Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57
| Вид материала | Документы |
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
СЕКЦІЯ 25. Актуальні проблеми розвитку інформаційного суспільства в Україні
Проблемні питання інформаційної безпеки
Аврамова О.Є.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Прийняття Закону України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» привнесло нове бачення шляхів становлення інформаційного суспільства. Однак, на фоні цих позитивних моментів виникають і проблеми правозастосування норм вказаного закону, зокрема реалізація інформаційної безпеки суспільства і людини. Тому це потребує окремого дослідження у юридичній науці. За умов швидкого розвитку глобального інформаційного суспільства, широкого використання ІКТ у всіх сферах життя особливого значення набувають проблеми інформаційної безпеки. Інформаційна безпека - стан захищеності життєво важливих інтересів людини, суспільства і держави, при якому запобігається нанесення шкоди через: неповноту, невчасність та невірогідність інформації, що використовується; негативний інформаційний вплив; негативні наслідки застосування інформаційних технологій; несанкціоноване розповсюдження, використання і порушення цілісності, конфіденційності та доступності інформації. Вирішення проблеми інформаційної безпеки має здійснюватися шляхом створення повнофункціональної інформаційної інфраструктури держави та забезпечення захисту її критичних елементів; підвищення рівня координації діяльності державних органів щодо виявлення, оцінки і прогнозування загроз інформаційній безпеці, запобігання таким загрозам та забезпечення ліквідації їх наслідків, здійснення міжнародного співробітництва з цих питань; вдосконалення нормативно-правової бази щодо забезпечення інформаційної безпеки, зокрема захисту інформаційних ресурсів, протидії комп'ютерній злочинності, захисту персональних даних, а також правоохоронної діяльності в інформаційній сфері; розгортання та розвитку Національної системи конфіденційного зв'язку як сучасної захищеної транспортної основи, здатної інтегрувати територіально розподілені інформаційні системи, в яких обробляється конфіденційна інформація. Питання інформаційної безпеки розглядаються і в Законі України «Про інформацію». Однак, наявність цих нормативних актів в цієї сфері бачиться не достатньо, оскільки країна все ще залишається у інформаційному замкнутому просторі, що вказує незадовільний стан інформаційної безпеки в Україні.
Особливості охорони
загальновідомих торгових Марок
Азовський Є.В.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
В зв’язку з розвитком глобалізаційних тенденцій в міжнародній економіці стало актуальним питання захисту загальновідомих торгових марок. Багато країн в рамках національного законодавства здійснили спробу встановити норми правової охорони торгових марок, які набули статусу загальновідомих. В цьому списку Україна не є виключенням.
Загальновідомими визнаються торгові знаки чи позначення, які використовуються в якості торгових знаків, але не мають правової охорони на території України, якщо такі товарні знаки чи позначення в результаті їх інтенсивного використання стали широко відомими серед відповідних споживачів. В Україні загальновідомими визнані: 5 капель, Гетьман, Миргородська, Моршинська, Корвалол, Но-шпа та ін.
Для розгляду статусу визнання торгового знака загальновідомим в Україні необхідно кожний конкретний випадок розглядати окремо. Для того, щоб торговий знак здобув статус загальновідомого необхідно пройти відповідну офіційну процедуру визнання торгового знака в Україні таким. При визначенні того, чи є знак добре відомим в Україні, розглядаються наступні фактори:
- ступінь відомості або признання знака в відповідному секторі суспільства
- тривалість, об’єм та географічний район будь-якого використання знака
- тривалість, об’єм та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування та обнародування
- тривалість та географічний район будь-якої реєстрації або заявок на реєстрацію
- свідчення вдалого захисту прав на знак
- цінність, що асоціюється з тим чи іншим знаком
Загальновідомий товарний знак отримує більш широку охорону як щодо визначення подібності з другими торговими знаками, так і щодо однорідності товарів та послуг, для яких були зареєстровані чи заявлені торгові знаки.
Виникає необхідність поліпшити правову охорону загальновідомих товарних знаків у зв’язку з великою кількістю правопорушень, що фіксуються в Україні. Тому рекомендуємо ввести окрему статтю до Кодексу про адміністративні правопорушення: “Відповідальність за порушення прав власників загальновідомих торгових знаків”.
ОГЛЯД МОЖЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДУ АНАЛІЗУ ІЄРАРХІЙ ДЛЯ ВИБОРУ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
Басюк А.С., доц. Кузьменко Л.В.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Щоденно інформаційні технології (ІТ) все глибше проникають в життя суспільства, вносячи нові можливості для вирішення задач в різних сферах людської діяльності.
В нашому випадку увага приділена задачі спеціалізованої направленості, а саме вибору інвестиційного проекту. Для її вирішення використовується метод аналізу ієрархій (МАІ) запропонований Томасом Сааті на початку 70-х років ХХ століття.
Цей метод одержав винятково широке поширення і активно застосовується до цього дня, особливо в США. Основна перевага методу полягає у використанні парних порівнянь значущості, що дозволяє зв'язати воєдино найрізноманітніші цінності і тим самим прояснити відносини між різними факторами, акторами, критеріями, цілями, засобами та іншими елементами ієрархії, що відображає вирішувану проблему. Інший плюс - можливість деталізації цінностей і подальша згортка всіх конкретних оцінок в інтегральний показник.
Використання цього методу на практиці потребує досить детального його вивчення, і чим більше рівнів має ієрархія, тим складнішим і тривалішим буде розрахунок. Саме тому було розроблено системи підтримки прийняття рішень (СППР). Однією з таких систем є «Вибір». Вона заснована на МАІ, є простим і зручним засобом, який допоможе структурувати проблему, побудувати набір альтернатив, виділити фактори, що їх характеризують, задати значимість цих факторів, оцінити альтернативи по кожному з факторів, проранжувати альтернативи, провести аналіз рішення і обґрунтувати отримані результати.
Проте не дивлячись на широкі можливості даної системи, існують деякі перепони на шляху її використання все більшою кількістю організацій.
По-перше це вартість. Ціна в 10 тис. грн. і більше може стати непідйомною для малих та середніх фірм. По-друге це необхідність проходження персоналом навчання, що потребує додаткових коштів. І по-третє, доручення прийняття рішення ІТ в нашій країні ще дуже слаборозвинене, і пройде ще багато часу, доки суспільство повністю звикне до того, що ІТ стали невід’ємною частиною нашого життя.
Використання сучасних інформаційних
технологій для підвищення кваліфікації
персоналу
Богатий В.В., Тимофієв В.М.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Існує декілька шляхів до знань: самонавчання, заочне навчання і очне (денне) навчання. Перший шлях — найдовший, та зате найдешевший. Останній — найкоротший, але і найдорожчий. Заочне навчання до останнього часу займало проміжне положення як по ефективності, так і за вартістю. Але зараз, завдяки сучасним Інтернет-технологіям, воно перетвориться в якісну форму — дистанційне навчання (ДН).
Ця нова форма навчання запозичує достоїнства, властиві традиційним методам, виключаючи її від недоліків. У Україні дистанційна форма освіти особливо актуальна із-за обширності території і віддаленості багатьох регіонів від освітніх центрів. Сумний стан української економіки і повсюдне скорочення витрат на освіту примушують керівників компаній шукати альтернативну форму навчання, яка більш за інших могла б відповідати їх запитам і можливостям.Дистанційне навчання широко використовують багато зарубіжних вищих учбових закладів і центри підготовки фахівців. Деякі з них дозволяють студентові пройти повний цикл навчання, скласти іспити і отримати сертифікат або диплом, використовуючи свій домашній комп'ютер. Останнім часом особливий інтерес до реалізації системи дистанційного навчання (СДН) проявляють керівники крупних державних і комерційних структур, багато співробітників яких розосереджено по різних регіонах і часових поясах. Проте треба відзначити, що придбання і функціонування СДН, що включає підготовку навчально-методичних матеріалів, навчання т’юторів (викладачів) і організацію зв'язку, вимагають істотних первинних витрат, які в перспективі стрімко окупатимуться при зростанні числа тих, що навчаються.
Використання СДН дозволяє: керівникам учбових центрів, пов'язаних з перепідготовкою професійних кадрів: збільшити число тих, що навчаються і, в першу чергу, з віддалених регіонів, скоротити витрати на відрядження на викладачів і слухачів; керівникам крупних компаній: економити засоби на перепідготовці своїх співробітників, не скорочуючи при цьому число тих, що навчаються, проводити регулярне навчання, тренаж і тестування персоналу на своїх робочих місцях, привертати до навчання викладачів з різних міст і організацій, розташованих в інших регіонах, без виїзду їх до тих, що навчаються.
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ
КОН'ЮНКТУРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
ПРИ ТРАНСФЕРІ ТЕХНОЛОГІЙ
Бондаренко М.В., Капінос М.М.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
«Без інформації нічого не доможешся.
Але якщо є точна інформація, усе стає можливим»
Девід Річі
Ефективність здійснення інноваційного процесу визначається ефективністю його інструмента - трансферу технологій, а саме передачею науково-технічних знань і досвіду для надання науково-технічних послуг, застосування технологічних процесів, випуску продукції. Саме можливість країни бути на верхівці технологічних нововведень визначає конкурентноздатність її економіки у світі, є основою економічної й політичної незалежності, забезпечує високі соціальні стандарти. Особливе значення трансфер технологій має для України, що продекларувала інноваційний, соціальний шлях розвитку економіки. Але при здійсненні трансферу технологій необхідно визначити ефективність такої дії. Для цього проводяться патентно-кон'юнктурні дослідження в області інтелектуальної власності із залученням різних джерел інформації.
Кон'юнктурні дослідження, крім рішення завдання доповнення до вивчення патентно-ліцензійної ситуації, подають інформацію для характеристики рівня техніки. При цьому необхідні економічні характеристики технології, що просувається на ринок, іноді можна виявити тільки при широкому кон'юнктурному пошуку.
Незважаючи на постійне підвищення значимості проблеми трансферу технологій на світовому ринку досі відсутні статистичні бази даних, що дозволяють кількісно і якісно оцінити міжнародні технологічні потоки. Теоретичні дослідження з цих питань також практично відсутні.
Проблематика полягає в тому, що на сьогоднішній день існує безліч джерел інформації, але їх велика кількість не завжди дозволяє своєчасно вилучити корисну інформацію.
В доповіді аналізується класифікація інформаційних джерел щодо кон'юнктурних досліджень, які використовувались ще за часів Радянського Союзу, наведені результати аналізу сучасного стану використання інформаційних джерел та запропонована модель бази даних, що допоможе фахівцям скоротити час на пошуки необхідної інформації щодо об'єкта трансферу технології та просування його на ринку.
Об'єкти інтелектуальної власності,
як нематеріальні активи підприємства
Бузінова А.С., Аврамова О.Є.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
У зв’язку з розвитком інформаційного суспільства, економіки, впровадження нових технологій і випуску наукоємкої продукції інтелектуальна власність і нематеріальні активи стають однією з найбільш важливих складових частин активів підприємства. Як правило інтелектуальна власність в процесі економічної діяльності підприємства виступає в двох основних формах: як внесок в статутний капітал підприємства або "Нематеріальних активів" в господарській діяльності підприємства. Ці об’єкти відбиваються у балансі підприємства.
Об'єкти інтелектуальної власності є нематеріальними активами підприємства. Нематеріальні активи — це винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, матеріальним виразом прав на яких є документи виняткового права: патенти і свідоцтва про реєстрацію. Нематеріальними активами є також права на ноу-хау, права отримані в результаті покупки ліцензій у патентовласників. Нематеріальними активами можуть бути програмні продукти, програми для ЕОМ і бази даних.
Всі вище перелічені об'єкти можуть мати цінність і не малу, що залежить від розмірів бізнесу, в якому смороді використовуються і ступеня впливу цих нематеріальних активів на грошовий потік. Важливою частиною нематеріальних активів підприємства є репутація фірми або «гудвилл», так це поняття визначається в зарубіжному праві.
Оцінка ринкової вартості об'єктів інтелектуальної власності і інших результатів інтелектуальної діяльності дозволяє: збільшити ринкову вартість компанії в сукупності з іншими її активами; оцінити розмір матеріального збитку, у разі незаконного використання об'єктів інтелектуальної власності третіми персонами; виділіть додаткові активи, що мають самостійний комерційний інтерес для третіх осіб.
Таким чином, об'єкти інтелектуальної власності, включені до складу нематеріальних активів підприємства, сприяють його процвітанню і функціонують як повноправні об'єкти власності. Крім того, використання у господарської діяльності об’єктів інтелектуальної власності свідчить не тільки про високий рівень і спрямованість підприємства, але і про стан розвитку інформаційного суспільства України.
Проблемні питання діяльності державного інспектора з питань інтелектуальної власності
Булдакова І.В., Лисенко І.В.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Державний інспектор з питань інтелектуальної власності є посадовою особою Державного департаменту інтелектуальної власності. Цей суб’єкт може виконувати важливу функцію при формуванні інформаційного суспільства, оскільки має право здійснювати контроль за виконанням законодавства в галузі інформації та інтелектуальної власності.
Основною функцією інспектора є здійснення систематичного контролю за дотриманням законодавства в сфері інтелектуальної власності суб'єктами господарювання. Насамперед, це дотримання законів України «Про авторське право і суміжні права», «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм», «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання, пов'язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування».
З метою виконання покладених завдань державний інспектор має право: перевіряти у суб'єктів господарювання наявність дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності; вимагати від суб'єктів господарювання надання будь-якого реєстраційного документа про створення підприємства або ліцензії щодо експлуатації ліцензованих приміщень; вимагати від суб'єктів господарювання пред'явлення будь-якого диску, матриці або документів звітності (у тому числі всієї звітності), зберігання і ведення яких передбачається законодавством, у будь-якому форматі або іншій формі, у тому числі будь-якої ліцензії або іншого документа, що підтверджує право суб'єкта господарювання на відтворення на диску або матриці будь-якого матеріалу, захищеного правами інтелектуальної власності; оглядати та вилучати з метою вивчення на необхідний термін, а також досліджувати і копіювати будь-які ліцензії, диски, матриці, книги, документи звітності та інші необхідні документи; вилучати і затримувати на необхідний термін будь-які диски або матриці, знайдені в ліцензійних приміщеннях, які, на думку державного інспектора, могли бути вироблені або відтворені з порушенням вимог законодавства.
У зв’язку з тим, що проблема захисту прав об’єктів інтелектуальної власності є актуальною у нашій державі, необхідно розширити штат державних інспекторів; забезпечити належну фінансову підтримку для здійснення якісного контролю за дотриманням законодавства.
Розвиток інформаційного суспільства: філософський аспект
Владленова І.В.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Становлення інформаційного суспільства пов'язане з розвитком інформаційних технологій, проте методологічні основи впливу, ролі інформації в суспільстві осмислювалися філософами досить давно. Особливо слід відмітити роботи філософа Нового часу Ф. Бекона (1561-1626), в яких він передбачав могутність науки та суспільства, яке побудоване на знаннях. Більш того, розробивши свою концепцію «ідолів», філософ обґрунтував і пояснив ті проблеми суспільства, які кореняться в самій природі людини. Проникаючи в усі сфери життєдіяльності держави, інформаційна революція, яка рухома науковим прогресом, розширює можливості розвитку міжнародної співпраці, формує глобальний інформаційний простір, в якому інформація набуває властивостей важливого елементу національного надбання, а головне – його стратегічного ресурсу. Суспільство стає залежним від інформації в реалізації економічних і політичних інтересів.
Проте відразу слід зазначити, що інформація й інформаційні технології (як чинник поширення інформації) можуть відіграти як конструктивну, так і деструктивну роль (тому поширення, фільтрація інформації в суспільстві має бути політично регульованим процесом). Фрагментарність, або дроблення, інформації створює видимість різнобічності та оперативності подачі інформації, перешкоджає формуванню цілісної картини соціальних явищ або подій. Це дає можливість маніпулювати аудиторією, акцентуючи її увагу на одних сторонах події та замовчуючи інші. Фрагментарність подачі інформації кінець кінцем дезорієнтує або викликає політичну апатію, або вимушує покладатися на оцінки коментаторів. Відбувається спрощення, стереотипізація. Ф. Бекон виділяє «ідоли площі», які з’являються у тому разі, коли слова перетворюються в порожні та незліченні паразити та тлумачення. «Ідоли площі» в сучасному суспільстві артикулюються в рекламі та політичній пропаганді. У сучасному інформаційному суспільстві вельми поширена маніпулятивна семантика, тобто заміна сенсу слів і понять.
Афоризм «Знання – сила!» геніального філософа Ф. Бекона залишається дієвим гаслом інформаційного суспільства, бо знання, якщо його використовувати на благо – це дійсно сила, яка дає розвиток та стимул для процвітання суспільства.
ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА УКРАЇНИ
Воронкін О.С.
Луганський державний інститут культури і мистецтв, м. Луганськ
В умовах постіндустріального, інформаційного розвитку світової цивілізації саме освіта й наука стають основними продуктивними силами, що визначають конкурентоспроможність і життєздатність держави. Саме життя й НТП висунули до освіти нові вимоги, оскільки саме вона буде сприяти переходу до інформаційного суспільства. Все це зумовлює потребу її радикальної модернізації та впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в усі сфери суспільного життя. Потребує суттєвого поліпшення інформаційно-методичне забезпечення усіх видів навчальної роботи та впровадження досягнень педагогічної науки в освітню практику. На сьогодні Міністерством освіти і науки України відзначена необхідність проведення експериментальної апробації електронних підручників у школі. На рівні вищої освіти дає позитивні результати практика впровадження дистанційних технологій навчання. Видання електронної навчально-методичної літератури направлено на досягнення якісно нового рівня повноти й оперативності задоволення потреб суспільства.
Автором розроблено наступні електронні ресурси: підручник “Мікроелектронні підсилювачі вимірювальних пристроїв” (2008 р.), дистанційні курси “Фізичні принципи утворення, розповсюдження, реєстрації та аналізу звукових коливань” (2009 р.) та “Мікроелектронні підсилювачі спеціального призначення” (2009 р.). Ресурси успішно впроваджені в навчальний процес декількох вищих навчальних закладів України – Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, Луганський державний інститут культури і мистецтв, Харківський національний університет радіоелектроніки, Український інститут інформаційних технологій в освіті НТУ “КПІ”.
Результати проведеної роботи були доповіданні на 4 міжнародних наукових конференціях, відзначені дипломом Інституту інноваційних технологій і змісту освіти на Всеукраїнському фестивалі педагогічних інновацій й почесним дипломом МОН України та Академії педагогічних наук на XII виставці “Сучасна освіта в Україні – 2009”.
Найближчим часом необхідно вдосконалення законодавчої бази дистанційної освіти (впровадження єдиних державних стандартів), розроблення інноваційних систем моніторингу якості дистанційної підготовки фахівців, створення єдиного інформаційно-навчального простору ВНЗ України тощо.
ПОНЯТТЯ ТА ЕЛЕМЕНТИ ЛЮДСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА
У СИСТЕМІ СУЧАСНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПАРАДИГМИ
З ПОГЛЯДУ РОЗВИТКУ ІНФОРМАЦІЙНОГО
СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ.
Годзь Н.Б.
Національний Технічний Університет „ХПІ” м. Харків
Розвиток сучасного суспільства не знімає та не вирішує проблему гармонійного співіснування природи та людства. Сучасність репрезентує на новому рівні нагальну потребу розробки питань, пов’язаних з політикою захисту прав не тільки суспільства та людини, але й з захистом прав оточуючого середовища, правильніше сказати саме Природи. Сучасна життєдіяльність та технології лише створюють нові екологічні проблеми, бо вводять до реального життя такі лінії співіснування суспільства з техносферою та оточуючим середовищем, у яких природні чинники не встигають відновитися за короткий проміжок часу. Наука продовжує досліджувати природні зв’язки та будувати концепції та гіпотези існування Всесвіту, а розвиток технологій все більше та більше створює ситуації, які необхідно досліджувати. Світ, створений людиною та сучасні комунікаційні технології з одного боку, спрощують співіснування людства, а з другого, створюють ілюзію загальної поінформованості та швидкої допомоги. Недарма професія еколога вимагає від студентів дуже широкого спектру наукової зацікавленості та широкого спектру інформування. Дослідники мусять досліджувати не тільки те, що є, але й прогнозувати, та моделювати ситуації, які можуть виникнути. Необхідно виховувати творчу та активну інженерну та науково спрямовану молодь. В.А. Лукьянихін разом з Н.Н. Петрушенко звертають увагу на еколого - економічні аспекти організації раціонального ресурсовикористання та наголошують на тому, що ХХ сторіччя було з одного боку, сторіччям організацій, у яких відбувались процеси спрощення людини та зведення її до людини натовпу, а з іншого створення у людства нових особистісних якостей. Н.Ф.Реймерс звертає увагу на той факт, що на цей час вже існує близько п’ятдесяти галузей у самій екології як науці. Г.Йонас у праці „Принцип відповідальності” попереджав, що сучасний стан оточуючого середовища поставляє такі проблеми для співтовариства держав та людства, на які досить важко найти відповіді у тому знанні виживання. які до цього накопило людство. Отже природне середовище уміщує у собі усі елементи живої та неживої природи, у якій існують організми, популяції та природні спільноти. Людська спільнота в процесі глобалізації та технологізації за допомогою комунікаційних мереж певним чином „зменшила” власну планету, збільшивши проблеми, які слід вирішувати.
ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ
ТА ПАСАЖИРСЬКІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ
Горбунов М.П., Пасіка І. І.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Однією із важливіших проблем сучасної організації (підприємства, компанії нового типу) є створення її внутрішньої та зовнішньої інформаційної структури, вибір і адаптація програмного продукту, створення спільного інформаційного поля. Притому що сучасний ІТ-менеджмент – це вже на 80% робота програм та обладнання, а не людини, ступінь розвитку інформаційного суспільства в Україні недостатній і не відповідає потенціалу й можливостям держави.
Оцінюючи стан перевезень пасажирів в Україні важко передбачити необхідність підвищення ефективності перевезень при відсутності інформаційних інтегрованих систем.
Таблиця – Динаміка перевезень пасажирів в Україні (млн..)
| Вид транспортного засобу | 2005 | 2006 | 2007 | 2008 | 2009 |
| Автомобільний | 3840,2 | 3987,8 | 4174,0 | 4368,7 | 4012,9 |
| Трамвай | - | - | 1094,0 | 962,7 | 787,0 |
| Тролейбус | - | - | 2173,6 | 1580,4 | 1283,4 |
| Метрополітен | - | - | 931,5 | 958,7 | 752,0 |
Впровадження інформаційних технологій на базі таких систем забезпечить:
- зростання рентабельності;
- досягнення фінансової прозорості і передумов для впровадження стратегічного планування;
- здійснення контроллінгу;
- одержання необхідної поточної та інтегрованої інформації у формі періодичної звітності або у режимі реального часу;
- аналіз і синтез даних в умовах великих та дуже великих потоків інформації;
- одержання інформації на основі первинного обліку, що забезпечить бухгалтерський і управлінський облік, відстеження роботи з поставщиками, налагодження обліку обладнання і матеріалів, реєстрування об’ємів і вартості наданих послуг, тощо.
ПРОБЛЕМА ІНДИВІДУАЛЬНОГО БУТТЯ
У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Городиська О.М.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Сучасне інформаційне суспільство справедливо можна вважати простором мультикультурним. Проте, мультикультура передбачає, у першу чергу, наявність у суспільстві різноманітності індивідуальних життєвих стратегій – тільки за такої умови можна говорити про перспективи соціального розвитку.
З іншого боку, в ситуації, коли усі горизонти суспільних відносин та навіть індивідуального життя пронизані владними відносинами, надто можливою стає загибель суб’єкту у своїй чистій суб’єктивності. Це означало б повне нівелювання людської самості, її штучний, синтетичний характер, і, як наслідок, неможливість будь-яких соціальних трансформацій, розвитку суспільства взагалі.
Кожен індивід здатен ставити перед собою цілі та добиватися їх реалізації, та при цьому сучасне суспільство складається з громадян переважно пасивних, які добровільно підкоряються соціальним нормам, суспільним інститутам, певній трудовій дисципліні та чітким рекомендаціям у споживанні, не здогадуючись при цьому, що усе це продукується чиєюсь чужою волею, часто ворожою індивіду.
Простіше кажучи, створюється однорідний універсам, де усе локальне, приватне, інтимне витісняється, якщо не піддається підкоренню та трансформації ззовні. Проте саме це приватне, нестандартне, ненаукове є чистою реалізацією людської свободи. У цьому сенсі не вбудовуватися у систему, прориватися через безперервність та універсальність до себе чистого є найважливішим завданням кожного суб’єкту, оскільки саме з нього починається суспільство.
Не останню роль у цьому процесі має відігравати приватне філософування, оскільки саме воно кожного разу по-новому осмислює проблему актуального становлення, створюючи єдину можливу у кожному окремому випадку життєву стратегію. Приватне філософування є не просто вираженням сучасної мультикультурної ситуації – тільки воно здатне у повній мірі відкрити нові горизонти культурного та життєвого розвитку. При цьому найважливішим є не втратити відчуття самого становлення, яке є не історичним, а подієвим, тобто унікальним.
Інформаційне суспільство – основа розвитку
ринку убезпечення життя в Україні
Данилевич В. І., Соколенко В. А.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Всім нам з дитинства відомий вислів: «Хто володіє інформацією – той володіє світом». В сучасному світі, цей вислів набув більш важливого значення, адже з кожним днем збільшується масив інформації, який людина не встигає опановувати. В подальшому це відставання може негативно вплинути на життя людини.
На сьогодні найголовнішим джерелом інформації виступає Інтернет. Проте в нашому суспільстві не всім категоріям населення він доступний, незважаючи на законодавче закріплення розвитку інформаційного суспільства. Адже одним лише прийняттям законів неможливо закрити ту прогалину в інформаційному доступі, яка виникла в нашій державі. Для цього необхідно виділяти кошти та контролювати вирішення цієї проблеми, щоб одна з експортноформуючих галузей (сільське господарство) виробництва мала сучасне інформаційне забезпечення.
Необхідно зазначити, що за відсутності доступу всього населення до Інтернету не розвиваються нові, проте важливі галузі для економіки України. Протягом останніх десяти років в економіці України з’явилась нова галузь – убезпечення життя. Убезпечення життя – це, з одного боку, найважливіший інструмент соціально-економічного захисту майнових інтересів громадян, пов'язаний з потребою в одержанні додаткової грошової допомоги у зв’язку з такими ймовірними обставинами в їхньому житті, як шкода здоров’ю або втрата його, втрата годувальника, дожиття до непрацездатного віку та інші; а з іншого боку, це досить тривалі фінансові відносини між страхувальником і страховиком, які регулюються державою.
Найбільш незахищеною верствою населення в доступі до Інтернету є мешканці сіл. Можна лише уявити, який рівень обізнаності про ринок убезпечення життя та нове пенсійне законодавство має дана верства населення, якщо навіть серед жителів міст даною інформацією володіють не більше 10%. А для сільського населення це життєво необхідна інформація, адже ці знання дадуть змогу жителям сіл забезпечити своє гідне життя сьогодні та в майбутньому, не обтяжуючи державні соціальні фонди.
Тому, перефразовуючи відомі вислови, можна сказати: «Хто володіє інформацією – той коваль свого щастя».
ПАТЕНТНО-КОН'ЮНКТУРНІ ДОСЛІДЖЕННЯ – ІНСТРУМЕНТ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМ ПРОЦЕСОМ
Демідова О.І., Лерантович Е.Т.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Для підвищення ефективності народного господарства недостатньо забезпечити високий винахідницький рівень технічних рішень. Використання нових технічних рішень може бути виправдане лише за умови, якщо вони мають високу економічну цінність.
Своєчасне виявлення потенційної економічної цінності технічних рішень та умов їх господарського використання - основа створення конкурентоспроможної продукції. Для цього необхідні спеціальні економічні дослідження, які повинні виявити потреби ринку та умови реалізації продукції, як в даний момент, так і через декілька років, коли заплановані технічні рішення втіляться в нових об'єктах техніки, і почнеться їх виробництво та реалізація. Завдання полягає в тому, щоб дати економічну оцінку технічних рішень ще до їх розробки і застосування, тобто заздалегідь сформулювати вимоги, яким вони повинні відповідати. Проблематика доповіді пов`язана з аналізом створення конкурентоспроможної промислової продукції та просуванням її на ринок завдяки своєчасному проведенню патентно-кон'юнктурних досліджень.
Патентно-кон'юнктурні дослідження по суті є інструментом управління інноваційним процесом. Результати патентно-кон'юнктурних досліджень використовуються для вироблення різних управлінських рішень.
В даний час під патентними дослідженнями розуміються інформаційно-аналітичні дослідження, що проводяться в процесі створення, освоєння та реалізації промислової продукції з метою забезпечення високого технічного рівня та конкурентоспроможності цієї продукції, а також скорочення витрат на створення продукції за рахунок виключення дублювання досліджень та розробок. Однак патентні дослідження не можуть визначити обсяги виробництва і збуту нової техніки, прибуток, який можна отримати в процесі виробництва і реалізації або експлуатації об'єктів техніки, тобто на основі тільки патентних досліджень не можна визначити економічну цінність технічного рішення, не можна виявити конкурентоспроможність продукції, структуру витрат її виробництва, місткість ринку, умови проникнення в нього.
В доповіді представлені рекомендації щодо методики проведення патентно-кон'юнктурних досліджень.
Інформаційне насильство в інформаційному суспільстві: до проблеми розуміння сутності
Дзьобань О.П.
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого,
м. Харків
Перехід до інформаційного суспільства може мати непередбачувані наслідки. Небезпечний поворот подій вельми вірогідний. Досить уявити собі ситуацію, яка виникає при монополізації планетарної інформаційної системи, її підпорядкування егоїстичним інтересам окремих груп людей. Тому, проблеми формування інформаційного суспільства – колективна турбота всього людства.
Критерієм громадянського суспільства є баланс між крайньою формалізацією соціальної взаємодії й дезінтеграцією соціального. У даному контексті основою і соціальної заорганізованості, і соціальної роз’єднаності можна вважати прояв соціального насильства і його все більш поширеної форми – насильства інформаційного.
Якщо соціальні практики держави пов’язані з інформаційним насильством, то змінити їх, як уявляється, можливо тільки за допомогою впливу на державу інших соціальних інститутів.
Сфери віртуального охоплюють дедалі більшу частину повсякденності, припускаючи спілкування людини з образами, симуляціями, а не з реальними об’єктами. Один із наслідків цього – зміни соціального середовища. Інформація поступово стає основним каталізатором соціальних процесів.
Інформаційне насильство призводить до переходу значної частини суспільства від стану телеманії до теленаркоманії, коли потреба перероджується в бездумну звичку – в навик. Позбавлена ЗМІ людина переживає почуття порожнечі, втрати чогось важливого, дискомфорт, роздратування, що доходить деколи до відчаю. Новий етап в історії «масових маніпуляторів» – етап загальної олігархізації ЗМІ.
Інформаційне суспільство – це організована відповідь людства на виклик сучасної епохи. Наша можлива мета – зробити всі можливі зусилля для утвердження на планеті інформаційного суспільства як умови, абсолютно необхідної для продовження історії, як нового етапу історії. Соціальні й політичні інститути є не джерелом панування над людьми, а кінцевим результатом реалізації форм насильства. З іншого боку, соціальні інститути як типізація звичних дій, будучи наслідком влади, не можуть не бути її суб’єктом, як не можуть не бути суб’єктом соціальних відносин взагалі. Влада в такому розумінні представляється не як надбання, а як стратегія, механізм, тактика або знання.
До питання правової охорони прав винахідника
в інформаційному суспільстві.
Дубчак Т. В., Аврамова О.Є.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Інформаційне суспільство, це не тільки стан розвитку інформації, але і розробка правової охорони суб’єктів права інтелектуальної власності. Винахідник – людина інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель). Винахід – технічне рішення, що є новим, корисним у господарській діяльності і може бути практично застосоване. У винахідника виникають майнові та немайнові права. Сьогодні в Україні не існує ефективного механізму цивільного-правового захисту патентних прав винахідника. Ця проблема ускладнюється тим, що як в національному, так і у міжнародному законодавстві відсутні чіткі критерії визначення змісту самих суб’єктивних прав винахідника, що мають бути забезпечені патентом і, відповідно, визначення порушення патентних прав. Аналіз судової практики дозволяє стверджувати, що на сьогодні відсутні загальні прийоми застосування судами тлумачення формули винаходу при розгляді відповідних справ, яка є найважливішим критерієм для встановлення факту незаконного використання винаходу і є засобом відмінності об'єкта винаходу від інших об'єктів, або свідчить про тотожність порівнюваних об'єктів.
Відправною крапкою у розв’язанні проблеми захисту прав винахідника є визначення та тлумачення формули винаходу. Необхідно чітко визначити, до компетенції якої структури відноситься цей процес. Адже тлумачення формули винаходу, яка визначає межі та обсяг охорони прав патентовласника з патенту, – є компетенцією судів. Встановлення ж “змісту” формули - це компетенція патентного відомства (Державного департаменту з інтелектуальної власності при Міністерстві освіти та науки).
Тому необхідно на законодавчому рівні чітко визначити, яка з вищевказаних структур відповідатиме за тлумачення та визначення формули винаходу. Крім того, необхідно підвищувати рівень правосвідомості винахідників, зокрема ввести обов’язкове викладання курсу «Патентне право», що цілком відповідає вимогам функціонування інформаційного суспільства.
Захист авторського права на фотографічні твори
Дьомін Ю. В., Перевалова Л.В.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
В інформаційному суспільстві особливо гостро постає питання про захист прав інтелектуальної власності, зокрема об’єктів авторського права. Серед об’єктів авторського права окремо виділяють фотографічні твори. Авторське право на фотографії передбачено згідно Закону України "Про авторське право і суміжні права". Про це вказано в п. 10 ст. 8 Закону, яка до об'єктів авторського права відносить фотографічні твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії.
У Україні фотографічні твори стали визнаватися як об'єкти авторського права лише з 23 лютого 1994 року.
При цьому найбільшим недоліком українського законодавства є відсутність визначення самого терміну “фотографія”. А це вже стає проблемою при судовому захисті авторського права на фотографічні твори.
Фотографічний твір – твір, який фіксується на будь-якому матеріальному носієві (паперовому носієві, фотоплівці, негативі, позитиві, магнітній плівці, магнітному диску, компакт-диску, комп'ютерних пристроях для запису зображення в цифровому вигляді і тому подібне) у вигляді зображення (аналогових або дискретних сигналів, які відображують або кодують зображення), сприйняття якого можливо візуально на матеріальному носієві або за допомогою певних технічних засобів.
Охороняються фотографічні твори як об'єкти авторського права без виконання якихось особливих формальностей відносно них і незалежно від їх завершеності, призначення, цінності і тому подібне, а також способу або форми їх вираження.
Проблема захисту прав і інтересів авторів творів фотографії останнім часом стала дуже актуальною. Авторське право на твір не пов'язане з правом власності на матеріальний об'єкт, в якому твір виражений. Передача права власності на конкретний фотознімок сама по собі не призводить до передачі авторських прав на цей твір.
Тому, для уникнення порушення прав автора на фотографічні об'єкти авторського права, необхідно реєструвати свої літературні твори або при публікації проставляти знак копірайта ©, який попереджує про наявність авторських прав.
ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ
ЕКОНОМІЧНОЮ СТІЙКІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА
Єгоричева Н.С., Погорєлов І.М.
Національний технічний університет “ХПІ”, м.Харків
Сучасне суспільство називають інформаційним. При цьому маючи на увазі, що значна частина суспільства зайнята виробництвом, зберіганням, переробкою та реалізацією інформації. Особливість цього суспільства полягає в безперервному обміну інформацією.
Формування в складних економічних системах ефективних управлінських рішень потребує обробки практично у режимі реального часу постійно зростаючих об'ємів різноманітної інформації. Одним з найважливіших різновидів оброблюваної інформації є економічна інформація, яка включає безпосередню інформацію про склад трудових, матеріальних та грошових ресурсів та стан об'єктів управління в певний момент часу. Важливо забезпечити безперервну інформаційну взаємодію з іншими економічними об`єктами.
На думку провідних економістів (Г.А.Титоренко, Л.М.Докієнко, І.Л.Сазонець, М.О.Кизим та інших) процес управління економічною стійкістю підприємства повинен грунтуватися на використанні певної системи інформаційного забезпечення. Ця система повинна являти собою функціональний комплекс, що забезпечує процес безперервного цілеспрямованого підбору відповідних інформативних показників, необхідних для здійснення аналізу, прогнозування та підготовки оперативних управлінських рішень за всіма складовими процесу управління економічною стійкістю на підприємстві.
Проблема створення інформаційного забезпечення механізму управління економічною стійкістю підприємства повинна вирішуватися комплексно, з урахуванням наступних аспектів: організаційного (принципи організації інформаційної системи й взаємодії її елементів); технологічного (методи обробки інформації й технологія реалізаціїних методів); технічного (можливості обчислювальних засобів й організаційної техніки).
Інформаційна база процесу управління економічною стійкістю підприємства не повинна обмежуватися даними лише фінансової звітності. Необхідність розширення інформаційної бази управління є нагальною проблемою, оскільки її обмеження лише рамками даних фінансової звітності та бухгалтерського обліку звужує можливості та результативність управління , так як залишає поза увагою принципово важливі фактори, пов`язані з галузевою приналежністю підприємства, станом зовнішнього середовища та інших.
Право на інформацію в аспекті розвитку інформаційного суспільства
Єршова Т.О. Аврамова О.Є.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Стаття 19 Загальної декларації прав людини, прийнятої 10 грудня 1948 року Генеральною Асамблеєю ООН надає кожному право шукати, отримувати, розповсюджувати інформацію та діяти будь-якими засобами і незалежно від кордонів. Україна має власну історію розвитку базових засад інформаційного суспільства: діяльність всесвітньо відомої школи кібернетики; формування на початку 90-х років минулого століття концепції та програми інформатизації; створення різноманітних інформаційно-комунікаційних технологій і загальнодержавних інформаційно-аналітичних систем різного рівня та призначення.
Відповідно до Закону України «Про інформацію» інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свобода її обміну; об'єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації.
Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законами України.
Проблема реалізації права на інформацію неодноразово ставала предметом дискусій як науковців, законотворців, політиків так і споживачів інформації. Тому, сьогодні, нам не потрібно створювати нові закони у сфері інформації, а систематизувати вже існуючі, визначаючи у них правові гіперзв’язки, з метою подальшого їх кодифікування на рівні Кодексу України про інформацію.
ЦІННІСНІ ПЕРЕДУМОВИ СОЛІДАРНОСТІ
Жданенко С. Б.
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого,
м. Харків
За своїм сенсом категорія солідарності зазвичай застосовується при аналізі соціальних процесів та систем. До соціальних систем належать підсистеми суспільства, які в процесі функціональної диференціації суспільства виокремились у закриті системи, кожна з яких обробляє інформацію за допомогою специфічного для даної системи бінарного коду й своїх програм. Такими системами є політика, право наука, економіка, релігія, мистецтво, сім’я та ін. Наприклад, політика використовує код «влада – опозиція», право – «законний – незаконний», економіка – «прибутково – збитково» і т.п. Все, що відбувається в системі, розглядається через призму таких кодів, як таке, що належить до вибору однією чи іншою стороною коду.
Незважаючи на те, що солідарність не можна розглядати як соціальну систему, застосування методології Лумана до аналізу цього соціально-психологічного феномена може стати досить плідним. Отже тим кодом, за яким відбирається інформація з оточення, життєвого світу задля формування стану солідарності є змістовна дуальність «свій – чужий». Як відомо, найбільш переконливим гаслом до згуртованості є «образ спільного ворога», тобто персоніфікація чужинця.
Первинною аутопоетичною системою щодо солідарності є моноетнічна культура. Саме в ній здійснюється самоідентифікація особистості, формується та практично здійснюється почуття взаємної приналежності. При цьому параметри «свого» задаються цілим комплексом культурних символів: мови, обрядів, традицій, цінностей, навіть, вбрання. Прикладом етноментальної підстави для розрізнення «своїх» та «чужих» може стати порівняльний аналіз цінностей західної та східної культур на сучасному етапі їх розвитку. У першому типі культури первинними виступають такі цінності, як індивідуалізм, гроші, ефективність, першість, агресивність, повага до молоді, рівність жінок у суспільстві. У другому типі культури на першому місці колективна відповідальність, скромність, повага до старших, патріотизм, материнство, авторитаризм. У свою чергу система цінностей визначається домінуючими у даному етносі етичними, правовими, ідеологічними, релігійним
и пріоритетами, передається з покоління до покоління за допомогою виховання, освіти, літератури й мистецтва, ЗМІ. Ця аксіологічна сітка відіграє роль головного чинника, що з’єднує, ідентифікує «свого».
ІНтелектуальна власність в інформаційному суспільстві
Жиленко Т.О., Солощук М.М.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Одним із характерних виразників формування суспільства інформаційного типу є функціонування інформаційної мережі Інтернет. Правовий режим таких конструкцій в юридичній доктрині, законодавстві і практиці лише формується, що обумовлює існування прогалин в чіткому розумінні їх правової сутності, умов та порядку їх залучення до цивільного обігу.
Визначальну прикладну роль у мережі Інтернет та обумовлене цим юридичне значення виконує конструкція сайту, що вимагає формування чітких і науково обґрунтованих положень про цей об'єкт правового регулювання. У правозастосовній практиці проблемним залишається питання щодо правової природи, умов та меж цивільного обігу сайту, що в умовах відсутності спеціального законодавства, усталеної судової, іншої практики не сприяє правильному та одноманітному вирішенню юридичних конфліктів з цієї категорії справ.
В літературі обґрунтована пропозиція розглядати веб-сайт комплексним результатом інтелектуальної діяльності автора, який складається з багатьох елементів, наділених різною правовою природою та об'єднаних єдиним задумом розробника.
Більш доцільно розглядати сайт сукупністю програм ЕОМ, які забезпечують існування цього творчого результату в цифровій формі, а також базою даних у вигляді об'єктивної форми надання та організації сукупності даних. Тобто охорона сайта, як об’єкта інтелектуальної власності, буде здійснюватися через охорону комп’ютерних програм.
Переваги та недоліки охорони комп’ютерних програм за допомогою авторського права та патентної системи, наштовхують на висновок, що найбільш оптимальною для захисту комп'ютерних програм буде система, що втілює в собі експертну перевірку (як при патентному захисті) і доступність (як при захисті за допомогою авторського права). Термін дії такого патенту не повинен перевищувати 5-7 років, через швидке старіння програм. Це вимагає узгодження правових норм у багатьох країнах і створення спеціалізованого банку даних текстів програм для швидкого проведення експертизи. Також, публікація описів до патентів на програми з вихідним кодом можлива тільки в електронному вигляді із-за великого їх обсягу.
Правовий захист комп’ютерної програми,
як об’єкта інтелектуальної власності
Жорнік Р.О., Орлюк О.П.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності
Академії правових наук України, м. Київ
У сучасному світі інтелектуальна власність відіграє важливу роль у суспільстві. З розвитком ринкових відносин така власність перетворюється в капітал. Захист і використання цього капіталу потребує розвитку національної системи охорони інтелектуальної власності.
Особливе місце серед об’єктів інтелектуальної власності посідає комп’ютерна програма (комп’ютерне програмне забезпечення), яка в епоху інформаційних технологій є одним з головних стратегічних ресурсів як держави в цілому, так і окремих її складових.
В Україні регулювання правовідносин щодо надання правової охорони комп’ютерним програмам здійснюється відповідно до:
1) Національного законодавства (ст.ст. 41, 54 Конституції України та правові норми, закріплені в законодавчих та підзаконних актах України).
2) Міжнародно-правовового законодавства (правові норми, закріплені в міжнародних договорах, конвенціях та угодах, до яких приєдналась Україна).
До комп’ютерної програми може бути застосовано комплексну охорону:
- авторське право – охороняє вихідний код програми, графічні, аудіо, візуальні об’єкти, що входять до її складу;
- патент на винахід (корисну модель) – охороняє технологію, яка реалізується програмою;
- патент на промисловий зразок – охороняє інтерфейс програми;
- свідоцтво на знак для товарів та послуг – охороняє назву програмного продукту.
Щоб повністю захистити права на комп’ютерну програму необхідно витратити значну кількість часу та грошових ресурсів. Останнім часом з розвитком інформатизації суспільства виникає багато судових спорів, щодо порушення того чи іншого права на комп’ютерну програму. Тому постає питання про виділення комп’ютерних програм, як окремих об’єктів інтелектуальної власності, для яких потрібно створити своє законодавче врегулювання. Для цього необхідно розробити законодавчий акт на базі національного законодавства з урахуванням норм міжнародного права.
ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ
ТЕХНОЛОГІЇ В НТУ "ХПІ"
Звєрєва Т.Г., Зубкова О.В.
Національний технічний університет "ХПІ", м. Харків
Становлення інформаційного суспільства обумовлено появою "суспільства знань", у якому однією із пріоритетних соціальних цінностей, головним продуктом виробництва й основним товаром є інформація. Процес виробництва, переробки, зберігання й поширення інформації базується на використанні інформаційно-телекомунікаційних технологій, без яких неможливе сучасне суспільство.
Широке застосування інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІКТ) у сфері освіти є важливим фактором глобального процесу інтеграції освітніх систем, що сприяє створенню системи освіти, яка відповідає вимогам інформаційного суспільства, а також дає можливість підвищити якість навчання.
Актуальність даної проблематики обумовила необхідність проведення соціологічного дослідження в НТУ "ХПІ", ціль якого складалася у вивченні проблем розвитку й використання можливостей інформаційно-телекомунікаційних технологій (ІКТ) в університеті. Відповідно до оцінок студентів і викладачів, в 2007 році найбільш широке застосування в навчальному процесі одержали такі види ІКТ, як Інтернет, локальні комп'ютерні мережі й мобільний зв'язок. Викладачі, також як і студенти, відзначали, що ІКТ у навчальних курсах використовуються, найчастіше , тільки на 25 % за навчальний рік. Доступ до комп'ютера в університеті має кожний другий студент і майже 80 % викладачів. Студенти проводять за комп'ютером в університеті більше 1 години на день і викладачі - 3 години на день. Найбільше комп'ютер необхідний студентам при підготовці лабораторних, курсових і дипломних робіт (95,5 %), для пошуку інформації в Інтернеті (79,1 %), комп'ютерного перекладу тексту (58,6 %) і перегляду відеоматеріалів, анімації (51,1 %).
Активне впровадження інформаційних і телекомунікаційних технологій у систему освіти є одним із засобів реалізації нової державної освітньої парадигми, спрямованої на інформатизацію вищої освіти, що сприяє соціальній інтелектуалізації, збереженню й розвитку національного способу мислення, ментальності, формуванню вмінь і навичок пізнання й моделювання соціальних процесів на базі можливостей, що дають нові інформаційні технології.
РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ДОСЛІДЖЕННІ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
Івлєва М.В., Стригуль Л.С.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Метод аналізу фінансових результатів діяльності - це система теоретико-пізнавальних категорій, наукового інструментарію й регулятивних принципів дослідження процесів функціонування економічних суб'єктів. У найбільш загальному виді метод можна представити як комбінацію трьох складових: М={K,I,P}, де К - категорія науки; I - інструментарій дослідження; Р - принципи. Для аналізу фінансових результатів до категорій можна віднести: фактор, систему, витрати, доходи. Принципи в аналізі фінансових результатів використовуються загальні для багатьох областей пізнання: системність, науковість, конкретність і т.п. Науковий інструментарій - це способи, прийоми й засоби, які в різних комбінаціях використовуються для досягнення поставлених цілей аналізу.
Проблеми, пов'язані зі створенням, використанням, а також впливом інформаційних технологій на розвиток методів аналізу фінансових результатів перебувають в полі зору провідних вчених України та інших країн світу. Так, наприклад, проблемам інформаційних технологій присвячені праці низки вітчизняних вчених, зокрема, С.Й.Вовканича, М.І.Долішнього, Г.І.Калитича, І.В.Сергієнка.
Використання комп'ютерних технологій безумовно підвищує ефективність аналітичної роботи фінансових експертів. Це досягається за рахунок скорочення термінів проведення аналізу, більш повного охоплення впливу факторів на результати господарської діяльності, заміни приблизних або спрощених розрахунків точними, постановки та рішення нових багатомірних задач діагностики фінансового стану підприємства та аналізу фінансових результатів. Використання сучасних інформаційних технологій економічних досліджень дозволяє звільнити економістів від рутинних операцій, нетворчої роботи, зосередити їхні зусилля на виробітку стратегії та тактики діяльності підприємства на ринку. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
1) визначити принципи складання економіко-математичної моделі;
2) виділити складові елементи фінансових результатів та джерел їхнього формування, що підлягають управлінню та оптимізації;
3) обрати систему обмежень, які відображають принцип складання балансових моделей,
4) розробити та описати економіко-математичну модель оптимізації фінансових результатів діяльності підприємства.
Особливості розвитку суспільної правосвідомості в Україні: інформаційно-комунікативний контекст
Калиновський Ю. Ю.
Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, м. Харків
Суспільна правосвідомість трансформується під впливом багатьох чинників одним з найсуттєвіших в наш час є розвиток систем комунікації. Особливої актуальності комунікативні процеси набувають в умовах розвитку інформаційного суспільства та змін у правовідносинах на пострадянському просторі (в Україні зокрема), а також у зв’язку зі значними зрушеннями у системі міжнародних відносин після того як світ з біполярного перетворився на монополярний. Авторська позиція полягає в тому, що саме характер, форми та принципи комунікативно-дискурсивних практик багато в чому визначають правосвідомість, правовідносини та правопорядок того або іншого суспільства. Саме за допомогою знаків та символів мови формуються константи суспільної та індивідуальної правосвідомості. Фактично будь-які соціальні відносини, в тому числі й правові, опосередковані, “занурені” у комунікаційну систему, що має національний та глобальний рівні. Саме через цю систему ретранслюються символи правосвідомості від одних суб’єктів до інших, що забезпечує, до певної міри, схоже сприйняття права серед учасників інтерсуб’єктивної взаємодії. З точки зору відомого дослідника М. Кастельса, комунікаційна система – це система, в якій сама реальність (тобто матеріальне/символічне існування людей) повністю схоплена, повністю занурена у віртуальні образи, у вигаданий світ, світ, у якому зовнішні відображення перебувають не просто на екрані. У свою чергу, комунікація породжує мовленнєве кодування. У результаті ґенези механізмів еволюції, мовне кодування виявилося еволюційно-успішним надбанням. Цей еволюційний механізм забезпечив можливість розвитку “власних значень” нового типу, так званих мовних кодів: слів, понять, універсалій, що виступають засобами трансляції комунікацій, тобто тим, на що орієнтуються комунікації в процесі утворення їхніх невипадкових послідовностей. Таким чином, поява нових засобів комунікації відкрила безкраї обрії щодо створення і розповсюдження символів та знаків у правовій (та неправовій) сферах. Вочевидь, символічна складова була і є внутрішнім наповненням комунікаційних каналів правосвідомості. На нашу думку, символічна реальність і комунікаційна система являють собою на нинішньому етапі розвитку людства єдину систему, що опосередковує, спрямовує і репрезентує будь-які види діяльності у соціальному просторі.
Інформаційний тероризм в інформаційному суспільстві: до проблеми розуміння сутності
Кальницький Е.А.
Національний технічний університет «ХПІ», м. Харків
Україна, обравши шлях інтеграції до Європейського співтовариства, ступила на шлях побудови інформаційного суспільства, однією з головних ознак якого є використання досягнення сучасних інформаційних технологій. Однак, з поширенням використання інформаційних технологій зростає їх вразливість щодо вчинення правопорушень з використанням засобів комп’ютерної техніки. Об’єктивно це пояснюється зниженням рівня захищеності інформаційних систем, зростанням кількості антисоціальних проявів внаслідок поширення користувачів глобальних комп’ютерних мереж, використанні наукових та технічних досягнень криміналітетом. Інтереси організованих злочинних груп і окремих правопорушників спрямовані на відмивання „брудних коштів“, поширення неправдивої інформації, фінансових махінаціях.
Кібертероризм пов’язаний з діяльністю екстремістських організацій націоналістичного, релігійного, політичного характеру тощо. Спектр застосування засобів електронної зброї найрізноманітніший, особливо він стає небезпечним по мірі розвитку міжнародної системи Інтернет, інтеграції її з супутниковими та радіо зв’язком, стільниковою телефонією.
Надзвичайної шкоди кібератаки здатні завдати комп’ютерним системам на особливо важливих об’єктах, таких як системи управління повітряним флотом, атомних електростанцій, правоохоронних органів, закладам медичного забезпечення тощо.
Значної економічної шкоди, аж до повного знищення інформаційної інфраструктури, можуть завдавати, на перший погляд, безвинні комп’ютерні віруси. Випадки масового розповсюдження вірусів, атаки на інформаційні ресурси, отримання небажаної кореспонденції вже стають звичним явищем в українському сегменті мережі. Ці явища вимагають на адекватне реагування.
Саме тому, боротьба з інформаційним тероризмом на етапі становлення інформаційного суспільства в Україні вимагає професійного підходу, насамперед створення відповідної правової бази, міжнародної взаємодії, функціонування спеціальних підрозділів по боротьбі з комп’ютерною злочинністю тощо.
Аналіз науково-методичного забезпечення патентно-конюнктурних досліджень в Україні