Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку міста

Вид материала

Документы

Содержание Синявська Л.В., к.е.н., доцент, Бугіль С.Я., к.е.н., доцент Модернизация государственных финансов в условиях глобализации рынка рабочей силы Составлена на основе данных: [1, с.28] Модернизация государственных финансов в условиях глобализации Аналіз діяльності фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на центральному та регіональному рівнях Черненок К.П., аспірант кафедри фінансів, обліку і аудиту Передумови реформування пенсійної системи україни на сучасному етапі Сучасні інструменти фіскального та монетарного регулювання економіки Напрямки удосконалення системи протидії легалізації незаконних доходів у банках Ліквідність як характеристика діяльності банківської системи Якісна характеристика стану банківської системи україни Власний капітал Співвідношення (Власний капітал/Активи) Кредитний портфель Депозити фізичним особам

Подобный материал:

• Про затвердження програми Про основні напрямки соціально- економічного розвитку міста, 80.16kb.
• Програма економічного І соціального розвитку міста Чернівців на 2010 рік Вступ, 1866.11kb.
• Теоретико-методологічні аспекти формування маркетингової товарної стратегії та її адаптації, 203.84kb.
• Посланн я президента україни до верховної ради україни європейський вибір. Концептуальні, 763.19kb.
• Формування інвестиційної політики міста, 403.62kb.
• Програма соціально економічного та культурного розвитку міста Корюківки на 2012 рік, 744.15kb.
• Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
• Програма соціально-економічного розвитку міста Котовська Одеської області, 1607.63kb.
• Прогнозів економічного І соціального розвитку, 527.66kb.
• Національний інститут стратегічних досліджень міста районного значення україни: проблеми, 1390.42kb.

Синявська Л.В., к.е.н., доцент,

Бугіль С.Я., к.е.н., доцент

Львівський національний аграрний університет

ФОРМУВАННЯ ДОХОДІВ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ

Як окрема економічна категорія, доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону.

Доходи місцевих бюджетів мають відповідну законодавчу базу — Конституція України, Бюджетний кодекс, Закони України "Про податкову систему України", "Про місцеве самоврядування в Україні" та інші нормативні акти.

Джерела доходів місцевих бюджетів формуються відповідно до законодавства України, зокрема Бюджетного кодексу, інструктивних матеріалів Кабінету Міністрів України Доходи міських, районних, селищних, сільських бюджетів формуються згідно з цими юридичними актами, а також рішеннями відповідних рад народних депутатів.

За відсутності в достатньому обсязі власних доходів видатки місцевих бюджетів забезпечуються за рахунок надання трансфертів із державного бюджету, які відіграють важливу роль у формуванні доходів місцевих бюджетів та частки ВВП, яка перерозподіляється через систему трансфертів. Практика свідчить, що питома вага трансфертів у доходах місцевих бюджетів має сталу тенденцію до зростання. Таким чином, можна говорити про недостатній рівень автономності місцевих бюджетів.

Усі зроблені в останні роки спроби змінити підходи до формування місцевих бюджетів України не торкнулися суті системи бюджетного планування, що склалася в умовах командно-адміністративної економіки.

За роки існування суверенної української держави відбулося становлення переважно національної фінансової системи, зокрема однієї з основних її ланок – державних фінансів. Розвиток і стабілізація державних фінансів ґрунтується на вже ухвалених правових актах держави, базовими з яких є Конституція України, Закон "Про бюджетну систему України", Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", що заклали основу правового функціонування державних фінансів. Проте фінансова система, в т.ч. бюджетна система України, переживають глибоку кризу, яка є складовою соціально-економічної кризи в усьому українському суспільстві.

Основним чинником кризи всієї бюджетної системи, зокрема місцевих бюджетів, є нинішня модель бюджетної системи, за якою формуються бюджети територій. Ця модель має такі хиби:

1) формування місцевих бюджетів здійснюється шляхом встановлення процентних відрахувань від регульованих загальнодержавних податків;

2) нормативи відрахувань від регульованих загальнодержавних податків щороку переглядаються, що створює ситуацію, за якої дохідна база місцевих бюджетів формується не на постійній основі;

3) при відсутності критеріїв визначення їх розміру нормативи відрахувань виконують функцію засобу збалансування дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів, є одним з основних важелів, за допомогою якого формування бюджетів здійснюється за принципом «зверху-вниз»;

4) за нинішньої моделі бюджетної системи при формуванні бюджетів територій не враховується така категорія, як «податкоспроможність території», немає чіткого законодавчого визначення поняття «власні» та «передані доходи території»;

5) існує неефективний і нераціональний механізм надання дотацій з вищестоящого бюджету нижчестоящому. Надання дотацій проводиться хаотично та суб'єктивно через те, що сума дотацій для бюджетів нижчого рівня планується в бюджеті вищого рівня, а не в окремому субвенційному фонді.

Така модель бюджетної системи та існуючий механізм розподілу регульованих загальнодержавних податків створюють ситуацію, за якої відсутні встановлені правила гри між центром та областями, областями та районами й муніципалітетами і т. д., прирікає нижчестоящі бюджети на невизначеність і непередбачуваність, веде до зростання споживацьких настроїв у регіонах, суб'єктивізму в перерозподілі бюджетних коштів між ланками бюджетної системи, що в кінцевому результаті зумовлює слабкість інституту місцевих фінансів. Тому сьогодні необхідно формувати місцеві бюджети за такої моделі бюджетної системи, яка одночасно була б поштовхом до розвитку та зміцнення місцевих бюджетів, визначала б чіткі міжбюджетні відносини, була б гарантом самостійності кожної ланки бюджетної системи. Це повинно стати основним критерієм у побудові нової моделі бюджетної системи.

На сьогодні існуюча модель бюджетної системи побудована і служить одному принципу – формування бюджетів «зверху-вниз», коли вищестоящий бюджет може диктувати умови нижчестоящому шляхом встановлення диференційованих ставок процентів відрахувань від регульованих загальнодержавних податків. Для її зміцнення, для зміцнення місцевих бюджетів необхідно в першу чергу побудувати таку бюджетну систему, за якої б нею виконувався і обслуговувався головний принцип – формування бюджетів «знизу-вверх», за якої вищестоящий бюджет формувався б на основі внесків нижчестоящих бюджетів. Тільки формуючи місцеві та державний бюджети за таким принципом, ми зуміємо зміцнити всю бюджетну систему, в т. ч. місцеві бюджети.

Література

1. Чугунов І.Я. Бюджетна система в інституційному середовищі суспільства / І.Я.Чугунов, Л.В. Лисяк // Фінанси України. – 2009. - № 11. – с. 3-12.
   
2. Бюджетний кодекс в контексті бюджетної реформи / А.І. Мярковський // Фінанси України. – 2009. - № 8. – с. 3-19.
   
3. Петкова Л.О. Удосконалення системи міжбюджетних відносин у контексті адміністративно-територіальної реформи в Україні / Л.О.Петкова, Л.М.Задувайдо // Фінанси України. – 2006. - № 9. – с. 47-56.
   

УДК 336.1

Тумакова С.В., к.э.н., доцент, ректор

ЧВУЗ «Крымский институт экономики и хозяйственного права», г.Севастополь

sfkiehp@ukr.net

МОДЕРНИЗАЦИЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ФИНАНСОВ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ РЫНКА РАБОЧЕЙ СИЛЫ


Современная глобализация экономической деятельности общества распространяется и на рынок рабочей силы. Носители способностей к труду все в большей степени и в расширяющихся масштабах ищут работу не только в рамках национальной экономики, но и на мировом рынке. В настоящее время трудовые мигранты, в том числе внешние, представляют собой закономерное явление в системе мирового хозяйства со всеми признаками, позволяющими квалифицировать его именно как закономерное (объективно возникающее и существующее; устойчивое; отражающее существенные причинно-следственные связи – особенности циклического экономического развития рыночной экономики, специфический характер экономического цикла в развитых и развивающихся странах, странах с переходной экономикой, неравномерностью экономического и социального развития различных стран и возможность выбора страны и места работы работающими по найму в условиях экономической либерализации и развития демократических основ жизнедеятельности общества).

Внешняя трудовая миграция, как и другие проявления экономической активности населения, должна подлежать государственному регулированию, что должно осуществляться и такими его инструментами, как государственный сектор, важнейшим проявлением которого выступают государственные финансы. Эта проблема чрезвычайно актуальна и для экономики Украины. Внешними мигрантами в Украине считаются граждане нашей страны трудоспособного возраста, которые занимаются оплачиваемой экономической деятельностью на территории других стран постоянно, сезонно или временно (включая тех, кто работали без официального статуса). Внешние трудовые мигранты продолжают оставаться гражданами Украины, поэтому они вовлечены в систему отношений государственных финансов, следовательно, государственные финансы выступают важнейшим рычагом воздействия государства на такое социально-экономическое явление, как выезд граждан нашей страны на заработки в другие страны.

Результаты социологических исследований, проведенных в Украине, характеризуют внешнюю трудовую миграцию (табл. 1). По данным общественных организаций, занимающимися проблемами защиты прав человека, ежегодно находятся на заработках до 8,0 – 10,0 млн. граждан Украины. По нашим расчетам на основе данных Госкомстата Украины география внешней трудовой миграции из Украины характеризуется следующим образом: Российская Федерация – 48,12% всех выехавших из Украины на заработки; Италия – 13,43%; Чешская Республика – 11,86%; Польша – 8,01%; Венгрия – 3,18%; Испания – 2,71%; Португалия – 2,64%; другие страны – 10,05% рассчитано на основе данных [1, с.32].

Таблица 1. - Домохозяйства по количеству трудовых мигрантов и типом местности

	Всего	Городские поселения	Сельская местность
Домохозяйства, в которых проживали трудовые мигранты, всего тыс. в том числе по количеству трудовых мигрантов, % 1 мигрант 2 мигранта 3 мигранта и больше	1238,4 83,7 14,2 2,1	628,1 88,1 10,7 1,2	610,3 79,2 17,8 3,0

Составлена на основе данных: [1, с.28]


В настоящее время формируется новая устойчивая, динамически развивающаяся система цивилизованного, легального вхождения трудовых мигрантов из Украины в национальные экономики других стран: 31,7% работающих за границей получили разрешение на проживание и работу в стране, куда они выехали; 3,4% – разрешение на проживание; 39,3% имеют временную регистрацию. Социологические опросы этой части населения страны, а также их родственников говорят о том, что люди не планируют возвращаться на работу в хозяйство нашей страны, более того – намерены предпринять необходимые меры для переезда своих родных и близких за рубеж. Это означает, что Украина уже теряет активную часть своего трудового потенциала и будет продолжать его терять, что крайне нежелательно в условиях имеющего место демографического кризиса.

Изменить такое состояние дел должно и может, прежде всего, государство инструментами государственных финансов: обеспечением должного финансирования образования, здравоохранения, соответствующей поддержкой молодых семей, семей имеющих детей, создания рабочих мест для выпускников высших учебных заведений, всемерного развития системы государственных трансфертов и, прежде всего, такого его вида как пенсии (должно быть экономически целесообразно зарабатывать и накапливать пенсии в национальной экономике Украины!). Все решения об изменениях в политике государственных финансов должны проходить социально-экономическую экспертизу не только исходя из потребностей сегодняшнего дня, но и последствий для кратко-, средне- и долгосрочной перспективы, развития экономики страны и явлений социально-демографического характера.

Література

1. Зовнішня трудова міграція населення України: стат. зб./ за ред. В.Г.Чебанової. – К.: Держкомстат України, 2009. – 119с.


УДК 336.1

Хараман П.С., аспирант

Полтавский университет экономики и торговли

haram@meta.ua

МОДЕРНИЗАЦИЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХ ФИНАНСОВ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ


В конце XX столетия сложились тенденции, которые сегодня определяют финансовое развитие отдельных государств и мировой финансовой системы в целом. Среди них – финансовая глобализация как процесс интеграции международных и национальных финансовых рынков в единый мировой финансовый рынок.

Финансовая глобализация сопровождается разрушением административных и географических барьеров на пути движения финансовых потоков.

Мировой финансовой глобализации предшествовали:

• либерализация национальных финансовых рынков в 80-е года XX столетия;
  
• новейшие технологии и инновации в финансовой сфере;
  
• повышение роли финансовых учреждений в экономике.
  

Процесс финансовой глобализации открыл новые пути движения капиталов, что привело к формированию международных финансовых рынков.

Глобализационные процессы являются характерным признаком современности.

Украина, как развивающаяся европейская страна, также включена в процесс мировой глобализации финансовой сферы.

Что же принесла нам интеграция в мировую экономику:

• приток инвестиций в экономику страны;
  
• оживление экспортно-импортных операций;
  
• инновации и новые технологии в финансовой сфере;
  
• увеличение и развитие финансовых стандартов;
  
• интеграционные процессы в различных сферах.
  

Изоляция от мировых тенденций глобализации может стать причиной замедления экономического развития государства.

Вместе с тем, интеграция и включение Украины в международный процесс глобализации влечет за собой ряд проблем и расширение ответственности.

Включение в мировой процесс ведет к обострению в конкурентной борьбе национальных корпораций, как на мировом рынке, так и на внутренних рынках страны. Тяжело выдерживать конкурентный натиск со стороны развитых европейских и американских корпораций и агрессивного натиска китайской экономики. Украина из государства-импортера может стать государством-экспортером, рынком сбыта товаров и продукции компаний других государств.

Помимо проблем, которые возникают с включением в мировое пространство, растет и ответственность за мировую экономику в целом. Кризисные процессы, которые происходят в мировой экономике, становятся частью проблем и государств, которые включены в международный финансовый процесс.

Обезопасить экономику и обеспечить интеграцию в мировой финансовый рынок должна эффективная и правильная политика государства.

Прежде всего, данная политика должна быть направлена на подержание отечественных компаний. Особо остро эта необходимость проявляется в моменты кризисных процессов, когда выживаемость украинских компаний обеспечивает трудовые места для населения страны. Инструментами такой поддержки могут быть: дополнительное финансирование со стороны государства, налоговые льготы и каникулы для различных сфер деятельности, ограничение экспортных потоков в страну.

Вторым важным аспектом должно стать развитие и поддержание внутреннего рынка. Этот важный аспект особо остро ощущается в кризисные периоды, когда внешние рынки либо закрываются, либо резко сокращают спрос на товары украинских компаний.

В данный момент финансовая система Украины представляет собою дефицитный бюджет, который из года в год покрывается за счет заемных средств международного валютного фонда. Однако государство, как и любая компания не может постоянно работать в убыток, поэтому неизбежным станет вопрос о выравнивании доходной и расходной части бюджета. Инструментов выхода из сложившейся ситуации, по сути, существует только два:

• увеличить доходную часть бюджета за счет усиления налогового бремени на бизнес;
  
• за счет сокращения расходной части бюджета, что является более целесообразным.
  

Настоящее правительство Украины изначально сделало курс на увеличение доходной части, в первую очередь за счет среднего и малого бизнеса. Результатом данной работы является принятие Налогового кодекса. Однако некоторые пункты кодекса вызвали бурю сопротивлений со стороны населения государства, и данный вопрос отчасти остается открытым. Хотя в своей массе Налоговый кодекс принят, результаты будут видны уже в текущем году.

В последнее время руководством страны делаются попытки провести реформы для сокращения расходной части бюджета. Доказательство тому, реализация административной реформы.

По-прежнему больным местом для Украины остается проблема отсутствия налаженной законодательной базы. Хотя реальные попытки по исправлению ситуации уже осуществляются. Кроме того остается проблема управления государством крупным капиталом: при проведении реформаторских решений расставляются приоритеты для различных сфер бизнеса.


УДК 369.231.2

Хімченко А.М., к.е.н., доцент

Донецький національний університет

Васильєва К.І.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ НА ЦЕНТРАЛЬНОМУ ТА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ


Соціальне страхування - це важлива складова частина соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави.

Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання є єдиним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, що не передбачає сплати страхових внесків найманими працівниками. Кошти Фонду формуються виключно за рахунок страхових внесків роботодавців.

Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», визначені три головних завдання страхування від нещасного випадку:

- проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;

- відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

- відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Починаючи з 01.04.2001 р. Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України виплачено потерпілим (членам їх сімей) майже 15 млрд. гривень.

Станом на 1 січня 2010 р. Фонд проводить страхові виплати 317,6 тис. потерпілих (членам їх сімей), які постраждали на виробництві. За 2009 рік з бюджету Фонду потерпілим (членам їх сімей) виплачено 2931,4 млн. грн., що на 69,1 млн. грн., або на 2,4% більше, ніж за відповідний період минулого року.

Середньомісячний розмір страхової виплати на одного потерпілого (члена його сім'ї) має тенденцію до зростання. Так, за 2009 р. він склав 812,8 грн., що на 8,7% більше порівняно з 2008 роком.

В структурі страхових виплат основна частина припадає на щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) – 2246,7 млн. грн. (76,6%) та одноразову допомогу потерпілим (членам їх сімей) – 570,2 млн. грн. (19,5%).

Станом на 1 січня 2010 року у реєстрі платників страхових внесків обліковувалось 1 286112 страхувальників, що у порівнянні з 2008 роком більше на 57 873 або на 4,7 відсотка. В тому числі: юридичних осіб – 877091, фізичних осіб, які використовують найману працю, – 408 790, добровільних – 231 особа.

Сума сплачених страхових внесків до Фонду, враховуючи зараховані страхувальниками в їх рахунок витрати по соціальному страхуванню, досягла  3 137,1 млн. гривень.

Донецька область – найбільша в Україні. На її теренах проживає десята частина населення країни – близько 4,9 млн. чоловік. Економіка області представлена 150 галузями промисловості. Основною в регіоні є вугледобувна промисловість, де зайнято майже 10 відсотків працездатного населення. В промисловій інфраструктурі області переважають підприємства з високим рівнем виробничого травматизму. Тому з 318 тис. потерпілих на виробництві в Україні 111 тис. припадає на Донецьку область. Це найвищий показник в Україні.

Створення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, сприяє суттєвому зниженню соціальної напруги в шахтарському середовищі.

Основними завданнями обласного управління Фонду є :

• реалізація державної політики у сфері страхування від нещасного випадку, рішень правління та виконавчої дирекції Фонду;
  
• організаційно-методичне керівництво та контроль за діяльністю відділень виконавчої дирекції Фонду;
  
• розроблення та реалізація заходів щодо профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичної, професійної та соціальної реабілітації потерпілих на виробництві, відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим і членам їх сімей;
  
• забезпечення сталого фінансування системи страхування від нещасного випадку.
  

Виконання вищевказаних завдань неможливо без забезпечення сталого фінансування системи страхування від нещасного випадку на виробництві.

При цьому, не дивлячись на значні суми, які надходять від страхувальників, Донецька область з об'єктивних причин залишається дотаційною – щомісячні виплати постраждалим на виробництві та членам їх сімей останнім часом вже перевищили 100 млн. грн., а збір страхових коштів складає приблизно 70 млн. грн. в місяць.

Кількість взятих на облік страхувальників робочими органами виконавчої дирекції Фонду у Донецькій області станом на 01.01.2010 року досягла 103352 осіб, у тому числі: 64674 юридичних осіб та 38658 фізичних осіб, які використовують найману працю, та 20 добровільно застрахованих осіб.

За 2009 рік від страхувальників Донецької області надійшло страхових внесків на загальну суму 719,6 млн. грн., або 70,1% від планового завдання, що на 258,9 млн. грн. менше, ніж у 2008 році.

За 2009 рік від страхувальників Донецької області надійшло страхових внесків на загальну суму 719,6 млн. грн., або 70,1% від планового завдання, що на 258,9 млн. грн. менше, ніж у 2008 році.

Негативну роль у невиконанні плану збору страхових внесків відіграли: фінансово-економічна криза, яка суттєво вплинула на збір страхових внесків в області. 98,4% від усієї недоїмки припадає на вугільні підприємства.

Щомісяця страхові виплати потерпілим Донеччини у середньому становлять 91 млн. грн. Загальна сума страхових виплат потерпілим на виробництві та членам їх сімей у 2009 році становила 1104,2 млн. грн., що майже на 11,1 млн. грн., або на 1,02% більше, ніж у 2008 році.

Протягом 2009 року оформлено 5,1 тис. особових справ потерпілих на виробництві, порівняно з 2008 роком цей показник зменшився на 1807осіб.

Аналіз виконання основних задач, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» припускає подальшу взаємодію відділень Фонду з виконавчою владою для створення загальнодержавної повноцінної профілактичної системи охорони праці, яка б дозволила Фонду, роботодавцям і профспілкам спільно вирішувати питання забезпечення безпечних і здорових умов праці, що без сумніву приведе до підвищення якості життя, скороченню захворюваності, росту продуктивності праці, зміцненню економіки держави і до значного збільшення надходжень страхових внесків. А це дозволить Фонду забезпечити виділення необхідними коштами на профілактику нещасних випадків і профзахворювань, медичну і соціальну реабілітацію потерпілих на виробництві, щорічно індексувати страхові виплати, гарантувати соціальну захищеність застрахованих і членів їх родин.

Для виконання завдання Фонду по питанням відновлення здоров'я та працездатності потерпілих треба надати Фонду більше повноважень для самостійної організації та управління даним процесом. Повноваження та права Фонд буде мати тільки при підвищенні рівня економіки в нашої країні.


УДК 331.25

Черненок К.П., аспірант кафедри фінансів, обліку і аудиту

Чорноморський державний університет імені Петра Могили, м.Миколаїв

k.chernenok@gmail.com

ПЕРЕДУМОВИ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ


Протягом тривалого періоду для України характерний низький рівень пенсій, лише в 2005 році середній розмір пенсії за віком досяг розміру прожиткового мінімум для осіб, які втратили працездатність. Слід зазначити, що кожний сьомий пенсіонер отримує пенсію в розмірі прожиткового мінімуму або нижче [1].

Реформування пенсійної системи України на сучасному етапі є предметом активних наукових дискусій. Для ефективного реформування пенсійної системи України необхідно визначити, фактори, що найбільшим чином впливають на ефективність реформування на даному етапі з метою оптимальної адаптації пенсійної системи до сучасних умов господарювання.

На зниження ефективності національної пенсійної системи впливають економічні і соціально-демографічні фактори, які умовно можна поділити на дві групи: ендогенні і екзогенні. До першої групи (ендогенні фактори) належать умови перехідного періоду економіки України, такі як: зростання безробіття, низький рівень середньої заробітної плати, тінізація економіки, тощо. Разом із тим, враховуючи глобалізаційні процеси, що проявляються в посиленні залежності національної економіки від загальносвітових тенденцій, зближенні заходів соціальної політики різних країн, актуальним є дослідження впливу загальносвітових соціально-економічних і демографічних тенденцій на пенсійну систему України, тобто впливу екзогенних факторів на національну пенсійну систему.

Серед основних факторів, що впливають на систему пенсійного забезпечення на сучасному етапі, виділимо такі демографічні і соціально-економічні фактори:

1. Сучасний тип відтворення населення, характерний для більшості розвинених країн характеризується зменшенням рівня народжуваності, а також рівня смертності, збільшенням середньої тривалості життя. Аналогічні демографічні тенденції в Україні призводять до зростанням частки людей похилого віку в загальній структурі населення. В той же час, збільшення частки людей похилого віку по відношенню до частки осіб працездатного віку зменшує можливості солідарної системи, заснованої на розподільчому принципі, забезпечити фінансову стабільність системи пенсійного забезпечення в Україні.

2. Більш тривалий період отримання освіти. Аналіз статистичної інформації [2] свідчить про загальносвітову тенденцію, що проявляється в щорічному збільшенні кількості людей, що отримують повну середню і вищу освіту, що сприяє більш пізньому виходу людини на ринок праці, зменшуючи частку осіб, що сплачують внески на потреби пенсійного забезпечення. Разом із цим, інвестуючи в освіту, людина розраховує отримувати більш високі доходи, протягом більш тривалого періоду життя, тож необхідним принципом в реформуванні системи пенсійного забезпечення в Україні на сучасному етапі є індивідуалізація, збільшення залежності розміру пенсії від страхового внеску кожного.

3. Розвиток фінансового ринку, ринку нерухомості, збільшення кількості підприємців, поява нових форм зайнятості на ринку праці ускладнюють справедливий розподіл коштів за розподільчим принципом. Більш актуальним стає використання накопичувального принципу, що дозволить індивідуалізувати процеси накопичення пенсійного капіталу.

Слід зазначити, що з налагодженням ринкових відносин в Україні, в процесі реформування системи пенсійного забезпечення України, створено організаційно-правовий базис для запровадження багаторівневої пенсійної системи. Головними передумовами подальшого успішного реформування є:

1. Введення системи персоніфікованого обліку в системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.
   
2. Розвиток фінансово-кредитної сфери в Україні створює можливість використання коштів, що залучаються за накопичувальним принципом в якості джерела інвестиційних ресурсів.
   
3. Зміна уявлення про місце і роль людини в економічному житті суспільства [3], що також змінює ставлення особи до процесів накопичення пенсійного капіталу, збільшуючи активність людини.
   

Отже, необхідною умовою розвитку системи пенсійного забезпечення в Україні є комплекс заходів спрямованих на адаптацію пенсійної системи до сучасних соціально-економічних і демографічних умов з урахуванням світових тенденцій в економіці довгострокового характеру.

На сучасному етапі, існує необхідність реформування пенсійної системи України, зумовлена впливом національних та загальносвітових соціально-економічних тенденцій. Триває процес створення оптимальних умов для введення в дію накопичувального компонента державної системи пенсійного забезпечення, що має стати головною стратегічною метою реформування пенсійної системи України.

Література

1. Державний комітет статистики України – ссылка скрытассылка скрытассылка скрытассылка скрытассылка скрытассылка скрытассылка скрытассылка скрытассылка скрыта.
   
2. Статистичні дані Організації Економічного Розвитку і Співробітництва – ссылка скрыта.
   
3. Волкова О.В. Ринок праці. Навчальний посібник / О.В.Волкова. – К.:Центр учбової літератури, 2007. – С.424.
   

СЕКЦИЯ 2

СУЧАСНІ ІНСТРУМЕНТИ ФІСКАЛЬНОГО ТА МОНЕТАРНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ


УДК 330.566.2:336.71

Ващенко О.М., аспірант

ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м.Суми

kozmenko@academy.sumy.ua

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ПРОТИДІЇ ЛЕГАЛІЗАЦІЇ НЕЗАКОННИХ ДОХОДІВ У БАНКАХ


Банківська система є тим елементом економіки держави, без участі якого легалізація доходів, отриманих злочинним шляхом, та фінансування тероризму неможливі. Вона виступає не лише як посередник між учасниками легалізації незаконних доходів, але і як самостійний учасник даного процесу, тому найбільший ефект для протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, дадуть заходи саме в банківській сфері.

У банківській системі України боротьба з легалізацією доходів, отриманих злочинним шляхом, ведеться на двох рівнях – рівні Національного банку України та на рівні окремих банків. На Національний банк України у цій сфері покладено функції нагляду за банками щодо дотримання ними вимог відповідного законодавства, а також здійснення вивчення, порівняльного аналізу та узагальнення міжнародного досвіду щодо запобігання легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Що стосується ролі окремих банків, то на них покладено обов’язок проведення первинного фінансового моніторингу. Крім того, система боротьби з легалізацією незаконних доходів в банку включає в себе і ряд інших важливих складових, зокрема, ідентифікацію клієнтів, навчання працівників банку, а також взаємодію з державними органами.

Аналізуючи існуючу на сьогоднішній день систему протидії легалізації незаконних доходів у банківській системі України можна зробити висновок, що вітчизняне законодавство у цій сфері було створене на базі міжнародного досвіду та з урахуванням рекомендацій міжнародних організацій з боротьби з відмиванням коштів. Воно є одним із найсучасніших і цілком відповідає тим правилам і стандартам, що існують в світі.

Втім, головною проблемою законодавства України в сфері запобігання легалізації незаконних доходів є відсутність синергетичного ефекту та взаємодії між його окремими положеннями, що призводить до фактичної непрацездатності. Маємо типовий приклад формального підходу, коли всі дії були спрямовані не на побудову реально працюючої системи саме в умовах України, а на задоволення вимог міжнародних організацій та на відповідність стандартам розвинених країн.

Свідченням непрацездатності діючої системи є наднизький коефіцієнт її корисної дії. Якщо в якості такого коефіцієнту обрати співвідношення справ, що дійшли до суду (правильніше, мабуть, було б розглядати кількість справ, за якими було винесено вирок, але в такому випадку ККД дорівнював би 0) до кількості повідомлень, то за 2009 рік ККД системи протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму дорівнював 100%*150/896508 = 0,0167%. Це є свідченням того, що дана система не працює і вимагає суттєвих удосконалень.

З метою забезпечення взаємодії між окремими складовими законодавства і досягнення синергетичного ефекту від його роботи, на нашу думку, доцільним є здійснення наступних заходів щодо удосконалення діючої системи протидії легалізації незаконних доходів у банках.

Першим кроком має бути поєднання ідентифікації клієнта та політики «знай свого клієнта» з моніторингом транзакцій та звітністю до Уповноваженого органу. Якщо фінансова операція здійснюється клієнтом, який в банку не викликає сумнівів на предмет потенційної участі у легалізації незаконних доходів чи фінансуванню тероризму, вона не має підлягати фінансовому моніторингу. І, навпаки, якщо клієнт та його операції викликають підозру у банку, моніторингу можуть піддаватись навіть операції, що формально є законними, тобто не перевищують суму в 150000 грн. (законодавчо визначений ліміт), таким чином можна буде паралельно боротись із структуруванням.

По-друге, необхідно на законодавчому рівні розробити і закріпити методику щодо визначення рівня довіри клієнта та відповідних дій банку у сфері фінансового моніторингу. З цією метою можна використовувати бінарну методику експрес-оцінки на базі ряду критеріїв, підсумок балів за всіма критеріями дозволить визначити рівень довіри до клієнта. Для того, щоб полегшити та стандартизувати експрес-оцінку рівня довіри до клієнта, необхідно на рівні Державного комітету фінансового моніторингу України створити єдину базу за економічними суб’єктами (фізичними чи юридичними особами), які підозрюються чи приймали участь у операціях, пов’язаних з легалізацією незаконних доходів та фінансування тероризму. Це дозволить значно спростити процес оцінювання банками рівня довіри до клієнта та підвищить якість і результативність фінансового моніторингу в цілому.

Як показує практика, більшість українських банків (особливо це стосується невеликих банків) не приділяють достатньої уваги питанням внутрішнього моніторингу, обмежуючись виконанням суто обов’язкових вимог законодавства та ігноруючи рекомендаційні положення. Тому ще одним важливим кроком є впровадження на законодавчому рівні норми про обов’язковість виділення окремої структурної одиниці банком для забезпечення ефективної діяльності з фінансового моніторингу. Цей структурний підрозділ буде відповідальний за організацію процесу фінансового моніторингу та інших питань, пов’язаних з забезпеченням боротьби з легалізацією незаконних доходів. Звичайно, розміри та обсяги такого підрозділу залежатимуть від розмірів банку. В рамках Центрального офісу банку пропонується створення Департаменту фінансового моніторингу, який, з одного боку, буде забезпечувати фінансовий моніторингу в банку в цілому, а з іншого – буде займатись аналітичною та методичною роботою.

Реалізація запропонованих заходів, на нашу думку, сприятиме загальному підвищенню ефективності роботи системи протидії легалізації незаконних доходів і фінансування тероризму та забезпечить виведення її на якісно новий рівень.


УДК 336.713.13

Вороной В.П., заступник міського голови м.Макіївки

Ладнік А.С.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ЛІКВІДНІСТЬ ЯК ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ


Однією з найважливіших системних характеристик діяльності банку є його ліквідність, тобто здатність забезпечувати своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань перед вкладниками і кредиторами в повному обсязі і з мінімальними втратами.

На сучасному етапі розвитку банківської системи України одним із пріоритетних завдань є забезпечення стабільного функціонування банків та банківської системи в цілому. Фінансова стабільність банків — необхідна передумова ефективного управління економікою.

Цю тезу наочно демонструє ситуація, що склалася у вітчизняному банківському секторі наприкінці 2008 року, коли почався масовий відплив депозитів, що і стало причиною запровадження мораторію на дострокове зняття вкладів Національним банком України до 12 травня 2009 року. За таких умов банки постали перед необхідністю знаходити додаткові ліквідні кошти.

Першим сигналом погіршення ліквідності як окремих банків, так і банківської системи в цілому стала зміна депозитних надходжень до банків у другій половині 2008 року. Ця зміна мала як якісний, так і кількісний характер.

Найгірша ситуація спостерігалася восени 2008 року. Наприкінці вересня внаслідок штучно спровокованого посилення недовіри у населення до фінансового стану окремих банків та банківської системи в цілому, що сталося на тлі погіршення зовнішньої кон'юнктури та економічного становища в країні, почався відплив коштів із депозитних рахунків клієнтів, особливо фізичних осіб. У жовтні 2008 року обсяг депозитів уперше зменшився приблизно на 1%, головним чином за рахунок відпливу депозитів фізичних осіб на 2,72%. Останнє, в свою чергу, призвело до різкого погіршення платоспроможності та ліквідності окремих вітчизняних банків. За 10 днів жовтня 2008 року загальна сума зобов'язань банків зменшилася на 18 млрд. грн.

Масове зняття депозитів населенням, незважаючи на мораторій Національного банку України, тривало до квітня 2009 року. В квітні відплив депозитів припинився і почався зворотний процес - приріст вкладів, який становив 0.9%. Позитивна тенденція збереглася і надалі.

За станом на початок жовтня 2008 року банківська система мала доволі значний запас ліквідності - обсяги ліквідних коштів банків удвічі перевищували їх потреби для проведення поточної діяльності. Водночас жодна банківська система не може залишатися стабільною в умовах штучно спровокованої недовіри вкладників, які почали масово знімати кошти зі своїх рахунків.

Наслідком відпливу депозитів у 2008-2009 роках можна вважати погіршення ліквідності як окремих вітчизняних банків, так і банківської системи в цілому та запровадження Національним банком тимчасових адміністрацій.

Обсяг кредитів рефінансування, наданих НБУ для підтримання ліквідності комерційних банків, у 2008 році повністю покривав нестачу ресурсів, викликану відпливом депозитів із банківської системи. Але в 2009 році ситуація дещо змінилася - рефінансування за січень-березень не покривало обсяги відпливу депозитів. Нестача ліквідності комерційними банками покривалася за рахунок довгострокових кредитів (терміном на один рік), отриманих у листопаді-грудні 2008 року (загальний обсяг рефінансування становив 76,2 млрд. грн.). Брак рефінансування в 2009 році неможливо розцінювати як позитив. Це, швидше, негативний фактор, який стримував оздоровлення банківської системи України та нормалізацію ліквідності банків.

Відповідно до рекомендацій Базельської угоди Національний банк з метою контролю за станом ліквідності комерційних банків України встановив три нормативи ліквідності. Дослідження показало, що, навіть незважаючи на проблеми з ліквідністю, банки України повністю дотримувалися встановлених нормативів. Фактичні значення Н4 та Н5 у кризовий період практично не змінилися, а норматив короткострокової ліквідності (Н6) втратив 5-6 процентних пунктів. Нормативні значення індикаторів ліквідності банки перевищують у середньому в два рази.

Дотримання економічних нормативів ліквідності забезпечує певний мінімально необхідний рівень ліквідності кожного окремого банку. Проте через статичність і ретроспективність показників нормативів вони не можуть бути точними і єдиними індикаторами ліквідності банків, а їх дотримання є необхідною, проте недостатньою умовою забезпечення ефективного управління банківською ліквідністю.

Як приклад приведемо виконання нормативів ліквідності для ПАТ «Донгорбанк»:

- норматив миттєвої ліквідності станом на 31 грудня 2009 року складав 96,84% (на 31 грудня 2008 року - 70,54%), а середньозважене значення цього показника за грудень 2009 року становило 85,77% (за грудень 2008 року - 67,03%) при встановленому НБУ значені нормативу не менше 20%;

- норматив поточної ліквідності станом на 31 грудня 2009 року складав 85,53% (на 31 грудня 2008 року - 66,68%) при встановленому НБУ значенні нормативу не менше 40%;

- норматив короткострокової ліквідності (Н6) станом на 31 грудня 2009 року складав 59,99% (на 31 грудня 2008 року - 49,38%) при встановленому НБУ значенні нормативу не менше 20%.

Фактичні значення індикаторів ліквідності ПАТ «Донгорбанк» значно більше за нормативні. Однак таку ситуацію не можна вважати цілком позитивною. Значне перевищення банком нормативних значень коефіцієнтів ліквідності свідчить про те, що банк працює дуже обережно. А тому занадто багато своїх коштів вкладає у високоліквідні активи, які зазвичай є менш доходними, ніж активи з більшим строком вкладення коштів. Отже, банк з погляду отримання доходу неефективно використовує запозичені на ринку фінансові ресурси.

Проведені розрахунки свідчать, що загальна криза ліквідності банківської системи у 2008 р. негативно вплинула і на ліквідність ПАТ «Донгорбанк». На кінець 2008 р. сукупний розрив ліквідності практично за всіма інтервалами мав від`ємне значення. Виняток становить тільки інтервал понад 5 років. Але цей розрив не має змоги перекрити від`ємний сукупний розрив.

Аналіз розриву ліквідності за 2009 р. свідчить, що в інтервалах до 1 місяця, від 1 до 3 місяців та понад 5 років ПАТ «Донгорбанк» має позитивний сукупний розрив ліквідності.

Сукупний розрив ліквідності в інтервалах від 3 місяців до 12 місяців, та від 12 місяців до 5 років є від`ємною величиною.

Позитивний результат сукупного розміру ліквідності не в змозі перекрити від`ємний, тому можна стверджувати, що незважаючи на позитивну динаміку, в 2009 р. ПАТ «Донгорбанк» все ще має проблеми з ліквідністю.

Фінансове управління банківською ліквідністю — складна й багатогранна проблема, яка не має однозначного вирішення і потребує щоденного аналізу не лише стану банківських активів і пасивів, а й стану економіки в цілому та перспектив її розвитку.


УДК 336.71.1(477)

Гізатуллін Є.В.

Макіївський економіко-гуманітарний інститут

ЯКІСНА ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ


Ефективна та стабільна банківська система – необхідна умова розвитку економіки будь-якої країни, оскільки вона є найважливішим елементом економічної інфраструктури.

Фінансова криза засвідчили слабкість та вразливість банківської системи України, загострили коло проблем, вирішення яких потребують серйозної уваги держави.

Криза проявила наявність чотирьох груп банківської системи України. Це банки з державним капіталом (5 банків) і з приватним українським капіталом (110 банків) та банки з іноземним західним (39 банків) і російським (10 банків) капіталом (див.табл.1).

Для всіх названих груп банківської галузі характерною є погана якість кредитного портфеля. Але кожна група має і свої внутршні специфічні характеристики стану.

1. Державні банки.

- Недокапіталізація “націоналізованих” банків (Укргазбанк, “Родовід банк”, “Київ”) та тимчасова адміністрація в “Родовід банку”.

- Не повернення значної частини депозитів населення в націоналізованих банках, термін повернення яких вже давно минув. Соціально-політична небезпека.

2. Приватні українські банки.

- Безвідповідальність власників частини цих банків за долю банку і клієнтів, прикриття цієї безвідповідальності такою ж безвідповідальною адміністративною та судовою владою призводить до того, що при банкрутстві таких банків, їх власники виводять свої кошти з банків раніше, ніж вкладники і кредитори одержують свої, що підриває довіру до банків.

- Протизаконна діяльність деяких банків цього сектору (“конвертаційні” центри і таке інше) під прикриттям державних органів влади (корупція).

- Стратегічно помилковий, постійний дестабілізуючий пресинг з боку НБУ щодо зростання капіталізації банків IV групи, а тепер і III групи.


Таблиця 1. - Основні показники діяльності банків по групах за джерелами походженням капіталу, станом на 01.07.2010 р.

(млрд.грн.)

№	Показник	Банки з українським капіталом	у тому числі:		Банки з західним капіта-лом	Банки з російсь-ким капіталом	Разом
			Державна форма власності	Недержавна форма власності
	Кількість банків в групі	115	5	110	39	10	164
1	Активи	431,11	152,69	278,42	367,59	78,62	877,31
	Частка групи в загальному обсязі, %	49,14	17,40	31,74	41,90	8,96	100,00
2	Власний капітал	77,60	38,13	39,47	38,25	9,71	125,56
	Частка групи в загальному обсязі, %	61,81	30,37	31,44	30,46	7,73	100,00
3	Співвідношення (Власний капітал/Активи), %	18,00	24,97	14,18	10,41	12,34	14,31
4	Кредитний портфель	312,32	106,48	205,84	295,46	63,34	671,12
	Частка групи в загальному обсязі, %	46,54	15,87	30,67	44,03	9,44	100,00
4.1	у т.ч. Кредити, фізичним особам	55,58	11,14	44,44	135,20	8,68	199,47
	Частка групи в загальному обсязі, %	27,86	5,58	22,28	67,78	4,35	100,00
	Депозити, разом	216,98	59,35	157,62	167,78	35,52	420,27
5	Депозити фізичним особам	132,35	36,15	96,20	84,42	20,51	237,27
	Частка групи в загальному обсязі, %	55,78	15,23	40,54	35,58	8,64	100,00

3. Банки з західним капіталом.

- Проблеми з недостатністю капіталу.

- Обмеженість джерел доходів. Збиткова діяльність.

- Ймовірність виходу банків з західним капіталом з українського ринку в найближчі рік-два.

4. Банки з російським капіталом.

- Висока концентрація обслуговування промислових підприємств України у цих банках.

За умов практичного застою у кредитуванні національної економіки протягом року - двох, здешевлення активів і подорожчання пасивів банків – існує реальна ймовірність настання неплатоспроможності окремих банків у всіх цих секторах банківської системи як і самих цілих секторів, а то й усієї галузі.

Банки всіх названих вище чотирьох груп за типом і походженням капіталу неспроможні кредитувати в помітних для українського суспільства і економіки масштабах. При ВВП країни майже в 1 трлн. грн. приріст кредитного портфеля юридичним особам системи склав за 8 місяців 2010 року 7,4 млрд. гривень, а протягом 2009 року було зменшення кредитної заборгованості.

Ключова проблема банківської діяльності в Україні – системна функціональна неспроможність, суть якої полягає у вкрай поганому виконанні банківською системою України свого призначення – забезпечення грошима кредитоспроможних господарюючих суб'єктів України, розрахунками між ними і стабільності національної валюти.


УДК 336.225.64