Geum.ru

Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


Формування особистості професіонала
Подобный материал:
1   ...   76   77   78   79   80   81   82   83   ...   91

- світ мені винен, бо не дав мені того своєчасно, нехай повертає свій борг;

- світ повинен мене утримувати все життя, бо я зробив йому величезну послугу самою своєю появою.

Споживацька позиція, з точки зору теорії Е.Берна про еgо-стани, що наявні в структурі особистості, являє собою конгломерат Батьківсько-Дитячої позиції причому в їх крайніх і несумісних формах: „бунтівної”, „вередливої” Дитини, що знаходиться в полоні своїх потреб і караючого Батька, непохитного і безгрішного у своїх вимогах. Парадигма “вимагаючої” мотивації:

Я хочу  мені винні, мені належить за правом мого існування  ДАЙ

Ця мотивація робить людину залежною як від своїх бажань, так і від тих, від кого очікують їх задоволення. Відтак виробляється залежність від інших, блокується здатність до прийняття рішень, зменшується опірність до впливу.

“Вимагаюча” психологія спричиняє вузько рольове розуміння як своєї поведінки, так і поведінки інших. „Вимагаючі” схильні ототожнювати людей з тими рольовими функціями, які вони виконують і висувають до інших підвищені вимоги. Систему „права-обов’язки” вони трактують дуже своєрідно: присвоюють собі права, а для інших залишають лише обов’язки і вимагають їх безумовного виконання..

Мотивація “вимагаючих” (соціально-паразитуючих) особистостей має чіткий вектор спрямованості „на себе”. Мотивація „дай”, зазвичай, має просте продовження – „мені”. Тому така особистість є не лише егоцентричною, але й егоїстичною. Власні проблеми і потреби, як шори на очах, не дозволяють побачити щось інше, крім результату для себе, блокують здатність побачити ситуацію з інших позицій, крім своєї.

Емпіричне дослідження, проведене на студентах, показало деякі зв’язки схильності до “вимагаючої” поведінки і таких чинників як екстернальний локус контролю (r = 0,381), маскулінність (r = 0, 392), рівень егоцентризму (r = 0,281) та обернений зв’язок зі здатністю до емпатії (r = - 0,582). На основі цих даних можна прогнозувати, що люди, які мають екстернальний локус контролю, а відтак в достатній мірі залежні від довкілля, які пильнують передусім свої бажання і потреби, з яскраво вираженими маскулінними рисами (жорсткість, схильність до домінування та привласнення, ригідність тощо) і не здатні до співпереживання іншим мають схильність до вимагаючої поведінки.




1.Lewicka M. Daj czy wypracuj? Sześcienny model aktywności // Jednostka i społeczeństwo. – Gdańsk, 2002. - st.83-101.

2.Lewicka M. Psychologiczne mechanizmy zachowań roszczeniowych./ Od myśli i uczuć do decyzji i działań. Pod redakcją Dariusza Dolińskiego i Barbary Weigl. Warszawa 2001. st.111-127.

3.Фромм Э. Человеческая природа и характер. // Психология и психоанализ характера. Хрестоматия по психологии и типологии характеров / Ред.- сост. Д.Я. Райгородский. – Самара, 1998. - С.44-114.

Іван Баклицький

ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ПРОФЕСІОНАЛА

Особливості взаємозв’язку і взаємовпливу характеристик структури окремих компонентів особистості, а також професійної діяльності визначають постановку проблеми психологічного вивчення формування особистості професіонала.

В психології праці інтерес до цієї проблеми проявився особливо в останні роки у зв’язку, по-перше з розвитком гуманістичних тенденцій у вирішенні завдань науково технічного процесу, по-друге, з розробкою і впровадженням концепцій особистісного, діяльністного і системного підходу при вирішенні комплексних завдань удосконалення оптимізації різних структур організації діяльності ("суб’єкт-суб’єкт"), по-третє, з піднесенням уваги до досліджень в області психології особистості, і зокрема її розвитку, її життєвого професійного шляху, генези сфери мотивацій та потреб, здібностей і т.п.

Основна сутність проблеми формування особистості професіонала зводиться до двох основних положень:

1) особистість проявляється в професії - в процесі вибору і оволодіння професією, професійного удосконалення і реалізації особистості професіонала, визначення його місця в суспільстві, досягнення матеріальних і духовних цінностей задоволення особистих пізнавальних інтересів;

2) розвиток особистості в діяльності - формуванні професійно-орієнтувальних якостей людини (її організму і особистісних рис), розширення сфери пізнавання оточуючого світу і його смислового змісту, розвиток форм і змісту предмету спілкування (Бодров В.А.,2001)

Проблема формування особистості професіонала є комплексною і змістовно в ній можна виділити і розглянути психологічні, професійні, фізіологічні, медичні, соціальні і інші аспекти.

Огляд теорій професійного розвитку особистості (диференційно-діагностична, психоаналітична, теорія рішень, теорії розвитку і типологічної) дозволяє нам узагальнити і визначити основні передумови професійного розвитку у виді таких положень: