Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материала

Документы

Содержание Психологічні особливості

Подобный материал:

• Програма фахового іспиту з Всесвітньої історії для спеціалізації, 74.23kb.
• Японія у другій половині ХІХ на початку, 25.92kb.
• Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
• Курсової роботи "Виникнення І розвиток психології релігії у другій половині XIX, 539.34kb.
• Гринчак М. О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ, 308.85kb.
• Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
• Лариса Орєхова розвиток лінгводидактичних ідей у другій половині ХІХ – першій половині, 127.11kb.
• Н.Є. Терьошкіна Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв шляхи активізації, 28.19kb.
• Східноукраїнський національний університет, 926.8kb.
• А. Ю. Роль газети "Буковина" в загальноукраїнському літературному процесі кінця ХІХ, 342.2kb.

Є. Сидоренко зазначає, що в процесі міжособистісного спілкування відбувається постійний взаємний вплив один на одного, так що в більшості випадків людина одночасно являється і ініціатором, і адресатом впливу [4, с.11].

Таким чином, і вплив, і влада реалізуються у відносинах між двома сторонами, якими можуть виступати як групи, так і окремі індивіди. В обох випадках має місце зміна однієї сторони під дією іншої.

За Х. Хекгаузеном, ефективність влади значною мірою визначається успішністю впливу на мотиваційну структуру іншої людини [3, с.303].

В. Лєдяєв одним з основних значень влади вважає здатність впливати на щось, робити щось [98-100].

Отже, вплив є невід'ємною частиною стосунків "домінування - підпорядкування". Проте, не кожен вплив можна вважати владою. Відносини, в яких реалізується влада, асиметричні - вплив спрямований з боку суб’єкта влади на об’єкт. Безумовно, має місце зворотній вплив - об’єкт влади так чи інакше впливає на суб’єкт. Але даний вплив є меншим та значною мірою опосередкованим.

У відносинах "домінування - підпорядкування" вплив завжди цілеспрямований, тоді як в інших відносинах він може здійснюватись мимовільно [2, с.222].

Вплив, який має місце у владних відносинах обов’язково зачіпає інтереси іншого, порушуючи тим самим його автономію [3, с.32]. В межах інших відносин потенційно закладено рівнозначність взаємовпливів, довільні часові межі та спосіб реагування кожного з суб’єктів взаємодії.

На основі цього можемо зробити висновок, що, з точки зору психології, вплив є шляхом реалізації влади. У відносинах "домінування-підпорядкування" він характеризується цілеспрямованістю, відносною односторонністю та порушенням автономії об’єкта, на який спрямований. Відсутність хоча б однієї з перерахованих ознак впливу не дає підстав говорити про реалізацію влади в даних відносинах.

1.Вятр Е. Социология политических отношений: Пер. с польского / Под ред. и с предисл. Ф.М.Бурлацкого. -. М.: Прогресс, 1997 - 420 с.

2.Ледяев В.Г. Власть: концептуальный анализ. - М.: "Российская политическая энциклопедия" (РОССПЭН), 2001. - 384 с.

3.Психология и психоанализ власти. Т.2. Хрестоматія / ред. Д.Я. Рагородский - Самара: Издательский дом "БАХРАХ", 1999, – 576 с. 31-32 с.

4.Сидоренко Е.В. Принципы влияния и противостояния влиянию СП.: Речь, 2002 - 250 с.

5.Дж. Тернер Социальное влияние. - СПб.: Питер, 2003, - 256с.

Марина Кліманська

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
СОЦІАЛЬНОГО УТРИМАНСТВА У МОЛОДІ

Соціальне утриманство є явищем, яке певною мірою притаманне кожному суспільству: завжди існує значний прошарок людей, які прагнуть жити за рахунок інших осіб, груп людей чи суспільства загалом. У період трансформації суспільства соціальне утриманство може стати тією позицією, яка допомагає "сховатися" від соціальних негараздів і знайти своє "місце під сонцем".

Аналізом соціального утриманства як психологічного явища займається професор Варшавського університету М. Левицька, яка розглядає його як "вимагаючу поведінку" [1; 2].

У своїх працях М. Левицька протиставляє утриманство активному способу дій. На думку автора, в основу вимагаючої форми поведінки покладено певне бачення світу, яке має три компоненти [2, с.112]:

- стійкий поділ на "Ми" і "Вони". "Ми" - "ті, яким належить", "Вони" - "ті, які повинні нам це дати";

- небажання бажання брати активну участь у суспільній діяльності (крім діяльності, спрямованої на декларацію власних потреб і бажань);

- партикуляризм інтересів - бачення свого власного інтересу як незалежного від інтересів іншої особи, інших соціальних груп, інститутів або суспільства загалом.

У вітчизняній психологічній літературі явище “соціального утриманства” майже не зустрічається.

Ми пропонуємо визначити соціальне утриманство як специфічне ставлення особистості до суспільства та інших людей, що виявляється в її установках і поведінці. Специфікою соціального утриманства є його спрямованість на отримання максимальних вигод для себе, для реалізації власного життєзабезпечення, яке досягається шляхом використання інших людей та суспільства загалом при найменших затратах і зусиллях зі свого боку.

Серед ознак соціального утриманства можна виділити такі:

- пасивність, яка виявляється у задоволенні власних потреб за допомогою власних зусиль, у суспільній діяльності;

- активність у своїх вимогах щодо задоволення власних потреб за допомогою інших (стратегія "Дай!");