Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57
| Вид материала | Документы |
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
Информационная культура менеджера
Павлов М. В., Нащекина О.Н.
Национальный технический университет «ХПИ», г. Харьков
Информационная культура общества и личности должна обеспечивать возможность непрерывного образования человека и повышения его ответственности за принимаемые решения. Информационная культура выступает средством социальной защиты личности, способной к самостоятельному наращиванию знаний, изменению сферы деятельности, регулированию собственного поведения на основе всестороннего анализа ситуации. Формирование информационной культуры начинается в семье, к нему подключаются СМИ, школа, вуз, затем оно продолжается на протяжении всей активной жизни.
Информационная культура менеджера – это новый, интеллектуально-информационный способ организации и развития профессиональной деятельности и его социальных и профессиональных качеств, владение информационными технологиями и их применение на практике. Информационные технологии – это последовательность процедур информационной деятельности, протекающих в информационной сфере: в области создания и распространения информации. Сегодня появилась необходимость говорить уже не о профессиональной грамотности менеджера, а о культуре менеджера, под которой стали понимать знания, умения и навыки, необходимые для полноценной работы, восприятия и понимания, воспроизведения полученных в процессе образования и на собственном опыте знаний.
Был разработан перечень требований к знаниям, умениям и навыкам, которыми должен обладать современный менеджер:
1. Знание того, что собой представляет процесс информатизации, каковы специфические особенности информационного общества и как они влияют на жизнь каждого человека.
2. Ориентацию в правовых нормах, связанных с распространением и использованием информации и касающихся обеспечения доступности информации, охраны интеллектуальной собственности, включая авторское право, информационной безопасности.
3. Ориентацию в совокупных информационных ресурсах, как электронных, так и традиционных и т.д.
В целях формирования информационной культуры менеджера необходимо устанавливать контакты с другими организациями и, прежде всего, с учебными заведениями, расположенными в районе их деятельности. При этом следует отметить, что в формировании информационной культуры менеджеров главная роль принадлежит им самим и их способности к самообразованию.
ПРАВОВЫЕ ПРОБЛЕМЫ ФОРМИРОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА В УКРАИНЕ
Перевалова Л.В.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Украина располагает значительными информационными ресурсами: более чем миллиардный библиотечный и архивный фонд, сотни баз данных, 40-тысячная сеть библиотек, действует свыше 3 тысяч украинских сайтов, в Интернете насчитывается множество украинских ресурсов новостей. Реализуется инвестиционный проект, целью которого является активизация Интернета на территории Украины. Все это создает предпосылки для развития в Украине информационного общества.
Однако следует отметить отставание в развитии информационной инфраструктуры, прежде всего, средств вычислительной техники, связи и телекоммуникаций, недостаточный уровень компьютеризации, несовершенство национального законодательства, низкую информационно-правовую культуру граждан, слабую государственную финансовую поддержку.
Необходимым условием успешного развития информационного общества является создание действенного информационного законодательства. Правовые основы информатизации общества закреплены целым рядом законодательных актов: «Об информации», «О научно-технической информации», «О печатных средствах массовой информации», «Об авторском праве и смежных правах» и др.
9 января 2007 г. Верховная Рада Украины приняла Закон «Об основных принципах развития информационного общества в Украине», главной целью которого является определение приоритетных направлений развития информационного общества в Украине.
Наличие многочисленных, зачастую разрозненных нормативных актов привело к тому, что многих важных вопросы оказались не урегулированными.
С целью повышения эффективности развития информационного общества в Украине необходимо создать целостную систему законодательства, приведенную в соответствие с нормами международного права, осуществить кодификацию информационного законодательства, подготовить и принять Информационный кодекс Украины, включив в него разделы о принципах электронной торговли, правовой охране прав на компьютерные программы, защите прав интеллектуальной собственности.
ІНФОРМАТИЗАЦІЯ ОСВІТИ ОЧИМА ВИКЛАДАЧА
Петутіна О.О.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Серед пріоритетних завдань підвищення ефективності науки і культури в інформаційному суспільстві – проведення фундаментальних і прикладних досліджень з проблем його розвитку. Одним із чинників інформаційного суспільства слід розглядати інформатизацію вищої освіти. Це об’єктивний процес, пов’язаний з підвищенням ролі і ступеня впливу інтелектуальних видів діяльності на всі сфери життя суспільства. Вона дозволяє педагогам вищої школи якісно змінити зміст, методи і форми навчання, керувати цим процесом. Будучи наслідком і стимулом розвитку нових інформаційних технологій, інформатизація освіти сприяє розкриттю індивідуальних здібностей студентів, їхніх особистісних якостей.
Інтеграція звуку, зображення і тексту створює нове, надзвичайно багате за своїми можливостями навчальне середовище, яке творчо використовується більшістю педагогів вищої школи. За даними соціологічних досліджень, проведених в НТУ «ХПІ» у 2007–2009 рр., 96,8% викладачів використовують комп’ютер у своїй професійній діяльності; більшість з них передусім послуговуються можливостями навчального закладу (84,1%). Для 88,9% викладачів комп’ютер необхідний для підготовки завдань з практичних, лабораторних, курсових і дипломних робіт. 82,5% респондентів використовують комп’ютер для пошуку інформації в Інтернеті з дисциплін, що викладають; для 68,3% – він необхідний для перекладу текстів; 54,2% викладачів засвоюють за його допомогою матеріали електронних підручників; 49,2% – отримують доступ до ресурсів електронної бібліотеки та архівів.
Сучасне суспільство передбачає ситуацію, коли з інформацією здатна здійснювати операції більшість громадян, але, на жаль, реалії далеко не такі. Доступ до інформаційних технологій ще значною мірою залежить від фінансування навчальних закладів, інших причин. Більшість викладачів тільки частково задоволені можливостями доступу до інтернет-ресурсів, необхідних для професійної діяльності – 52,9%. Тільки 6,3% респондентів вважають, що інформаційні технології в НТУ «ХПІ» відповідають сучасним вимогам. Разом з тим, за даними досліджень, подальший розвиток інформаційно-телекомунікаційних технологій в університеті буде сприяти модернізації усього навчально-виховного процесу з урахуванням новітніх педагогічних технологій (59,7%); індивідуалізації навчання (58,1%); активній самостійній роботі студентів (54,8%); розширенню кола професійного спілкування (50,0%).
ГЕНЕЗИС РОЗВИТКУ АВТОРСЬКОГО ПРАВА В УКРАЇНІ
Писанко А. І., Перевалова Л.В.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Актуальність даної теми полягає в тому, що на цьому етапі розвитку суспільства, як ніколи раніше, уми людства притягає увага питання про майбутні перспективи, які пов’язані зі зростаючим ростом інтелекту. У праві це зв'язують з поняттям авторського права. Але майбутнє нерозривно пов'язаний з минулим, саме тому так важливо прослідкувати генезис розвитку авторського права в Україні.
Перший національний закон "Про авторське право" був затверджений постановою Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів від 6 лютого 1929 р. Таким чином, законодавство СРСР, зокрема УРСР, 1925—1929 рр. поклало початок становленню авторського права в Україні.
Період 40—60 рр. ХХ ст. характеризується бурхливим розвитком авторсько-правової думки, 18 липня 1963 р. приймається Цивільний Кодекс УРСР, окремий розділ якого присвячується питанням регулювання авторських правовідносин.
Після проголошення незалежності й державотворення України 24 серпня 1991 року почалося формування спеціального законодавства, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності. 23 грудня 1993 р. приймається Закон України "Про авторське право та суміжні права", який визначає і регулює усі відносини авторського права.
Принциповим моментом у розбудові законодавства про авторське право стало прийняття у 1996 році Конституції України, тобто Законодавство України про авторське право набуває певної правової завершеності.
Завершальним акордом у розбудові законодавства України у сфері авторського права стало прийняття у 16 січня 2003 році Верховною Радою України Цивільного кодексу України. У новому законі вперше за всю історію розвитку творчої діяльності в Україні з’являється оформлена дефініція авторського права, визначаються загальні підстави його виникнення, перелічуються особисті немайнові та майнові права авторського права.
Проведений аналіз генезису розвитку авторського законодавства України свідчить, що в Україні вже створена законодавча база, що регулює правовідносини у сфері авторського права. Але цей процес не є завершеним і попереду чекає велика робота по її вдосконаленню та гармонізації з міжнародним законодавством.
Статус виробників фонограм в умовах становлення інформаційного суспільства
в Україні
Плотнікова О. М., Гаряєва Г.М.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Актуальність теми полягає у тому, що забезпечення охорони прав інтелектуальної власності є одним з основних показників розвитку інформаційного суспільства. Забезпечення охорони прав виробників фонограм вже декілька років є однією з головних проблем в сфері інтелектуальної власності. За даними звіту Міжнародної федерації фонографічної промисловості (ІFРІ), кожні два з п'яти дисків, що пропонуються до продажу є незаконно відтвореними.
Відповідно до Закону України «Про авторське право й суміжні права» виробниками фонограм називаються особи, що здійснюють звуковий запис виконання або інших звуків на будь-якому матеріальному носії. Виробником фонограми може бути як юридична, так і фізична особа, що прийняла на себе ініціативу й відповідальність за перший звуковий запис виконання або інших звуків. При відсутності доказів іншого виробником фонограми визнається особа – ім'я або найменування якої позначене на фонограмі й (або) її футлярі звичайним способом. Умові, за яких фонограма стає об’єктом правової охорони: виробник є громадянином Україні або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території Україні; фонограму (відеограму) вперше опубліковано на території Україні або опубліковано на території Україні протягом 30 днів від дня її першої публікації в іншій державі.
Виробництво фонограм має подвійний характер. З одного боку, воно є видом інтелектуальної діяльності. З іншого боку, виробництво фонограм є високоприбутковою комерційною діяльністю, і саме це робить його привабливим для кримінальних структур. Тому встановлення державного контролю у цієї сфері діяльності є необхідною умовою не тільки для ефективної боротьби з правопорушеннями, але й для забезпечення суб’єктів господарської діяльності України.
Таким чином, сьогодні в Україні для забезпечення прав виробників фонограм необхідно встановити жорсткий державний контроль за двома сферами господарської діяльності, при здійсненні яких порушення прав виробників фонограм є найчастішими: розповсюдження аудіопродукції та виробництво дисків для лазерних систем зчитування.
Проблеми подачі податкової звітності
в електронному вигляді
Подлєсний І.Г., Погорєлов І.М.
Національний технічний університет «ХПІ»
В Україні активно впроваджується подання звітності в електронному вигляді, що є кроком до розвитку інформаційного суспільства держави, та виникають питання, що передбачає такий розвиток та чим це буде забезпечуватись. Адже рівень інформатизації окремих галузей економіки та обізнаності населення дуже низький.
Державною податковою адміністрацією України виданий наказ від 10.04.2008г. № 233 «Про подачу електронної податкової звітності», яким затверджена Інструкція з підготовки і подачі податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку» (далі – Інструкція) і Зразковий договір про визнання електронних документів.
Дія Інструкції розповсюджується на Державну податкову адміністрацію України і її територіальні органи, платників податків, які за власним бажанням подають податкові документи в електронному вигляді.
Проблеми що постають перед платником податків при подачі податкових документів в органи ДПС в електронному вигляд:
- спеціалізоване програмне забезпечення для формування податкових документів в електронному вигляді в затвердженому форматі;
- доступ до мережі Інтернет і можливість відправки/прийому електронних повідомлень по електронній пошті;
- засіб криптографічного захисту інформації (КЗІ), сумісний по форматам даних із засобами КЗІ, що використовуються в органах державної податкової служби;
Податкові документи в електронному вигляді можуть бути направлені в органи ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку за звітні періоди в терміни, визначені законодавством для відповідних податкових документів в паперовій формі.
Подача звітності в електронному вигляді має багато переваг для платника податків – економія робочого часу і засобів на придбання бланків, гарантоване оперативне відстеження змін до форм звітності, арифметичний контроль за показниками декларації, безпаперова технологія подачі звітності, уникнення витрат часу на черги при поданні звітності, надходження підтвердження прийняття звітності.
Дослідження інформаційних технологій
в банківській діяльності
Пристинський В.А., ст. викл. Побережна Н.М.
Національний технічний університет «ХПІ»
Для банківської системи нашої країни в останні роки є актуальними проблеми нових інформаційних технологій. Сьогодні все більше банків робить ставку на професіоналізм своїх співробітників і нові технології.
В принципі майже всі завдання, які виникають в ході роботи банку, достатньо легко піддаються автоматизації. Швидка та безперебійна обробка значних потоків інформації є однією з головних завдань будь-якої великої фінансової організації. Відповідно до цього очевидна необхідність володіння сучасними інформаційними технологіями, що дозволяють обробляти все зростаючі інформаційні потоки.
Інтерес до розвитку комп'ютеризованих банківських систем визначається не бажанням отримати миттєву вигоду, а, головним чином, стратегічними інтересами. Інвестиції в такі проекти починають приносити прибуток лише через певний період часу, необхідний для навчання персоналу та адаптації системи до конкретних умов. Вкладаючи кошти в комп'ютерні технології, програмне забезпечення, комп'ютерне і телекомунікаційне обладнання та створення бази для переходу до нових обчислювальних платформ, банки отримують можливість зниження операційних, фінансових ризиків, зниження трудовитрат та оптимізації бізнес-процесів банку в частині ведення інформації про бізнес-партнерів, підвищення керованості бізнесу, виключення дублювання роботи окремих підрозділів, забезпечення виконання вимог регуляторних органів, міжнародних стандартів. Це все дозволить банку здешевити і прискорити рутинну роботу і отримати конкурентну перевагу.
В якості прикладів передових технологій, що використовуються в банківській діяльності, можна назвати бази даних на основі моделі "клієнт-сервер"; засоби міжмережевої взаємодії для міжбанківських розрахунків; служби розрахунків, повністю орієнтованих на Internet, або, так звані, віртуальні банки; банківські експертно - аналітичні системи, які використовують принципи штучного інтелекту і багато іншого.
Отже комп'ютерні технології допомагають банкам змінити взаємовідносини з клієнтами та знайти нові засоби для отримання прибутку.
ІТ- аутсорсинг у міжнародному поділі праці
Прохоренко О.В.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Зі зміною епох з індустріальної на інформаційну суттєвих змін набувають і методи ведення бізнесу, і теорії управління.
Більш стрімкий, у порівнянні з іншими галузями, розвиток інформаційних технологій призвів до структурних змін як на рівні організації, так і на рівні регіону або країни. Такі зміни виразилися у вигляді розповсюдження аутсорсинга інформаційних технологій, тобто передачі сторонньому виконавцеві бізнес-процесів, супроводжуваних ІТ; а багато хто ототожнює поняття «аутсорсинг» з передачею саме ІТ.
Структурні зміни на рівні країни або регіону викликані міжнародним (офшорним) характером аутсорсингу. Основними замовниками послуг при цьому є організації із країн з високим рівнем менеджменту - США й країни Західної Європи. Основними провайдерами (аутсорсерами ІТ) є Канада, Індія, Філіппіни, Китай, Росія. Україна також входить до першої десятки країн-постачальників послуг аутсорсингу. ІТ-аутсорсинг вигідний державі: це дохідна стаття ВВП у вигляді чистого експорту, це ріст зайнятості населення, це перейняття передового досвіду провідних держав (організацій). Це дохідний вид бізнесу, що вимагає порівняно невеликих інвестицій. Отже, наша країна має всі підстави для нарощування потенціалу в аутсорсингу та підвищення свого статусу як країни-експортера високотехнічних послуг.
Серед критеріїв вибору країни розташування провайдера замовники називають: податкові пільги, наявність кваліфікованої робочої сили, інфраструктуру ринку, систему освіти, вартість робочої сили, якість обслуговування, збіг по культурним цінностям, час (відстань), знання англійської мови.
Як показують дослідження, основною перевагою Індіі чи Філіппін є саме англомовність, а по якості освіти й наявності кваліфікованої робочої сили Росія й Україна значно перевершують конкурентів.
Серед зазначених факторів можна виділити ті, які залежать від державної політики (соціо-геополітичні ризики, податкові пільги, інфраструктура ринку, система освіти), і ті, на які здатні вплинути самі провайдери (розцінки на працю, культура й поводження, професійні навички й знання, знання англійської мови). Відповідно, розвитку офшорного ІТ-аутсорсингу в Україні повинне й може сприяти й держава, і самі суб’єкти бізнесу.
Генезис розвитку патентного права в Україні
Редчиць Т.А., Аврамова О.Є.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Інформаційне суспільство не може обмежуватися лише накопиченням інформатизації, доцільно в його рамках звертатися і до шляхів історії в його становленні. Генезис патентного права є одним з елементів в цьому напрямку.
22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила Українську Республіку незалежною суверенною Державою. Відродженням та розвитком промисловості, зруйнованої за роки війни, займається відділ винаходів у складі Технічного департаменту. З 29 квітня 1918 року відділ функціонує у складі Фабрично-заводського департаменту, який завідує справами по виданню патентів на винаходи, регіструє товарні знаки, фабричні рисунки і зразки. З літа 1918 року відділ винаходів працює над розробленням законопроекту про створення інституту патентних повірених та над законопроектом про реєстрацію товарних знаків, складання конвенцій про взаємну охорону прав промислової власності між Україною та іншими державами, планується підписання Паризької та Бернської конвенцій. Але державна система правової охорони промислової власності припиняє свою діяльність. Україна не може приєднатись до Паризької конвенції з охорони промислової власності.
Першим документом, після становлення незалежності України, у сфері інтелектуальної власності стала постанова Президії Верховної Ради України від 02.12.1991 року. «Про деякі організаційні заходи щодо забезпечення охорони промислової власності». Першим законодавчим актом у сфері охорони промислової власності стало «Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні» від 18.09.1992 року. Цим правовим актом в Україні було введено єдину форму охорони винаходів та промислових зразків – патент.
За роки незалежності в Україні налагоджена співпраця на рівні рівноправного партнерства з патентними відомствами усіх розвинутих країн світу. Експертами Всесвітньої організації інтелектуальної власності, Європейського патентного відомства визнається європейський рівень усіх складових частин державної системи правової охорони інтелектуальної власності України. Але ще не досить розвинута державна політика у сфері правової охорони інтелектуальної власності, що перешкоджає активному використанню інтелектуального потенціалу країни та винахідницькій діяльності дослідників.
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ОХОРОНИ ВИРОБНИКІВ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ
Рижа В.О., Перевалова Л.В.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Актуальність охорони програмного забезпечення у сфері інтелектуальної власності зумовлена насамперед тим, що на сучасному етапі розвитку інформаційних технологій виникла низка протиріч між якісно новим станом світового ринку, який розвивається динамічно та існуючими методами його правового регулювання. Відсутність належної теоретичної основи та законодавчої бази не сприяє ефективному вирішенню цих проблем.
Є два типи ліцензій програмного забезпечення закрите і відкрите. Закрите програмне забезпечення (Proprietary software) — автор отримує за собою низку прав, а користувач — лише обмежене право використання програмного забезпечення. Відкрите (вільне) програмне забезпечення(Free/Open Source Software) — базовий набір майнових прав передається («ліцензується») власникові кожного екземпляра програми. Користувач програмного забезпечення отримує право доступу до програмного коду, можливість копіювання (тиражування), без додаткової згоди автора. В Україні програмне забезпечення охороняється Законом України “Про авторське право і суміжні права з набуттям чинності від 23 грудня 1993 р. Розпорядження КМУ «Про затвердження концепції легалізації програмного забезпечення та боротьби з нелегальним його використанням» від 15 травня 2002 р.
В Україні охороняються лише форма виразу програм (по-суті, вихідний та об’єктний коди), а їхні структура, алгоритми й ідеї, що лежать в основі програм, можуть вільно використовуватись третіми особами. Проблеми охорони відкритого та закритого програмного забезпечення: 1) власник програмного забезпечення може навмисне відхиляється від стандартів і таким чином створювати «власні інтерфейси»; 2) піратство, плагіат програмного забезпечення 3) ввезення програмного забезпечення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право; 4) будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження і застосування; 5) підробка, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права.
Висновок: Можна стверджувати, що з удосконаленням відповідних правових норм і активним просуванням на ринок ліцензійних програм відбуватиметься зміцнення цивілізованих відносин у сфері захисту авторських прав програмного забезпечення.
Розвиток законодавства навколо формування принципів розвитку Інтернет-ресурсів, як елемент розвитку інформаційного суспільства.