: атомоксетин не викликав клінічно значущого інгібування або індукування цитохромних ферментів P450, включаючи CYP1A2, CYP3A, CYP2D6 та CYP2C9. In vitro дослідження показують, що атомоксетин не спричиняє клінічно значущого індукування CYP1A2 та CYP3A. |