Удругій половині ХІХ ст. І на початку ХХ ст

Вид материалаДокументы

Содержание


Психологічні детермінанти
Подобный материал:
1   ...   83   84   85   86   87   88   89   90   91

3.Кононко Е. Л. В мире раннего детства. К.: Рад. школа, 1985. 177 с.

Анна Вовк

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ
ПОШУКУ ЖИТТЄВОГО СЕНСУ

Стаття «Психологічні детермінанти пошуку життєвого сенсу» присвячена розгляду результатів дослідження внутрішніх чинників, що допомагають людині віднайти життєвий сенс, що супроводжується переживанням повноти і цілісності власного існування, задоволеності життям.

Ключові слова: життєвий сенс, екзистенціальна фрустрація

Дослідження психологічних внутрішніх детермінант, які допомагають людині відшукати життєвий сенс, є перспективним напрямком наукових пошуків. В результаті дослідження життєвої осмисленості студентів ми з’ясували, що приблизно 14% представників студентської молоді страждає від екзистенціальних фрустрацій, тобто психологічного стану, пов’язаного із зниженим рівнем життєвої осмисленості, який супроводжується почуттями нудьги, пустоти і апатії. В той самий час традиція звертання по психологічну допомогу в нашому суспільстві не розвинена, тому людина, що страждає від відсутності життєвого сенсу потрапляє в поле зору професіонала найчастіше за все у гострому критичному стані, іноді після спроби скоєння самогубства. Це вказує на необхідність проведення скрінінгових досліджень серед студентської молоді, проведення профілактичної і психокорекційної роботи із студентами. Для такої роботи перш за все необхідне знання внутрішніх психологічних факторів, своєрідних ресурсів, які сприяють успішному пошуку життєвого сенсу.

Проблема внутрішніх детермінант пошуку життєвого сенсу розглядалась в роботах В. Франкла, М. Чиксентміхалі, Л. Бінсвангера, Ф. Фенікса, М. Босса, Дж. Ройса, Дж. Келлі, Ю. Джендліна, Дж. Бьюдженталя, І. Ялома, В. Налімова, Д. Лєонтьєва, Т. Титаренко, В. Татенка, І. Манохи, В. Роменця та багатьох інших дослідників.

В нашому дослідженні взяли участь 150 студентів різних факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка. Були використані методики 16 PF Кеттелла, тест САМОАЛ, методика визначення цільової спрямованості особистості, методика виявлення рівня соціальної адаптованості Роджерса і Даймонда, методика ціннісних орієнтацій Рокича, соціальної фрустрованості Вассермана, рівня задоволеності потреб, методика для визначення сфер самореалізації Ніємі і методика сенсожиттєвих орієнтацій. Ми очікували, що основними детермінантами набуття життєвого сенсу будуть інтегрованість внутрішнього світу особистості, добра орієнтація у навколишньому світі, в соціальному вимірі власного існування, а також в часовому його вимірі, а також схильність до надситуативної активності, пошуку себе в альтруїстичних вчинках, спілкуванні з Богом, творчості та імагінативних цінностях.

За допомогою факторного аналізу нам вдалося виділити декілька психологічних детермінант пошуку життєвого сенсу. Серед них фактор онтологічної задоволеності життям або фактор просторово-часової цілісності екзистенції, фактор інтеграції в соціальний простір, фактор стійкої позитивної Я-концепції, фактор зануреності у справу, фактор соціальної творчості і фактор рівноваги і гармонії (або «життєвої мудрості»). Як найбільш значні тут фігурують фактори, пов’язані з доброю орієнтацією у внутрішньому, зовнішньому і соціальному просторі, і, можливо, як результат цього – позитивна Я-концепція, яка є необхідною основою для саморозуміння і розуміння інших людей. На противагу до поняття «невротичного кола» можна запропонувати поняття «еупсихічного кола», яке передує виникненню почуття життєвої осмисленості, повноти і цілісності власного існування, загальної задоволеності життям. Гіпотезу дослідження можна вважати частково підтвердженою, оскільки в жоден фактор не увійшла потреба особистості в надситуативній активності (хоча мали місце прямі кореляційні зв’язки між надситуативною мотивацією і рівнем життєвої осмисленості). Отримані результати дали нам можливість створити програму групової психокорекційної роботи, яку можна використовувати в роботі психологічних служб закладів вищої освіти.

1.Васильев Я. Методика исследования целевой направленности личности.– Н.: Николаев. гос. педагог. ин-т, науч.-иссл. центр «Темп», 1993. –12 с.

2.Васильев Я. В. Надситуативность в структуре личности. – Н.: Николаев. гос. педагог. ин-т, науч.-иссл. центр «Темп», 1994. – 264 с.

3.Леонтьев Д. А. Психология смысла: природа, структура и динамика смысловой реальности. – М., Смысл, 1999. – 486 с.

4.Маслоу А. Психология бытия. – М.: Refl-book, 1997. –300 с.

5.Практикум по психодиагностике. Прикладная психодиагностика. – М.: Изд. МГУ, 1992. –116 с.

6.Практическая психодиагностика. Методики и тесты. – Самара: БАХРАХ, 1998. – 669 с.

7.Психологические средства выявления особенностей личностного развития подростков и юношества. – М.: АПН СССР, 1990. –166 с.

8.Франкл В. Человек в поисках смысла.– М.: Прогресс, 1990. –366 с.