Geum.ru

Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


Критерії здоров’я
Подобный материал:
1   ...   77   78   79   80   81   82   83   84   ...   91

- успішність професіоналізації визначається мірою відповідності індивідуально-психологічних особливостей особистості вимогам професії;

- кожна людина відповідає вимогам роду професії;

- міра співвідношень індивідуально-психологічних особливостей і професійних вимог визначає рівень інтересу до професії, задоволеності в ній, прагнення до професійного удосконалення і т.п;

- професіоналізація реалізується на всьому протязі професійного шляху розвитку особистості, який має відповідні періоди, стадії і характеризується більш або менш суттєвими змінами професійних вимог;

- характер співвідношення індивідуального психологічного складу, здібностей і вимог професії (повнота, інтенсивність, специфічність і т.п.) визначає особливості професійного і психологічного розвитку особистості, її спрямованість (прогрес, регрес), інтенсивність і т.д.;

- професійний розвиток особистості її операційних і психологічних якостей і структур відбувається нерівномірно і гетерохронно;

- визначальним у професійному розвитку особистості є характер ведучої діяльності, а також співвідношення з нею домінуючої і субдомінуючої діяльності;

- спрямованість особистості є визначальним психологічним фактором вибору професійного шляху і професіоналізації;

- відношення до професії, її освоєння і трудова діяльність коректується професійними, технологічними, фізіологічними, медичними, спеціально-економічними і іншими факторами, які вимагають особливості життєвої і трудової активності людини, її життєдіяльність.

Таким чином, професійне становлення особистості можна визначити як процес поетапного вирішення комплекса протиріч, узгодження різних тенденцій і вимог, які задаються базовими протиріччями, які пред’являються до індивіду, і його бажаннями можливостями по їх реалізації.

Інна Галецька

ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ
КРИТЕРІЇ ЗДОРОВ’Я

Екзистенційна психологія розглядає людину як буття – в-світі, неперервність процесу якого неподільно пов'язана із самістю людини і її світом як контекстом життя. На підставі виокремлення чотирьох основних вимірів екзистенції людини – фізичного, психічного, соціального та духовного – екзистенційна психологія визначає чотири аспекти здоров'я людини. Дисфункція одного з вимірів може супроводжуватися розладами окремого аспекту здоров'я; дисфункція самості, як інтегруючого елементу, супроводжується порушеннями усіх складових здоров'я. Провідною передумовою здоров'я є істинність існування: автентичність, пов'язана з почуттям авторства життя; усвідомлення власного способу конструювання світу і відкритість світові; розуміння імовірнісного характеру буття.

Когерентність індивідуального світу людини і світу загалом, згідно Бінсвангера, виявляється у спроможності віднайти та осягнути свій світ і своє Я. Усвідомлення власного способу упорядкування світу (констатування) визначає відкритість до існуючих можливостей. Здоров'я – як фізичне так і душевне - ототожнюється з почуттям внутрішньої узгодженості з власними діями, постійним діалогом з внутрішнім і зовнішнім світом, автентичним існуванням, почуттям авторства життя. Розглядаючи психічна здоров'я психологи екзистенційного напрямку аргументують значущість певних психологічних характеристик: Людвіг Бінсвангер головною характеристикою психічного здоров'я вважає трансценденцію - вихід за власні межі; Альфрід Ленгле – спроможність жити у внутрішній злагоді, як вияв активізації автентичної свободи та відповідальності, актуалізація здатності духовного виміру людини спілкуватися із зовнішнім та внутрішнім світом та віднаходити адекватний ситуації спосіб поведінки й автентичної внутрішньої позиції; Медарад Босс - наявність свободи як здатності людини приймати рішення та управляти своїм буттям у поєднанні з діалогічною відкритістю людини зовнішньому та власному внутрішньому світу; Ролло Мей - почуття особистої відповідальності й свободи творення власного життя, ствердження себе, суспільства і всесвіту у їх неподільності, наявність соціальної інтегрованості як критерію цілісності й автентичності; Віктор Франкла - прагнення смислу, який людина віднаходить, пізнаючи світ і власну сутність.

Хвороба трактується як стан людини, яка відмовилась від вільного проектування власного майбутнього внаслідок фанатичного прагнення до недосяжного ідеалу бути іншою, аніж є насправді. Психічні хвороби - наслідок втрати неперервності самостановлення; крайній ступінь недійсності, віддаленості від вільної трансценденції.

Проблема людини і світу є центральною і в концепції австрійського психотерапевта Віктора Франкла, який вважає трансценденцію однією із основних властивостей людського існування. Людина виходить не лише за власні межі до світу, але в ще більшій мірі стверджує своє буття відносно того, яким воно має бути. В. Франкл розглядає цей процес як піднесення над рівнем соматичного і психічного та входження в сферу чисто людського. Адже ні соматичне, ні психічне самі по собі не відображають Людину: це лише тільки дві її грані. Людське існування характеризується подоланням границь середовища проживання виду Homosapiens. Наріжним питанням концепції є проблема віднаходження сенсу життя. Прагнучи сенсу життя, людина виходить за власні межі у світ, наповнений іншими людьми і спілкуванням з ними, змістами і їх реалізацією. Ця сфера утворена новим виміром, поетичним виміром духу [4].