Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57
| Вид материала | Документы |
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
ВИКОРИСТАННЯ НЕМАТЕРІАЛЬНИХ АКТИВІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ
Сєрикова Г.В.
Національний Технічний Університет
„Харківський Політехнічний Інститут” м. Харків
Нематеріальні активи в сучасному світі все частіше грають роль фінансових інструментів завдяки яким вирішується ряд різноманітних фінансово-економічних задач: підвищення конкурентоспроможності, залучення інвестицій, стабілізація бізнесу.
Також, нематеріальні активи грають роль стратегічного фактору економічного розвитку. Тому, основною проблемою є управління ними на рівні підприємства в якому вони знаходяться. Важливо, щоб інтелектуалізація обліку, тобто зв'язок систем обліку та управління по всім запитам менеджерів різних ієрархічних рівнів, використовувалась, а не залишалась у теоретичних надбаннях підприємства.
Одним з показників підприємства, що ефективно використовує інтелектуальний капітал, є його ринкова капіталізація, що перевищує балансову вартість акцій. Перевищення має бути стабільним.
Важливим питанням, що й досі недостатньо розглянуто, є відображення інтелектуального капіталу підприємств у звітностях. Є відомі варіанти стосовно цього питання:
- оцінювати та визнавати як об'єкти у складі активів підприємств;
- визнавати як об'єкти у складі капіталу (пасивів);
- використовувати спеціальні забалансові рахунки;
- використовувати примітки фінансової звітності;
- робити окрему звітність з питань інтелектуального капіталу.
Якщо розглядати критично усі з запропонованих варіантів, то можна зробити висновок, що так чи інакше вони використовуються, але не несуть масового характеру. В свою чергу це призводить до недооцінки реальної вартості існуючих на підприємствах неосяжних активів, до невідповідності даних публічної звітності реального стану підприємств та його ринкової вартості.
Нематеріальні активи, інтелектуальний капітал, виявлення нових підходів до звітності, оцінки цих частин ринкової економіки грають значущу роль на сучасному етапі, так як все це є дієвим засобом вимірювання, конкретизації та відображення реальної вартості активів підприємств.
Забезпечення стійкого розвитку національних підприємств
Сітак І.Л.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Розробка національної стратегії переходу на шлях стійкого розвитку із системою цілей, індикаторів і механізмів реалізації здобуває особливо важливе значення для України. Стійкий розвиток окремих підприємств, що є фактично елементами мезоекономічних систем окремих регіонів, формує об'єктивні передумови стійкого розвитку економіки всієї країни.
Забезпечення стійкого розвитку економічних організацій можливо за умови впровадження в практику управління елементів моделювання від оцінки стійкості до реалізації планів. Однак, існують певні методичні труднощі у визначенні рівня стійкості розвитку окремих підприємств.
Використання методичного апарата наштовхується на ряд труднощів. Найбільш простим і ясним методом оцінки стійкості варто визнати аналіз структури балансу і розрахунок основних фінансових коефіцієнтів. Однак, даний підхід не в змозі виявити і пояснити механізми підтримки стійкості, засновані на неформальних, зовнішньо інституціональних взаєминах. З однієї сторони це стосується "тіньових" фінансових потоків підприємства, з іншої - особливостей кадрового потенціалу.
До традиційного для ринкової економіки механізмам адаптації до зміни кон'юнктури ринків для підтримки стійкості відносять: технічні і технологічні інновації, реструктуризацію, диверсифікованість, удосконалювання організаційної структури і структури управління. Однак можливість їхнього застосування в значній мірі зв'язана з показниками фінансової стійкості і питомої ваги активів підприємства в грошовій формі.
Підводячи підсумок, необхідно відзначити наступне. Забезпечення стійкого розвитку підприємства є найважливішою метою не тільки його керівництва, але і регіональних адміністрацій. Оцінка ступеня стійкості може бути дана тільки при використанні "комплексних" методів, що включають як кількісний аналіз економічних показників, так і якісну оцінку слабко формалізованих параметрів. Аналіз стійкості окремих підприємств можливо застосовувати для прогнозу економічної динаміки окремих регіонів.
Маркетингові дослідження конкурентних позицій фірми
Скотнікова Л.П.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут» м.Харків
Проведення маркетингових досліджень позицій фірми у конкурентній боротьбі і конкурентоздатності її окремих продуктів можливе на основі аналізу необхідної інформації. Для вибору конкурентних стратегій необхідно встановити привабливість даної галузі у довгостроковій перспективі, а також визначити конкурентні позиції фірми і її продуктів у порівнянні з іншими фірмами галузі [1].
Відомі такі конкурентні сили, які визначають привабливість галузі і позиції даної фірми в конкурентній боротьбі:
1. Поява нових конкурентів;
2. Загроза заміни даного продукту новими продуктами;
3. Сила позиції постачальників;
4. Сила позиції покупців;
5. Конкуренція серед виробників у самій галузі [3].
Для кожного ринку товару мають бути ідентифіковані найбільш небезпечні (пріоритетні) конкуренти. В залежності від своєї ролі у конкурентній боротьбі всі організації можуть бути поділені на чотири групи: ринковий лідер, претендент, послідовник і організація, яка знайшла ринкову нішу.
Дослідження для обраної групи пріоритетних конкурентів доцільно проводити у таких напрямках як дослідження конкурентоздатності: продуктів, маркетингової діяльності і фірми в цілому.
Список літератури: 1. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, метрология и практика.- М.: издательство «Финпресс», 1998.-416 с. 2. Ковалев А.И., Войпенко В.В. Маркетинговый анализ.- М.: центр экономики и маркетинга, 1996.-211 с. 3. Porter M.E. Competitive Strategy. New York, The Free Press, 1980.
Фінансове забезпечення зовнішньоекономічної діяльності підприємства
Смірнов А.Є.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут» м.Харків
В останні роки спостерігається поступова активізація діяльності суб’єктів господарювання на зовнішніх ринках. Це зумовлено як покращенням внутрішнього економічного становища України, її підприємств, намаганням держави відстоювати свої інтереси на міжнародній арені, так і появою більш широких можливостей для роботи у зовнішньоекономічній сфері.
Зовнішньоекономічні зв’язки стають все більш помітною складовою господарської діяльності українських підприємств та організацій. Посилюється інтерес до економічного, виробничого та науково-технічного співробітництва з партнерами із зарубіжних країн. В цих умовах значна кількість підприємств та організацій потребують об’єктивної інформації про механізм функціонування світового ринку, його структуру, організацію та техніку здійснення комерційних операцій.
Фінансові ресурси підприємства - це сукупність власних грошових доходів і надходжень ззовні, призначених для виконання фінансових зобов'язань підприємства, фінансування поточних витрат та витрат, пов'язаних з розвитком виробництва.
Джерелами фінансових ресурсів є всі грошові доходи і надходження, якими володіє підприємство або інший господарюючий суб'єкт в певний період (або на дату) і які спрямовуються на здійснення грошових витрат і відрахувань, необхідних для виробничого і соціального розвитку: інвестицій, авансовані в поточні витрати (головним чином, собівартість), витрат і відрахування на соціальні потреби в централізовані спеціальні фонди та до бюджетів різних рівнів.
До основних джерел фінансового забезпечення належать: прибуток; амортизація; емісія цінних паперів; кредити; фінансовий лізинг.
Суб’єкти господарювання, які намагаються здійснювати діяльність на зовнішніх ринках, постійно стурбовані оцінкою того, яким чином, використовуючи мінімальну кількість ресурсів, досягти максимально прийнятного результату і звести ризик до найменшого рівня.
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ СТУПЕНЯ КРИЗИ В УМОВАХ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ І РИЗИКІВ
Снитко К.П., Лернер Ю.І.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут» м.Харків
Визначення кризового стану для підприємств фінансового та виробничого сегментів ринку України в період світової фінансової та економічної криз набуває особливого значення.
Як показав проведений аналіз, існує багато підходів, інструментів, механізмів визначення фінансової стійкості підприємства. Всі вони володіють певними недоліками, у зв'язку з чим, професором Лернером була розроблена методика оцінки фінансового стану та фінансової стійкості підприємств в ринковій економіці під час кризових явищ.
Сутність цієї методики полягає в тому, що розробляється модель фінансового стану та фінансової стійкості підприємства, заснована на бухгалтерському балансі підприємства. В результаті цієї моделі створені критерії для визначення ступеня фінансової стійкості підприємства:
- вища (абсолютна) ступінь стійкості підприємства;
- середня (нормальна) ступінь стійкості підприємства;
- низька (передкризова) ступінь стійкості підприємства;
- кризова ступінь стійкості розглянутого підприємства.
Для кожного з цих типів стійкості розроблені критерії з урахуванням і без урахування невизначеностей, ризиків взаємодії із зовнішнім середовищем в динаміці виробництва на розглянутому підприємстві.
Ця модель опублікована в працях професора Лернера, обрамірована на багатьох підприємствах фінансового і не фінансового характеру і може бути використана студентами старших курсів, викладачами, фінансистами для визначення ступеня стійкості підприємства під час кризи.
Зазначена методика дає можливість, шляхом перебору варіантів, визначати ті значення основних показників в діяльності підприємств, які призвели або призведуть до втрати фінансової стійкості і «входження» розглянутого підприємства в кризову зону.
Побудова моделі мінімізації ОБСЯГІВ товарно-матеріальних запасів з метою максимізації ринкової вартості підприємства
Соколенко А.В.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут» м.Харків
У сучасних умовах підприємства стикаються із проблемою забезпечення конкурентоспроможної структури товарно-матеріальних запасів, що негативно впливає на ринкову вартість підприємства.
Існуючі на сьогоднішній день математичні теорії управління запасами ґрунтуються на моделі Вільсона [1]. Серед останніх публікацій по даній темі слід особливо виділити роботи [2] і [3]. Однак, їхнім спільним недоліком є орієнтація на мінімізацію транспортних витрат і витрат на зберігання. Такий підхід незастосовний в умовах, коли необхідно оцінити оптимальний обсяг запасу при мінливому попиті та розмірові транспортних витрат. У таких випадках доцільно використовувати імітаційне моделювання. Метою даного дослідження є побудова імітаційної моделі, що дає можливість визначити оптимальний обсяг запасів та часовий ряд продажів з метою збільшення ринкової вартості підприємства.
Очевидно, що відстежити процес безперервного функціонування виробничої системи достатньо складно, а тому для побудови даної імітаційної моделі доцільно застосувати методи дискретно-випадкового моделювання. У запропонованій моделі також використовуються засоби стохастичного подання даних.
З метою забезпечення розширюваності моделі алгоритми її роботи було розділено на дві частини: об’єкт «виробник», який імітує поведінку з оформлення договорів, процес виробництва товару й виконання замовлень; об’єкт «дилер» — має план обсягу продажів, оформлює замовлення в момент, коли це потрібно споживачеві.
Описані об'єкти пов’язані між собою через комунікаційні порти трьох типів: порт контрактів — повідомлення, передані через нього, містять дані про контракт; порт замовлень — передає замовлення, які повинні бути негайно задоволені; порт постачання — конкретні партії товарів, передані від виробника дилеру. На підставі описаних логік поведінки можна будувати оптимізаційний експеримент, що дозволить максимізувати функції вигоди для виробника, представлену його ринкової вартістю.
Перелік джерел інформації: 1. Орлов А.И. Устойчивость в социально-экономических моделях. — М.: Наука, 1979. — 296 с. 2. T.E. Vollmann, W.L. Berry and D.C. Whybark, Manufacturing Planning and Control Systems, 4th ed. (Burr Ridge, IL: Richard D. Irwin, 1997). 3. Steven C. Graves, A.H.G. Rinnoy Kan and Paul H. Zipkin, Logistics of Production and Inventory (New York: North-Holland, 1993).
ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА СТВОРЕННЯ ЕЛІТНОГО ПРОМИСЛОВОГО ПІДПРИЄМСТВА
Соколенко В.А., Товажнянський В.Л.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут» м.Харків
Важливий аспектом розвитку промислового підприємства, що направлений на створення у подальшому елітного підприємства, є та інноваційна політика, яку проводить у своєму розвитку як само підприємство, так і держава. Чисельні дослідження сил взаємопов’язаних процесів розвитку інноваційної діяльності, підвищення конкурентоспроможності та економічному росту відмічають ключову роль інституціональної середи в якому функціонує підприємницька структура – промислове підприємство. На інноваційну діяльність фірм суттєвий вплив мають як національні інноваційні системи так і інтернаціональні, не зважаючи на те, що інститути, які їх підтримують, залишаються національними. Посилюється інтернаціоналізація НДДКР, з’являються нові типи НДДКР, які виходять за межи адаптації технологій.
В умовах сучасного інституціонального режиму, в якому домінуючу роль відіграє СОТ, зросла потреба у тому, щоб державні інвестиції в НДДКР доповнювали стратегії розвитку, що орієнтовані на ринок. Така взаємодія досягається за допомогою Інтернет - зв'язків та інноваційних систем, що охоплюють окремі галузі, а іноді, і окремі компанії.
Тому впровадження новітніх високих технологій та випуск захищених патентами і ліцензіями нових продуктів, що мають високі споживчі властивості і затребувані ринком, стає засобом виживання, розвитку і експансії. У сучасних умовах оцінка і вибір проектів саме з цих позицій є визначальними. Основним завданням у виборі проекту для умов сучасних ринків з розвиненою інформаційною інфраструктурою є: (1) виявлення відповідності технологічних і економічних переваг проекту до умов виживання і експансії на потенційних ринках; (2). виявлення відповідності нової продуктової лінійки потребам ринку, як в якісному, так і в кількісному відношенні.
При впровадженні інформаційних технологій, безпосередній комерційний успіх може бути досягнутий в різних структурах підприємства, тобто центри прибутку можуть бути безпосередньо не пов'язані з підрозділами і структурами, які забезпечують інформаційну підтримку і контроль. Оцінка ефективності впровадження інформаційних технологій повинна коректно розглядатися в загальній структурі виробництва і послуг підприємства.
УПРАВЛІННЯ АСОРТИМЕНТОМ ПРОДУКЦІЇ В УМОВАХ РИНКУ
Соколова Л. В., Дяченко М. Г.
Харківський торгово-економічний інститут
Київського Національного торгово-економічного університету,
м. Харків
У сучасній економіці посилюється роль і значимість вирішення проблеми управління товарною політикою, у тому числі управління асортиментом. Посилення конкуренції на ринку товарів і послуг змушує підприємства докладати великих зусиль і витрачати значні кошти на виготовлення конкурентоспроможної продукції, яка найкращим чином задовольняє потреби споживачів. Одним з важливих аспектів вирішення цієї проблеми є створення необхідної споживчої цінності товарів і послуг, що вимагає обрання відповідних показників виробництва і розподілу продукції. Розвиток конкуренції вимагає застосування на підприємствах України маркетингової концепції управління товаром, яка націлена на координацію і інтеграцію процесів виробництва і споживання з урахуванням потреб споживачів та інтересів товаровиробників. Управління товарною політикою підприємства, в тому числі її асортиментною складовою є актуальним напрямком досліджень в маркетингу.
Реалізація цього напрямку полягає в посиленні тих ознак продукції, які важливі для покупця і становлять конкурентну перевагу, а саме: якість, особливість продукту, дизайн, марочна назва та упаковка. Основними складовими управління продуктовим асортиментом є:
- періодична ревізія наявного асортименту і прийняття рішень щодо доповнення товарного асортименту новими виробами і вилучення окремих товарів з виробництва;
- безперервний контроль впливу зовнішніх факторів;
- проведення технічних досліджень продуктів і процесів їх споживання залежно від потреб і положення фірми на ринку;
- максимальна оперативність дій протягом усього процесу розробки нового товару;
В умовах нестабільності факторів зовнішнього середовища та істотних змін ринків збуту необхідно постійно переглядати продуктовий асортимент підприємства з ціллю своєчасного зняття з виробництва неефективної продукції.
Поняття інвестиційної привабливості
Тимофеєнко О.А., Міщенко В.Я.
Національний Технічний Університет
«Харківський Політехнічний Інститут», Харків
На сьогоднішній день залучення інвестицій в реальний сектор економіки – питання її виживання. Проблема інвестицій на сьогоднішній день є актуальною. Від розуміння логіки інвестиційних процесів залежить адекватність практичних інвестиційних рішень, які приймаються на різних етапах інвестиційного процесу. Один із найважливіших і найвідповідальніших етапів інвестиційного процесу – вибір об’єкту, в який будуть вкладатися інвестиційні ресурси. На вибір об’єкту, в першу чергу, впливає така економічна категорія як «інвестиційна привабливість».
В економічній літературі існує достатня кількість праць різних вчених, присвячених проблемам визначення і розуміння «інвестиційної привабливості підприємства».
Доцільно звернути увагу на те, що в наукових працях нема єдиної думки відносно визначення і оцінки інвестиційної привабливості підприємства. Думки вітчизняних авторів на дану тему відрізняються, але в той же час і суттєво доповнюють один одного.
Тому, вивчивши існуючі підходи до визначення суті «інвестиційної привабливості підприємства», виявилося, що існує чотири групи понять по наступним ознакам:
1). інвестиційна привабливість як умова розвитку підприємства;
2). інвестиційна привабливість як умова інвестування;
3). інвестиційна привабливість як сукупність показників;
4).інвестиційна привабливість як показник ефективності інвестицій.
Найповніше зміст поняття «інвестиційна привабливість» розглядається як сукупність показників, тобто як економічна категорія, що характеризує ефективність використання майна підприємства, його платоспроможність, фінансову стійкість, здібність до інноваційного розвитку на базі підвищення прибутковості капіталу, техніко-економічного рівня виробництва, якості і конкурентоспроможності продукції, що випускається.
ВИДАТКИ ЗДОБУТТЯ ОСВІТИ:
СУТНІСТЬ ТА ПРОБЛЕМИ ВИМІРЮВАННЯ
Тимошенков І.В.
Харківський гуманітарний університет «Народна Українська Академія», м. Харків
Нащекіна О.М.
Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м. Харків
Система освіти є головним чинником відтворення людського капіталу держави і основою формування національної інноваційної системи.
Сучасний стан системи освіти в України вимагає невідкладних реформ, які, в свою чергу, повинні грунтуватися на достовірній статистичній інформації щодо функціонування системи освіти. Зокрема, важливо вміти вимірювати не тільки витрати держави на освіту, але й оцінювати витрати домогосподарств, пов’язані із здобуттям освіти.
Проблема отримання достовірних статистичних даних щодо витрат домогосподарств не є унікальною і притаманною тільки Україні, оскільки недоліки у системі статистичних спостережень феноменів і процесів освіти відзначаються дослідниками практично у всіх країнах, що не належать до ОЕСР.
Разом з тим необхідно наголосити, що для України ця проблема постає особливо гостро, оскільки:
- відсутність достовірної інформації про реальний стан та тенденції розвитку освіти суттєво гальмує розробку науково обгрунтованих рішень, що вкрай необхідні для виведення української освіти з кризового стану, в якому вона перебуває на протязі всіх років існування незалежної української держави;
- до теперішнього часу ця проблема ще не стала об’єктом цілісного предметного аналізу ні у відомій нам вітчизняній, ні в закордонній науковій літературі.
Існуюча в Україні практика статистичного спостереження доходів та видатків домогосподарств не дозволяє отримати достовірні дані про реальний розмір витрат, пов’язаних із здобуттям освіти на всіх його етапах (підготовка до вступу до учбового закладу, навчання та отримання відповідного свідоцтва), ні про їх структуру (включаючи офіційні та неофіційні витрати).