Науково-практичної інтернет-конференції економічна політика країн єс 17 жовтня 2011 р., Донецьк м. Донецьк 2011 р. Ббк 65. 050. 11 Е 40
| Вид материала | Документы |
- Ренція «комплексне використанння природних ресурсів» (12 грудня 2011 року, м. Донецьк,, 2132.33kb.
- Де надруковано. Видавництво Вид роботи учб, 290.21kb.
- Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
- Матеріали конференції будуть розміщені на web-ресурсі науково-практичних конференцій, 235.13kb.
- Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
- За загальною редакцією, 1428.32kb.
- Аспірантів та студентів які беруть участь у роботі Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 4521.97kb.
- Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
- Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.
Клименко О. С.,
ДонНУЭТ
ОРГАНИЗАИОННОЕ РАЗВИТИЕ ЮВЕЛИРНОЙ ПРОМЫШЛЕНОСТИ РОССИИ
Ювелирная промышленность- отрасль промышленности, включающая производство изделий из драгоценных металлов и камней, а также из других материалов, которые подвергаются высокохудожественной обработке. Наибольшую группу ювелирных изделий составляют украшения для женщин, предметы сервировки стола, различные сувениры.
Основные подразделения отрасли - предприятия по производству изделий: из ссылка скрыта с драгоценными, полудрагоценными и самоцветными камнями; из ссылка скрыта и недрагоценных металлов со вставками из различных камней и стекла, используемых для изготовления ювелирных изделий.
В качестве сырья в ювелирной промышленности применяются драгоценные и цветные металлы и их сплавы, пластические массы, кость, эмаль, натуральные и искусственные драгоценные и полудрагоценные камни, самоцветы, стекло и др. материалы.
Основные направления развития ювелирной промышленности в России:
- всемерное улучшение качества выпускаемой продукции;
- повышение художественного и эстетического уровня изделий и расширение их ассортимента на основе внедрения передовой технологии;
- механизации и автоматизации производственных процессов, создания оборудования для выращивания ссылка скрыта драгоценных и полудрагоценных камней;
- внедрения технологии точного литья из легкоплавких сплавов и т. д.
Производство ювелирных изделий является одной из высокотехнологичных отраслей промышленности, эффективно использующих многолетние традиции народного искусства и природные ресурсы.
Ювелирная промышленность - одна из самых молодых отраслей российской экономики.
Рассмотрим развитие ювелирной промышленности на примере нескольких компаний.
«АЛМАЗ-ХОЛДИНГ» входит в тройку лидеров ювелирных компаний России. Компания обладает собственным производством ювелирной продукции, имеет мощную разветвленную торговую сеть практически во всех регионах России, а также в странах СНГ.
«АЛМАЗ-ХОЛДИНГ» разработала стратегическую программу развития
«3 шага к успеху»на 2011 год, состоящую из 3 продуктивных пунктов.
Партнерская программа «3 шага к успеху» включает в себя:
1. Пополнение товарных запасов. Партнерам для улучшения сотрудничества предлагается ряд дополнительных услуг: возможность содействия в транспортных вопросах, заказ гостиницы, а также удобные часы работы складов«АЛМАЗ-ХОЛДИНГ». Возможность обмена нереализованной продукции и предоставить другие изделия взамен.
2. Работа по давальческой схеме.Партнерам предлагается размещать в «АЛМАЗ-ХОЛДИНГ» заказы по давальческой схеме. «АЛМАЗ-ХОЛДИНГ» готовы производить изделия как по эскизам «АЛМАЗ-ХОЛДИНГ», так и по собственным эскизам партнеров. Современное техническое оснащение производства позволяет все заказы выполнять в срок и с высоким качеством.
Для тех, кто не имеет документов, разрешающих производство и ремонт ювелирных изделий, но хочет работать по давальческой схеме, «АЛМАЗ-ХОЛДИНГ» предоставляют в аренду собственные производственные площади (в городах Москва, Кострома, Плес, Иваново, Казань, поселке Красное-на-Волге) и оказывать юридическую помощь в получении необходимых документов.
3. Франчайзинг. «АЛМАЗ-ХОЛДИНГ» предлагает своим партнерам новую форму сотрудничества - возможность работать по системе франчайзинга. Готовность обеспечить партнеров товаром для продажи, а также рекламными материалами и дать возможность партерам работать под брендом компании «АЛМАЗ-ХОЛДИНГ» на договорной основе.
Такая компания как «Русская ювелирная компания№1» в своем производстве делает упор на новые технологии в сочетании с традициями русской ювелирной школы. Это тот случай, когда новое сосущетвует со старым, то есть «параллельное внедрение».
Лидером российского ювелирного рынка сегодня является компания «АДАМАС». По производству ювелирных изделий из драгоценных металлов эта компания опережает любую другую более, чем в два раза. АДАМАС включает в себя более 3000 торговых предприятий по всей России, также ювелирные изделия официально экспортируются в Украину, Беларусь, Литву, Латвию, Эстонию, Молдову, Казахстан. Высокие технологии мирового уровня в сочетании с уникальными "knowhow" обеспечивают высочайшее качество продукции и её очевидные конкурентные преимущества. Эта фирма постоянно совершенствует свои технологии производства, то есть большое внимание уделяется развитию. Благодаря этому они сокращают отставание от конкурентов и занимают лидирующие позиции на рынке.
Таким образом, можно сделать вывод, что на организационное развитие ювелирной промышленности российских компаний оказывают влияние такие факторы, как:
- уровень развития технологий (например, в развитых странах активно внедряется оборудование, которое требует минимального вмешательства человеческого труда, то есть человек только следит за процессом производства ювелирных изделий);
- поддержка государства;
- инвестиции, вкладываемые в развитие отрасли;
- наличие ресурсов;
- взаимодействие с партнерами (например, создание стратегических альянсов, для достижения общих целей).
-
Литература:
- ссылка скрыта
- ссылка скрыта
- ссылка скрыта
- -holding.ru/
Коваленко Е. А., Носова Т. И.
аспирант кафедры экономики предприятия
Донецкий национальный университет экономики и
торговли имени Михаила Туган-Барановского
ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ РЫНКА СИНТЕТИЧЕСКИХ МОЮЩИХ СРЕДСТВ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ ЕВРОПЕЙСКОЙ ИНТЕГРАЦИИ
Объективная необходимость интеграции Украины в мировое хозяйство и развития ее международных экономических отношений обуславливает развитие страны и рост богатства общества. Интеграция Украины в ЕС – это путь вхождения в мировое хозяйство. Данный процесс существенно отражается на рынке синтетических моющих средств (СМС). Украинская продукция данной группы, чтобы конкурировать на мировом рынке должна будет соответствовать европейским стандартам. В странах ЕС действует законодательство по ограничению содержания фосфатов в СМС и стимулированию их замены на альтернативные, более безопасные комплексообразователи, такие как цеолиты, цитраты натрия, поликарбоксилаты и другие заменители, которые бы не снижали качества готовых СМС. Большинство стран ЕС полностью отказались от бытовой химии, содержащей фосфаты. В Украине пока только рассматривается ссылка скрыта запрет ввоза бытовых моющих средств, содержащих ссылка скрыта. И в случае снятия тарифных ограничений Украина имеет возможность значительно расширить сбыт импортной невысококачественной продукции, так как законодательная база Украины в данном направление не имеет строгих ограничений, а пока находится в стадии разработки. Целью работы является исследование особенностей развития рынка синтетических моющих средств Украины в условиях европейской интеграции. Задачи исследования: проанализировать развитие рынка СМС в ЕС; изучить особенности функционирования рынка СМС Украины. [1, 2]
Рост объема украинского рынка средств для стирки в первом полугодии 2010 года замедлился и составил всего 4%. Для сравнения: за аналогичные периоды 2009 и 2008 годов прирост рынка составлял 16%. Существенно сократилась доля премиального дорого сегмента, в то же время экономсегмент показывает активную динамику роста. В денежном выражении рынок моющих средств по сравнению с 2009 годом вырос на 18%. Положительная динамика объясняется тем, что многие производители поднимали цены, следуя за курсом валюты и подорожанием сырья. В то же время рынок средств для стирки имеет большой потенциал для дальнейшего роста и развития. Если в Украине в среднем один человек расходует 2,8 кг средств для стирки в год, то в России на 40% больше — 3,9 кг. Польша и Венгрия опережают Украину на 130% (6,4 кг в год) и 158% (7,2 кг в год) соответственно. Объем рынка стиральных порошков в 2010 году — 2 млрд. грн. Тенденция к росту сегмента средств для стирки подтверждается и показателями потребления в Украине. Доля затрат украинских семей на их приобретение в 2009 году увеличилась. В 2009 году потребители Украины стали расходовать на бытовую химию, предметы личной гигиены и косметики в среднем на 150 гривен больше, чем в 2008-м. 71% населения в 2009 году регулярно приобретали средства для стирки. При этом 52% изменили свое потребительское поведение за период кризиса, 33% регулярных потребителей в условиях кризиса покупали более дешевые аналоги. Полностью от покупки средств для стирки отказались 1% опрошенных. В январе-мае 2010 года из Украины экспортировано мыла и моющих средств на $36,5 млн., что на 115% больше, чем в первом полугодии 2009 года. В то же время объем импорта продуктов той же категории составил $136 млн., или 100,7% от объемов показателя 2009 года. [3]
В целом рынок бытовой химии в Украине представлен 5-7 крупнейшими и агрессивными представителями транснационального бизнеса. Лидирующие позиции по объемам производства синтетических моющих средств занимает компания Procter&Gamble (зарегистрированная в Люксембурге). Большая часть продукции – российского производства. Это марки MrProper, Dreft, Fairy, Ace, Lenor и другие. С украинского завода Procter & Gamble Manufacturing Ukraine (Орджоникидзе, Днепропетровская область) поставляются низкой ценовой категории стиральные порошки и моющие средства (Gala, Tide), а также туалетное мыло (Shandy, Safeguard и Camay). Через «Henkel-Украина» из ЕС и СНГ экспортируется широкий спектр продукции под известными марками Persil, Rex, Perwoll, Pur, Bref, Silan, Losk. Henkel занимает порядка 15% рынка бытовой химии. Однако в масштабах деятельности компании, мировой объем продаж которой составляет $17 млрд., Украина занимает не такое важное место, как для Procter & Gamble. На третьем месте компания Reckitt Benckiser, которая входит в пятерку мировых лидеров по производству моющих и чистящих средств. Но доминирует в пятновыведении, очистке ковров и посудомоечных средствах. Брэнды этой компании – Vanish, Tiret (трубочисты), Cillit (очистители), Calgonit и Hayat. По разным оценкам ему можно отвести 6-10% рынка. Около 5% рынка – у компании SC Johnson (США), представляющей на украинском рынке бытовую химию под ТМ "Туалетный Утенок", "Мистер Мускул", Raid (инсектициды), Oust, Glade (аэрозоли-освежители) и Pronto (полироли). [1]
Таким образом, рынок синтетический моющих средств Украины характеризуется значительными объёмами внешней торговли, имеет широкую географию экспорта и импорта. Перспективы присоединения Украины к зоне свободной торговли ЕС характеризуются как позитивные, однако существуют и негативные тенденции, связанные с законодательной базой Украины, в которой целесообразно ввести строгие ограничения по содержанию фосфатов, ростом конкуренции со стороны европейских товаропроизводителей после отмены ввозных пошлин для продукции ЕС, отсутствием соответствующих очистительных систем сточных вод, анализ которых целесообразно осуществить в дальнейших исследованиях.
Литература
1. Создание технопарка «Хемо-Поль» [Электронный ресурс]. – Электрон. текстовые данные (8 457 139 байт). – Режим доступа: <ссылка скрыта>
2. Украина откажется от фосфатных моющих средств [Электронный ресурс]. – Электрон. текстовые данные (3 845 байт). – Режим доступа: <ссылка скрыта>
3. Рынок средств гигиены растет [Электронный ресурс]. – Электрон. текстовые данные (25 580 байт). – Режим доступа: <tgazeta.net/kompanii-i-rynki/rynok-sredstv-gigieny-rastet-159502/>
Ковтуненко Вікторія Олександрівна
викладач, ЧНУ ім.Богдана Хмельницького
кафедра економічної теорії та міжнародної економіки
СТАНОВЛЕННЯ СЕРЕДНЬОГО КЛАСУ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ
Розглянуто систему європейських критеріїв віднесення громадян до середнього класу з врахуванням особливостей українського суспільства; виявлено особливості підприємницького середовища та прошарку сучасних підприємців-власників, як базових представників середнього класу.
На сучасному етапі, формування середнього класу в Україні пов’язане, насамперед, з економічним розвитком держави. Тому сьогодні в Україні формується бачення значущості середнього класу, як стабілізатора та носія соціал-демократичних принципів.
Відмінності у поглядах на визначення середнього класу пояснюються принциповою різницею сценаріїв соціально-економічного розвитку різних країн. Так, наприклад, у Західній Європі приналежність до середнього класу визначається наявністю заощаджень, а у США – наявністю боргів. Хоча самого визначення середнього класу в США також немає [1, 26]. За європейськими стандартами до середнього класу, у більшості випадків, належать особи з вищою освітою, за допомогою котрої останні мають високі доходи. На жаль, сьогодні в Україні взаємозв’язок «вища освіта – високі доходи» простежується дуже слабо. На даному етапі розвитку економіки на перший план виходить доходно-майновий критерій, тобто рівень доходів та наявність власності. Але, оскільки, українці схильні приховувати свої доходи, то об’єктивнішим є дослідження середнього класу через витрати, які несе населення. За даними Державного комітету статистики України [2] витрати населення вцілому значно перевищують їх офіційні доходи. У зв’язку з цим, вибір стандартів щодо ідентифікації середнього класу в Україні за стандартами європейських країн є проблематичним.
Порівнюючи Україну за рівнем середньомісячної заробітної плати з країнами східної Європи, можна зробити висновок про те, що вона знаходиться на останньому місці, навіть серед країн, економіка яких була знищена майже вщент війнами (Чехія, Словенія, Хорватія). Також невизначеними є числові межі доходу, які є «перепусткою» в лави середнього класу. В монографії [3] авторами пропонуються порогові значення показників ідентифікації середнього класу, виходячи із стандартів розвинутих Європейських країн. Доходи середнього класу до ВВП країни мають бути в межах 62 – 52%, в тому числі: заробітна плата має становити 60 – 65% від доходу; доходи від майна – в межах 13 – 14%; особисте споживання – до 80% від доходу, (в т.ч. на харчування – 1/3, на плату за житло та електроенергію – 1/4), доходи від нерухомості, дивідендів, власності – до 8%; від освіти – 10-15%; від статусу – 5%; накопичення грошей – не нижче 5-6% на місяць [3, 119]. Даним пороговим значенням в Україні може відповідати лише незначна частка високодохідної групи населення, яка не декларує свої доходи і не бере легітимної участі у статистичних обстеженнях, а питома вага не декларованих доходів значно перевищує декларовані, адже в іншому випадку ця група населення не змогла б побудувати житло європейського рівня, брати участь у приватизації за гроші, організовувати оплату передвиборних перегонів, утримувати пресу і телебачення.
Європейський досвід підтверджує, що основною складовою середнього класу є власники малих і середніх підприємств. Їх вирізняє із загальної сукупності населення не тільки наявність власності, а й притаманне середньому класу розуміння власної відповідальності за своє сучасне і майбутнє. Так, за даними Світового банку, його частка у валовому внутрішньому продукті (ВВП) Франції складає – 62 відсотки, США — 52, Великобританії — 53, Німеччини — 52, Японії — 55, а в Україні лише 10. Завдяки розвитку малого та середнього підприємництва, ВВП на душу населення у Польщі становить понад 5000 євро, в Угорщині — майже 5000, в Естонії — 9500, у Литві — 6000, Росії —1200 євро, в Україні ж — менше 600 євро [4]. Дана ситуація пояснюється тим, що формування підприємницького середовища в Україні відбувалося не еволюційним шляхом (як у Європі) через поступове накопичення первинного капіталу, тривале удосконалення підприємницьких навичок в умовах розвиненої конкуренції, а швидкоплинно, стихійно через перехід у підприємці мобільної частини радянської номенклатури і кримінального прошарку. Вирішальний вплив на формування бізнес-середовища здійснив тісний зв’язок підприємців з владою.
Наслідком цього стало формування соціальної структури, докорінно відмінної від європейської: замість домінування середнього класу і вельми помірного рівня розшарування різко поляризоване суспільство з високою часткою бідного населення.
За таких умов стримується й розвиток житлово-комунальної та соціальної сфери, зокрема формування страхових фондів, ресурсів пенсійного забезпечення та освіти, які є передумовами формування середнього класу. Політика сприяння становленню середнього класу може здійснюватись за рахунок завдань соціальної політики, стратегії зростання доходів населення, створення сприятливих умов для розвитку МСП муніципальною владою. Необхідність істотного підвищення добробуту людей, подолання глибокого падіння їхнього життєвого рівня внаслідок тривалої та глибокої економічної кризи – єдиний спосіб формування суспільства середнього класу.
Література
1. Саввов А. І. Становлення потужного середнього класу в Україні / А.І. Саввов. – К. : Видавничий дім „Корпорація”, 2005. – 204 с.
2. Статистична інформація. [Електронний ресурс] / Режим доступу: at.gov.ua/
3. Середній клас України: теорія та сучасні тенденції становлення / [І.К. Бондар, Є.О. Бугаєнко, В.Я. Бідак, М.І. Гуць, Н.М. Ковальова] ; під ред. О. Г. Ягольника. – К. : Видавничий дім „Корпорація”, 2004. – 582 с.
4. Статистична інформація. [Електронний ресурс] / Режим доступу: ссылка скрыта
Комліченко К. О., ДонНУЕТ
СТВОРЕННЯ ЗВТ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄС – ПЕРСПЕКТИВИ ТА ТРУДНОЩІ
Ідея приєднання України до ЄС зайняла домінуючу позицію у зовнішній політиці України практично відразу після здобуття нею незалежності. Україну постійно дорікають «інтеграцією без європеїзації», тобто декларуванням наміру про вступ до Євросоюзу без реформ і приведення у відповідність до його норм та стандартів законодавчої бази. Створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, яке обговорювалося в останні кілька років, може послужити поштовхом українським реформам і відкрити доступ на внутрішній ринок ЄС.
Зона вільної торгівлі (ЗВТ) - тип міжнародної інтеграції, в рамках якої країни-учасниці скасовують митні ставки, податки і збори, а також кількісні обмеження у взаємній торгівлі. Питання створення, функціонування та розвитку ЗВТ знайшли своє відображення в роботах таких авторів, як Авдокушин Е. Ф., Данько Т. П., Жирнов О. А., Матвєєва В. Ю., Платонов В. С., Самосьонок Л. М., Смородинска Н. А., Чернега О. Б. та ін.
Сучасна Україна потребує реформ і нової моделі національного розвитку, тому угода про вільну торгівлю з ЄС може стати інструментом перетворень в країні.
Основна мета створення ЗВТ між ЄС та Україною - стимулювання торгівлі та взаємного економічного співробітництва. Для України вона знайде своє відображення в таких позитивних моментах, як: модернізація економіки країни та її адміністративних структур; удосконалення нормативної бази; розвиток внутрішнього ринку; заміщення імпорту; ліквідація нетарифних бар'єрів для українських товарів на ринках ЄС; встановлення прозорих правил ведення бізнесу; зменшення залежності економіки і бізнесу від змін політичного клімату.
Так, введення нових норм та стандартів передбачає підвищення конкурентоспроможності національної продукції і, як наслідок, збільшення її експорту на світові ринки. За оцінками аналітиків, збільшення експорту України до ЄС досягне 3,1% (+2,32 млрд. дол. США). Зростання якості продукції зміцнить позиції вітчизняних виробників на внутрішньому ринку, а українські споживачі отримають доступ до більш якісних і дешевших товарів і послуг. Загалом очікуване зниження цін на внутрішньому ринку становить у середньому 0,13% [1].
Слід також зазначити, що створення ЗВТ з ЄС зробить країну більш передбачуваною, що знизить її ризики та відкриє можливості для інвестицій.
Проте, даний процес має не тільки позитивні перспективи, а й пов'язаний з подоланням безлічі проблем і труднощів. Серед них слід виділити наступні:
1. Створення ЗВТ вимагає внесення змін в українське законодавство, перетворень у державному управлінні та реструктуризації державних і приватних підприємств, що є процесом трудомістким, тривалим і дуже болючим.
2. Реалізація положень про вільну торгівлю потребуватиме колосальних витрат, причому як з державного бюджету, так і з доходів вітчизняних виробників, особливо в короткостроковому періоді, що може викликати їх гостре небажання сприяти реформуванню.
3. Жорсткі реформи, вимоги до поліпшення якості продукції та нові стандарти призведуть до руйнування деяких внутрішніх ринків і закриття багатьох підприємств, оскільки, незважаючи на перехідні періоди, не всі українські компанії зможуть витримати тиск конкуренції з боку ЄС. У результаті можливо зникнення компаній та скорочення робочих місць. За попередніми прогнозами, загальний обсяг випуску продукції зменшиться на 1,13% (44,2 млрд. грн), а скорочення числа зайнятих в цілому по економіці складе 32,4 тис. осіб [1].
4. Ускладнять перетворення країни обмежена конкуренція і непрозора система державної допомоги. Корупційні початки і бюрократія, що проникли в усі сфери життя країни, перешкоджають економічному розвитку, в результаті чого для більшості підприємців складається несприятливий клімат, а активний середній клас, який в державах із сучасною економікою є основою економічної стабільності, майже не в змозі розвиватися.
5. Не останнє місце займають питання демократії, особливо щодо захисту прав людини, які на даний момент не виконуються повною мірою. Необхідною умовою зближення України і ЄС є повний перегляд законодавства в цій сфері.
Долати ці проблеми необхідно в першу чергу за рахунок злагодженої роботи всіх держдепартаментів, держпідтримки виробників і лояльності з боку підприємців. Також, згідно з проектом доповіді комітету закордонних справ Європарламенту, ЄС в рамках Угоди теж має намір сприяти процесу перетворень в Україні через надання фінансової та технічної допомоги, сприяння у зміні законодавства, запровадження безвізового режиму, програми обмінів держслужбовців та інших заходів.
Перебудова законодавства та виробництва відповідно до стандартів і норм ЄС дозволить усунути бар'єри в короткостроковій перспективі і поліпшити доступ на ринки ЄС - у середньостроковій. Неможливо буде повністю уникнути негативних наслідків від поглибленої вільної торгівлі з ЄС. Але відсутність змін безсумнівно призведе до більш серйозних проблем, ніж втрати на даному етапі. Саме тому важливо розуміти можливі наслідки, аби вжити заходів, які допоможуть зменшити втрати та збільшити ймовірність змін на краще.
Література
1. Мунтіян В. Слово — цифрам: риски и преимущества создания ЗСТ между Украиной и ЕС [Текст]// Еженедельник. - 2000. - ссылка скрыта
2. Новак И., Шумило О. Зона свободной торговли: шаг навстречу ЕС// Електроний ресурс// Зеркало недели. – Режим доступу: ссылка скрыта. - Назва з екрану
Комличенко К. А., Керимова Э. М., ДонНУЭТ
Александроф В. Н., старший бухгалтер
ИНВЕСТИЦИОННЫЙ КЛИМАТ В ЕС В КОНТЕКСТЕ ПОСЛЕДНИХ ТЕНДЕНЦИЙ МИРОВОЙ ЭКОНОМИКИ
В разрезе инвестиционной привлекательности Европейский Союз занимает одну из лидирующих позиций, являясь одним из крупнейших мировых центров по притоку иностранного капитала. Принадлежность стран Центральной и Восточной Европы к общеевропейскому рынку, а также наличие базовых гарантий безопасности инвестиций со стороны Еврокомиссии, дешевизна и хорошая подготовка рабочей силы, ненасыщенность крупного восточноевропейского рынка, его географическая близость к стратегически важному региону Ближнего Востока в начале 21 века стали решающими факторами восточноевропейского инвестиционного бума.
Однако, в последние годы на инвестиционный климат ЕС все большее влияние имели негативные факторы, значительно подрывавшие привлекательность союза для иностранных инвесторов. В первую очередь следует выделить последствия для экономики Союза мирового финансового кризиса 2008-2009. В результате аналитического исследования аналитиков землячества Западной Европы Академии форекс и биржевой торговли Masterforex-V был выявлен ряд серьезных проблем, среди которых наиболее значительными назвали:
1. Вполне реальная угроза дефолта для Греции.
2. Наличие в Союзе нескольких государств, экономика которых находится в не менее плачевном состоянии, чем в Греции, и требующих постоянных финансовых дотаций.
3. Нехватка средств Стабилизационного фонда для всех желающих.
4. Постоянный рост инфляции в еврозоне.
5. Падение европейских фондовых индексов.
Если рассмотреть все перечисленные нюансы, то картина экономики Евросоюза получится довольно таки неутешительная.
Греция балансирует на краю экономической пропасти, и «падение» ее экономики может вызвать цепную реакцию в многих европейских странах. Примеру Греции могут последовать многие европейские страны, и это касается не только «молодых» участников с их еще не прошедшей полную перестройку экономикой, но и некоторых уже давно состоявшихся членов ЕС. Сейчас в очереди за финансовой помощью от ЕС следом за Грецией выстроился целый ряд стран – Португалия, Ирландия, Исландия. Все перечисленные страны долгое время пользовались преимуществами низкой процентной ставки, но потом не справились с государственными долгами, что привело к возникновению колоссального бюджетного дефицита, который, к тому же, долгое время пытались скрывать. В результате инвесторы утратили доверие к этим странам.
Чтоб не повторить судьбу Греции и добиться желанных кредитов европейские «больные экономики» могут предпринять попытку манипуляции статистикой, что приведет лишь к углублению кризиса, и только приблизит крушение еврозоны.
Самое опасное то, что к уже известному списку стали добавляться новые страны. Пока что инвесторы не утратили доверия к экономике Испании, Италии и Бельгии, но тенденции для них складываются не вполне благоприятные. Долг последней, например, в конце 2010 года составлял 96,8% ВВП, что является самым высоким показателем в еврозоне после Греции и Италии.
Не менее важным фактором, влияющим на инвестиционную среду ЕС на ряду с внутренней нестабильностью является все возрастающая привлекательность для инвесторов развивающихся стран. Так, В 2010 году развивающиеся рынки коллективно собрали более половины глобального притока ПИИ, хотя их эффективность была смешанной: в то время, как приток ПИИ в Бразилию вырос на 16,3%, инвестиции в Индии упали 31,5 %, замедлившись в результате сильной внутренней конкуренции между инвестиционными проектами. Также наблюдается рост притока ПИИ в Китай, так как инвесторы привлечены стабильной отдачи от инвестиций.
И, тем не менее, несмотря на все вышеперечисленные проблемы, энтузиазм в отношении инвестирования в Европу постепенно усиливается. Так, ряд европейских проектов по ПИИ в 2010 году превысили докризисный уровень на 14% к предыдущему году, а также было анансировано 3757 новых проектов. В 2011 году было 5%-ное увеличение числа компаний, которые хотят инвестировать в Европу, и 6%-ное падение числа инвесторов без плана в Европе. Почти треть инвесторов, 33%, утверждают, что они продолжат инвестировать в Европу в этом году. Из них 44% предполагают расширение существующих объектов, и только 1% компаний, созданных в Европе, планирует переехать в другую страну.
ЕС будет довольно сложно вернуть свою прежнюю позицию доминирующего мирового лидера по притоку ПИИ, но он будет по-прежнему привлекать многих инвесторов. Очевидно, что у Европы сохранилась база лояльных инвесторов, которые уверены в будущех возможностях в регионе. Хотя они и не готовы вкладывать деньги в сегодняшней экономике, но продолжают инвестировать в умеренном темпе.
Литература:
- Ernst & Young's 2011 European attractiveness survey
- ссылка скрыта /30 май 2011
Краснікова Н.О.,
старший викладач кафедри міжнародних фінансів
ДНУ імені Олеся Гончара
ВПЛИВ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ НА ДИНАМІКУ ЗАСТОСУВАННЯ ПРОТЕКЦІОНІСТСЬКИХ ЗАХОДІВ У ЄС
Анотація. В публікації проводиться аналіз показників тарифного та нетарифного регулювання в торговельній політиці Європейського Союзу під час останньої світової економічної кризи. Акцентується увага на активному застосуванні ЄС «кризового протекціонізму», що полягає більшою мірою у застосуванні «коштовних» для бюджету країни нетарифних методів.
Під час світової економічної кризи 2008-2009 років усі країни світу активно застосовували протекціоністські заходи, ці дії отримали назву «кризовий протекціонізм». Європейський Союз не став виключеням із загальної тенденції.
В розвинутих країнах світу, де тарифна лібералізація вже сягнула певної межі, згідно з принципом «заміщення» інструментів регулювання відбувається активізація використання нетарифних інструментів регулювання. Крім того, використовуються практично лише локальні методи протекціонізму, що дозволяє продовжувати демонструвати лібералізацію показників торговельної політики, інколи навіть при посиленні захисту. Оскільки «кризовий протекціонізм» слугує певною квінтесенцією протекціоністських уподобань країни, то саме аналіз інструментів протекціонізму під час останньої економічної кризи є проявом реального стану в торговельній політиці держави.
За даними Світової Організації Торгівлі, що раз на два роки проводить огляд торговельної політики найактивніших гравців світової торгівлі, до яких належить і ЄС, це інтеграційне об`єднання продовжує демонструвати повільні лібералізаційні зрушення. Так, середньоарифметична ставка мита за режимом найбільшого сприяння з урахування адвалорних еквівалентів неадвалорних мит становила: 6,9% у 2006 р., 6,7% у 2008 р. та 6,4% у 2011 р. Окремо для сільськогосподарських товарів середньоарифметична ставка у відповідні роки складала 18,6%, 17,9% та 15,2%; а на несільськогосподарські товари: 4,0%, 4,1% та 4,1%. Досить різке падіння рівня сільськогосподарського мита з 17,9% до 15,2% між останніми двома оглядами торговельної політики обумовлене тим, що збільшення цін на сільськогосподарську продукцію, яке відбувалось за цей період, викликало зниження адвалорних еквівалентів неадвалорних мит, що і позначилось на результуючому середньоарифметичному миті. Необхідно відзначити, що в обрахунку середньоарифметичних ставок мита не увійшли тарифні лінії, для яких неможливо обрахувати адвалорний еквівалент, і їх кількість поступово зростала у відповідні роки: 2,1%, 2,7% та 2,9% від загальної кількості тарифних ліній. На сільськогосподрську продукцію в ЄС все ще застосовуються мита, адвалорні еквіваленти яких перевищують 100%: на приготовані та консервовані гриби (200,6% та 153,7%); згущене молоко та вершки (164,8%); оливкову олію (159,3%); деякі види м’яса та м’ясних субпродуктів (157,8% та 122,9%) та інші. У торговельній політиці ЄС з 2002 р. спостерігається стійка тенденція на збільшення частки неадвалорних тарифів у загальній кількості тарифних ліній: 9,7% (2002 р.); 9,9% (2004 р.); 10,0% (2006 р.); 10,1% (2008 р.); 10,5% (2011 р.). Оскільки відомо, що СОТ ратує за переведення всіх тарифів у більш транспарентні адвалорні тарифи, то така тенденція є проявом стабільного збільшення протекціонізму з боку ЄС по відношенню до дешевих товарів, що найбільшим чином потребують захисту. Якщо додати до цього тенденцію збільшення неадвалорних мит, для яких неможливо обрахувати адвалорний еквівалент (зазначену вище), то можна з великою ймовірністю припустити, що загальне зниження середньорифметичної ставки мита в ЄС відбувається на тлі наврахованого дискримінаційного протекціонізму на 2,9% тарифних ліній, що складає 270 найкритичніших тарифних ліній [1].
Нетарифне регулювання ЄС під час кризи проаналізовано на базі даних незалежного моніторингу світової торгівлі GTA, головною метою якого є облік будь-яких урядових дій, що впливають на стан торговельних партнерів [2]. Отже, ЄС з початку кризи застосував 237 заходів, що позиціонуються як такі, що дискримінують торговельних партнерів. З них безперечним лідером є заходи державної підтримки (субсидування) – 180 заходів, друге місце з великим відривом становить використання заходів торговельного захисту (антидемпінгові, компенсаційні та спеціальні розслідування) – 26 заходів. За загальною кількістю заходів, ЄС посідає перше місце серед країн світу; також перше місце ЄС посідає по кількості торговельних партнерів (180), яким було нанесено шкоду протекціоністськими діями, і друге місце по кількості секторів економіки (58), яких торкнувся дискримінаційний захист. Більше 20% від загальної кількості протекціоністських заходів у світі за кризовий 2009 рік застосував ЄС, що становило третину від заходів, застосованих країнами G20. У 2009 році загальний обсяг держвних субсидій ЄС склав приблизно 427 млрд євро (3,6% загального ВНП ЄС-27). В середньому державна підтримка за період 2007-2009 років в три з половиною рази перевищувала підтримку за період 2004-2006 роки. Найбільшу підтримку за обсягом надали: Великобританія (124 млрд євро), Німеччина (116,8 млрд євро), Франція (42 млрд євро). На кінець 2010 року загальна кількість антидемпінгових розслідувань ЄС складає 125. З них 54 стосуються КНР, а 6 – України.
Отже, ЄС активно долучився до «кризового протекціонізму», використовуючи більшою мірою «коштовні» нетарифні заходи (субсидування), але і підвищуючи ефективність тарифних заходів (з одного боку використовуючи адресні антидемпінгові мита, з іншого збільшуючи частку більш дискимінаційних неадвалорних мит).
Література
- Огляд торговельної політики ЄС за 2011р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ссылка скрыта
- Незалежний моніторинг політики, що впливає на світову торгівлю/ GTA [Електронний ресурс]. - Режим доступу: ссылка скрыта
Кузьменко С.С.,
ассистент кафедры международной экономики,
Донецкий национальный университет экономики и торговли
имени Михаила Туган-Барановского
ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ КОНДИТЕРСКОГО РЫНКА УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ ЕВРОПЕЙСКОЙ ИНТЕГРАЦИИ
Присоединение Украины к зоне свободной торговли ЕС является одним из важнейших факторов развития кондитерского рынка страны, который после снятия тарифных ограничений имеет возможность значительно расширить географические границы сбыта своей продукции, что свидетельствует об актуальности темы исследования. Изучением этой научной проблемы занимаются такие учёные, как Васильева Н.Г., Дикань В.Л., Дударь А.П., Закревская Л.М., Иванов Ю.Б., Корж М.В., Лысенко Н.М., Осипов В.Н., Петрович О.А., Чернега О.Б. и другие. Однако некоторые аспекты не были достаточно исследованы: особенности географии экспорта украинских предприятий кондитерского рынка, динамика импорта кондитерских изделий, последствия вступления Украины в ЕС для развития рынка в целом и др. Цель работы: изучение особенностей развития кондитерского рынка Украины в условиях Европейской интеграции. Задачи исследования: проанализировать объёмы и географию внешней торговли основных предприятий украинского кондитерского рынка; охарактеризовать перспективы присоединения Украины к зоне свободной торговли ЕС для развития исследуемого рынка.
Кондитерский рынок Украины характеризуется регулярностью поставок на внешние рынки брендированной продукции с высокой добавленной стоимостью, что обуславливает одно из лидирующих позиций на этих рынках. В условиях тарифных ограничений, сложностей построения дистрибуции и конкуренции с местными предприятиями наблюдается стабильная конкуренто-способность украинской кондитерской продукции на внешних рынках. Географию спроса главных лидеров-кондитеров украинского рынка «Крафт Фудз», «АВК», «Укркондитер», «Конти», «Свиточ», «Одесса-кондитер» и др. составляют страны Восточной Европы, Центральной Азии и Америки. В 2009-2010 гг. для украинских кондитерских предприятий основным ориентиром является кондитерский рынок России, который является крупнейшим как в товарном, так и в денежном выражении. Предприятия массово расширяют объемы поставок и имеют намерение увеличить объёмы экспорта в Россию (объёмы экспорта «АВК» в РФ увеличиваются на 47% в 2010 г. по сравнению с 2009 г.). Экспорт сахара и продуктов из него составляет 206502,6 тыс. долл., что на ¼ больше, чем в 2009 г. Экспорт какао и продуктов из него в 2010 г. достигает 591,6 млн. долл., что на 1/3 превышает показатель предыдущего года. Основные направления экспорта украинской кондитерской продукции — страны СНГ и Балтии. При этом экспорт в Европу составляет всего 5% от всех экспортных поставок. В 2010 г. импорт в Украину сахара и кондитерских изделий из него возрастает на 164% — до 231,4 млн. долл. по сравнению с 2009 г. Прирост импорта обеспечивают именно поставки сахара — из-за дефицита на внутреннем рынке Украина вынуждена завозить белый сахар из-за рубежа (преимущественно из Беларуси). При этом какао и продуктов из него импортируется на 34% (407333,7 тыс. долл.) больше, чем в 2009 г. [1] .
Открытие зоны свободной торговли с ЕС открывает для украинского кондитерского рынка значительные перспективы — доступ на европейский рынок, который больше российского и выше по платежеспособности. Внешняя экспансия не предполагает единого унифицированного подхода, поскольку имеет место разная специфика каждого из рынков. В азиатских странах традиционно более популярны открытые рынки, в ЕС — магазины современных форматов, поэтому шаблонные решения поведения на внешних рынках исключаются. Для каждой страны целесообразно разработать особенную тактику и стратегию поведения («АВК» при работе на внешних рынках фокусируется на построении собственной сбытовой сети, использовании широкого спектра промо-инструментов непосредственно в точках продаж). Доступ на рынок ЕС, который гарантирует украинским предприятиям зона свободной торговли, не является безусловным. Наиболее перспективная украинская продукция, которая может составить конкуренцию европейским аналогам, изымается из режима свободной торговли или на нее устанавливаются мизерные квоты. Кондитерская продукция Украины относится как раз к тем статьям импорта, присутствие которых не целесообразно в торговом балансе Европы. Наиболее приемлемым является вариант обнуления пошлин и упразднения количественных барьеров для обеих сторон. Одной из главных тенденций развития этого сценария является отмена ввозных пошлин для продукции ЕС и беспрепятственный доступ в Украину европейских кондитерских изделий. При этом украинские предприятия утверждают, что расширение ассортимента и усиление конкуренции значительно не повлияет на прибыльность украинского кондитерского рынка, так как его лидеры перешли на современные технологии, используют европейское оборудование [2].
Таким образом, кондитерский рынок Украины характеризуется значительными объёмами внешней торговли, имеет широкую географию экспорта и импорта. Перспективы присоединения Украины к зоне свободной торговли ЕС характеризуются как позитивные (открывается доступ на европейский кондитерский рынок), однако существуют и негативные тенденции, связанные с ростом конкуренции со стороны европейских товаропроизводителей после отмены ввозных пошлин для продукции ЕС, анализ которых целесообразно осуществить в дальнейших исследованиях.
Литература
1. Европа не спешит открывать свои рынки для украинских кондитеров [Электронный ресурс]. – Электрон. текстовые данные (37909 байт). – Режим доступа: <ссылка скрыта>
2. Крупнейшие компании Украины - Кондитерская отрасль [Электронный ресурс]. – Электрон. текстовые данные (104189 байт). – Режим доступа: <ua/business/krupnejshie-kompanii-ukrainy-konditerskaja-otrasl-162600/>
Кузьменко С.С., Литвинова Л.Г. , ДонНУЕТ
Украина на мировом рынке шоколада в условиях глобализации
Шоколад постоянно пользуется спросом. Корректировка происходит только в объемах производства этого продукта, однако украинский рынок шоколада находится все ближе к насыщению 510 предприятия Украины и производств от транснациональных компаний почти полностью вытеснили как западный, так и российский импорт[1]. Эти предприятия выводят на рынок все новые продукты, повышая цену на шоколад. Чем подтверждается актуальность темы. Этим вопросом занимались: Антошкив А.И., Точиева Л.Б. и др. Цель работы: исследование позиций Украины на мировом рынке шоколада в условиях глобализации. Задачи: 1. проанализировать тенденции развития мирового шоколадного рынка; 2. изучить позиции украинского рынка шоколада в условиях глобализации.
Ежегодно каждый украинец съедает примерно 2 кг шоколада. Эта цифра меньше восточноевропейского уровня ежегодного потребления в 4-5 кг шоколада на душу населения. Для примера, в Западной Европе и США - 5-6 кг шоколада в год. Среднестатистический житель Швейцарии потребляет более 13 кг шоколадной продукции в год, а в России этот показатель выше - 5 кг[1,2].
Цены на сырье остаются выше исторически сложившегося среднего уровня. До апреля 2010 г. мировой рынок шоколада характеризуется стагнацией и теряет свои объемы. После апреля в отдельных регионах намечается незначительный рост, а некоторые рынки показывают даже существенный рост. Так, шоколадный рынок США растет на 2,7%, Китая – на 8,2%, в то же время рост в Западной (+0,9%) и Восточной Европе (-5,3%) остается низким[2].
В 2009-201010 году цены на какао являются очень волатильными. После сообщений о возможном снижении урожая какао в странах-крупных производителях и крупных спекулятивных закупках, цены на какао достигают новых ценовых рекордов. В июле 2010 г. они достигают на Лондонской бирже 33-летнего максимума. Также в I половине 2009/10 года цены на сухое обезжиренное молоко сильно растут, после чего стабилизируются на достаточно высоком ценовом уровне. Анализируя состояние рынка шоколада в Украине в 2009-2010, следует отметить широкие перспективы для развития шоколадной отрасли, поскольку существующий на данный момент в стране уровень потребления на душу населения имеет значительный потенциал для роста (с улучшением благосостояния населения).
Тенденции таковы, что объем украинского рынка кондитерских изделий в целом составляет 1-2 млн т, или $ 2-3 млрд в денежном выражении. Рынок шоколада, а также продукции из него составляет 10-20% от общего рынка сладостей (а это около 200-400 тыс т). В 2008-2009 гг производство шоколада снизилось примерно на 5%, что обуславливается началом мирового кризиса. Однако с начала 2010 года производство шоколада начало расти. По сравнению с 2009 годом до ноября 2010 года темп роста достиг примерно 6%. В декабре 2010 производство шоколада составило 40,3 тыс. тонн, что на 6,5% больше, чем в ноябре того же года и на 8,1% больше нежели в декабре 2009 года[1].
Динамика импорта шоколада отражает динамику производства. До начала кризиса наблюдался постоянный рост импорта. В 2009 году объем импорта шоколада в Украину сократился на 35%. В течение 2010 года темп прироста импорта шоколада в Украину был положительным и достиг 38%.[1,2]
Начиная с 2007 года, экспорт украинского шоколада растет значительными темпами. За 2008 и 2009 годах рост экспорта достигло уровня 28% и 22% соответственно. За первое полугодие 2010 года объем экспорта вырос на 14%[1,2].
В Украине объем потребления шоколада в 2009-2010 гг составляет от 7,5% до 13% рынка кондитерских изделий. Значительным спросом среди потребителей пользуется молочный шоколад, его доля составляет 43%. Значительно растет доля черного шоколада - примерно 1/3 всего рынка потребления шоколада. Доля белого шоколада - 5% потребителей. Главными поставщиками шоколада остаются: Россия, Швейцария, Бельгия, Германия[2].
Украинские производители экспортируют шоколад в Россию, Казахстан, Беларусь, Азербайджан, Молдову, Грузию, Монголию, Кыргызстан, Туркменистан и др. Лидерами отрасли являются 5 производителей: ЗАО «Крафт Фудз Украина» (ТМ «Корона», «Milka»), корпорация «Рошен» (ТМ «Roshen», «Чайка» и «Аленушка»), ТПФ «Свиточ» (ТМ «Свиточ», «Nestle»), ЗАО «Малби» (ТМ «Millenium», «Любимов», «фуршетивська» ТМ «Премия», «Rainford») и ЗАО ПО «КОНТИ» (ТМ «Dolci»). Выпуска шоколада суммарно на этих производителей приходится более 93%. В десятку ведущих производителей шоколадных плиток также входят ОАО «Полтавакондитер» (ТМ «Доминик»), ЗАО «АВК» (ТМ «Persona», «DOMIOR») и «Корпорация «БисквитШоколад»(ТМ« Old collection ») [2].
В мире планируется увеличение производства какао с 20 до 30 тыс.тонн в 2012 г., а к 2019 - до 60 тыс.тонн Возможна тенденция цен на мировом рынке какао вполне могут пойти вниз за счет увеличения мировых запасов этого продукта. Следовательно, в долгосрочной перспективе предполагается рост рынка шоколада.
Литература:
- Обзор рынка шоколада Украины 2010 года
Электронный ресурс]. Режим доступа: