Geum.ru

Программа в Украине на «Первом национальном»

Вид материалаПрограмма

Содержание


Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Савік Шустер
Подобный материал:
1   2   3   4   5   6

Ющенко

Перше побажання: давайте не будемо наївними людьми. Якщо ви не знаєте, хто в Росії керує кожним кубічним метром газу...

Савік Шустер

Почему не знаю?

Ющенко

Знаете?

Савік Шустер

Да.

Ющенко

Поэтому я вам скажу... Ні «РосУкрЕнерго», ні «ТатарЕнерго», ні «МонголЕнерго», ні «ІндіяЕнерго» не могли як учасники, які не мають ніякого відношення до організації ринку 2009-го року... А ви знаєте, що ми домовилися у лютому 2008-го року з Володимиром Володимировичем: що «Володимир Володимирович, давайте з 2009-го року приймаємо спільну заяву про те, що в нас немає посередників». Це підписали два президенти. Скажіть, будь ласка: який «Рос» і який «Укр» може змінити думку Путіна, що давайте ми включимо між «Газпромом» ще одну якусь прокладку? Скажіть, будь ласка: які мотиви політичні? Бо я ж думаю, російський президент думає про третій термін, про четвертий. Він же жилець політичний, він же не самогубець. Яка мотивація проводить структуру, яка в політичних домовленостях двох президентів, у міжурядових угодах двох прем’єр-міністрів не могла мати місця? Тому, ви знаєте, давайте не... давайте не будемо ці такі дешеві... дешеві аналізи робити.

Савік Шустер

Хорошо. Тогда...

Ющенко

Вибачте, будь ласка.

Савік Шустер

Да. Тогда давайте... Я хочу, чтобы вы послушали вчерашнее заявление Николая Азарова и ещё раз нам сказали, что вы об этом думаете.

Азаров, «Перший національний» (запис)

Треба чітко розуміти, що відбулося у вівторок. У Європі з’явилася нова величезна зона вільної торгівлі. Причому унікальна. Тому що інтегрує в себе ринки і природні ресурси як Європи, так і Азії. Ця зона вільної торгівлі об’єднує країни з населенням понад 260 мільйонів. Наші журналісти одразу запитали: «А чи не є це перепоною до створення зони вільної торгівлі з країнами ЄС?» Усім ще раз відповідаю: ні. Так само вже відповіли представники ЄС, які запевнили, що вільна торгівлі у СНД не суперечить створенню зони вільної торгівлі між ЄС і Україною. Вільної торгівлі не може бути забагато. І одна свобода не може перекреслювати іншу. Як і раніше, ми сповнені рішучості завершити переговори з європейськими партнерами. Для України це також третина товарообороту і ринок з 500-ми мільйонами споживачів. Тому наступним пунктом нашого плану відкриття зовнішніх ринків стане підписання аналогічної угоди з Європейським Союзом.

Савік Шустер

Значит, можно иметь две зоны свободной торговли, как утверждает премьер-министр Украины, а также речь не идёт, как он написал в своём... на своей страничке в «Фейсбуке»... Таможенного Союза не будет. По крайней мере не предусматривает договор в Санкт-Петербурге Таможенный Союз.

Ющенко

Я прокоментувати повинен, да?.. Ну, перш за все приємно, що Микола Янович говорить українською мовою майже чисто, навіть з галицьким акцентом. І це гарний прогрес. Я цьому просто аплодую. Це гарний приклад прем’єр-міністра. До депутатів якби він ще дійшов тільки... Але що по суті? Трошки історії. Коли ми говоримо про торгівлю, там є певні параметри, керуватися якими треба при нашому аналізі. Як ви є учасник торгівельних операцій, до чого ви тяготієте? Ви тяготієте до меншого ринку чи до більшого ринку? Завжди до більшого. Тому що більший ринок завжди більш платіжний. І з точки зору ціни, більш конкурентний. Кращу ціну вам дають. Валовий продукт Європейського Союзу – 12 трильйонів. Ну, я думаю, що зараз 14 десь трильйонів. Але це декілька років назад. 12 трильйонів. Російський валовий продукт – 1.3. Валовий продукт, наприклад, Італії більший, ніж російський. Валовий продукт Британії більший, чим російський. Валовий продукт Франції більший, чим російський. Валовий продукт Німеччини більший, чим російський. До чого це я веду? Україна повинна розуміти, що економічна вигода нас штовхає до інтеграції перш за все з більшим ринком... і входити в його статути, входити в його правила. Тоді ти виграєш більше. Але це геополітика українська. Не треба цуратися російського ринку, бо це східний партнер... на сході нашої країни. Ми експортуємо у Росію стільки, скільки експортуємо у Європейський Союз. Але з Росією ми маємо 9 мільярдів негативного сальдо, а з Європейським Союзом – на третину менше. Чому? Тому що в 1993-му році ми з Росією підписали угоду про зону вільної торгівлі. Про те, що зараз говорили. 19 років вона не впроваджена в реалізацію. Чому? Український парламент це ратифікував через декілька місяців. Україна – я пригадую Леоніда Даниловича... Усі президенти як один говорили, як «Отче наш», російському керівництву... Уся інтеграція починається не з ЄЕПу. Ніколи такої ситуації не було. Уся ситуація не починається з Митного Союзу. Економічна інтеграція завжди починається з режиму вільної торгівлі. Правда, без вилучень і обмежень. У 1993-му році нам наклали вилучень і обмежень в угоду: у протокол тієї угоди – приблизно на 3.5-5.0 мільярдів. З 1993-го року ми не добираємо із товарообороту з Росією 3.5 мільярди щорічно. Ми не можемо прийти зі своєю патокою, карамеллю, спиртом, цукром, трубами дрібного діаметру, кримським вином, лампочкою, сірником і так далі. Тому коли ми говоримо: а)...

Савік Шустер

Смотрите, как вас поддерживают.

Ющенко

Молодці. Молодці. Перше... Дійсно, коли ми говоримо про інтеграцію з Росією, наприклад, завжди треба розуміти чотири канони. Інтеграція починається перш за все із чотирьох свобод: свобода товару, послуг, капіталу і робочої сили. Коли ми говоримо про угоду «Україна – Росія», я її вітаю. Але без вилучень і обмежень. Бо тоді треба називати не «зона вільної торгівлі», а «зона невільної торгівлі» або «зона обмеженої торгівлі». Бо вона, як і до цього, 5-6 мільярдів вибирає тої вигоди, яку повинна мати Україна. Коли сьогодні Микола Янович каже: «Ну, в принципі, домовилися, тільки акциз на нафту і газ буде получати не Україна, – вибачте, – а Росія...» У порушення СОТу, у порушення міжнародної традиції... Бо це податок, який отримує покупець. Вірніше, уряд покупця, а не уряд продавця. У вас у Росії, будь ласка, є податок на прибуток – збирайте з «Газпрому» податок на прибуток. Але не вводьте податок той, який повинен працювати в Україні. Акциз на імпорт газу і нафти – це наш бюджет. Микола Янович оповіщає: «Вибачте, 3 чи 4 мільярди, які потрібні в український бюджет, від такої торгової зони ми не отримаємо». Цукор ми не можемо продати. Труби – я переконаний – ми не можемо продати. Карамель, патоку і так далі – усю оцю молочну групу, я думаю, теж не можемо продати. Це перше. Нам не треба так спішити аплодувати цьому заходу, бо чорт якраз ховається у цих дрібничках. Він вихолостить ідеологію. А Європейський Союз починав з металу і вугілля. Без обмежень. Без обмежень. Це перше. Другими словами, я за соціалізм, тільки не в нашому селі. То єсть я за вільну зону, тільки без обмежень і без вилучень. І це... цьому було б кроку аплодувати. Друге... Чи можуть накладатися на одну територію дві зони? І багато йде дискусій. Я за ці дні вислухав багато експертів, фахівців, заяв МІДа і так далі. Я зроблю такий зараз прийом: я прочитаю вислів однієї людини і не буду його коментувати. І скажу: «Прокоментуйте, кожен із вас». Значить, мова йде про пріснопам’ятний день 6-го... 16-го березня 2011-го року. Володимир Володимирович каже: «Россия будет вынуждена выстраивать границу для украинских товаров, если Украина и Европейский Союз создадут зону свободной торговли». То есть обратное можно допустить? Ну, якщо ми говоримо про те, що Росія винуждєна буде будувати митний бар’єр, економічний кордон, бо таможенні пошлини, які різняться в Росії і у Євросоюзі... Росія буде вибирати на себе програш. Треба економічний кордон. Так я запитую: а якщо через два місяці Україна підпише зону вільної торгівлі з Європейським Союзом?.. Володимир Володимирович каже: «Это означает, что если Украина создаст зону свободной торговли вместе с Евросоюзом, мы вынуждены будем начать выстраивать границы, иначе нас завалят этими товарами». З політкоректності я не буду коментувати. Якщо ви переконані в тому, що сказано було перед цим, – ваше право.

Савік Шустер

Я думаю, что люди как раз задумались о том, что вы сказали.

Ющенко

Дякую.

Савік Шустер

Виктор Андреевич, спасибо.

Ющенко

Спасибо.

Савік Шустер

И после небольшой рекламной паузы уже разные политические силы будут здесь представлены разными гостями во главе с Анной Герман и Петром Порошенко.




(РЕКЛАМА).

Савік Шустер

Прямой эфир, «Первый национальный», ТРК «Эра». Во второй части программы наши гости... Пётр Порошенко: до недавнего прошлого министр иностранных дел Украины. Анна Герман: советник президента, руководитель Главного управления Администрации президента по гуманитарным и общественно-политическим вопросам. Сергей Соболев: народный депутат, премьер-министр оппозиционного правительства. Елена Бондаренко: народный депутат, партия Регионов. Давид Жвания: народный депутат, секретарь партии «Христианско-демократический союз». Тарас Стецькив: заместитель главы фракции «Наша Украина – Народная самооборона». Михаил Чечетов: первый заместитель главы фракции партии Регионов. Андрей Ильенко: руководитель киевской городской организации всеукраинского объединения «Свобода». Итак, я напомню вопрос программы. Наша аудитория: рождённые в Украине и директора школ – голосовала по вопросу: «Имеет ли право Европейский Союз навязывать свои правила Украине?» То, что мы видели на этой неделе довольно часто. Вот что сказала наша аудитория… Рождённые в Украине: 52 – «нет», 48 – «да». Примерно половина на половину. А что касается директоров школ, то там большинство сказало, что нет, Европа не имеет права навязывать правила Украине. А треть считает, что да. Этот вопрос мы переголосуем. Я думаю, что Виктор Ющенко в первой части был очень убедителен во многом. Мне так показалось по меньшей мере. И я приглашаю к микрофону Анну Герман. Скажите, пожалуйста: так куда же вы ведёте Украину? В Россию? Это такой план был, что ли?

Герман

Я вам скажу, що наприкінці 80-х років у Відні відбувалася футурологічна конференція: її проводив Альфред фон Ліхтенштайн, – на яку з’їхалися з усієї колишньої… з усього простору – ще тоді – радянського експерти. Двоє були з України. І ми заповнювали там такі таблиці, по яких пізніше футурологи визначали, яким буде світ, якби розвалився Радянський Союз. І основне питання, яке цікавило футурологів: що буде з Україною? Ми знаємо, що всі великі держави, імперії падали, коли від них відходила Україна. Так було з великою Польщею, котра, втративши Україну, багато втратила, так було з Австро-Угорщиною, яка, втративши українські землі, також розвалилася, так сталося і з Радянським Союзом. Основний його розвал – це був відхід України. Україна стала геополітичною цінністю. Вона завжди нею була. Через те вона і страждала... і через те і щастя мала. І український поет був такий, який написав, що «лежиш, розпусто, на розпутті». І через те, що Україна – це Євген Маланюк – лежить на розпутті, часом вона мусить зазнавати таких різних впливів і часом через неї переходять то одні, то інші пани. Питання куди йти Україні, коли розпався Радянський Союз, вирішилося через волю українського народу. 1-го грудня буде 20 років, як українці сказали: «Ми хочемо бути незалежною державою». Ще тоді українці не знали, куди вони підуть. Вони думали, вони казали: «Де та земля обітована? Ми хочемо бути незалежними». Та земля обітована є тут, у нас. І ми не будемо 40 років ходити по пустелі, шукаючи нашого шляху. Пізніше українці почали шукати шлях, бо світ почав глобалізуватися, а Україна у своїй незалежності починала бути провінційною... і треба було вибирати дорогу. І дорога була вибрана: та дорога вела нас у Європейський Союз. Донедавна, прийшовши півтора роки тому до влади, ми закріпили європейський шлях законом України про засади внутрішньої і зовнішньої політики. І віднині цей шлях український до Євросоюзу є законом держави Україна. І той, хто хотів би цей закон порушити, мусив би за нього відповідати. Той шлях складний і тяжкий, на ньому багато шлагбаумів. Часом ми ставимо собі ті шлагбауми самі, часом нам ставлять наші друзі з іншого кінця цього континенту, які, можливо, теж були б зацікавлені в такій геополітичній цінності як Україна, але найбільше шлагбаумів ми створюємо самі собі. Як ми їх перейдемо? Чи будуть нас водити, як Мойсей, по пустелі 40 років? Бо ми вже ходимо 20. Я думаю, що цей шлях ми б мали пройти швидше, але Європейський Союз не дає нам тієї перспективи, він нам не каже, через скільки років, через скільки часу ми можемо розраховувати, що ми пройдемо цю дорогу, що ми подолаємо ці шлагбауми. Часом з нами починають говорити досить гостро: так, як зі школярами. Я днями говорила з одним із послів з європейських країн: дуже потужної країни європейської старої Європи – і він сказав мені: «Ну знаєте, всі країни, які вступали у Європейський Союз, достосовувалися до наших вимог і до наших правил, до наших стандартів». Але всі ці держави, про які йшлося: і Польща, і Румунія, і Болгарія, і так далі, – вони були іншими, ніж Україна. Вони не мали цивілізаційного поділу внутрі країни. У них все суспільство знало і хотіло йти тією дорогою, а не іншою. З Україною складніше, тому що українське суспільство поділено і частина суспільства дивиться в інший бік – і не рахуватися з тим не можна. І треба вести таку зважену і збалансовану політику, щоб до тієї нашої вервиці людей, які йдуть тим шляхом до Європи, прибувало все більше і більше, і більше... і щоб врешті-решт весь народ пішов тим шляхом. Тому цю політику треба вести зважено, делікатно. І коли ми чуємо від Європейського Союзу досить гострі заяви про те, що «ви маєте два дні й за два дні ви мусите зробити то-то, то-то – інакше буде отак…»... Очевидно, що такі гострі заяви європейських очільників викликали таку ж гостру реакцію нашого президента. Я думаю, що ця подія… Це сталося вже – і зараз треба про це забути і перейти до іншої тональності розмови. І Європейський Союз… Мені здається, що лідери Європейського Союзу вже усвідомили про те, що таку тональність… говорити з Україною як зі школярем, як з якимось третьосортними людьми, очевидно, не можна, бо Україна собі цього дозволити не може. Я думаю, що це наш плюс, тому що за 20 років незалежності ми отримали деякі не зовсім добрі характеристики. Вважається, що в Україні багато є доступних жінок. Вважається, що в Україні дешеві наймити, які їдуть працювати на Захід. Ми зараз починаємо казати і демонструвати те, що ми вміємо грати ще у футбол, окрім усього. Але ми повинні будувати свій візерунок у Європі такий, який я бачу вже тут, у цій студії, серед тих молодих людей, які є освічені, які мають власну гідність і які нікому не дозволять принижувати свою національну гідність. Тому я думаю, що все, що сталося в Україні за останній час: всі ці проблеми, всі ці зупинки перед черговим шлагбаумом на шляху до євроінтеграції, – треба врахувати, зробити з цього урок і дальше твердо йти шляхом, який ми обрали, бо цей шлях обрали люди, це цивілізаційний вибір нашого народу і лише народ може його скасувати. Ніхто з керманичів цього зробити не може, оскільки на референдумі 20 років тому ми сказали Україні «так». Я хотіла б зараз тут зробити такий бліц-референдум… Давайте піднімемо руки ті, хто переконаний, що європейському вибору альтернативи бути не може. Я думаю, що ця картина говорить сама за себе, і я дякую вам за терпіння слухати мене.

Савік Шустер

У кого комментарии? Тарас Стецькив.

Стецьків

Пані Ганно, слова хороші й під більшістю слів можна було б підписатися, якби дії відповідали словам. Перше питання, яке сам я собі задаю: мені прикро є від того, що за останні шість років ми вдруге втрачаємо шанс увійти у двері, які є відкриті до Європи... Перший раз це сталося у 2006-му році, коли через персональні сварки перед нами закрилися ворота до НАТО. І зараз Янукович у другий раз робить те саме. І знову ж таки, не через політичні, а через персональні питання: через персональну ненависть, бажання помсти і тому подібне. Чи знаємо ми, що підписано у Москві Миколою Яновичем Азаровим? Що він підписав? Що це за договір про вільну торгівлю? Чи в Санкт-Петербурзі... Адже в нас є договір про вільну торгівлю в рамках СНД, підписаний у 1994-му році.

Савік Шустер

Который не работает.

Стецьків

І який не працює. То що ми підписали? Ми підписали якийсь новий договір? Ми підписали умовний договір? Ми почули, що там залишилися ті самі вилучення, які й були. І виникає запитання: навіщо це було зроблено? Чому це потрібно Путіну, я розумію: тому що Путіну потрібно демонструвати, що він робить зусилля по реінтеграції у Євразійське Економічне Співтовариство. А чому Україна, яка впродовж останніх чотирьох років вела переговори про зону вільної торгівлі з Європейським Союзом, раптом взяла і кулуарно, не виносячи це питання на Кабінет Міністрів, на парламентські комітети... взяла і поїхала щось підписала. Це виглядає на банальний шантаж Заходу, щоб… Ніби він говорить Заходу так: «Якщо ви з нами не підпишете угоду на наших умовах, то ми підемо до Росії». Ну слухайте, з Європою так говорити не можна. Питання не в тому, що на Україну хтось визвірився. На Україну ніхто не визвірявся. Питання в тому, що до нашої влади є певні претензії. І вони нам говорять: «Якщо ви не хочете йти до Європи, то не йдіть. А коли ви говорите, що ви хочете йти, поважайте правила». Не можна говорити одне, а діяти за старими «совковими», такими євразійськими принципами. Тобто треба, щоб діла відповідали словам.

Герман

Є дві відповіді на ваше запитання, шановний добродію. Перше: у п’ятницю – у п’ятницю, здається, – був день уряду в парламенті – і ви могли дуже з великим успіхом у самого Миколи Яновича чи в очільників уряду інших все це розпитати дуже конкретно. Але ви взяли й заблокували трибуну, і не захотіли працювати. Це перше. Друге: навіть якщо в Україні буде 20 зон вільної торгівлі: і з Китаєм, і з Індією, і з Америкою – і з усім, з ким тільки можна зробити зону вільної торгівлі, – я вважаю, що це піде тільки на користь Україні. Ми не можемо зараз залежати…

Савік Шустер

Почему тогда Виктор Ющенко приводил слова Владимира Путина, который сказал, что «если Украина присоединится к зоне свободной торговли с Евросоюзом, то Россия будет вынуждена строить барьеры»?

Герман

Знаєте, Савік, завтра кінофестиваль «Молодість», а в кіно є така фраза, такий термін: «уходящая натура». Так от: я вважаю, що все, що зробив Ющенко, і все, що він не зробив, – при всій повазі до нього, це вже уходящая натура. Я не думаю, що ми до цього будемо повертатися. Треба говорити про нинішні реалії, про нинішні заяви, безперечно. Знаєте, днями була інформація в Інтернеті про яблуко. Я навіть хотіла вам сьогодні принести яблуко, щоб ми тут про нього говорили. Про те, що українські яблука, яких цього року вродило на 17 відсотків більше, ніж ми потребуємо, можуть витиснути польські яблука з російського ринку дуже легко й дуже просто, коли ми будемо мати добрі умови торгівлі з Росією. Наше завдання як тої території, як писав Євген Маланюк «лежиш, розпусто, на розпутті»… Наше завдання є скористатися тим розпуттям і мати добрі відносини з Росією і добрі умови торгівлі, і… тому що у Європу не надто нас пустять з нашими яблуками. Хай дешевші, хай кращі, хай смачніші, але хто нас туди пустить? Нам потрібно нові ринки завойовувати – що й робить зараз президент України. Я думаю, що навіть 20 зон вільної торгівлі, якби це було реально… Можливо, від жодної не можна відмовлятися. Так, як гарній дівчині – від залицяльників: не треба відкидати жодного, але вибирати собі, якого ти схочеш.

Савік Шустер

Андрей Ильенко.

Іллєнко

Пані Ганно, кожен геополітичний гравець серйозний – він має певну довгострокову стратегію. Стратегія Росії – вона на сьогоднішній день є зрозумілою: це в тій чи в іншій формі відновлення втраченої імперії. Стратегія Євросоюзу щодо України теж, в принципі, зрозуміла і не треба її теж ідеалізовувати: це така собі друга Туреччина з України будується, тобто економічно і політично маємо постійно йти на поступки, але взамін фактично отримаємо тільки загальні побажання без конкретних обіцянок. І якщо ми говоримо про нинішню ситуацію… Буквально кілька тижнів назад була…