Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материала

Документы

Содержание Галина Католик ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ РОБОТИ ІЗ СТАРШИМИ ПІДЛІТКАМИ підвищеної конфліктності як у сімейному оточенні так і у стосунках з однолітками; - міжстатевої соціальної гіперконкурентності важливим є аспект ранніх сексуальних стосунків, причиною яких є теж проблеми статевої ідентифікації і т.д. діти з таких сімей відчувають “ стан близнюка “ з дитиною, яка була абортованою. Вони часто запитують у батьків: “ Може ще хтось

Подобный материал:

• Програма фахового іспиту з Всесвітньої історії для спеціалізації, 74.23kb.
• Японія у другій половині ХІХ на початку, 25.92kb.
• Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
• Курсової роботи "Виникнення І розвиток психології релігії у другій половині XIX, 539.34kb.
• Гринчак М. О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ, 308.85kb.
• Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
• Лариса Орєхова розвиток лінгводидактичних ідей у другій половині ХІХ – першій половині, 127.11kb.
• Н.Є. Терьошкіна Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв шляхи активізації, 28.19kb.
• Східноукраїнський національний університет, 926.8kb.
• А. Ю. Роль газети "Буковина" в загальноукраїнському літературному процесі кінця ХІХ, 342.2kb.

Отже, проблеми становлення фемінного/маскулінного суб’єктивного світу мають не лише теоретичне, а й практичне значення. Досліджен­ня жіночої/чоловічої суб’єктивності пов’язане із з’ясуванням соціальних особливостей поведінки ґендеру. Усвідомлення себе суб’єк­том ґендерної поведінки неминуче означає перебирання на себе від­по­від­них ґендерних ролей, які опираються на прийняті у соціокульту­рі норми щодо чоловічої/жіночої поведінки. У соціально-психологічній науці ґендерні ролі мають свою історію досліджень. Прикметним у дослідженні ґендерних ролей є те, що в останні десяти­річчя ХХ сторіччя їх активно вивчали у зарубіжній психології. Недостатня присутність ґендерного питання в українській соціальній психології, пострадянські стереотипи “рівності статей” суттєво обмежили експериментальні дослідження. Показовим є також те, що раніше дослідники найчастіше зверталися до особливостей жіночої ґендерної ролі, до тих обмежень, які накладає на неї соціокультура. За останні десятиріччя традиційні чоловічі ґендерні ролі також перебувають у центрі наукового аналізу. Соціальні психологи прийшли до ви­сновку, що дослідження ролей дасть підстави сказати правду про труднощі, з якими чоловіки та жінки стикаються у реалізації своїх потенційних здібнос­тей у соціокультурному довкіллі.

Галина Католик

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОКОРЕКЦІЙНОЇ
РОБОТИ ІЗ СТАРШИМИ ПІДЛІТКАМИ

Основні причини внутрішньопсихологічних конфліктіву підлітків, що приводять до певних проявів дезадаптації лежать так само як і у дітей у площині стосунків підліток - оточення. Опираючись на 6-річний досвід роботи із студенською молоддю як в індивідуальній так і у груповій психотерапіі, можна окреслити коло внутрішньопсихологічних конфліктів харакрерних власне для цього кола психотерапевтичних клієнтів. В першу чергу це:

1. Проблема статевої ідентифікації, яка хоч і природньо властива цьому періоду розвитку особистості, але має деформовано загострені форми через відсутність необхідних форм статево-рольового виховання на всіх стадіях розвитку дитини починаючи з народження. Це призводить до:

- підвищеної конфліктності як у сімейному оточенні так і у стосунках з однолітками;

- міжстатевої соціальної гіперконкурентності;

- субдепересивних, депресивних станів та парасуїцидальних та суїцидальних тенденцій;

- важливим є аспект ранніх сексуальних стосунків, причиною яких є теж проблеми статевої ідентифікації і т.д.

2. Проблема національної ідентифікації. Вона властива, в першу чергу, для підлітків із змішаних сімей, де батьки є представниками різних культур. Підліток не в стані визначитись у приналежності до певної соціокультурної спільноти і перебуває у стані внутрішнього розщеплення. Цей стан призводить до вічного пошуку себе у різних соціокультурних групах та «примірюванні різних поведінкових ролей, масок тощо».

3. Проблема сепарації. Це – сімейний конфлікт, при якому батьки не бажають змін у стосунках з дитиною, яка виросла та потребує більшої автономії і готова до сепарації.

4. Сіблінгконфлікт – глибокий неусвідомлений або частково усвідомлений конфлікт між братами та сестрами для якого характерні часто деструктивні конкурентні стосунки(особливо у одностатевих сіблінгів та неусвідомлений потяг до інцесту у різностатевих).

5. Проблема дитини, що вціліла від аборту, та проблема дитини, у сім’ї якої були абортовані діти. Досвід показує, що у таких підлітків окреслюється певний спектр внутрішньопсихологічних конфліктів, які потребують в подальшому житті глибокого психологічного втручання. Причинами цих ранніх внутрішньопсихологічних конфліктів є :

- деструктивні свідомі та несвідомі сімейні стосунки.( Сімейні стосунки після аборту завжди змінюються в сторону деструкції. А вцілілі діти завжди є в епіцентрі цієї деструкції.);

- відчуття всіх членів родини, що в родині є не тільки вцілілі діти, але й абортовані ( наприклад, якщо в сім’ї було 5 вагітностей, але народилося 3-є дітей, сім’я несе навантаження психологічне та фізичне за 5-х дітей.); - в постабортних сім’ях спостерігаються тенденції до проклинання живих дітей. Наприклад, в нашій ментальності часто зустрічаємо фрази : “Шкода, що живеш”, “Могла б тебе зовсім не вродити”, “Могла б купити нове авто замість тебе” і т.д.;

- діти з таких сімей відчувають “ стан близнюка “ з дитиною, яка була абортованою. Вони часто запитують у батьків: “ Може ще хтось був у родині?”

- у таких дітей формується необгрунтоване почуття провини, гіперболізовано тривожне сприйняття будь-якої ситуації, песимізм. У пубертаті ці особистісні риси загострюються і накладаються на вікову реорганізацію психічної діяльності. Відтак можуть з’явитись і розвинутись певні емоційні та адаптаційні розлади.

6. Психотравми. В наш час частішають психотравмуючі ситуації, а відтак – психотравми. Наслідками яких можуть бути розлади як психічного так і психосоматичного плану: нічні кошмари, безсоння, страх виходити на вулицю, панічні атаки та панічні розлади депресії, спазми у горлі, болі у шлунку та багато інших.