Науково-практичної інтернет-конференції економічна політика країн єс 17 жовтня 2011 р., Донецьк м. Донецьк 2011 р. Ббк 65. 050. 11 Е 40

Вид материала

Содержание

Крос – культурні аспекти формування концепції соціальної відповідальності: досвід данії
Назва інструменту
Глобалізаційні детермінанти розвитку космічного ринку країн єс
Особливості експортно-імпортної діяльності країн єс в умовах нестабільного глобального середовища
Характерні риси сучасної української трудової міграції в країни Заходу
Тенденции к изменению структуры мирового рынка слияний и поглощений
Деятельность европейского инвестиционного банка
Анализ состояния аграрного рынка труда
Nomenclature of territorial units for statistics: description and purpose

Подобный материал:

1 ... 7 8 9 10 11 12 13 14 ... 17

. – Назва з екрану

3. The Single Market Act. [Електронний ресурс] // Режим доступу: < .eu/internal_market/smact/index_en.php>. – Назва з екрану

Л.П.Петрашко

к.е.н., доцент кафедри міжнародного менеджменту

ДВНЗ «Київський Національний Економічний Університет

ім.. Вадима Гетьмана»

КРОС – КУЛЬТУРНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ КОНЦЕПЦІЇ СОЦІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ДОСВІД ДАНІЇ

Оцінка крос – культурних особливостей формування національної концепції соціальної відповідальності на прикладі Данії, визначення інноваційних інструментів реалізації її політики корпоративної соціальної відповідальності в контексті адаптації передового досвіду щодо цілей сталого розвитку глобального бізнес середовища.

Вивчення та оцінка крос – культурних практик формування та реалізації політики корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), адаптація передового досвіду концепцій відповідальності та інструментарію їх реалізації для досягнення цілей сталого розвитку глобального бізнес середовища є актуальною проблемою сьогодення.

Данія, невелике королівство з п’ятимільйонним населенням, є одним з ключових європейських лідерів політики сталого розвитку. Основні результати досягнень сталого розвитку країни : формування інституційної інфраструктури КСВ, розробка урядової програми КСВ, ініціація розробки та тестування міжнародного стандарту соціальної відповідальності ISO 26 000, засновування Ініціативи з етичної торгівлі. Вибір Данії в якості об’єкту дослідження крос – культурних особливостей формування політики КСВ був обумовлений тим, що саме досвід цієї країни руйнує один з найпоширеніших стереотипів КСВ про те, що названа діяльність є прерогативою великого бізнесу – компаній з мільйонними статками. Більшість датських компаній (96,8%) – це середні та малі компанії, які демонструють високий рівень реалізації політики КСВ. Крім того, Данія займає високі позиції в рейтингах конкурентоспроможності.

Головною крос - культурною особливістю формування датської концепції соціальної відповідальності є підтримка урядом популяризації та координації бізнес – ініціатив щодо КСВ. Формування та розвиток інституційної інфраструктури сфери КСВ: Урядовий центр з КСВ, Науковий Центр КСВ (Копенгагенська бізнес – школа), Агенція з питань торгівлі та підприємництва (Міністерство економіки і підприємництва), Федерація малого та середнього бізнесу, Датська ініціатива з етичної торгівлі, Інноваційна програма партнерства для розвитку (Міністерство іноземних справ), Рада з КСВ, було стратегічним елементом національної концепції КСВ. Ключова ціль названої концепції – переведення компаній з традиційних сфер КСВ ( філантропія, управління ризиками, гармонізація взаємовідносин з урядом і громадськістю) до вирішення стратегічних проблем компанії ( створення прибутку). Перелік інноваційних інструментів реалізації політики КСВ в Данії представлений в табл. 1.

Таблиця 1

Інноваційні інструменти реалізації політики КСВ в Данії [Адаптовано 1]

Назва інструменту	Основний зміст
Північний проект з КСВ - інновацій	Підвищення компетенції датських та скандинавських малих та середніх компаній в сфері КСВ
Компас - ідей	Веб - інструмент для малого та середнього бізнесу щодо популяризації практик КСВ
Клімат - компас	Інтерактивний інструмент щодо розробки стратегій збереження оточуючого середовища
КСВ - компас	Побудова відповідального партнерства з постачальниками

Особливої уваги заслуговує «Закон про внесення змін в Закон про фінансову звітність» Данії (2009р.), який розроблявся з врахуванням Global Report Initiative[2]. Згідно названого закону великі датські компанії повинні включати інформацію про КСВ в свої річні фінансові звіти. За відсутності відповідної діяльності в компанії проводиться спеціальний аудит. Без затвердження звіту аудитором компанії не можуть здати звітність в державні органи влади і будуть розформовані.

Соціальна відповідальність перетворилась в параметр конкурентоспроможності компаній в Данії. Адаптація датського досвіду щодо гармонізації цілей бізнес структур з цілями власних стейкхолдерів, вбудовування політики корпоративної соціальної відповідальності в корпоративні стратегії компаній дозволить забезпечити реалізацію сталого розвитку України в глобальному бізнес середовищі.

Література

КСО в мире: Дания: [Електронний ресурс] – Режим доступу: / eview.net/daniya
Global Report Initiative Руководство по отчетности в области продолжительного развития: [Електронний ресурс] – Режим доступу: / ссылка скрыта

Приз О.В., Викладач кафедри міжнародних фінансів

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара

ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ КОСМІЧНОГО РИНКУ КРАЇН ЄС

Розглянуто параметри формування та розвитку космічного ринку країн ЄС, пріоритети сучасної політики в космічній сфері, проблеми та перспективи розвитку космічної галузі країн ЄС в умовах глобалізації.

Розвиток космічної галузі в Європі розпочато із створення Європейського космічного агентства (ЄКА) в 1975 році. Окрім ЄКА, космічна галузь Європи регулюється Європейським Союзом та Європейською організацією по експлуатації метеорологічних супутників (EUMETSAT), створеною у 1983 році на базі співпраці 24 європейських країн [1, с.17].

Особливістю космічної діяльності країн зони євро є високий рівень інтеграції: Європейське космічне агентство (ЄКА) відповідає за діяльність всіх європейських країн в галузі цивільного та військового освоєння космосу. ЄКА включає 18 країн-учасниць, серед яких: Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Ірландія, Італія, Нідерланди, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Великобританія, Греція, Люксембург – з 2005 року, та Чехія – з 2008 року. Діяльність ЄКА фінансується на рахунок бюджетів космічних агентств (CNES у Франції, DLR у Німеччині та ін.) та державних фондів та установ [2, c.14].

На сьогодні Європа володіє конкурентними перевагами в здійсненні пусків ракет-носіїв важкого класу через високу якість та надійність, впровадження постійних інновацій та розвиток висококваліфікованих кадрів, що навіть при відсутності власних космічних станцій забезпечує високий рівень попиту на пускові послуги [3]. Європа також визнана лідером в галузі метеорології та телекомунікації – тобто, в комерційному секторі космічної галузі.

Комерційний сегмент космічної галузі ЄС починаючи з 90-х рр. розвивається за рахунок корпоратизації: учасниками комерційного сегменту космічного ринку є створені в 1998-2000 рр. європейські компанії EADS Finmeccanica, Thales, та BAE Systems. Країни ЄС спеціалізуються на запуску корисного навантаження у космічний простір з використанням ракет-носіїв важкого класу: Arianespace – європейська компанія, яка в своєму складі має 10 країн-учасниць та 24 акціонера, наразі виготовляє ракети-носії з можливістю вивести на навколоземну орбіту навантаження: Аріан (1990) – до 8,6 тон; Союз (2009) – 2-3 тони, Вега – можливість вивести на низьку земну орбіту малі за вагою корисні навантаженні. Ракета-носій Аріан визначає незалежність в здійсненні запусків та забезпечує фінансові прибутки від здійснення запусків на комерційній основі: наразі дві третини комерційних пусків здійснюється за допомогою РН Аріан [2, с.9].

Країни Європи є лідерами по виготовлення супутників, зокрема, мікросупутників, які щороку розширюють свою присутність витісняючи супутники вагою більше 1000 кг. Також, такі компанії, як Alcatel-Alenia Space, EADS-Astrium є лідерами телекомунікаційного бізнесу, володіючи 35% загального обсягу світового телекомунікаційного ринку [2, с.9].

Витоком глобалізації є розвиток космічної промисловості в країнах, що розвиваються, та стрімкий розвиток космічних технологій та трансформація складу космічних продуктів, що в майбутньому матиме вплив на положення країн-лідерів світового космічного ринку – США та країн ЄС. У зв’язку з цим в країнах ЄС спостерігається розвиток міжнародного співробітництва щодо обміну досвідом та технологіями, та поглиблення процесів комерціалізації космічних технологій. В ЄС було створено програму передачі технологій (ПТТ), мережу компаній з передачі технологій (Spacelink Group) та публікацію каталогу європейських космічних технологій, запропонованих до комерціалізації (TEST). В межах ЄКА діє також більше 15 років мережа інкубаторів Esinet, до якої в 2002-му було залучено ДКБ «Південне» [4, с.15].

Після становлення комерційного ринку новими пріоритетами країн Європи стає розвиток військового сектору космічного ринку з метою захисту цілісності країн. Так, члени ЄКА фокусують свою увагу на ракетах та супутниках військового призначення, які відповідають за захист, на відміну від бойових розробок США, спрямованих на напад [2, c.24].

Разом із тим, загальним напрямом концепції розвитку космічного ринку є забезпечення життєдіяльності населення. Тому більшість програм спрямована на дослідження глобальних змін навколишнього середовища та розробку технологічних планів екологічного захисту [2, c.12]. Ефективність та самостійність космічної політики Європи підтверджується розвиненою інфраструктурою галузі, наявністю ракет-носіїв власного виробництва та можливістю запуску з власного космодрому Куру (Франція).

Література

Hertzfeld H. Socioeconomic Conditions and the Space Sector Project on The Commercialisation of Space and The Development of Space Infrastructure: The Role of Public and Private Actors / Hertzfeld Henry R., Fouquin Michel // OECD Report. – 2003. – 55 p.
A new paradigm for European space policy: A proposal [Електронний ресурс] // ESPI Report. – 2010. – 36p. – Режим доступу: or.at/ – ESPI Report.
Бенсуан А. Франция и Европа: Освоение космоса. Анализ и размышления [Електронний ресурс] / А. Бенсуан // La France en Russie. – Режим доступу: bafrance-ru.org/spip.php?article468. – Франция и Европа: Освоение космоса. Анализ и размышления.
Біла Книга Комерціалізація космічних технологій – перспективний напрям підвищення ефективності космічної діяльності в сучасних ринкових умовах / Центр сприяння інституційному розвитку державної служби при Головному управлінні державної служби України. – 2006. – 22 c.

Притикіна О.Л., Христенко О.С.

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся .Гончара

ОСОБЛИВОСТІ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КРАЇН ЄС В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОГО ГЛОБАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА

Досліджено основні показники, які характеризують стан і структуру зовнішньої торгівлі Європейського Союзу (ЄС) на сучасному етапі.

З моменту заснування ЄС торговельна політика була й залишається наріжним каменем загальної зовнішньоекономічної стратегії. Її роль набуває все більшого значення в епоху глобалізації, коли економіки й кордони відкриваються, що спричиняє активізацію експортно-імпортних операцій, руху капіталу, а також поширення інформації, знань і технологій.

Аналіз останніх статистичних даних підтверджує ефективність наднаціональних заходів. Впровадження останніх дозволило об’єднанню посісти й закріпити за собою сходинку світового лідера за багатьма напрямами зовнішньої діяльності. Так, в 2009 р. Європейський Союз зайняв перше місце за обсягами експорту серед провідних країн світу із питомою вагою в 17,1% (в ТОП-3 увійшли також Китай та США із 13,8% та 11,6% відповідно; наступними в рейтингу стали Японія (6,1%) та Південна Корея (3,7%) [1]. Трійка лідерів зберегла свої позиції й в імпорті: на першій сходинці – ЄС (17,6%); другу по праву отримали Сполучені Штати (16,5%); третю – Китай (10%). Японія залишила за собою четверте місце (5,6%), а Південна Корея поступилася Канаді (3,7% світового обсягу). Необхідно зазначити, що і протягом чотирьох попередніх років Європейський Союз випереджав решту провідних країн за показниками вивозу; однак, наприклад, в 2005 р. його частка складала 18%. Щодо імпорту, то традиційно роль лідера виконували США, що не втримали свою позицію в 2008 р., коли питома вага ЄС в світовому обсязі становила 19,1% [2, с. 17].

За період з 2002 по 2008 рр. Європейський Союз демонструє активне зростання обсягів експорту з 997,3 до 1 309,8 млрд євро відповідно (або на 4,7% в середньому на рік). Тільки в 2009 р. порівняно з 2008 р спостерігалося зменшення експорту на 215,4 млрд євро, або на 16,4%. Причиною цього стала глобальна фінансово-економічна криза, наслідки якої призвели до сповільнення торговельної активності в світі, в тому числі й в Європейському Союзі. Аналогічна тенденція спостерігалася і серед інших провідних експортерів світу. Так, обсяг експорту Канади в 2009 р. порівняно з 2008 р. скоротився на 32,1%; Саудівської Аравії – на 39,6% [1, с. 17].

В 2009 р. щодо 2008 р. обсяг імпорту європейських країн скоротився на 365,7 млрд євро або на 23,37% (для порівняння, в Японії скорочення дорівнювало 24%; в Росії – 36,44% [1, с. 19]). Водночас стабільно негативним залишалося сальдо торгівлі товарами й послугами. Зокрема, якщо в 2003 р. воно становило 13,1 млрд євро, то вже в 2008 р. досягло свого рекордно низького значення в 255,1 млрд євро. В 2009 р. сальдо платіжного балансу становило 104,8 млрд євро, що свідчить про початок позитивної динаміки та дає підстави очікувати скорого виходу з кризи [2, с. 58].

Серед країн-членів ЄС найбільшу питому вагу в структурі експорту товарів в 2009 р. мали Німеччина (27,3%), Франція (12%), Італія (11,3%); імпорту – Німеччина (19,6%), Великобританія (13,6%), Нідерланди (13,5%).

Найбільша частка експорту товарів в 2009 р. припадала на машини й обладнання (454,7 млрд євро або 42%); на другому місці – інша виготовлена продукція (258,4 млрд євро або 24%); на третьому – хімічна продукція (195,5 млрд євро або 18%). На їжу та напої припадало 62,6 млрд євро (6%) загального обсягу експортованої продукції. Питома вага експорту енергоносіїв та сировини складала 5% та 3% відповідно. Таким чином, можна зробити висновок про високу залежність Європейського Союзу від імпорту енергоносіїв (24%).

Якщо систематизувати торгівлю послугами за 2009 р., то можна отримати наступні результати: транспортні, туристичні та інші послуги, що пов’язані з торгівлею, оперативний лізинг, професійні та технічні послуги, складають близько 67% загального показника по ЄС та 70% – його імпорту. В цілому міжнародна торгівля послугами Європейського Союзу характеризувалася досить позитивними результатами, за виключенням деяких галузей. Так, найбільше від'ємне сальдо мало місце в галузі туризму та роялті – 15 млрд євро. Відносно незначне від'ємне сальдо спостерігалося в галузі державних послуг – 1 млрд євро. Найбільшим експортером послуг Європейського Союзу в 2009 р. всередині угруповання залишалася Великобританія: на неї припало майже 25% сукупного обсягу експортованих з ЄС послуг. Далі йдуть Німеччина (17%) та Франція (11%). Найбільшим імпортером послуг стала Німеччина, питома вага якої складала 19% сукупного європейського імпорту. Друге та третє місця розподілили між собою Швеція та Греція відповідно.

Головними торговельними партнерами ЄС за обсягом експорту до них європейської продукції стали США (19%), Китай (8,2%), Швейцарія (7,9%), Росія (5%) та Японія (3,8%). Водночас, головними країнами, які експортували свою продукцію до ЄС, були Китай (16%), США (14%), Росія (9%), Швейцарія (7%) та Норвегія (6,4%) [3, с. 46].

Таким чином, можна зробити висновок про те, що на сьогодні Європейський Союз стабільно посідає позицію лідера в світовій торгівлі. Однак вплив світової глобальної кризи є очевидним, що проявляється, насамперед, в зниженні експортно-імпортної активності його країн-членів. Подальше запровадження антикризових стратегій сприятиме посиленню торговельних процесів та зміцнить авторитет Спільноти як надійного світового партнера.

Література

1. External and Intra-European Union Trade Monthly Statistics. Issue number 02/2011. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: epp.eurostat.ec.europa.eu/.../external_ trade/.../Extra Intra MonthlyEUTrade_ENVol02-2011.pdf

2. European Economic Statistics. Eurostat Statistical Books. 2010. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: epp.eurostat.ec.europa.eu/ cache/ITY.../KS-GK.../KS-GK-10-001-EN.PDF.

3. Key Figures on Europe Eurostat Pocketbooks. 2009. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: epp.eurostat.ec.europa.eu/ cache/ITY.../KS-EI-08-001-EN.PDF. -

Ромащенко Тарас Ігорович

Старший викладач кафедри економічної теорії

та міжнародної економіки

Черкаського національного університету

імені Б. Хмельницького

Характерні риси сучасної української трудової міграції в країни Заходу

Досліджено характерні риси сучасної української трудової еміграції на Захід, вказано на необґрунтованість думок щодо масового повернення українських трудових мігрантів в Україну в умовах загострення світової фінансово-економічної кризи, зокрема в країнах ЄС.

Співставлення нинішньої (четвертої) хвилі української трудової міграції на Захід з попередніми (трьома) дає підстави говорити про її характерні риси. Серед них найбільш помітними, на нашу думку, є наступні. По-перше, четверта хвиля переміщення українських трудових ресурсів в країни Заходу за кількістю учасників істотно перевершує усі попередні разом узяті [4, 20].

По-друге, якщо в минулому через економічні труднощі емігрували, як правило, безземельні селяни та некваліфіковані робітники, то сьогодні в країни Заходу досить активно виїздять фахівці з вищою освітою та висококваліфіковані робітники. Серед емігрантів є чимало людей з науковими ступенями та вченими званнями. Вперше за всю історію еміграції з України на пошук роботи і заробітку виїхали десятки тисяч матерів, залишивши фактично напризволяще дітей шкільного, а інколи і дошкільного віку. Коли берегиня сім’ї змушена діяти таким чином, то це означає, що в країні існує загроза фізичному існуванню окремих верств населення [7, 235].

По-третє, незважаючи на досить високий рівень професійної підготовки мігрантів з України та високий рівень індустріального розвитку приймаючих країн, лише деяким нашим співвітчизникам за кордоном вдається знайти офіційну роботу, яка б відповідала їхній кваліфікації. Переважна частина українських трудових мігрантів нелегально працевлаштовується в країнах Заходу, займаючи непрестижні вакансії у промисловості, сільському господарстві та в домогосподарствах [6, 11]. Прикрою і ганебною для України рисою нинішньої хвилі міграції є те, що десятки тисяч українок у віці до 30 років працюють у секс-індустрії західного світу.

По-четверте, спрощена процедура перетину кордону з деякими сусідніми країнами до приєднання їх до ЄС сприяла розвитку транскордонного заробітчанства. Так, в окремі роки задля одержання засобів до існування перетинали українсько-польський кордон близько 6 млн. осіб, українсько-угорський – понад 2 млн. [5, 18-20].

По-п’яте, характерною ознакою західного вектора є також і те, що не всі наші співвітчизники налаштовані на постійне проживання за кордоном. Скажімо, ті з них, котрі в пошуках заробітку опинилися в Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині здебільшого навіть не ставлять собі за мету залишитися на чужині. Ті ж українці, що виїхали в Північну Америку та традиційно капіталістичні країни Західної Європи, у більшості випадків хотіли б залишитися там назавжди.

І, нарешті, ще одна важлива особливість сучасної трудової еміграції з України – її порівняно тривала сталість навіть в умовах фінансово-економічної кризи. З її розгортанням в наукових колах почала розповсюджуватися думка, що криза спричинить масове повернення трудових мігрантів на батьківщину. Називалось навіть, що 80% українських заробітчан нібито готові до рееміграції [1, 3]. На підтвердження своїх слів дослідники наводили й конкретні приклади про початок повернення трудових мігрантів. Скажімо, йшлося про те, що внаслідок зменшення витрат на освіту в інших державах на Україну почали приїздити наукові кадри, що раніше емігрували [3, 132]. В цей час набула поширення й протилежна точка зору про те, що світовий фінансово-економічний колапс, суттєво погіршивши протягом 2008-2009 років ситуацію на національному ринку праці, не тільки пригальмує повернення наших співвітчизників з-за кордону, але й призведе до нового масового витоку трудових ресурсів в інші країни [2, 140].

На жаль, достовірними даними, які б підтверджували ту чи ту точку зору, офіційна статистика поки що не володіє. Проте той факт, що властиві для України останніх років міграційні процеси не зазнали радикальних змін, у нас, з огляду на певні обставини, сумнівів не викликає.

Масове повернення українців додому внаслідок впливу кризи було з самого початку малоймовірним. Відомо, що в країнах того ж ЄС українські працівники здебільшого займають ті вакансії, які не приваблюють місцеву робочу силу, як з точки зору рівня заробітної плати, так і з урахуванням умов праці. Якщо ж трудовий мігрант в згаданий період все ж таки втрачав роботу, то набагато ймовірнішим виглядав варіант з його працевлаштуванням на іншому робочому місці на чужині, аніж повернення в Україну, де системна економічна криза була набагато глибшою.

І все ж фрагментарне повернення українських трудових мігрантів додому в умовах світової кризи мало місце. Мова, головним чином, йде про вітчизняні трудові ресурси, які були задіяні в сфері будівництва приймаючих країн. До останніх, в першу чергу, належать Чехія і Португалія. Згадана галузь зазнала найбільших втрат в результаті поширення економічних негараздів і, як наслідок, вивільнила певну кількість працівників, у тім числі іноземних. Проте такий розвиток подій був нетривалим. Подолавши негативні прояви, ця та інші галузі поступово відновлюють попит на українську робочу силу.

Література

Заробітчани готові повернутися додому // Праця і зарплата. – 13 травня 2009 року. – №18. – С. 3.
Лебеда Т. Ринок праці та міграція в умовах кризи / Т. Лебеда // Україна в Європейській та Євразійській міграційних системах: регіональні аспекти: зб. матеріалів міжнар. наук. конф. (23 березня 2009 р., м. Харків) / За заг. ред. О. С. Власюка. – К.: Стилос, 2009. – С. 136-143.
Чехович С. Проблеми трудової міграції в умовах кризи / С. Чехович // Україна в Європейській та Євразійській міграційних системах: регіональні аспекти: зб. матеріалів міжнар. наук. конф. (23 березня 2009 р., м. Харків) / За заг. ред. О. С. Власюка. – К.: Стилос, 2009. – С. 130-136.
Шокало О. Інтеграція чи повернення додому? / О. Шокало // Дзеркало тижня. – 2 квітня 2005 року. – №12. – C. 20.
Gereöffy A. Migration to Hungary [Електронний ресурс] / A. Gereöffy // Режим доступу: ep.gr/old-site/eliame-old/eliamep/www.eliamep.gr/eliamep/files/MIGSYS_Hungary_Ukrainians.pdf
Makuch A. Sociologist Examines Latest Wave of Ukrainian Immigration to Canada / A. Makuch // The Ukrainian Weekly. – Маrch 10, 2002. – №10. – P. 1-11.
Satzewich V. The Ukrainian Diaspora / V. Satzewich. – London-New York: Routledge, 2002. – 271 p.

Семенов А.А., к.э.н., доц.

ДонНУЕТ

ТЕНДЕНЦИИ К ИЗМЕНЕНИЮ СТРУКТУРЫ МИРОВОГО РЫНКА СЛИЯНИЙ И ПОГЛОЩЕНИЙ

Рассмотрены вопросы, связанные с анализом мирового рынка слияний и поглощений; исследуются основные изменения в географической, отраслевой, фирменной и финансово-расчетной структуре данного рынка; выделяются основные факторы, обусловливающие подобные изменения.

Структура современного мирового рынка слияний и поглощений претерпевает существенные изменения. Эти изменения обусловливаются определенными факторами, среди которых особая роль принадлежит следующим: углубление экономической глобализации; новое соотношение сил на мировых рынках; валютный фактор; характер размещения и использования мировых ресурсов (материальных и нематериальных); особенности государственного регулирования процессов слияний и поглощений.

Исследование выделяет изменения в четырех основных структурных категориях: географической, отраслевой, фирменной, финансово-расчетной.

В географической структуре мирового рынка слияний и поглощений прослеживаются следующие тенденции. Во-первых, расширение масштабов такого рынка за счет более активного включения национальных рынков слияний и поглощений в систему мирового рынка и установление прочных, конструктивных, многофункциональных связей между ними; сближение государств ранее отдаленных по политическим причинам; формирование новых межгосударственных структур. В частности, в 2007 г. на саммите АСЕАН в Сингапуре был подписан устав, который превратит к 2015 г. эту организацию в мощный экономический и политический блок наподобие ЕС; в январе 2010 г. было подписано соглашение между Китаем и АСЕАН о свободной торговле. Это третье крупнейшее региональное соглашение после ЕС и НАФТА [1, 44]. Во-вторых, формирование новых лидеров на мировом рынке слияний и поглощений. В первую очередь это касается таких стран, как Китай, Россия, Индия, Южная Корея и др. Привлекательность этих стран на рынке слияний и поглощений возрастает с формированием в них инновационной экономики, важнейшим показателем которой служат огромные, нарастающие объемы финансирования НИОКР. Так, доля Китая в мировом финансировании НИОКР возросла до 13,6% в 2006 г., и, по прогнозам, до 20% в 2020 г. [2, 65]. Все более активно включается в структуру мирового рынка слияний и поглощений, включая рынок ЕС, и Украина. Об этом свидетельствуют значительные суммы накопленных прямых иностранных инвестиций в Украине и украинских прямых инвестиций за рубежом. Первая сумма возрастает с 3875 млн. долл. США в 2000 г. до 57985 млн. долл. в 2010 г.; вторая – со 170 млн. долл. до 7966 млн. долл. соответственно [3, 194].

Анализ выявляет основные тенденции в изменении отраслевой структуры мирового рынка слияний и поглощений: возрастание степени отраслевой диверсификации данного рынка; усиление устойчивости, прочности связей между разноотраслевыми рынками слияний и поглощений; возрастание роли и степени концентрации отдельных отраслевых рынков слияний и поглощений.

Весьма существенные изменения будут происходить в фирменной структуре мирового рынка слияний и поглощений, прежде всего: возрастание роли крупных и крупнейших компаний в развитии данного рынка; возрастание количества и структуры фирменных пирамид, включающих большое количество подразделений, расположенных во многих странах и функционирующих во многих отраслях; формирование новых корпоративных лидеров из числа компаний, зарегистрированных в развивающихся странах и странах транзитивной экономики; возрастание роли посреднических институтов, которые выступают в качестве консультантов, помощников для других участников данного рынка; в качестве независимых продавцов и покупателей экономических объектов (компаний, предприятий и т.д.); возрастание степени участия государственных институтов, компаний на этом рынке.

Анализ выявляет еще одно весьма важное изменение в структуре мирового рынка слияний и поглощений в будущем: изменения в системе финансирования и расчетов по сделкам слияний и поглощений. Важная роль в системе международных расчетов по будущим сделкам на мировом рынке слияний и поглощений принадлежит такому способу расчетов как списание долгов. К примеру, Россия в 2008 г. Россия подписала соглашение с Ираком о списании его долга в размере 12 млрд. долл. в обмен на приобретение иракских активов в нефтедобывающих секторах [4, 8].

В заключение необходимо подчеркнуть, что структура мирового рынка слияний и поглощений представляет собой сложную систему, включающую различные категории. Эта система под влиянием различных факторов претерпевает значительные изменения и сложность ее структуры будет заметно возрастать.

Литература

Ajar for business / [Text] // The Economist. – 2010. – Jan. 9. – P.44
Инновационное развитие: экономика, интеллектуальные ресурсы, управление знаниями [Текст] / Под ред. Б.З. Мильнера. – М.: ИНФРА-М, 2010. – 624 с.
UNCTAD. World Investment Report 2011. Non-Equity Modes of International Production and Development [Теxt]. – N-Y., Gen. – 2011. – 251 p.
Лукашин Ю. Россия прощает долги Ираку в обмен на активы / [Текст] Ю. Лукашин // Экономические известия. – 2008. – №25. – С.8.

Сивцова В.С

Сивцов С. В., генеральный директор

ПАО ЦОФ «Калининская»

ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ ЕВРОПЕЙСКОГО ИНВЕСТИЦИОННОГО БАНКА

Европейский инвестиционный банк (ЕИБ) – это финансовое учреждение Европейского союза, выступающее в роли банка и в то же время, являющееся европейским институтом, способствуя достижению Союзом глобальных целей посредством финансирования проектов, которые развивают европейскую интеграцию, стимулируют экономическое и социальное единение.

Европейский инвестиционный банк был создан в 1958 году в соответствии с Римским договором о создании Европейского экономического сообщества.

Европейским инвестиционным банком руководят Совет управляющих, Совет директоров, Административный комитет и Аудиторский комитет.

Миссия Европейского инвестиционного банка состоит в содействии достижению целей Европейского союза за счет предоставления долгосрочных финансовых средств в инвестиционных целях.

Свою деятельность на территории ЕС Европейский инвестиционный банк осуществляет в рамках следующих шести приоритетов:

- сбалансирование уровня экономического развития стран в рамках Европейского союза;

- реализация «Инновационной инициативы 2010», способствующей технологической модернизации и развитию человеческого капитала;

- развитие трансевропейских инфраструктурных сетей (транспорт, энергетика и телекоммуникации);

- защита окружающей природной среды;

- развитие различных сфер энергетики, в том числе возобновляемой;

- поддержка малого и среднего предпринимательства.

За пределами ЕС приоритетами деятельности Банка являются:

- поддержка развития частного сектора;
- содействие развитию инфраструктурных отраслей;
- обеспечение поставок энергоресурсов;
- защита и улучшение состояния окружающей среды.

Для достижения целей внутренней и внешней политики Европейского союза ЕИБ на льготных условиях осуществляет финансирование инвестиционных проектов, в том числе за счет привлечения значительных финансовых ресурсов на мировых рынках капитала.

EИБ, являясь одним из крупнейших заемщиков на международном рынке капитала, предлагает различные виды облигаций и коммерческих бумаг.

Высокий кредитный рейтинг Банка и стратегический подход к управлению служат положительной рекомендацией для ценных бумаг EИБ среди институциональных и частных инвесторов на международном уровне.

Таким образом, можно сделать вывод, что в соответствии со статусом банка он может предоставлять ссуды только правительствам стран-членов, государственным или частным компаниям в этих странах, а также в государствах, ассоциированных с ЕС по различным договорам. Ссуды частным концернам должны быть гарантированы соответствующим правительством или обеспечены другими адекватными гарантиями. Приоритет отдается финансированию предприятий или программ, способствующих укреплению экономических связей стран-членов ЕС.

Смедлаева Э.М., аспирант КИПУ

г. Симферополь

АНАЛИЗ СОСТОЯНИЯ АГРАРНОГО РЫНКА ТРУДА

Рассмотрено современное состояние аграрного рынка труда АР Крым, проанализирована занятость, безработица, потребность в работниках сельской местности.

Сегодня ситуация на рынке труда, особенно в сфере занятости, оставляет желать лучшего. Особенно обостряется проблема безработицы молодежи. Массовая безработица представляет реальную угрозу, поэтому необходимым является проведение глубокого научного исследования социальных аспектов занятости населения во всех регионах Украины, в частности в тех, где особенно остро стоит проблема безработицы.

Управление персоналом и трудовыми отношениями - это сложное социально-экономическое, информационное и организационно-технологическое явление, процесс деятельности, который связан с изменением качества объекта управления. Управление персоналом должно обеспечить эффективное взаимодействие человека и организации, уметь применять методы эффективного управления людьми.

В процессе исследования рынка труда установлены основные тенденции, присущие рынку труда которые состоят в следующем:

Уменьшение уровня экономической активности с 73,1% до 72,9%;
Увеличение уровня занятости населения с 67,7% до 67,9%;
Уменьшение уровня безработицы( по методологии МОТ) с 7,4% до 6,8%

Среди безработных почти две трети составляли жители городских поселений (43,0 тыс. человек), остальные – сельские жители (17,2 тыс. человек). Уменьшение количества безработного населения в возрасте 15–70 лет произошло исключительно за счет лиц трудоспособного возраста. Уровень безработицы населения в возрасте 15–70 лет (по методологии МОТ) в целом по республике снизился на 0,6 п.п. и составлял 6,2% экономически активного населения, а по отношению к населению трудоспособного возраста – 6,8%. Более существенное снижение этого показателя наблюдалось среди мужчин, в отличие от женщин, и среди жителей сельской местности, в сравнении с жителями городских поселений.

Уровень безработицы населения в возрасте 15–70 лет в целом по Украине снизился на 0,7 п.п. и составлял 8,1% экономически активного населения, среди населения трудоспособного возраста уровень безработицы снизился на 0,8 в.п. и составлял 8,8%.

Наивысший уровень безработицы (по методологии МОТ) наблюдался среди молодежи в возрасте 15-24 лет, а самый низкий – среди лиц в возрасте 35–39 и 50–59 лет.

Следует отметить, что уровень безработицы населения трудоспособного возраста (по методологии МОТ) в 4,2 раза превышал уровень зарегистрированной безработицы, рассчитанный по отношению к экономически активному населению трудоспособного возраста. Уровень безработицы (по методологии МОП) среди населения в возрасте 15–70 лет снизился во всех регионах Украины. Наибольшее снижение этого показателя по сравнению с 2009г. наблюдалось в Закарпатской (на 1,2 п.п.), Ровенской (на 1,3 п.п.) областях. Следует отметить, что максимальное значение этого показателя наблюдалось в Ровенской области (11,4%), а наименьшее – в г.Киеве (5,8%), г.Севастополе (6,0%), Одесской области (6,1%) и Автономной Республике Крым (6,2%).

Основными общими показателями экономической эффективности трудовых отношений могут быть: рост производительности труда; годовой экономический эффект; снижение трудоемкости продукции; экономия рабочего времени; экономическая эффективность повышения квалификации работ; коммерческая эффективность; поиск путей совершенствования и снижение затрат на управление.

Выводы. Исследование современного состояния рынка труда и формирование трудовых отношений позволяют определить основные направления новой стратегии развития персонала и трудовых отношений в условиях рыночных отношений: отказ от массового использования узкоспециализированных работников; сотрудничество предприятий с университетами, колледжами, академиями; использование системы беспрерывного обучения и повышения квалификации кадров внутри предприятия; учет многих факторов со сложными взаимосвязями; переход от "научного" управления к ситуационному подходу.

Литература

Богиня Д.П, Куліков Г.Т., Шамота В.М., Лисогор Л.С. Социально-экономический механизм регулирования рынка работы и заработной платы / Д. П Богиня, Г. Т. Куликов, В. Г. Шамота, Л. С. Лисогор. –Киев: Институт экономики НАНУ, 2001. –300 с.
Госкомстат Украины. Главное управление статистики в АРК. Сельское хозяйство Крыма/.– Симферополь.– 2010.–С.5–8.
Государственный комитет статистики Украины. Главное управление статистики вАвтономной республики Крым. Рынок труда в Автономной республике Крым в 1 полугодие 2011 года. Статистический обзор.–Симферополь.– 2011.–С. 3–30.
Статистичнийзбірник. Праця в автономній Республіці Крим у 2010 році.–Симферополь.– 2010.–С.7–23.
Статистичний збірник. Економічна активність населеня АР Крим у 2010 році.–Симферополь.–2010.–С.11–132.
Статистичний бюлетень. Зареєстрований ринок праці за 2010 рік.–Симферополь.–2010.–С.8–15.

Смуни Самир, аспирант

ДонНУЭТ

современнАЯ регионализация и развитие международной экономической интеграции

Актуальность исследования регионализации не вызывает сомнений ввиду необходимости скорейшего преодоления последствий глобального экономического кризиса. На современном этапе регионализация приобретает ряд новых черт, изучение которых позволит углубить экономическую интеграцию и извлекать из этого характерные преимущества. Для каждой страны важно оптимизировать свою интеграционную стратегию в контексте новых реалий трансформации модели мирохозяйственной системы и новых вывозов, которые создаются ускорением глобализационных процессов.

Традиционно регионализация рассматривается как объективно обусловленное развитие экономических, социальных, политических и др. связей стран, относящихся к одному региону мира. Результатом этого становиться формирование общего (регионального) воспроизводственного пространства с определенными структурными характеристиками. Степень участия стран в региональных связях во многом определяет их позиции на мировой арене не только в экономическом, но и политическом плане.

Регионализации способствует не только близкое географическое расположение стран, которое облегчает экономическое сотрудничество, но и общие геоэкономические и геополитические задачи. У стран, относящихся к одному региону и имеющих схожий ресурсный потенциал, закономерно возникают общие проблемы в отношениях с остальным миром. К тому же такие страны часто имеют общую историю и, соответственно, исторические предпосылки развития, в том числе что касается взаимодействия со странами других регионов.

Регионализация развивается не только в результате объективных предпосылок, но и субъективных факторов. Часто отношения между соседними государствами полны конфликтов, что препятствует объединению. Эти конфликты имеют долгую историю о очень сложно разрешимы из-за «генетической» памяти наций и нежелания идти на политические уступки. К тому же локальные конфликты решаются военным путем, что полностью блокирует солидаризацию. Однако в тех случаях, где отношения более-менее гармоничны и основаны на благоприятном восприятии друг друга для регионализации нет преград. В ходе длительного исторического периода развития отношений «выкристаллизовываются» те направления и формы сотрудничества, которые соответствуют национальным интересам стран-партнеров. Их необходимо всячески укреплять в соответствии с современными представлениями, в том числе и на основе всеобщих норм международного права. Это позволяет выстроить отношения на современной цивилизованной основе.

Регионализация не обязательно должна перерастать в создание интеграционных объединений. Следует сказать, что в современном мире уже не существует естественных регионов, на базе которых не было бы образовано таких объединений. Однако общеизвестно, что не все из них эффективны. Большинство являются результатом «демонстрационного эффекта» и попыткам политиков создать организованные блоки, которые должны решать геоэкономические и геополитические задачи. Низкая эффективность или вообще полностью формальный характер многих интеграционных объединений связан обусловлены недоучетом особенностей «местной» регионализации, неудачным политическим использованием ее потенциала. В целом ряде регионов «принудительная» унифицированная регионализация не отвечает естественным процессам экономического и цивилизационного характера. Развитие регионализации может сопровождаться разными интеграционными устремлениями стран, хотя это и не исключает продолжения практики сотрудничества с «естественными» партнерами по региону.

Интеграции не способствует фрагментация регионального пространства и нарушение процессов естественного развития структуры региональных экономических отношений. Политические противоречия стран, относящихся к одним и тем же регионам, противодействуют развитию экономической регионализации, особенно если они приводят к образованию «закрытых» субрегиональных объединений, начинающих соперничать с другими соседними странами.

Все таки, именно естественная эволюционная регионализация чаще всего служит основой для создания эффективных интеграционных группировок, в который постепенно достигается высокие уровень «переплетения» национальных хозяйств. Как известно, важнейшими предпосылками для этого является отсутствие территориальных претензий и других политических противоречий, длительный доинтеграционный опыт отношений, глубокие хозяйственные и социальные связи, гармоничное единение культур.

Из вышеизложенного следует, что при разработке интеграционной стратегии каждой страны необходимо учитывать особенности развития процессов регионализации, в том числе: структуру и глубину отношений; согласованность доктрин экономического развития; общность подходов к решению общих геоэкономических и геополитических задач; возможность согласования мер по развитию международной экономической интеграции.

Особенностями современной регионализации (в мировом масштабе), которые необходимо учитывать при разработке интеграционной стратегии, являются следующие: сочетание с процессами глобализации; использование единой правовой базы, сформированной на международном уровне; переходом на новые уровне либерализации всех форм экономических связей и др.

Развитие международной экономической интеграции, а именно ее углубление на основе совершенствования интеграционных институтов и структур, предполагает переход к новым механизмам стимулирования естественной регионализации, более рациональному и гибкому подходу к управлению международным сотрудничеством.

Соловьева О.С., ДонНУЭТ

NOMENCLATURE OF TERRITORIAL UNITS FOR STATISTICS: DESCRIPTION AND PURPOSE

The Nomenclature of Territorial Units for Statistics is a geocode standard for referencing the subdivisions of countries for statistical purposes. The standard is developed and regulated by the European Union, and thus only covers the member states of the EU in detail. The Nomenclature of Territorial Units for Statistics is instrumental in European Union's Structural Fund delivery mechanisms.

At the beginning of the 1970s, Eurostat set up the NUTS classification as a single, coherent system for dividing up the EU's territory in order to produce regional statistics for the Community. For around thirty years, implementation and updating of the NUTS classification was managed under a series of "gentlemen's agreements" between the Member States and Eurostat.

Work on a Regulation (EC) No 1059/2003, to give NUTS a legal status started in spring 2000. This was adopted in May 2003 and entered into force in July 2003.

The regulation also specifies stablility of the classification for at least three years. Stability makes sure that data refers to the same regional unit for a certain period of time. This is crucial for statistics, in particular for time-series.

However, sometimes national interests require changing the regional breakdown of a country. When this happens the county concerned informs the European Commission about the changes. The Commission in turn amends the classification at the end of period of stability according the rules of the NUTS Regulation [1].

The NUTS classification is a hierarchical system for dividing up the economic territory of the EU for the purpose of :

The collection, development and harmonisation of EU regional statistics.
Socio-economic analyses of the regions.
NUTS 1: major socio-economic regions
NUTS 2: basic regions for the application of regional policies
NUTS 3: as small regions for specific diagnoses
Framing of EU regional policies.
Regions eligible for aid from the Structural Funds (Objective 1) have been classified at the NUTS 2 level.
Areas eligible under the other priority objectives have mainly been classified at the NUTS 3 level.
The Cohesion report has so far mainly been prepared at the NUTS 2 level.

There are some principles of NUTS:

1. NUTS favours administrative divisions (normative criterion)

For practical reasons the NUTS classification is based on the administrative divisions applied in the Member States that generally comprise two main regional levels. The additional third level is created by aggregating administrative units (see Correspondence tables in the left menu).

2. The NUTS regulation defines minimum and maximum population thresholds for the size of the NUTS regions:

LEVEL	MINIMUM	MAXIMUM
NUTS 1	3 million	7 million
NUTS 2	800 000	3 million
NUTS 3	150 000	800 000

Despite the aim of ensuring that regions of comparable size all appear at the same NUTS level, each level still contains regions which differ greatly in terms of population. For further details see page 11 of the NUTS publication.

3. NUTS favours general geographical units

General geographical units are normally more suitable for any given indicator than geographical units specific to certain fields of activity.

The whole European Union is covered by one or several objectives of the cohesion policy. To determine geographic eligibility, the Commission bases its decision on statistical data. Europe is divided into various groups of regions corresponding to the classification known by the acronym NUTS.

The purpose of the NUTS is framing of EU regional policies in ways of:

Cohesion Fund
Convergence objective

Regions at level 2 of the NUTS classification whose GDP (Gross Domestic Product) per inhabitant is less than 75% of the Community average are eligible for funding under the Convergence objective.

Regional competitiveness and employment objective

All regions which are not covered by the Convergence objective or by the transitional assistance (NUTS 1 or NUTS 2 regions depending on the Member States) are eligible for funding under the competitiveness and employment objective [2].

European territorial cooperation objective
Cross-border cooperation addresses NUTS level 3 regions along all internal land borders and certain external land borders and all NUTS level 3 regions along maritime borders separated by a maximum distance of 150km.
For transnational cooperation
For interregional cooperation: all regions in Europe are eligible.

Literature

1. NUTS - Nomenclature of territorial units for statistics [Электронный ресурс] //Режим доступа:

Blog

Науково-практичної інтернет-конференції економічна політика країн єс 17 жовтня 2011 р., Донецьк м. Донецьк 2011 р. Ббк 65. 050. 11 Е 40

Содержание