«european quality» сучасний вимір держави та права міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія

Вид материала

Документы

Содержание Фахівці по створенню шкідливих програмних продуктів на службі в правоохоронних органах (закордонний досвід) Особливості визначення строку договору перестрахування Системні організаційно-інформаційні проблеми діяльності міждержавних змішаних спеціалізованих слідчо-оперативних груп в сучасних

Подобный материал:

• Міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія на правах, 2618.62kb.
• Міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія, 2707.55kb.
• Міністерство освіти І науки україни одеська національна юридична академія на правах, 1255.33kb.
• Держава І право: de lege praeteritA, instante, futura міністерство освіти І науки україни, 12139.69kb.
• Національний університет внутрішніх справ, 324.82kb.
• Міністерство освіти І науки україни національна академія наук київський університет, 717.4kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни одеський технічний коледж, 1368.13kb.
• Україна міністерство освіти І науки україни одеська національна морська академія, 32.42kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська, 6297.95kb.
• Міністерство освіти І науки, молоді та спорту україни національний університет «одеська, 5488.92kb.

ФАХІВЦІ ПО СТВОРЕННЮ ШКІДЛИВИХ ПРОГРАМНИХ ПРОДУКТІВ НА СЛУЖБІ В ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНАХ (ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД)

У 2007 році підрозділами МВС викрито понад 678 злочинів у сфері комп’ютерних технологій. Серед викритих злочинів майже чверть (168) вчинені у сфері комп’ютерних та Інтернет технологій, решта припадає на сферу електронних платежів та сферу телекомунікацій [1]. Вищенаведене свідчить про зростання кількості злочинів у сфері комп’ютерних та Інтернет технологій в Україні. Однак поки що даний вид злочинів для наших правоохоронних органів є новим у порівнянні з майновими злочинами або злочинами проти життя особи. Проте дана проблема існує і для інших країн світу, які намагаються винайти технічні засоби та правові знаряддя протидії суспільно-небезпечним та протиправним діям у сфері використання комп’ютерних та Інтернет технологій.

За даними поліції Великобританії та Німеччини найбільшу загрозу для безпеки власників банків та фінансових компаній, які використовують комп’ютерні мережі для зв’язку та обміну важливою інформацією становлять «творці» спеціальних програмних продуктів, за допомогою яких з’являється реальна можливість незаконно отримати важливу комп’ютерну інформацію економічного або технічного характеру. Фахівці у сфері комп’ютерної безпеки називають такі програмні продукти шкідливими комп’ютерними програмами або «вірусами».

Наприклад, перше місце в переліку страхів, які відчувають британці по відношенню до злочинних дій, займають електронні крадіжки - їх бояться 43% опитаних. Для порівняння, злодіїв побоюються 29%, вуличних бандитів - 18%, і грабіжників - 11%. Такі дані приводяться у звіті британської компанії AVG [2]. Окрім цього приблизно кожний третій опитаний вже був жертвою електронної крадіжки на суму від декількох фунтів стерлінгів до декількох тисяч. За даними опитування, 85% використовують Інтернет для здійснення покупок, а більше 65% - для доступу до банківських рахунків. 87% з тих, хто це робить, побоюються стати жертвою інтернет-грабіжників. Переважна більшість опитаних (90%) користується тією або іншою формою захисту комп’ютеру, однак 33% не вважають її адекватною. Лише 3% не використовують захист взагалі, а 25% уважають, що в них недостатньо інформації для того, щоб захиститися належним чином [2].

Однак не лише Німеччина та Великобританія потерпають від атак «хакерів», відтепер й України приєдналась до списку таких країн. Так, студент – першокурсник одного зі вузів Києва розповсюджував базу даних ДАЇ та Митниці. За даними співробітників ГУБОЗ у результаті проведення оперативно-розшукових заходів у затриманого неповнолітнього злочинця було вилучено 13 пошукових баз ДАЇ, Митниці та бази даних ГУБОЗ «Скорпіон». Зі слів затриманого він збував за гроші ці бази даних на одному з радіо-ринків столиці. Окрім цього працівниками ВДСБЕЗ УМВС України в м. Севастополі викрили діяльність нового комп’ютерного «вірусу-шпигуна», якого створив і завантажив у мережу 17 - річний «хакер». Цьому неповнолітньому злочинцеві інкримінується стаття особливої частини Кримінального закону України 361-1 «Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних або технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут «. За допомогою звичайного ноутбуку і мови програмування Delphi, йому вдалося створити програму, що належить до категорії «троянів». Неповнолітній «хакер» назвав свою «шкідливу програму» «eYe»,   від англійської «око», що в свою чергу відповідало ідеї – підглядувати в чужу машину і керувати нею дистанційно. Дана «шкідлива» комп’ютерна програма допомагала «хакеру» під’єднуватися до мережі та давала змогу спокійно «подорожувати» папками жорсткого диску користувача, закритих для загального доступу. Слід зазначити, що швидкість розповсюдження комп’ютерного «вірусу» визначалася цікавістю користувачів. Ця програма не лише відкривала доступ до файлової системи жорсткого диску, але і дозволяла «хакеру» втручатися несанкціоновано у роботу комп’ютеру. Він міг скопіювати на свій комп’ютер будь-який файл, за власним бажанням перенавантажити комп’ютер користувача та зробити ще багато іншого [4, с. 16-17].

Проблему захисту конфіденційної інформації, від зловмисників в правоохоронних органах Німеччини вирішено було наступним чином: урядовці Німеччини почали наймати на роботу фахівців, які здатні розробляти шкідливі програми (віруси), при цьому ці шкідливі програми потрібні федеральної поліції Німеччини для установки в комп’ютери підозрюваних у тероризмі й інших тяжких злочинах. Тим часом, до відповідних законів (Про спостереження) вносяться зміни, та Федеральний суд Німеччини хоче ухвалити рішення, щодо можливості розглядати зібрані за допомогою

шкідливих програмних продуктів відомостей, в якості доказу по конкретній кримінальній справі [3].

Виходячи з вищевикладеного можна зробити наступний висновок, що для того, щоб адекватно та вчасно запобігати та викривати злочини у сфері комп’ютерних та Інтернет технологій потрібно комплектувати органи і підрозділи внутрішніх справ України, які ведуть боротьбу з цими видами злочинів фахівцями, які мають спеціальні знання та навички розробки та застосування спеціальних програмних продуктів по захисту комп’ютерних систем та мереж від «хакерських» атак. Також, зважаючи на сучасні можливості комп’ютерних технологій, їх доступність, а також приймаючи до уваги технічну обізнаність осіб, органи і підрозділи внутрішніх справ України потребують законодавчого розроблення та впровадження у свою діяльність комп’ютерно-технічної експертизи – молодого, проте надзвичайно важливого напряму криміналістичних досліджень, основним завданням якого є фіксація слідів злому комп’ютерної системи та пошук комп’ютерних злочинців на основі їх власно розроблених «шкідливих» програмних продуктів.

Література:

1. В текущем году раскрыты почти 700 компьютерных преступлений//http www лига бизнес информ. 20.11.2007. 02.28.
   
2. Британцы боятся киберпреступников больше грабителей//http www лига бизнес информ. 29.10.2007 18:46
   
3. Немецкая полиция приглашает на работу вирусописателей////http www лига бизнес информ 22.11.2007, 17:46
   
4. Масяня з сюрпризом // «Іменем закону» № 43 (5585) від 26.10.2007 – 01.11.2007. С. 16 – 17.
   

Семенова Катерина

ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СТРОКУ ДОГОВОРУ ПЕРЕСТРАХУВАННЯ

Згідно з ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України [5] (надалі ЦК України) договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі відсутності в договорі хоча б однієї з істотних умов або недосягнення сторонами взаєморозуміння хоча б щодо однієї з таких умов, він не може бути визнаний укладеним унаслідок недосягнення взаємопогодженого волевиявлення сторін, а відповідно і правовідносин на підставі цієї домовленості не виникає [1, с. 295–296]. Абсолютною істотною умовою договору ЦК України визнає предмет договору. Господарський кодекс України до таких умов відносить окрім предмета ще й ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 ГК України) [2].

При дослідженні перестрахувальних правовідносин всі автори підкреслюють його строковий характер. Строк визначає «тимчасові рамки існування самого договору й у цих межах моменти (періоди), у яких повинне відбутися виконання зобов’язань контрагентами [1, c. 318]». За загальним правилом, строком дії договору, згідно зі ст. 631 ЦК України, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Не є винятком і строк виконання договору перестрахування.

Для правильного розуміння строку договору перестрахування як його істотної умови та його правильного визначення на практиці необхідно встановити співвідношення цього терміна з такими поняттями, як «строк перестрахування» та «строк договору страхування».

Слід зазначити, що в практиці перестрахування існує строк перестрахування як період несення ризику (якщо страхова подія наступила в цей період, то здійснюється виплата страхового відшкодування), і строк дії договору перестрахування, що починається звичайно одночасно з строком перестрахування й продовжується доти, доки будуть існувати заявлені або неурегульовані (що знаходяться на розгляді) претензії або виникнуть які-небудь інші похідні з договору наслідки. При цьому в договорах перестрахування зазвичай вказується тільки період несення ризику (строк перестрахування), що помилково називається строком дії договору, однак його закінчення ніколи не буде означати для перестрахувальника та перестраховика звільнення від своїх обов’язків за договором. Строк перестрахування означає тільки, що страхова подія, від настання якої застрахований об’єкт, повинна відбутися протягом цього періоду. Характерним прикладом може бути договір факультативного перестрахування вантажів. Строк страхування і перестрахування, як правило, починається і закінчується одночасно з початком і закінченням перевезення, яке найчастіше може тривати кілька годин або діб. Якщо в цей період із застрахованим об’єктом що-небудь відбудеться і ця подія буде визнана страховим випадком, у перестраховика виникне обов’язок виплатити відшкодування. Якби такий строк вважався строком договору перестрахування, то виконання зобов’язань сторонами було б неможливо, оскільки за такий строк не тільки врегулювати можливі претензії, але навіть оплатити страхову премію (не говорячи вже про перестрахувальну премію) надзвичайно важко [3, c. 272]. Вирішення цієї проблеми залежить, перш за все, саме від правильного формулювання строку договору перестрахування, що дозволить сторонам виконати свої зобов’язання (у тому числі щодо оплати страхової, перестрахувальної премії і збитків), навіть якщо строк перестрахування минув.

Спірним у проблемі визначення строку дії договору перестрахування є також питання про збіг строків дії договору страхування і договору перестрахування. Частіше в практиці застосовується наступне положення відносно строку дії договору перестрахування: «Відповідальність перестраховика починається та закінчується одночасно з відповідальністю перестрахувальника за договором страхування « [4, c. 36]. Тим часом, таке формулювання негативним образом позначається на порядку виконання договору перестрахування. Так, у даному випадку, якщо перестрахувальник за якимись причинами не встиг здійснити страхову виплату протягом строку дії договору перестрахування, то дія перестрахування на зазначену виплату поширюватися не буде.

Теоретично момент виникнення зобов’язань за договором страхування і момент виникнення зобов’язань за договором перестрахування можуть збігатися в одному випадку – коли сторони в першому і в другому договорі дійшли згоди, що зазначені вище договори набирають чинності до надходження коштів на їхні рахунки. Однак на практиці договір перестрахування укладається після надходження коштів на рахунок перестрахувальника, а тому існує проміжок часу між вступом у силу договорів страхування і перестрахування. Спочатку укладається договір страхування, сторони досягають згоди за всіма його істотними умовами, потім укладається договір перестрахування, за яким сторони теж досягають згоди за всіма істотними умовами. Такий варіант оформлення взаємовідносин має місце, навіть якщо існує попередня домовленість перестрахувальника з перестраховиком (облігаторне перестрахування). Досягнення згоди за договором перестрахування фіксується віднесенням конкретного договору до категорії тих, ризик виплати відшкодування за якими, згідно з домовленістю, повинен бути обов’язково застрахований.

Закінчення строку договору перестрахування також не завжди збігається з закінченням відповідальності перестрахувальника за договором страхування. Про можливий збіг строків закінчення договорів можна говорити тільки при укладенні облігаторного договору перестрахування (договору, що укладається саме заздалегідь, щоб страховик міг страхувати усі відповідні ризики, уже маючи перестрахувальний захист). Такий договір не прив’язаний до строку дії кожного окремого перестрахованого договору страхування і укладається він, як правило, на той строк, про який домовляться сторони. Так, наприклад, якщо договір облігаторного перестрахування був укладений на один рік, це означає, що перестрахувальне покриття поширюється на всі договори страхування, укладені страховиком протягом строку дії договору перестрахування, незалежно від фактичної дати настання збитку. Виплачується перестрахувальне відшкодування перестраховиком за всіма договорами страхування автоматично на підставі інформації про збитки (бордеро премій-збитків), що надається перестрахувальником.

Тим часом існує клас факультативних договорів перестрахування, що укладаються стосовно кожного договору страхування і якщо сторони не домовилися про інше, дія такого договору припиняється після припинення встановленого ними строку. При настанні страхового випадку за факультативним договором у перестраховика, як і у перестрахувальника, перед виплатою перестрахувального відшкодування є право на дослідження обставин настання такого випадку. При цьому умови договору страхування стандартно містять указівку на проміжок часу, необхідний на ухвалення рішення про виплату. І якби строки дії договорів страхування і перестрахування збігалися, то при настанні страхового випадку перед самим закінченням договору страхування у перестрахувальника не було би можливості використовувати своє право на дослідження обставин його настання, і він би вийшов за часові рамки договору, втративши захист перестраховика, ще не прийнявши рішення про виплату страхової суми.

Для вирішення цієї проблеми на практиці в договорах перестрахування дуже часто використовується положення про відповідальність перестраховика навіть після закінчення строку договору перестрахування.

У свою чергу питання щодо коректності застосування такого положення є предметом дискусій. На думку деяких спеціалістів у сфері перестрахування, воно позбавлене будь-якого змісту, оскільки припинення договору автоматично тягне за собою припинення і зобов’язань [4, c. 37]. Прихильники протилежної точки зору вважають, що застереження щодо зобов’язання перестраховика здійснити виплату своєї частки відшкодування за страховими випадками, що виникли в період дії перестрахування, після закінчення строку дії договору перестрахування до врегулювання всіх питань за договором є цілком прийнятим і не суперечить здійсненню сторонами своїх зобов’язань.

З загальних положень ЦК України (глава 18) випливає, що строк виконання зобов’язань у договорі може визначатися календарною датою, в одиницях часу (дні, тижні, місяці) або пов’язуватися з настанням певних подій. У договорі перестрахування мають місце і ті, і інші. Наприклад, календарною датою частіше визначається строк перестрахування, а також періоди сплати перестрахувальної премії. Строк, як вказівка на подію, встановлюється для виконання перестрахувальником свого зобов’язання повідомити про настання страхового випадку, а також для виконання обов’язку перестраховика виплатити страхове відшкодування.

Наведене положення певною мірою може поширюватися на встановлення строку закінчення договору перестрахування. Так, на нашу думку, визнання припустимості використання при встановлені закінчення строку дії договору перестрахування конструкції «вказівкою на подію» (у даному випадку подія - це виконання зобов’язань сторонами в зв’язку з настанням страхового випадку в період дії строку перестрахування), буде відображати реалії існування перестрахувальних відносин і одночасно дозволить сторонам уникнути усіх суперечок при виконанні договору перестрахування і захистити їх права.

Література:

1. Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга первая: Общие положения. – М.: Статут, 2002. – 848 с;

2. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – №18. – №19-20. – № 21-22. – Ст. 144;

3. Легчилин А. Перестрахование в России // Закон. – 2002. – № 2. – С. 69-75;

4. Тыщук В.Л. Перестрахование: мнение юриста // Финасы. – 1998. – №10. – С. 35-37;

5. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Голос України. – 2003, 03. – 12.03.2003. – № 45-47; 13.03.2003. – № 47-48.


Синєокий Олег

СИСТЕМНІ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ІНФОРМАЦІЙНІ ПРОБЛЕМИ ДІЯЛЬНОСТІ МІЖДЕРЖАВНИХ ЗМІШАНИХ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ СЛІДЧО-ОПЕРАТИВНИХ ГРУП В СУЧАСНИХ УМОВАХ

За нашою класифікацією виділяються наступні види слідчо-оперативних груп: 1) для оперативного реагування на повідомлення про вчинені злочини або події, котрі мають ознаки злочинів діє чергова СОГ; 2) за повідомленнями про тяжкі злочини, що вчинені в умовах неочевидності, виїжджає постійно діюча відомча або міжвідомча СОГ (у залежності від підслідності та обставин події); 3) під час розкриття і розслідування окремого злочину або групи злочинів створюється спеціальна слідчо-оперативна група; 4) з метою розкриття та розслідування багатоепізодних злочинів, що мають ознаки серійності та (або) вчинення на сексуальному ґрунті, існує єдина спеціалізована слідчо-оперативна група. Сьогодні з’явилася об’єктивна потреба розширити класифікацію зазначених СОГ, додавши до загального масиву ще один вид таких груп – Міждержавні змішані слідчо-оперативні групи, що у вітчизняній юридичній літературі щойно може бути визначено як «біла пляма».

Ефективність міжнародного співробітництва у протидії транснаціональній злочинності залежить від наявного механізму надання правової допомоги з питань кримінального судочинства та організаційно-правового забезпечення проведення оперативно-розшукових заходів, слідчих дій в межах міжнародного співробітництва. В той же час аналіз оперативно-розшукових та кримінальних справ свідчить, що інститут міжнародного розшуку залишається одним із найпроблемніших в діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів України. В той же час зростає кількість кримінальних справ, що потребують оперативного супроводження з отриманням інформації з-за кордону. При цьому, на нашу думку, спостерігатиметься тенденція до розширення прав суб’єктів міжнародного розшуку у формі участі в оперативно-розшукових заходах на території держав-членів інтеграційного об’єднання шляхом ефективної діяльності спільних слідчо-оперативних груп.

З метою швидкого ефективного й всебічного розслідування, що включає провадження слідчих дій і оперативно-розшукових заходів у відповідності зі ст. 63 Конвенції про правову допомогу та правові відносини по цивільних, сімейних і кримінальних справах, що прийняті головами країн - учасників СНД 7 жовтня 2002 р. у м. Кишиневі, можуть створюватися міждержавні змішані слідчо-оперативні групи (МЗСОГ). Основна мета створення таких груп - об’єднання зусиль слідчих, оперативних, технічних, інших служб та підрозділів зацікавлених відомств щодо розслідування злочинів. За загальним правилом усі МЗСОГ створюються для розслідування окремої кримінальної справи, і після завершення справи припиняють своє існування. Втім вважаємо невірним розцінювати МЗСОГ як певну групу співробітників правоохоронних органів, що мають право вільно, за своїм розумінням, навіть якщо це викликано інтересами справи, виконувати слідчі дії й оперативно-розшукові заходи на території суміжних держав.

Особливість МЗСОГ укладається в тому, що вона складається із двох національних слідчо-оперативних груп. Таким чином, МЗСОГ є формою координації зусиль служб і підрозділів правоохоронних органів декількох країн без надання їй будь-якого кримінально-процесуального статусу. У зв’язку із цим вважаємо, що МЗСОГ не є самостійним процесуальним інститутом і її спеціальне закріплення у КПК держав - учасників СНД поки не потрібно. Правовий стан національних СОГ, що входять до структурного складу МЗСОГ, повинен також визначатися нормами законодавства держави перебування.

Підставою до створення МЗСОГ служить необхідність розслідування складних, багатоепізодних кримінальних справ, у тому числі й серійного сексуального характеру, особливо в прикордонних регіонах, де простежуються тісні «сусідські» зв’язки на сімейно-особистісному рівні, причому процес розслідування пов’язаний з великим обсягом слідчих дій і оперативно-розшукових заходів на територіях декількох держав.

Ініціатором створення МЗСОГ можуть виступати керівники правоохоронних органів як прикордонних регіонів, так і центральних відомств. Привід до ініціативи - це достовірна доказова інформація, що отримана при розслідуванні окремо визначеної кримінальної справи.

Вважаємо, що створена в такий спосіб МЗСОГ буде являти собою як би двоєдине структурне утворення, що складається із двох національних слідчо-оперативних груп, кожна з яких буде функціонувати на власній території й мати власного керівника, який реалізує свої права, виходячи із національного кримінально-процесуального законодавства. Такий порядок відповідає суверенному характеру взаємин країн СНД. Основний зміст створення МЗСОГ укладається в можливості уникнути разових доручень при необхідності здійснення слідчих дій і оперативно-розшукових заходів на території іншої держави, діяти узгоджено, оперативно вирішувати виникаючі в процесі розслідування питання шляхом тісного співробітництва й взаємного обміну інформацією.

Вважаємо корисним враховувати міжнародний досвід розслідування таких СОГ. Питання про загальне керівництво МЗСОГ та про межі його компетенції в міжнародних правових актах, що стосуються держав - учасників СНД, не визначено. Буде корисним проведення спільних оперативних нарад відповідно до Договору про порядок перебування й взаємодії співробітників правоохоронних органів на території держав - учасників СНД, що був підписаний у м. Мінську 4 червня 1999 р.

Кількісний і персональний склад МЗСОГ залежить від складності кримінальної справи, кількості епізодів злочинної діяльності фігурантів, територіального розміщення епізодів у суміжних країнах, числа осіб, причетних до злочину, необхідності їхнього встановлення й розшуку, числа потерпілих і їхнього місцезнаходження, обсягу слідчої й оперативної інформації, у тому числі потребуючих координаційних погоджень слідчих дій і оперативно-розшукових заходів. Важливий організаційний момент діяльності МЗСОГ - утворення організаційного штабу, що повинен дислокуватися при тій СОГ, де функціонує загальний керівник МЗСОГ. До складу об’єднаного штабу крім спеціально виділених членів МЗСОГ можуть входити на тимчасовій основі працівники прокуратури, зокрема прокурор, що організує кримінальне переслідування.

Підкреслимо, що суттєвою умовою досягнення позитивних результатів у цій роботі є її належне інформаційне забезпечення. Надзвичайно важливим у цьому аспекті є здійснення спільних заходів, обмін оперативною та іншою інформацією, проведення координаційних нарад для розробки планів дій за цими напрямами. Для обміну інформацією між учасниками МЗСОГ можна використати комп’ютерний багатофункціональний цифровий комплекс МСР-ТВ, що призначений для реєстрації документальних фотозображень із нанесеними графічними, текстовими й звуковими коментарями. Він дозволяє відповідним підрозділам правоохоронних органів налагодити формування й оперативний комп’ютерний обмін блоками електронних даних, що включають голос, текст, кольорові фотографії й іншу інформацію. Дані можуть передаватися по телефонних лініях, стільниковому зв’язку, радіо- і супутниковим каналам. За декілька хвилин інформація може бути передана з місця проведення слідчої дії в прийомний устрій країни засновника МЗСОГ.

До функцій загального керівництва МЗСОГ може бути віднесено: 1) складання загального плану розслідування й контроль за його виконанням; 2) складання плану провадження окремих слідчих дій на території іншої держави і його узгодження; 3) складання переліку слідчих версій, що висунуті в справі, і плану їхньої перевірки, у тому числі на території іншої держави; 4) організація спільних оперативних нарад, забезпечення прибуття на них членів МЗСОГ іншої держави; 5) координація дій учасників МЗСОГ шляхом підтримки постійного контакту з керівником СОГ іншої держави; 6) взаємодія з наглядовим прокурором своєї держави й регіональною прокуратурою іншої сторони; 7) участь у рішенні питання про екстрадицію, якщо це буде потрібно; 8) оцінка зібраних по справі доказів з погляду їхньої об’єктивності, повноти, відносності й допустимості, у тому числі зібраних СОГ іншої держави; 9) організація виконання найбільш складних судових експертиз, а також експертиз, призначених СОГ іншої держави (якщо така необхідність виникає); 10) організація перевірки за оперативними й криміналістичними вітчизняними обліками запитів керівника СОГ іншої держави; 11) рішення питань, пов’язаних з одержанням судового дозволу на виконання слідчих дій, що зачіпають конституційні права громадян (арешти, затримання, обшуки тощо); 12) рішення питань, пов’язаних зі зберіганням речових доказів; 13) рішення питань, що пов’язані зі збереженням таємниці слідства, усунення каналів можливої втрати інформації, дача згоди на публікацію матеріалів слідства в ЗМІ; 14) охорона членів СОГ власної держави й дача із цього приводу рекомендацій керівникові СОГ іншої.

Для нашої держави при створенні таких МЗСОГ було б логічним визначити такі окремі МЗСОГ, до структури яких входили б: 1) СОГ України – СОГ РФ; 2) СОГ України – СОГ Республіки Бєлорусь; 3) СОГ України – СОГ Молдови. Тим більше, що окремі напрями мали б скласти такі тандеми, що не входять до складу СНД, але мають спільні з нашою країною державні кордони, а саме: 1) СОГ України - СОГ ПМР; 2) СОГ України – СОГ Республіки Польща; 3) СОГ України – СОГ Угорщини; 4) СОГ України – СОГ Словаччини.

Проте, за умов сучасної політичної ситуації в Україні та розгортанням загальнодержавної інформаційної війни з метою відкритого впровадження антиросійських настроїв в активній фазі, будь-яка інтеграція правоохоронних органів СНД, де ключовою основою цих новацій може стати практичний досвід органів кримінальної юстиції Російської Федерації, нажаль, найближчим часом навряд чи реальна. Водночас, для підвищення ефективності діяльності у сфері кримінальної юстиції, як показує досвід, потрібно: не припускатися будь-яки помилок у розкритті й розслідуванні злочинів даної категорії, поліпшити фахову підготовку працівників, які задіяні в боротьбі з злочинністю нелегальних мігрантів, вирішити проблему забезпечення перекладачами, налагодити тісні контакти з Інтерполом Національного бюро Інтерполу, де має бути змістовний банк відповідної інформації.

Отже, досвід створення й функціонування міждержавних змішаних спеціалізованих слідчо-оперативних груп повинен послужити більш тісному міжнародному співробітництву у сфері правоохоронної діяльності, важливою складової якого з’явилася б також робота зі зближення національного кримінального та кримінально-процесуального законодавства, а можливо, і створення прийнятного для всіх держав базового законодавства, ще здатне забезпечити єдину практику й законність провадження по кримінальних справах.