Екзистенційний аналіз Франкла визначає два чинники, які патогенні в широкому розумінні: відсутність внутрішньої узгодженості із власними діями та буттям та відсутність діалогу (внутрішнього діалогу та/або діалогу із зовнішнім світом). Франкл відстоює думку, що світ не зводиться до наших суб'єктивних проектів, а існує об'єктивно і незалежно від нас, а сенс не віднаходиться і не створюється сам собою, -- його потрібно шукати і знаходити. Реалізовуючи сенс, людина реалізовує себе. "Хто має Для чого жити, може винести будь-яке Як" писав Ф. Ніцше.
Екзистенційно-психологічний підхід, розглядаючи сутність людини загалом та проблему здоров'я зокрема, звертається до проблеми віднаходження людиною власного місця у світі та себе в цьому світі. Основою здатності приймати й реалізувати власне рішення є одвічно притаманна людині діалогічна відкритість до світу зовнішнього та внутрішнього. Існувати - це значить постійно виходити за межі самого себе. Здоров'я є виявом ступеня свободи фізичного, психічного, соціального та духовного буття людини в світі. Людина не є вільною від обставин, але вона вільна обрати власну позицію стосовно них. Свобода полягає у здатності людини відокремлюватися від самого себе, пізнаючи світ, власну сутність та оптимально визначаючи перспективи, шляхи та стратегії власного розвитку.
1.Летуновский В. Экзистенциальный анализ. История, теория и методология практики..-дисс.канд. психол. н.-М.- 2001.- 173с.
2.Мэй Р. Искусство психологического консультирования. М.: НФ "Класс", 1994.
3.Франкл В. Человек в поисках смысла. М.: Прогресс, 1990. 358 с.
6.Летуновский В., Есельсон С. Экзистенциализм в психологии // ru/public/
7.Рассел Д. Экзистенциально-гуманистическая психология // ru/public/
8.Antonovsky A. Rozwiklanie tajemnicy zdrowia.- Warszawa. – 1995. -195 s.
Надія Гапон
ПРОБЛЕМА ҐЕНДЕРНИХ РОЛЕЙ У СУЧАСНІЙ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІЙ НАУЦІ
Дослідження жіночої/чоловічої суб’єктивності отримали новий дослідницький імпульс у 70-90 роках ХХ сторіччя і були пов’язані із постмодерністською ситуацією в науці. В широкому міждисциплінарному колі культурних студій відбувалося з’ясування особливостей поведінки ґендеру в модерній соціокультурі. Адже усвідомлення себе суб’єктом ґендерної поведінки неминуче означало для суб’єкта перебирання відповідних ґендерних ролей, які опиралися на традиційні для модерної культури усталені вартості та норми щодо відмінностей чоловічої/жіночої поведінки. Контроль за дотриманням цих норм покладався на усі соціальні інститути, які відстежували „чистоту” чоловічої або жіночої поведінкових ліній. Процеси зміни ґендерних ролей в постмодерному соціокультурному довкіллі розпочали активно досліджуватися науковцями Ш.Берн, М.Джерджен, Дж. Шотером та ін. У полі зору соціальних психологів окрім проблематики, пов’язаної з жіночими соціокультурними ролями потрапляють щораз нові проблеми. Так, досліджується проблема пластичності ґендерної поведінки еміґрантів, які асимілюються у чуже соціальне довкілля, де не функціонують традиційні для конкретного індивіда ґендерні вартості, норми, традиції, звички. Рівно як проблема невідповідності картини душевного здоров’я і способів його реґулювання приписаних традиційними чоловічими установками поведінки. Розпоширення набуває також погляд, що окремі соціальні проблеми, наприклад, чоловіче насильство, аґресія, частково містяться в традиційних уявленнях про чоловіків. Автори (М.Кіммель, Дж. Плек, Р.Томпсон та ін.) дійшли до висновку, що дослідження ролей дасть підстави сказати правду про труднощі, з якими особистість стикається у реалізації своїх потенційних здібностей у соціокультурному довкіллі. Інші дослідники зосередились на стосунках між ґендером та структурами влади, яка через ідеологію фіксує ціннісну систему (норми, приписи) і впливає на існуючий культурний контекст поведінки суб’єкта. Найчастіше в галузях соціальної психології та суспільно-конструктивістських напрямках психології досліджувались проблеми змін чоловічих поведінкових приписів та ролей у західній соціокультурі, яка з одного боку характеризується відкритістю, а з іншого – більш-менш явними дисциплінарними механізмами навертання чоловіків у маскулінність.
Міждисциплінарний характер закордонних досліджень традиційної, маскулінно фіксованої чоловічої ролі вказує на актуальні проблеми чоловічого ґендеру. Адже соціокультурне життя ґендеру весь час змінюється, натомість ґендерні стереотипи та упередження часто залишаються без змін, фіксують особистість у напівконфліктному існуванні зі собою, з іншими, зі світом. У сучасних чоловічих студіях порівняно небагато наукових досліджень стосовно обмежень, які накладає традиційна чоловіча роль. Дослідники цієї проблематики вже давно зробили свої висновки стосовно труднощів, які переживає особа в культурі, що дотримується “чистоти” свого статевого образу. Особливо відомими в ґендерному пізнанні є дослідження, які провів Джон Плек та його колеги. Вони визначили чоловічу роль як набір соціальних норми, що містять приписи і заборони стосовно чоловічої поведінки. Завдяки експериментальним дослідженням було відкрито, що структура чоловічих рольових норм укладається із трьох чинників. Перший пов’язаний із очікуваннями, що саме чоловіки повинні завойовувати соціальний статус (норма статусу). Другий чинник, зокрема норма твердості, відображає очікування від чоловіків із боку суспільства розумової, емоційної та фізичної твердості. Третій чинник пов’язаний із очікуванням того, що чоловік має уникати стереотипно жіночих занять та видів діяльності (норма анти жіночості). Напруження, стрес і конфлікт чоловічої ґендерної ролі від дотримання цих норм розглянуто у сучасних соціяльно-психологічних дослідженнях Ніла, Кіммеля, Плека та ін. Ці дослідження формують передумови для того, щоб теорія есенціалізму, яка розглядає стать як природну величину й первинну до соціального життя, позбулася домінуючого становища в площині наукових уявлень. Причини появи і соцікалізації окремого культурного феномену, який виявляється у ґендерних чоловічих стереотипах, становлять проблематику “чоловічих” досліджень. У межах цих досліджень чоловічі стереотипи розглядаються як обмеження традиційної чоловічої ґендерної ролі з її нормами (фізичної, розумової та емоційної твердості, антижіночості).
