Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57

Вид материала

Документы

Содержание Капінос М.М., Лерантович Е.Т. Основные цели и задачи развития информационного общества Сутність і цілі маркетингових комунікацій Колізії правової охорони промислових зразків Особливості правової охорони об’ємних торгівельних марок в Україні Використання інформаційних технологій Інформаційні технології у медицині Проблеми впровадження автоматизованих систем обліку трудових ресурсів на підприємстві Правова охорона промислового Про деякі проблеми розвитку інформаційної культури в сучасних українських реаліях Роль проектно-консалтингового бізнесу Правові засади розвитку інформаційного Відсутність порушення прав власників охоронних документів як складова конкурентоспроможності об’єкту техніки на ринку До проблеми реформування Юридична відповідальність за порушення свободи діяльності друкованих засобів масової інформації Дослідження методів аналізу До розуміння сутності інформаційних війн Медіареальність: особливості Социокультурні виміри Правове регулювання діяльності ... Полное содержание

Подобный материал:

• Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
• До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
• Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
• Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
• Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.

Капінос М.М., Лерантович Е.Т.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Інноваційна модель розвитку економіки в Україні не може бути реалізована, доки не буде досягнуто певного рівня конкурентоспроможності вітчизняних товарів та послуг на світовому ринку. Підґрунтям такої конкурентоспроможності має стати конкурентоспроможність вітчизняних товарів на внутрішньому ринку.

Метою проведення патентно-кон’юнктурних досліджень є отримання даних для забезпечення високого технічного рівня та конкурентоспроможності об’єктів техніки, використання сучасних науково-технічних досягнень та скорочення витрат за рахунок виключення дублювання досліджень і розробок та недопущення фінансування розробки і виробництва морально застарілої товарної продукції.

Наукова проблематика доповіді пов`язана із забезпеченням проведення патентно-кон`юнктурних досліджень при трансфері високих наукових технологій, майнові права які належать державі або іншим суб`єктам господарської діяльності. Досліджується стан нормативного забезпечення для виконання патентно-кон’юнктурних досліджень в Україні, аналізуються відповідні нормативні системи і процеси, які використовуються в провідних країнах, що є членами Всесвітньої торговельної організації. Моделюються типові відношення, схеми та засоби консолідації інформації для проведення патентно-кон’юнктурних досліджень. Дослідження базується на концепції «нової» економіки на засадах інформатизації суспільства. Здійснюється аналіз існуючих методів і економічних форм проведення патентно-кон`юнктурних досліджень з точки зору можливості використання в вітчизняній практиці.

В доповіді представлені рекомендації щодо створення інформаційно-комунікаційної інфраструктури країни для виконання завдань патентно-інформаційних та кон`юнктурних досліджень та визначений перелік інформаційно-аналітичних задач, які мають вирішуватись при виконанні патентно-інформаційних та кон’юнктурних досліджень, та обґрунтовані методи їх вирішення, що дасть можливість ефективно застосовувати положення нової редакції ДСТУ 3575-97 «Патентні дослідження».


ОСНОВНЫЕ ЦЕЛИ И ЗАДАЧИ РАЗВИТИЯ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА

Катков Є.А.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Международный опыт показывает, что высокие технологии, в том числе информационные и телекоммуникационные, уже стали необходимым условием социально-экономического развития многих стран мира, а обеспечение гарантированного свободного доступа граждан к информации - одной из важнейших задач государств.

Динамика показателей развития информационной и телекоммуникационной инфраструктуры и высоких технологий в Украине не позволяет рассчитывать на существенные изменения в ближайшем будущем без совместных целенаправленных усилий органов государственной власти, бизнеса и гражданского общества.

Необходимо уже в ближайшей перспективе реализовать имеющийся культурный, образовательный и научно-технологический потенциал страны и обеспечить Украине достойное место среди лидеров глобального информационного общества.

Целью формирования и развития информационного общества в Украине является повышение качества жизни граждан, обеспечение конкурентоспособности Украины, развитие экономической, социально-политической, культурной и духовной сфер жизни общества, совершенствование системы государственного управления на основе использования информационных и телекоммуникационных технологий.

К числу основных задач, предусмотренных Законом Украины «Об основных принципах развития информационного общества в Украине» и требующих решения для достижения поставленной цели, относятся: формирование современной информационной и телекоммуникационной инфраструктуры; повышение качества образования, медицинского обслуживания, социальной защиты населения на основе развития и использования информационных и телекоммуникационных технологий; развитие экономики Украины на основе использования информационных и телекоммуникационных технологий; повышение эффективности государственного управления и местного самоуправления; развитие науки, технологий и техники, подготовка квалифицированных кадров в сфере информационных и телекоммуникационных технологий; противодействие использованию потенциала информационных и телекоммуникационных технологий в целях угрозы национальным интересам Украины.


СУТНІСТЬ І ЦІЛІ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ

В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

Каткова Н.В.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Сучасний стан ринку характеризується підвищенням значення та цінності інформації. Збільшуються темпи росту інформатизації суспільства, споживач знайомиться все з більшим обсягом інформації. Однак підприємства не можуть постійно збільшувати обсяги своїх комунікацій. В цих умовах значення комунікаційної функції маркетингу зростає, а питання ефективності використання потенціалу маркетингової комунікації стає найбільш актуальним.

Маркетингові комунікації – це процес передачі інформації про товар цільовим споживачам. Головними цілями маркетингу, який реалізується програмою комунікацій підприємства є інформування, переконання споживача купувати товар.

Маркетингові комунікації дозволяють компанії досягнути наступних цілей:

- надати потенційним покупцям достовірну інформацію про свій продукт, послугу, умови продажу;

- переконати покупця в тому, що преференцію слід віддати цьому товару та здійснювати купівлю в певному місці;

- спрямувати увагу споживача на ті товари та послуги, які пропонує ринок.

Цілі маркенигових комунікацій досягаються за допомогою основних засобів: реклама, стимулювання збуту, особистий продаж, паб лісіті.

Основою формування максимально ефективного комплексу маркетингових комунікацій є сегментування, яке дозволяє одержувати найбільш актуальну інформацію про цільового споживача (його соціальні, економічні, психологічні характеристики).

На структуру комплексу маркетингових комунікацій суттєво впливає тип продукту, етап його життєвого циклу, стратегія просування, рівень готовності покупця купувати товар; особливості комплексу маркетингових комунікацій конкурентів.

Таким чином, маркетингові комунікації орієнтовані на рішення певних завдань, які, в свою чергу, повинні відповідати цілям комунікаційної програми. Кінцева ціль будь-якої стратегії маркетингової комунікації складається з того, щоб допомогти фірмі продати товар і таким чином зберегти свій бізнес.


Колізії правової охорони промислових зразків

і знаків для товарів та послуг.

Кваша С. В., Аврамова О.Є.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

При становленні інформаційного суспільства важливу роль віднесено до розвитку права, яке повинно бути спрямовано на системність у врегулюванні правовідносин. Це потребує розв’язати колізійні питання, що виникли у правовій матерії. Зокрема, колізія у правозастуванні виникла навколо отримання правової охорони на товарні знаки та промислові зразки. Відносини, що виникають у зв'язку з отриманням і здійсненням права власності на промислові зразки і знаки для товарів та послуг, регулюються закони України «Про охорону прав на промислові зразки і «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Практика застосування в сфері охорони інтелектуальної власності, висвітила ряд проблем, виникнення яких було важко прогнозувати на етапі розробки законів. Зокрема, часто виникає ситуація, коли промисловий зразок містить у своєму складі знак для товарів і послуг або елемент знаку, який належить іншій особі. Так існують промислові зразки «Емблема «HUGO BOSS», «Емблема «NIKE», «Емблема «ADIDAS». При цьому свідоцтво Україні на знаки для товарів і послуг «HUGO BOSS», «NIKE», «ADIDAS» і міжнародна реєстрація цих знаків належить персонам, які не є власниками вказаних вище патентів на промислові зразки.

Важливо зазначити, що відповідно до п. 5 ст. 6 закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» позначення, які відтворюють промисловий зразок, права на який належать в Україні іншій особі, не може бути зареєстрованим як знак для товарів і послуг. Закон же Україні «Про охорону прав на промислові зразки», не містить аналогічної норми. До того ж при розгляді заявок на промислові зразки експертиза проводитися без урахування відомостей про вже представлені заявки або зареєстровані знаки для товарів і послуг, що і призводить до виникнення різноманітних колізій в цій області правовідносин. На підставі аналізу вищевказаної проблеми можна надати наступні рекомендації: до ухвалення рішення про видачу патентів обов'язково треба опубліковувати відомості про заявку на промислові зразки і надавати можливість третім персонам висувати установі експертизи аргументовані заперечення проти видачі патенту; доцільним буде проведення роз'яснювальних робіт серед осіб, що намагаються стати власниками охоронних документів на промисловий зразок або торгівельний знак.

Особливості правової охорони об’ємних торгівельних марок в Україні

Кесарєва О. С., Гаряєва Г.М.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Розвиток інформаційного суспільства включає в себе стадію збільшення долі інформаційних комунікацій, продуктів та послуг у валовому внутрішньому продукті, що потребує збільшення правової охорони інституту індивідуалізації учасників цивільного обігу. Правові відносини щодо них регулюються Цивільнім Кодексом Україні, а також Законом Україні “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”.

Важливою функцією знаків для товарів і послуг є ідентифікація виробника з-поміж інших, що виробляють аналогічні однорідні товари чи послуги, тобто таким знакам має бути притаманною розрізняльна здатність. На її реалізацію направлене створення і використання об’ємних позначень – ними можуть бути оригінальні упаковки товарів. Прикладом об’ємної торговельної марки, що охороняється в багатьох країнах є форма пляшки «Coca-Cola», флакону парфумів «Hugo Boss» .

Цивільній Кодекс Україні і Закон Україні «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не містять прямої відповіді щодо можливості захисту таких позначень як об’ємних торгівельних марок. Роз’яснення знайдемо в «Правилах складання та подання заявки на видачу свідоцтва Україні на знак для товарів і послуг», де чітко передбачено таку можливість. Так, в Україні, як і у багатьох інших державах, зареєстровано як об’ємна торгівельна марка і відповідно охороняється вищезгадана форма пляшки «Coca-Cola» та ін.

Форма об’єкту, що реєструється як об’ємна торгівельна марка, не повинна бути функціональною, зумовленою конструктивними особливостями об’єкту. Це положення також дає роз’яснення щодо питання стосовно можливості реєстрації даної форми об’єкту як промислового зразка. Якщо вона має функціональний характер, то доцільно захистити її як промисловий зразок. Якщо ж форма об’єкту направлена на його індивідуалізацію з-поміж інших однорідних, визначається інтенсивною пластичною розробкою, направленою на пізнаваність виробника, тобто їй притаманна вищезгадана розрізняльна здатність, то відповідною формою захисту для неї є саме об’ємна торгівельна марка.

Тому, слід запропонувати внести зміни до Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” відносно можливості правової охорони об’ємних торгових марок.


ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ДЛЯ ПОКРАЩЕННЯ СТАНУ ТЕХНІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
ЗАКЛАДІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

Кіпенський А.В.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Основні принципи розвитку інформаційного суспільства в Україні передбачають широке впровадження інформаційних технологій у сферу охорони здоров’я. На наш погляд такі технології перш за усе необхідно використовувати при створенні медичної техніки, стан якої на сьогоднішній день є незадовільним. Відомо, що медична техніка в закладах охорони здоров’я України більш ніж на 70 % фізично зношена та морально застаріла. З такою технікою неможливо надавати ефективну медичну допомогу – здійснювати діагностику або проводити терапевтичні чи профілактичні процедури.

Процес технічного оновлення медичних закладів умовно можна поділити на три етапи: розробка виробів медичної техніки, постановка їх на виробництво та безпосереднє виробництво цих виробів.

На першому етапі інформаційні технології слід використовувати для проведення відповідних розрахунків, моделювання процесів, конструювання вузлів та блоків, підготовки програмно-математичного забезпечення, оформлення конструкторської та експлуатаційної документації.

Другий етап створення нової медичної техніки передбачає виготовлення дослідних зразків та всебічне їх випробовування. На цьому етапі інформаційні технології можуть бути використані для проведення експериментальних досліджень зразків медичної техніки, оформлення та аналізу результатів цих досліджень.

На третьому етапі використання інформаційних технологій доцільно безпосередньо у процесі виробництва, а це станки з числовим програмним управлінням для виготовлення відповідних деталей, блоків та друкованих плат, роботи-маніпулятори для складання окремих вузлів, прилади для контролю якості готової продукції і т.ін.

Використання інформаційних технологій на всіх етапах технічного оновлення медичних закладів дозволяє суттєво скоротити його терміни, але при цьому не менш важливим є реалізація і самої медичної техніки з використанням цих технологій або їх елементів. Такий підхід дозволяє забезпечити високу якість виробів медичної техніки за рахунок широких функціональних можливостей, підвищити вірогідність інформації про стан пацієнта та точність дозування параметрів впливу для його нормалізації, покращити умови користування, підвищити надійність, проводити модернізацію лише шляхом корегування програмного забезпечення.

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ У МЕДИЦИНІ,
ЯК ЗАСІБ СТВОРЕННЯ НОВИХ МЕТОДІВ ЕЛЕКТРОТЕРАПІЇ

Кіпенський А.В., Король Є.І., Кубишкіна Н.І.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Інформаційні технології об’єднують у собі широкий спектр напрямків науково-технічної діяльності, які пов’язані з вирішенням задач обробки інформації та управління процесами і об’єктами. Для вирішення цих задач сьогодні з високою ефективністю використовуються різноманітні засоби обчислювальної техніки: персональні та спеціалізовані комп’ютери, мікроЕОМ та мікроконтролери.

Використання засобів обчислювальної техніки у електротерапевтичних апаратах дозволяє:

• розширювати функціональні можливості апаратів та удосконалювати медичний технологічний процес за рахунок регулювання в широкому діапазоні параметрів впливу;
  
• підвищувати точність формування параметрів впливу для нормалізації стану пацієнта шляхом використання нової концепції мікро-процесорного імпульсного управління та теорії цифро-імпульсних та імпульсно-цифрових перетворювань;
  
• забезпечувати інваріантність параметрів впливу до збурень зі сторони входу та зі сторони виходу за рахунок введення відповідних зворотних зв’язків;
  
• підвищувати зручність використання апаратів медичним персоналом завдяки легкому вводу параметрів впливу та наочності процесу проведення процедур;
  
• скорочувати кількість технологічних операцій при виробництві електротерапевтичних апаратів, підвищувати їх надійність та стабільність у процесі експлуатації за рахунок високого ступеню інтеграції схемних рішень;
  
• здійснювати модернізацію електротерапевтичних апаратів без зміни апаратної частини, чи з незначними її змінами, а лише шляхом корегування програмно-математичного забезпечення.
  

У доповіді на прикладі низькочастотного електротерапевтичного апарату АНЭТ-50 ГТ, який попередньо було розроблено лише для проведення процедур гальванізації та лікарського електрофорезу, показано як завдяки корегуванню програмно-математичного забезпечення були суттєво розширені його можливості для створення нових методів електротерапії. Зокрема було введено шість режимів впливу імпульсним струмом, у яких частота слідування імпульсів автоматично змінюється у часі за певними законами. Крім того, було введено три режими для стимулювання нервово-м’язової системи з різними ступенями патології.

ПРОБЛЕМИ ВПРОВАДЖЕННЯ АВТОМАТИЗОВАНИХ СИСТЕМ ОБЛІКУ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Побережна Н. М., Кісельов Р.Е.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Останніми роками багато компаній займаються впровадженням передових інформаційних технологій. Але якими б не були освоювані технології, їх основне завдання залишається незмінним - підвищення ефективності і продуктивності праці. При цьому завжди малося на увазі, що грамотне, відповідне специфіці організації технічне рішення гарантує досягнення бажаних результатів.

Одним з найскладніших моментів проведення будь-яких реорганізацій, у тому числі і впровадження автоматизованих систем управління персоналом, є те, що окрім робіт по реалізації проекту, потрібний цілий комплекс дій навколо них, що забезпечують ефективне впровадження і експлуатацію нововведень. Без заходів щодо управління змінами більшість проектів приречені на провал. Серед основних проблем впровадження і розвитку автоматизованих систем управління персоналом виділяють протидію з боку керівників, а також опір змінам співробітників компанії.

Керівники не підтримують впровадження і використання подібних систем в наступних моментах:

- немає зв'язку результатів кадрової роботи і результатів виробництва;

- вони не розуміють ролі персоналу, як одного з основних ресурсів;

- кадрові процеси погано описані і не ідентифіковані;

- керівництво не розуміє, чому треба робити саме так;

- у керівництва не вистачає ресурсів на "другорядні" питання;

- є "важливіші" завдання;

- керівництво влаштовує існуючий порядок речей;

- автоматизація призводить до зниження "значущості" керівника, як особи.

При впровадженні автоматизованих систем деколи виникають кваліфікаційні проблеми, які достатньо швидко долаються, - співробітник просто проходить навчання. Набагато складніше, коли кадрові служби надають протидію впровадженню, причому трапляється це набагато частіше, ніж при автоматизації інших сфер діяльності. Реалізація проекту охоплює не тільки кадри, але і все підприємство в цілому, оголяє огріхи в структурі, і як наслідок, її доводиться перебудовувати. Крім того, самі співробітники кадрових служб, як правило, налаштовані консервативно.

Правова охорона промислового

зразка у ретроспективі

Клименко О.С., Перевалова Л.В.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Актуальність даної теми полягає в тому що промисловий зразок є одним з об'єктів інтелектуальної власності, а отже має і правовласника, і природно є цікавою проблемою для вивчення в розрізі правових проблем сучасності з погляду розвитку інформаційного суспільства.

З тих пір, як людина вперше почала виготовляти знаряддя праці і домашнє начиння, істотний вплив на процес їх виготовлення надавав і продовжує надавати відчуття прекрасного. Краса стародавніх кераміки і архітектурних споруд — свідоцтво того, що звичайні судини для пиття і удома можуть ще і радувати око.

Поки промисловість не була механізована, поки не використовувалися потокові методи виробництва, кожен виріб в художньому плані був в значній мірі унікальним, бо його творець, звичайно не виходячи за рамки утилітарного призначення даного виробу, був вольний надати йому тому зовнішньому вигляду, який відповідав його, творцеві, власному уявленню про красу. Тому з розвитком індустріального виробництва зовнішній вигляд виробів не втратив своєї важливості. Проводячи велику кількість виробів, що задовольняють смакам споживачів, фірма може отримати хороший прибуток, але зіткнутися з великими труднощами в реалізації своїх виробів, якщо вони не відповідають цим смакам.

Взагалі кажучи, промисловий зразок — це декоративне, або естетичне, рішення зовнішнього вигляду виробу. Декоративне рішення може стосуватися форми і (або) кольору виробу і орієнтовано на зорове сприйняття. Зразок повинен бути відтворним промисловим способом, чому він і називається промисловим зразком. Якщо цей момент відсутній, то виріб скоріше є витвором мистецтва і охороняється законом про авторське право, а не законом про охорону промислової власності.

Таким чином можна зробити висновок що на даному етапі розвитку ринкових відносин промисловий зразок є важливим елементом правовідносин, і використання у виробництві нового вигляду промислових зразків веде до збільшення конкурентоспроможності, підвищенню попиту і отже виводить підприємство на новий виток існування і приводить його до істотного збільшення прибутку.


Про деякі проблеми розвитку інформаційної культури в сучасних українських реаліях

Коваленко І.І.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого,

м. Харків

Українське соціокультурне середовище безперечно зазнало якісних змін під впливом масового "інформаційного вибуху" наприкінці минулого століття. Наслідком цього стало активне поширення (поряд з традиційними печатними, телевізійними та радіо- засобами масової інформації та комунікації) різноманітних комп’ютерних технологій та заснована на них інформаційна інфраструктура. Глобальні мережі стали засобом, що дозволив створити простір, де зараз розгортається діалог/конфлікт культур. Така опозиція обумовлена неготовністю українського соціуму до зустрічі з позитивними та негативними викликами сучасного світового інформаційного простору. Йдеться про так званий несформований "інформаційний імунітет", відсутність якого створює загрози маніпулювання індивідуальною та масової свідомістю.

Слід також зазначити надзвичайну уразливість пострадянського простору до використання технологій інформаційних воєн. Серед чинників, що сприяють цьому, виділяють наступні: по-перше, напівтрадиційна структура самого суспільства, що не дозволяє поки громадянському суспільству потужно впливати на процеси ухвалення політичних та економічних рішень; по-друге, слабкість системи ідейно-моральної гегемонії; по-третє, в європейських країнах СНД відбувається формування інформаційної сфери виразно транзитивного ґатунку, що характеризується акцентуацією на трансляції та адаптації іноземної інформаційної продукції на збиток створенню власної .

Інформаційно-комп’ютерні технології здатні радикальним чином змінити життєвий світ особистості, зачіпаючи також і її культурно-національні інтереси. З одного доку, електронний простір сприяє автономізації та анонімності індивіда. Однак, завдяки цьому расові, релігійні та національні відмінності вже перестають бути перешкодою для вільної комунікації. Відтак інформаційно-комп’ютерні технології сприяють реалізації прав людини та становленню громадянського суспільства.

Актуальною також є проблема можливості певної культури трансформуватися, не втрачаючи при цьому своєї самобутності в умовах технотронного світу.


Роль проектно-консалтингового бізнесу

на інформаційному ринку країни

Ковпак Е.О.

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, м. Харків

Інтенсивність інноваційного розвитку економіки залежить від учасників національної інформаційної інфраструктури. Останнє поняття увійшло в обіг після конференції Національного наукового фонду США 1992 р., і два наступні десятиріччя присвячені розробці концепції та побудові інформаційного суспільства, тож – і необхідного для цього інформаційного ринку в країнах. Виходячи з цього актуальним є визначення складу й ролі окремих суб’єктів інформаційного ринку.

Проектно-консалтинговим бізнесом (ПКБ) автор пропонує називати підприємницьку діяльність, засновану на наданні ділових послуг консультативного типу в формі консультацій й проектів із забезпечення розробки, виробництва та експлуатації об’єктів та процесів. Підставою до виділення автором в консалтинговому секторі групи послуг ПКБ є базова форма їх надання, а саме проектування. Метою проектування є розробка інформаційної моделі нового об'єкта (споживчого товару, будинку, комп’ютерної програми, каналу зв'язку та ін.) чи процесу (технологічного, ділового, організаційного). Необхідною основою проектування стають операції з пошуку, збору та переробки інформації в умовах неоднорідного інформаційного поля (тобто передпроектні дослідження). Перероблена достовірна економічно значима інформація та вироблені на її основі знання продаються фірмою-консультантом у формі рекомендацій, аналітичних оглядів, експертних висновків тощо.

Визнання виробництва, збирання, зберігання та продажу інформації та знань в якості основної форми діяльності ПКБ дозволяє віднести його до одного із секторів інформаційного ринку країни. Використовуючи класифікацію секторів інформаційного ринку, запропоновану в [1], крім роботи на ринку вперше створеної інформації («первинному інформаційному ринку»), на ринку послуг з перерозподілу, концентрації й доведенню інформації до кінцевого користувача («вторинному інформаційному ринку»), ПКБ може мати місце й на ринку інформаційних технологій («третинному інформаційному ринку»), наприклад, консультаційний інжиніринг у сфері будівництва ліній зв'язку та інформаційний інжиніринг. Таким чином, одне й те саме підприємство ПКБ може бути задіяне на первинному, вторинному і третинному секторах інформаційного ринку країни.

Література:

1. Тамбовцев В.Л. Пятый рынок: Экономические проблемы производства информации: монография. – М.: МГУ, 1993. – 127 с.
   

Правові засади розвитку інформаційного

суспільства в Україні

Комарова К.Г., Перевалова Л.В.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя.

За цей час сформовано певні правові засади побудови інформаційного суспільства: прийнято ряд нормативно-правових актів, які, зокрема, регулюють суспільні відносини щодо створення інформаційних електронних ресурсів, захисту прав інтелектуальної власності на ці ресурси, впровадження електронного документообігу, захисту інформації. В Україні прийняти і діють Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки», Закон України «Про інформаційні агентства», у листопаді 2001 року Україна підписала Конвенцію Європейського союзу „Про кіберзлочинність” інші. Правова неврегульованість значного кола суспільних відносин з питань інформаційного суспільства та інформаційно-комунікаційних технологій, невідповідність між українською нормативно-правовою базою та європейським законодавством створюють системні перешкоди на шляху розбудови інформаційного суспільства. Задля впровадження принципів правової держави в інформаційну сферу необхідне прийняття низки нових законопроектів, гармонізація ряду існуючих законів з міжнародним законодавством, а подекуди й скасування нормативно-правових актів.

Слід зазначити, що особливу увагу в розбудові інформаційного суспільства необхідно приділити випереджальному розвитку фундаментальних і прикладних досліджень та наукоємних технологій, розвитку вітчизняної індустрії програмування, інфраструктури виробництва ІКТ. Це потребує прийняття нових нормативних актів, зокрема передбачити державне фінансування науки і науки молоді у Державному бюджеті, розробити законодавство, що регулює наукове самоврядування в університетах і науково-дослідних інститутів.


ВІДСУТНІСТЬ ПОРУШЕННЯ ПРАВ ВЛАСНИКІВ ОХОРОННИХ ДОКУМЕНТІВ ЯК СКЛАДОВА КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ОБ’ЄКТУ ТЕХНІКИ НА РИНКУ

Крамчанін Л.В., Лопатіна В.В.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

В умовах розвитку національного ринку конкурентоспроможність товару є вирішальним чинником його комерційного успіху. Конкурентоспроможність визначає здатність товару бути проданим в умовах конкуренції на визначеному ринку. Конкурентоспроможність визначається шляхом аналізу техніко-економічних показників об’єктів, у тому числі патентно-правовими показниками, такими як патентоспроможність та відсутність порушення прав власників чинних охоронних документів на об’єкти промислової власності.

Виявлення порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об'єкти промислової власності забезпечує так звану «патентну чистоту». Патентна чистота – властивість технологій бути вільно використаними в певній державі без загрози порушення чинних на її території охоронних документів на об'єкти права інтелектуальної власності, визначена згідно з чинними охоронними документами та нормативно-правовими актами держави, де планується використання технологій, а також відповідно до періоду часу, обумовленого строком дії охоронних документів на складові технологій на території такої держави.

Патентна чистота не є абсолютною та має тимчасовий характер, так як залежить від територіальної дії охоронного документу та особливостей законодавства країни у якій проводиться перевірка, та терміну дій патенту. Експертиза на патентну чистоту дозволяє встановити чи можливе використання об'єкта в визначеній країні на конкретний термін, та включає у себе пошук діючих у даній країні патентів, що мають відношення до об'єкта, аналізу та пошуку можливостей реалізації товару.

Актуальність теми визначається існуючою умовою для продавця поставляти товар вільним від прав та вимог третіх осіб основаних на правах інтелектуальної власності, як складовою частиною підвищення загальної конкурентоспроможності товару на ринку.

В доповіді аналізується патентно-правові складові конкурентоспроможності товару, визначаються терміни та особливості виявлення порушення прав власників чинних охоронних документів та заявників на об'єкти промислової власності, розглядаються питання проведення експертизи на патенту чистоту.

До проблеми реформування

інформаційного законодавства

Кріворучко О. Ю., Аврамова О.Є.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Вирішальну роль у сучасному суспільстві відіграє інформація. Сьогодні вже не виникає жодних сумнівів, що життя неможливе в інформаційному вакуумі. В Україні постійно відбуваються зміни законодавства, що регулює суспільні відносини щодо інформації. З метою приєднання України до Європейського Співтовариства, в якому активно розвивається інформаційне суспільство, стає край необхідно вирішувати комплекс важливих організаційно-правових питань. Обіг інформації у суспільстві дає підстави для висновку про появу нового виду суспільних відносин – інформаційних, що є об’єктом правового регулювання.

Слід зауважити, що в багатьох сучасних міжнародних документах офіційно вживається термін “інформаційне суспільство”. При цьому, сам по собі розвиток інформатики як результат сучасної науково-технічної революції є об’єктивним процесом. Сутність інформаційного суспільства полягає у стимулюванні державними органами формування нової інфраструктури для людей, що забезпечує ефективний розвиток електронно-цифрових (комп’ютерних) засобів масової телекомунікації, формування інформаційних ресурсів, підготовки інформаційних продуктів, надання інформаційних послуг, створення єдиного інформаційного простору країн, його інтеграції у світовий інформаційний простір. У зв’язку з цим, вдосконалення національного законодавства у галузі регулювання суспільних відносин щодо збирання, використання, поширення, зберігання інформації вимагає забезпечення ефективного правового захисту вищезазначеного конституційного права людини.

Слід зазначити, що сьогодні стає край необхідним прийняття Кодексу України про інформацію. Цей нормативно-правовий акт має розроблятися з урахуванням європейських стандартів розвитку інформаційних відносин в Україні. Даний кодекс, зокрема, має чітко визначити як об’єкт так предмети інформаційного права, суб’єкти інформаційних правовідносин, правовий режим доступу до інформації, включаючи доступ до публічної інформації (інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування), персональних даних, державної та іншої, передбаченої законом таємниці. Все це вказує на необхідність проведення реформи українського законодавства в галузі інформаційного суспільства.


ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ СВОБОДИ ДІЯЛЬНОСТІ ДРУКОВАНИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

Кузьменко О.В.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Правовою основою відповідальності за порушення свободи діяльності ДЗМІ в Україні є: Конституція України (ст. 10, 15, 32, 34, 41, 54); міжнародно-правові акти (Загальна декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, Конвенція про захист прав і основних свобод людини); закони України «Про інформацію», «Про ДЗМІ (пресу) в Україні», «Про телебачення і радіомовлення», «Про авторське право і суміжні права», «Про державну таємницю», «Про захист інформації в автоматизованих системах», «Про інформаційні агентства»; підзаконні нормативні акти (рішення Конституційного Суду України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України).

Редакція, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, об’єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про ДЗМІ. Порушеннями згаданого законодавства в Україні є: неправомірні діяння, передбачені Законом України «Про інформацію»; незаконне вилучення або знищення тиражу чи його частини; порушення прав журналіста; незаконне виготовлення і розповсюдження продукції ДЗМІ без його реєстрації; одержання свідоцтва про державну реєстрацію шляхом обману; зловживання правами журналіста; порушення порядку надсилання контрольних примірників; порушення права вимоги щодо публікації спростування та порядку його оприлюднення.

Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь та гідність громадян і організації, порушують права і законні інтереси громадян або є зловживанням свободою діяльності ДЗМІ і правами журналіста, якщо ці відомості: одержані від інформаційних агентств або від засновника; містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів; є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій та об’єднань громадян; є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих іншим ДЗМІ з посиланням на нього; є розголошенням таємниці, яка спеціально охороняється законом, за умови, що ці відомості не були отримані журналістом незаконним шліхом.

За порушення винні особи притягаються до дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної, кримінальної відповідальності.

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ

ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Купріянова Ю.П., Стригуль Л.С.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Ринкова система господарювання обумовлює зміну форм та методів управління підприємством, вимагає нових підходів до визначення місця та ролі підприємства у розвитку суспільного виробництва. Розробка фінансової стратегії - це галузь фінансового планування, складовою частиною якої виступає обґрунтування обраної методики оцінки фінансової стійкості підприємства.

Фінансова стратегія включає методи та практику формування фінансових ресурсів, їх планування та забезпечення фінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.

Управління сучасним підприємством є складним комплексним завданням, що вимагає організації взаємодії ресурсів різного роду. До таких ресурсів відносяться, зокрема, інформаційні системи, що забезпечують автоматизацію бізнес-процесів підприємства.

Однією з актуальних проблем для підприємства є підвищення фінансової стійкості за допомогою впровадження сучасних методів управління, заснованих на інформаційних технологіях. Як показує світовий досвід, грамотне застосування інформаційних технологій сприяє підвищенню керованості підприємницької діяльності, росту продуктивності, зниженню витрат.

В умовах ринку стабільні позиції мають лише ті підприємства, що постійно розвиваються. Саме фінансова стійкість підприємства, як переконує світова практика, є передумовою його економічного розвитку.

Оскільки сучасні досягнення в інформаційних технологіях створюють умови для переходу до нового типу суспільства ХХІ століття - інформаційного або суспільства знань, то умовою підтримання ефективного економічного розвитку є здатність підприємства пристосовуватися до змін внутрішнього і зовнішнього середовища, не втрачаючи водночас фінансової стійкості.

Інтерес до розвитку комп'ютеризованих систем підприємства визначається не бажанням отримати миттєву вигоду, а, головним чином, стратегічними інтересами. Вкладаючи кошти в програмне забезпечення, комп'ютерне і телекомунікаційне обладнання та створення бази для переходу до нових обчислювальних платформ, підприємства, в першу чергу, прагнуть до здешевлення та прискорення своєї рутинної роботи, зручності та оперативності отримання результатів фінансового аналізу та перемоги в конкурентній боротьбі.

ДО РОЗУМІННЯ СУТНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНИХ ВІЙН

Мануйлов Є.М., Панфілов О.Ю.

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба

Інформаційна війна в широкому розумінні не є алегоричним образом, вона є суспільно-політичним явищем і повністю підпадає під традиційні визначення війни. На неї повною мірою поширюються усі загальні закони війни. Інформаційна війна має наступальні й оборонні компоненти, може вестись у конфліктах низької інтенсивності та в конфліктах із застосуванням засобів масового знищення, на тактичному, оперативному та стратегічному рівнях. Пошуки альтернативних шляхів досягнення перемоги у війні призведе до того, що боротьба набуде принципово нової форми, а з урахуванням тенденцій скорочення Збройних Сил України, систем і засобів озброєння і військової техніки усе з більшим ступенем здійснюватиметься перехід від можливої відкритої збройної боротьби до прихованої боротьби в різноманітних сферах.

Аналіз сучасних поглядів на характер майбутніх воєн та на посилення тенденцій використання засобів інформаційного впливу для досягнення цілей війни свідчить, що в їх основі лежить розуміння наступних фундаментальних положень:

– основним об’єктом боротьби в цих війнах є знання в життєво важливих сферах як своєї, так і протидіючої сторони;

– основними способами боротьби є вплив на інформаційне подання протидіючої сторони щодо поточної обстановки, подій чи явищ, вплив на зміст інформаційних потоків, що формують це подання, або інформаційних ресурсів іншої сторони;

– цілі та інтереси протидіючих сторін в інформаційній війні виходять далеко за межі цілей та інтересів сторін у традиційній війні і поширюються на всі життєво важливі сфери діяльності суспільства й країни.

Фундаментальність цих положень визначається об’єктивно існуючою прямою залежністю рівня розвитку будь-якої сфери промислової, суспільної та державної діяльності від рівня відповідних знань та ефективності їх уречевлення (активізації, оперативного використання нових технологій). У будь якій сфері життєдіяльності від рівня адекватності оцінки поточної обстановки залежить рівень адекватності відповідних рішень.


МЕДІАРЕАЛЬНІСТЬ: ОСОБЛИВОСТІ

БУДОВИ МЕДІАПРОСТОРУ

Міщенко М. М.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Інформаційному суспільству, головною характеристикою якого є значення медіатехнологій в житті людини, притаманна зміна в просторовому та часовому сприйнятті, способах культурної комунікації. Інформація грає провідну роль в культурі, обумовлюючи глобалізаційні процеси. Дослідження медіапростору та глобалізаційних процесів в культурі є актуальним завданням для філософії, культурології, політології, філософської антропології, герменевтики та інших дисциплін, що пов’язано зі складністю процесів, обумовлених пануванням медіа як на індивідуальному, так і на суспільному та культурному рівнях.

Медіа є засобом, що задовольняє інформаційні потреби. Поширення медіатехнологій та сформована за допомогою них медіареальність, потребують філософської рефлексії. Так, заміна реальності як такої на віртуальну реальність, актуалізує етичні проблеми та потребує досліджень філософської антропології, адже положення людини в сучасному світі є радикально відмінним від минулих епох. Формується інше світосприйняття та світогляд, людське спілкування та міжкультурна взаємодія.

Сучасна медіареальність змінює класичне онтологічне уявлення про час та простір. По-перше, нова інформаційна та комунікаційна взаємодія відмовляється від національних, регіональних кордонів. По-друге, деформуються часові вимоги, адже передача та отримання інформації за допомогою сучасних медіатехнологій потребують мінімального часу. У зв’язку з цим можна говорити про зміну смислового навантаження самого поняття «подія». Будь-яка подія в медіареальності завжди є трансформованою в слово, образ, текст, адже саме ці форми повідомлення дозволяють долати просторову та часову дистанцію. Символічність є головною характеристикою медіапростору.

Формування медіапростору відповідає сучасному уявленню про міжнародне співтовариство та комунікацію крізь призму глобалізації. Сутність глобалізації полягає в єднанні багатоманіття локальних культур в єдиному культурному просторі (у зв’язку з чим проблемою є збереження індивідуальності окремих культур).

СОЦИОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ

ИНФОРМАЦІЙОНОГО СУСПІЛЬСТВА

Міщенко В.І.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Об’єктивний аналіз інформаційного суспільства передбачає виділення позитивних та загрозливих вимірів.

Позитивними вимірами є загальна тенденція примноження інтелектуальних сил суспільства, коли віртуалізація духовного світу особистості спрямує до зростання обсягу накопичуваних знань, обсягів теоретичної свідомості й соціальної пам'яті, а вільна творча діяльність особистості відкриває можливість самостійного створення та презентації власних ідей та поглядів в мережах Internet, індивідуального доступу к різноманітним галузям знання, надає можливість модулювання в різноманітних галузях діяльності: будівництві, медицині, космонавтиці, дизайні.

Загрозливі виміри. По-перше, це віртуалізація духовного світу особистості, коли здійснюється відрив людини від соціального оточення, реальне життя замінюється певними симулякрами, засобами уникнення від себе і світу, прагнення до радощів фантомного буття („Internet-залежність”). По-друге, це „телеомна детермінація”, яка руйнує здатність до критичного мислення та сприяє маніпуляції свідомості. По-третє, це деантропологізація суспільства „біологізація техносфери”, „сполучення машини з людиною” (створення кіборга) та розробка на основі нано-технологій та проекту „Геном людини” штучних систем, які мають здібність саморозвиватися та самоорганізуватися, тобто – „мати свідомість”. Далі, це більш швидкі темпі розвитку техносфери по відношенню можливості людини до освоєння знань та здатності виконувати управлінську функцію до техносфери. Нарешті, це виникнення глобального інформаційного простору, в який занурюються локальні традиційні культури. приводить до небезпеки руйнації локальних культур і створення штучної суперкультури.

Аналіз загрозливих вимірів інформаційного суспільства – це шлях до створення гуманного суспільства, нового типу інформаційної культури, яка в сучасних умовах повинна трансформуватися від вміння та навичок виконувати інформаційні операції, культури сприйняття, пошуку та вибору інформації, до – формування здібностей найбільш повно та ефективно використовувати можливості інфосфери з метою творчої перебудови реального середовища та створення ноосфери, як третьої хвилі еволюції людини.


Історія створення Всесвітньої організації інтелектуальної власності

Мошенська О. В., Лисенко І.В.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

У всьому світі все більшого значення набуває інтелектуальна власність. Питома вага прав на інтелектуальні продукти у внутрішньому і міжнародному товарному обігу не припиняє збільшуватися. Інтелектуальна власність зачіпає як відносини між громадянами і юридичними особами, так і міждержавні відносини, тому ця тема є актуальною для дослідження. Всесвітня організація інтелектуальної власності є міжнародною організацією, покликаною допомогти забезпечення такого положення, при якому права авторів та власників інтелектуальної власності охоронялися б у всьому світі.

Коріння Всесвітньої організації інтелектуальної власності сходять до 1883 р. В цьому році з'явилася Паризька конвенція з охорони промислової власності - перший основний міжнародний договір, спрямований на надання допомоги громадянам однієї країни в отриманні охорони на території інших країн щодо їх інтелектуальних витворів у формі промислової власності. Паризька конвенція набула чинності в 1884 р. Відповідно до Конвенції, для виконання адміністративних завдань було створено Міжнародне бюро.

У 1886 р. на міжнародній арені з'являється авторське право і разом з ним Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів. Як і у випадку з Паризькою конвенцією, для виконання адміністративних завдань в рамках Бернської конвенції було створено Міжнародне бюро.

У 1893 р. ці два невеликих бюро об'єдналися в одну міжнародну організацію, яка називалася Об'єднане міжнародне бюро з охорони інтелектуальної власності зі штаб-квартирою, розташованої в Берні, ця маленька організація стала попередником Всесвітньої організації інтелектуальної власності

У міру зростання значення інтелектуальної власності змінювалися також структура і форма Організації. У 1960 р. Об'єднане міжнародне бюро переїхало з Берна до Женеви. На дипломатичній Конференції в Стокгольмі в 1967 р. була заснована Всесвітня організація інтелектуальної власності.

Сьогодні Всесвітня організація інтелектуальної власності, в рамках компетенції ООН та її органів, веде свою діяльність з метою сприяти розвитку творчої інтелектуальної діяльності і полегшення передачі технології, що відноситься до промислової власності в країнах, що розвиваються, з метою прискорення економічного, соціального і культурного розвитку.

Правове регулювання діяльності

перекладачів в міжнародних відносинах

Нагайська В.Ю., Лисенко І.В.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Сьогодні однією з найпоширеніших проблем зовнішньоекономічної діяльності є мовний бар’єр між її суб’єктами. Призначення перекладу полягає у забезпеченні такого багатомовного спілкування, яке б за своїми можливостями максимально наближалося до одномовного.

У своїй діяльності перекладач повинен керуватися міжнародними та національними стандартами в галузі перекладів, що діють на території України: ISO 2384-77. Документація. Оформлення перекладів; ГОСТ 7.36-88. Неопублікований переклад. Координація, спільні вимоги та правила оформлення; СТТУ АПУ 002-2000. Послуги з письмового та усного перекладу. Спільні правила та вимоги до надання послуг; Рішення Української комісії з питань юридичної термінології № 9; СТТУ АПУ 001-2000. Кваліфікація та сертифікація перекладачів. Спільні вимоги. Всеукраїнська громадська організація «Асоціація перекладачів України». Київ-2000; СТТУ АПУ 002-2000. Послуги з письмового та усного перекладу. Спільні правила та вимоги до надання послуг. Київ-2000.

До перекладачів ставляться різноманітні вимоги: мати базову або повну вищу освіту з цієї спеціальності, бути компетентним у мовах, які використовуються, володіти спеціалізацією діяльності замовника, для якого виконує переклад та термінологією тематики; запрошений ззовні перекладач має бути незацікавленим стосовно контрагентів та поважати культурні відмінності іншої правової системи.

Українське законодавство не передбачає юридичної відповідальності суб’єкта підприємницької діяльності за вибір перекладача для підготовки зовнішньоекономічних договорів та, за загальним правилом, перекладач має надавати якісні послуги. Перекладач може нести кримінальну відповідальність як особа, що бере участь у судочинстві. Перекладач несе кримінальну відповідальність за відмову виконати свої обов’язки у суді або під час провадження досудового слідства, а також за завідомо неправильний переклад, про що дає підписку.

На основі вищесказаного можна зробити висновок, що розвиток інформаційного суспільства потребує наявність прийняття національних стандартів перекладу, що надасть можливість формувати більш прозоро і чітко відносини з іноземним елементом.


Правова охорона кінематографічних об'єктів

в інформаційному суспільстві.

Налісна Н.В. Аврамова О.Є.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Інформаційне суспільство відрізняється тим, що в ньому здійсняється збільшення ролі інформації і знань в житті, зокрема це здійсняється завдяки розвитку об’єктів інтелектуальної власності. З відродженням українського кіно та збільшенням кількості національних кінематографічних творів відчутно розширилася сфера майнових відносин, пов’язаних з цими творами. Аналіз механізму правового регулювання відносин з приводу створення та використання таких складних об’єктів авторського права як кінематографічні твори обумовлює потребу в осмисленні механізму регулювання відносин, пов’язаних з кінотвором. Ситуація ускладнюється існуванням різних нормативно-правових підходів з точки зору права до врегулювання одних і тихий же правовідносин.

Книгу IV ЦК Україні розроблено на прогресивній теорії виключних прав, та Закону України „Про авторське право та суміжні права”. Це відобразились на системі законодавства у галузі авторського та суміжного права, що складає перший рівень проблем цивільно-правового регулювання суспільних відносин у галузі інтелектуальної власності. Також є проблеми на рівні об’єктів та суб’єктів цивільно-правових відносин з приводу створення та використання кінематографічних творів.

Кінематографічній твір як синтетичний об’єкт авторського права включає низку результатів творчої діяльності, що мають самостійне значення та можуть використовуватися їх авторами окремо, та одночасно відносяться до різних інститутів права інтелектуальної власності (авторського і суміжного права). Процес створення кінематографічного твору принципово відрізняється від створення інших об’єктів авторського права. При спробі врегулювати відносини між творчими учасниками, технічними робітниками та організаторами кіновиробництва виявляється недосконалість у нормативно-правовому забезпеченні вказаних відносин.

У зв’язку з цим виникає потреба щодо розроблення теоретичний обґрунтованої та адаптованої відповідно до практичних потреб конструкції правового регулювання відносин, що виникають з приводу кінематографічного твору як об’єкта права інтелектуальної власності в інформаційному суспільстві.


Правове регулювання інноваційної діяльності

у сфері нанотехнологій в країнах ЄС

Нос Н.А., Лисенко І.В.

Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків

Актуальність обраної теми обумовлена необхідністю підвищення ефективності державно-правових механізмів стимулювання інноваційної діяльності.

В умовах міжнародної конкуренції, що посилюється, за притягнення інвестицій для фінансування інноваційних процесів держави-члени ЄС протягом останнього десятиліття активно розробляли і застосовували різні механізми для притягнення вітчизняних і іноземних інвестицій.

У зарубіжному досвіді правового регулювання інноваційної діяльності у сфері нанотехнологій можна виділити основні напрями, які особливо чітко простежуються на прикладі Європейського Союзу. Приймаються програмні документи, схожі з українськими основами політики, програмами розвитку і цільовими програмами. У Європейському Союзі був прийнятий ряд документів, у тому числі:

- в 2004 році Комісія прийняла підхід "Про Європейську стратегію у сфері нанотехнологій";

- в 2005 році Комісія прийняла План дій в галузі науки і нанотехнологій;

- в 1998 році прийнята П'ята рамкова програма ЄС по дослідженнях, технологічному розвитку і демонстраційній діяльності;

- в 2002 році прийнята Шоста рамкова програма ЄС по дослідженнях, технологічному розвитку і демонстраційній діяльності - вклад в створення Європейської зони досліджень і в інновації;

- в 2006 році прийнята Сьома рамкова програма ЄС по дослідженнях, технологічному розвитку і демонстраційній діяльності (2007-2013);

- в 2006 році Комісія ЄС прийняла Інноваційну стратегію Європейського Союзу.

Приймаються заходи по розвитку інноваційної діяльності, підтримці малих підприємств, розподілу між державою і приватними інвесторами витрат при фінансуванні високоризикових проектів, розробці кадрової і освітньої політик, пов'язаних з вимогами інноваційної економіки. У цій сфері також приймаються програмні документи, які повинні знайти віддзеркалення в національному законодавстві.

Таким чином можна зробити висновок, що підвищення ефективності державно-правових механізмів стимулювання інноваційної діяльності на даному етапі є одним із найважливіших аспектів для держав-членів ЄС.


ОТЛИЧИТЕЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА

Окладная М.Г.

Национальная юридическая академия им.Я.Мудрого, г. Харьков

Впервые в достаточно отчетливом виде идея информационного общества была сформулирована в конце 60-х – начале 70-х годов ХХ столетия. Изобретение термина «информационное общество» приписывают профессору Токийского технологического института

Ю. Хаяши. Начиная с 90-х годов, этот термин стали употреблять и западные страны. Сегодня это понятие прочно вошло в жизнь практически всех развитых стран мира.

Информационное общество – это теоретическая концепция постиндустриального общества, историческая фаза возможного развития цивилизации, в которой главными продуктами производства становятся информация и знания. Отличительными чертами информационного общества являются:

- увеличение роли информации, знаний и информационных технологий в жизни общества;

- возрастание числа людей, занятых информационными технологиями, коммуникациями и производством информационных продуктов и услуг во внутреннем валовом продукте;

- нарастающая информатизация общества с использованием телефонии, радио, телевидения, сети Интернет, а также традиционных и электронных СМИ;

- создание глобального информационного пространства, обеспечивающего эффективное информационное взаимодействие людей, их доступ к мировым информационным ресурсам и удовлетворение их потребностей в информационных продуктах и услугах.

Основной задачей информационного общества в Украине является содействие каждому человеку на основе широкого использования информационно-коммуникационных технологий (ИКТ) возможностей создавать информацию и знания, пользоваться и обмениваться ими, производить товары и предоставлять услуги, в полной мере реализуя свой потенциал, повышая качество своей жизни и содействуя устойчивому развитию страны на основе целей и принципов, провозглашенных ООН, Декларации принципов и Плана действий, выработанных на Всемирных встречах на высшем уровне по вопросам информационного общества (Женева, декабрь 2003 г., Тунис, ноябрь 2005 г.)


До питання законодавчого регулювання прав пацієнтів в Україні, як елементу інформаційного суспільства.

Орєхов В.В., Жидкова О.Є.

Луганського державного університету внутрішніх справ

імені Е.О. Дідоренка

Проводячи аналіз вітчизняного законодавства стає зрозумілим, що пацієнт, відповідно до Конституції Україні, Цивільного кодексу, Основ законодавства Україні про охорону здоров’я пацієнт, має досить багато прав. Однак, на сьогодні не існує належного механізму реалізації зазначених прав. Відсутність його в Україні проблема не з нових, але у стосунках між лікарем та пацієнтом вона знову і знову нагадує про себе.

Так, стаття 39 Основ законодавства Україні про охорону здоров’я закріплює обов’язок надання медичної інформації, а саме: «Пацієнт, який досяг повноліття, має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я, у тому числі на ознайомлення з відповідними медичними документами, що стосуються його здоров’я. Медичній працівник зобов’язаний надати пацієнтові в доступній формі інформацію про стан його здоров’я, мету проведення запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, у тому числі наявність ризику для життя і здоров’я.». З цього приводу Б.В.  Фущич зауважує, що існує декілька проблем, по-перше, сьогодні відсутнє чітке трактування терміну «медична інформація» та чітко не визначено коло осіб, які, у тому чи іншому випадку, мають право на її отримання. По-друге, невизначеними залишаються вимоги відносно повноти, достовірності, доступності, та своєчасності отримання медичної інформації. По-третє, ще не чітко врегульована процедура отримання медичної інформації».

Відповідно до статті 38 вищезазначених Основ, кожний пацієнт, який досяг чотирнадцяти років і який звернувся за наданням йому медичної допомоги, має право на вільний вибір лікаря, якщо останній може запропонувати свої послуги, та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій. Це дуже добрі, однак як оберни лікаря, коли в лікарні людина вперше, за якими критеріями повинний обирати пацієнт, хто повинний ці критерії розробляти, оцінювати кваліфікацію лікаря та надавати подібну інформацію? Пацієнт не лише бажає вилікуватись, а він ще має право обирати, кому довірити власне життя та здоров’я. Узагальнюючи сказане для гарантування права на охорону здоров’я уявляється доцільним поряд зі оновленням існуючої законодавчої бази приймати заходи адміністративного, судового, політичного, економічного, соціального, навчального впливу.