Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку міста
| Вид материала | Документы |
- Про затвердження програми Про основні напрямки соціально- економічного розвитку міста, 80.16kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста Чернівців на 2010 рік Вступ, 1866.11kb.
- Теоретико-методологічні аспекти формування маркетингової товарної стратегії та її адаптації, 203.84kb.
- Посланн я президента україни до верховної ради україни європейський вибір. Концептуальні, 763.19kb.
- Формування інвестиційної політики міста, 403.62kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку міста Корюківки на 2012 рік, 744.15kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
- Програма соціально-економічного розвитку міста Котовська Одеської області, 1607.63kb.
- Прогнозів економічного І соціального розвитку, 527.66kb.
- Національний інститут стратегічних досліджень міста районного значення україни: проблеми, 1390.42kb.
Финансовая политика государства – это достаточно сложная сфера деятельности законодательной и исполнительной власти, которая включает мероприятия, методы и формы организации и использование финансов для обеспечения ее экономического и социального развития. Свое конкретное выражение финансовая политика находит в действующей системе мобилизации финансовых ресурсов и их использовании для удовлетворения разнообразных потребностей государства, предпринимательских структур и населения.
Актуальность данного исследования определяется наличием глубокого финансово-экономического кризиса в Украине, который в более острой форме проявился в условиях экономической рецессии.
Вопросами исследования формирования и реализации финансовой политики в Украине занимаются ученые: Белопольская В.Н., Варналий З.С., Дмитриченко Л.И., Егоров П.В., Ковальчук С.В., Папаика А.А., Рад Н.С., Романенко О.Р., Федосов В.М., Форкун И.В., Хорошева Е.И., Чечетов М.В.и др.
Вопросы преодоления финансово-экономического кризиса в большинстве своем зависят от содержания финансовой политики и эффективного механизма, с помощью которого она реализуется. Следует отметить, что ныне действующий финансовый механизм неэффективен, о чем свидетельствуют такие формы финансово-экономического кризиса, как: несбалансированность государственного бюджета и наличие «скрытого» дефицита местных бюджетов; наличие огромного внешнего государственного долга; высокие темпы падения ВВП; высокий уровень инфляции; высокий уровень тенизации и коррупции в сфере экономики и финансов; низкий уровень социальной защиты населения; наличие высокого уровня безработицы и т.д.
Наличие таких форм финансово-экономического кризиса обуславливают необходимость разработки качественно новой стратегии в сфере финансовой политики Украины и механизмов, инструментов и методов ее реализации. С учетом этого нами разработана концепция создания эффективного механизма формирования и реализации финансовой политики Украины на современном этапе, содержание приведено на рис. 1.
Литература
- Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава. Програма економічних реформ на 2010-2014 роки від 2.06.2010.
- Конституція України. - від 8 грудня 2004 року N 2222-IV.
- Концепція подальшого проведення пенсійної реформи в Україні.
- Податковий кодекс України від 23 грудня 2010 року N 2856-VI.
- Проект Закону України від 10.12.2010р. N7000 «Про Державний бюджет України на 2011 рік».
Рис. 1. - Концепция создания эффективного механизма формирования и реализации финансовой политики Украины на современном этапе
УДК 336.763
Болдуєва О.В., к.е.н., доцент кафедри фінансів та кредиту
Запорізький національний університет
ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТРАНСПАРЕНТНОСТІ ВІТЧИЗНЯНОГО РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
Підвищенню ефективності регулювання у сфері ринку цінних паперів сприяє інформаційна відкритість не лише про діяльність органів регулювання ринку цінних паперів, а й про функціонування ринку цінних паперів в цілому.
Оперативне розкриття інформації про стан ринку цінних паперів, його учасників забезпечує системне оцінювання достовірності тих чи інших показників.
Обов'язкове розкриття інформації є одним з основних принципів ефективного регулювання. У багатьох країнах існують жорсткі правила публічного розкриття інформації. З 2005 р. компанії країн Європейського Союзу, акції яких котируються на регульованих біржах і які представляють консолідовані звіти, зобов'язані розкривати інформацію про угоди у відповідності з Міжнародними Стандартами Фінансової Звітності.
Цікавий досвід австралійського державного органу регулювання (Австралійська комісія з цінних паперів та інвестицій / Australian Securities & Investments Commission - ASIC1) у сфері розкриття інформації щодо прийнятих ним заходів та роз'яснення наявних повноважень [1].
Його численні публікації (роз'яснення, прес-релізи, доповіді, довідкові матеріали, звіти тощо) присвячені результатам правозастосовних дій, роз’ясненням нормативним вимогам, спільним ініціативам з міжнародними структурами, питанням регулювання на ринку і результатам корпоративного фінансування.
Як форма розкриття інформації прес-релізи допомагають: проінформувати споживачів та інвесторів, навчити їх участі в роботі фінансової системи; повідомити суспільство про останні зміни у заходи регулювання; прищепити культуру бізнесу дотримання законодавчих вимог; звернути увагу на санкції за порушення закону; переконатися в тому, що ASIC є ефективним регулятором, що добиваються належних результатів.
У 2005 р. ASIC опублікувала 428 прес-релізів і 79 інформаційних повідомлень. Довгостроковим завданням ASIC є підвищення фінансової грамотності в Австралії, коли споживачі зможуть приймати осмислені рішення з фінансових продуктів і послуг, виявляти і намагатися уникати фінансових махінацій або обману.
До числа пріоритетних завдань ASIC відноситься розкриття відомостей учасниками ринку, що дає можливість виявляти проблемні області перш, ніж у компаніях виникнуть серйозні фінансові ускладнення. Його Служба моніторингу ринку виявляє порушення у сфері розкриття інформації, випадки інсайдерських угод, а також інших аномалій на ринку, які можуть говорити про маніпулювання на ринку. Щодня відстежуючи інформацію про компанії, яка може підлягати розкриттю відповідно до норм регулярної звітності, Служба здійснює відбір тих випадків, які вимагають подальшого розслідування [2].
Якщо ж звернутися до наявного вітчизняного досвіду у цій сфері, то легко переконатися, що результати розкриття інформації про діяльність ДКЦПФР та моніторингу ринку цінних паперів скромніші як мінімум на порядок. Виходячи з міжнародного досвіду Україні слід вжити заходів, аналогічних заходам Міжнародної організації комісій з цінних паперів (МОКЦБ / IOSCO) і ЄC, щодо поліпшення розкриття інформації, що призведе до підвищення ринкової прозорості і допоможе органам регулювання завчасно припиняти незаконні дії на ринку цінних паперів.
Література
1. Радзімовська С.Ф. Створення консолідованих регульованих ринків цінних паперів: український та зарубіжний досвід / С.Ф. Радзімовська // Фондовый рынок. - 2007. - № 15. - С. 8-13.
2. Ігнатенко А.В. Зарубіжний досвід діяльності інститутів ринку цінних паперів / А.В. Ігнатенко, В.Г. Кабанов // Формування ринкових відносин в Україні: Зб. наук. праць. - 2007. - № 5. - С. 118-122.
УДК 336.14
Веретенников В.І., к.т.н., професор, ректор
Бугакова О.В.
Макіївський економіко-гуманітарний інститут
СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ
Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є економічною категорією і відображає грошові відносини, які виникають між державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами всіх форм власності і фізичними особами — з іншого, з приводу утворення централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших суспільних потреб.
Аналітична оцінка виконання державного бюджету на 2010 рік дозволяє зробити наступні висновки:
1. Виконання державного бюджету в першому півріччі 2010 року здійснювалося в умовах відновлення розвитку економіки. Проте наявні ризики в промисловому і аграрному секторах, скорочення банківського кредитування дають підстави очікувати за підсумками поточного року сповільнення темпів економічного зростання.
Споживчі ціни за січень-червень зросли на 3,3 відсотка. Надалі рівень інфляції зростатиме внаслідок підвищення цін на промислову і сільськогосподарську продукцію, природний газ для населення, а також тарифів на житлово-комунальні послуги.
2. Доходи державного бюджету становили 112,1 млрд. грн., або лише 41,9 відс. планового річного обсягу, у тому числі загального фонду - 89,9 млрд. грн., при цьому план звітного періоду не виконано на 7,5 млрд. грн., або 7,7 відсотка. До спеціального фонду зараховано 22,1 млрд. грн., або 45,1 відс. річного плану. Обсяги невідшкодованих сум податку на додану вартість зросли більше ніж на третину і досягли 31,7 млрд. грн., а переплати податків, зборів (обов'язкових платежів) -14,6 млрд. гривень.
Невиконання доходів державного бюджету зумовило проведення видатків в обсязі 139,5 млрд. грн., або лише 43 відс. річного плану. Як і минулому році, основна їх частина спрямована на поточні видатки (97,6 відсотка). Загальний фонд за видатками виконано в сумі 115,4 млрд. грн., або 95,6 відс. плану звітного періоду та 47,2 відс. на рік. Видатки спеціального фонду становили 24,1 млрд. грн., або 30,2 відс. річного плану.
У цілому державний бюджет виконано з дефіцитом у сумі 26,5 млрд. грн., що на 5,2 млрд. грн. менше плану. Внаслідок перевищення надходжень від державних запозичень над погашенням боргу, державний і гарантований державою борг збільшився на 22,8 млрд. грн., або 7,2 відс., - до 340,7 млрд. грн., у тому числі державний - на 27,5 млрд. грн. - до 254,5 млрд. гривень.
3. Згідно з експертною оцінкою Рахункової палати, передбачене законом про державний бюджет оформлення частини суми невідшкодованого податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики дасть змогу лише тимчасово зменшити його залишки, однак не сприятиме вирішенню вказаної проблеми, що виникла, переважно, через невідповідність податку сучасним економічним реаліям та недосконалість порядку його адміністрування. Водночас оформлення облігаціями внутрішньої державної позики заборгованості з відшкодування податку на додану вартість, а також отримання позик Європейського Союзу і Світового банку призведе до зростання державного боргу в поточному році в 1,4 раза - до 317 млрд. грн., що на 9 млрд. грн. перевищить встановлений граничний обсяг (308,3 млрд. гривень).
За умов уповільнення темпів економічного зростання, низького рівня надходжень доходів, нарощування залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість, значних обсягів переплат податків, зборів (обов'язкових платежів), виконання державного бюджету в затверджених обсягах за підсумками поточного року є проблематичним.
Підвищення ефективності бюджетного регулювання багато в чому залежить від рівня розуміння економічної суті системи регулювання, її складників та основних факторів, що визначають її розвиток. У бюджетній політиці Уряд має привести зобов’язання держави у відповідність з її ресурсами, забезпечити на цій основі реальну збалансованість та бездефіцитність державного бюджету; здійснити заходи, які забезпечили б прозорість бюджетного процесу та дієвий контроль за використанням бюджетних коштів на всіх рівнях.
УДК 336
Гізатулліна О.М., к.е.н., доцент
Макіївський економіко-гуманітарний інститут
ФІНАНСИ ДОМОГОСПОДАРСТВ ЯК ЕЛЕМЕНТ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ ДЕРЖАВИ
Домогосподарства як суб'єкти національної економіки відіграють в умовах ринку все зростаючу роль, і, перш за все, підвищується значущість їх фінансів в економічних відносинах суспільства. Фінанси домогосподарств беруть участь в найважливіших економічних процесах і є індикатором стану країни.
Фінанси домогосподарства є сукупністю економічних відносин (які часто носять правовий характер) з приводу утворення, руху і використання фондів грошових коштів домогосподарства в процесі їх кругообігу.
Зміст фінансових відносин домогосподарства розкривається через такі категорії, як доходи і витрати, податки, дотації, соціальна допомога в грошовій формі, гранти, пільгові кредити, інвестиції, змішане фінансування і т. п. Всі вони характеризують різні види руху фінансових ресурсів через економічні зв'язки між домогосподарством, з одного боку, і юридичними і фізичними особами - з іншого, а також самими членами домогосподарства.
Фінанси домашніх господарств є одним з елементів фінансової системи держави, проте мають свої особливості, які відрізняють їх від інших елементів системи.
Специфіка фінансів домашніх господарств визначена тим, що ця сфера фінансових відносин найменш регламентована державою. Дійсно, процес створення і витрачання централізованих грошових фондів, таких, наприклад, як державний бюджет, знаходиться під суворим державним контролем. Процес формування грошових фондів підприємства також певною мірою визначається державою (вимоги до мінімального розміру статутного капіталу, система оподаткування, регламентація порядку розрахунку амортизаційних відрахувань і деяких інших елементів собівартості і ін.). Домашнє господарство самостійно ухвалює рішення про необхідність і спосіб формування грошових фондів, їх величину і цільове призначення, про час їх використання. Іншими словами, в умовах ринкової економіки держава не має інструментів прямого впливу на процес розподілу доходу домашніх господарств.
Разом з тим держава здатна впливати на загальну величину доходу, який реально має в своєму розпорядженні домашнє господарство. Реальні доходи домашнього господарства утворюються в результаті багатократного розподілу і перерозподілу вартості сукупного суспільного продукту в процесі реалізації фінансових стосунків домашнього господарства і держави. Підвищення ставок податків, що виплачуються фізичними особами, веде до скорочення їх реального доходу. Разом з тим фінансові ресурси, мобілізовані за допомогою збору податків, прямують через бюджет в сферу охорони здоров'я, освіти, соціального забезпечення, в результаті рівень реальних доходів домашніх господарств зростає.
Упродовж останніх років в Україні у сфері фінансів домашніх господарств відбулися суттєві зміни, що обумовлено значною вразливістю вітчизняної економіки до фінансових потрясінь, викликаних світовою фінансовою кризою. Фінансова криза негативно вплинула на формування фінансів домашніх господарств, що призвело до зростання бідності серед основної маси населення. Значні зрушення в макроекономічній ситуації обумовили падіння платоспроможного попиту населення, і як наслідок посилилися нерівності в розподілі доходів.
Структура доходів і витрат домогосподарств належить до найвагоміших соціально-економічних показників розвитку країни.
Середньомісячні загальні доходи одного домогосподарства у І півріччі 2010 р. склали 3165 грн. Міське домогосподарство отримувало в середньому за місяць 3324 грн., сільське – 2810 грн. В основному на збільшення доходів домогосподарств вплинули інфляційні процеси. У середньому на одного члена домогосподарства загальні доходи становили 1222 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1309 грн., у сільських – 1037 грн. Рівень середньомісячних загальних доходів однієї особи в 1,5 раза перевищив середньомісячний рівень прожиткового мінімуму, який становив 832 грн..
Сукупні витрати домогосподарств України за період з 2005 по 2010 рр. збільшилися в 2,4 раза (з 1208,6 грн. в 2005 р. до 2940,2 грн. в І півріччі 2010 р.).
Середньомісячні сукупні витрати одного домогосподарства у І півріччі 2010 р. склали 2940 грн., що на 8,8% більше, ніж у 2009 р. Міське домогосподарство витрачало в середньому за місяць 3072 грн., сільське – 2645 грн. У середньому на одного члена домогосподарства сукупні витрати становили 1135 грн. на місяць, у міських домогосподарствах – 1209 грн., у сільських – 976 грн. .
Підвищення ефективності формування фінансів домогосподарств на сучасному етапі розвитку української економіки повинно здійснюватись за наступними напрямками:
- підвищення рівня життя населення за рахунок стійкого зростання доходів від трудової діяльності та доходів від власності, що можливо тільки за умови уповільнення інфляційних процесів та стабілізації курсу гривні;
- підвищення ролі фінансів домогосподарств у інвестиційному процесі, який є фактором макроекономічної стабільності і дає змогу перетворювати особисті заощадження у джерело майбутніх доходів членів домогосподарств.
УДК 336.14:352
Гопцій В.М., заступник начальника
Головне фінансове управління Донецької облдержадміністрації
Ніколаєва О.М., к.держ.упр., доцент
Макіївський економіко-гуманітарний інститут
olga-nony@yandex.ru
УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВИМ СТАНОМ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ
В УМОВАХ ФІСКАЛЬНОЇ РЕФОРМИ
Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку адміністративно-територіальних одиниць (АТО) на фоні змін податкового та бюджетного законодавства є актуальною проблемою сьогодення і потребує подальшого дослідження вказаних питань та їх розробленості в науковому плані.
Питання оцінки фінансового стану території та потенційних можливостей органів місцевого самоврядування щодо створення фінансової бази, достатньої для виконання ними своїх повноважень, управління фінансовим станом місцевих бюджетів досліджувалось вітчизняними та закордонними науковцями та практиками: С.Г.Алмазовим [1], В.П.Вишневським, О.М.Воронковою, С.В.Зенченко [2], О.П.Кириленко, І.О.Луніною, П.В.Мельником, Г.Б.Поляком [3], О.О.Сунцовою та багатьма ін.
Мета роботи полягає у дослідженні особливостей формування фінансової бази місцевих органів влади, оцінці їх фінансового стану та визначенні напрямів його покращення.
Показники виконання доходної частини бюджетів Донецької області вказують на відносно стабільну ситуацію. Так, за 2010 рік до зведеного бюджету області надійшло 13918,3 млн.грн. доходів або 104,2% до уточнених річних призначень та на 2229,5 млн.грн. або на 19,1% більше ніж за 2009 рік. Однак, розгляд стану фінансового забезпечення видаткових зобов’язань місцевих бюджетів Донецької області дав можливість встановити, що місцеві органи влади позбавлені фінансової самостійності внаслідок посилення тенденції залежності місцевих бюджетів від фінансової допомоги держави. Так, міжбюджетні трансферти в місцевих бюджетах Донецької області складають в середньому 50-70%. Навіть у 2010 р. обсяг збільшення надходжень до бюджету області відбувся в основному за рахунок збільшення трансфертів з держбюджету на 25,3% проти 2009 року.
Забезпечення сталого соціально-економічного розвитку на місцевому рівні, підвищення якості надання послуг населенню обумовлюється фінансовим станом місцевих бюджетів, що призводить до необхідності визначення типу фінансової стійкості та рівня незалежності місцевого бюджету від державного. З цією метою використовуючи методику визначення фінансового стану бюджету, що запропонована російським академіком Поляком Г.Б. [3] та набула подальшого розвитку у працях Алмазова С.Г. [1], але з урахуванням українських реалій були здійснені відповідні розрахунки, що характеризують бюджетний потенціал АТО Донецької області та тип їх фінансової стійкості.
Розрахункові дані свідчать про те, що «абсолютно стійкий» тип фінансової стійкості має лише м.Донецьк, «нестійкий» - міста Кіровське, Шахтарськ, Сніжне, Першотравневий, Тельманівський, Новоазовський, Шахтарський райони; м.Селідове має «кризовий» стан. Бюджети всіх інших міст та районів можна віднести до «нормального» типу фінансової стійкості.
Зростання міжбюджетних трансфертів в структурі доходів поряд із скороченням податкових платежів як в абсолютному, так і у відносному вимірі, про що свідчать показники виконання місцевих бюджетів Донецької області, вказує на можливість зниження типу фінансової стійкості бюджетів та зростання залежності від фінансування з державного бюджету. Якщо у подальшому така ситуація буде зберігатися або мати тенденцію до зростання, практично всі міста та райони ризикують змінити «нормальний» фінансовий стан на «нестійкий» або «кризовий».
Основні рекомендації, які, на наш погляд, покращили б ситуацію з наповненням доходів місцевих бюджетів та їх фінансовим станом, стосуються, перш за все, посилення роботи з платниками податків як фундаменту доходної бази бюджету, розширення неподаткових джерел доходів. Також, назріло питання щодо проведення реформи системи міжбюджетних відносин: зміни або поєднання перерозподілу доходів з можливістю конкурувати АТО виходячи з власних значних переваг, що відповідає ідеї «конкуруючого» федералізму, а не федералізму «співробітництва» [4].
На наш погляд, втілення даних рекомендацій у діяльність місцевих органів влади дозволить їм покращити фінансовий стан місцевих бюджетів й відповідно соціально-економічне становище підлеглої території, а також підвищити рівень життя населення.
Література
Алмазов, С.Г. Управление финансовой устойчивостью местных бюджетов/ С.Г.Алмазов // Сборник научных трудов СевКавГТУ. Серия «Экономика», 2006, № 4 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .ru
- Зенченко, С.В. Анализ методов оценки финансового потенциала региона / С.В.Зенченко // Сборник научных трудов СевКавГТУ. Серия «Экономика», 2008, № 8 [Электронный ресурс]. – Режим доступа: .ru
- Поляк Г.Б. Бюджетная система России. – М.: ЮНИТИ ДАНА, 2000. – 550 с.
- Балтина А.М., Волохина В.А. Межбюджетные отношения в регионе: модели организации и регулирования: Монография. – Оренбург: ОГУ, 2004. – 197 с.
УДК 336.132.11
Джаферова Л.Р., к.е.н.
Кримський економічний інститут ДВНЗ „Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана”, м.Сімферополь
Lali22.81@mail.ru
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД ФІНАНСОВОГО ВИРІВНЮВАННЯ, ЯК ІНСТРУМЕНТ СТВОРЕННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ МІСЦЕВИХ ФІНАНСІВ
Фінансове вирівнювання адміністративно-територіальних одиниць, що мають різний потенціал, з метою однакового надання гарантованих державою соціальних, адміністративних і інших послуг населенню забезпечується завдяки завданням бюджетного регулювання і саме «взаємовідносини між центральними та місцевими органами влади у процесі формування відповідних бюджетів безпосередньо віддзеркалюють наскільки правовою, цивілізованою є країна у виконанні конституційних зобов'язань» [1, с. 3].
Важливу роль при оцінюванні міри бюджетної децентралізації грає оцінка рівня залежності місцевих бюджетів від регулюючих доходів (трансфертів). У країнах з перехідною економікою процеси децентралізації супроводжуються певним підвищенням рівня податкової автономії територіальних одиниць, проте в структурі доходів місцевих бюджетів зберігається значна доля регулюючих доходів. Досвід європейських країн, що пройшли трансформаційний період, свідчить про те, що в середньому доля міжбюджетних трансфертів у структурі доходів місцевих бюджетів в період становлення інститутів ринкової економіки складає в середньому близько 27 %.
У зарубіжних країнах існують механізми фінансового вирівнювання, що свідчить про наявність у них інституції по фінансовому вирівнюванню, яка набуває форми спеціального Фонду. У більшості випадків він формується за рахунок відрахувань частини податку на додану вартість (ПДВ).
У Німеччині доля земель в розподілі ПДВ складає 44 %, на долю федерації доводиться відповідно до 56 %. Надходження цього податку є не лише основою для вертикального вирівнювання: за рахунок 75% отриманого ПДВ землі можуть самостійно здійснювати вирівнювання усередині своєї території пропорційно чисельності населення і демографічної ситуації, останні 25% зараховуються до Фонду фінансового вирівнювання земель і служать додатковим джерелом субсидій.
В основі фінансового вирівнювання Німеччини лежить механізм згладжування податкових надходжень на душу населення. Тобто, якщо землі мають надлишок фінансових ресурсів від 100-102% від середнього рівня, то цей надлишок залишається у складі доходів відповідного місцевого бюджету. Якщо надлишок більше 102-110%, то 70% ресурсів, які перевищують середній рівень, підлягають відрахуванню. В основі таких міжбюджетних стосунків обов'язково передбачається інструмент, який би зацікавлював місцеву владу в нарощуванні надлишку: та частина перевищення, яка залишається у розпорядженні місцевих бюджетів.
В Україні в якості основи розрахунків міжбюджетних трансфертів являється не податкоспроможність на душу населення, а факт перевищення або не перевищення долі закріплених за місцевими бюджетами доходів над відповідними закріпленими витратами.
У Франції також існує своя інституція по компенсації ПДВ – «Глобальна децентралізована дотація і субсидія на компенсацію ПДВ». Сама дотація складається з трьох частин: базова дотація, дотація вирівнювання і компенсаційна дотація. Остання викликає певний інтерес, оскільки вона пов'язана з інвестиційною діяльністю комун. Засоби цього фонду спрямовуються на фінансування витрат розвитку.
Система вирівнювання у Франції також привертає увагу тим, що в основі формули вирівнювання лежать чотири чинники – кліматичні умови, щільність населення, вікова структура населення і соціальна структура населення. Вимір даних змінних здійснюється на базі встановленого критерію, зведеного в єдиний структурний індекс [2].
В Україні питома вага трансфертів в прибутках місцевих бюджетів має постійну тенденцію до росту: в 1999 р. складав 18,3 %, в 2002 р. – 31,2 %, в 2005 р. – 43,5 %, до 2006 р. – 44,3 %.
Сам механізм розрахунку міжбюджетних трансфертів не просто не стимулює процес нарощування податкового потенціалу регіонів, він всіляко сприяє тому, щоб місцеві бюджети багато в чому розраховували тільки на трансферти. Це досягається за рахунок наступних інструментів:
1. Існує варіант того, що в ході розрахунків місцеві бюджети можуть самі передавати трансферти до Державного бюджету, якщо величина закріплених податків і зборів буде більше величини відповідних закріплених витрат. Природно, що місцеві органи влади в умовах фінансування значної долі загальнодержавних витрат, прагнутимуть отримати трансферти, чим їх передавати.
2. Структура закріплених податків і зборів представлена найвагомішими джерелами. Згідно з вимогами Бюджетного кодексу, величина цих прибуткових джерел фінансує делеговані державні витрати. Виникає ситуація, в якій місцевим органам влади стає все одно за рахунок яких джерел здійснювати їх фінансування: або за рахунок трансфертів, або за рахунок закріплених доходів.
Говорячи про бюджетну децентралізацію окремих адміністративно-територіальних одиниць, важливо розуміти, що сам по собі процес децентралізації не дозволить оцінити ефективність управління фінансовими ресурсами, оскільки ріст податкової автономії місцевих бюджетів ще не гарантує стабільний соціально-економічний розвиток регіонів.
Література
1. Огонь Ц.Г. Доходи місцевих бюджетів та напрями їх реструктуризації / Ц.Г. Огонь // Фінанси України. – 2006. – № 5. – С. 3–11.
2. Миргородська Л.О. Фінансові системи зарубіжних країн: навч. посібник/ Л.О.Миргородська – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 240 с.
УДК 336.01
Длугопольський О.В., к.е.н., доцент кафедри економічної теорії
Тернопільський національний економічний університет
dlugopolsky@mail.ru