Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материала

Документы

Содержание Психологічні засоби розвитку

Подобный материал:

• Програма фахового іспиту з Всесвітньої історії для спеціалізації, 74.23kb.
• Японія у другій половині ХІХ на початку, 25.92kb.
• Вивчалася, а отже, відзначається новизною, викликане потребами сьогочасся, необхідністю, 311.24kb.
• Курсової роботи "Виникнення І розвиток психології релігії у другій половині XIX, 539.34kb.
• Гринчак М. О. Благодійна діяльність промисловців Півдня України у другій половині ХІХ, 308.85kb.
• Уроку з історії України для 9 класу на тему: "Початок національного відродження у Наддніпрянській, 110.98kb.
• Лариса Орєхова розвиток лінгводидактичних ідей у другій половині ХІХ – першій половині, 127.11kb.
• Н.Є. Терьошкіна Національний університет кораблебудування, м. Миколаїв шляхи активізації, 28.19kb.
• Східноукраїнський національний університет, 926.8kb.
• А. Ю. Роль газети "Буковина" в загальноукраїнському літературному процесі кінця ХІХ, 342.2kb.

2.Вербицкий А.А., Платонов Т.А. Формирование познавательной и профессиональной мотивации.М., 1986.

3.Лисовский В.Т.Личность студента. Л.,1978.

4.Неровня О.В., Штепа О.С. Формування у студентів-психологів умінь і навичок педагогічного спілкування у процесі викладання курсу психологічних дисциплін / Ступенева освіта психологів-фахівців: бакалавр, спеціаліст, магістр / Львів, вид.центр, ЛНУ, 2002.

5.Петровський В.А.Личность: феномен субъектности. Ростов-на-Дону, 1993.

6.Товарницина Л.А. Психологический анализ трудностей у студентов. Автореф. на соиск. уч. ст. канд. психол. наук. М.,1987.

Катерина Островська

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ РОЗВИТКУ
УСНОГО МОВЛЕННЯ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

Особлива роль мовлення в навчальному процесі, зокрема усного, монологічного, випливає з його зв’язку з мисленням. У мовленні думки не тільки формулюються, а й формуються (С.Л.Рубінштейн), свідомість не тільки об’єктивується, розкривається, а й формується у мовленні (Б.Г.Ананьєв).

Розглядаючи мовлення, як засіб і показник розумового розвитку, важливо враховувати всі компоненти мовлення, але основними слід вважати самостійність і зв’язність викладу учнями власних думок і почуттів [1]. Повне, всебічне дослідження проблеми з розвитку усного мовлення – актуальне завдання, вирішення якого потребує спільних зусиль мовознавців, психологів, методистів і вчителів. Завданням нашої роботи є розкриття психологічних можливостей у вирішенні цієї проблеми шляхом використання оповідального тексту (наративу) в роботі з дітьми молодшого шкільного віку. Наратив є засобом організації, осмислення та упорядкування досвіду, змістом якого є не лише концепти, що відображають розуміння та інтерпретацію людиною дійсності й самої себе, а й світ внутрішніх переживань, світ її індивідуально-авторського ставлення до дійсності. Розрізняють наратив у вузькому та широкому сенсі: 1) оповідання взагалі, як процес породження історій, оповідань тощо; 2) наратив як конкретна, чітко окреслена форма оповідання, спрямована на те, щоб захопити слухача емоційно, зробити співчутливим спостерігачем або “співучасником” подій [2]. Зв’язок оповідання з операціями мислення відбувається в такій послідовності: для наратора – 1) створення внутрішніх образів; 2) їх звукове відтворення; для слухачів – 1) процес слухового сприймання; 2) створення уявних образів [3].

Таким чином, оповідання прямує від значення до символу, а слухання – від символу до значення.

Для дітей молодшого шкільного віку найдоцільнішими, на наш погляд є такі способи оповідання:

Продовження запропонованої історії. Такий спосіб можна застосовувати як в роботі з класом, так і з групою з кількох дітей. Підбираємо такі історії, закінчення яких може бути відкритим, або таким, яке можна видозмінити. Ці історії розповідаємо, або читаємо вголос, а далі запрошуємо дітей до їх продовження. Можливий і такий варіант, коли подаємо закінчення, а слухачів просимо розповісти початок.

Оповідання історій за допомогою зображень. Використовується в групі, яка налічує принаймні 10 осіб, що сидять в колі. Готуємо біля двадцяти різних малюнків, чи фотографій, які наклеюємо на картон. Намагаємось підібрати складні зображення. Спочатку даємо вказівку, яка буде заохочувати до подальшого оповідання, наприклад: “Коли дівчинка відкрила очі, знала лише те, що світ дуже змінився…”. Мотиви зображень допомагають продовжувати оповідання. Кожен може вибрати собі довільну кількість зображень, яку хотів би використовувати. Кожен має шанс впроваджувати в історію свої фантазії так, щоб під кінець постала спільна цілісна оповідь.

Оповідання зі скринею, повною скарбів. Цей спосіб також використовується в групі, принаймні з 10-ти осіб. Готуємо скриньку, повну різних предметів. Як і в попередньому випадку, подаємо першу вказівку, заохочуючи до подальшого оповідання. Сховані в таємничій “скрині скарбів” речі пробуджують фантазію і допомагають продовжувати історію.

Оповідання на підставі мелодії. Музика допомагає дітям перенестись в атмосферу уявної історії, яка народжується завдяки слуханню мелодії.

Встановлений на заняттях контакт невимушеності, добровільний вибір тем дали можливість учням краще справитись із оповідальними текстами, ніж на звичайних уроках. Можна вважати, що цьому сприяла відсутність скованості, що так збіднює їх активний словник. Саме багатство активного словника є визначальним у досконалості мовлення учнів. Знання, закріплені у власному мовленні молодших школярів, набагато продуктивніші, ніж ті, які подані в готових словесних формах і на “власну мову” не перекладені. Таким чином, використання наративу для розвитку усного мовлення молодших школярів дає можливість первинного засвоєння ними мовних фактів та явищ.

1.Чепелєва Н.В., Федченко Н.П., Яковенко Л.П. Методи аналізу наративного тексту // Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. – К.: 2002, т. ІV, ч. 6. – С. 285 – 291.