Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материала

Документы

Содержание Діяльність сукупних суб'єктів спрямовується, регламентується нормативно-правовими і програмними документами. Перед викладачами виникає відповідальне завдання - формувати у студентів ці уміння і навички, формувати студента як суб'єкта учб 1.Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М.,1994

Подобный материал:

• Програма фахового іспиту з Всесвітньої історії для спеціалізації, 74.23kb.
• Японія у другій половині ХІХ на початку, 25.92kb.
• Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
• Курсової роботи "Виникнення І розвиток психології релігії у другій половині XIX, 539.34kb.
• Гринчак М. О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ, 308.85kb.
• Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
• Лариса Орєхова розвиток лінгводидактичних ідей у другій половині ХІХ – першій половині, 127.11kb.
• Н.Є. Терьошкіна Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв шляхи активізації, 28.19kb.
• Східноукраїнський національний університет, 926.8kb.
• А. Ю. Роль газети "Буковина" в загальноукраїнському літературному процесі кінця ХІХ, 342.2kb.

Діяльність сукупних суб'єктів спрямовується, регламентується нормативно-правовими і програмними документами.

Предметом освітнього процесу як діяльності сукупного суб'єкта є сукупність цінностей суспільної свідомості, система знань, способів діяльності, передача яких зі сторони викладача зустрічається з певним способом їх засвоєння студентами.

Якщо цей спосіб засвоєння співпадає з тим методом дій, який пропонує викладач, то сукупна діяльність приносить задоволення обом сторонам. Якщо ж помічається в цій точці певне розходження, то порушується процес сприймання і засвоєння знань.

Суб'єкти освітнього процесу характеризуються як спільними, властивими суб'єкту пізнання властивостями, так і специфічними властивостями, характерними для кожного окремого суб'єкта.

Студентство - особлива соціальна категорія, специфічна спільність людей, організаційно об'єднаних інститутом вищої освіти. Студентство складається з людей, які цілеспрямовано і систематично оволодівають знаннями, професійними уміннями і які, як припускається, зайняті наполегливою учбовою діяльністю, стають суб'єктом її виконання.

В соціально-психологічному аспекті студентство у порівнянні з іншими групами населення відрізняються найбільш високим освітнім рівнем, найбільш високим рівнем пізнавальної мотивації.

Факт вступу до вузу зміцнює впевненість бувшого школяра у власних силах і здібностях, народжує надію на нове цікаве життя. Разом з тим, на 2 та 3 курсах нерідко виникає питання про правильний вибір вузу, факультету, спеціальності, професії. До кінця 3 курсу як правило вирішується питання про професійне самовизначення. Однак буває, що в цей час приймається рішення про зміну спеціальності. За даними В.Т.Лісовського [3] лише 64% старшокласників чотирьох вузів Санкт-Петербурга однозначно вирішили для себе, що їх майбутня професія повністю відповідає їхнім нахилам та інтересам.

Досить часто спостерігаються зміни в настрої студентів - від захоплюючого в перші місяці навчання у вузі до скептичного - при оцінці вузівського режиму, системи викладання, окремих викладачів тощо.

Досить часто професійний вибір людини визначають випадкові фактори і тоді це також негативно впливає на процес навчання. Тому профорієнтаційна робота з молоддю, яка поступила до вузу, є дуже важливою.

Студентство - це соціальна спільність, яка характеризується високою соціальною активністю і достатньо гармонійним поєднанням інтелектуальної і соціальної зрілості. Врахування цієї особливості студентства лежить в основі ставлення викладача до кожного студента як до партнера педагогічного спілкування. В руслі особистісно-діяльнісного підходу студент розглядається як активний суб'єкт педагогічного процесу, який самостійно організує свою учбову діяльність.

Студент виступає в якості суб'єкта учбової діяльності, яка перш за все визначається через два типи мотивів: мотивація досягнення і пізнавальна мотивація. Остання є основною учбово-пізнавальною діяльності людини, яка відповідає самій природі її розумової діяльності. Вона виникає в проблемній ситуації і розвивається при правильній взаємодії студентів і викладачів. В учбовій діяльності мотивація навчання підпорядковується пізнавальній і професійній мотивації.

Під час навчання у вузі викладачі повинні сприяти формуванню стійкої основи трудової і професійної діяльності, і тоді засвоєні у навчанні знання, уміння, навички будуть виступати не в якості предмета учбової діяльності, а як засіб діяльності професійної.

Суттєвим показником студента як суб'єкта учбової діяльності є його уміння успішно виконувати всі її види і форми. Однак, як показали наші дослідження, проведені в різні роки на філологічному, біологічному, філософському та факультеті іноземних мов Львівського національного університету, значна кількість студентів, особливо 1,2 курсів не вміють слухати і записувати лекції, конспектувати літературу.

Керуючи педагогічною практикою, ми виявили, що у студентів недостатньо розвинене монологічне мовлення, уміння виступати перед аудиторією, вести дискусію, спілкуватися з учнями і учителями [4].

Перед викладачами виникає відповідальне завдання - формувати у студентів ці уміння і навички, формувати студента як суб'єкта учбової діяльності.

А це в першу чергу викликає необхідність навчити його планувати, організувати свою діяльність. Подібна постановка питання вимагає визначити учбові дії, необхідні для успішного навчання, програму їх виконання на конкретному учбовому матеріалі та чітку організацію тренувань. Важливо також, на нашу думку посилити діалогічність навчання, розширяти можливості педагогічного спілкування, створювати для студентів можливості відстоювати свої погляди, життєві позиції в процесі учбово-виховної роботи.

1.Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М.,1994