Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57

Вид материалаДокументы

Содержание


Шляхи підвищення конкурентоспроможності легкої промисловості україни
Створення консорціуму для виходу на зарубіжний ринок
Key differences of international and domestic marketing
Диверсифікація як засіб збереження економічної стабільності підприємства
Процесс маркирования строительной продукции
Наукові парки при ВНЗ – як інструмент просування інновацій та об’єктів інтелектуальної власності
Інноваційно-інвестиційний напрямок розвитку малих міст україни в сучасних умовах
Секція 24. інформаційні технології та математичні методи
Подобный материал:
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   26

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ

Турменко Д.В.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м.Харків


Сучасна глобалізована економіка формує нові вимоги до підприємств. Вони обумовлюються наявністю жорсткої конкуренції, високими вимогами до якості продукції та необхідністю гнучко реагувати на неоднозначні зміни ситуації на ринках і в галузях діяльності підприємств.

Дослідження основних факторів, які впливають на конкурентоспроможність легкої промисловості, визначення шляхів покращення конкурентної позиції підприємств є актуальним і сприятиме виходу галузі з кризи, підвищенню конкурентоспроможності національної індустрії на внутрішньому та світовому ринках.

Відновлення і підтримка конкурентних переваг підприємств легкої промисловості потребує структурних змін в ціновій, бюджетно - податковій, грошово – кредитній, інвестиційній і інноваційній політиці.

Відсутність системного підходу до реформування промисловості спричиняє невиправдано повільний розвиток галузі та зумовлює глибокі диспропорції між якісними і ціновими показниками на внутрішньому ринку.

Значну увагу зосереджено на дослідженні державних програм розвитку галузі, заходах митно-тарифного регулювання, інвестиційно-інноваційній складовій розвитку легкої промисловості, а також впровадженню новітніх систем якості та сертифікації продукції як напрямку покращення конкурентоспроможності галузі.

Застосування заходів підвищення конкурентоспроможності дозволить підприємствам легкої промисловості України випусками високотехнологічні види продукції з високим рівнем якості, дизайну, інновацій, технологій, зайняти домінуючі позиції на внутрішньому ринку, а також сформувати потужний стратегічний потенціал.


СТВОРЕННЯ КОНСОРЦІУМУ ДЛЯ ВИХОДУ НА ЗАРУБІЖНИЙ РИНОК

Швед Ю. А., Горовий Д.А.

Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут», м.Харків


За останні десятиріччя в світовій економіці відбулися кардинальні зміни, які можна виразити одним словом – глобалізація. Для того, щоб утриматися на ринку, підприємство вимушене шукати партнерів і налагоджувати коопераційні зв'язки. Використання такого виду об'єднання підприємств як консорціум у наш час є актуальним, оскільки він дозволяє знайти виконавців окремих замовлень, необхідних для реалізації проекту, координувати всю діяльність по проекту, тим самим реалізовувати проект в короткі терміни [1].

Було виявлено, що консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної загальної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів і т.п.) [2]. Правовою основою утворення консорціуму служить договір про стратегічне партнерство, який не передбачає внесків для організації спільної діяльності [3].

У даній роботі було поставлене завдання визначення переваг створення консорціуму вітчизняних підприємств як способу підвищення конкурентоспроможності на зовнішньому ринку.

Узагальнюючи приведені в роботі результати, перевагами створення консорціуму було виділено можливість швидкого підвищення якості товарів або послуг та підняття конкурентоспроможності вітчизняних фірм за рахунок об'єднання їх потужностей, кадрів, матеріальних і фінансових ресурсів, а також за рахунок скорочення термінів виходу на ринок і розширення об'єму ринку завдяки об’єднанню зусиль декількох партнерів. Такий варіант привабливий своєю простотою, мінімальним ризиком і економічністю, оскільки не вимагає від партнерів зміни правового статусу, створення сумісних фондів і оплати змісту відособленого апарату управління [4].


Список литературы: 1. Чернова Е. А. Виртуальные корпорации как причина и следствие мировой глобализации. М., 2004. - №3. - с. 120. 2. Господарський кодекс України // Офіційний вістник України. - 2003.- №11. -с.462. 3. Булярский С. В., Булярская С. А. Консорциум как коллективный участник инновационной деятельности. Журнал "Регионология", 2008 - №4. 4. Мейтус В. Виртуальные организации. – М.: Юстицинформ, 2007. - 211с. 5. Булярский С. В. «Инновационные организации образовательных и научных учреждений», 2003. – 630 с.

Фактори формування промислової структури економіки України

Шевченко М.М., Другова О.С.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м.Харків


Промисловість - провідна галузь матеріального виробництва України, у якій створюється переважна частина валового внутрішнього продукту й національного доходу. Провідна роль промисловості обумовлена й тим, що від успіхів у її розвитку залежить ступінь задоволення потреб суспільства у високоякісній продукції, забезпечення технічного переозброєння й інтенсифікації виробництва.

Сучасна промисловість складається з безлічі самостійних галузей виробництва, кожна з яких включає більшу групу родинних підприємств і виробничих об'єднань, розташованих в окремих випадках на значному територіальному видаленні друг від друга. Галузева структура промисловості характеризується складом галузей, їхніми кількісними співвідношеннями, що виражають певні виробничі взаємозв'язки між ними. У процесі статистичного обліку й аналізу галузева структура промисловості визначається звичайно шляхом знаходження питомої ваги галузей у загальному обсязі виробництва продукції, чисельності зайнятих і вартості основних виробничих фондів промисловості.

Взаємозв'язку галузей промисловості, пропорції, що зложилися між ними, обумовлені способом виробництва, а також сукупною дією на його основі багатьох інших факторів. До найважливішого із цих факторів, що визначають зміни в галузевій структурі промисловості, ставляться:

1. НТП і ступінь впровадження його результатів у виробництві;

2. рівень суспільного поділу праці, розвиток спеціалізації й кооперування виробництва;

3. зростання матеріальних потреб населення;

4. суспільно-історичні умови, у яких іде розвиток промисловості;

5. природні ресурси країни;

6. темпи міжнародної економічної інтеграції.

Зрушення у галузевій структурі економіки України повинні відображати процес інтенсифікації виробництва та зумовлюватися насамперед розвитком галузей, що визначають науково-технічний прогрес і зростання виробництва предметів споживання.


KEY DIFFERENCES OF INTERNATIONAL AND DOMESTIC MARKETING

Shevchenko M.M., Ziubanova D.M

National Technical University

"Kharkiv Polytechnical Institute", Kharkiv


Nowadays, global business environment deals with business activities all over the world, in different countries. International market differs from the domestic in many different ways, many factors need to be taken into consideration. In the epoch of globalization, the amount of companies that going global increase from year to year. So, problem of entering the new foreign market is very urgent.

The international market evaluation process does not concern only the factors residing in the respective market environments. Instead, each firm establishing such an evaluation process should begin from an evaluation of the internal firm environment by analyzing the firm’s objectives and its inventory of available or accessible resources that will constitute the basis for suitable opportunity exploitation in international markets. In order to develop an appreciation for the opportunities existing in world markets, it is essential to develop a method that would allow for an accurate non-misleading assessment of the existing potential in these markets.

Some of the most typical elements of any of the targeted national environments that should be reviewed in such an evaluation process concern the following:
  • Market characteristics such as the technology the stage of product life cycle, buyer behavior characteristics, variety of goods etc.
  • Marketing institutions, namely distribution systems, communications media, marketing services
  • Industry conditions, competitive size, and practices of technical development
  • Legal environment (laws, regulations, codes, tariffs, taxes, etc.)
  • Resources, labor force (availability, skill, potential, cost), finance (availability, cost)
  • Financial environment
  • Political environment
  • Social environment, ethnographic density.

While analyzing the elements of each country’s national environment a marketer should be looking for distinctions according to unique characteristics influences so that he/she is able to form groups with differentiated attitudes; on the other hand, a marketer should look for similar characteristics influences so as to segment markets according to essential characteristics and to avoid unnecessary or costly separations.

Диверсифікація як засіб збереження економічної стабільності підприємства

Шеметова М.О., Волік Н.Г.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м.Харків


В роботі розглянута одна із стратегічних альтернатив перспективного планування — диверсифікація. Ця проблема раніше і фактично до цих пір не знаходила віддзеркалення ні у вітчизняній економічній літературі, ні на практиці. Хоча перші теоретичні розробки з'явилися ще в 20-х рр. XX ст за кордоном, проте до сьогодні не розроблено універсальної концепції, яка б задовольняла потреби більшості підприємств, що бажають або вимушених диверсифікуватися.

Загальновідомо, що з економічної точки зору диверсифікація (від лат. diversus – різний і facer – робити) — це одночасний розвиток декількох або багатьох, не взаємозв'язаних технологічних видів виробництва і (або) обслуговування, розширення асортименту вироблених виробів і (або) послуг.

До основних завдань диверсифікації відносять наступні чинники:
  • напрям сприяє технологічному прогресу, що існує на даний момент.
  • диверсифікація збільшує обсяг сегментів ринків.
  • напрям також збільшує відсоток комерційних продажів в загальній програмі з реалізації.
  • рух стабілізує реалізацію продукції в разі економічного спаду.
  • рух також сприяє розширенню технологічної бази компанії.

Є два головних типи диверсифікації - зв'язана і незв'язана. Зв'язана диверсифікація є новою сферою діяльності компанії, пов'язаною з існуючими областями бізнесу (наприклад, у виробництві, маркетингу, матеріальному постачанні або технології).

Незв'язана диверсифікація - нова область діяльності, що не має очевидних зв'язків з існуючими сферами бізнесу.

Більшість компаній звертаються до диверсифікації тоді, коли вони створюють фінансові ресурси, перевершуючі необхідні для підтримки конкурентних переваг в первинних сферах бізнесу.

Диверсифікація може здійснюватися наступними шляхами:
  • через внутрішній ринок капіталів;
  • реструктуруванням;
  • розділенням функцій або ресурсів.

У зв'язку з цим, метою даної роботи є вивчення напрямів і механізмів диверсифікації.

Issues with Transaction Costs Measurement on the Macroeconomic Level in Transition Economies

Teodor Sedlarski

Sofia University “St. Kliment Ohridski”, Faculty of Economics and Business Administration, Sofia, Bulgaria


This article outlines the difficulties of measuring the transaction costs in a transition economy. The intricacy of the task is partly due to existing conceptual discrepancies in the definition of transaction costs. We compare the micro and macroeconomic perspectives to clarify the specific problems when constructing measures of transaction costs on a national level.

The measurement method proposed by J. Wallis and D. North is shown to be unsuitable for the economic analysis of institutionally induced growth. A current study of the Bulgarian economy serves as an example. Modifications of the transaction sector concept are suggested to improve its applicability to the study of economic development.


Key words: new institutional economics, transaction costs , transaction sector


JEL B52

ПРОЦЕСС МАРКИРОВАНИЯ СТРОИТЕЛЬНОЙ ПРОДУКЦИИ

И.Гарасимюк

Варминско-Мазурский университет, г. Ольштын, Польша


Возведение строительных объектов может поставить под угрозу безопасность и здоровье людей, не только тогда, когда они неправильно запроектированы или построены, но и когда при строительстве используются некачественные материалы и полуфабрикаты. Несмотря на шестилетний период функционирования в Польше системы СЕ - маркирования продукции строительного назначения, многие производители строительных материалов сигнализируют о проблемах, связанных с определением области требуемых собственных действий при сертификации и маркировке продукции. Система №4 для заполнителей бетона (как и системы маркировки других материалов) базируется на собственной декларации изготовителя и предусматривает финансовые последствия нарушений положений, действующих на рынке коммерческих продуктов, независимо от самостоятельных действий производителя (изыскание, исследование, упаковка и маркировка продукции) или проведения части этих мероприятий субподрядчиком.

В этой связи действия производителя можно представить в виде логической, упорядоченной последовательности от разработки плана действий до достижения главной цели - продвижение на рынок своего продукта, отвечающего заданным требованиям.

Этап 1. Определение документов, описывающих свойства продукта на техническом уровне (согласованные технические спецификации, специфические требования в области его безопасности).

Этап 2. Определение опасностей, которые могут иметь влияние при невыполнении базовых требований к материалу.

Этап 3. Определение и внедрение контроля качества продукции.

Этап 4. Создание собственной единицы или выбор сторонней фирмы с соответствующей организацией и компетенцией для проведения сертификации продукции в системе 2+.

Этап 5. Комплектация технической документации продукта и получение свидетельство о заводском контроле.

Этап 6. Маркировка продукции знаком СЕ.

Этап 7. Оценка результатов. Предложения относительно дальнейших действий.

Эти этапы должны быть адаптированы к конкретным условиям с учетом расположения предприятия, его мощности и, прежде всего, финансовых и трудовых ресурсов.

Наукові парки при ВНЗ – як інструмент просування інновацій та об’єктів інтелектуальної власності

Єфімов Є.О.

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут», м.Харків

Створення, впровадження, просування та комерціалізація інновацій та об’єктів інтелектуальної власності (далі – об’єкти ІВ) – процес дуже відповідальний і потребує від суб’єкта господарської діяльності – власника інноваційного продукту або об’єкта ІВ прийняття виважених рішень на кожному етапі життєвого циклу інноваційного продукту або об’єкта ІВ.

На сьогоднішній день, як свідчить практика, основними учасниками процесу просування інноваційних продуктів та об’єктів ІВ є технологічні парки. Але їх діяльність обмежена напрямами наукових та науково-дослідних інститутів на базі яких вони створені.

Вищі навчальні заклади (далі – ВНЗ), які мають достатню наукову базу для проведення різних наукових дослідів довгий час в зв’язку з недосконалістю діючого законодавства були не правомочні використовувати результати своїх дослідів у вигляді новітніх технологій, які в подальшому могли б стати перспективними інноваційними продуктами та об’єктами ІВ, кошти з яких могли б піти на покращення матеріально-технічної базу ВНЗ.

Завдяки прийняттю 25 червня 2009 закону України «Про наукові парки» згідно з яким ВНЗ IV рівня акредитації та наукові установи отримали можливість на законних підставах розробляти, впроваджувати та просувати інноваційні продукти через наукові парки. У статті 1 цього закону подано визначення наукового парку – це юридична особа, що створюється з ініціативи вищого навчального закладу та/або наукової установи шляхом об'єднання внесків засновників для організації, координації, контролю процесу розроблення і виконання проектів наукового парку [1].

Участь ВНЗ або наукової установи в процесі розробки та реалізації інноваційних проектів в межах пріоритетних напрямів діяльності наукового парку, які формуються згідно із законами України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [2] та «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [3] та приймаються на конкурсній основі, здійснюється шляхом внесення в статутний фонд наукового парку нематеріальних активів (виключних майнових прав на об’єкти ІВ), які мають грошову оцінку.

Список використаних джерел

1. Закону України «Про наукові парки» // Відомості Верховної Ради України від 18.12.2009 - 2009 р., № 51, стор. 1859, стаття 757

2. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» // Урядовий кур'єр від 08.08.2001 - № 141

3. Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» // Голос України від 13.02.2003 - № 28

ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИЙ НАПРЯМОК РОЗВИТКУ МАЛИХ МІСТ УКРАЇНИ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Матвєєнко О.В.

Первомайський інститут Одеського національного університету імені І.І. Мечникова, м. Первомайськ, Миколаївська обл.

У доповіді відображено важливість інноваційно-інвестиційного розвитку для малих міст України в сучасних умовах. Проблему розглянуто на прикладі промисловості м. Первомайська Миколаївської обл. Провідне місце у промисловості м. Первомайська посідають такі представники харчової промисловості як ЗАТ «Первомайський МКК», машинобудування АТВТ «Первомайськдизельмаш» та ВАТ «Завод «Фрегат», легкої промисловості АТЗТ «Санта Україна».

На підприємствах здійснюється струк­турна перебудова виробництва, впровадження сучасних технологій і високопродуктивного обладнання. Первомайською міською радою щороку згідно із основними завданнями Стратегічного плану розвитку затверджується Програма економічного та соціального розвитку міста. Але у зв‘язку із обмеженістю бюджетних коштів інноваційно-інвестиційна діяльність у місті здійснюється за рахунок коштів самих підприємств (74,7%) і лише незначну частку становлять кошти бюджету (3,6%).

Інвестиційна привабливість міста залежить від політичного середовища, інвестиційної політики, приватизаційної політики, податкової політики, інформаційної політики. Інвестиційна політика міської влади спрямовується на стимулювання істотного збільшення внутрішніх інвестицій, залучення іноземного капіталу та їх спрямування на забезпечення інноваційного розвитку економіки міста. В 2009 році обсяги капітальних інвестицій очікувалися в розмірі 50 млн. грн., в тому числі обсяги інвестицій в основний капітал - 39 млн. грн. Але у зв‘язку із кризовими явищами в економіці країни, які торкнулися і м. Первомайська обсяги капітальних інвестицій становили лише 20% від запланованих.

У доповіді розглянуто технологічну структуру інвестицій. У технологічній структурі інвестицій в основний капітал найбільшу питому вагу займають витрати у капітальне будівництво (54,9 %). Обсяг інвестицій в капітальне будівництво в поточному році становив 21,4 млн. грн. і його планується збільшити на 18,9 %. При цьому вартість придбання обладнання становитиме 17,6 млн. грн.


СЕКЦІЯ 24. ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ ТА МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ


ВИКОРИСТАННЯ Web-ТЕХНОЛОГІЙ ДЛЯ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ДИСТАЦІЙНОГО НАВЧАННЯ

Абдуллаєва Ж.О.
Кримський Гуманітарний Університет, Ялта.



Матеріали статті присвячені питанням побудови Web- Орієнтованої системи дистанційного навчання за допомогою технологій XML. Технологія смарт документів в Microsoft Word 2003 і Microsoft Excel 2003 дозволяє створювати додатка на основі XML, що пропонують користувачеві контекстно залежний контент через секцію завдань Office. Завдяки смарт документам ефективність роботи користувачів підвищується, тому що контент відображається в секції завдань у міру навігації по документу, а це прискорює пошук або введення даних або пошук у довідковій системі. Користувачі виграють тому, що смарт документи пропонують контекстно залежні інформацію й команди в інтуїтивно зрозумілій секції завдань, синхронизующей контент із поточною позицією в документі. Відзначимо, що смарт- документами можна управляти за допомогою вбудованих у додатки Microsoft Office 2003 засобів захисту даних, документ може бути підписаний цифровим підписом або захищений іншим способом. Крім того, смарт- документи можуть завантажуватися або обновлятися із зовнішніх джерел, наприклад з корпоративного файлового сервера. Природно, розширені засоби безпеки Microsoft Office System 2003 також знайшли своє відбиття в об'єктних моделях відповідних додатків. Усі перераховані вище технології ми з успіхом застосували в web- орієнтованій системі дистанційного навчання "АСПЕКТ", яка складається з наступних компонентів: програмне забезпечення для створення навчальних курсів система керування контентом і результатами навчання властиво самі дистанційні курси. Поетапно процес розмітки можна представити в такий спосіб.. Документ із розміткою (праворуч - панель керування розміткою, ліворуч - текст, із включеною розміткою) Управляти ж поведінкою курсу в процесі навчання буде модуль, специфічний для обраної моделі навчання. Через досить гнучку й модульну структуру розроблювальної системи дистанційного навчання, створення модуля, специфічного для обраної моделі навчання, можливо в мінімальний термін і без яких-небудь серйозних працезатрат.