Конспект лекцій для студентів напряму підготовки 0305 "Економіка та підприємництво"

Вид материалаКонспект

Содержание


Формами комунікації є дигітальна і аналогова комунікація.
Прикладами поєднання аналогової і дигітальної комунікації можуть служити розмовна мова, креслення або мережеві графіки.
Рисунок 24 – “Йо-харі-вікно”
У ході комунікативного процесу відбувається сприйняття інформації.
Для комплексного підходу до управління соціально-економічними процесами та організаціями необхідна класифікація інформації.
Подобный материал:
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   14

Формами комунікації є дигітальна і аналогова комунікація.

Усі відомості закодовані за допомогою символів, як наприклад, шрифт, цифри – дигітальні форми комунікації. За їх допомогою можна порівняно точно закодувати послання, причому йдеться про точність насамперед математичних і хімічних формул, навіть у найдрібніших деталях.

Зрозуміло, що дигітальна комунікація має “стерильний” характер, тобто вільний від емоції. Цей вид комунікації має той недолік, що часто призводить до непорозумінь. Помилки можуть виникати при відправленні через неправильне кодування відправником, і в одержувача – через неправильну інтерпретацію. Часто помилки виникають через неправильний переклад з однієї мови на іншу.

Навпаки, аналогова комунікація має наочний або зворотний характер. До цього виду комунікації належить вся безсловесна комунікація, наприклад, жести, погрози або дотики. Насамперед, аналогову комунікацію зручно застосовувати у стосунках між людьми, при цьому можна передати навіть настрій. Наприклад, можна провести на аркуші паперу горизонтальну лінію як нульову вісь, що означала б нейтральний настрій. Чим радіснішою і щасливішою почуває себе людина, тим вищою буде позначка над цією віссю, а чим гірший настрій, тим нижче позначка під нульовою віссю.

Прикладами поєднання аналогової і дигітальної комунікації можуть служити розмовна мова, креслення або мережеві графіки.

Цілком зрозуміло, що так званими аналоговими каналами можна значно легше з’ясувати площину стосунків. Таким чином відкривається можливість виявити (з’ясувати) або розв’язати міжособові проблеми або конфлікти. Механізм сприйняття комунікативних повідомлень можна проілюструвати за допомогою так званого “йо-харі-вікна”, названого за іменами Йозефа Люфта і Харрі Інгмана. Це соціально-наукова модель, яка відображає зміни у сприйнятті завдяки комунікації, наприклад, у процесі формування групи (колективу). У цій моделі чотири параметри стосунків між “Я” та іншими (А, В, С, D) (рис. 24).






Рисунок 24 – “Йо-харі-вікно”

Квадрат А – це сфера вільної діяльності, де поведінка і мотиви відомі як самому мені, так й іншим. До цієї сфери належать майже всі форми ввічливості, одяг, ділова інформація та ін.

Квадрат В – сфера навчання динамічних тренованих груп: я чогось за собою не помічаю, але інші це помічають. Квадрат В визначається як “сліпа пляма” самовідчуття у соціальних контактах, тобто тут та частина поведінки, яка для інших помітна і зрозуміла, – мені самому невідома і тому не підлягає управлінню.

Квадрат С – це сфера поведінки, яка мені відома, але яку я приховую від інших. У кожної людини є така сфера особистого, тобто невідомих іншим дій, думок і почуттів.

Квадрат D – охоплює процеси і стани, невідомі ні мені, ні іншим. Вони належать до такої сфери, яка називається у психології “неусвідомлене”. Ця сфера обговорюється в тренувальних групах тільки побічно.

У ході комунікативного процесу відбувається сприйняття інформації.

Важко перебільшити роль і значення інформації в управлінській діяльності. З давніх-давен людство збагачувало свої знання про навколишній світ, про окремі предмети або події за допомогою повідомлень у вигляді звукових, світлових, електричних, механічних та інших сигналів. Такі повідомлення називаються інформацією.

Термін “інформація” в перекладі з латинської означає “пояснення”, “викладення”, “усвідомлення”. Спілкування людей між собою на роботі, вдома, на вулиці, у транспорті неможливе без обміну інформацією.

Є й інший підхід до визначення інформації: інформація – це те повідомлення, яке зменшує невизначеність у тій галузі, до якої воно належить. В управлінні інформацію порівнюють із нервовою системою, яка забезпечує функціонування живого організму. Чим краще інформований менеджер, тим оперативніше і вищої якості він приймає рішення.


Кількісна міра невизначеності подій отримала в теорії інформації назву ентропії. При її визначенні враховують імовірність перебігів подій і число всіх можливих перебігів.

Для комплексного підходу до управління соціально-економічними процесами та організаціями необхідна класифікація інформації.

Всю інформацію за її характером класифікують на науково-технічну, правову, історичну, політичну, ідеологічну, виробничо-управлінську, художньо-публіцистичну, побутову.


За місцем виникнення і напрямком руху інформація поділяється на вхідну і вихідну.

З погляду відношення до об’єкта управління вхідну і вихідну інформацію, у свою чергу, можна розділити на внутрішню і зовнішню.

За стадіями утворення інформація поділяється на первинну і вторинну. Первинна інформація виникає безпосередньо в процесі діяльності об’єкта і реєструється на початковій стадії процесу управління. Вторинна інформація утворюється в результаті обробки первинної інформації і може бути проміжною і результативною. Проміжна інформація має результати розрахунків, які використовуються як початкові дані для наступних розрахунків. Результативна інформація одержується у процесі обробки перинної і проміжної інформації і використовується для управління об’єктом і прийняття рішень.