Науково-практичної інтернет-конференції економічна політика країн єс 17 жовтня 2011 р., Донецьк м. Донецьк 2011 р. Ббк 65. 050. 11 Е 40

Вид материала

Документы

Содержание Деякі питання визначення структури потенціалу економічної системи Инновационная политика ес Нові орієнтири спільної сільськогосподарської політики єс Співробітництво україни з європейським банком реконструкції та розвитку (єбрр)

Подобный материал:

• Ренція «комплексне використанння природних ресурсів» (12 грудня 2011 року, м. Донецьк,, 2132.33kb.
• Де надруковано. Видавництво Вид роботи учб, 290.21kb.
• Всеукраїнська федерація «спас» запорізька облдержадміністрація запорізька обласна рада, 3474.89kb.
• Матеріали конференції будуть розміщені на web-ресурсі науково-практичних конференцій, 235.13kb.
• Програма ІІ міжнародної науково-практичної інтернет-конференції Аграрна наука ХХІ століття, 297.6kb.
• За загальною редакцією, 1428.32kb.
• Аспірантів та студентів які беруть участь у роботі Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, 4521.97kb.
• Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності / Матеріали ІІІ, 4064.21kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. I харків, 6941.25kb.
• Матеріали ХVII міжнародної науково-практичної конференції удвох частинах Ч. II харків, 5512.68kb.

Литература

1. Визовая политика стран-участниц ЕС: мониторинговый отчет, Варшава [Электронный ресурс]//Режим доступа:<ссылка скрыта>

2. Новостной портал «Корреспондент.net»[Электронный ресурс]//Режим доступа:<ссылка скрыта>


Гречина І.В., к.е.н., доцент

кафедри контролю та АГД, ДонНУЕТ

Бедзай О.В., к.е.н., ст. викладач

кафедри бухгалтерського обліку, ДонНУЕТ


ДЕЯКІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СТРУКТУРИ ПОТЕНЦІАЛУ ЕКОНОМІЧНОЇ СИСТЕМИ


У тезах досліджено проблему визначення структури потенціалу економічної системи у рамках інноваційної політики ЄС. Зроблено висновок, що зміст категорії «потенціал» розкривається завдяки двом основним компонентам: об’єктивної (ресурсна складова) та суб’єктивної (людські здібності).


У сучасний час в Україні першочергового значення набувають питання дотримання інноваційної політики ЄС. Вирішення даних питань неможливе без усебічного, комплексного дослідження потенціалу економічної системи, його структурних складових.

Зазначені проблемні питання розглянуто у роботах провідних економістів України і країн СНД, таких як: І. Репіної, О. Олексюка, О. Коренкова, Н.С. Краснокутської, Є.В. Лапіна та ін. Зазначимо, що у своїх працях науковці, в залежності від цілей дослідження, зупиняють увагу на дослідженні певного з видів потенціалу економічної системи. Тому проблема визначення структурних складових сукупного потенціалу економічної системи залишається відкритою, особливо у рамках дотримання інноваційної політики ЄС.

Ціль тез – визначити основні структурні складові потенціалу економічної системи.

Рішенню даної проблеми може сприяти порівняльний аналіз теоретичних підходів до визначення структурних складових потенціалу підприємств у рамках інноваційної політики ЄС.

Дослідження сутності економічної категорії «потенціал» мікроекономічних агентів у системі макроекономічних відносин дозволило зробити висновок про те, що його поняття багатопланове і багатобічне. У попередніх дослідженнях було встановлено, що дана економічна категорія вживається у декількох значеннях і має ряд визначень. Існують поняття: «економічний потенціал», «інвестиційний потенціал», «інноваційний потенціал», «кадровий потенціал» та ін. Тобто, в залежності від мети дослідження набуває чинності один з видів сукупного потенціалу економічної системи [1].

У працях Є.В. Лапіна спрямованих на дослідження сутнісних характеристик поняття «економічний потенціал підприємства» простежується думка про те, що серед економістів немає єдиного підходу до розуміння змісту зазначеної категорії. У своїх роботах автор робить висновок про те, що зміст категорії «потенціал» узагальнює у собі дві основні компоненти: об’єктивну (сукупність трудових, матеріальних і нематеріальних природних ресурсів, що залучені (або не залучені) у виробництво і які володіють реальною можливістю брати участь у ньому) та суб’єктивну (здібності робітників, колективів до використання ресурсів і створенню максимального об’єму благ, а також здібності апарату управління підприємства, організації, галузі, господарської системи взагалі до оптимального використання наявних ресурсів) [2, с. 39].

Тобто, структурно, зміст категорії «потенціал» (за підходом даного автора «економічний потенціал підприємства») розкривається завдяки двом основним компонентам: об’єктивної (ресурсна складова) та суб’єктивної (людські здібності). Даний підхід є цілком логічним, тому що саме певна людина, яка має деякі ресурси та здібності розпоряджуватися ними переслідує ціль отримання прибутку (або будь-якого іншого ефекту) і має потенціал стати мікроекономічним агентом і влитись у систему макроекономічних відносин. Отже, за таким підходом виникає нова мікросистема з певним потенціалом і у подальшому стає підсистемою у загальної системі макроекономічних відносин країни.

У той же час, як тільки реалізується сполучення двох компонентів об’єктивної та суб’єктивної (ресурси і людина) та виникає нова мікроекономічна система і у її внутрішньому середовищі починають проходити певні процеси. По-перше проходить побудова організаційної структури, налагоджуються внутрішні зв’язки, виникають певні комунікації, проходить підбір персоналу і починається реалізація основної діяльності, яка спрямована на отримання прибутку (або іншого ефекту). По-друге, дана система починає взаємодіяти із зовнішнім середовищем, віддавати у нього певні продукти основної діяльності та ураховувати різноманітні фактори, які здійснюють вплив на її функціонування.

Отже, процес функціонування економічної системи спрямований на досягнення основної мети її діяльності і можливо назвати потенціалом. Зазначимо, що кожна економічна система переслідує свої цілі у досягненні потенціалу розвитку. У зв’язку з цим виникає безліч видів потенціалу економічної системи, які тісно пов’язані з цілями її діяльності. У розширеному викладі види потенціалу можуть змінюватись при зміні цілей діяльності економічної системи.

Таким чином, можна твердити, що пізнання видів потенціалу економічної системи, їх структурної ієрархії досить важливий аспект у розробці якісних напрямів управління ними.


Література:

1. Гречина І.В. Сутність економічної категорії «потенціал» мікроекономічних агентів у системі макроекономічних відносин [Текст] / І.В. Гречина // Торгівля і ринок України: Темат. зб. наук. пр.– Донецьк: ДонНУЕТ, 2010 – Вип. 30, т. 1. – С.108–114.
   
2. Лапін Є.В. Економічний потенціал підприємств промисловості: формування, оцінка, управління [Текст] /Є.В. Лапін // Вісник СумДУ. Серія Економіка. – 2007. – № 1 (т.2). – с. 63 – 71., Библиогр.: с. 65.
   

Дацун И.С., ДонНУЭТ


Современный этап осуществления региональной политики ЕС


В 2007-2013 гг. в рамках региональной политики Европейского Союза (политики сплочения) планируется выделить 347,4 млрд. евро. Из этих средств 81,5% пойдет на мероприятия цели «конвергенция» (57,5% в регионы с уровнем ВВП на душу населения меньше 75% от среднего по ЕС; 4% - в регионы переходного режима; 20% - дополнительно для ареала действия Фонда сплочения). Финансирование политики сплочения осуществляется в рамках нескольких сотен операционных программ, объединяющих 2 млн. проектов разной направленности. Фактическое выделение средств происходит в три этапа - небольшие авансовые платежи, ассигнования в процессе реализации проекта и подводящие баланс завершающие платежи на основе представленных на уровень ЕС документов о расходах (принимаются до конца 2015 г., то есть в течение 2 лет по завершении 7-летней перспективы).

В отличие от предыдущей 7-летней финансовой перспективы другая основная цель региональной политики ЕС - «региональная конкурентоспособность и занятость» - также реализуется в рамках программ для регионов NUTS. При этом формально в ареал данной цели вошла вся территория Европейского Союза, не отнесенная к ареалу цели «конвергенция». Это связано с тем, что в региональной политике ЕС произошел сдвиг от почти исключительной поддержки проблемных территорий к сочетанию остающихся приоритетными задач конвергенции с задачей придания динамизма экономике всех европейских регионов. Распределение ассигнований ЕФРР и ЕСФ между отдельными регионами проводится с учетом численности населения (вес индикатора - 0,5), количества безработных в регионах NUTS 3-го уровня с уровнем безработицы выше среднего по ареалу цели (0,2), количества рабочих мест, необходимых для достижения 70%-ной занятости (0,15), числа занятых с низким образовательным уровнем (0,1) и низкой плотности населения (0,05). Далее делается 5%-ная поправка на уровень ВВП на душу населения (вычитание при уровне выше среднего по ареалу, прибавка - при уровне ниже среднего). В итоге наибольшее финансирование приходится на Францию, Германию и Испанию.

Третья цель - «европейское территориальное сотрудничество» - хотя и привлекает наименьшее финансирование, является единственной целью, реализуемой во всех странах Европейского Союза. Размер ассигнований зависит преимущественно от численности населения регионов участвующих в программах сотрудничества.

Для борьбы с последствиями мирового экономического кризиса осенью 2008 г. Еврокомиссия предложила более гибкие схемы использования ассигнований фондов ЕС на программы региональной политики. По отдельным проектам в 2009 г. допускается за счет фондов ЕС обеспечивать 100% инвестиций, так как обязательный национальный вклад на уровне 15-50% может быть достигнут в среднем за текущий период после 2010 г. Региональная политика ЕС очень сильно увязана с политикой регулирования территориального развития, проводимой странами-членами. При этом ситуация в отдельных государствах заметно различается – из-за характера существующих региональных проблем, из-за возможности осуществления самостоятельной региональной политики, а также из-за специфики используемого инструментария.

Литература

1) Зуев В.Н. 1. Феномен наднационального хозяйственного механизма Европейского союза. Москва: Издательский дом ГУ-ВШЭ, 2010.

2) Журнал «Мировое и национальное хозяйство» 7-2008 «Мировой экономический кризис и перспективы его воздействия на экономику ведущих стран и регионов мира в 2009 году»


Джеппарова Зоре Ризаевна к.э.н., доцент

кафедры экономической теории и международнойэкономики

РВУЗ «Крымский инженерно-педагогический университет»


ИННОВАЦИОННАЯ ПОЛИТИКА ЕС


Аннотация. Работа посвящена исследованию теоретических аспектов инновационной политики Евросоюза, как главного фактора экономического роста.


Научно-технический прогресс, признанный во всем мире в качестве важнейшего фактора экономического развития связывается с понятием инновационного процесса. Это процесс, объединяющий науку, технику, экономику, предпринимательство и управление.

Ежедневно глобализация изменяет экономический порядок в мире, тем самым, приносит новые возможности и делает новые выводы. Конкурируя за лидирующие позиции в мировой экономике, страны находят все новые пути экономического развития. С усилением международных интеграционных процессов и выработкой согласованной экономической политики, свойственной общему экономическому пространству стран, в частности членов ЕС, появляется новая возможность: разработка единой инновационной политики на уровне государств-членов сообщества.

Инновация - это использование новых идей, товаров, услуг, материалов, технологий. Только с внедрением инноваций Европа может быть лидером на мировой арене. Инновации дают возможность Европе ответить на вызовы и возможности глобальной экономики.

В ЕС за последние годы произошли значительные изменения в инновационной политике и механизмах стимулирования инновационной деятельности, как на национальном уровне, так и в рамках отдельных стран и регионов.

В Европе существовал ряд проблем: отсутствие серьезного прогресса в инновационном развитии, отсталость от главных конкурентов в доле ВВП (США, Японии). Для преодоления этих проблем в 2000 году на саммите в Лиссабоне Европейский Союз взял курс на создание наиболее конкурентоспособной в мире динамичной экономики, основанной на знаниях. В этой связи приоритетными направлениями деятельности ЕС стали три области: научно-техническая, инновационная и образовательная.

Новые направления стратегии Евросоюза в области инновационной политики получили развитие в его шестой Рамочной программе НИОКР, целью которой было создание самой динамичной и конкурентоспособной интеллектуальной экономики в Европе. В этой программе было выделено 7 приоритетов:

- создание информационного общества;

- нанотехнологии и нанонауки, «интеллектуальные»

многофункциональные материалы, новые устройства и производственные процессы;

- качество и безопасность продуктов питания;

- науки о жизни, геномика и биотехнология для здравоохранения;

- аэрокосмос;

- защита окружающей среды и создание экосистем;

- население крупных городов и проблемы управления в обществе, основанном на знаниях.

Среди отмеченных приоритетов основное место занимает программа создания информационного общества, затем идут программа биотехнологических исследований и работ в области генома, нанотехнологии и новые материалы, глобальные изменения экологии. Отдельная программа посвящена стимулированию инноваций. Она направлена на оказание помощи предпринимательскому сектору, а также ученым в реализации результатов исследований, трансформации их в новые инвестиции и рабочие места. В рамках этой программы было решено создание единого Европейского исследовательского пространства, которое предусматривает:

- создание научного пространства без национальных границ, что даст возможность сгладить различия в уровнях научного и инновационного развития, поднять конкурентоспособность ЕС;

- повышение эффективности использования финансовых ресурсов для привлечения инвестиций в инновационную среду;

- расширение мобильности научно-технических кадров, особенно молодых ученых.

Развитие инновационной политики – это приоритетная зона деятельности ЕС, которое направлено на обслуживание устойчивого социально-экономического развития и высокой национальной конкурентоспособности и, чтобы построить инновационную экономику ЕС должен развивать инновационную политику под влиянием высокой конкуренции. Евросоюз определяет основные направления его деятельности, создает программы развития, чтобы усилить конкурентоспособность на мировой арене. Европа сталкивается с новыми запросами быстро растущей глобализации и внедрение инноваций – это обязательное направление ее развития.


Литература

1. Адаманова З.О. Инновационные стратегии экономического развития в условиях глобализации: Монография.- Симферополь: Крымучпедиздат, 2005.- 168с.
   
2. Твисс Б. Управление научно-техническими нововведениями. Сокр.пер. с англ.- М.: Экономика.- 1989.
   
3. Санто Б. Инновация как средство экономического развития. Пер. с венг.-М.: Прогресс.- 1990.
   

Дзяд О. В.

к. е. н, доцент каф. міжнародних фінансів

Дніпропетровський національний університет

імені Олеся Гончара


НОВІ ОРІЄНТИРИ СПІЛЬНОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПОЛІТИКИ ЄС


Визначено мотиви реформування, орієнтири та заходи нової сільськогосподарської політики ЄС та її вплив на торговельних партнерів.


Започаткована практично з моменту утворення ЄЕС С. Мансхолтом (1958) спільна сільськогосподарська політика (ССП) дозволила не тільки забезпечити населення продовольством за помірними цінами, гідні доходи фермерам та продовольчу безпеку, але й породила суттєві протиріччя економічного, соціального, політичного та інституційного характеру [1]. Питання устрою сільськогосподарських ринків, зовнішньоторговельної політики, формування доходів фермерів та цін внутрішнього ринку були та залишаються першочерговими та актуальними для країн-членів ЄС. Практика субсидування виробництва залишається найсуперечливішим питанням переговорів між країнами-членами СОТ, яке разом із жорсткими переговорними позиціями ЄС гальмує завершення Дохійського раунду СОТ. Напередодні затвердження європейського бюджету питання подальшого реформування ССП виглядають першочерговими з огляду на впливовість, суперечливість, «дороговизну» найстаршої спільної політики. Країни Східної Європи намагаються відновити справедливість та скористатися перевагами ССП, сільськогосподарські регіони Європи сподіваються зберегти фінансову допомогу з європейського бюджету.

Стратегія Європа 2020 щодо прискореного, усталеного зростання та покращення урядування з економічних питань передбачає перегляд засад, механізмів та інструментів спільних секторальних політик, у тому числі і сільськогосподарської. Порівняння цілей поточної та запропонованої ССП вказує на те, що сучасна реформа є логічною, послідовною, концептуальні засади якої не зазнали кардинальних змін. Відповідно до стратегічного бачення ЄС прагне забезпечити, по-перше, життєздатне виробництво продовольства, гідні доходи фермерам, високу продуктивність праці та стабільність цін в сільському господарстві; по-друге, сталий менеджмент природних ресурсів та клімату, з орієнтацією на відновлювальні джерела енергії та їх біодиверсифікацію; по-трете, збалансований розвиток територій, розширення зайнятості, економічне зростання та подолання бідності у сільських регіонах[2].

Презентовані 12 жовтня 2011 року пропозиції Європейської комісії щодо реформування ССП спрямовані на зростання конкурентоспроможності, сталості розвитку сільського господарства за для забезпечення громадян ЄС високоякісними та «здоровими» продуктами, збереження навколишнього середовища та розвитку сільських регіонів [3]. Провідні положення щодо стимулювання виробництва та зайнятості в сільському господарстві на основі раніше започаткованих виплат фермерам, відокремлених від виробництва зберігаються, але допомогу отримуватимуть економічно активні фермери в залежності від кількості працюючих у господарстві при скороченні максимальної річної суми виплат з 300 тис до 150 тис євро на одне господарство. Адекватними та гнучкими будуть інструменти стабілізації доходів виробників, наприклад, вони передбачатимуть будівництво сховищ продукції та створення пайових інвестиційних фондів. Перенос підтримки виробників у «зелену скриньку» відбувся згідно з реформою Фішлера, але Єврокомісія пропонує розширити перелік заходів із диверсифікації сільськогосподарських культур, утримання постійних пасовищ, збереження екосистем та ландшафтів. Особливої уваги набувають агро-екологічні ініціативи, спрямовані на відновлення екосистем, боротьбу із зміною клімату, ефективне використання ресурсів. Зростанню конкурентоспроможності сільського господарства сприятимуть подвоєння обсягів інвестицій у дослідження та інновації, проведення структурних реформ з прибирання посередників у системі «виробники – споживачі» та формування технологічно завершених виробничо-переробних комплексів, укрупнення фермерських господарств за рахунок їх реструктуризації. Окремим напрямом політики є подолання соціально-економічних та територіальних диспропорцій розвитку сільських регіонів. За для скорочення адміністративних витрат на проведення ССП передбачено спрощену, орієнтовану на результат систему моніторингу.

Досвід реформування ССП ЄС свідчить, що до прийняття бюджету ЄС до 2020 року запропоновані заходи стануть базою для політичних спорів серед гравців сільськогосподарських ринків та матимуть обмежений вплив на торговельних партнерів ЄС у СОТ, оскільки питання доступу й управління ринками знаходяться поза компетенцією Європейської комісії. Це буде перша реформа ССП, коли Європарламент та Рада міністрів матимуть рівні повноваження у прийнятті рішень та можуть вплинути на результати переговорів. Хоча покращення доступу на ринки не відбуватиметься, окремі країни (африканські країни, що розвиваються) можуть скористатися конкурентними перевагами, а реалізація запропонованих заходів, безперечно, скоротить нарікання світової спільноти на ЄС з питань неринкового характеру реформ.


Література

1. Дзяд О. В. Спільні політики ЄС та їх значення для України: навч. посіб./ О.В.Дзяд, О.М. Рудік // За заг. ред. М. Бойцуна. – К.: Міленіум, 2009. – 688с.
   
2. Proposal for a Regulation of the European Parliament and of the Council amending Council Regulation (EC) № 73/2009 as regards the application. – European Commission, Brussels, XXX COM (2011) 630/3, 2011/0286 (COD) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта
   
3. European Commission proposes a new partnership between Europe and its farmers.[Електронний ресурс]. – Режим доступу: ссылка скрыта press_office/news_of_the_day/new_partnership_between_europe_and_its_farmers_en.php
   
4. Мэтью А. Анализ предложений по реформированию сельскохозяйственной политики ЕС/ А. Мэтью. // Мосты. – вып.1, январь-март 2011. – С. 3-4.
   

Дубровін М.А., ДонНУЕТ


СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ З ЄВРОПЕЙСЬКИМ БАНКОМ РЕКОНСТРУКЦІЇ ТА РОЗВИТКУ (ЄБРР)

Анотація. Досліджено та проаналізовано основні аспекти розвитку економічного співробітництва України з ЄБРР. Розглянуто поточний стан та перспективні напрямки подальшого співробітництва України з ЄБРР.


Вступ. У сучасному світі важливе значення для забезпечення нормального функціонування економіки відіграють міжнародні кредитно-фінансові організації. Україна не є виключенням і тісно співпрацює з провідними фінансово-кредитними організаціями так як співробітництво з ними є важливим елементом здійснення структурної перебудови економіки та впровадження світового досвіду у її розвиток.

Актуальним на сьогодні є розкриття стану та перспектив співробітництва України з одним із найвпливовіших фінансових інститутів - Європейським банком реконструкції та розвитку, який є одним з провідних інвесторів в економіку України.

Стосовно сутності міжнародної організації виділяють два підходи до визначення цього поняття:

- у вузькому (інституціональному) розумінні, міжнародна організація — це стабільний інститут багатосторонніх міжнародних відносин, який створюється, щонайменше трьома сторонами (державами) і має погоджені учасниками цілі, компетенцію та свої постійні органи, а також інші специфічні політико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).

- у широкому розумінні, міжнародна організація — це будь-яка група або асоціація, яка у своїй діяльності вихо­дить за межі однієї країни і має постійну структуру органів [1, с. 13].

Європейський банк реконструкції та розвитку є міжнародною фінансовою організацією, яка була створена 1990 року і розпочала свою діяльність 1991 року. Україна стала членом ЄБРР в 1992 році. За обсягом кредитів банку країнам Центральної і Східної Європи Україна посідає друге місце, що свідчить про високу оцінку ролі нашої країни в Європі [2].

На 01.05.2011 року портфель ЄБРР в Україні нараховував біля 280 проектів із загальним обсягом фінансування 6,2 млрд. євро.

За період співпраці з ЄБРР (1993-2010 роки) в державному секторі економіки України укладено угод на загальну суму 674,94 млн. дол. США та 1 287,35 млн. євро (в рамках 21 проектів), з яких станом на 01.05.2011 використано 592,14 млн. дол. США та 423,76 млн. євро.

На цей час за підтримки ЄБРР в Україні у державному секторі економіки впроваджується 6 інвестиційних проектів (+2 проекти на стадії очікування набуття чинності). Портфель проектів ЄБРР сконцентрований переважно у приватному секторі – близько 73% від усього обсягу фінансування – порівняно з 27% у державному секторі. 11% загального обсягу діяльності становлять операції з капіталом, 89% - операції з боргом. Найбільші сектори діяльності ЄБРР в Україні – сектор фінансових установ (27%), агробізнес (20%), промисловість та транспорт (по 15%).

Основою співробітництва України з ЄБРР є його стратегія допомоги нашій державі та Програма співробітництва між Урядом України та ЄБРР.

На даний час діяльність ЄБРР в Україні здійснюється відповідно до схваленої 18 вересня 2007 року Радою директорів ЄБРР середньострокової стратегії діяльності банку в Україні. В рамках стратегії ЄБРР працює у двох напрямках: надання міжнародних кредитів на пільгових умовах під державні гарантії та кредитування приватних підприємств України на комерційних умовах. У квітні 2011 року представники України та ЄБРР провели зустріч для перегляду портфелю кредитів ЄБРР Україні. Протокол перегляду було підписано. Нова стратегія ЄБРР щодо України схвалена 13 квітня 2011 року на засіданні Ради Директорів Банку [3].

В рамках співробітництва з Європейським банком реконструкції та розвитку на різних стадіях підготовки та ініціювання знаходяться наступні спільні проекти розвитку:

1. «Покращення транспортно-експлуатаційного стану автомобільних доріг на підходах до Києва», сума кредиту 450 млн. євро.
   
2. «Будівництво лінії електропередачі 750 кВ Запоріжжя-Каховка», сума кредиту 175 млн. євро.
   
3. «Будівництво лінії електропередачі 330 кВ Новоодеська-Арциз», сума кредиту 50 млн. євро.
   
4. «Модернізація залізничного напрямку Люботин-Полтава-Кременчук – Бурти – Користівка», сума кредиту 90 млн. євро.
   
5. «Будівництво першої черги «Пролетарсько-Київської лінії метрополітену у м. Донецьку» та «Завершення будівництва метрополітену у м. Дніпропетровську», сума кредиту 178 млн. євро.
   
6. «Реалізація зведеної програми підвищення безпеки АЕС України», сума кредиту уточнюеться.
   
7. «Реабілітації гідроенергетичних станцій», сума кредиту 200 млн. євро.
   
8. «Модернізація та реконструкція магістрального газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород», сума кредиту 150 млн. євро.
   

Висновки. Таким чином, слід сказати що ЄБРР будучи одним з провідних інвесторів в економіку України відіграє зачну роль у її розвитку. Майбутні успішні відносини з ЄБРР забезпечать найповніше використання можливостей Банку для здійснення ринкових перетворень та залучення його фінансових ресурсів поряд з іншими інвесторами.