Наукове видання Матеріали ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох частинах Ч. IV харків 2010 ббк 73 І 57
| Вид материала | Документы |
- Наукове видання Тези доповідей ХVIII міжнародної науково-практичної конференції учотирьох, 4191.32kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Наукове забезпечення процесів реформування соціально-економічних відносин в умовах, 2496.34kb.
- До сторіччя з часу написання роботи В.І. Леніна «Матеріалізм І емпіріокритицизм» Матеріали, 4497.2kb.
- Вах європейського вибору матеріали IIІ міжнародної науково-практичної конференції 25-27, 2505.29kb.
- Хviii міжнародної Науково-практичної конференції Інформаційні технології: Наука, техніка,, 1642.96kb.
- Академія муніципального управління до 15-річчя Академії муніципального управління, 5167.76kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали, 5109.61kb.
ПОНЯТТЯ БЕНЧМАРКІНГУ ТА ЗАСТОСУВАННЯ ЙОГО НА ПІДПРИЄМСТВІ
Гілун О.А., Міщенко В.А.
Національний Технічний Університет
«Харківський політехнічний інститут» , м. Харків
У складних умовах господарювання, якими характеризується сучасний етап розвитку вітчизняної економіки - нестабільність зовнішнього середовища, вступ України у СОТ, загальна глобалізація світових економічних процесів, обмеженість власних фінансових ресурсів, відсутність значного передового досвіду роботи в ринкових умовах – для керівництва промислових підприємств центральною задачею стає вдосконалення підходів до управління бізнес-процесами, їх оптимізація і посилення конкурентних позицій.
Актуальні українські проблеми є пройденим етапом для західних корпорацій, тому зарубіжний досвід може надати неоціниму допомогу в становленні економічної думки. Проте, вживання зарубіжної практики вимагає обов'язкової адаптації до українських умов, специфіки політичних і соціальних взаємостосунків.
Сьогодні для українських промислових підприємств бенчмаркінг може стати тим інструментом управління, який допоможе стандартизувати масове виробництво, усунути зайві операції, зменшити частку браку і затримки в часі, підвищити якість продукції, і, таким чином, не тільки скоротити витрати, але і встановити вищі стандарти якості. Це в свою чергу приведе до якнайповнішого задоволення потреб внутрішніх і зовнішніх споживачів, що є на сьогоднішній день ключовою загальносвітовою тенденцією не тільки в бізнесі, але і суспільному секторі економіки. Цим пояснюється необхідність розробки принципово нових підходів до управління процесом дослідження і упровадження передового досвіду на промисловому підприємстві.
Застосування бенчмаркінгу пов'язане з певними труднощами, серед яких можна виділити: невеликий обсяг інформації про бенчмаркінг, закритість даних на підприємствах, орієнтація на швидке одержання прибутку, недосконалий методологічний підхід і розрахунок ефективності.
НАНОТЕХНОЛОГІЇ – ПРИОРИТЕТНІ НАПРЯМКИ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ
Горбунов М.П. Зеленська І.І.
Національний технічний університет
«Харківський політехнічний інститут», м. Харків,
Зеленський О.І.
Український державний науково-дослідний
вуглехімічний інститут, м. Харків
Інноваційний розвиток провідних національних економічних систем має у своїй основі впровадження нових технологій. Так, починаючи з середини ХХ століття сформувалися більш складні інтегровані міжгалузеві технології. Інформаційні технології стали першими над галузевими технологіями. Нанотехнології, що з'явилися в останній чверті ХХ століття, змінили риси сучасного етапу розвитку наукової сфери: перехід до нанорозмірів дозволив зблизити органічні та неорганічні світи, створити міждисциплінарні науки.
Перспективи нанотехнологічної галузі дійсно грандіозні. За даними консалтингової компанії «Lux Research» 2004 рік став поворотним у розвитку нанотехнологій. Якщо в 2004 р. в цю галузь у світі було інвестовано 8,6 млрд дол., то до 2015 р. ця сума досягне 1 трлн дол. США. Тому ефективна інтеграція України у світовий технічний простір буде залежати від глобальних змін на державному рівні. Першочерговими завданнями нами бачаться наступні:
1) Розробити та затвердити в Україні Національну нанотехнологічну програму;
2) Забезпечити чітке державне фінансування;
3) Активізувати інвестиційну діяльність на промислових підприємствах;
4) Забезпечити державне регулювання інвестиційної діяльності;
5) Розробити та затвердити єдину національну освітню програму.
РЕГРЕСІЙНИЙ АНАЛІЗ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ
Гуріненко Н. В.
Національний технічний університет „Харківський політехнічний інститут”, м. Харків
Економічна стійкість є одним з головних показників успішного функціонування підприємства в ринковій економіці. Теоретико-методологічна база розрахунку рівня економічної безпеки та побудови рівняння регресії складається з 5 кроків:
1) формування набору показників фінансово-господарської діяльності підприємства, які впливають на рівень його економічної стійкості і гіпотетично є чинниками рівня стійкості підприємства;
2) розрахунок обраних показників для періодів діяльності підприємства (поквартально);
3) побудова регресійної моделі рівня економічної стійкості підприємства на основі показників його фінансово-господарської діяльності (фактори) та показників рентабельності (результат);
4) порівняння статистичних характеристик отриманих рівнянь, вибір одного чи кількох найбільш достовірних;
5) розрахунок рівня стійкості для підприємства та аналітичні висновки.
Для побудови регресійної моделі рівня економічної безпеки функціонування підприємства в умовах невизначеності та ризиків будемо вважати, що показниками цього рівня на підприємстві можуть бути коефіцієнти рентабельності. Для визначення, який з показників рентабельності найбільш точно характеризує рівень економічної стійкості підприємства будується регресійна модель, де чинниками виступають показники фінансово-господарського стану підприємства, функцією – показник рентабельності. Визначення рівня економічної стійкості підприємства у такий спосіб дозволяє звести вплив суб'єктивного фактору до мінімуму, тому що, по-перше, всі показники розраховуються заданими фінансової звітності і мають чіткий економічний зміст, по-друге, вибір показника для оцінки рівня стійкості підприємства проводиться за результатами регресійного аналізу.
За даними звітності підприємства будується регресія рівня економічної стійкості підприємства. В результаті проведення аналізу визначаються чинники, що мають «більший» вплив на рівень стійкості підприємства. Саме цим показникам і слід приділяти найбільшу увагу при реалізації підприємствами машинобудівної галузі стратегії підвищення рівня економічної стійкості та економічної безпеки.
Прибуток підприємства та шляхи його підвищення
Далецька А.К.
Національний технічний університет
„Харківський політехнічний інститут”, м. Харків
Основною метою будь-якого підприємства є максимізація прибутку. Особливо гостро ця проблема постає в теперішній складній економічній ситуації. Та цим питанням науковці почали займатися не сьогодні, а набагато раніше.
Прибуток виступає як суспільний провокатор і особистий мотиватор, що спонукає підприємців до збільшення обсягів товарів та їхніх видів з метою задоволення зростаючих потреб суспільства.
В різний час дану проблему досліджували: Самуельсон П., Фішер С. (публіковав праці спільно з Дорнбушем Р. і Шмалензі Р.), Макконнелл спільно з Брю С, Формбі Дж. разом з Томпсоном А., Уільямсон О., Гелбрейт Дж., Баумол У, Саймон Г., Кувалдін Д. та ін.
Прибуток є основним джерелом фiнансування розвитку пiдприємництва, удосконалення його матерiально-техiчної бази, забезпечення всiх форм iнвестування. Уся дiяльнiсть підприємства спрямовується на те, щоб забезпечити зростання прибутку або принаймi стабiлiзацiю його на певному рiвнi.
Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв - це кількісна величина. та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Резерви збільшення прибутку є можливими: за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг); за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції; за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців; за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.
Одержувати додатковий прибуток і підвищити рентабельність підприємству дозволяє висока ділова репутація. Вчасне розрахування з постачальниками, якість та швидкість наданих товарів і послуг, прийнятна ціна – основні її показники.
Якщо план із прибутку складено на належному рівні, професійно грамотно, підприємство має змогу правильно визначити обсяг платежів у державний бюджет і суму прибутку, що залишається в його розпорядженні з метою створення фінансової бази для розвитку діяльності, необхідних витрат на розвиток соціальної сфери, матеріальне заохочення праці.
Marketing Audit: Trends and Approaches
Danko T.V., Karavan A.V.
National Technical University “Kharkiv Polytechnic Institute”, Kharkiv
The conceptual frameworks of the marketing audit have been introduced by different contributors since the late 1950s. The marketing audit is a fundamental part of the marketing management process. Nevertheless, there is no single vision among researchers about how to define marketing audit and how to conduct it.
The research questions of this study are as follows: What different approaches to marketing audit there exist and is it possible to define a comprehensive approach to marketing audit?
The method of the study is based on the analysis of research literature in this area. The existing approaches to marketing audit can be divided into five major groups.
Kotler, Gregor, Rodgers III were pioneers in the field of marketing audit. They have defined major features of marketing audit and proposed their own model of marketing audit. The Russian researchers Alekseyeva and Kharchenko view marketing audit as the subsystem of a strategic audit. They suggest a concept of “strategic marketing audit”, which according to them enables a company to formulate and to correct a marketing policy. Taghian and Shaw proved that that the “conduct of the marketing audit“ and “implementation of the recommendations of the marketing audit” are positively and significantly associated with the “market share” performance measure. The British researchers Ambler, Kokkinaki, Puntoni have developed a generalized framework of marketing around six measurement categories and three criteria for the assessment of a metrics system. Finally, Grewal, Iyer, Kamakura, Mehrotra and Sharma study marketing audit on global level. They have proposed their own evaluation of subsidiary level marketing operations, and suggested that a simultaneous examination of marketing process and marketing outcome performance enables a global corporation to gain strategic, operational, and diagnostic insights into the performance of its subsidiaries.
In conclusion, the comprehensive framework of marketing audit includes three major elements: marketing practices or function audit, marketing environment review and marketing results assessment. At the same time the future research might be directed towards adding marketing benchmarking procedures into existing marketing audit framework.
References: 1. Kotler, Philip, William Gregor and William Rodgers (1977), “The MarketingAudit Comes of Age,” Sloan Management Review, Winter, 25-44. 2. Ambler, Tim, Flora Kokkinaki, Stefano Puntoni, and Debra Riley (2001), “Assessing Market Performance: The Current State of Metrics,” Center for Marketing Working Paper No. 01-903, London Business School. 3. Dhruv Grewal, Gopalkrishnan R. Iyer ,Wagner A. Kamakura ,Anuj Mehrotra , Arun Sharma (2004), “Evaluation of Global Operations: Combining Marketing Process and Marketing Outcome Performance Metrics”.
Шляхи підвищення ліквідності та платоспроможності підприємства
Домніна І. І., Домніна Н. І.
Національний Технічний Університет
«Харківський Політехнічний Інститут», М. Харків
Низька ліквідність та часткова неплатоспроможність господарських суб’єктів державного сектору є основними проблемами на шляху формування фінансової стійкості та інвестиційної привабливості.
В роботах Савіцької Г.В., Костирка Р. А., Уткіна Е. И. розглядається понятійний апарат, фінансові методи та важелі, що використовуються для підтримки та примноження ліквідних активів підприємств.
Основним завданням цієї роботи є пошук шляхів зниження дебіторської заборгованості, як важливого фактора формування грошової ліквідної маси. Згідно з дослідженнями, платоспроможність та ліквідність підприємства знаходяться в тісному взаємозв’язку та взаємозалежності.
Ліквідність є стратегічно важливою величиною, а платоспроможність характеризує поточний стан підприємства. В умовах кризи на ринку відбулося скорочення як державного, так і додаткового фінансування (банківські кредити та інші зовнішні позики), що, в свою чергу, дало відбиток на діяльність саме державних підприємств та змусило звернути увагу на оптимізацію використання власного прибутку підприємства, структури витрат та собівартості продукції, а також на залучення зовнішніх інвесторів.
Вирішення цієї проблеми полягає, передусім, у постійному контролі динаміки надходження коштів та своєчасному виявленні потенційних боржників. Проте найчастіше підприємства не приділяють достатньої уваги питанням запобігання заборгованості чи її ліквідації на ранніх етапах. Це змушує застосовувати стандартні методи нагадування (розсилка листів, дзвінки тощо), що, як правило, не дає очікуваного результату. Якщо підприємство не має можливості виділити кошти на такий відділ, альтернативою є створення зведеної таблиці обліку та контролю діючих відносин з дебіторами, яка складається у відповідності з індивідуальними вимогами та домовленостями. Таким чином, запобігання виникнення дебіторської заборгованості може бути першим кроком на шляху підвищення платоспроможності господарських суб’єктів державного сектору.
ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ РОБОТИ КАДРОВОЇ СЛУЖБИ ПІДПРИЄМСТВА
Дубина І.А.
Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету, м. Харків
У цей час персонал є одним з основних ресурсів підприємства, тому розробка обґрунтованої системи керування персоналом є одним з резервів підвищення ефективності виробництва.
Актуальність теми дослідження визначається тим, що управлінська діяльність виступає в сучасних умовах як один з основних факторів функціонування й розвитку підприємств України.
Для побудови ефективної системи керування персоналом необхідно враховувати велику кількість інформації про самий об'єкт керування - персонал. Особливим інструментом одержання такого роду інформації є оцінка персоналу, що дозволяє визначати індивідуальні особливості працівників, їх сильні й слабкі сторони, мотиваційні потреби й потенційні можливості. У свою чергу, отримана інформація дозволяє забезпечувати індивідуальний, більш ефективний підхід до прийняття управлінських рішень, що стосуються працівників.
Створення кадрової служби, здатної працювати в умовах ринку, повинне здійснюватися за такими принципами:
- забезпечення комплексного вирішення завдань якісного формування кадрового потенціалу на основі керування всіма компонентами людського фактора;
- широке впровадження активних методів пошуку й цілеспрямованої підготовки, потрібних для підприємства та його працівників;
- планомірна робота з резервом для висування по індивідуальних планах, ротаційні пересування керівників і фахівців, навчання на спеціальних курсах і стажування на відповідних посадах;
- перехід від адміністративно-командних методів керування кадрами до демократичних форм оцінки, добору й розміщення;
- зміцнення кадрових служб кваліфікованими фахівцями, створення системи підготовки фахівців для кадрових служб;
- оновлення науково-методичного забезпечення кадрової роботи, а також її матеріально-технічної й інформаційної бази.
Таким чином, корінна перебудова роботи кадрової служби дозволить найбільш повно використовувати трудовий потенціал у системі керування персоналом.
ОЦІНКА ФІНАНСОВОЇ СПРОМОЖНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОГО ПРОЕКТУ
Дягілєва Г.В.
Національний Технічний Університет
«Харківський Політехнічний Інститут», м.Харків
На сьогоднішній день ефективна інвестиційна політика кожного окремого підприємства є невід'ємною частиною ефективного функціонування економіки України в цілому, що стає неможливим для виконання з причини відсутності дійсно ефективних інвестиційних проектів. Все частіше спостерігається тенденція до здійснення не прибуткових проектів, не дивлячись на те, що кредити на здійснення таких проектів Україна бере достатньо давно і в чималих об'ємах. Саме виходячи з вищезгаданої причини актуальним залишається питання оцінки інвестиційних проектів, а саме визначення методу оцінки ефективності інвестиційного проекту в кожному окремо взятому випадку.
При цьому необхідно вивчити і проаналізувати ті методи, які існують на сьогоднішній день, і дослідити досвід України в даному питанні, що і буде здійснено автором виходячи з мети даної наукової доповіді.
Як відомо, потенційний інвестор зацікавлений у вкладанні своїх грошових коштів саме в ефективний високодохідний і безпечний проект. Гарантіями в даному випадку виступатимуть фінансові документи про стан самого підприємства і документи, підтверджуючі економічну доцільність даного проекту. Такі чинники, як стан основних фондів, рівень компетентності персоналу, також впливають на результативність інвестиційного проекту, але складно піддаються кількісній оцінці. А оскільки на кожному підприємстві існують свої чинники, що роблять вплив на ефективність інвестиційних проектів, то універсальної системи оцінки інвестиційних проектів немає, але ряд чинників має відношення до більшості інвестиційних підприємств. На основі цих чинників виділяють певні критерії, які включають:
1. цілі, стратегія, політика і цінності підприємства; 2. маркетинг; 3. НІОКР; 4. фінанси; 5. виробництво.
Наведені критерії можуть виступати як механізм оцінки будь-якого інвестиційного проекту, хоча не є універсальними і залежно від цілей і напряму конкретного проекту можуть бути розширені у подальших дослідженнях.
Гібридна стратегія зростання й розвитку
Євчу М.М., Іваницький В.Д.
Національний Технічний Університет
«Харківський Політехнічний Інститут», м. Харків
Досліджувана проблема полягає в недостатній розрізненості процесів росту й розвитку, що затрудняє формування відповідних стратегій. Нами встановлені відмінності в понятті "стратегія" у рамках товарно-ринкової і телеологічної концепцій менеджменту, обумовлені різним розумінням змісту процесів росту й розвитку. У товарно-ринковій концепції стратегічного менеджменту І. Ансофф пропонує розрізняти, залежно від часового горизонту, конкурентні та підприємницькі стратегії. Підприємницька стратегія означає обраний набір правил поведінки або прийняття рішень в умовах невизначеності. Розвиток розуміється як диверсифікованість продуктів, ринків або технологій у турбулентному середовищі.
У телеологічній концепції ідеалізованого проектування Р. Акоффа стратегія означає обраний напрямок просування до бажаного стану. Цей бажаний стан і є метою ідеального розвитку. Розвиток являє собою створення нових функцій і підвищення ефективності наявних ресурсів. Зріст означає збільшення числа або розмірів ресурсів, спрямованих на підвищення інноваційного потенціалу. Тому межі росту екзогенні і їх розширення опирається на інвестиції, а межі розвитку ендогенні й спираються на стимулювання й інновації.
Стратегія росту конкурентна в боротьбі за ресурси й активна (але не агресивна). А стратегія розвитку може бути партнерською й стає інтерактивною при включенні в ідеалізовані цілі підвищення рівня соціальної відповідальності організації. Реалізованість ідеалізованих проектів доведена Р. Акоффом і його послідовниками.
Виходячи з концепції ідеалізованого проектування, ми розглядаємо процеси росту й розвитку, як взаємодоповнюючі один одного й реалізовані вибором гібридної стратегії наростаючого розвитку, яка спирається на інновації, але використовує при цьому інвестиції. Гібридна стратегія визначає обраний шлях просування до ідеалізованих цілей, серед яких зобов'язані бути соціальні, і тоді стратегія інтерактивна. Прикладом такої стратегії може служити довгострокова Програма розвитку Туркменістану, метою якої служить підвищення добробуту, а стратегія формулюється як опора на власні сили. Така довгострокова багатоетапна Програма й гібридна стратегія наростаючого розвитку як шлях її здійснення потрібні й Україні.
шляхи забезпечення фінансової стійкості підприємства
Зарицька І.С.
Національний Технічний Університет
«Харківський Політехнічний Інститут», м. Харків
Фінансова стійкість підприємства передбачає такий стан фінансових ресурсів, при раціональному розпорядженні якими гарантується наявність власних коштів, стабільна продуктивність і забезпечується процесс розширеного відтворення. Недостатня фінансова стійкість підприємства найчастіше зумовлює неплатоспроможність, створення надлишкових запасів і резервів, що збільшує витрати на їхнє утримання, стримує темп розвитку підприємства.
Аналіз останніх досліджень і публікацій показує, що даною проблемою займається багато вчених: Ф.Ф. Бутинець, М.Я. Дем'яненко, Г.Г. Кірейцев, В.Г. Лінник, В.Б. Моссаковський, П.Т. Саблук, Л.К. Сук, В.М. Алексійчук, М.Н. Крейніна, О.С. Коренюк,В.О.Мецта інші.
В умовах економічної кризи вплив макроекономічних факторів збільшується, і визначення одного з чотирьох типів фінансової стійкості підприємства стає ще складнішим. На такі фактори, як економічне середовище, рівень розвитку економічної системи, підприємство не в змозі вплинути,проте зворотній вплив цих факторів є досить значним.
Для кожного підприємства дуже важливо знайти і підтримувати оптимальне співвідношення власного і позичкового капіталу, при якому забезпечується оптимальне співвідношення між рівнем рентабельності власного капіталу та рівнем фінансової стійкості, тобто максимізація ринкової вартості підприємства. У підприємство з високою часткою власного капіталу кредитори вкладають кошти більш охоче, оскільки воно з більшою ймовірністю може погасити борги за рахунок власних коштів.
Забезпечення фінансової стійкості потребує поєднання таких характеристик його фінансово-господарської діяльності, як висока обіговість власних коштів, висока фондовіддача, платоспроможність і рентабельність реалізованої продукції.
В умовах сучасної економіки їй властиві нестабільністьтоварного і фінансового ринків, високий рівень фінансових ризиків функціонування суб'єктів господарювання, значний вплив зовнішнього середовища на формування грошових потоків, що в результаті підвищує ризики зміни фінансової стійкості, а в результаті підвищує вартість позичкових коштів.
ВПЛИВ СВІТОВОЇ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ НА МАШИНОБУДУВАННЯ УКРАЇНИ І шляхи ВИХОДУ НА ПРИКЛАДІ ВАТ «ТУРБОАТОМ»
Захарченко Т.І., Цзянь Сяодан
Національний Технічний Університет
«Харківський Політехнічний Інститут», м. Харків
По даним Держкомстата, об'єми виробництва українського машинобудування впали на 46%, що істотно вплинуло на економіку України. Першою виникла проблема економічного характеру. Національний банк України встановив ставку рефінансування – 10,25%. Замість того, щоб здешевити фінансові ресурси для виробників, їх зробили дорогими і рідкими. Тому на складах підприємств скупчилася багато нереалізованої продукції. Другою проблемою стала девальвація національної валюти (60%). Третій чинник – інфляція що досягла 12%. Є ще ряд чинників, які сприяли зниженню обсягів виробництва в Україні. Це відношення держави до експорту. Якщо він можливий для крупного бізнесу, то для малого дуже обмежений. Розглянемо вихід з фінансово-економічної кризи в машинобудуванні на прикладі ВАТ «Турбоатом».
Традиційно ВАТ «Турбоатом» був високоефективним виробником парових і газових турбін. Його продукцію купували десятки країн світу. В результаті кризи виробництво знизилося. Щоб вийти на рівень необхідно повернути доступні розцінки на сировину і вантажоперевезення. А також добре, якщо для стабілізації фінансового сектора знайдуться інвестиції.
Щоб утримати Україну як машинобудівну державу, необхідно стимулювати інвестиції в закупівлю промислового обладнання. Використовуючи всі можливості виходу з фінансово-економічної кризи ВАТ «Турбоатом» за 9 місяців 2009 років вийшов з чистим прибутком в 84 млн. 914 тис. грн. У виробництві знаходяться замовлення на Новочеркасській ГРЕС №9 (Росія), ГЕС «Інь Пань» і ГЕС «Шеньсигоу» (Китай), а також для Єгорликської ГЕК (Росія). У діловій столиці Індії місті Мумбаї були проведені переговори з виробниками ядерної корпорації, яка експлуатує 4 енергоблоки з турбінами, проставленими ВАТ «Турбоатом». Існують і інші домовленості.
Вихід на зовнішній ринок вимагає впровадження нових технологій, своєчасну модернізацію устаткування, збільшення запасу фінансової міцності і гнучкість у встановленні цін. Необхідною умовою ефективності експортної операції є економічний ефект.
Модель количественной оценки аудиторского риска
Захарченков С.П.
Национальный Технический Университет «Харьковский Политехнический Институт», г. Харьков
В результате принятия Международных стандартов аудита (МСА) в качестве Национальных стандартов аудита, все субъекты аудиторской деятельности в Украине обязаны в своей практике придерживаться требований МСА. В данном контексте особую актуальность приобретает проблема управления аудиторским риском в процессе предоставления аудиторских услуг. В свою очередь, одним из ключевых условий успешного преодоления данной проблемы является решение задачи адекватной количественной оценки аудиторского риска,
Целью исследования являлось создание математической модели аудиторского риска, отвечающей ключевым концептуальным положениям Международных стандартов аудита и позволяющая: а) должным образом формализовать и систематизировать процедуры оценки различных аспектов аудиторского риска; б) получать интегральную количественную оценку аудиторского риска по результатам выполненных аудиторских процедур.
В качестве методологической основы при создании математической модели аудиторського риска были использованы базовые положения теории надежности систем.
В результате последовательной декомпозиции риск существенного искажения финансовой отчетности субъекта хозяйствования представлен в виде функциональной зависимости от шести составляющих: риск системы внутреннего контроля ошибок; риск системы внутреннего контроля мошенничества; имманентный риск; профессиональный уровень персонала субъекта хозяйствования; риск (уровень провокативности) внутренней и внешней среды субъекта хозяйствования; морально-этический уровень ответственного персонала субъекта хозяйствования.
Риск невыявления существенных искажений рассматривается как копия модели риска существенного искажения финансовой отчетности. При этом каждый элемент риска существенного искажения финансовой отчетности имеет свой аналог-дублер в модели, описывающей риск невыявления существенных искажений. Имманентный риск (RИ) не требует каких бы то ни было аналогов, поскольку является экзогенным по отношению к проверяемому субъекту хозяйствования и аудиторской фирме.