Теоретико-методологічні засади формування стратегії соціально-економічного розвитку міста
| Вид материала | Документы |
- Про затвердження програми Про основні напрямки соціально- економічного розвитку міста, 80.16kb.
- Програма економічного І соціального розвитку міста Чернівців на 2010 рік Вступ, 1866.11kb.
- Теоретико-методологічні аспекти формування маркетингової товарної стратегії та її адаптації, 203.84kb.
- Посланн я президента україни до верховної ради україни європейський вибір. Концептуальні, 763.19kb.
- Формування інвестиційної політики міста, 403.62kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку міста Корюківки на 2012 рік, 744.15kb.
- Програма соціально економічного та культурного розвитку, 1213.86kb.
- Програма соціально-економічного розвитку міста Котовська Одеської області, 1607.63kb.
- Прогнозів економічного І соціального розвитку, 527.66kb.
- Національний інститут стратегічних досліджень міста районного значення україни: проблеми, 1390.42kb.
СЕКЦИЯ 5
ТРАНСФОРМАЦІЯ МОДЕЛЕЙ НАЦІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
| Абсава Л.О. Херсонський економічно-правовий інститут ТРАНC НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ПРОДОВОЛЬЧИХ РИНКІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ | |
| Бойко В.В. Львівський національний аграрний університет ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ | |
Буханевич А.Д.АКІБ «УкрСиббанк» з СМБ, м. ЛьвівУНІФІКАЦІЯ ВИМОГ ДО ПЕРВИННИХ ІПОТЕЧНИХ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ ЯК ПЕРЕДУМОВА ЇХ ОБІГУ НА МІЖНАРОДНИХ ФОНДОВИХ РИНКАХ | |
| Волошин А.И. Таврический национальный университет им. В.И.Вернадского ОСОБЕННОСТИ ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ ЧАСТНОГО И ГОСУДАРСТВЕННОГО СЕКТОРОВ В СОВРЕМЕННОМ НАЦИОНАЛЬНОМ ХОЗЯЙСТВЕ | |
| Гончарова А.І. ДУ «Інститут економіки та прогнозування» НАН України, м.Київ На сучасному етапі вітчизняне сільське господарство переживає затяжну кризу, вихід з якої вимагає зміни структури та організації процесу сільськогосподарського виробництва, формування ефективної системи державного регулювання галузі. Нарощування виробництва продукції в особистих господарствах населення не компенсувало його скорочення у сільськогосподарських підприємствах. Низькі темпи поліпшення ситуації в сільському господарстві зумовлені повільним проведенням аграрної реформи, відсутністю стабільного податкового законодавства та недостатнім рівнем фінансової підтримки. До основних чинників, що впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва, належить фіскальна політика. Основною регуляторною функцією фіскальної політики є стимулювання виробничої діяльності суб’єктів господарювання. Сучасна фіскальна політика держави в аграрному секторі не повною мірою забезпечує здійснення цієї функції, оскільки побудована таким чином, що має недостатньо стимулів, для зростання ефективності господарювання. На сучасному етапі вітчизняне сільське господарство переживає затяжну кризу, вихід з якої вимагає зміни структури та організації процесу сільськогосподарського виробництва, формування ефективної системи державного регулювання галузі. Нарощування виробництва продукції в особистих господарствах населення не компенсувало його скорочення у сільськогосподарських підприємствах. Низькі темпи поліпшення ситуації в сільському господарстві зумовлені повільним проведенням аграрної реформи, відсутністю стабільного податкового законодавства та недостатнім рівнем фінансової підтримки. До основних чинників, що впливають на ефективність сільськогосподарського виробництва, належить фіскальна політика. Основною регуляторною функцією фіскальної політики є стимулювання виробничої діяльності суб’єктів господарювання. Сучасна фіскальна політика держави в аграрному секторі не повною мірою забезпечує здійснення цієї функції, оскільки побудована таким чином, що має недостатньо стимулів, для зростання ефективності господарювання. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОЇ ПІДТРИМКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО УДОСКОНАЛЕННЯ | |
| Горбатюк А.В. Національний університет Державної податкової служби України, м.Ірпінь ІНВЕСТИЦІЙНА БЕЗПЕКА В СТРУКТУРІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ КРАЇНИ | |
| Дмитриченко Л.А. Донецький національний університет економіки і торгівлі імені М.Туган-Барановського МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ ЯК УМОВА РОЗВИТКУ ЇЇ СУСПІЛЬНОГО ХАРАКТЕРУ | |
| Дмитриченко Л.І. Донецький національний університет МОТИВАЦІЯ ПРАЦІ: МЕТОДОЛОГІЧНІЙ АСПЕКТ | |
| Заюков І. В. Вінницький національний технічний університет УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ФІНАНСУВАННЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДЕМОГРАФІЧНОЇ КРИЗИ УКРАЇНИ | |
| Иншин И.Л. Донецкий государственный университет управления СТРАТЕГИЧЕСКАЯ СУБЪЕКТНОСТЬ ГОСУДАРСТВА В РЕШЕНИИ ПРОБЛЕМ ОБЕСПЕЧЕНИЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ БЕЗОПАСНОСТИ | |
| Кальмук О.В. Тернопільський національний економічний університет ЗАЙНЯТІСТЬ В ІННОВАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ: МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ | |
| Канов А.А. Крымский институт социально-экономических исследований, г.Симферополь ВЛИЯНИЕ ГЛОБАЛИЗАЦИИ НА РАЗВИТИЕ НАЦИОНАЛЬНОГО ХОЗЯЙСТВА УКРАИНЫ | |
| Клочко В.М. Харківська державна зооветеринарна академія РАЦІОНАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА СТРУКТУРА ЯК ЗАПОРУКА ВИХОДУ ІЗ КРИЗИ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ | |
| Козлова О.П. Науково-дослідний економічний інститут, м.Київ ОЦІНКА РОЗВИТКУ ВИРОБНИЦТВА ОСНОВНИХ ВИДІВ ПРОДУКЦІЇЇ СЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ | |
| Криховецький І.З. Івано-Франківський університет права імені Короля Данила Галицького МЕТОДИ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕКЛАМИ ПІДПРИЄМСТВ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ | |
| Левченко І.А. Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна НЕДЕРЖАВНЕ ПЕНСІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА СОЦІАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНОЇ МОДЕЛІ НАЦІОНАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ | |
| Лобунець В.І. Білоцерківський національний аграрний університет ПЕРЕВАГИ ВХОДЖЕННЯ УКРАЇНИ В ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР | |
| Мельникова О.А. Східноукраїнський національний університет ім. В.Даля, м.Луганськ МОДЕЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ІНДУСТРІАЛЬНОГО СЕКТОРУ РЕГІОНУ | |
| Назарова Л.В. Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України ФАКТОРИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ЇХ ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ В АПК | |
| Нікітіч С.І. Донецький національний університет СТРУКТУРНІ ПРОЦЕСИ У СФЕРІ ЗАЙНЯТОСТІ | |
| Перькова О.О. Макіївський економіко-гуманітарний інститут Розвиток системи житлово-комунального господарства як елементу соціальної інфраструктури | |
| Петровська С.А. Сумський державний університет ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНІ МОДЕЛІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ | |
| Полонская Т.И. Макеевский экономико-гуманитарный институт МЕНЕДЖМЕНТ – НАУКА УРАВЛЕНИЯ СОВРЕМЕННЫМ ПРЕДПРИЯТИЕМ | |
| Попело О.В. Чернігівський державний технологічний університет РОЗВИТОК МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА ЗА УМОВ ВНЕСЕННЯ ЗМІН ДО СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ | |
| Popov S., Makiyivka Institute of Economics and Humanities (Ukraine) Barre X., I in Paris University (France) INTERNATIONAL CREDIT AND ITS CLASSIFICATIONS | |
| Ретунських В.В. Чернігівський державний інститут економіки і управління СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НАУКОВИХ ПІДХОДІВ ДО ВИВЧЕННЯ ЯВИЩА ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ | |
| Сафонов Ю.М. Херсонський національний технічний університет Механізм державного регулювання розвитку виробництва текстильної сировини | |
| Сьомкіна Т.В. Макіївський економіко-гуманітарний інститут Теоретичні підходи до формулювання особливостей суспільних благ в сфері житлово-комунального господарства | |
| Уляненко Ф.М. Чернігівський державний технологічний університет ТРАНСФОРМАЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ РЕГІОНАЛЬНИХ ГОСПОДАРСЬКИХ СИСТЕМ, ЯК ФАКТОР АДАПТАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ ДО ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ | |
| Hall A.B. University of Florida, Tampa, USA THE INTERRELATIONSHIP OF ECONOMIES AROUND THE WORLD | |
| Черевко Г.В. Львівський національний аграрний університет ЗОВНІШНІ ЧИННИКИ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА У АГРАРНІЙ СФЕРІ ЕКОНОМІКИ | |
СЕКЦИЯ 1
МОДЕРНІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНИХ ФІНАНСІВ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ
УДК 336.1
Акименко В.В.
Чернігівський державний технологічний університет
aeu_elena@mail.ru
ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ В КОНТЕКСТІ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ
В останні роки проблема модернізації державних фінансів перебуває в центрі уваги науковців, працівників органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, а також фінансових органів. Теоретико-методичні аспекти державних і місцевих фінансів розглядались у працях Л. Абалкіна, В. Андрущенка, В. Базилевича, О. Барановського, С. Буковинського, М. Бутка, О. Василика, Т. Вахненко, В. Вишневського, А. Гальчинського, В. Гейця, А. Даниленка, Б. Кваснюка, О. Кириленко, В. Кравченка, І. Лукінова, С. Льовочкіна, В. Опаріна, К. Павлюк, Д. Полозенка, І. Розпутенка, А. Соколовської, В. Суторміної, В. Федосова, Л. Шаблистої, С. Юрія та інших видатних вчених економістів.
Державні фінанси — це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій [2].
Фінанси відрізняються від грошей як за змістом, так і за функціями, що вони виконують. Гроші - це всезагальний еквівалент, за допомогою якого насамперед вимірюються затрати праці виробників, а фінанси - економічний інструмент розподілу і перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу, знаряддя контролю за утворенням і використанням фондів грошових коштів. Шляхом утворення грошових доходів і фондів забезпечуються потреби держави і підприємств в грошових коштах та здійснюється контроль за витрачанням грошових ресурсів.
Головне призначенням державних фінансів полягає в тому, що через різноманітні фінансові структури держава цілеспрямовано впливає на виконання таких завдань економічного і соціального розвитку суспільства, як: забезпечення прав і свобод людини, соціальних гарантій та інших заходів. Важливе місце у призначенні та ролі державних фінансів належить формам і методам мобілізації фінансових ресурсів та характеру здійснення перерозподілу.
Основними формами мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави є податки, збори і відрахування. Склад державних фінансів являє собою сукупність усіх бюджетів держави; централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси підприємств і організацій державної та комунальної форм власності; державний кредит; державне особисте і майнове страхування.
В умовах формування інвестиційно-орієнтованої моделі державного розвитку значення державних фінансів у фінансовій системі суттєво зросло. Це зумовлює необхідність їх модернізації в наступних напрямках:
- посилення впливу державних фінансів на соціально-економічний розвиток;
- активізації інвестиційної складової державних фінансів та бюджету;
- зниження рівня державного споживання та податкового тягаря;
- створення ефективної системи управління державними фінансами;
- ширшого використання ринкових принципів в організації державних фінансів;
- демократизації, посиленні підконтрольності та прозорості державних фінансів та їх складових;
- обґрунтування та досягнення оптимального рівня бюджетної децентралізації [1].
Виходячи з вищезазначених напрямків, основним завданням уряду повинно стати перетворення місцевих бюджетів в ефективний інструмент соціально-економічного розвитку територій, чого можна досягти шляхом: по-перше, зміцнення фінансової основи місцевого самоврядування; по-друге, підвищення ефективності процесу формування видаткової частини місцевих бюджетів та децентралізації управління бюджетними коштами; по-третє, удосконалення системи регулювання міжбюджетних відносин; по-четверте, посилення інвестиційної складової місцевих бюджетів.
Поєднанням зусиль та інтересів представників Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації, урядових організацій з питань економіки та податкової політики, спілок та асоціацій підприємців, експертів і науковців можна досягнути модернізації державних фінансів в контексті макроекономічної стабілізації.
Робота уряду в цьому напрямі повинна бути спрямована на побудову зваженої та ефективної податкової політики, розвиток системи державних фінансів, раціональні запозичення та прозорість їх використання, подальше скорочення державного дефіциту тощо.
Література
- Модернізація місцевих фінансів України в умовах економічних і соціальних трансформацій: Монографія / За ред. . О.П. Кириленко. – Тернопіль: ТНЕУ, “Економічна думка”, 2008. – 376 с.
- Опарін В. М. Фінанси (Загальна теорія) В.М. Опарін / Навч. посібник. — 2-ге вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ, 2002. — 240 с.
- Фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни.— 2-ге вид., перероб. і доп. / О. Р. Романенко, С. Я. Огородник, М. С. Зязюн, А. А. Славкова. — К.: КНЕУ, 2003. — 387с.
УДК 332.14
Балацький Є.О., к.е.н., доцент
ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України», м.Суми
kozmenko@academy.sumy.ua
Теоретико-методологічні засади ФОРМУВАННЯ СТРАТЕГІЇ соціально-економічного розвитку міста
На сучасному етапі розвитку ринкових відносин проблема соціально-економічного розвитку займає визначальне місце в загальній стратегії розвитку держави. При цьому, центром основних перетворень виступає саме регіональний рівень на чолі з місцевими органами влади, які фактично несуть відповідальність за економічну ситуацію в державі. На сьогодні існує низка проблем в сфері місцевого самоврядування, які в сумі впливають на макроекономічне становище країни. А саме, необхідно розробити методологічні засади стратегії міського розвитку, вирішити проблему співвідношення державної і місцевої влади та сформувати нову систему управління (включаючи відродження місцевого самоврядування).
У сучасних умовах існування людства важливою стратегічною складовою муніципального управління є соціально-економічний розвиток міста, що співіснує з адміністративно-правовим регулюванням та бюджетною (або фінансово-інвестиційною) політиками. Варто відмітити, що існує декілька точок зору до трактування науковцями сутності соціально-економічного розвитку міста. Так, Бабун Р. В. визначає, що соціально-економічний розвиток міста − цілеспрямована зміна ситуації у бік збільшення об’єму і підвищення якості муніципальних послуг, що надаються населенню [1]. Недоліком даного визначення є акцентування уваги лише на забезпеченні пропозиції муніципальних послуг певної якості, без врахування попиту на них.
Інші науковці визначають місцевий соціально-економічний розвиток як якісну зміну життя населення муніципального утворення, викликаної цілеспрямованими діями органів державної влади і органів місцевого самоврядування. При цьому відбувається зростання реальних доходів населення, пов’язаних з поліпшенням конкретних переваг і фінансових результатів діяльності усіх господарюючих суб’єктів, підвищується якість життя, збільшується кількість і розширюється асортимент благ і послуг, що надаються на території міста, поліпшується їх розподіл [2].
Поступальний та стабільний соціально-економічний прогрес території може бути досягнутий лише за умови розроблення та дотримання відповідної стратегії – довгострокової програми, яка визначає загальні цілі (напрями) економічного та соціального розвитку та засоби їх досягнення, в тому числі ресурсне забезпечення.
Формування і реалізація стратегії місцевої економічної політики – надзвичайно складний і відповідальний процес, без якого неможливо досягти позитивних структурних і трансформаційних змін в українському суспільстві. Процес формування і реалізації стратегії місцевої економічної політики полягає у визначенні стратегічної мети та розробці заходів щодо забезпечення її досягнення. При цьому важливе місце відводиться визначенню напрямів діяльності у сфері державної місцевої політики і оцінці їх пріоритетності з позиції вибору альтернативних варіантів в досягненні стратегічної мети для кожного окремо взятого міста.
Закономірним є той факт, що відсутність проведення комплексного аналізу початкових та вихідних умов соціально-економічного розвитку міста, всебічного маркетингу міста лише підсилює існуючі негативні тенденції його розвитку, поглиблює структурні диспропорції, що мають місце в економічній та соціальній сферах.
Надзвичайна складність та неоднозначність вирішення проблеми обрання стратегії, концепції, програми соціально-економічного розвитку міста пов’язана з необхідністю врахування взаємопов’язаних та взаємообумовлених факторів впливу. Так, на етапі становлення ринкових відносин на формування та реалізацію стратегії та концепції соціально-економічного розвитку міста впливають чотири групи чинників:
- економічний потенціал міста;
- державна місцева політика;
– економічні відносини в місті (ринкова трансформація);
- організаційно-адміністративні фактори.
Вирішальне значення для побудови та ефективної реалізації стратегії соціально-економічного розвитку відіграє повне використання наявного економічного потенціалу міста. Врахування обсягу та структури таких складових економічного потенціалу як інвестиційний, інноваційний, виробничий та трудовий дозволить адекватно сформувати стратегічну мету, досягнення якої забезпечить задоволення потреб всіх суб’єктів соціально-економічного розвитку міста: органів місцевого самоврядування, населення, представників малого, середнього, великого бізнесу.
Таким чином, розглянутий механізм розробки та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку міста засвідчив об’єктивну необхідність врахування особливостей наявного економічного потенціалу з метою більш повного та ефективного використання наявних ресурсів. Це, у свою чергу, є запорукою підвищення рівня життя населення міста, що і є основною стратегічною метою.
Література
- Бабун Р.В. Проблемы муниципальной экономики / Р.В.Бабун // Муниципальная экономика. – 2000. – № 2.
- Иванов Е.Г. Факторы социально-экономического развития муниципального образования как объекта управления инвестициями / Е.Г.Иванов // Муниципальная экономика. – 2004. – № 1.
УДК 336.69
Батченко Л.В., д.э.н., професор
Донецкий государственный университет управления
Артюхова О.И.
Макеевский экономико-гуманитарный институт
ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ УКРАИНЫ С МЕЖДУНАРОДНЫМИ ФИНАНСОВЫМИ ОРГАНИЗАЦИЯМИ: ПРОБЛЕМЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ
К началу XXI века, под воздействием процесса глобализации, произошли кардинальные изменения в состоянии и характере развития всего мирового хозяйства. Однако глобализация, как и любой другой социально-экономический процесс, не может происходить только по восходящей линии, без кризисов и потрясений. Практика показывает, что многие сложные проблемы, порожденные ими, могут быть решены только на межгосударственном уровне.
На сегодняшний день, важную роль в регулировании глобальных процессов, играют международные экономические организации, представляющие собой одно из звеньев усложняющегося многоярусного механизма управления мирохозяйственных связей. В условиях возросшей взаимозависимости, практически все государства заинтересованы в сотрудничестве с международными экономическими и валютно-финансовыми организациями, которые составляют одно из важнейших звеньев международной финансовой системы и являются основным источником необходимых финансовых ресурсов для стран с развивающейся и переходной экономикой. Эти организации объединяет общая цель - развитие сотрудничества и обеспечение целостности и стабилизации сложного и противоречивого всемирного хозяйства. Среди них особое место занимают организации в системе ООН: Международный валютный фонд (МВФ) и группа Всемирного банка - Международный банк реконструкции и развития (МБРР) [1].
Таким образом, международные экономические и валютно-финансовые организации занимают важное место в системе международных экономических отношений, а также в настоящее время, оказывают существенное влияние и на развитие экономики Украины.
В настоящее время, наше государство, является членом свыше 80 международных организаций и конвенционных органов. Но все же эффективнее, Украина сотрудничает с тремя финансовыми институтами Международным валютным фондом (МВФ), Мировым банком (МБ), Европейским банком реконструкции и развития (ЕБРР). Следует также отметить, что Украина отвечает требованиям этих институтов и уже пользуется их ресурсами, особенно кредитами МВФ и Мирового банка. Однако, как отмечают ряд авторов [2], стратегия взаимоотношений Украины с международными финансовыми организациями, должна строиться с учетом текущего состояния национальной экономики, а именно включения модели сотрудничества с международными финансовыми организациями и частными кредиторами, в общую модель социально- экономического развития.
На сегодняшний день, государственный долг Украины, составил 22,7 млрд. дол., а уже после получения очередных 15 млрд. дол. от МВФ, эта сумма увеличится до 42 млрд.дол. [5]. В соответствии с этим, в пересчете на каждого украинца, получится почти 900 дол. Однако, график выплаты кредита по МВФ пока неизвестен, но с начала 2011 года, речь уже идет о 2-3 млрд. дол., при том что сейчас обслуживание внешнего долга Украины составляет более 850 млн.дол. Естественно, негативным моментом выступают не только кредиты для Украины, но и процентная ставка по ним Международного валютного фонда, которая является плавающей и может изменяться в соответствии с ситуацией, и именно только после стабилизации политической ситуации в государстве, можно надеяться на решение проблемы внешней задолженности. Именно это определяет цели оптимизации внешних заимствований в условиях современного развития Украины [4]. Достижение этих целей, не может не явиться важным фактором стабилизации ситуации как с поступлением новых средств и их эффективным использованием в государстве, так и своевременным обслуживанием полученных средств. Все это и будет содействовать общему макроэкономическому оздоровлению национальной экономики Украины и ее выходу из кризисного состояния.
В стратегии взаимоотношений Украины с международными финансовыми организациями, необходимо также четко определить формы продолжения сотрудничества с этими организациями [3, 4]. По нашему мнению, возможным направлением дальнейшего построения отношений Украины с международными финансовыми организациями, является переход от непосредственного получения финансовых ресурсов к получению консультативной и политической поддержки от этих учреждений. Такой ход событий возможен при условиях экономического роста в Украине и успешного осуществления рыночных реформ. В свою очередь, консультативная и политическая поддержка Украины со стороны международных финансовых организаций (без предоставления кредитов) не только снизит остроту проблемы внешней задолженности, но и станет средством привлечения в Украину иностранного капитала, а также поможет элите нашего государства, определить направления использования полученных кредитов. Также, необходимой проработки требуют возможности политического и экономического влияния на другие страны, путем сотрудничества с международными финансовыми организациями и учреждениями.
Учитывая настоящее состояние «страны-просителя», такие возможности для Украины не являются реальными. Кроме этого, на сотрудничество с международными финансовыми организациями оказывает влияние реакция западных средств массовой информации на экономический и социально-политический климат в Украине. Однако, период 2005-2010 гг. свидетельствует в целом об активизации сотрудничества Украины с международным финансовым сообществом путем прямого членства в организациях с международным статусом или на договорной основе. Участие в этих организациях, в принципе открывает более широкие возможности для получения ресурсов на цели реструктурирования экономики и развития, поскольку соглашения с МВФ являются положительным сигналом для инвесторов. Но весьма важно и то, что, являясь членом международных валютно-финансовых и кредитных организаций, украинское правительство, часто не может погасить долги, тем самым подрывая репутацию Украине. В связи с этим, в современных условиях, необходима переориентация сотрудничества с международными финансовыми организациями на достижение национальных интересов Украины в стране и за ее пределами.
Литература
- Гладков И.С. Мировая экономика и международные экономические отношения / И.С.Гладков. - М: Дашков и Ко. - 2009. – 127 с.
- Дайнечко К М. Экономические факторы мирового развития / К.М.Дайнечко. М: Дикта. 2008. – 392 с.
- Иванова К.С. Всемирная торговая организация / К.С.Иванова. - М: Экономистъ.- 2007. - 263с.
- Ливенцев А.Н. Международные экономические отношения / А.Н.Ливенцев. - М: Проспект- 2010.- 523с.
- Смыслов Д.В. Международный валютный фонд: на рубеже столетий / Д.В.Смыслов // Деньги и кредит. - 2009. - № 7. - С. 58-66; № 8. - С. 61-68; № 9. - С. 54-65; № 10. - С.44-58; № 12. - С.54-65.
УДК 336.131
Белопольская В.Н., к.э.н., доцент
Величко С.В.
Донецкий национальный университет
Nonsadnesss@yandex.ru