Geum.ru

Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


Роль політичної комунікації
Подобный материал:
1   ...   74   75   76   77   78   79   80   81   ...   91

По-друге, однією з базових цінностей, що лежать в основі концепції держави добробуту соціально-демократичного типу є солідарність. Загальновідомо, що в Україні громадянське суспільство знаходиться в зародковому стані. І лише за тієї умови, що кожен усвідомить себе в дусі добровільної солідарності відповідальним за життєві шанси інших людей і буде діяти відповідно до цього, ми отримаємо розвинене громадянське суспільство і міцну державу.

Ми цілком згідні з В. Медведчуком, що: „Саме така стратегія здатна забезпечити ефективність реформ, створивши їм широку соціальну базу. Вона виключає крайнощі, формує основи для розвитку держави і суспільства і відповідає інтересам як тих соціальних груп, які з’явилися в Україні одночасно із появою приватної власності, так і тих прошарків, що потребують державного захисту своїх прав – на працю, освіту, відпочинок, житло, охорону здоров’я. По суті, ми ідемо по шляху реалізації соціал-демократичної моделі розвитку” [5, с.22-23].

Отже, на нашу думку, самою оптимальною моделлю соціальної держави для України є модель соціально-демократичного типу.

1. Конституція України. К., 1996. – С. 1.

2.Wilensky H., Lebeaux C. Indastrial Society and Social Welfare. – New York, 1958.

3.Сіленко А. Основні теоретико-методологічні підходи зарубіжної і вітчизняної політичної науки до визначення і сутності понять „держава загального добробуту” і „соціальна держава” // Людина і політика. – 2001. - № 6. – С. 148 – 154.

4.Риттер Г. А. Социальное государство: возникновение и развитие. Сравнительный анализ / Реф. Р.И. Соколовой // Реферативный журнал: Общественные науки за рубежом. Сер. 4. Государство и право.- М.: ИНИОН АН СССР, 1990.- № 6. – С. 26 – 31.

5.Медведчук В. Социал-демократическая модель общественного развития и предпосылки ее становления в Украине // Полис Политические исследования. – 1999. - № 1(53). – С. 17 – 23.

6.Сіленко А. Соціальна політика та її пріоритети у перехідному суспільстві // Людина і політика. – 2003. - № 1. – С. 118 – 128.

7.Горенко О. Боротьба з безробіттям і перспективи європейської інтеграції // Людина і політика. – 2001. - № 5. – С. 113 – 135.


Оксана Шурко

РОЛЬ ПОЛІТИЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ
В ПОБУДОВІ ІМІДЖУ

Сьогодні в політичному лексиконі існують деякі поняття, які ще десятиліття тому не існувало. До таких термінів можна віднести поняття іміджу. В політичній практиці імідж набуває поширення як означення форми людини політичної. Особливо часто ми згадуємо про нього на виборах та під час виборчих кампаній. Діючі політики мусять постійно підтверджувати свою легітимність перебування на певній посаді і тим більше відповідність їй. Саме тому, їм постійно потрібно доводити громадськості, що вони є гідні посідати цю посаду і саме в цьому їм допомагає відповідний політичний образ.

Імідж був присутній завжди, але в наш час значення його різко зростає. В цьому контексті, імідж – це, в першу чергу, ефективний психологічний засіб, володіючи яким політик приваблює до себе людей і виявляє можливості особистого впливу на тих чи інших особистостей, або певні групи людей.

Іміджу присвячені численні роздуми Н.Макіавеллі, який під ним розумів зовнішній вигляд правителя, що приховує його стан здоров’я чи поганий настрій. Ніцше стверджував, що будь-який геній носить маску. Ф.Іл’ясов називає іміджем якість такого товару як політичний лідер. Проблема подачі лідера у формуванні його іміджу він розглядає через призму політичного маркетингу, де в якості “фірми” виступає партій, а в якості “товару” – кандидат, якого необхідно подати у відповідній “обгортці” і успішно “продати”, тобто отримати необхідну для перемоги кількість голосів.

В основному імідж політика не є абсолютною вигадкою, а будується з реально притаманних йому характеристик, які тільки висуваються на більш значні позиції. При цьому образ політика може свідомо збагачуватись тими характеристиками, які потрібні, але представлені у зародковому стані. Серед основних компонентів іміджу виділяють: компетентність, впевненість, довіру, постійність, а також набір характеристик керівника. Є і характеристики які наближують політика до електорату, а також набір морально-етичних якостей, які мають першочергове значення в умовах кризи довіри масового виборця до політичної влади. Але позитив не можливий без негативних характеристик до яких можна віднести нерішучість, недостатню компетенцію, брехливість і т.п. Ці ж якості часто шукають у своїх противників, а іноді просто приписують їх їм.

Засоби масової інформації є одним із засобів формування необхідного іміджу політика і цей засіб є найбільш масштабним, розгалуженим та ефективним.

Масова комунікація – це особлива діяльність яка здійснюється спеціалістами заради впливу на об’єктивно не пов’язані між собою групи та окремих індивідів з метою впливу на їх свідомість і поведінку.